1. Презентацію підготували
учениці 10-А класу
Гах Ольга, Кулак Ганна,
Науменко Марина,
Петік Таїсія
В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, наче колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна…
Цвіти і сяй, моя державна…

2. Зміст
1. Біографія
2. Освіта
3. 1903 – поїздка до Полтави
4. Сімейне життя
5. Творчість
6. Еміграція
7. Батьки і діти
8. Невідомі Кандиби
9. Останні дні
10. “Чари ночі”
11. “О слово рідне! Орле скутий!”
12. “З журбою радість обнялась”
13. По дорозі в казку

3. Біографія
Олександр Іванович Кандиба́ ́ ́
Народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля в заможній родині.
Український письменник, поет, драматург, представник символізму.
Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь.
Батько - Іван Федорович, мати – Олександра.
В 4 роки навчився читати, в 11 – знав
напам'ять “Кобзар”
Білопілля. Музей О.Олеся

4. Освіта
У Білопіллі закінчив початкову школу та двокласне училище.
З 1893 року навчався у Дергачівській землеробній школі.
Через брак коштів залишив навчання в Київському політехнічному інституті,
працював практикантом у маєтку Харитоненка на Херсонщині.
1903 року Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту,
паралельно працює на Дарницькій скотобойні.
Харківський ветеринарний і
нститут. Фото початку ХХ ст.

5. 1903 рік Поїздка до Полтави
В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом
Коцюбинським, Лесею Українкою.
Зустрів Олесь у Полтаві ще багатьох інших відомих письменників:
Панаса Мирного, Володимира Короленка, Михайла Старицького,
Івана Карпенка-Карого, Василя Стефаника
Борис Грінченко Леся Українка Михайло Коцюбинський Панас Мирний Василь Стефаник

6. Група українських письменників, що
зібрались у Полтаві на відкритті
пам'ятника І.П.Котляревському.
Фото 1903 р.

7. Сімейне життя
1907 року Олександр Іванович Кандиба та Віра Антонівна
Свадковська взяли шлюб.
Про це 4 січня 1907 року Віра Антонівна повідомляла своїх
батьків.

8. Творчість
І період – в Україні (1907-1918)
ІІ період – в еміграції (1919-1944)
Збірки
1907 рік - "З журбою радість обнялась".
1909 рік –”Будь мечем моїм!..” (“Поезія. Книга ІІ”)
1911 рік - “Книжка третя” (“Поезія. Книга ІІІ”)
1914 рік – “Драматичні етюди. Книга ІV”
1917 рік – “Поезії. Книга V”
1921 рік –”Перезва”
1930 рік – “Минуле України в піснях. Княжні часи”, “Поезії. Книга Х”
1931 рік – “Кому повім печаль мою”
1939 рік - “Цвіте трояндами”

10. Еміграція
1912 - Олесь подорожував Гуцульщиною
1913 – відвідав Італію
1919 – емігрує, живе у Будапешті, Відні,
Берліні, Празі.

11. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за
Україною:
Душа розірвана, як рана…
Бальзам далеко так, як сонце,
А сонце, сонце, як і щастя,
Там, там, лише в краю коханім.
(«В вигнанні дні течуть, як сльози»)
Він також слідкує за літературними процесами в
радянській Україні. На твори, писані Павлом Тичиною
на замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся
віршем-докором «І ти продався їм, Тичино…».

12. Батьки і діти
Обидва були завжди принципові, навіть у схожих
питаннях. Батько писав про радянських трубадурів
(„І ти продався їм, Тичино!”), син укладав
антологію „Духовні каліки” про українських
поетів, що стали на службу окупантові.

13. Невідомі Кандиби
• Олександр Кандиба підписувався як В. Валентин, Іван
Веселий, Клим Середа, Яків Чорноморець, а вже хворий,
свої останні листи закінчував іронічно – „Ваш Кашель”.
• Олег Кандиба користувався великою кількістю
псевдонімів та криптонімів – О. Лелека (так його
називали батьки), М. Запоточний, Д. Кардаш, К.
Констянтин, О. К., О. К-ба, А. Б., М. П. і т.д.
Обидва стали відомі під прізвищами-псевдонімами, які
походили від імен, а от самі Кандиби, по-суті, лишилися
невідомими.

14. Останні дні
22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі
після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега
Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.
Могила Олександра
Олеся у Празі
У 2010 році в м. Білопіллі
було встановлено пам'ятник
Олександру Олесю

15. Чари ночі
Літературний рід: лірика.
Жанр: романс (він став популярною народною піснею).
Вид лірики: інтимна (любовна).
Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання.
Віршовий розмір: ямб.

16. О слово рідне! Орле
скутий
Жанр: Громадянська, патріотична лірика.
Форма: Монолог-звернення ліричного героя до рідного слова.
Тема: зображення поетичного образу неповторної краси української
мови і Вітчизни.
Ідея: рідне слово відбиває драматичну історію України, стало
духовною зброєю народу.
Символ: слово меч – атрибут свободи і справедливості
Художні засоби: риторичні звернення,
окличні речення,
епітети,
метафори,
інверсія,
анафора
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

17. З журбою радість обнялась
Жанр: Поетична рефлексія – мініатюра.
Форма: Художній монолог у двох строфах.
Тема: зображення переживань ліричного нероя, осмислення ним своє
долі та людського буття.
Побудований на контрастах: журба-радість, сльози – сміх, ранок-ніч,
летить – спиня, одна – друга.
З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я…

18. По дорозі в казку
Драматичний етюд-зразок української символістської драми
Темою твору є взаємини героя, індивідуальності й натовпу,
колективу, розбіжність між мрією і дійсністю, ідеалом і реальністю
Фото Київський театр "МУТАБОР"
... Країна мрій. По дорозі у Казку" за
мотивами твору Олександра Олеся