1. Євген Маланюк
(1897 – 1968)
Виконав : Твердохліб Максим 11-А

2. Євген Маланюк
поет української еміграції,
публіцист, есеїст, літературо - та
мистецтвознавець, перекладач,
громадський і культурний діяч

3. Народився Євген Маланюк 20 січня 1897
року в Ново-Архангельську на Херсонщині
(зараз Кіровоградська область), що за доби
Запорозької Січі було знане як місто
Архангела Михаїла. Яке, по суті, було
географічним центром України, а ще, як
пізніше писав сам митець, «околицею
"Запівніччя", «окраїною античної Еллади»,
«окраїною
Київської
Русі»,
диким
половецьким полем, «північним форпостом
Золотої Орди», згодом — турків і татар, а
також
межовою
територією
між
Гетьманщиною і Річчю Посполитою.

4. Батько походив з старого козацького роду,
любив мистецтво і науку, багато працював.
Мати - дочка чорногорця Івана Стоянова,
який походив з тих переселенців, яких
Катерина II запросила на козацькі землі.
Маланюк зворушливо любив батьків і
відчував проекцію їхніх доль на свою:
"Матері (і її "традиціям") я завдячую дві речі:
серце і мистецтво.
Батькові - життьову свою невдачу"!

5. Освіта
1912 року закінчив реальну школу в
Єлизаветграді (нині м. Кіровоград).
З 1913 навчався
в Петербурзькому
політехнічному інституті.
1917 року закінчив військову школу
(Київ);
Закінчив гідротехнічний факультет
Української господарської академії в
м. Подєбради (нині місто в Чехії)

6. Ще підлітком майбутній поет познайомився з
творчістю Т.Шевченка, І.Карпенка-Карого,
М.Коцюбинського.
А
пізніше,
вже
в
Єлисаветградському реальному училищі, зі стін
якого вийшли Микола Садовський, Панас
Саксаганський, мав можливість почути про
корифеїв. Є. Маланюк навчався одночасно з
Юрієм Яновським

7. Ще у юності майбутній поет причащався до
національних святинь.
О.Семененко писав:
"Маланюк не брав участі у аматорських
виставах - і не носив вишиваної сорочки. За його
часів у реальній школі не було таємних
українських гуртків. Але була Україна".
Вловлено дуже точно: була не шараварщина, а
дух.

8. У 1920 році разом з Армією УНР
Маланюк емігрував, спочатку жив у
Каліші в таборі для інтернованих
українських частин.
1922 року він разом з Ю.Дараганом
заснував журнал «Веселка».
Восени 1923 р. Є. Маланюк виїздить
до Чехо-Словаччини .
1925 року в Подєбрадах вийшла
поетична збірка Є.Маланюка «Стилет і
стилос».

9. 1929 року Є. Маланюк очолив у
Варшаві літературне угруповання
«Танк».
1945 року опинився в Західній
Німеччині, увійшов до складу МУРу
(Мистецький Український Рух).
1949-го — переїхав до США.
1958 року Є. Маланюк став Почесним
Головою
об’єднання українських
письменників «Слово».
16 лютого 1968-го помер у передмісті
Нью-Йорка.

10. Ім'я Маланюка в Радянській Україні
супроводжувалося лайливими епітетами.
Митцеві
приписували
неіснуючі
гріхи,
звинувачували у зраді.
Навіть В.Сосюра у написаній на замовлення
поемі «Відповідь» протиставив себе особисто
й більшовицьку Україну Маланюкові та його
поетичному образу соборної і вільної держави
на рідній землі.

11. Творча спадщина
1922-1923 – співвидавець журналу «Веселка»,
(Польща, м.Калуш, табір для інтернованих
вояків Армії УНР).
1922 співвидавець альманаху ―Озимина‖.
Збірки поезій
1925 ―Стилет чи стилос‖ Калуш, Польща.
1926 ―Гербарій‖ , Чехо-Словаччина
1930-1939 ―Земля і залізо‖ , Польща
―Земна Мадонна‖ , Польща
―Перстень Полікрата‖, Польща
―Вибрані поезії‖, Польща

12. 1951 ―Влада‖, ―Поезії‖, ―Проща‖,
США
1953 Поема ―П’ята симфонія‖, США
1959 ―Остання весна ‖, США
1964 ―Серпень‖, США
1972 (Видано посмертно ) ―Перстень і
посох‖

13. Літературно - публіцистичні статті
1954 ―Нариси з історії нашої культури‖
1962 том І , 1966 том ІІ
―Книга спостережень‖- цикли есеїв про
творчість
Т.Шевченка,
І.Франка, Лесі
Українки, М.Хвильового, П. Куліша, М. Гоголя,
цикли нарисів про радянських письменників,
історіософію,
проблеми творчості, про
проблеми біографії, цикл «Росія».

14. Позиція Євгена Маланюка – це позиція
вільної у своєму виборі людини, яка не
прислуговує ніяким партіям.
У колі його зору постійно був літературний
процес в Україні від Павла Тичини до Ліни
Костенко, а також і чехи, і поляки, і росіяни, і
музика, і малярство, і театр.

15. Збірка
―Стилет чи стилос‖
Першою
пoeтичною
лacтiвкoю
Є.Маланюка в 1925 році стала збірка
"Стилет' чи стилос». Це друга з
упорядкованих Євгеном Маланюком книг
поезій (перша «Гербарій»), проте їй
випало стати першою книгою, що
побачила світ.
До збірки увійшли поезії, написані
протягом 1921-1925 років

16. Збірка
―Стилет чи стилос‖
Стилет — це короткий гострий ніж,
який легко вихопити і застосувати у
ближньому бою.
Стилос — гостра дерев'яна паличка,
якою у давнину видряпували тексти на
залитих воском дощечках.

17. Збірка
―Стилет чи стилос‖
Уважно вчитуючись у його твори,
розумієш, що за залізними рядками
ховається глибокий лірик, що ця поезія
виростає з землі й губиться в небі. Нова
доба,
«жорстока,
як
вовчиця»,
змушувала поета бути «гладіатором
нещадних рим», виховувала дисципліну
духу,
випробовувала
його
міць.

18. Поезія
―Під чужим небом‖
Головна думка — людина щаслива посправжньому тільки на своїй батьківщині.
Розпорошені по всьому світу діти однієї
матері — України, мов ті журавлі,
розлетілися в сірій мряці по далеких чужинах.
І не скрізь вони находять надійний притулок. І
не всюди їх зустрічають з розпростертими
обіймами. І тільки пам'ять про рідну землю,
довірливе друковане слово дають їм розраду і
світлу надію на батьківщину.