1. Аналіз навчальної роботи в
університеті

2. ДОСВІД УДОСКОНАЛЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ
• розробка Європейською асоціацією із забезпечення
якості вищої освіти стандартів якості вищої освіти
• прийняття Київським національним університетом
ім.Т.Шевченка Програми заходів із забезпечення якості
освіти в КНУ
• здійснений науковий аналіз причин низької якості
освіти в Україні

3. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ДЛЯ КРАЇНИ У
ЦІЛОМУ
•
Відсутність вітчизняних закладів вищої освіти у провідних
міжнародних рейтингах.
•
Незацікавленість молоді країн Північної Америки і Західної Європи в
отриманні дипломів української вищої школи.
•
Низька репутація випускників багатьох вітчизняних закладів серед
роботодавців.
•
Скарги останніх на недостатній рівень фахової підготовки.
•
Нездатність висококваліфікованих кадрів забезпечити інноваційний
розвиток економіки та високу продуктивність праці.
•
Чималі масштаби безробіття фахівців і роботи не за фахом.

4. Порівняльна діаграма результатів роботи
державної екзаменаційної комісії
Якість знань, %
120
94
100
74
80
63
98
74
71
65
71
60
40
20
0
Бакалавр
Спеціаліст
2010-2011 н.р.
Магістр
2011-2012 н.р.
Всього

5. Показники якості державної атестації за
кваліфікаційними рівнями
Якість навчання, %
№ з/п
Кваліфікаційні роботи (дипломні,
магістерські)
Державні екзамени
Інститут/
факультет
Бакалавр
1
ІФСК
2
ІСПКО
3
ІФМТО
4
ФОІПТО
5
ІППОМ
6
ФФВ
7
СГФ
8
ФЕУ
Всього
Спеціаліст
Магістр
Бакалавр
Спеціаліст
Магістр
57
73
-
-
96
-
67
68
-
-
100
100
56
54
100
100
68
100
55
-
-
-
84
92
80
80
75
100
70
100
43
48
-
100
100
-
49
45
100
61
58
100
69
84
100
67
76
100
63
67
97
78
83
98

6. ПРИЧИНИ НИЗЬКОЇ ЯКОСТІ ОСВІТИ
•
Валовий (кількісний) підхід у вищій школі (особливо ІІІ і IV рівнів
акредитації).
•
Заклади не мотивовані на якість підготовки, натомість орієнтовані на
максимальне залучення студентів заради наповнення бюджету.
•
Річна вартість підготовки фахівця в університеті, академії,
інституті через їх кількісну гіпертрофію багатократно поступається
аналогічним видаткам у розвинених країнах і навіть суттєво менша
за такі видатки у вітчизняних технікумах, училищах, коледжах.
•
Заклади не орієнтовані на підготовку кадрів інноваційного типу фахівців розвитку.
•
Не подолано інерцію і супротив у переході з процесної на
результатну парадигму навчання. Це не дає змоги запровадити
концепцію вимірюваної якості, відтак здійснити ефективне
забезпечення та продуктивний контроль якості.

7. ПРИЧИНИ НИЗЬКОЇ ЯКОСТІ ОСВІТИ
1
Валовий (кількісний) підхід у вищій школі (особливо ІІІ і IV
рівнів акредитації):
•
за падіння з 1990 р. ВВП на третину, кількість закладів,
які надають повну вищу освіту, більш як подвоїлася;
•
охоплення вищою освітою молоді відповідного віку
сягнуло 80 % (більше ніж у середньому в розвинутих
країнах);
•
у 2012 р. ліцензований обсяг прийому вступників
становив 2,4 млн., водночас кількість абітурієнтів лише 620 тис. Утрачена інтелектуальна селекція
вступників.

8. ПРИЧИНИ НИЗЬКОЇ ЯКОСТІ ОСВІТИ
2
Заклади не мотивовані на якість підготовки, натомість
орієнтовані на максимальне залучення студентів
заради наповнення бюджету
•
з-поміж професійних кадрів, що постачаються на ринок
праці, 60 % становлять випускники університетів,
академій, інститутів;
•
це не відповідає реальним потребам в кваліфікації
трудових ресурсів, призводить до перекваліфікації
економіки, її неспроможності забезпечити інноваційну
практику для надто великої кількості студентів.

9. ПРИЧИНИ НИЗЬКОЇ ЯКОСТІ ОСВІТИ
3
Річна вартість підготовки фахівця в університеті,
академії, інституті через їх кількісну
гіпертрофію багатократно поступається
аналогічним видаткам у розвинених країнах
і навіть суттєво менша за такі видатки у
вітчизняних технікумах, училищах,
коледжах.

10. ПРИЧИНИ НИЗЬКОЇ ЯКОСТІ ОСВІТИ
Заклади не орієнтовані на підготовку кадрів
інноваційного типу - фахівців розвитку:
•
частка досліджень і розробок у загальному обсязі
фінансування закладів менша за 3 % (у найкращих
університетах не перевищує 10 %, натомість у
середньому по країнах ОЕСР – 30%);
•
заробітна плата науково-педагогічних працівників
неконкурентоспроможна, вони перевантажені
навчальною роботою, потерпають від дефіциту
робочого часу на дослідження і розробки, масово
займаються відволікаючими підробітками.
4

11. ПРИЧИНИ НИЗЬКОЇ ЯКОСТІ ОСВІТИ
5
Не подолано інерцію і супротив у переході з процесної на результатну
парадигму навчання. Це не дає змоги запровадити концепцію
вимірюваної якості, відтак здійснити ефективне забезпечення та
продуктивний контроль якості
•
Нерозвиненість системи зовнішнього (національного, галузевого) і
внутрішнього (інституційного) забезпечення якості згідно з
Європейськими стандартами і рекомендаціями щодо забезпечення
якості в Європейському просторі вищої освіти (2005 р.).
•
Несформованість нормативно-правової бази для розроблення
освітніх і професійних стандартів на основі: результатного
(компетентнісного) підходу, та Національної рамки кваліфікацій .
•
Відсутність суспільного консенсусу щодо статусу незалежної
Національної агенції (ради, комісії) з якості вищої освіти, розподілу
повноважень між нею та профільним міністерством.
•
Дефіцит культури у науково-педагогічних колективів та їхніх
керівників щодо забезпечення і гарантування якості вищої освіти,
формування і оприлюднення системи переконливих доказів стосовно
дійсної реалізації задекларованої якості.

12. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ОСВІТИ
•
Формування і реалізація сильної, послідовної, системної, науково
обґрунтованої реформаторської державної політики у сфері вищої освіти.
•
Кількісна та структурна оптимізація вищої освіти.
•
Вдосконалення фінансування вищої освіти.
•
Підвищення ефективності навчання, викладання, оцінювання.
•
Створення ефективної системи зовнішнього і внутрішнього
оцінювання якості вищої освіти.
•
Здійснення відповідного системного навчання керівного персоналу закладів.
•
Прийняття державної цільової програми виведення 2-3-х провідних
національних закладів у число 400-500 найкращих у світі за
авторитетними міжнародними рейтингами з метою створення зразкових
центрів досконалості вищої освіти.
•
Здійснити заходи щодо розповсюдження провідного досвіду Київського
національного університету імені Тараса Шевченка щодо реалізації
Програми заходів із забезпечення якості освіти.

13. Cамостійність вибору, %
80
72
70
60
51
50
40
30
22
15
20
21
10
10
3
5
0
Рішення прийняв сам
Порадили інші
1 курс
Вибір випадковий
5 курс
Не пригадую

14. Мотиви вибору професії
Мотиви
1 курс
5 курс
Професія розв'яже матеріальні проблеми
7
5
Продовжити традицію, закладену батьками
7
4
Професія дасть можливість зайняти певне становище в суспільстві, одержати високий
статус
36
39
Подобається сам процес майбутньої діяльності
55
35
Подобається сам ВНЗ, місто
13
14
Бажання бути корисним
20
15
Професія видається загадковою, приваблює романтикою
7
7
Професія не цікавить, але навчання дозволяє виграти час і розв'язати інші проблеми
6
13
Інша причина
2
3
Не можу точно сказати, не думав
4
2

15. Мета вступу до університету, %
70
60
50
60
52
50
40
40
30
38
29 29
23
29 27
20
10
2
8
2
6
0
Диплом про
в ищу осв іту
Виграти час
Отримати якісні Одержати в міння
Одержати
Закласти основ у
знання
й нав ички,
знання, у міння й
майбу тньої
потрібні у роботі
нав ички, які
кар'єри
з даної професії знадобляться у
роботі й за
іншими
професіями
1 курс
5 курс
Одержати
нав ички
громадської
діяльності

16. Що дає навчання у БДПУ: мрії та реальність

19. Відвідування занять студентами в період
з 27.11.12. до 30.11.12
№ з/п
Інститут/
факультет
Загальна кількість
студентів
Кількість присутніх
% відвідування
1.
ІФСК
383
247
64%
2.
ІСПКО
306
205
67%
3.
ФФВ
180
86
48%
4.
СГФ
140
106
76%
5.
ФОІПТ
256
134
52%
6.
ІППОМ
414
260
63%
8.
ІФМТО
255
140
55%

20. Рівень задоволеності якістю роботи підрозділів
БДПУ

21. Рівень незадоволеності якістю роботи підрозділів
БДПУ

22. Чи влаштовує Вас якість освіти у БДПУ?
Якість освіти, %
70
60
59
58
50
35
40
26
30
16
20
5
10
0
Так
Частково так
1 курс
5 курс
Ні

23. Програма заходів із забезпечення якості освіти в
КНУ, передбачає:
•
Запровадження орієнтованих на студента навчальних планів
підготовки за ОКР «бакалавр» і «магістр».
•
Заходи, спрямовані на підвищення кваліфікації науковопедагогічних працівників.
•
Заходи, спрямовані на вдосконалення методів викладання і
підвищення рівня об’єктивності оцінювання.
•
•
Політика Університету щодо формування контингенту студентів.
Встановлення зворотних зв’язків між учасниками навчального
процесу.
•
Самооцінка ефективності діяльності із забезпечення якості.
•
Заходи, спрямовані на розширення присутності Університету в
національних і міжнародних програмах підготовки фахівців з

24. Показники методичної майстерності, яких
викладачам не вистачає