1. жіночі образи у творчості тараса шевченка<br />(критичний огляд)<br />Такого полум’яного культу материнства … не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу (М.Рильський).<br />Катерина – класичний трагічний образ (Б.Степанишин).<br />Катерина – натура проста, палка, вразлива, сангвіністична; ошукана москалем, відіпхнута, у своїм тяжкім горі вона думає тільки про себе, покидає дитину на шляху, а сама шукає на своє горе ліку одинокого, який їй лишився, - в воді під льодом. Наймичка – натура безмірно глибша, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забути про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини (І.Франко).<br />Це («Наймичка») наче старша сестра «Катерини», яка гріх свій покутує не під льодом, а в тихій, святій самопожертві. Апофеоз материнської любові, один з найгарніших малюнків української жінки, твір, писаний в євангельському настрої, без злості, злоби, без усякого людського гріха. Архітвір… (Б.Лепкий).<br />Поема («Марія») написана в найніжніших тонах. Це верх поетичної досконалості: поема лагідна, спокійна, любовна, а мова її переповнена величними, солодкими церковнослов’янізмами… У ній, як і в «Неофітах», мати не тільки страждає, а й мужньо продовжує справу розп’ятого Сина: «І ти, великая в жонах! І їх униніє, і страх розвіяла мов ту полову своїм святим огненним словом!» (І.Огієнко).<br />Незвичайно зворушлива його (Шевченкова) любов і пошана до жінок; з найбільшим співчуттям, пройнятим глибоким жалем, ставиться він до тих нещасних дівчат, що внаслідок нерозважливої любові стали матерями і, заплямовані за це та відштовхнуті короткозорою громадою, мусять терпіти страшні поневіряння (І.Франко).<br />Одною з великих заслуг Шевченка перед людством є возвеличення матері. «Катерина», «Наймичка», «Марія» - історія материнського щастя і материнського горя. Шевченківські героїні – сильні індивідуальності, обдаровані зовнішньою і внутрішньою красою, справжні аристократки духу, дарма, що всі вони походять з найнижчих соціальних верств. Їхня трагедія в тому, що замість радості материнство приносить їм страждання (Д.Павличко).<br />