Бріф аналітичного документу

1. Комунікація
уряду із суспільством
Ярина Журба, Віктор Андрусів
Бріф аналітичного документу
Проблема

2. Ціль
Вихідні умови та постановка задачі дослідження.................................................3
Начерк стану справ...................................................................................................................4
Проблема низької ефективності комунікації уряду із суспільством:
причини та наслідки ...............................................................................................................6
Вирішення задачі (3 умови + 30 рекомендацій).............................................................8
Структура повного аналітичного документу........................................................17
Про дослідження.....................................................................................................................18
2

3. Вихідні умови та постановка задачі дослідження
Розбудова Української держави є спільною справою влади і суспільства.
Здійснювати цю справу необхідно у партнерських відносинах, що ґрунтуються
на переважаючій довірі.
Наразі відносинам уряду і суспільства характерні відчуження та взаємна
недовіра. Таке співіснування не є ані ефективним, ані безпечним. Паралельні
нескоординовані зусилля не ведуть до успіху: необхідно, щоб енергія
суспільства, злилася у синергію із зусиллями уряду.
Сьогоднішню парадигму відносин, визначають проблеми як уряду, так і
суспільства. Однак лише уряд має можливість запустити процес долання
відчуженості та недовіри. Мається на увазі не те, щоб уряд враз став «ідеальним»
і після цього суспільство удостоїло його довіри. Мова йде про те, щоб уряд і
суспільство, свідомі взаємних недоліків, могли максимально взаємодіяти для
здійснення спільної справи і при цьому поступово розвивалися та
вдосконалювалися.
Побудова партнерських відносин головним чином залежить від комунікації
уряду з суспільством. Ефективна комунікація є надважливою як для здійснення
необхідних змін у країні, так і для протистояння агресору. Тому необхідно
дослідити цю тему, щоб з’ясувати реальний стан справ у комунікації уряду із
суспільством, визначити яка проблема, її причини та можливі способи
вирішення.
Стан справ досліджувався трьома шляхами: збір даних у відкритому доступі,
запити публічної інформації щодо даних, яких у відкритому доступі немає, та
індивідуальні фахові інтерв’ю. Далі – аналіз отриманих даних. НЕ ставилось за
мету запропонувати «ідеальну» модель урядової комунікації. По-перше,
зважаючи на динамічність сфери комунікації, шукати статичну модель немає
сенсу. Ефективна комунікація передбачає постійний розвиток. По-друге,
документ готувався як прикладний – такий, що матиме максимальну практичну
цінність. Тож тут потрібно відштовхуватися від реально можливого, а не
ідеального.
Комунікація уряду і суспільства є широкою багатоаспектною сферою,
переплетеною з низкою проблем. Тож предмет дослідження у цьому великому
кластері був обмежений пошуком відповіді на питання:
Що потрібно змінити в урядовій комунікації, щоб
запустити процес формування партнерських
відносин між урядом та суспільством
Очевидно, що з урядовою комунікацією щось не те, і багато не втомлюються на
це вказувати. Наслідки проблем комунікації є також досить очевидними.
3

4. Однак щодо причин, то є великий ризик помилитися. Принаймні причини,
з’ясовані в результаті глибинного дослідження, виявилися істотно відмінними
від припущень, висловлених на початку роботи над дослідженням.
У цьому документі термін «уряд» вживається у ширшому розумінні, ніж Кабінет
Міністрів. Він охоплює ту частину виконавчої влади, яка уповноважена
приймати політичні рішення, тобто якій належить провести реформи. В ідеалі це
мали б бути Кабінет Міністрів та міністерства. Та оскільки уряд поки
нереформовано, то предметом дослідження став весь центральний рівень
виконавчої влади. Термін «уряд» тут охоплює Кабінет Міністрів, міністерства,
інші центральні органи виконавчої влади.
Начерк стану справ
Основні характеристики стану справ у сфері комунікації уряду та суспільства є
такими:
сьогоднішній уряд хвилює питання комунікації із суспільством і він докладає
зусилля для її покращення. Ззовні ці зусилля мало помітні. Вони спрямовані на
тактичний рівень – переважно на інструменти, частково – на координацію. Якщо
уряд комунікуватиме у тій же системі координат, що й зараз, намагаючись
робити все «швидше, вище, сильніше», то це все-одно не призведе до збільшення
довіри та формування партнерських відносин із суспільством. Потрібні значні
зміни на концептуальному, стратегічному та інституційному рівнях;
на концептуальному рівні є деякий брак розуміння і певна підміна понять. В
уряді слабо бачать зв’язок між комунікацією та порядком ухвалення урядових
рішень. Однак тут криються значні проблеми, що мають принципове, хоча й
неочевидне, значення для комунікації: рішення ухвалюються не на підставі
аналізу політики, стейкхолдери до процесу розробки політики не залучаються,
процедури часто не дотримуються. Процес прийняття рішень є закритим.
Уряд говорить “комунікація”, але переважно має на увазі “інформування”.
Комунікаційний директорат Європейської Комісії свою місію визначає так:
«Listen. Advise. Engage.» (Слухати. Консультувати. Залучати.). Якщо б
комунікаційні підрозділи Українського Уряду вирішили таким же чином
лаконічно окреслити свою місію, то дійсності відповідало б наразі лиш таке
твердження: «Інформувати.».
Слабо розрізняються “участь стейкхолдерів” і “низова участь” (те, що
англійською позначають “grassroots participation”). Уряд оперує поняттям
“участь громадськості”, вкладаючи в це щось ближче за змістом до “низової
участі”;
4

5. стратегічне планування комунікації поки відсутнє. Не вдалося виявити жодного
урядового документу, який можна було б вважати повноцінною комунікаційною
стратегією. Комунікація Угоди про Асоціацію України з ЄС досліджувалась як
case стратегічного характеру. Цей case підтвердив відсутність стратегічного
планування і проілюстрував рівень негативних наслідків такого підходу;
уряд говорить незрозумілими мовою і форматами. Одним із проявів цієї
проблеми є те, що комунікуються проекти актів/акти, а не цілісна політика;
практика частої невідповідності слів Прем’єр-міністра чи інших членів уряду їх
подальшим діям нівелює зусилля для удосконалення комунікації та є
несумісною із формуванням партнерських відносин між урядом та суспільством;
в урядовій комунікації є багато «мертвечини» – процесів, що не дають
результатів, але споживають чимало ресурсів. Наприклад, десятки друкованих
періодичних видань і спеціально створені для них держпідприємства, інші
державні ЗМІ. Проблеми ресурсного забезпечення комунікації полягають
швидше у неефективному менеджменті ресурсів, ніж у їх нестачі;
де-факто комунікація в уряді зараз є сегментною функцією. Головний менеджер
комунікації за посадою є керівником департаменту, відтак не має важелів
наскрізного впливу. На рівні політичних посад є всього кілька прикладів, коли
комунікація є пріоритетом і при цьому функція втілюється коректно – існує
проблема виродження урядової комунікації у особистий політичний піар;
вже з’явилися практики, які якісно вирізняться від загального стану урядової
комунікації. Міносвіти заклало цілу низку кращих практик, як-от: публічний
доступ до електронної бухгалтерії на сайті, залучення потенціалу суспільства
для виконання завдань Міністерства, створення спеціальних майданчиків для
обговорення реформи вищої освіти та ін. Деякі якісно нові практики були
започатковані й іншими міністерствами;
можливості системного покращення комунікації значною мірою обмежені
нереформованим урядом. Найбільші обмеження лежать у площинах
сьогоднішніх порядку прийняття рішень, внутрішній комунікації та державній
службі.
Запустити процес формування партнерських відносин між урядом і
суспільством має можливість тільки уряд. Однак наскільки успішно
просуватиметься цей процес залежить також від інших суспільних акторів.
Досліджувалась взаємодія уряду з бізнесом та третім сектором. Проблеми
комунікації уряду з суспільством представники цих трьох груп бачать по-
різному (Детальніше – Додаток 1. Узагальнення інтерв’ю).
В кожній із груп – уряді, бізнесі, третьому секторі – є конструктивні та
деструктивні учасники з погляду цілей розвитку країни.
5

6. В уряді є ті, хто прийшли чесно працювати на необхідні зміни і докладають
великих зусиль, щоб вони відбулися. Однак поряд з ними в уряді є ті, хто через
особисту обмеженість, корупційний інтерес чи інші причини не починають,
гальмують або профанують реформи.
Є бізнес, який прагне чесних визначених правил, бачить свій розвиток
нерозривно із розвитком суспільства, готовий підтримувати фінансово втілення
змін. І є бізнес, який надалі хоче вивертати закон для кон’юнктурного інтересу,
користатися з короткострокових переваг корупції, виснажувати суспільство
перерозподілом.
Аналогічно в третьому секторі є організації, ініціативи, активісти, які пасіонарно
та професійно працюють на суспільно важливі справи. Але так само є
деструктивна частина, яка грішить дилетантством, огульною критикою,
піднімає чи ретранслює тему «третього майдану», вдається до «аргументу» шин.
Парадокс сьогоднішнього стану справ полягає в тому, що кожна з груп в іншій
групі бачить переважно деструктивну частину і за нею робить висновки про всю
групу. Відтак, відбувається мала взаємодія між конструктивними учасниками
уряду, бізнесу та третього сектору. Їх зусилля не зливаються у синергію, тож
загальна ефективність зусиль є низькою.
Проблема низької ефективності комунікації уряду
із суспільством: причини та наслідки
Багато процесів Україні доведеться вибудовувати наново.
Урядова комунікація є одним із них. Не є специфічними проблемами те, що уряд
не має комунікаційної політики, наприклад, для жителів Донбасу, щодо
переселених людей чи інших питань, за відсутність комунікації щодо яких уряд
багато критикують. Все це є проявами загальної проблеми – низької
ефективності комунікації уряду з суспільством.
Констатується саме низька ефективність, а не відсутність комунікації як
системного процесу. Адже система, яка творить (мала б творити) урядову
комунікацію існує: сотні державних службовців, структурні підрозділи, плани,
документи, сайти, журнали, телевізійні програми, круглі столи, прес-релізи,
десятки державних підприємств, мільйони гривень, щоб все це працювало і т.д.
Тобто кожного дня у цій громіздкій інституційній системі комунікації
відбувається величезна кількість всіляких процесів, які не призводять до
необхідних результатів.
6

7. П
Н ь ь я ь
Н я я :
ь , , -
’я , . .
С ь
Н ь я
є . Є
ь ь
ь ь ь
.
ь
Д ь,
,
’є .
ь
ь .
ь
, , ,
ь
К ь .
, є ь ,
ь
ь
ь
,
Н
я я я ь ь
ь Н ь ККД / « »
ь
ь
ь
ь
ь
З
. ь
ь . є
є ,
є ь
ь
,
ь
І .
« »
ь.
ь є
« »
є .
В є
,
є
ь .
є ь
є
є
ь
є
І :
,
’ , .
ь ь
,
,
В ,
є
є : ,
, .

8. Вирішення задачі
Задача полягала в тому, щоб з’ясувати що потрібно змінити в урядовій
комунікації, аби запустити процес формування партнерських відносин між
урядом та суспільством.
Алгоритм вирішення задачі складається з 30 рекомендацій та трьох умов.
Переважна більшість рекомендацій стосується уряду, однак не тільки його. Всі
рекомендації спрямовані на усунення або послаблення причин проблеми. Рівень
ефекту від впровадження рекомендацій залежить від трьох умов. Якщо ці умови
буде забезпечено, то ефективність рекомендацій буде максимально високою. Ці
три умови є такими:
1. Зрозуміти де важіль запуску системного процесу
Принципове значення має відповідь на питання «Звідки беруться урядові
рішення?».
Якщо уряд приймає рішення закрито, керуючись незрозумілими мотиваціями і
підставами, з порушенням процедур, а потім інформує про таке рішення
суспільство, то не варто розраховувати, що тут якісь зусилля можуть налагодити
комунікацію. В такому порядку прийняття рішень проявляється зневажливе
ставлення уряду до всіх, хто поза ним (їм не треба розуміти що відбувається,
мати реальну можливість долучитися, їх інтереси та позиції уряд не цікавлять.
Потрібно лиш прийняти те, що уряд видав, або те, що уряд не видав нічого).
Наразі, уряд приймає рішення переважно саме так. Якщо при цьому ще взяти до
уваги скільки є невідповідностей між словами і діями деяких урядовців, то
суспільство має підстави думати, що уряд вважає їх за дурнів. Про яке
партнерство може йти мова?
Налагодження комунікації потребує легітимних в очах суспільства рішень. Якщо
складається враження, що за рішенням уряду стоїть некомпетентність, чи
корупційний інтерес, чи “авось”, чи примха, чи ще щось з цього ряду, це рішення
має слабку легітимність. Рішення повинні прийматися відкрито, на підставі
аналізу політики і після консультації зі стейкхолдерами. Партнерство
проявляється у реальних формах взаємодії із суспільними акторами, а не у
гарних словах про партнерство зі всім суспільством, а на ділі – ні з ким.
Тут варто зробити ремарку про думку, яка побутує в уряді, що суспільство не
цікавить зміст урядових рішень, а процедура їх прийняття – і поготів. Ця думка
швидше правильна, однак має малий стосунок до предмету. Суть комунікації
полягає не у поп-інформуванні (хоча не виключає цього). Суть комунікації – у
взаємодії зі стейкхолдерами політики, opinion-makers, громадсько активними
людьми, всіма тими, хто може прикластися до розвитку країни і впливає на
позицію інших. Це може бути незначна частина суспільства, але вона є
рушійною. І для цієї частини важливо розуміти звідки беруться урядові рішення.
8

9. Отже, важелем запуску системного процесу формування партнерських відносин
між урядом та суспільством є новий підхід до ухвалення урядових рішень. На
чому має ґрунтуватися цей підхід сказано у рекомендаціях # 9, 10, 11, 13, 14, 16, 17.
2. Змінити парадигму відносин на «верхньому» рівні – там, де є можливість
прямих контактів
Сьогодні умовні лінії розподілу проходять так:
Уряд
Бізнес
Третій сектор
Насправді зараз має сенс одна лінія розподілу і потрібно, щоб вона пролягала
так:
Конструктивні учасники
уряду,
бізнесу,
третього сектору,
які працюють на зміни, встановлення
правового порядку / є професійними / не
толерують корупції / планують на довгу
перспективу / мотивовані розвитком
Деструктивні учасники
уряду,
бізнесу,
третього сектору,
які гальмують або профанують реформи /
є непрофесійними / живлять корупцію та
інші вади системи / мотивовані коротко-
зорим інтересом / посилюють антагонізми
Синергія зусиль потрібна навіть для втілення рекомендацій цього документу.
Самотужки конструктивні учасники уряду навряд чи зможуть впоратися із
завданнями, необхідними для запуску розвитку країни.
3. Домогтися політичної волі для реформування уряду
Перша необхідна умова звучить «зрозуміти де важіль запуску процесу». Було б
гарно відразу ж додати «…і запустити цей процес». Але, як-то кажуть, є одне але.
Необхідні зміни часто є елементами реформи уряду, або впираються у бар’єри,
які необхідно усунути реформуванням уряду. Це стосується не лише комунікації.
Схожим чином виглядає ситуація із галузевими реформами. Реформа уряду це
така собі «точка входу» до змін.
9

10. Однак системна реформа досі не розпочата. Об’єктивних причин на це немає –
реформа розроблена Стратегічною дорадчою групою з реформи публічної
адміністрації ще влітку 2014 року. Справа за ухваленням рішень, тобто за
суб’єктивною волею. Відповідальними за реформу публічної адміністрації,
згідно розподілу повноважень, а також рішення Нацради з питань реформ, є
Міністр Кабінету Міністрів, Віце-прем'єр-міністр – Міністр регіонального
розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і, звісно, Прем’єр-
міністр.
Чи не найбільше від непроведення цієї реформи мовчазно потерпає якраз та
частина уряду, яка рішуче налаштована на зміни. Вони воліють не виносити
проблему у публічну площину, дбаючи про загальний імідж уряду. Такий підхід
до честі цих людей, особливо зважаючи на те, що відповідальними за незроблене
у відповідних напрямках і сферах вважатимуться саме вони.
Такий підхід був би виправданим у випадку, якщо реформа уряду ось-ось мала б
розпочатись. Якщо ж політична воля полягає в тому, щоб консервувати
поточний стан справ і при тому імітувати зміни популістськими рішеннями, як-
от зменшити заробітну плату держслужбовцям (що вихолощує держслужбу), чи
механічно скорочувати їх чисельність без реінжирінгу урядових функцій та
процесів, то краще все це артикулювати зараз, аніж тоді, коли вже буде запізно.
Без реформ уряду запустити процес розвитку країни не вдасться.
Тому головний пріоритет для конструктивних учасників уряду, бізнесу та
третього сектору зараз полягає в тому, щоб консолідованими зусиллями
домогтися запуску справжньої реформи уряду. Закупорку цієї «точки входу» до
змін потрібно прорвати.
Необхідність цих умов не означає, що потрібно зволікати із тими
рекомендаціями, які вже можливо впроваджувати. Варто намагатися
впровадити кожну з рекомендацій максимально швидко і паралельно
працювати над забезпеченням зазначених умов. Виконання цих умов впливає на
рівень ефекту як окремих рекомендацій, так і всього комплексу.
10

11. Рекомендації рішень
Причини проблеми
Особливості
впровадження*
Низький ККД/
«мертвечина»
процесів та
ресурсів
урядової
комунікації
Здійснити інвентаризацію та аудит ефективності всіх комунікаційних функцій та ресурсів в уряді.
Результатом роботи має стати групування функцій та ресурсів на три категорії: 1) те, що є баластом –
потрібно скинути; 2) те, що можна передати на аутсорсинг; 3) те, що має залишитись в
компетенції/управлінні уряду. Цю роботу варто доручити невеликій групі урядових та неурядових фахівців
з менеджменту, комунікації, аналізу політики та ін. Зініціювати таку групу може Департамент інформації
та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів.
Q
Уряду почати широко застосовувати практику аутсорсингу послуг щодо всіх функцій, де це можливо. Це
ключовий інструмент забезпечення ефективності та модернізації уряду. Щодо предмету цього дослідження
це, насамперед, деякі функції у сферах аналізу політики, інформаційно-комунікаційних технологій,
моніторингу (в т.ч., медіа-моніторингу).
M
Запровадити модель синергії фінансування. Поки Україна перебуває в умовах війни можна досягти ще
більшої економії витрат в частині аутсорсингу завдяки залученню ресурсів українського суспільства та
міжнародних партнерів для оплати послуг, необхідних уряду. Це модель, коли уряд замовляє послугу у
переможця тендеру та оплачує невелику частку її вартості, а решту покриває донор (в широкому розумінні
цього слова – це може бути спеціальний фонд, що акумулює гроші з різних джерел, або внесок від
міжнародних партнерів, українського бізнесу, чи навіть окремих громадян).
Іншими словами цю рекомендацію можна назвати цитатою одного з респондентів «Уряд повинен
дозволити собі допомогти».
Q
Запровадити практику, коли кожного дня речник від уряду, схожим чином як це робиться щодо АТО,
даватиме брифінг про те, що відбувається з реформами: який реальний стан справ, що зроблено за день, які
перешкоди, яка допомога потрібна тощо.
Q
* Впровадження
рекомендації та її
вплив є швидкими
Впровадити рекомендацію
можна швидко, її вплив
відчутний з часом
Для впровадження рекомендації
потрібний тривалий період
(понад півроку)
Впровадження
рекомендації є
постійним процесомСLMQ
11

12. Постійно та інтенсивно працювати над запровадженням електронного урядування в Україні,
максимально використовуючи модель синергії фінансування. Системне запровадження електронного
урядування потребує великих витрат, які уряд наразі не може собі дозволити коштом бюджету. Однак
куди більше уряд не може дозволити собі зволікати з електронним урядуванням чи впроваджувати його
фрагментами, безсистемно.
C
Відсутність
стратегічного
планування
комунікації
Розробити комплексну стратегію комунікації Угоди про Асоціацію України з ЄС. Вона має визначати цілі,
меседжі, які системно доноситимуться урядовцями, чіткий план дій, відповідальних за впровадження,
інструменти, ресурси, систему моніторингу ефективності тощо. До її розробки слід залучити кращих
фахівців з комунікації від уряду, бізнесу, європейських партнерів. Ця стратегія має стати джерелом для
бенчмаркінгу подальших урядових комунікаційних стратегій.
Для впровадження стратегії використовувати не лише урядові ресурси, а й залучати різні потенціали
інших суспільних акторів.
M
Аналогічним чином, як у попередньому пункті, розробити комунікаційні стратегії принаймні двох
галузевих політик. Варто зосередитися на реформах, впровадження яких найбільше залежить від
суспільної підтримки. Наприклад, децентралізація та реформа охорони здоров’я.
M
Запровадити постійну практику «живого» стратегічного планування комунікації в Кабінеті Міністрів та
міністерствах. Через навчання, бенчмаркінг кращих іноземних досвідів, аудит ефективності,
експерименти і т.д. весь час працювати над удосконаленням цієї практики.
L
Рішення
приймаються
не на підставі
аналізу
політики
Стейкхолдери
не залучаються
до розробки
політики
Зробити аналіз політики обов’язковою передумовою прийняття рішення політики. Він має містити
дослідження проблеми, оцінку впливу, аналіз стейкхолдерів, розробку можливих альтернатив політики,
аналіз співвідношення вигід та затрат. Йдеться про реальний аналіз політики, а не продукування
номінальних документів. Щоб зробити його реальним, варто почати із пілотного впровадження
практики аутсорсингу послуг аналізу політики у кількох міністерствах, а далі поширити цю практику на
весь уряд (див. рекомендацію # 2).
M
Проактивно залучати стейкхолдерів на всіх етапах, починаючи із формування порядку денного урядової
політики. Розвивати механізми участі. Насамперед, це публічні консультації зі стейкхолдерами. Також
механізми для ініціювання проектів рішень, отримання фідбеку від впровадження політики і т.д.
Розробити та внести на розгляд Верховної Ради проект Закону «Про публічні консультації».
M
12

13. Формальне
продукування
в уряді
слабких та
недієвих
документів з
аналізу
політики та
комунікації
Проекти
урядових
рішень майже
не оприлю-
днюються
Імітація
залучення та
діалогу.
“Самодурство”
у прийнятті
рішень
Трансформувати функцію урядової комунікації із прикладної та сегментної у невід’ємний елемент
процесу розробки та впровадження політики (policy). Сьогодні комунікація починається, коли вже є
урядове рішення чи його проект і відповідний департамент має проінформувати про це суспільство.
Насправді комунікація має зароджуватися у політичній частині органу в момент початку роботи над
проблемою політики. Це наскрізна функція. Вона є прерогативою, як власне, фахівців з комунікації, так і
політиків та аналітиків.
M
Скасувати у Регламенті Кабінету Міністрів положення про комунікативні плани до проектів рішень. Від
практики комунікації проектів рішень перейти до практики комунікації змісту політики. Провести
навчання щодо комунікативного супроводу державної політики (не лише для фахівців з комунікації, а й
для політичних посадовців). Розробити дієві методичні рекомендації щодо стратегічного та робочого
планування комунікації.
Q
Запровадити в уряді формати “білих”, “зелених” книг або інших консультаційних документів для
обговорення проблеми політики, варіантів її вирішення.
Урядове рішення політики має супроводжуватися описом того, який шлях пройшов документ. Зокрема з
нього має бути зрозуміло на вирішення якої проблеми спрямоване рішення, з ким були проведені
консультації, які були варіанти, які аргументи стали основою рішення, чи виправданими є затрати на
впровадження рішення і т.д. Іншими словами, у людини має бути можливість отримати відповідь на
питання «Звідки взялось урядове рішення?».
Q
На урядовому порталі створити розділ для оприлюднення усіх проектів урядових рішень, аналогічним
чином як оприлюднюються законопроекти на сайті Верховної Ради. Передбачити у Законі «Про Кабінет
Міністрів України» та Регламенті Кабінету Міністрів обов’язкове оприлюднення проектів рішень на
порталі.
Q
Стимулювати розвиток та створювати можливість для розвитку низової участі (grass-roots participation)
через запровадження інструменту он-лайн петиції, громадські слухання, організацію кампаній із
елементами дієвої участі громадян для підтримки реформ та інші заходи.
Розрізняти такі феномени як «участь стейкхолдерів» та «низова участь». Обидва є проявами
громадянського суспільства, однак значення для публічної політики є різним. Залучення стейкхолдерів є
умовою прийняття оптимальних та легітимних рішень. Це засадничий елемент належного урядування.
Щодо значення «низової участі», то воно, насамперед, полягає у громадянській освіті – відповідальність,
ініціативність, солідарність громадян. «З малими громадянами не побудуєш великої держави» (с). Низова
C
13

14. участь також сприятиме формуванню стейкхолдерів. Також, чим більше справжніх (неімітаційних)
можливостей для участі громадян забезпечує уряд, тим більше він спрямовує енергію суспільства у
конструктивне русло.
Інституційні
обмеження:
архаїчна
внутрішня
комунікація,
брак
інституційної
пам’яті в уряді,
ін.
Заочне
паперове
погодження та
ін. проблеми
внутрішнього
узгодження
рішення
Скасувати інститут заочного погодження проекту рішення всіма “заінтересованими” органами. Урядові
комітети мають стати основним майданчиком для узгодження проектів урядових рішень.
Регламентувати діяльність урядових комітетів у Законі про «Кабінет Міністрів України».
Q
Створити внутрішню електронну систему комунікації для випрацювання проектів урядових рішень. Вона
має забезпечувати можливість горизонтальної комунікації – коли всі члени уряду та інші особи, котрі
працюють над проектом рішення, можуть бачити пропозиції один одного, оговорювати і узгоджувати їх в
електронному режимі (зараз лише ініціатор проекту рішення бачить повну картину коментарів, а саме
узгодження здійснюється у формі пересилання паперових документів).
Q
Запровадити інститут державних секретарів міністерств та Державного Секретаря Кабінету Міністрів
(замість сьогоднішньої посади Міністра Кабінету Міністрів). Ці посадові особи мають бути
держслужбовцями, а не політиками. Особовий склад уряду змінюється, однак державні секретарі
залишаються ті ж. Це ключовий елемент забезпечення інституційної пам’яті. Однією із основних функцій
державних секретарів має стати менеджмент комунікації, який сьогодні перебуває НЕ на центральному
наскрізному рівні, а є сегментарною функцією окремих структурних підрозділів.
L
Низька
середня
якість
державних
службовців з
комунікації
та, відповідно,
продуктів їх
роботи
Провести комплексну реформу державної служби, результатом якої стане зміна порядку добору кадрів на
державну службу, системи мотивації, істотне підвищення заробітної плати – до рівня, що дозволить
залучати на держслужбу конкурентних на ринку фахівців.
L
Проводити для фахівців, відповідальних за урядову комунікацію, регулярні тренінги, обміни досвідом та
в інший спосіб сприяти їх професійному розвитку. Періодично проводити зовнішню оцінку ефективності
роботи урядових фахівців з комунікації.
L
Скоротити посади, які забезпечують ті функції комунікації, що можуть бути передані на аутсорсинг.
Наприклад, функція медіа-моніторингу. Q
14

15. Витрачання
великих
коштів на те,
що не має
ефекту і
енергії
Позбутися всього, що в результаті інвентаризації та аудиту ефективності комунікаційних ресурсів
(рекомендація # 1) виявиться баластом. Щонайменше, не має залишитися такого поняття як державні
теле- та радіо- медіа. Частину з них потрібно трансформувати у суспільні мовники (процес вже почато),
решту – продати (приватизація) або ліквідувати.
Щодо друкованих видань, то потрібне одне офіційне видання, де опубліковуватимуться нормативно-
правові акти (замість чотирьох, що існують нині). Видається, що має залишитись «Офіційний вісник
України», який публікує максимально повно нормативно-правові акти, інші видання – дублюють частини.
Всі інші урядові друковані видання та держпідприємства, що їх обслуговують – продати або ліквідувати.
За підсумками приватизації залишаться ті, на які справді є запит у суспільства. Перехід на конкурентні
умови сприятиме їх модернізації. Вивільнені кошти спрямовувати на електронне урядування.
Q
Максимально використовувати інноваційні та малозатратні канали комунікації, прикладні інструменти,
програми: соціальні мережі, інструменти google, хмарні технології, інструменти візуалізації і т.д. Не
розробляти унікальні електронні системи/програми, якщо в цьому немає обґрунтованої потреби.
C
Тяжіння до
закритості
Оприлюднювати на веб-ресурсах максимально можливі обсяги публічної інформації. Цей обсяг не може
бути меншим за законодавчо встановлений. У всіх релевантних випадках публікувати інформацію у
форматі відкритих даних (доступних для зчитування та обробки комп’ютерною програмою). Провести
тренінги для відповідних працівників щодо відкритих даних.
M
Поширити на весь уряд практику Міносвіти «Відкрита бухгалтерія» – оприлюднення бухгалтерії
міністерства на сайт. Це було б справді сильним жестом демонстрації нової якості сьогоднішнього уряду
в порівнянні з попередніми та волі до відкритості і формування партнерських відносин із суспільством.
Q
Припинити множити всілякі офіційні веб-сайти, в яких людині неможливо розібратися, та почати
рухатися у зворотній бік – інтеграції веб-ресурсів. Створити єдиний портал gov.ua за аналогом до gov.uk.
Мета полягає у створенні єдиного загальновідомого ресурсу, орієнтованого на користувачів, де людина
зможе легко отримати адміністративні послуги уряду, розібратися що собою являє уряд, яка його
політика у тій чи іншій сфері і т.д. Такий портал стане важливим елементом запровадження
електронного урядування та дозволить суттєво зекономити витрати на веб-ресурси.
L
Розпочати цілеспрямовану роботу для трансформації мови комунікації уряду із номенклатурно-
бюрократичної на «людську» (щось на кшталт проекту «Проста мова» уряду Норвегії). Комплекс робіт
має включати тренінги, допомогу спеціально залучених фахівців, запровадження нових форматів
документів, широке використання інструментів презентацій та візуалізацій і т.д.
L
15

16. Причини проблем комунікації уряду і суспільства, що витікають із браку політичної культури, складно усунути якимось прямолінійними
заходами у відповідь. Їх також неможливо усунути враз. Це поступальний процес, який залежить від багатьох факторів. Впровадження вже
названих рекомендацій також опосередковано може впливати на підняття рівня політичної культури комунікації. Хоча відповідей, які
повністю усунули б ці причини немає, є можливості дій, що матимуть частковий вплив.
Ці рекомендації стосуються позаурядових суспільних акторів.
Брак
політичної
культури
Здійснювати постійний громадський моніторинг ухвалення урядом рішень на предмет дотримання
процедури. Дотримання процедури є самоціллю. Це умова довіри та партнерських відносин із
суспільством.
C
Поширювати кращі практики уряду та моделі поведінки, що демонструють етику в політиці. Вже немає
«поганого уряду» – він різний. В уряді вже є ті, хто закладають новий рівень якості політичної діяльності.
Ці приклади не повинні залишатися поза увагою суспільства. Їх потрібно робити відомими, щоб вони
ставали орієнтиром для всього уряду.
C
Більше звертати уваги, зусиль, енергії на те, що уряд робить і підхоплювати цю роботу. Реформи
зустрічають внутрішній опір системи, який без активної підтримки медіа, громадських організацій,
opinion-makers може і не вдатися здолати.
Щодо того, що уряд не робить, чи робить не так, то це безперечно теж заслуговує на увагу. Однак в оцінці
потрібно міряти міркою можливого, а не ідеального. Не можна дозволяти собі легкої, огульної критики.
Якщо вдаватися до критики, то вона має бути добре аргументована та чітко сфокусована на
дії/бездіяльність кокетних посадових осіб, а не на уряд, як інституцію.
C
16

17. Структура повного аналітичного документу
1. Про дослідження
2. Ціль та методологія
3. Стан справ. Об’єктивні дані
3.1. Загальні характеристики стану справ
3.2. Планування комунікації
3.2.1. Рівень стратегічного планування
3.2.2. Case комунікації Угоди про асоціацію з ЄС
3.2.3. Аналіз комунікативних планів
3.3. Комунікація у процесі розробки та прийняття урядових рішень
3.4. Мова та формати спілкування
3.5. Інституційний аспект
3.5.1. Система структурних підрозділів із комунікації
3.5.2. Межі можливостей удосконалення комунікації при
нереформованому уряді
3.5.3. Порівняльні дані щодо заробітної плати фахівців з комунікації в
уряді та на ринку праці загалом
3.6. Аналіз деяких інструментів та ресурсів комунікації
3.6.1. Огляд урядових веб-сайтів
3.6.2. Узагальнення даних щодо друкованих видань
4. Стан справ. Суб’єктивний погляд (узагальнення інтерв’ю)
4.1. Ключові проблеми комунікації – хто як їх бачить
4.2. Питання участі у процесі розробки та прийняття урядових рішень
4.3. Питання інформування урядом про свою діяльність
4.4. Взаємодії
4.4.1. Уряд – Бізнес
4.4.2. Третій сектор – Уряд
4.4.3. Бізнес – Третій сектор
4.5. Case комунікації Угоди про Асоціацію з ЄС
5. Проблема низької ефективності комунікації уряду із суспільством:
причини та наслідки
6. Алгоритм дій для підвищення ефективності комунікації та запуску
процесу формування партнерських відносин між урядом та суспільством
7. Корисні лінки у розвиток теми
Перейти до повного аналітичного документу →
17

18. я
ь
« » ь .
ь ь ,
’ , ь ,
, , "
",
.
–
, – , –
, – per-review
– ,
’ .
ь .
ь :
ь –
. є ь .
ь
-
GВЙ.CВААs.Ua.
є ь ь
ь, ь
ь .
У ь -
uacrisis.org
press@uacrisis.org
+38 050 157 81 59, +38 097 41 22 622
ь Є ь
. , , ,
А « »
www.analytic.org.ua
21November@analytic.org.ua
+38 093 333 21 11
. ь , ,
18