Цифровізація стане головним інструментом для досягнення стратегічної цілі України — збільшення ВВП у 8 разів, до 1 трлн дол. у 2030Е, та забезпечення добробуту, комфорту та якості життя українців на рівні, вищому за середній показник у Європі.

1. 1
УКРАЇНА 2030
Київ, квітень 2019

2. 2
Зміст
6.7 Україна 2030Е — країна з розвинутою цифровою економікою......................................3
Резюме........................................................................................................................................................................3
6.7.1 Цифрова економіка. Термінологія....................................................................................................8
6.7.2 Цифрові тренди. Виклики та можливості для України....................................................... 13
6.7.3 Сценарії розвитку цифрової економіки України.................................................................... 24
6.7.4 Візія цифрової економіки України 2030Е................................................................................... 28
6.7.5 Цифрова економіка в Україні: місія, визначення KPI на 2030Е....................................... 37
6.7.6 Роль держави в досягненні KPI........................................................................................................ 44
6.7.7 Перелік ініціатив та проектів для досягнення KPI................................................................ 53
6.7.8 Проекти цифрової трансформації в Україні.............................................................................. 56
6.7.9 Програма «Індустрія 4.0» та концепція «смарт-фабрика»................................................. 69
6.7.10 Ризики цифровізації: безробіття.................................................................................................. 81
6.7.11 Кібербезпека: управління викликами....................................................................................... 89
6.7.12 Дорожня карта реалізації стратегії розвитку цифрової економіки........................... 91
6.7.13 Оцінка макроефектів від цифровізації для ключових стейкхолдерів...................... 99

3. 3
6.7 Україна 2030Е — країна з розвинутою цифровою економікою
Резюме
 Цифровізація (з англ. digitalization) — це впровадження цифрових
технологій в усі сфери життя: від взаємодії між людьми
до промислових виробництв, від предметів побуту до дитячих
іграшок, одягу тощо. Це перехід біологічних та фізичних систем
у кібербіологічні та кіберфізичні (об'єднання фізичних
та обчислювальних компонентів). Перехід діяльності з реального
світу у світ віртуальний (онлайн).
 Цифрові технології: Інтернет речей, роботизація та кіберсистеми,
штучний інтелект, великі дані, безпаперові технології, адитивні
технології (3D-друк), хмарні та туманні обчислення, безпілотні
та мобільні технології, біометричні, квантові технології, технології
ідентифікації, блокчейн тощо.
 Споживачами цифрових технологій виступають усі — держава,
бізнес, громадяни.
 Цифровізація — це один із головних факторів зростання світової
економіки в найближчі 5–10 років. Крім прямого підвищення
продуктивності, яке отримують компанії від цифрових технологій, є
ланцюг непрямих переваг цифровізації, як-от економія часу,
створення нового попиту на нові товари й послуги, нова якість та
цінність тощо.
 Цифровізація стане головним інструментом для досягнення
стратегічної цілі України — збільшення ВВП у 8 разів, до 1 трлн
дол. у 2030Е, та забезпечення добробуту, комфорту та якості життя
українців на рівні, вищому за середній показник у Європі.
 Згідно з оцінками, які ми наводили у Розділі 1 Стратегії, частка
цифрової економіки у ВВП найбільших країн світу у 2030Е досягне
50–60%. В Україні цей показник, за нашими оцінками, може бути ще
вищим — 65% ВВП (за реалізації форсованого сценарію розвитку
цифрової економіки в Україні).
 Цифрова економіка — це тип економіки, де ключовими факторами
(засобами) виробництва є цифрові дані: числові, текстові тощо. Їх
використання як ресурсу дає змогу істотно підвищити
ефективність, продуктивність, цінність послуг та товарів,
побудувати цифрове суспільство.
 Цифрове суспільство — це суспільство, яке інтенсивно
та продуктивно використовує цифрові технології для власних
потреб (самореалізація, робота, відпочинок, навчання, дозвілля
кожного), а також для досягнення та реалізації спільних
економічних, суспільних та громадських цілей.
 Цифрова економіка охоплює бізнес у всіх галузях економічної
діяльності, тобто не тільки в секторі інформації та телекомунікацій,
а й у базових галузях промисловості, в сільському господарстві,
будівництві тощо.
 Цифрова економіка пронизує всі сектори за всіма категоріями:

4. 4
державний та приватний; реальний, невиробничий та фінансовий;
видобувний, обробний та сектор послуг.
 Цифрові тренди — це напрями розвитку цифрових технологій.
Ключові цифрові тренди, станом на 2019 р.:
- дані, які стають головним джерелом конкурентоспроможності;
- розвиток сфери Інтернету речей (Internet of things, IoT);
- цифрові трансформації як окремих бізнесів, так і цілих секторів;
- економіка спільного користування (sharing economy);
- віртуалізація фізичних інфраструктурних IT-систем;
- штучний інтелект (ШІ, з англ. artificial intelligence, або AI);
- цифрові платформи.
 Проблеми, які перешкоджають розвитку в Україні цифрових трендів
та трансформації української економіки в цифрову:
1. Інституційні
- Низька включеність державних установ щодо реалізації
Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства
(Цифрова адженда України)
- Невідповідність профільного законодавства глобальним
викликам та можливостям (прогресивні розроблені
законопроекти досі не стали законами)
- Невідповідність національних, регіональних, галузевих
стратегій та програм розвитку цифровим можливостям.
2. Інфраструктурні
- Низький рівень покриття території країни цифровими
інфраструктурами (для прикладу, мета ЄС до 2020Е покрити
100% території широкосмуговим доступом до Інтернету,
в Україні цей показник складає близько 60%)
- Відсутність окремих цифрових інфраструктур (для
прикладу, інфраструктури Інтернету речей, електронної
ідентифікації та довіри тощо)
- Нерівний доступ громадян до цифрових технологій та нових
можливостей (цифрові розриви).
3. Екосистемні
- Слабка державна політика щодо стимулів та заохочень
розвитку інноваційної економіки
- Незрілий ринок інвестиційного капіталу
- Застаріла система освіти, методик викладання, відсутність
фокусу на STEM-освіту, soft skills та підприємницькі навички,
недосконалі моделі трансферу технологій та закріплення
знань та умінь
- Дефіцит висококваліфікованих кадрів для повноцінного

5. 5
розвитку цифрової економіки та цифровізації взагалі.
4. У сфері електронного уряду та урядування («держава
у смартфоні»)
- Низький рівень автоматизації та цифровізації державних
послуг через слабку мотивацію урядових установ (немає
повного розуміння потенційної вигоди від тотальної
цифровізації).
 Існують два сценарії розвитку цифрової економіки України
залежно від оцінки критичності та необхідності здійснення
швидких та глибоких змін у традиційному економічному укладі:
інерційний (еволюційний) та цільовий (форсований).
 У разі реалізації інерційного сценарію українська економіка
залишиться неефективною, триватиме трудова міграція та «відтік
мізків», українська продукція програє конкуренцію на зовнішніх
ринках. Україна залишиться на задвірках цивілізації̈̈.
 Цільовий (форсований) сценарій передбачає перехід української
економіки до цифрової за 3–5 років.
 За реалізації форсованого сценарію Україна до 2030Е стане
європейським лідером у галузі інновацій та нових технологій,
перетвориться на інтелектуальний хаб, де буде створено
найпривабливіші в регіоні умови для розвитку потенціалу людей.
 Реалізація форсованого сценарію означає досягнення таких KPI до
2030Е:
 65% — частка цифрової економіки в загальному ВВП України
в 2030Е
 99,9% українських домоволодінь мають широкосмуговий
доступ до мережі Інтернет (ШСД)
 100% — покриття території України 4G–5G
 99% усіх автомобільних і залізничних магістралей та 95%
сільської місцевості покрито технологіями мобільного
Інтернету
 99,9% громадян мають цифрову ідентифікацію (citizen-card,
Mobile ID) та технічні можливості користуватися довірчими
послугами тощо. (детальніше див. розділ 6.7.5).
 Для реалізації в Україні форсованого сценарію держава має стати
цифровим революціонером та взяти не себе відразу декілька ролей:
- лідер та експериментатор;
- регулятор і захисник;
- популяризатор.
 Уряд України насамперед має зробити такі кроки (спільно
з бізнесом):
1. реалізувати проекти побудови твердої інфраструктури:
- розбудова фіксованої інфраструктури ШСД до мережі

6. 6
Інтернет;
- розбудова інфраструктури мобільного Інтернету;
- розбудова радіоінфраструктури (LoRaWan тощо) для проектів
Інтернету речей;
- розбудова інфраструктури громадського доступу до Wi-Fi;
- розбудова обчислювальної інфраструктури (т. з. хмарна, або
віртуалізована інфраструктура);
- створення інфраструктури кібербезпеки.
2. створити м'які інфраструктури — інфраструктуру
ідентифікації та довіри (citizen ID, mobile ID, bank ID),
інфраструктури відкритих даних, державних послуг
(e-government), інтероперабельності, e-комерції та e-бізнесу,
транзакційно-процесингову інфраструктуру, інфраструктуру
життєзабезпечення, геоінформаційну інфраструктуру,
блокчейн-інфраструктуру.
3. ініціювати та реалізувати проекти цифрової трансформації,
інтегрувати ці ініціативи в локальні, регіональні, національні
проекти розвитку.
 Зрештою держава повинна стати замовником і першим покупцем
інновацій та цифрових сервісів, що буде поштовхом для утворення
нових ринків.
 Звичайно в цифровізації, як і будь-якої зміни, є дві сторони медалі.
Головний ризик цифрової трансформації економіки — це можливе
зростання рівня безробіття.
 Тотальна цифровізація в Україні призведе до втрати роботи
громадянами в окремих галузях та секторах, але саме цифровізація
і створить нові напрямки, котрі врешті-решт уже через декілька
років (або декілька місяців) зумовлять новий попит. І цей попит на
«руки та мізки», як показує досвід промислових революцій, буде
набагато більшим за попит у минулому періоді.
 Також цифровізація всіх сфер життя призведе до того, що
громадяни України та бізнес будуть все більше потерпати від
зростання кіберзлочинності.
 Саме тому держава має докласти всіх зусиль, щоб суспільство знало
про існуючі ризики, а також надати консультаційну та технологічну
підтримку в упровадженні та використанні захищених
інформаційно-комунікаційних систем, інфраструктур, платформ.
 Вигоди від цифровізації матимуть усі — громадяни, бізнес,
державні службовці, політики, економіка України в цілому.
 Цифровізація істотно збільшить продуктивність праці в Україні
та стане потужним мультиплікатором, здатним у найкоротший час
запустити українську економіку й забезпечити її реальне зростання
на 10–12% на рік.
 Загальний обсяг інвестицій у цифровізацію промисловості, бізнесу
та виробництв до 2030Е може скласти до 70 млрд дол., а в цифрові

7. 7
інфраструктури — до 16 млрд дол. (з них 80% - це кошти
приватних компаній)
 Відповідно, споживання продукції та послуг сектору інформаційно-
комунікаційних технологій (ІКТ) локальним ринком складе від 86
до 100 млрд дол., не враховуючи громадського сегменту
(без приватного споживання в домогосподарствах).
 Цифровізація дасть можливість:
- створювати щонайменше від 11% (у 2021Е) до 95% (2030Е)
додаткового ВВП на рік;
- за 10 років додатково створити до $1 260 млрд ВВП;
- за 10 років збільшити надходження в бюджет на $240 млрд;
- створити 700 тис. нових робочих місць (без урахування
експортної IT-індустрії).
 Кожен українець зможе легко капіталізувати себе, свої, знання,
вміння та навички завдяки використанню цифрових технологій.

8. 8
6.7.1 Цифрова економіка. Термінологія
Цифрова економіка — це тип економіки, де ключовими факторами
та засобами виробництва є цифрові дані (бінарні, інформаційні тощо)
та мережеві транзакції, а також їх використання як ресурсу, що дає
змогу істотно збільшити ефективність та продуктивність діяльності
та цінність для отриманих продуктів та послуг.
Цифрова трансформація (цифровізація) — це перетворення наявних
аналогових (іноді електронних) продуктів, процесів та бізнес-моделей
організації, в основі якої лежить ефективне використання цифрових
технологій.
Цифрові технології (згідно з аналітичними звітами Давоського
економічного форуму): Інтернет речей, роботизація та кіберсистеми,
штучний інтелект, великі дані, безпаперові технології, адитивні
технології (3D-друк), хмарні та туманні обчислення, безпілотні
та мобільні технології, біометричні технології, квантові технології,
технології ідентифікації, блокчейн (перелік не є вичерпним
та доповнюється).
Ключові технології цифрових трансформацій
Джерело: Національна стратегія Індустрії 4.0, АППАУ

9. 9
Цифрова трансформація означає інтеграцію цифрових технологій у всі
сфери бізнесу. Ця інтеграція призводить до принципових змін у тому,
як діють громадяни, підприємства та організації, як вони забезпечують
цінність для себе, своїх працівників, клієнтів, партнерів, досягаючи
власних та спільних, економічних та соціальних цілей швидше,
дешевше та з новою якістю.
Цифровізація — це насичення фізичного світу електронно-цифровими
пристроями, засобами, системами та налагодження електронно-
комунікаційної взаємодії між ними.
Індустрія 4.0 — це цифрова трансформація виробничих процесів
(цифровізація на підприємствах).
Цифрові інфраструктури — комплекс технологій, продуктів та
процесів, що забезпечують обчислювальні, телекомунікаційні та
мережеві можливості електронної взаємодії, обміну даними, сигналами
тощо. Цифрові інфраструктури є основою цифрової економіки. Вони
поділяються на опорні (тверді) та сервісні (м’які).
Опорні (тверді) інфраструктури:
 фіксована інфраструктура широкосмугового доступу
до Інтернету (ШСД): магістральні, дистрибуційні та локальні
мережі, точки обміну трафіком тощо;
 мобільна інфраструктура зв’язку та широкосмугового доступу
(3G, 4G, 5G);
 радіоінфраструктура (LoRaWan тощо) для проектів Інтернету
речей (сенсори, датчики тощо);
 радіоінфраструктура (насамперед Wi-Fi на рівні міст, селищ,
різних закладів туристичних об’єктів тощо.);
 інфраструктура супутникового зв’язку;
 обчислювальна інфраструктура (т. з. хмарна, або віртуалізована,
інфраструктура);
 інфраструктура кібербезпеки.
Сервісна (м’яка) інфраструктура:
 інфраструктура ідентифікації та довіри (citizen ID, Bank ID,
mobile ID);
 інфраструктура відкритих даних;
 інфраструктура державних послуг (e-government);
 інфраструктура інтероперабельності (API, стандарти
європейської ISA);
 інфраструктура e-комерції та e-бізнесу (e-contract, e-invoicing,
e-logistics);
 транзакційно-процесингова інфраструктура (онлайн-платежі,
інструменти cashless, сервіси fintech);
 інфраструктура життєзабезпечення (цифрові медичні,
освітянські, транспортні, логістичні та інші системи, системи

10. 10
громадської безпеки);
 геоінформаційна інфраструктура (прив'язки цифрових даних
до просторових об'єктів);
 промислові цифрові інфраструктури (Індустрія 4.0).
Широкосмуговий доступ до Інтернету (ШСД) — доступ до Інтернету
з високою швидкістю передачі даних.
Бачення UIF щодо параметрів послуги ШСД *
Рік 2020Е 2022Е 2025Е 2030Е
Швидкість передавання даних
Мбіт/сек**
30 50 100 1 000
* Загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги — мінімальний набір визначених Законом України №1280-IV від 18.11.2003
«Про телекомунікації» телекомунікаційних послуг нормованої якості, доступний усім споживачам на всій території України;
** Вказані швидкості стосуються фіксованої інфраструктури, щодо мобільної або супутникової — параметри швидкості
відрізняються.
Цифровий розрив (цифрова нерівність) — нерівність у доступі
до можливостей в економічній, соціальній, культурній, освітній
галузях, які існують або поглиблюються в результаті неповного,
нерівномірного або недостатнього доступу до комп’ютерних,
телекомунікаційних та цифрових технологій. Цифровий розрив може
бути, зокрема, штучним, тобто таким, що стався внаслідок
надзвичайної події, наприклад через вандальні дії в
телекомунікаційній інфраструктурі оператора.
Цифровий стрибок — це стрибкоподібний розвиток, що означає
швидку зміну, здійснену організацією, суспільством, сферою або
країною для переходу на вищий рівень розвитку завдяки технологіям,
минаючи проміжні стадії, які є природними в інших випадках.
Sharing economy (спільна економіка) — це спільне використання
ресурсів, сервісів, можливостей.
Digital by default — це принцип, згідно з яким цифрова (електронна)
версія процесу, системи стає основною, водночас відповідна аналогова
перестає супроводжуватися або існувати взагалі.
Data у цифровій економіці — це ресурс та засіб виробництва, який
може стати фактором капіталізації як власного (віртуального), так
і аналогового контуру, що призводить до «ресурсотворення» та появи
доданої вартості (а не лише використання, на прикладі природних
ресурсів). Більше даних — більше ресурсів.
Network effect — феномен зростання споживчої цінності мережі у міру
зростання числа її вузлів, масштаб та «зв’язки», мережевий ефект.
Open systems — відкриті стандарти та доступність, масштабованість.
Integration (Digital Twin) — інтегральна взаємодія віртуального,
фізичного, біо (кіберфізичні, кібербіосистеми).
Цифрове суспільство — це суспільство, яке інтенсивно та продуктивно
використовує цифрові технології для власних потреб — самореалізації,
роботи, відпочинку, навчання, дозвілля, а також для досягнення

11. 11
та реалізації спільних економічних, суспільних та громадських цілей.
Принципи цифровізації.
Цифровізацію варто розглядати як інструмент, а не як самоціль.
За системного державного підходу цифрові технології
стимулюватимуть створення робочих місць, підвищення
продуктивності, темпів економічного зростання та якості життя
громадян України.
Так, у «Цифровій адженді України» та Концепції розвитку цифрової
економіки та суспільства України сформульовано основні принципи
цифровізації. Дотримання цих принципів є визначальним для
створення й реалізації переваг, що їх надають цифрові технології, та
користування цими перевагами.
Принцип 1. Цифровізація повинна забезпечувати кожному
громадянинові рівний доступ до послуг, інформації та знань, що
надаються на основі інформаційно-комунікаційних та цифрових
технологій.
Принцип 2. Цифровізація повинна бути спрямована на створення
переваг у різних сферах повсякденного життя. Цей принцип
передбачає підвищення якості надання послуг з охорони здоров’я та
отримання освіти, створення нових робочих місць, розвитку
підприємництва, сільського господарства, транспорту, захисту
навколишнього природного середовища, сприяння подоланню
бідності, запобігання катастрофам, гарантування громадської безпеки
тощо.
Принцип 3. Цифровізація є інструментом економічного зростання
шляхом підвищення ефективності, продуктивності
та конкурентоздатності завдяки використанню цифрових технологій.
Цей принцип передбачає досягнення цифрової трансформації галузей
економіки, сфер діяльності, набуття ними нових конкурентних якостей
та властивостей.
Принцип 4. Цифровізація повинна сприяти розвитку інформаційного
суспільства та засобів масової інформації. Створення контенту,
насамперед українського, відповідно до національних або регіональних
потреб сприяє соціальному, культурному та економічному розвитку,
а також зміцненню інформаційного суспільства та демократії в цілому.
Принцип 5. Цифровізація повинна орієнтуватися на міжнародне,
європейське та регіональне співробітництво з метою інтеграції
України до ЄС, виходу на європейський і світовий ринок.
Принцип 6. Стандартизація є основою цифровізації, одним із
головних чинників її успішної реалізації.
Побудова лише на українських стандартах цифрових систем, платформ
та інфраструктур, які мають бути використані громадянами, бізнесом
та державою для участі, конкуренції та успіху у глобальній економіці
та на відкритих ринках, неприпустима. Винятком можуть бути
відповідні програми у сфері оборони та безпеки, в яких застосування
інших стандартів (національних, міждержавних) є аргументованим.

12. 12
Принцип 7. Цифровізація повинна супроводжуватися підвищенням
рівня довіри й безпеки.
Інформаційна безпека, кібербезпека, захист персональних даних,
недоторканність особистого життя та прав користувачів цифрових
технологій, зміцнення та захист довіри у кіберпросторі є, зокрема,
передумовами одночасного цифрового розвитку та відповідного
запобігання супутнім ризикам, їх усунення та управління ними. .
Принцип 8. Цифровізація як об’єкт фокусного та комплексного
державного управління.
Основними завданнями держави на шляху до цифровізації країни є
корегування вад ринкових механізмів, подолання інституційних
та законодавчих бар’єрів, започаткування проектів цифрових
трансформацій національного рівня та залучення відповідних
інвестицій, стимулювання розвитку цифрових інфраструктур.
Держава має взяти на себе ролі лідера й експериментатора; регулятора
й захисника; популяризатора цифрових трансформацій в Україні.
Типи цифрових економік (чотири еволюції)
«Якісні зміни у використанні цифрових технологій протягом останніх
десятиліть зумовили виділення чотирьох етапів цифрової революції.»
(Ляшенко В.І., Вишневський О.С. «Цифрова модернізація економіки
України»).
Перший етап цифрової революції (1990–2000 рр.) характеризувався
формуванням необхідної інфраструктури для забезпечення доступу
до інформації через Інтернет, а сайти в основному призначалися тільки
для читання (отримання) інформації, а не її розміщення та просування.
На другому етапі (2000–2010 рр.) користувачі особисто стали
активними учасниками створення та накопичення даних.
Третій етап (2010–2020 рр.) ознаменувався ерою соціальних мереж
і месенджерів (додатків для обміну миттєвими повідомленнями).
Четвертий етап, початок якого, можливо, буде покладено з 2020Е або
дещо пізніше, передбачає побудову так званого нейронету, тобто
мережі, де комунікації між людьми, тваринами та речами
здійснюватимуться на принципах нейрокомунікації, використання
штучного інтелекту та Всеосяжного Інтернету людей, речей, даних,
процесів тощо.

13. 13
6.7.2 Цифрові тренди. Виклики та можливості для України
Цифрові тренди (тенденції) — це напрямки розвитку цифрових
технологій. Аналіз цифрових трендів дає змогу прогнозувати
розвиток конкретного економічного, технологічного та навіть
соціального явища в майбутньому.
Джерело: Цифрова адженда України
Ключові цифрові тренди (станом на 2019 рік):
I. Дані стають головним джерелом конкурентоспроможності.
Дані стають активом. Збирання, опис, зберігання та опрацювання
даних дають змогу отримувати цінну інформацію для використання
в ділових процесах, суспільному житті, роботі держави. Вміння
працювати з даними та їх аналізувати — це можливість першим
отримувати цінні ринкові «інсайти», тобто бути
конкурентоздатнішим. Доступ до даних здійснюється через мережу
Інтернет та інші мережі. Велика частина даних у світі стає (або вже
стала) відкритою.
Бар’єри для розвитку тренду в Україні:
1. Відсутність системи правил, регламентів, стандартів збирання,
класифікації, зберігання та використання даних (національний,
регіональний, галузевий та інші рівні).
2. Проблеми захисту інтелектуальної власності.
3. Проблеми щодо захисту даних, ризики кібербезпеки.
4. Відсутність у громадян достатніх компетентностей роботи
з даними (цифрових навичок), відповідної освіти, професій
тощо.

14. 14
Можливості, які створює тренд для України:
 Розвиток нової галузі економіки, нові робочі місця.
 Створення бази для розвитку всіх галузей та цифрової
економіки.
 Поява ефективного інструменту управління.
 Створення середовища, що унеможливлює корупцію як явище
II. Розвиток сфери Інтернету речей (Internet of things, IoT, IIoT),
тобто мережі, що складається із взаємопов’язаних фізичних об’єктів
(або речей) або пристроїв, які мають вбудовані датчики та сенсори,
а також програмне забезпечення, що дає можливість здійснювати
взаємодію фізичних речей із комп’ютерними системами та мережами,
зокрема Інтернетом.
Учасники ринку оцінюють, що кількість «розумних» приладів,
підключених до Інтернету до 2020Е, складе близько 30 млрд,
а світовий обсяг інвестицій у цю сферу — 24 трлн дол.
Бар’єри для розвитку тренду в Україні:
1. Необізнаність бізнесу та потенційних користувачів щодо
переваг та цінності технології, що впливає на низький попит
та відсутність ринку.
2. Низький рівень R&D та інноваційної діяльності у сфері
hardware, а наявні стартапи здебільшого орієнтовані виключно
на зовнішні ринки з погляду комерціалізації.
3. Брак фахівців та інженерів у сфері ОТ (operational technology),
неготовність системи освіти, відсутність кадрів тощо.
Можливості, які створює тренд для України:
 За широкого застосування тренд може істотно підвищити
ефективність секторів економіки, малого та середнього бізнесу
тощо.
 Можливості для трансформаційних інновацій, створення
українськими компаніями відповідних продуктів та розробок
світового рівня.
 Ефективність виробництв, організації бізнесу, логістики,
транспорту тощо.
 Сфера, що створює можливості для залучення інвестицій та
R&D міжнародних компаній.
III. Цифровізація або цифрові трансформації бізнесу та галузей
економіки
Цифрові технології стали базою для створення нових продуктів,
цінностей, властивостей та, відповідно, основою отримання
конкурентних переваг на більшості ринків.
Цифровізація дала невеликим компаніям та проектним командам
можливість створювати нові продукти та швидко виводити їх на
ринок нарівні з присутніми там великими компаніями. Це призвело до

15. 15
початку зміщення «центрів інновацій» з великих компаній до малих
(стартапів тощо).
Цифрова трансформація зумовлює появу нових унікальних систем
і процесів, що складають їх нову ціннісну сутність (наприклад, Uber,
Airbnb, цифровий банкінг тощо).
Трансформації у промисловості відбуваються згідно з концепцією
«Індустрія 4.0» та з появою кібервиробництв, кіберсистем та
кібермашин.
Бар’єри для розвитку тренду в Україні:
1. Відсутність національних (державних) програм, інфраструктур
підтримки та стимулювання бізнесу до використання
цифрових інструментів та рішень, а також розвитку
інноваційного підприємництва.
2. Відсутність у країні бачення, стратегії та ініціатив цифровізації
економіки та сфер життєдіяльності суспільства та країни
в цілому.
3. Відсутність сталої системи культивування цифрових навичок
та навичок інноваційного підприємництва на рівні середньої
та вищої освіти, в секторах економіки та в суспільстві взагалі.
Можливості, які створює тренд для України:
 Підвищення конкурентоздатності секторів економіки.
 Розвиток цифрової економіки, ринку праці тощо.
 Поява нових індустрій (кросплатформових із цифровою
індустрією).
 Розвиток інноваційного підприємництва.
Джерело: «Цифрова адженда України»

16. 16
Цифрова трансформація на прикладі окремих галузей
Джерело: «Цифрова адженда України»

17. 17
Цифрова трансформація на прикладі окремих галузей
Джерело: «Цифрова адженда України»

18. 18
IV. Поширення бізнес-моделей, що належать до ідеології
економіки спільного користування (sharing economy)
Світова економіка відчуває істотний вплив бізнес-моделей спільної
економіки, або економіки спільного користування, яка працює на базі
цифрових технологій.
До sharing economy належать спільне мешкання (колівінг), спільне
використання автомобілів (каршеринг), офісів (коворкінг), гаджетів,
одягу і навіть ї̈жі (фудшеринг — «порятунок» продуктів, призначених
на викидання, в інтересах нужденних). Частково до цього тренду
належать і хмарні технології.
Бар’єри для розвитку тренду в Україні:
1. Фінансові бар’єри для роботи українських компаній
на глобальних ринках, а саме в частині безперешкодного
отримання коштів на рахунки, відкриті в Україні.
2. Наявність законодавчих перепон для поширення ідеології
спільної економіки на внутрішніх ринках. Як прилад, у сфері
розподілу частотного ресурсу — відсутність технологічної
нейтральності.
Можливості, які створює тренд для України:
 Легке започаткування нових бізнесів, не потребує великих
початкових витрат.
 Розвиток сервісних моделей, вплив на ефективність
та конкурентоздатність українського бізнесу без значних
капіталовкладень.
 Швидкий запуск комерційних Інтернет-проектів, створення
нових marketplace, розширення ринків споживання українських
продуктів, сервісів та трудових ресурсів, комерційна
глобалізація.
V. Віртуалізація фізичних інфраструктурних IT-систем
та перехід до сервісних моделей.
Віртуалізація дає можливість значно зменшити обсяг початкових
капітальних витрат на розгортання необхідної цифрової
інфраструктури шляхом використання хмарних технологій
та програмно-визначеної архітектури (software-defined architecture).
Технологія дає змогу орендувати обчислювальні можливості
та сервіси, виходячи з потреб конкретного бізнес-процесу.
Користувач має можливість швидкого доступу до сервісу та оренди на
необхідний час потрібних потужностей на захищених та
технологічних платформах.
Бар’єри для розвитку тренду в Україні:
1. Відсутність законодавства щодо хмарних технологій.
2. Відсутність хмарної стратегії для таких секторів, як державне
управління, промисловий, освітянський, науковий тощо.
3. Відсутність локальних постачальників хмарних послуг

19. 19
найвищого рівня безпеки (Tier 3, 4, згідно з класифікацією
Uptime Institute).
Можливості, які створює тренд для України:
 Бізнес, підприємства, державні установи та громадяни мають
можливість швидко та дешево розгортати необхідну цифрову
інфраструктуру та користуватися перевагами цифрового світу.
 Країна може ефективно розбудовувати цифрову
інфраструктуру як основу цифрової економіки.
VI. Штучний інтелект (ШІ, з англ. artificial intelligence, або AI)
Використання штучного інтелекту розповсюджується на все більше
сфер та галузей економіки. Кількість компаній, що тією чи іншою
мірою використовують ШІ, зростає в геометричній прогресії. Країни
розробляють національні стратегії ШІ і намагаються конкурувати
одна з одною за таланти. Визначаються етичні норми та межі
використання.
Сьогодні ШІ об’єднує багато технологій, основними з яких
вважаються: машинне навчання (machine learning), комп’ютерний зір
(computer vision), глибоке навчання (deep learning) та опрацювання
природної мови (NLP).
ШІ на основі опрацювання великих сетів даних дає змогу
оптимізувати процеси та підвищити якість цифрових продуктів та
послуг.
Бар’єри для розвитку тренду в Україні:
1. Брак експертизи (мала кількість фахівців, таких як AI
researchers та data scientists).
2. Низький рівень інвестицій у проекти ШІ як із боку бізнесу, так
і з боку держави.
3. Відсутність єдиної національної стратегії розвитку ШІ
та дорожніх карт по галузях.
4. Мала кількість та низька якість даних, що збираються.
5. Застарілість legacy-систем, що не дає можливості швидко
інтегрувати ШІ у виробничі процеси.
6. Брак потужної ІТ-інфраструктури.
7. Відсутність законодавства (зокрема регулювання етичних норм
та стандартизація) та державного стимулювання.
Можливості, які створює тренд для України:
 Підвищення конкурентоспроможності бізнесу через
оптимізацію процесів та кастомізацію цифрових продуктів
та сервісів.
 Підвищення якості державних послуг.
 Зменшення державного апарату завдяки автоматизації
рутинних повторюваних процесів.

20. 20
 Імпульс усім видам трудової діяльності, пов’язаним із
хмарними обчисленнями, обслуговуванням потужної ІТ-
інфраструктури та опрацюванням даних.
VII. Цифрові платформи як джерела формування цінності
в цифровій економіці
Дж. Паркер у книзі «Революція платформ» визначає цифрову
платформу як «бізнес, заснований на здійсненні створення цінностей
шляхом взаємодії між зовнішніми виробниками і споживачами». Він
забезпечує відкриту інфраструктуру для учасників взаємодій
і встановлює для них інституційні «правила гри», тобто певні
«регуляторні режими». Основне завдання платформи — об'єднувати
користувачів і полегшувати обмін продуктами або соціальною
валютою між ними, сприяючи створенню цінності для всіх учасників.
Важливим маркером платформи є використання ресурсів її
користувачів замість її власних ресурсів (тобто використовується
мережева модель створення цінності замість лінійної, наприклад
Airbnb використовує для створення цінності не власний житловий
фонд на відміну від мережі Hilton). Окрім того, кожний додатковий
користувач платформи створює корисність для інших учасників, що в
підсумку перетворюється на ресурс для саморозвитку, тобто
проявляється так званий мережевий ефект.
Трансформація від лінійної до мережевої моделі створення цінності
передбачає перехід:
 від використання власних ресурсів до координації чужих;
 від акценту на якість внутрішніх бізнес-процесів
до вдосконалення зовнішніх комунікацій між користувачами
платформи;
 від максимізації виключно цінності для споживачів до
загальної цінності всієї цифрової екосистеми.
Ключові характеристики цифрових платформ:
 Мережева структура, мережевий ефект
 Ресурсотворення (1+1=3)
 Внутрішня валюта, токенізація (один із напрямків
у майбутньому)
 «win-win-win-win» — виробник – продавець – покупець –
власник платформи
 Digital twin — функціонування одразу у двох економічних
форматах (віртуал та аналог)
 Платформа масштабування — Інтернет
 Капіталізація даних, дані — ресурс
Напрямки розвитку цифрових платформ в Україні (Інтернет-
платформи електронної комерції до уваги не беруться), що їх має бути

21. 21
створено принаймні до 2025Е:
 Електронна взаємодія бізнесу (e-contracting, e-invoicing,
e-docflow).
 Платформи електронних послуг для бізнесу (LegalTech, FinTech,
InsurTech, зокрема з використанням технологій блокчейн
(смарт-контракти тощо).
 Платформи е-supply chain та смарт-логістики.
 Платформи забезпечення життєдіяльності (освітянські,
медичні, транспортні, громадської безпеки, моніторингу
екології тощо).
 Промислово-виробничі цифрові платформи (галузеві
та міжгалузеві системи управління виробничими та іншими
процесами).
Реалізація зазначених напрямків передбачає цифровізацію
МІЖкорпоративної, МІЖорганізаційної (в деяких випадках
МІЖгалузевої) взаємодії як суб’єктів економічної діяльності, так і
громадян (наприклад медичні платформи).
Для прикладу, в ЄС перехід на електронний обіг рахунків-фактур
(е-рахунків), платіжної інформації, договорів та міжкорпоративний
документообіг збільшить сукупний ВВП ЄС на 400 млрд євро, згідно з
оцінками ініціативи «Єдиний цифровий ринок» (Digital Single Market).
Важливим завданням є інтенсивна (принаймні до 2022 року)
гармонізація України з ініціативою Digital Single Market, — проектом
ЄС щодо розвитку транскордонної економічної взаємодії та комерції.
Ключові завдання України на шляху до побудови цифрових платформ,
особливо в частині розвитку електронної взаємодії бізнесу
(e-business):
1. Імплементація в Україні норм регламенту e-IDAS.
2. Приєднання України до Програми ЄС Interoperability Solutions
for European Public Administrations 2 (ISA2), проектів e-CODEX,
e-Invoicing, а також ініціативи Single Digital Gateway.
3. Запровадження системи електронної взаємодії відповідно до
вимог ЄС, зокрема European Interoperability Framework 2.0.
4. Виконання робіт щодо гармонізації документів електронної
митниці з вимогами ЄС та введення Єдиного уніфікованого
документу (SAD).
5. Організація сумісності чинної в митних органах України
системи контролю за переміщенням вантажів із
загальноєвропейською NCTS.

22. 22
Джерело: «Цифрова адженда України»
Джерело: «Цифрова адженда України», Networked Readiness Index, ICT Development Index, Broadband Penetration
Index

23. 23
Пріоритетність подолання цифрових розривів в Україні
Пріоритетність Тип цифрового розриву Станом на 2019 рік
Мета
2030Е
1
Інфраструктурний
(тверда інфраструктура)
Покриття (penetration) –
50%
100%
2
Інфраструктурний
(м’яка інфраструктура)
Поглинання (absorption) –
10%
95%
3
Фінансова доступність
технологій з погляду їх
вартості для кінцевого
споживача
Рівень витрат людини на IT
до ВВП у рік складає лише
$53
(IT expense per GDP per head
per year)
$1.000
4 Компетентнісний
35% громадян володіють
базовим рівнем цифрових
навичок
90%
Джерело: ініціатива «Цифрова адженда України», ГС «Хай Тек Офіс Україна»

24. 24
6.7.3 Сценарії розвитку цифрової економіки України
Існують два сценарії розвитку цифрової економіки в Україні залежно
від оцінки критичності та необхідності здійснення швидких
та глибоких змін у традиційному економічному укладі — інерційний
(еволюційний) та цільовий (форсований).
Інерційний (еволюційний) сценарій передбачає інерційне
продовження тенденцій минулого, тобто сприйняття як
непріоритетних технологізацію та цифровізацію економіки
та використання людського капіталу.
У разі реалізації інерційного сценарію українська економіка
залишиться неефективною, триватимуть трудова міграція та «відтік
мізків», українська продукція програє конкуренцію на зовнішніх
ринках. Держава якщо і здійснюватиме стандартні та формальні
кроки, то для відчутного зростання їх буде недостатньо.
Українська економіка в перспективі 10–12 років зростатиме
в середньому на 2,8% на рік, що буде нижче за темпи зростання
світової економіки. У 2030Е номінальний ВВП України складе 290
млрд дол. Украї̈на залишиться на задвірках цивілізації̈̈.
Цільовий (форсований) сценарій передбачає перехід української
економіки протягом 5–10 років до розвитку та появи в її структурі
значної частки цифрової економіки (до 65% ВВП), досягнення у 2030Е
номінального ВВП України 1 трлн дол. США.
Цей сценарій включає:
 забезпечення верховенства права та усунення інституційних
(законодавчих, податкових тощо) бар’єрів, що перешкоджають
розвитку цифрової та інноваційної економіки;
 системне державне стимулювання цифровізації секторів
економіки та бізнесу;
 ініціацію державою масштабних трансформаційних ініціатив
та проектів цифровізації, зокрема на базі сучасних моделей
державно-приватного партнерства.
Головною мотивацією держави обрати цільовий сценарій розвитку є
здатність цифрових технологій стрімко збільшувати продуктивність
та ефективність економіки та бізнесу. Галузі, що їх використовують,
зростають, згідно з даними Світового банку, BCG, Accenture, у 2–4 рази
швидше, ніж у середньому за галузями. Сфери життєдіяльності
(освіта, медицина, транспорт тощо.), що модернізуються завдяки
цифровим технологіям, стають набагато ефективніші та створюють
нові цінність та якість, які дуже часто призводять до повної
трансформації старої системи.
Результати цільового сценарію означають зростання економіки,
доходів громадян, капіталізації бізнесу, податкових надходжень
до бюджету.
Згідно з цільовим сценарієм, ключовою стратегією України щодо

25. 25
цифровізації має стати фокус на внутрішньому ринку, а ключовими
ініціативами — формування у споживачів (бізнес, держава,
громадяни) мотивацій, попиту та потреб у цифрових технологіях.
Іншими словами, шлях до ефективних країни та економіки проходить
через розвиток внутрішнього ринку споживання інформаційно-
комунікаційних та цифрових технологій, питання лише в тому, як ми
рухатимемося: повільно та невпевнено чи повіримо — та почнемо
реактивно прискорюватися.
Державні підходи щодо формування мотивацій у споживачів
технологій можуть бути різними, однак серед інших саме фіскально-
податкові залишаються ключовими:
- ініціативи щодо забезпечення фінансової доступності цифрових
технологій для споживачів. Мета: через відповідні податкові
механізми здешевити вартість цифрових засобів, програмного
забезпечення, комп’ютерної техніки та іншого цифрового
обладнання.
- ініціативи щодо забезпечення доступності фінансових ресурсів
для закупівлі або кредитування проектів цифровізації бізнесу,
промисловості тощо. Держава має можливість стимулювати
бізнес через відповідні механізми фондування, наприклад через
спеціалізовані фонди спільного інвестування, венчурного
фінансування тощо, в яких державний капітал може виступити
в ролі міноритарія, що стане позитивним сигналом
міжнародним кредиторам, великому міжнародному бізнесу
тощо.
Мета формування державою мотивацій проста — заохотити
споживати та використовувати технології. Тобто зробити так, щоб
технології були доступні бізнесменам та громадянам, щоб ті замість
звичних фізичних (традиційних) засобів та інструментів
використовували цифрові, розуміючи свою вигоду від цього.
Для прикладу, можливість взаємодіяти з медичним закладом або
державною установою онлайн створює потребу у громадянина
в придбанні та використанні відповідних технологій. Зрозуміло, що
соціально незахищені громадяни мають користуватися відповідними
інструментами державної підтримки.
Ключовою діяльністю держави в цільовому сценарії є ініціація
національних проектів цифровізації та пошук релевантних моделей
державно-приватного партнерства для їх реалізації.
За реалізації цільового сценарію стрімко розвиватимуться
спеціалізовані технопарки, індустріальні парки, цифрові
інфраструктури, відбудуться швидка ІТ-фікація промисловості,
підвищення цифрової грамотності населення.
Цифровізація економіки стане ключовим пріоритетом державної
політики. Від питань «намагання здійснювати управління сферою
ІКТ» уряд перейде до «питань цифровізації всієї економіки», що є
насправді критичним питанням розвитку самої сфери (індустрії) ІКТ.
Вплив цифрових технологій перетворить державних

26. 26
високопосадовців — менеджерів відповідних сфер — фактично у
«галузевих CIO».
Отже, внутрішній ринок ІКТ та цифровізація України є одним цілим із
погляду управлінських, організаційних, інвестиційних, фінансових
та інших зусиль. Гармонійний розвиток обох сфер на основі ринкових
механізмів та державного «смарт-активізму» дасть змогу секторам
економіки та сферам життєдіяльності протягом декількох років
(замість десятиліть) здійснити гігантські кроки, бути перенесеними із
застарілого середовища до сучасного та навіть надсучасного, тобто
здійснити так званий цифровий стрибок.

27. 27
Джерело: «Цифрова адженда України», IDC, Accenture, BCG

28. 28
6.7.4 Візія цифрової економіки України 2030Е
Сьогодні 31 грудня 2030 року.
Україна — європейський лідер у галузі інновацій та нових
технологій. Останні 10 років технологізація та цифровізація стали
ключовими драйверами зростання української економіки та
добробуту громадян.
Кожен українець може легко капіталізувати себе, свої знання, вміння
та навички завдяки використанню цифрових технологій.
Маючи смартфон та доступ через Інтернет до цифрових сервісів,
платформ та екосистем, громадяни можуть:
- створювати, розвивати та продавати свої ідеї, продукти
та послуги через онлайн-сервіси та платформи, через власні
боти та цифрові особисті «копії», без посередників
і роботодавців;
- легко, зручно та швидко створювати бізнес із нуля
та отримувати дохід від реалізації свого творчого потенціалу,
креативних ідей та інтелекту.
Україна перетворилася на інтелектуальний хаб, де створено
найпривабливіші в регіоні умови для розвитку потенціалу людей —
як співвітчизників, так і талановитих людей світу. Інтелект людини
став ключовим компонентом економічного успіху України.
Частка цифрової економіки у ВВП України становить 65%.
Запроваджено принцип цифрового пріоритету (digital by default). Це
стало поштовхом до реалізації масштабних проектів та ініціатив щодо
тотальної цифровізації бізнесу та сфер життя.
Відтепер цифрові та електронні процеси й системи вважаються
за пріоритетні для використання, а розвиток та утримання багатьох
аналогових став недоцільним. Так, зник паперовий документообіг
у бізнесі, розрахунки стали електронними, робота та робочий
простір — цифровими та дистанційними, зменшилися дорожні
затори, держава перетворилася на «смартфон», навіть підручники у
шкільних закладах «перейшли» на мультимедійний інтерактивний
формат та більше не друкуються.
95% усіх компаній провели цифрову трансформацію під впливом
нових технологій, і тепер їхня продукція містить високу додану
вартість, є конкурентоспроможною на світових ринках. Ті, хто не
встиг зробити це вчасно, залишилися в аутсайдерах або зовсім
зникли.
Українському бізнесу цифровізація дала змогу:
 оптимізувати бізнес-процеси, зробити workflow ефективним.
 створити нові продукти та послуги, зокрема завдяки технології
Інтернету речей, віртуальній реальності, хмарним сервісам,
штучному інтелекту тощо.
 зменшити витрати за рахунок переходу до Industry 4.0
(економія завдяки автоматизації та роботизації, автоматизації

29. 29
обліку, «розумне» управління постачаннями та автопарком,
контроль за витратами палива тощо);
 запропонувати абсолютно нові рішення ведення бізнесу: нові
моделі страхування, Р2Р-системи, альтернативні банківським
послугам сервіси, мобільні додатки для навчання,
індивідуальний підхід до онлайн-покупця, персональна
реклама.
Компанії відкривають для себе нові горизонти бізнесу, що лежать
на стику галузей та сегментів, самі стають маркетплейсами
(майданчиками) та платформами (так само як і учасниками інших),
створюють власні екосистеми, де пропонують своїм клієнтам не
просто продукт, а розв’язання проблем, отримання досвіду, цінності,
емоцій та вражень.
Наприклад:
 замість сільськогосподарської техніки аграріям пропонують
«розумні» системи з вирощування екологічної продукції;
 надання послуг car-sharing (оренда авто і спільне користування)
поступово витісняє класичні продажі автомобілів;
 виробники одягу стають персоніфікованими дизайнерами стилю
та образу для кожної окремої людини.
Завдяки чому Україна стала країною цифрової економіки?
Розвиток цифрової економіки став можливим завдяки
цілеспрямованій державній політиці. На початку 2020-х років
пріоритетом Адміністрації президента, Кабінету міністрів та
Верховної Ради стала структурна трансформація української
економіки, де інновації, технологізація та цифровізація стали
ключовими інструментами розвитку, а людський інтелект та дані —
капіталом.
Створено базові умови для реалізації проектів технологізації
та модернізації бізнесу та промисловості — від змін у трудовому
законодавстві, податковій та митній системі до легкого доступу
до капіталу, зокрема венчурного.
Відбулися фундаментальні зрушення у системі освіти, що зробили
випускників університетів конкурентними та відповідними
до викликів 6-го технологічного укладу та 4-ї промислової революції.
Після завершення судової реформи, починаючи з 2023 року,
українська юрисдикція повернула довіру до себе, стала
передбачуваною та привабливою для закордонних інвесторів. В
Україні стрімко збільшилася як кількість зареєстрованих патентів, так
і кількість стартапів. Також цьому сприяла нова фіскальна система, що
передбачала податкові пільги для компаній, які виготовляють
інноваційну продукцію.
Із 2020-го по 2025 рік було ініційовано та здійснено такі кроки:
1. Держава стала генератором різноманітних цифрових
ініціатив та проектів, державно-приватних моделей

30. 30
та інвестиційних ініціатив. Також держава стала ключовим
споживачем і користувачем інновацій, сформувала моду
на цифрову культуру, популяризувала освіту в секторі hi-tech.
2. Законодавчо закріплено базові цифрові права громадянина,
насамперед право на доступ до широкосмугового Інтернету,
право доступу до технологій та цифрових інфраструктур,
зокрема електронних розрахунків, освітянських, медичних,
безпекових та інших послуг.
3. Реалізовано масштабні інфраструктурні проекти за участі
державно-приватного партнерства, зокрема:
- домогосподарства, об’єкти соціальної та інших інфраструктур
підключено до фіксованого широкосмугового Інтернету (ШСД);
- територію країни покрито мобільним широкосмуговим
Інтернетом;
- необхідну (насамперед критичну) фізичну інфраструктуру
смартифіковано (сенсори, датчики та, відповідно, опорні
мережі та екосистема Інтернету речей).
4. Реалізовано численні проекти цифрової трансформації.
Цифровізація стала не клаптиком, а суттю багатьох реформ,
змін та трансформацій на рівні локальних сільських, міських,
регіональних, національних стратегій та програм розвитку.
Управлінські рішення державою та місцевими громадами
ухвалюються з урахуванням можливості реалізації проектів
та систем насамперед у цифровому вигляді. Звична
для минулого парадигма «ІТ — це видатки» означає тепер
«інвестиції у трансформації та розвиток». Такий свого роду
«цифровий фільтр» як управлінський інструмент дав змогу
зекономити десятки мільярдів державних коштів та коштів
місцевих громад.
5. Створено близько 300 000 нових робочих місць у галузях
цифрової економіки та 250 000 робочих місць у ІТ-індустрії
із фокусом на проектах внутрішнього ринку. Окремо експортна
ІТ-індустрія (зовнішні ринки) вже складає до 500 000 робочих
місць. Нові реалії та попит на фахівців призвів до зміни моделі
освіти.
6. Упроваджено загальнодоступні універсальні цифрові послуги
для громадян у різних сферах життя (стандартний
обов’язковий мінімум):
 Цифрова універсальна освітянська послуга включає: планшет
у кожного учня, ноутбук у кожного вчителя, мультимедійний
контент, смарт-прилади та засоби на кожному уроці, Wi-Fi
у кожному класі;
 Цифрова універсальна медична послуга: кожен пацієнт має
власну медичну електронну картку, лікарів підключено
до мережі Інтернет та відповідних медичних цифрових
платформ, кожну лікарню вкомплектовано цифровою

31. 31
інфраструктурою (Wi-Fi, телемедицина та моніторинг);
 Цифрова універсальна транспортна послуга: транспортну
інфраструктуру (авто- та залізничні магістралі, вокзали тощо)
покрито широкосмуговим мобільним Інтернетом, впроваджено
національний електронний квиток, на рівні міст упроваджено
проекти мобільного паркування та управління трафіком;
 Цифрова універсальна туристична послуга: доступ до мереж
Wi-Fi на туристичних об’єктах та маршрутах, електронні
каталоги культурної спадщини (музеї, бібліотеки тощо), QR-
кодування туристичних об’єктів.
 Цифрова універсальна екологічна послуга: доступ громадян
до даних екологічного моніторингу стану забруднення повітря
та рівня радіаційного фону, мобільні додатки екологічного
патрулювання (повітря, суші, водних ресурсів) з можливістю
оповіщення правоохоронних органів щодо протиправної
діяльності.
 Цифрова універсальна послуга громадської безпеки:
багатоканальний доступ до екстреної служби 112 (телефон,
месенджери, аларм-кнопка на громадських об’єктах, e-Call
в авто), національна система оперативного оповіщення
громадян.
До 2025 року політикум та державні установи, усвідомивши, який
ефект технологізація та цифровізація можуть дати бізнесу,
громадянам, а зрештою й бюджету, сформували, реалізували
та заклали основу для нового економічного та соціального порядку
денного, основою якого стали інноваційно-цифрова культура,
цифрове підприємництво, цифрові ініціативи та проекти.
Технологічне, інноваційне та цифрове лідерство держави переросло
в технологічне, інноваційне та цифрове лідерство країни.
Сферу науки було трансформовано відповідно до викликів часу,
а Національну академію наук переформатовано в національну
платформу наукових розробок, інноваційних компаній, інвестиційних
фондів та вищих навчальних закладів, результатом чого стало
створення та успішне функціонування Національного агентства науки
та інновацій та Фонду підтримки інновацій та стартапів. Численні
адміністративні корпуси НАН поступово перетворилися на ко-
воркінги, фаб-лаби, тест-майданчики (test-bed), наповнені сучасним
обладнанням та технологіями.
Системи фундаментальних досліджень та прикладних досліджень
відокремлені організаційно, фінансово, структурно. Наука стала
частиною національної економіки. Національна економіка
повернулася в науку. Система вищої освіти стала містком
та генератором талантів та «мізків», об’єднавши державу, науку та
бізнес. Приватний бізнес створив попит на наукові розробки,
технології, фахівців нових спеціальностей.
Створено інфраструктуру підтримки стартапів та формування
підприємницької культури, держава навчилася ризикувати власними

32. 32
коштами через відповідний Національний фонд підтримки інновацій
та стартапів.
Державний центр зайнятості проводить майстер-класи щодо
інвестиційного аналізу та менеджменту, управління проектами,
інноваціями, залучення інвестицій, проведення презентацій,
переговорів тощо. А Державний реєстр професій доповнено понад
сотнею нових технологічних та цифрових професій.
Система освіти випереджає час: у шкільні програми введено нові
предмети — від робототехніки до штучного інтелекту, процес
навчання став персоніфікованим та кроспредметним.
Середня школа стала сучасною, цікавою та привабливою. Діти
захоплені новими форматами навчання, для них школа стала місцем
відкриття та нового досвіду.
Не знизилися, а зросли рівень та якість знань, школа формує сучасні
навички та компетентності, зокрема цифрові, діти отримують
навичку навчатися, інтерактивно вивчають іноземні мови, будують
індивідуальні траєкторії навчання. Середня школа вводить нові
спеціалізовані предмети, готує до професій майбутнього та одночасно
робить процес навчання цікавим та захопливим — через
використання цифрових, інтерактивних, мультимедійних, мобільних
форматів навчання.
Освітянська цифрова платформа навчальних кейсів
та мультимедійного контенту дала змогу будь-якому вчителеві
та викладачеві проводити онлайн уроки/лекції, записувати їх
і зберігати у відкритому доступі. Учні можуть вибирати контент того
вчителя/викладача, який здається їм цікавішим і доступнішим
для розуміння. Це сприяє розвитку конкуренції та підвищенню якості
освіти.
Працює система EducationID, де зберігають інформацію про
успішність, здібності, навички учня і батьки можуть побачити успіхи
своєї дитини, її місце в загальному рейтингу учнів міста (країни), а
також рекомендації щодо корекції системи навчання. Спеціальні
додатки автоматично пропонують репетиторів із проблемних для
учня дисциплін.
Вища школа готується до наступного еволюційного кроку — переходу
від паперових дипломів одного закладу вищої освіти (ЗВО)
до цифрових компетентнісних профілів студентів від одночасно
декількох ЗВО. Система вищої освіти впроваджує диференційований
(«лего») підхід до академічних програм із можливістю «академічного
серфінгу» студента від одного вищого закладу до іншого. ЗВО крок
за кроком перетворюються в інституції корпоративного типу
із функціями навчання, дослідження, розробок, комерціалізації
та інтегруються у глобальну інноваційну екосистему.
Цифровізація державного сектору та державних систем вивільнила
значні кошти, що витрачалися на аналогові процеси та системи і які
були частково реінвестовані у проекти цифрових трансформацій
самого державного управління, а також у проекти соціальної