2. Конституція України визначає, що
власником землі в державі є народ.
Правові відносини, пов'язані з правовим
режимом та обігом земель в Україні
регулюються Земельним кодексом
України.
3. ППррееддммеетт ССуубб’’єєккттии ООбб’’єєккттии
- відносини, що
- відносини, що
виникають з приводу
володіння,
користування та
розпорядження
земельними
ресурсами, їх
охорона;
виникають з приводу
володіння,
користування та
розпорядження
земельними
ресурсами, їх
охорона;
- раціональне
- раціональне
використання
земельних ресурсів
використання
земельних ресурсів
- землі в межах
- землі в межах
території
України;
території
України;
- земельні ділянки
- земельні ділянки
та права на них;
та права на них;
- земельні паї
- земельні паї
- громадяни;
- юридичні особи;
- органи місцевого
- громадяни;
- юридичні особи;
- органи місцевого
самоврядування;
самоврядування;
- органи державної
- органи державної
влади
влади
4. Ст. 78 Земельного Кодексу України
встановлює зміст права власності на
землю як суб'єктивного права і
визначає його як сукупність
правомочностей по володінню,
користуванню і розпорядженню
земельними ділянками в межах,
визначених Кодексом.
5. У разі відсутності приватизованих
земельних ділянок громадяни України
мають право отримати безоплатно у
власність із земель державної або
комунальної власності по одній земельній
ділянці з кожного виду використання.
Таким чином, громадяни України мають
можливість отримати безоплатно у
власність шляхом приватизації до шести
земельних ділянок з кожного виду
використання в межах, передбачених ст.
121 Земельного кодексу.
6. Відповідно до Земельного кодексу України
від 1 січня 2002 р. в Україні
встановлено дві форми земельної
власності:
• публічна (суспільна) власність, яка охоплює
державну і комунальну власність;
• приватна власність, яка охоплює власність
фізичних осіб і недержавних юридичних осіб.
7. ФФооррммии
ООбб’’єєккттии
ССуубб’’єєккттии
ППррииввааттннаа
Землі
приватної
власності
Громадяни,
юридичні
особи
ККооммууннааллььннаа
Землі
комунальноївл
асності
Територіальні
громади: реалізація
права через органи
місцевого
самоврядування
ДДеерржжааввннаа
Землі
державної
власності
Держава:
реалізація
права через
відповідні
державні
органи
Форми власності, її об’єкти і суб’єкти
8. Суб’єкти та об’єкти права державної
власності на землю
Суб’єктом права державної власності на землю виступає
держава. Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України
право державної власності на землю набувається і
реалізується державою в особі Кабінету Міністрів
України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
обласних. Київської та Севастопольської міських,
районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Районні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації мають право розпоряджатися землями
державної власності шляхом передачі їх в оренду (ст. 124
ЗК), у власність громадян (ст. 118 ЗК).
9. Суб’єкти та об’єкти права комунальної
власності на землю
Суб’єктами права комунальної власності на землю є
територіальні громади сіл, селищ та міст. Відповідно до
ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають
усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної
та державної власності, а також земельні ділянки за їх
межами, на яких розташовані об’єкти комунальної
власності. Слід зазначити. що ЗК України надав право
територіальним громадам сіл, селищ та міст об’єднувати
на договірних засадах належні їм земельні ділянки
комунальної власності.
10. Суб’єкти та об’єкти права приватної
власності на землю
• Суб’єктами права приватної власності на землю є
громадяни та недержавні юридичні особи. Набути
та реалізувати права власності на землю може
фізична особа, яка має повну земельну
дієздатність – досягла 18 років. Земельний кодекс
України за обсягом наданих прав на землю
поділяє фізичних осіб на громадян України,
іноземних громадян, осіб без громадянства.
• Юридичні особи як суб’єкти права власності
поділяються на вітчизняні та іноземні.
Юридичні особи України мають право набувати у
власність всі види земель, які можуть перебувати
в приватній власності.
11. Суб’єкти права спільної власності на
землю
Земельні ділянки можуть перебувати у спільній
власності громадян та юридичних осіб. Суб’єктами
права спільної власності на земельні ділянки
територіальних громад можуть бути районні та
обласні ради. ЗК України (ст. 86) поділяє спільну
власність на землю на два види: спільну часткову і
спільну сумісну. Спільна часткова власність на
землю передбачає визначення часток кожного із
співвласників у права власності на земельну ділянку.
А при спільній сумісній власності цього не
здійснюється.
12. Користування землею
• Право постійного користування земельною ділянкою —
це право володіння і користування земельною ділянкою,
яка перебуває у державній або комунальній власності, без
встановлення строку.
• Право оренди земельної ділянки — це засноване на
договорі строкове платне володіння і користування
земельною ділянкою, необхідною орендареві для
здійснення підприємницької та іншої діяльності. Оренда
земельної ділянки може бути короткостроковою — не
більше ніж п'ять років та довгостроковою
— не більше
ніж 50 років.
• Право земельного сервітуту — це право власника або
землекористувача земельної ділянки на обмежене платне
або безоплатне користування чужою земельною ділянкою
(ділянками).
14. На землевласників На землевласників п пооккллааддааююттььссяя т тааккі іо оббоовв'я'яззккии
15. Висновок :
І хочеться закінчити свою презентацію словами відомого
письменника Віктора Астафьєва: „ Але не можуть люди
кинути землю, велика звичка і тяга до неї, віра в неї: а
раптом біда яка? Неврожай? Посуха? Війна, не дай бог
знову? На кого і на що сподіватися тоді? На землю. Вона
ніколи не додавала і не підводила, вона – годувальниця наша,
всепробачаюча, незлопам’ятна.
І хочеться закінчити свою презентацію словами відомого
письменника Віктора Астафьєва: „ Але не можуть люди
кинути землю, велика звичка і тяга до неї, віра в неї: а
раптом біда яка? Неврожай? Посуха? Війна, не дай бог
знову? На кого і на що сподіватися тоді? На землю. Вона
ніколи не додавала і не підводила, вона – годувальниця наша,
всепробачаюча, незлопам’ятна.
