Рекомендації щодо діагностики та заходів захисту

1. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 1
Дерменко О.П.
ХВОРОБИ КУКУРУДЗИ
РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ДІАГНОСТИКИ ТА
ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ

2. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 2
ЗМІСТ
ІНФЕКЦІЙНІ ТА НЕІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ КУКУРУДЗИ ................... 3
ПУХИРЧАСТА САЖКА ................................................................................. 4
ЛЕТЮЧА САЖКА ........................................................................................... 6
БУРА ПЛЯМИСТІСТЬ .................................................................................... 8
ІРЖА .................................................................................................................. 11
ФУЗАРІОЗ КАЧАНІВ ...................................................................................... 13
СТЕБЛОВІ ТА КОРЕНЕВІ ГНИЛІ ................................................................ 15
ПЛІСНЯВІННЯ КАЧАНІВ ............................................................................. 17
БІЛЬ КАЧАНІВ (РОЗТРІСКУВАННЯ ЗЕРНА)............................................. 19
ВОДНИЙ І ТЕМПЕРАТУРНИЙ СТРЕС ....................................................... 20
ДЕФІЦИТ АЗОТУ ............................................................................................ 21
ДЕФІЦИТ ФОСФОРУ ..................................................................................... 22
СИСТЕМА ЗАХИСТУ КУКУРУДЗИ ВІД ХВОРОБ ................................... 23
У довіднику детально описано діагностичні ознаки найпоширеніших і
небезпечних хвороб кукурудзи. Охарактеризовано морфологічні,
біологічні та екологічні особливості збудників інфекційних хвороб.
Наведено можливі втрати (недобір) урожаю в наслідок сильного їх
розвитку. Проаналізовано рекомендації щодо заходів захисту. Наведено
сучасний перелік основних препаратів для протруювання насіння і
фунгіциди.
Довідник ілюстрований оригінальними фото (автор – Дерменко О.П.),
що допоможуть безпосередньо в полі вчасно виявити і вірно діагностувати
хвороби.
Для фахівців із захисту рослин, агрономів, фермерів, студентів
профільних вишів.
Рекомендації підготував: Дерменко Олег Петрович, кандидат с.-г.
наук, доцент кафедри фітопатології ім. акад. В.Ф. Пересипкіна НУБіП
України
УДК 632.3/.4:633.15
ББК 44
Дер36
© Дерменко О.П., 2017
(фото на обкладинці (стор. 1) – з відкритих джерел інформації)

3. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 3
ІНФЕКЦІЙНІ ТА НЕІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ КУКУРУДЗИ
Валове виробництво зерна кукурудзи у світі поступається лише
пшениці і рису. У структурі посівних площ ця культура займає 20-25%.
Світовими лідерами з вирощування кукурудзи є США і Китай.
В Україні площа посівів кукурудзи в останні роки складає 4,1-4,8 млн.
га, а середня урожайність зерна – 5,7-6,4 т/га.
На кількість і якість продукції значною мірою впливають абіотичні та
біотичні фактори. Серед останніх важливе значення мають хвороби
кукурудзи.
Волоть: летюча і пухирчаста сажки
Листя: пухирчаста сажка; бура плямистість;
іржа; фузаріоз; хвороби, спричинені нестачею
елементів живлення
Качан: летюча і пухирчаста сажки; фузаріоз;
пліснявіння; біль (розтріскування зерна);
хвороби, спричинені водним і температурним
стресом
Стебло: пухирчаста сажка, бура плямистість,
фузаріоз
Корінь (прикоренева частина стебла): кореневі
і стеблові гнилі
Найпоширеніші хвороби на окремих органах кукурудзи

4. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 4
ПУХИРЧАСТА САЖКА
Збудник – гриб Ustilago zeae (Link) Unger (синонім: Ust. maydis (DC.) Corda)
Діагностичні ознаки
Хвороба проявляється протягом вегетації на всіх органах кукурудзи,
крім підземних коренів. На листках, листкових піхвах, качанах, волоті,
стеблі і на повітряних коренях утворюються здуття (пухлини) різної форми
і розмірів. Найбільші розміри пухирів часто спостерігаються на качанах і
стеблах, найменші – на листках у формі зморшок або дрібних здуттів (рис.
1). Хоча саме на молодих листках і їх піхвах можна вперше виявити цю
хворобу. Згодом пухирчаста сажка проявляється на стеблі (рис. 2), волоті
(рис. 3), а під час цвітіння – на качанах (рис. 4). Ураження стебла може
призвести до його викривлення, відламування і відмирання. Тому стеблова
форма хвороби вважається найнебезпечнішою.
Рис. 1. Висихання
дрібних сажкових
пухлин на листку
Рис. 2. Розростання
здуття на стеблі
кукурудзи
Рис. 3. Симптоми
пухирчастої сажки на
волоті
Розвиток пухирчастої сажки починається з невеликої світлої плями,
що поступово розростається у пухлину. Спочатку вона заповнена білою
м’якоттю, брудно-білою слизистою масою, а згодом – чорною
порошистою масою теліоспор збудника хвороби (рис. 5).
Біолого-екологічні особливості збудника хвороби
Руйнування оболонки пухирів призводить до вивільнення спор,
поширення їх по полю за допомогою вітру і ураження нових рослин.
Найкраще теліоспори гриба проростають у краплині води (дощ, роса) при
температурі 23-25ºС. Сформована інфекційна гіфа пророслих спор
проникає у рослину через епідерміс молодої меристеми, механічні
пошкодження (наприклад, градом, проходом техніки), місця пошкоджень
шкідниками (зокрема, личинками кукурудзяного стеблового метелика,
бавовникової совки, злакових мух), в наслідок фізіологічного ослаблення
рослин (водний стрес, фітотоксичність пестицидів). За сприятливих умов
через три тижні у місцях ураження розвивається здуття з новими
теліоспорами. По рослині гриб Ustilago zeae дифузно не поширюється,
тому пухлини формуються лише у місцях ураження рослини. За період
вегетації кукурудзи збудник пухирчастої сажки може сформувати більше

5. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 5
трьох поколінь теліоспор. Це пояснює найвищий ступінь ураження рослин
саме перед збиранням урожаю.
Рис. 4. Розростання
пухирчастої сажки на
качані
Рис. 5. Руйнування оболонки
сажкового пухиря, наповненого
чорною масою теліоспор
Різке зниження чи підвищення вологості ґрунту до або після
зараження призводить до посилення ураження, що слід особливо
враховувати при вирощуванні кукурудзи на зрошувальних землях.
Стимулюють розвиток пухирчастої сажки пізні строки посіву і одночасний
розвиток на рослині летючої сажки.
Основне джерело інфекції пухирчастої сажки – теліоспори збудника
хвороби у незруйнованих пухлинах. У такому стані життєздатність спор
зберігається до чотирьох років. Поодинокі теліоспори у ґрунті під дією
вологи і мікроорганізмів гинуть через кілька місяців (рис. 9). Інфекція
також може зберігатися на насінні кукурудзи.
Шкідливість хвороби
Шкідливість пухирчастої сажки залежить від ступеня стійкості
гібрида проти хвороби, агрокліматичних умов вирощування кукурудзи,
фази (часу) зараження рослини, розмірів і кількості пухлин на рослині. У
зв’язку з цим недобір урожаю може складати 10-60%. Частини рослин з
симптомами пухирчастої сажки не рекомендується використовувати на
корм тваринам. Шкідливість хвороби полягає також у випаданні уражених
молодих рослин.
Не допускається до сівби насіння цукрової кукурудзи з партії, де за
даними апробації виявлені качани з ознаками пухирчастої сажки (ДСТУ
2240-93).
Заходи захисту
 Дотримання сівозміни. Поля кукурудзи поточного року не повинні
межувати з такими, де кукурудза вирощувалася у попередньому році
 Протруєння насіння одним з рекомендованих препаратів
 Вирощування стійких гібридів
 Висівання культури в оптимальні строки
 Контроль розвитку шкідників кукурудзи, зокрема лускокрилих

6. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 6
ЛЕТЮЧА САЖКА
Збудник – гриб Sorosporium reilianum (J.G. Kühn) McAlpine (синоніми: Sphacelotheca
reiliana (J.G. Kühn) G.P. Clinton; Sph. holci-sorghi Cif.)
Діагностичні ознаки
Летюча сажка, на відміну від пухирчастої, проявляється лише на
качанах і волоті. Замість качана утворюється овально-конусоподібне
жовно, наповнене чорною масою теліоспор і залишками провідних пучків
стрижня качана, а зовні покрите вкороченими обгортками (рис. 6). Останні
спочатку зелені і щільні, а згодом (фаза молочної стиглості) – жовтіють,
висихають і розкриваються. Волоть майже повністю перетворюється на
чорну пилову масу спор збудника хвороби (рис. 7).
Рис. 6. Руйнування качана
кукурудзи збудником
летючої сажки
Рис. 7. Проявлення летючої
сажки на волоті кукурудзи
Біолого-екологічні особливості збудника хвороби
Теліоспори S. reilianum з уражених волотей і розкритих жовен
осідають на ґрунт і зерно качанів (рис. 8). В орному шарі ґрунту
життєздатність збудника летючої сажки може зберігатися кілька років
(рис. 10). Зараження рослин відбувається переважно у ґрунті під час
проростання насіння. Сприяє цьому низька вологість ґрунту (15-25%).
Розвиток хвороби посилюється при температурі 21-28˚С.

7. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 7
Шкідливість хвороби
Уражені рослини відстають у рості, часто деформуються. Шкідливість
хвороби проявляється у недоборі до 15-20% урожаю і посилюється пізніми
строками висівання насіння кукурудзи.
У партії зерна кукурудзи різних груп використання сажкового зерна
має бути не більше 0,15% (ДСТУ 4525), а для дитячого харчування –
взагалі не допускається.
Рис. 8. Здорове (ліворуч) та заспорене сажкою (праворуч) зерно
кукурудзи
Рис. 9-10. Теліоспори збудників сажкових хвороб кукурудзи
(U. zeae і S. reilianum відповідно)
Заходи захисту
 Дотримання сівозміни
 Протруєння насіння
 Вирощування стійких гібридів
 Висівання кукурудзи в оптимальні строки

8. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 8
БУРА ПЛЯМИСТІСТЬ (ГЕЛЬМІНТОСПОРІОЗ)
Збудник – гриб Drechslera turcica (Pass.) Subram et Jain (синоніми: Dr. maydis (Y. Nisik.
& C. Miyake) Subram. & B.L. Jain; Bipolaris maydis (Y. Nisik. & C. Miyake) Shoemaker;
Helminthosporium turcicum Pass.); Setosphaeria turcica (Luttr.) K.J. Leonard & Suggs
Діагностичні ознаки
Хвороба інтенсивно розвивається переважно у другій половині
вегетації кукурудзи, починаючи з листків нижнього ярусу. На них
утворюються спочатку невеликі еліптичні світлі плями з тонкою темною
облямівкою (рис. 11). Плями поступово збільшуються, інколи досягаючи
кількох десятків сантиметрів у довжину і до 5 см у ширину, зливаються і
охоплюють майже усю листкову пластинку (рис. 12). Це призводить до
в’янення, засихання і відмирання листків. Сильно уражені рослини мають
обпечений вигляд (рис. 13).
Рис. 11. Початок
розвитку бурої
плямистості
Рис. 12. Злиття кількох плям при сильному
розвитку хвороби
Центр плям некротичний, покривається темно-коричневим нальотом,
що складається з конідієносців і конідій збудника хвороби.
На міжвузлях уражених рослин утворюються темно-зелені плями
різної форми та розмірів. Проте це, зазвичай, не призводить до руйнування
паренхіми стебла і його вилягання. Біля основи уражених початків або між
рядами зернівок може формуватися темно-коричневий наліт
спороношення гриба.

9. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 9
Рис. 13. Загальний вигляд ураженої гельмінтоспоріозом рослини
Біолого-екологічні особливості збудника хвороби
Конідієносці збудника хвороби виходять з продихів листків поодинці
або пучками (рис. 14). На них формуються видовжено-еліптичні конідії з
заокругленими кінцями і 5-8 перетинками (рис. 15). Саме за рахунок
конідій відбувається перезараження рослин під час вегетаційного періоду.
Вони здатні проростати у краплині води при температурі від 7 до 38ºС,
формуючи при цьому росткові трубки (рис. 16).
Рис. 14. Вихід
конідієносців через
продихи листка
Рис. 15. Конідії Dr.
turcica із залишками
конідієносців
Рис. 16. Проростання
конідії

10. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 10
Останні проникають у тканину листка через продихи, а в окремих
випадках – безпосередньо через епідерміс. У рослині міцелій гриба
поширюється по міжклітинниках паренхімної тканини, а потім
локалізується у судинній системі листків.
Розвитку хвороби сприяє підвищена температура повітря (23-30ºС),
наявність крапельної вологи і достатнє або надмірне зволоження. При
вологості повітря нижче 80% конідії, як правило, не утворюються.
Інкубаційний період бурої плямистості залежить від стійкості рослин,
їх віку, погодних умов і може тривати від 3-х до 11-ти днів. Швидше
хвороба проявляється на молодих рослинах. За період вегетації кукурудзи
збудник гельмінтоспоріозу може сформувати 2-3 покоління конідій.
Джерелами інфекції є уражені рослинні рештки кукурудзи, у яких
патоген зберігається у вигляді міцелію, а також конідії гриба на насінні. У
ґрунті збудник здатен зберігатися на глибині до 10 см. Резерватом інфекції
може бути також бур’ян просо куряче (плоскуха звичайна, Echinochloa
crus-galli (L.) P.Beauv.).
Шкідливість хвороби
Шкідливість гельмінтоспоріозу проявляється у знижені
фотосинтетичної активності листкової пластинки і передчасному
відмиранні листків. Загальні втрати урожаю зерна і зеленої маси кукурудзи
можуть складати від 4% (коли на рослині зустрічаються поодинокі плями)
до 55% (уражено 90% листкової поверхні). При температурі вище 28ºС і
вологості повітря більше 97% бура плямистість може призвести до
повного відмирання посівів сприйнятливих сортозразків протягом 10-14
днів.
Заходи захисту
 Вирощування стійких гібридів
 Дотримання сівозміни з поверненням кукурудзи на попереднє місце
через 2-3 роки, знищення рослинних решток
 Висівання кукурудзи в оптимальні строки, коли температура ґрунту на
глибині загортання насіння досягає 7-9ºС. За пізніх строків посіву
розвиток бурої плямистості посилюється
 Застосування фунгіцидів
 Забезпечення рослин фосфорно-калійними добривами і
мікроелементами (зокрема, цинком і марганцем)

11. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 11
ІРЖА
Збудник – дводомний гриб Puccinia sorghi Schwein. (синонім: P. maydis Bérenger)
Іржасті гриби – облігатні фітопаразити з вузькою спеціалізацією.
Назва їх порядку (Uredinales) пов’язана з наявністю у спорах грибів
пігменту, близького за хімічним складом до каротину (з лат.: uredo –
іржа). Уражені рослини вкриваються подушечками (пустулами) різних
відтінків рожевого або червоно-бурого кольорів, тому і хвороби, що
спричинюють ці гриби, дістали назву іржасті. В іржастих грибів складний
цикл розвитку. Характерним для них є декілька послідовних спороношень,
що закінчуються утворенням зимуючих спор – теліоспор. Ще однією
особливістю більшості іржастих грибів є різногосподарність, тобто
здатність розвиватися на головній і проміжній рослинах-господарях.
Діагностичні ознаки
Хвороба проявляється в основному на листках у другій половині
вегетації кукурудзи. Спочатку на них з’являються дрібні світло-жовті
плями, а згодом – червоно-бурі або світло-коричневі уредініопустули
видовженої форми (рис. 17-18). Довжина пустул може досягати кількох
міліметрів. Спочатку пустули закриті епідермісом листка, але після
дозрівання спор ця плівка розривається, а уредініоспори – вивільняються.
В кінці вегетації кукурудзи замість коричневих уредініопустул
формуються чорні теліопустули у вигляді пунктирних ліній.
Рис. 17-18. Проявлення іржі на листках у різні фази розвитку кукурудзи

12. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 12
Біолого-екологічні особливості збудника хвороби
Процес зараження рослин збудником іржі починається з проростання
уредініоспор шляхом утворення ними росткових трубок. Інфекційна гіфа
проникає у тканину рослини-господаря через продихи. Оптимальними
умовами цього процесу є температура 17-18ºС (можливий діапазон 16-
25˚С) при 100%-й вологості повітря або наявності на листках краплинної
вологи. Протягом вегетації патоген формує кілька генерацій уредініоспор
(2-3 покоління). Цей показник залежить від ступеня стійкості гібриду і
погодних умов.
Теліоспори починають формуватися через 2-3 доби після з’явлення
урединій (рис. 19-20).
Рис. 19-20. Уредініоспори і теліоспори P. sorghi відповідно
Теліоспори проростають навесні, утворюючи базидії з
базидіоспорами. Останні не здатні уражувати кукурудзу, а розвиваються
на проміжному господарі – видах квасенцевих (Оха1іs L.), поширених у
посівах кукурудзи як бур’яни. На цих рослинах формується
спермогоніальна і еціальна стадії збудника хвороби. Проте гриб P. sorghi
за повним циклом розвивається рідко. Інфекція зберігається переважно у
вигляді уредініоспор, які перезимовують на рослинних рештках. Під час
збирання урожаю спори можуть потрапляти також на зерно кукурудзи.
Шкідливість хвороби
Шкідливість бурої іржі полягає в зменшенні асиміляційної поверхні
рослин і підвищенні їх транспірації внаслідок розривів епідермісу. Це
призводить до порушення водного балансу, передчасного відмирання
листків, недорозвиненості качанів, зниження посухостійкості рослин. При
ураженні в ранні фази росту недобір урожаю складає 10-15% (особливо
силосної кукурудзи).
Заходи захисту
 Вирощування стійких гібридів
 Знищення (загортання) післязбиральних рослинних решток і бур’янів
(особливо видів квасенцевих – проміжного господаря збудника іржі)
 Застосування фунгіцидів

13. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 13
ФУЗАРІОЗ КАЧАНІВ
Збудник – гриби роду Fusarium Lk.
Діагностичні ознаки
Хвороба проявляється на качанах, починаючи з фази молочно-
воскової стиглості зерна. Діагностичними ознаками фузаріозу є утворення
нещільного білого або блідо-рожевого нальоту на качанах і їх обгортках
(рис. 21-22). Зерно з уражених качанів втрачає природний блиск,
вирізняється щуплістю і рожевим кольором через міцелій грибів (рис. 23).
Розвиток фузаріозу може продовжуватися і в період зберігання зерна.
Рис. 21-22. Білий наліт спороношення гриба на качанах і обгортках
Біолого-екологічні особливості збудників хвороби
Інтенсивному розвитку фузаріозу сприяє температура вище 20°С,
підвищена вологість повітря і часті опади, ослаблення рослин абіотичними
факторами.
Рис. 23. Здорове (ліворуч) і уражене
фузаріозом (праворуч) зерно кукурудзи
Рис. 24. Мікро- і
макроконідії Fusarium sp.

14. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 14
Основне джерело інфекції – уражені післязбиральні рештки
кукурудзи, особливо обгортки початків і зерно, у яких збудник хвороби
зберігається у вигляді міцелію. Навесні наступного року міцелій грибів
роду Fusarium продукує велику кількість конідій, здатних поширюватися
вітром на велику відстань і уражувати нові рослини (рис. 24).
У першу чергу грибами заселяються частини качана, пошкоджені
шкідниками (зокрема, лускокрилими), птахами або градом (рис. 25-26).
Рис. 25-26. Пошкодження качанів личинками бавовникової совки – одна
з причин розвитку фузаріозу
Шкідливість хвороби
Фузаріоз качанів призводить до зниження урожайності, погіршення
його кормової, харчової і посівної якостей. У фузаріозному зерні
накопичуються небезпечні токсичні речовини (фузаріотоксини).
Розвиток фузаріозу може спровокувати проростання зерна в качанах
ще на рослинах (у полі).
Заходи захисту
 Вибір стійких гібридів з урахуванням групи стиглості і кліматичної
зони вирощування кукурудзи
 Протруєння насіння
 Сівозміна. Розвитку фузаріозу сприяє розміщення кукурудзи по
зернових колосових попередниках і кукурудзі
 Знищення післязбиральних решток. Розвитку хвороби сприяє система
no-till, поверхневий обробіток ґрунту та неглибоке загортання
рослинних решток
 Застосування фунгіцидів
 Контроль поширення шкідників, у першу чергу кукурудзяного
стеблового метелика і бавовникової совки
 Вчасне (раннє) збирання урожаю з наступним просушуванням зерна

15. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 15
СТЕБЛОВІ ТА КОРЕНЕВІ ГНИЛІ
Збудники – гриби роду Fusarium Lk. (фузаріозна гниль), Macrophomina phaseolina
(Tassi) Goid. (вугільна гниль), Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary (біла гниль),
бактерії Pseudomonas syringae pv. syringae van Hall, Pectobabacterium carotovorum f. sp.
zeae (Sabet) Dowson) і Erwinia chrysanthemi pv. zeae (Sabet) Victoria et al. (бактеріальні
стеблові гнилі)
Діагностичні ознаки
Хвороба інтенсивно розвивається переважно у другій половині
вегетації кукурудзи. Залежно від збудника проявляються різні види
стеблових і кореневих гнилей. Їх спільними ознаками є утворення бурих
плям (рис. 27), в’янення, передчасне висихання і вилягання уражених
рослин. Прикоренева частина стебла у місцях ураження стає порожнистою
і легко ламається. Підземне міжвузля і корінці розм’якшуються, а
паренхіма серцевини руйнується (рис. 28). У вологу погоду плями у місцях
ураження можуть покриватися брудно-білим нальотом спороношення
грибів (рис. 29).
Рис. 27. Плямистість на
міжвузлі
Рис. 28. Руйнування і
побуріння паренхіми
ураженого стебла
Рис. 29.
Наліт на
поверхні
стебла

16. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 16
Біолого-екологічні особливості збудників хвороби
Розвитку стеблових і кореневих гнилей сприяє поєднання
посушливого літа з вологою погодою восени, вирощування кукурудзи у
монокультурі, мінімальний обробіток ґрунту, ранній посів у непрогрітий
ґрунт. Перезволожений ґрунт і температура 25-35°С протягом вегетації
сприяють розвитку бактеріальних гнилей.
Джерелами інфекції є уражені рослинні рештки кукурудзи, насіння,
інфекція у ґрунті.
Шкідливість хвороби
Хвороба спричинює зрідження посівів і вилягання рослин (рис. 30).
Останнє значно ускладнює збирання урожаю. Ураження кукурудзи
стебловими і кореневими гнилями, залежно від інтенсивності розвитку
хвороби, може призвести до недобору більше 20% зерна. При цьому
значно погіршується його якість.
Рис. 30. Масове вилягання уражених рослин
Заходи захисту
 Протруєння насіння
 Дотримання сівозміни
 Знищення (загортання) рослинних решток
 Висівання кукурудзи в оптимальні строки на рекомендовану глибину

17. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 17
ПЛІСНЯВІННЯ КАЧАНІВ
Збудники – гриби роду Penicillium, Aspergillus, Botrytis, Mucor, Fusarium, Alternaria,
Cladosporium та ін.
Діагностичні ознаки
Хвороба проявляється на качанах і обмолоченому зерні у вигляді
зеленого, сірого, білого, жовтого, рожевого, коричневого або чорного
пліснявіння (рис. 31-33). Цей наліт представляє собою конідіальне
спороношення грибів – збудників хвороби (рис. 34-36). Інтенсивний
розвиток плісняви спостерігається за умов підвищеної вологості в період
збирання і зберігання кукурудзи.
Рис. 31-33. Наліт плісняви різного кольору і структури на уражених
качанах
Рис. 34-36. Конідіальні спороношення різних грибів – збудників плісняви
качанів

18. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 18
Біолого-екологічні особливості збудників хвороби
Більшість пліснявих грибів можуть розвиватися при невисоких
температурах – від 5 до 12°С і вологості зерна вище 14%. Сприяє цьому
відсутність циркуляції повітря і пошкодження зернівок шкідниками або
іншими хворобами.
Шкідливість хвороби
Пліснявіння зерна значно погіршує його посівні (рис. 37) і харчові
якості, оскільки більшість збудників хвороби здатні накопичувати
токсини.
Рис. 37. Проростання здорового (ліворуч) і ураженого фузаріозом
(праворуч) насіння
Токсичні речовини можуть проявляти мутагенну, тератогенну,
канцерогенну, імуннодепресивну дію, спричинювати алергічні реакції. У
разі використання такого зерна в харчових або кормових цілях воно може
бути причиною отруєння людей і тварин, тому вміст токсинів у зерні
регламентується стандартами (табл. 1).
1. Максимально допустимий рівень мікотоксинів (мг/кг) у зерні
кукурудзи (ДСТУ 4525:2006)
Назва токсинів
Призначення зерна
для продовольчих і технічних
потреб та експортування
для кормових
потреб
Т-2 токсин 0,1 0,2
ДОН (вомітоксин) 0,5-1,0 1,0-2,0
Зеараленон (F-2 токсин) 1,0 2,0-3,0
Афлотоксин В1 0,005 0,025-0,1
Патулін не регламентовано 0,5
У зерні, що використовується для виробництва дитячого і дієтичного
харчування наявність мікотоксинів не допускається.
Заходи захисту
 Протруєння насіння
 Висівання в оптимальні строки на рекомендовану глибину
 Вчасне збирання урожаю, доведення зерна до кондиційної вологості
 Зберігання урожаю у сховищах з технологічним регулюванням умов
зберігання

19. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 19
БІЛЬ КАЧАНІВ (РОЗТРІСКУВАННЯ ЗЕРНА)
Діагностичні ознаки
Проявляється на зерні у фазу воскової стиглості у вигляді тріщин
різної форми і глибини з виходом назовні білого крихкого ендосперму
(рис. 38-39). Інколи можливий лише розрив насіннєвої оболонки при
збереженні нормальної форми зерна.
Рис. 38-39. Розтріскування окремих зернівок у качанах
Причина виникнення цього явища – невідповідність між
інтенсивністю наростання (збільшенням об’єму) ендосперму і оболонки
насінини, що призводить до руйнування останньої. Розтріскування зерна
спостерігається після надмірного зволоження, якому передує тривала
посуха.
Шкідливість хвороби
Біль качанів не призводить до значного недобору урожаю, проте
значно погіршує його якість через розвиток фузаріозу або пліснявіння як у
полі, так і під час зберігання (ендосперм пошкоджених зернівок є добрим
субстратом для розвитку цих грибів).
Заходи захисту
Оперативні заходи відсутні, а серед превентивних важливо
вирощувати кукурудзу за технологією, що відповідає ґрунтово-
кліматичним умовам (районовані пластичні гібриди, оптимальна густота
посіву, відповідні схеми удобрення, знищення бур’янів).

20. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 20
ВОДНИЙ І ТЕМПЕРАТУРНИЙ СТРЕС
Діагностичні ознаки
Кукурудза особливо чутлива до посухи у період між 10-ма днями до
цвітіння і 3-ма тижнями після цього, проте може реагувати на нестачу води
і вологи протягом усієї вегетації. До цвітіння ці ознаки проявляються у
вигляді закручування листків і прямостоячого габітусу, під час цвітіння – у
вигляді затримки цвітіння жіночих суцвіть, а після цвітіння – абортації
зерна або його перегрівання на верхівці качана (рис. 40).
Повне або часткове неспівпадіння строків викидання пилку волотями і
виходу приймочок маточок призводить до незапилення жіночих квіток і як
наслідок – до стерильності качана (рис. 41). Посилює цей процес, крім
водного, ще й температурний стрес.
Рис. 40. Перегрівання (абортація)
насіння на верхівці качана
Рис. 41. Часткова
стерильність качана
Повітряна посуха може спричинити запал зерна – різке порушення
надходження і синтезу пластичних речовин, коагуляція колоїдів. Це явище
проявляється у вигляді щуплості зерна, втрати природного його вигляду,
кольору і блиску (рис. 42-43).
Рис. 42-43. Запал зерна кукурудзи
Шкідливість хвороби
Недобір урожаю пропорційний кількості недорозвинених зернівок,
оскільки компенсація за рахунок розростання сформованих зернівок
досить мізерна.
Заходи захисту
Можливі лише превентивні заходи, спрямовані на вирощування
кукурудзу за технологією, що відповідає ґрунтово-кліматичним умовам.

21. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 21
ДЕФІЦИТ АЗОТУ
Діагностичні ознаки
Нестача азоту може проявлятися протягом усього періоду вегетації,
особливо від фази 5-6 листків до молочно-воскової стиглості. Спочатку
листя стає світло-зеленим, рослини дещо відстають у рості. Згодом на
нижніх листках вздовж центральної жилки з’являються великі V-подібні
жовті плями, основою направлені до стебла (рис. 44-46). Таке листя
передчасно відмирає, а пожовтіння поступово поширюється на стебло і
молодше листя.
Шкідливість хвороби
Тривалий дефіцит азоту може призвести до значного недобору
урожаю в наслідок невиповненості зерна і зменшення його кількості у
качанах. Посилити цю проблему може нестача води у ґрунті або, навпаки,
вимивання азоту з кореневої зони інтенсивними дощами, конкуренція з
бур’янами.
Рис. 44-46. Великі V-подібні плями на різних старіючих листках
Заходи захисту
 Розрахунок дози добрив на заплановану урожайність на основі
періодичного агрохімічного аналізу ґрунту (балансовий метод)
 Внесення добрив у кілька прийомів (наприклад, при посіві і у фазу 6-8
листків)
 Знищення бур’янів
 Контроль водного балансу (на зрошенні)

22. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 22
ДЕФІЦИТ ФОСФОРУ
Діагностичні ознаки
Перші ознаки нестачі фосфору можуть проявлятися з фази 4-5 листків.
Починаючи з кінчиків листків, пурпурово-червоне або фіолетове
забарвлення поступово поширюється до їх основи, а потім по всій рослині
(рис. 47-48).
Рис. 47-48. Ознаки нестачі фосфору
Дефіцит фосфору може посилюватися на холодних, перезволожених і
ущільнених ґрунтах, коли ріст кореневої системи уповільнюється.
Шкідливість хвороби
Рослини відстають у рості, а старе листя передчасно відмирає.
Заходи захисту
 Розрахунок дози добрив на заплановану урожайність на основі
періодичного агрохімічного аналізу ґрунту
 Внесення фосфорних добрив локально при посіві (так звані стартові
дози)
 Контроль ущільнення ґрунту

23. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 23
СИСТЕМА ЗАХИСТУ КУКУРУДЗИ ВІД ХВОРОБ
Інтегрований захист кукурудзи від хвороб базується на створенні для
культури оптимальних ґрунтово-кліматичних умов росту і розвитку.
Більшість нових гібридів кукурудзи характеризується підвищеною
стійкістю проти хвороб. У районах з високою вологістю ґрунту і
недостатнім його прогріванням особливу увагу приділяють стійкості до
пліснявіння насіння і хвороб сходів. Для районів з підвищеною вологістю в
період дозрівання і збирання кукурудзи передусім приділяють увагу
стійкості до хвороб качанів.
У степовій зоні найкращими попередниками кукурудзи є озимі
зернові, зернобобові культури, які забезпечують не тільки максимальну
продуктивність рослин, але й при цьому суттєво знижується ураженість
рослин кореневими і стебловими гнилями, пухирчастою та летючою
сажками. Посів кукурудзи після кукурудзи в степовій зоні можливий, але
за суворого дотримання заходів проти сажкових хвороб, пліснявіння
насіння, кореневих гнилей і нігроспорозу. У зоні Лісостепу кращими
попередниками є озимі, зернобобові, кукурудза, картопля. За достатнього
зволоження, крім перелічених культур, кукурудзу можна сіяти і після
цукрових буряків. У зоні Полісся кращі попередники – це озимі,
зернобобові, картопля, буряк цукровий і кормовий, овочеві культури.
За умов сильного розвитку вугільної, білої, сірої, бактеріальної
кореневої та стеблової гнилей повертати кукурудзу на попереднє поле слід
через 4-5 років. Збільшення площ посіву кукурудзи більше 30% в полях
сівозміни призводить до інтенсивного ураження рослин кореневими і
стебловими гнилями, сажкою, іржею, плямистостями і знижує їх
продуктивність.
Вирощування кукурудзи після кукурудзи протягом 3-4 років на
удобрених полях в більшості господарств різних ґрунтово-кліматичних
зон часто не поступається врожаю цієї культури після задовільних
попередників. Однак за сприятливих погодних умов для розвитку
збудників пухирчастої та летючої сажки, стеблових гнилей, фузаріозу,
нігроспорозу качанів ураженість рослин хворобами інтенсивно зростає і
суттєво знижує якість вирощеного врожаю. Тому беззмінне вирощування
кукурудзи слід переривати хоча б один раз на 3-4 роки посівом озимої
пшениці або ячменю, кореневі виділення рослин яких сприяють
біологічному очищенню ґрунту від спочиваючих структур багатьох
збудників хвороб культури.
Своєчасний і високоякісний основний та передпосівний обробіток
ґрунту зменшує кількість інфекції та покращує розвиток рослин. Внесення
збалансованих норм органічних і мінеральних добрив на підставі
результатів агрохімічного аналізу ґрунту і розрахунків на запланований
врожай підвищує стійкість рослин до багатьох хвороб. Провідна роль тут

24. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 24
належить фосфорним і калійним добривам. Проти кореневих і стеблових
гнилей більш ефективним є використання нітратної форми азоту. У разі
загрози пліснявіння насіння і проростків внесення стартових азотних
добрив слід обмежити або використовувати для цього амонійну їх форму.
Кукурудза для свого росту й розвитку потребує також достатньої кількості
доступних для живлення мікроелементів (цинку, марганцю, міді, бору).
Для захисту насіння і проростків від комплексу зовнішньої і
внутрішньої інфекції насіння обов’язково протруюють одним із
рекомендованих препаратів (табл. 2). Це забезпечує не лише ефективний
захист від збудників кореневих гнилей (у т.ч. фузаріозних), сажкових
хвороб, пліснявіння та інших хвороб, а й розвиток дружних і міцних
сходів.
Знезаражування насіння від інфекції проводять також
біопрепаратами фунгіцидної дії: на основі штамів бактерії Bacillus subtilis
(Спектрал, р. і Спектрал Дуо, р. – по 250 мл/100 кг), Pseudomonas
fluorenscens (Планриз БТ, в.с., 1,0-2,0 л/т); штамів грибів Fomes fomentarius
(Мікосан Н, 3% в.р.к., 7,0 л/т), Trichoderma lignorum (Сабрекс, п., 70,87
г/100 кг); суміші штамів культур Trichoderma і Bacillus (Триходерма Бленд
Bio-Green Microzyme TR, КС, 50 мл/т) та ін.
Протруюють насіння кукурудзи, як правило, на насіннєвих заводах, де
попередньо проводять фітопатологічний аналіз і готують відповідний
робочий розчин протруйника.
Сіяти кукурудзу слід в оптимальні строки за стійкої середньодобової
температури ґрунту на глибині загортання насіння 10-12˚С. Це класична
технологія. Але посів холодостійких гібридів можна починати на 10-14
днів раніше – за температури ґрунту 6-8˚С, при цьому не забуваючи про
контроль дротяників та ін. шкідників. Сівба кукурудзи в прохолодний
ґрунт затримує появу сходів, що провокує ураження збудниками
пліснявіння і кореневих гнилей. На полях пізніх строків сівби зростає
ураження рослин сажковими хворобами, іржею, нігроспорозом,
пліснявінням насіння в качанах до збирання врожаю і під його зберігання.
Від глибини загортання насіння залежить його схожість, рівномірність
появи сходів, інтенсивний ріст рослин у початковій стадії вегетації.
Глибоке загортання насіння сприяє його ураженню пліснявінням,
кореневими і стебловими гнилями, пошкодження дротяниками.
Слід пам’ятати, що в загущених посівах створюється сприятливий
мікроклімат для розвитку багатьох хвороб.
У разі прогнозу інтенсивного розвитку іржі, гельмінтоспоріозу,
фузаріозу, альтернаріозу у фазу 6-8 листків (ВВСН 16-18) або до
викидання волотей (ВВСН 51-53) посіви обприскують одним із
рекомендованих фунгіцидів. Бажано проводити саме наземне
обприскування для максимального покриття листя робочим розчином
препарату (за висоти рослин 70-90 см).

25. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 25
За різними даними, фунгіцидами в Україні нині обробляється лише
біля 1% полів кукурудзи. Жарка і посушлива погода не сприяє масовому
розвитку хвороб. Але значні щорічні площі посіву, висівання
імпортованого насіння, значний запас інфекції у ґрунті в результаті майже
монокультури може призвести до спалаху інфекційних хвороб уже в
найближчі роки.
На сьогодні збереження урожайності при одноразовому застосуванні
фунгіцидів складає до 10,5 ц/га.
Біопрепарати фунгіцидної дії також дозволені до використання під
час вегетації: на основі штама гриба Trichoderma lignorum (Агромар, Р, 0,2-
0,25 л/га) і суміші штамів культур Trichoderma і Bacillus (Триходерма
Бленд Bio-Green Microzyme TR, КС, 0,3-1,0 л/га) та ін.
На насіннєвих полях для усунення небезпеки ураження рослин
хворобами слід дотримуватися просторової ізоляції. Поля в сівозміні
необхідно розміщувати так, щоб посіви кукурудзи поточного року не були
поруч з полями де її вирощували минулого року. Відстань між такими
полями повинна бути не менше ніж 1000 метрів. Не рекомендується
розташовувати посіви соняшнику, ріпаку, льону по сусідству з полями
зернової кукурудзи, оскільки вони уражаються багатьма спільними
збудниками хвороб і сприяють розмноженню та розселенню шкідників –
переносників вірусної і бактеріальної інфекції. За період вегетації
насіннєвої кукурудзи необхідно провести 1-2 фітопатологічних очищення
ділянок з видаленням і знищенням уражених рослин білою, сірою,
фузаріозною, вугільною та бактеріальною гнилями. Особливу увагу
звертають на карантинну хворобу бактеріальне в’янення (вілт Стюарта),
спалах якої фіксувався у 2016 році.
Збирання врожаю проводять у стислі строки. Зібране зерно доводять
до вологості 14%, що дозволяє його зберігати тривалий час і уникнути
розвитку пліснявіння і фузаріозу. Якість зерна кукурудзи повинна
відповідати вимогам чинних стандартів. Рослинні післязбиральні рештки є
резерваторами збудників багатьох хвороб кукурудзи, тому їх знищення –
обов’язковий захід щодо оздоровлення ґрунту.

26. Дерменко О.П. Хвороби кукурудзи: рекомендації щодо діагностики та заходів захисту 26
2. Перелік основних препаратів, рекомендованих для захисту
кукурудзи від хвороб («Перелік ...»)
Назва препарату
(діюча речовина)
Норма
витрати
препарату,
л, кг/т, га
Об’єкт, проти якого обробляється
Препарати для протруювання насіння
Аліос, т.к.с. (тритіконазол, 300 г/л) 1,0-2,0
Пліснявіння насіння, пухирчаста і
летюча сажки, кореневі гнилі
Вітавакс 200 ФФ, в.с.к. (карбоксин, 200
г/л + тирам, 200 г/л)
2,5-3,0
Летюча і пухирчаста сажки, кореневі
і стеблові гнилі, пліснявіння насіння
Іншур Перформ, т.к.с. (тритіконазол, 80
г/л + піраклостробін, 40 г/л)
0,5
Пліснявіння насіння, пухирчаста і
летюча сажки, кореневі гнилі
Максим Кватро 382,5 FS, ТН
(тіабендазол, 300 г/л + азоксистробін, 15
г/л + флудіоксоніл, 37, 5 г/л +
металаксил-М, 30 г/л)
1,0-1,5
(8,5 мл на
50000
насінин)
Летюча і пухирчаста сажки, кореневі
і стеблові гнилі, пліснявіння насіння
Максим 025 FS, ТН (флудіоксоніл, 25
г/л)
1,0
Червона гниль, фузаріоз, пітіозна
гниль, пліснявіння насіння
Максим XL 035 FS, т.к.с. (флудіоксоніл,
25 г/л + металаксил-М, 10 г/л)
1,0
Кореневі і стеблові гнилі,
пліснявіння насіння
Редіго М 120 FS, ТН (протіоконазол,
100 г/л + металаксил, 20 г/л)
1,5-1,8
Пліснявіння насіння,
гельмінтоспоріозна і фузаріозна
кореневі гнилі (1,5-1,8); летюча
сажка (1,8)
Роялфло, в.с.к. (тирам, 480 г/л) 2,5-3,0
Кореневі і стеблові гнилі,
пліснявіння насіння
Стаміна, ТН (піраклостробін, 200 г/л) 0,25
Ризоктонія, пітіум, фузаріоз,
пліснявіння насіння
ТМТД, КС (тирам, 400 г/л) 3,0-4,0
Кореневі і стеблові гнилі,
пліснявіння насіння, пухирчаста
сажка
Февер 300 FS, ТН (протіоконазол, 300
г/л)
0,6-0,9 Летюча сажка, кореневі гнилі
Флуосан, т.к.с. (тирам, 533 г/л) 3,0
Пліснявіння насіння, кореневі і
стеблові гнилі, пухирчаста сажка
Фунгіциди
Абакус, мк.е. (піраклостробін, 62,5 г/л +
епоксиконазол, 62,5 г/л)
1,5-1,75 Фузаріоз, іржа, гельмінтоспоріоз
Аканто, КС (пікоксистробін, 250 г/л) 1,0 Септоріоз, альтернаріоз
Аканто плюс 28, КС (пікоксистробін,
200 г/л + ципроконазол, 80 г/л)
0,75-1,0 Гельмінтоспоріоз, іржа
Амістар Екстра 280 SC, КС
(ципроконазол, 80 г/л + азоксистробін,
200 г/л)
0,5-0,75
Летюча сажка, фузаріоз,
гельмінтоспоріоз, пліснявіння
зернівок, іржа
Коронет 300 SC, к.с. (тебуконазол, 200
г/л + трифлоксістробін, 100 г/л)
0,6-0,8 Іржа, гельмінтоспоріоз
Кустодія, КС (тебуконазол, 200 г/л +
азоксистробін, 120 г/л)
1,0-1,2 Гельмінтоспоріоз, іржа, фузаріоз
Ретенго, КЕ (піраклостробін, 200 г/л) 0,5 Фузаріоз, іржа, гельмінтоспоріоз