1. Михайло Михайлович
Коцюбинський
(1864 - 1913)

2. ► Видатний український
письменник Михайло
Михайлович Коцюбинський
(1864-1913) ще за життя
здобув широке визнання:
твори його
перекладалися
російською, польською,
чеською, німецькою,
шведською та іншими
мовами, про нього
багато писали
європейські дослідники
і журналісти.

3. ► Відзначивши, що М. Коцюбинський зміг би стати
окрасою будь-якої літератури”, І. Франко так
характеризував його в статті “З останніх
десятиліть”: “Його оповідання пливе натурально і
свобідно… Стиль його простий, без жодної
форсованої штучності, без риторичних ефектів.
Із всіх наших письменників він найбільш нагадує
Тургенева, того “найбільш артиста і найбільш
європейця” між російськими белетристами... Він
наскрізь новочасний чоловік, перейнятий високим
гуманним чуттям і ясним поглядом на життя”.
► У творчості М. Коцюбинського відбилася
революційна епоха кінця 19-початку 20 століть. Це
був не тільки справжній художник-новатор, але й
зовсім новий тип письменника-гуманіста.

4. ► “Он был одним из тех
редких людей, которые
при первой же встрече с
ними вызывают
благостное чувство
удовлетворения: именно
этого человека ты давно
ждал, именно для него у
тебя есть какие-то
особенные мысли! В мире
идей кросаты и добра он
– “свой” человек,
родной человек, и с
первой встречи он
возбуждает жажду видеть
его возможно чаще,
говорить с ним
больше…”- так писав про
М. Коцюбинського
О.Горький.

5. ► Перший друкований твір М.
Коцюбинського — вірш “Наша
хатка” — з'явився на
сторінках львівською дитячою
журналу “Дзвінок” 1890 року.
► В той час на
Наддніпрянській Україні не
було газет і журналів
українською мовою.
► Письменники друкували свої
твори здебільшого за
кордоном, в Галичині, що
входила тоді до складу
Австро-Угорщини.

6. ► Маючи на меті
встановити особисті
контакти з галицькими
літераторами, М.
Коцюбинський їде у
червні 1890 року до
Львова і Кракова.
► Знайомиться там з І.
Франком та прогресивно
настроєною
студентською молоддю,
зустрічається з
редакторами журналів,
де згодом
друкуватимуться його
твори.

7. ► 29 жовтня 1891 року М.
Коцюбинський склав при
Вінницькому реальному
училищі іспит на звання
народного вчителя і
одержав свідоцтво.
► В літературі він робив
лише перші кроки: писав
вірші, оповідання,
перекладав з Г. Гейне.
А. Міцкевича, Е.
Ожешко, виступав з
публіцистичними
статтями: дещо встиг
опублікувати.

8. ► Відчував уже, що може ввійти у великий світ
красного письменства. Треба було тільки багато
працювати над собою.
► Обставини не дозволяли юнакові вчитися далі по
закінченні Шаргородського духовного училища.
► Вчиться самотужки, багато читає, прилучається до
громадського життя.
► “Визвольний рух в Росії захопив мене у 80-х роках
минулого століття цілком,— писав пізніше М.
Коцюбинський,— і я ходив "у народ”, займався
пропагандою на селі. Вже з того часу почала
переслідувати мене поліція”.
► З початку 1891 року по травень 1892-го М.
Коцюбинський живе і працює в с. Лопатинці на
Вінниччині як домашній учитель в родині місцевою
службовця. Тут були написані оповідання “Харитя”,
“Ялинка”, “П'ятизлотник”, повість “На віру” та
ряд статей.

9. ► Праця домашнього вчителя не давала надійного
заробітку для утримання чималої сім’ї. Через
знайомих людей М. Коцюбинський дістав місце
розпорядника в загоні по боротьбі з філоксерою —
шкідником виноградників—і в червні 1892 року
виїздить до Молдови.
М. Коцюбинський (у брилі з палицею) серед робітників філоксерного
загону.

10. ► У січні—березні 1893 року були написані оповідання
“Ціпов'яз”, “Маленький грішник”, “Помстився”; у
січні 1894 року—казка “Хо”; у січні—лютому 1895
року—“На крилах пісні”, "Для загального добра” та
ін.
► Тому в кінці 1894-го—-на початку 1895 року він у
пошуках іншої служби побував в Одесі, Києві, а
також у Чернігові, де познайомився з місцевими
літераторами, з учасниками революційних гуртків і
серед них із своєю майбутньою дружиною Вірою
Устимівною Дейшею.
► У травні 1895 року М. Коцюбинського переводять на
протифілокссрну роботу в Крим, в район між Ялтою
та Сімеїзом. По закінченні сезону 1895 року М.
Коцюбинський знову шукає роботу. Їде до Одеси,
звідти — в Київ і Чернігів.

11. М. Коцюбинський з дружиною Вірою Устимівною Дейшею.
Житомир. 1897

12. ► У січні 1896 року М. Коцюбинський одружується з В.
Дейшею. 25 листопада того ж року в них народився
син Юрій.
► Робота у протифілоксерних загонах, клопоти з
підшукуванням іншої роботи забирають весь час.
Письменник не раз скаржився в листах, що
літературна праця “не йде”. У квітні 1896 р.
написано новелу “Пе коптьор”, і тільки у січні
1897 р. з'явилось нове оповідання “Посол від
чорного царя”. Творча уява письменника живиться
спостереженнями з молдавського життя.
► У листопаді письменник змушений їхати до Житомира
на роботу в редакції місцевої ліберальної газети
“Волынь”.
► Робота в редакції провінціальної газети була
нецікава, виснажлива й малооплачувана.У лютому
1898 року М. Коцюбинський залишає роботу в
редакції газети “Волынь” і повертається до
Чернігова, де вивільнилась посада в земстві.

13. М. Коцюбинський серед
чернігівських
літераторів —
співробітників земства
(Б. Грінченко — сгоїть
праворуч, В. Самійленко
— сидить праворуч) та
інших знайомих.
Чернігів, 1898 р.

14. ► М Коцюбинський активно йшов на зближення з
революційною соціал-демократією.
► Це показала творча еволюція письменника. У 1898—
1901 роках М. Коцюбинський пише різноманітні за
своєю тематикою оповідання (“Відьма”, “В путах
шайтана”, “По-людському”, “Лялечка”, “Дорогою
ціною”), в яких розвінчується буржуазно-
ліберальне культурництво, утверджуються
революційні ідеали.
► Чернігівське жандармське управління вважало М.
Коцюбинського “личностью, безусловно, вредной по
своим противоправительственным взглядам”,
звертаючи особливу увагу на те, що “знакомство
ведет исключительно с людьми политически
неблагонадежными”.

15. М. Коцюбинський.
Чернігів. 1902 р.

16. ► Життя в Чернігові помалу
налагоджувалося. М.
Коцюбинський наполегливо
шукає нових шляхів у
своїй творчості, розширює
її тематику.
► 1902 року були написані
твори, що свідчили про
мистецьке новаторство
письменника: “На
камені”, "Поєдинок.”,
“Цвіт яблуні”.
► Тепер його цікавлять
"психологічні теми”. Про
нього заговорила критика
різних таборів: одні
докоряли за відхід від
усвячених традицій, інші
підносили за новаторство.

17. М. Коцюбинський
серед українських
письменників —
учасників відкриття
пам'ятника Івану
Котляревському
в Полтаві 1903 р.
У першому ряду
(зліва направо):
М. Коцюбинський,
Леся Українка,
Гнат Хоткевич.
У другому ряду:
Василь Стефаник,
Олена Пчілка,
Михайло Старицький,
Володимир Самійленко.

18. ► Відкриття пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві,
що відбулося 28 липня 1903 року, мало велике значення
для консолідації передових сил української літератури.
► Ідейно-образною і тематичною співзвучністю
відзначаються повість М. Коцюбинського “Тіні забутих
предків” і драматична поема Лесі Українки “Лісова
пісня” написані майже одночасно.
► 1903 року М. Коцюбинський звернувся до українських
письменників із закликом розширити ідейні, тематичні та
естетичні обрії української літератури, вивести її за
межі традиційного, обставленого етнографічними
декораціями побуту українського села, змальовуючи життя
усіх класів суспільства, в тому числі й робітників,
підносити пекучі соціальні проблеми, писати по-новому.

19. Михайло Коцюбинський і Роман Сембратович.
Відень, 1905 р.

20. ► Восени 1903 року в Києві вийшла збірка оповідань
М. Коцюбинського. А в його портфелі вже чекали
своєї публікації нові твори, між ними — оповідання
про село, писане у незвичній для тодішньої
української літератури манері — “Fata morgana ”.
► За станом здоров'я М. Коцюбинський у квітні 1905
року виїхав на медичну консультацію до Берліна.
► Згодом письменник їде в подорож по Західній
Європі: Берлін, Дрезден, Венеція, Флоренція, Рим,
Неаполь, Генуя, Мілан, Ніцца, Люцерн, Берн,
Женева, Цюріх, Мюнхен, Відень.
► Їдучи до Берліна, М. Коцюбинський зупинився у
Львові й майже два тижні гостював у І. Франка та
В. Гнатюка.
► У листі з Рима М. Коцюбинський пише, що бачив
знаменитого “Мойсея” Мікеланджело, який нагадав
йому героя Франкової поеми.

21. М. Коцюбинський, І.
Франко, В. Гнатюк.
Львів, 1905 р.

22. М. Коцюбинський з дружиною та дітьми:
в центрі — Юрій, ліворуч від нього — Оксана,
праворуч — Ірина, внизу — Роман.
Чернігів, 1906 р.

23. ► Як письменник М.
Коцюбинський здобув уже
собі загальне визнання.
Про його нові твори
захоплено писали
критика.
► Зав'ялилась міцна
творча співдружність з
М. Горьким, з яким
письменник познайомився
на о. Капрі (Італія).
► Думка продовжити роботу
над написаним раніше
(1902 р.) оповіданням
“Fata morgana”, щоб
перетворити його на
повість, у якій були б
показані події 1905
року, зародилася в М.
Коцюбинського десь у
1907—1908 роках.

24. М. Коцюбинський та М. Горький на морській прогулянці.
Капрі, 1910 р.

25. Михайло Коцюбинський і
Вільгельм Горошовський.
Відень, 1910 р.

26. ► У квітні 1910 року
роботу над ”Fata
morgana” було
завершено.
► Це останнє фото М.
Коцюбинського.
► Здоров'я письменника
дедалі погіршувалось. У
червні 1912 року він у
супроводі свого
старшого сина Юрія їде
в Карпати на гірське
повітря. Але це не
помогло.

27. М. Коцюбинський з учителькою Н. Будзиновською
та В. Гнатюком на дарабі. Карпати, 1911 р.

28. М. Коцюбинський
в М. Горького на
віллі.
Капрі, 1912 р.

29. ► На початку лютого 1913 року М. Коцюбинський
повернувся до Чернігова.
► 25 квітня 1913 року його не стало.
► Царська охранка не давала навіть вшанувати пам'ять
покійного письменника. На засіданні 4-ї Державної
думи депутат від більшовиків
► Г. І. Петровський у виступі говорив: “Все ж,
панове, наведу ще цікавий приклад: похорон
Коцюбинського в Чернігові. Ректор семінарії
заборонив семінаристам співати на похороні. Далі,
поліцмейстер, з’явившись у церкву, попередив, що
вінків нести перед труною не можна. Тут бачите
дивне єднання духовних властей з поліційними”.
► Але прогресивна громадськість віддала належне
пам'яті видатного письменника.

30. ► М. Горький,— визначалась як тяжка особиста
втрата, я втратив сердечного товариша.
Прекрасна, рідкісна квітка відцвіла,
ласкава зірка згасла”.
► Щире, сповнене глибокої любові до людей
слово митця живе в серцях мільйонів
читачів.
► М. Коцюбинський, творчість якого належить
до найвищих надбань вітчизняної класики,
стала живою, діючою традицією, взірцем для
майстрів української літератури.

31. Роботу виконала:
учениця 10-А класу
ЗШ № 109
м. Запоріжжя
Тарасова Маргарита