Круглий стіл Комітету АПУ з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету «Правовий статус End User License Agreement (EULA) в Україні», 26.04.2017, м. Київ

1. Анатолій КодинецьАнатолій Кодинець
д.ю.н., доцент кафедрид.ю.н., доцент кафедри
інтелектуальної власностіінтелектуальної власності
Київського національного університетуКиївського національного університету
імені Тараса Шевченкаімені Тараса Шевченка
Правовий режим End
User License Agreement
(EULA) в Україні

2. ми розглянемо:
Поняття, види та особливості ліцензії та ліцензійних
договорів як підстав набуття прав ІВ;
Законодавче регулювання укладання ліцензійних
договорів;
Випадки вільного використання комп'ютерних
програм;
Письмова форма правочину. Особливості укладання
договорів (правочинів) в електронній формі;
Правові підходи ВГСУ щодо укладання ліцензійних
договорів на комп'ютерні програми.

3. Види договорів щодо розпоряджання майновими
правами інтелектуальної власності
Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
здійснюється на підставі таких договорів:
 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної
власності;
 2) ліцензійний договір;
 3) договір про створення за замовленням і використання
об'єкта права інтелектуальної власності;
 4) договір про передання виключних майнових прав
інтелектуальної власності;
 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами
інтелектуальної власності.
(ЦК України ст. 1107)

4. Форма договорів щодо розпоряджання майновими
правами інтелектуальної власності
 Договір щодо розпоряджання майновими правами
інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
 У разі недодержання письмової форми договору щодо
розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
такий договір є нікчемним.
 Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо
розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
може укладатись усно.
Зокрема, в усній формі може укладатися договір про
використання (опублікування) твору в періодичних виданнях
(газетах, журналах тощо) (ч.1 ст. 33 Закону України “Про АП і
СП”)

5. Ліцензія
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права
інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове
повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій
сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути
оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.
Виключна Одинична Невиключна
Ліцензія

6. Ліцензійний договір
За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає
другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права
інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за
взаємною згодою сторін з урахуванням вимог закону.
У ліцензійному договорі визначаються:
 вид ліцензії;
сфера використання об'єкта права інтелектуальної
власності (конкретні права, що надаються за договором,
способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк,
на які надаються права, тощо);
 розмір, порядок і строки виплати плати за використання
об'єкта права інтелектуальної власності;
інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у
договір.
Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна
ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
 Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності
та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі,
вважаються такими, що не надані ліцензіату.

7. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція
комп'ютерних програм (ст. 24 ЗУ Про АП і СП“)
Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим
примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або
іншої особи, яка має авторське право на цю програму:
1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою
забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка
використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з
функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її
призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а
також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з
автором чи іншою особою, яка має авторське право;
2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця
копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно
придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної
програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для
використання;

8. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція
комп'ютерних програм (ст. 24 ЗУ Про АП і СП“)
3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у
вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення
її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою;
4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної
програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за
умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження,
показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження)
комп'ютерної програми.
2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди
використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні
інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на
комп'ютерну програму.
• Ліцензія (ліцезійний договір) має передбачати надання
майнових прав інтелектуальної
власності набувачеві (ліцензіату).

9. Форма ліцензії. Джерела регулювання
Цивільний кодекс України - Ст. ст. 207, 1107, 1114.
Закон України «Про міжнародне приватне право» - ст. 31;
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» - ст. 6.
Закон України «Про електронну комерцію»;
Закон України «Про електронні документи та електронний
 документообіг»;
Закон України «Про електронний цифровий підпис».

10. Форма правочину
1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,
якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у
тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими
обмінялися сторони.
 2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,
якщо він підписаний його стороною (сторонами).
 3. Використання при вчиненні правочинів факсимільного
відтворення підпису за допомогою засобів механічного,
електронного або іншого копіювання, електронного підпису або
іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках,
встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства,
або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися
зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

11. Закон України “Про міжнародне приватне право”
Стаття 31. Форма правочину
 1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має
відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту
правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його
вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних
державах, - права місця проживання або
місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо
інше не встановлено договором. (Частина перша із змінами,
внесеними згідно із Законом від 03.11.2016)
 3. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією
стороною є громадянин України або юридична особа України,
укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від
місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним
договором України. (Частина третя статті 31 із змінами,
внесеними згідно із Законом від 03.11.2016).

12. Форма правочину
Закон “Про зовнішньоекономічну діяльність”
Стаття 6. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та право, що застосовується до них
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності або його представником у
простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не
передбачено міжнародним договором України чи законом.
(Стаття із змінами, внесеними згідно із Законом від 03.11.2016

13. Закон України “Про електронну комерцію”
Стаття 1. Сфера застосування цього Закону
 1. Цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної
комерції під час вчинення електронних правочинів.
 2. Дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо:
однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична
особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації
товари, виконує роботи, надає послуги з використанням
інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли
сторони прямо домовилися про застосування положень цього
Закону до правочину;

14. Закон України “Про електронну комерцію ”ст. 11
 Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти
(оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
 Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання
особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про
прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6. цієї статті.
6. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний
договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
 надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила
пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку,
передбаченому статтею 12 цього Закону;
 заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої
пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку,
передбаченому статтею 12 цього Закону;
 вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти
електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в
інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці
роз’яснення логічно пов’язані з нею.

15. Закон “Про електронну комерцію ”
Стаття 12. Підпис у сфері електронної комерції
1. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за
домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний
сторонами, моментом його підписання є використання:
 електронного підпису або електронного цифрового підпису
відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за
умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма
сторонами електронного правочину;
 електронного підпису одноразовим ідентифікатором;
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній
формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до
інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту)
укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього
договору;
 аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення
підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання,
іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у
якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних
підписів.

16. Закон “Про електронні документи та електронний
документообіг ”
Стаття 6. Електронний підпис
Для ідентифікації автора електронного документа може
використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного
підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових
підписів, регулюються законом.
Використання інших видів електронних підписів в електронному
документообігу здійснюється суб'єктами електронного
документообігу на договірних засадах.
Стаття 7. Оригінал електронного документа
Оригіналом електронного документа вважається електронний
примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з
електронним підписом автора або підписом, прирівняним до
власноручного підпису відповідно до Закону України "Про
електронний цифровий підпис“.

17. Закон “Про електронний цифровий підпис ”
електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються
до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та
призначені для ідентифікації підписувача цих даних;
 електронний цифровий підпис - вид електронного підпису,
отриманого за результатом криптографічного перетворення набору
електронних даних, який додається до цього набору або логічно з
ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та
ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис
накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за
допомогою відкритого ключа;

18. Судова практика
Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №12 від
17.10.2012 р.
 30.3. За змістом частини другої статті 1107 ЦК України договір про
розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на твір
або об'єкт суміжного права укладається в письмовій формі, у разі
недодержання якої такий договір є нікчемним (за винятком випадку,
передбаченого частиною першою статті 33 Закону України "Про
авторське право і суміжні права").
 Господарським судам слід враховувати, що у визначенні форми
правочину про розпорядження майновими правами
інтелектуальної власності, який вчиняється у правовідносинах з
іноземними елементом, застосовуються вимоги частин першої і третьої
статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право".

19. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України №12
від 17.10.2012 р.
 47. У практиці продажу примірників комп'ютерних програм
застосовується декілька видів ліцензій та ліцензійних договорів для
надання користувачам цих програм певного обсягу прав щодо їх
використання. Такі договори, за загальним правилом, є договорами
приєднання (стаття 634 ЦК України).
 Таким чином, у практиці роздрібного продажу примірників
комп'ютерних програм пропозиція укласти ліцензійний договір, як
правило, надходить від суб'єкта авторського права. Це, зокрема,
означає, що коли в даному договорі не зазначено місце його укладення і
він є зовнішньоекономічним, до його форми підлягає застосуванню
право країни місця проживання суб'єкта авторського права -
фізичної особи або право країни місцезнаходження суб'єкта авторського
права - юридичної особи (стаття 31 Закону України "Про міжнародне
приватне право").

20. ЛІЦЕНЗІЯ (ЛІЦЕЗІЙНИЙ ДОГОВІР)
 ЗА ЗМІСТОМ
має передбачати надання майнових прав інтелектуальної
власності користувачеві(ліцензіату).
 ЗА ФОРМОЮ
 має відповідати положенням законодавства України або
законодавства країни місця проживання або місцезнаходження
сторони – оферента;
 За законодавством України – ел. форма ліцензії має бути
підписана електронним підписом (ел.підписом одноразовим
ідентифікатором або електронним цифровим підписом).