Война кремля против Украины

1. Безпековий огляд ЦДАКР № 5 (68)
15 березня 2017
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у першій половині
березня 2017 року
Гособоронзаказ России 2016 года: итоги и планы
Молдовський пасьянс
Основные причины нарушения сепаратистами режима
прекращения огня в зоне АТО
Що криється за лаштунками реформи спеціальних служб
Республіки Польща
Перешкоди для ВТС з Україною – військові аташе КАВА на
умовах анонімності

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016
4
Фахівці Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння
(ЦДАКР) пропонують свій аналіз
ключових тенденцій у сфері безпе-
ки і оборони у першій половині бе-
резня 2017 року.
Протягом двох перших тижнів
березня у боях з сепаратистами на
Донбасі загинуло 15 військовос-
лужбовців ЗСУ, майже 80 отрима-
ли поранення різного ступеня тяж-
кості. Втрат зазнали і добровольчі
формування. Такою є страшна ціна,
яку Україна щоденно сплачує за
власний суверенітет і мрію про єв-
ропейське майбутнє.
Порівняно з тяжкими боями на
околицях Авдіївки 29 січня - 5 лю-
того, перша половина березня від-
значається відносною стабілізаці-
єю бойової обстановки в зоні АТО.
Але, незважаючи на певне змен-
шення кількості обстрілів ворожої
артилерії, загальна тенденція зали-
шається незміною. До того ж наразі
немає жодних передумов вважати,
що невдовзі Кремль ослабить на-
тиск своїх лещат на Донбасі. Вод-
ночас, цілепокладання російської
влади на Донбасі полягає у масш-
табній дестабілізації всієї України,
що поставить хрест на євроінтегра-
ційних перспективах Києва. До
того ж відновлення активної фази
бойових дій – найкращий спосіб
перезапустити переговорний про-
цес в Мінську на більш вигідних
для Росії умовах. Ці постулати по-
літики Кремля ЦДАКР відзначає у
кожному аналізі викликів та ризи-
ків, яким протистоїть Україна і по-
чаток березня не привніс жодних
змін.
Геополітичний порядок денний
першої половини березня засвідчує
зростання і без того високого рів-
ня політичної турбулентності в сві-
ті. Ряд європейських країн – Фран-
ція, Німеччина, Нідерланди,
Болгарія та Норвегія - напередодні
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
першій половині березня 2017 року
Наразі немає жодних передумов
вважати, що невдовзі Кремль осла-
бить натиск своїх лещат на
Донбасі
Геополітичний порядок денний
першої половини березня засвідчує
зростання і без того високого
рівня політичної турбулентності
в світі

5. 5
виборів поглинуті електоральни-
ми процесами, які притупляють
увагу урядів цих держав до зовніш-
ньополітичних проблем. США про-
довжують «трампувати» - гучний
шлейф медіа-скандалів, звинува-
чення представників нової адміні-
страції у зв’язках з Кремлем та мі-
граційні укази Трампа заглушають
усі сигнали підтримки європей-
ських та азіатських союзників
США. Великобританія заклопотана
наслідками Брекзіту і пошуком
правових шляхів його імплемента-
ції. Наш чорноморський сусід Ту-
реччина за місяць до проведення
конституційного референдуму
скандалить з європейськими сто-
лицями, а Росія продовжує наро-
щувати військово-тактичне угру-
пування в Криму та поблизу
східного кордону України.
В таких умовах Україна має са-
мостійно вибудувати власну систе-
му оборони, при чому обороноз-
датність держави не повинна
залежати від рівня підтримки з
боку західних партнерів. Наразі по-
літичний Захід постулює необхід-
ність дотримання попередніх рі-
шень щодо підтримки
територіальної цілісності та безпе-
ки України, декларує бажання
вкладати певні ресурси в підтрим-
ку безпеки нашої країни. У фарва-
тері цієї політики Євросоюз днями
продовжив на півроку санкції про-
ти Росії за порушення територіаль-
ного суверенітету та цілісності
України.
При цьому ми не повинні пле-
кати рожевих ілюзій, що США чи
ЄС повністю компенсують усі про-
галини в системі оборони України.
Зробивши висновки після росій-
ської агресії на Сході України, 6 бе-
резня Євросоюз ухвалив рішення
про створення Центру військового
планування та управління. Нова
структура координуватиме робо-
ту місій, спрямованих на підтрим-
ку військових та поліцейських сил
за кордоном, що може бути пер-
шим кроком до створення оборон-
ного союзу.
Фахівці ЦДАКР вважають за до
цільне звернути увагу на те, що
Україна не інтегрована до панєвро-
пейської системи безпеки, яку сьо-
годні уособлює НАТО. У зв’язку з
цим, Київ мусить постійно привер-
тати увагу західних партнерів до
військових та неконвенційних за-
гроз, які Росія звалила на нашу го-
лову.
В цьому контексті ЦДАКР від-
значає позитивний інформаційний
ефект, на який Київ може розрахо-
вувати завдяки процесу «Україна
проти Росії» в Міжнародному Суді
ООН, розгляд якого розпочався 6
березня. Завдяки цьому Україна
отримує на декілька років потуж-
ний майданчик для викриття ро-
сійської брехні про війну на Донба-
сі і права кримськотатарського
народу. Однак, як свідчить попере-
дня практика виконання вироків

6. 6
міжнародних судів великими дер-
жавами, у випадку позитивного
для України рішення феміди в Га-
азі, навряд чи Київ отримає ком-
пенсацію від Москви. З іншого
боку, варто звернути увагу на
вразливі місця в українській по-
зиції, яку може використати ро-
сійська пропаганда. Однією з та-
ких невідповідностей є те, що хоч
Україна доводить в суді, що РФ
порушила конвенцію про бороть-
бу з фінансуванням тероризму, на
законодавчому рівні сама досі не
визнала так звані ЛНР і ДНР те-
рористичними організаціями.
Загалом, для підвищення го-
товності протистояти російській
агресії українська влада має при-
діляти системну увагу потенцій-
ним проектам військово-техніч-
ного співробітництва з західними
партнерами. У цьому контексті
Україна має досить потужний
оборонно-промисловий потенці-
ал, а бурхливий сплеск роботи
приватного оборонно-промисло-
вого сектору лише посилює спро-
можності вітчизняної «оборон-
ки». При цьому в жилах
українського ОПК тече вкрай
мало західних інвестицій. Відтак,
в умовах системного браку бю-
джетних коштів та глобалізації
міжнародного ринку озброєнь,
Україна має підготувати ґрунт
для входження на український
ринок західних оборонних ком-
паній.
Виклики для України на
міжнародній арені: у пошуках
союзників у Вашингтоні
8 березня Палата представників
США схвалила оборонний бюджет
на цей рік, в якому закладено на-
дання Україні військової допомоги
в розмірі 150 млн. дол. до кінця по-
точного фіскального року, тобто до
30 вересня 2017 року. Загальний
оборонний кошторис США склав
578 млрд дол., з яких 62 млрд скеро-
вуються на військові операції за
кордоном, 980 млн на боротьбу з
ІДІЛ, а на програму «європейської
ініціативи стримування» - 340 млн.
Попереду ще схвалення в Сенаті і
підписання в президентом, однак
після затвердження проекту в ниж-
ній палаті Конгресу США ці проце-
дурні етапи виглядають лише фор-
мальністю. В межах пакету
допомоги Україні американські за-
конодавці передбачили виділення
коштів на воєнну техніку, підготов-
ку українських військових, леталь-
не озброєння оборонного характе-
ру, логістичну підтримку та інші
потреби ЗСУ. При цьому в доку-
менті знайшлося місце для застере-
ження стосовно «придбання або
передачі переносних зенітних ра-
кетних комплексів» українській
стороні. У цьому контексті одразу
пригадується дискусія про постав-
ку Українській Армії ПТРК «Джа-
велін», яка точиться з перших міся-
ців боїв на сході України,
незважаючи на те, що послідовна
Для підвищення готовності проти-
стояти російській агресії українська
влада має приділяти системну
увагу потенційним проектам
військово-технічного співробітни-
цтва з західними партнерами

7. 7
позиція попередньої адміністрації
завжди фіксувала небажання Ва-
шингтона йти на такий крок, осо-
бливо за нинішньої доволі низької
динаміки україно-російської війни.
Нову команду Білого дому важко
запідозрити в бажанні бити нові
горщики з Кремлем через «україн-
ське питання». Відтак, навіть якби
обмеження на поставку україн-
ській армії ПТРК не з’явилось в
оборонному бюджеті США, це б ні
на йоту не наблизило Україну до
отримання «Джавелінів». Тож вра-
ховуючи те, що дане питання, при-
наймні в найближчій перспективі,
залишатиметься поза об’ємами
американської допомоги, вітчизня-
ній дипломатії варто зосередитись
на більш реалістичних цілях в меж-
ах воєнно-технічної співпраці.
Так, за оцінками військових екс-
пертів, для ефективного стриму-
вання російської агресії на Донба-
сі, Україна, перш за все, потребує
контрбатарейні радари, оперативні
розвідувальні системи з великим
радіусом дії, засоби радіоелек-
тронної боротьби, а також новітні
системи закритого зв’язку. Врахо-
вуючи наявну кон’юнктуру, Київ
повинен надалі переконувати Ва-
шингтон у тому, що підтримка
Української Армії даними система-
ми озброєння у повній мірі відпо-
відає національним інтересам
США. У цьому контексті, актуаль-
ним залишається питання щодо
збільшення військової допомоги в
наступному оборонному бюджеті
Сполучних Штатів на 2018-й рік.
За словами Міністра закордон-
них справ України Павла Клімкіна,
ці питання піднімалися під час
його заокеанського візиту, який
відбувся в перший тиждень берез-
ня. Найважливішим пунктом діло-
вої поїздки очільника вітчизняного
МЗС стала зустріч з новим Дер-
жавним секретарем США Рексом
Тіллерсоном. Втім після розмови з
українським колегою останній
утримався від коментарів. Тож
ЗМІ довелося задовольнятися сло-
вами Клімкіна, про те, що «США
будуть послідовно продовжувати
підтримку України у боротьбі із ро-
сійською агресією» і не розгляда-
ють можливості «жодних формаль-
них, неформальних, фантастичних,
міфологічних розмінів».
Західні аналітики та вітчизняні
американісти неодноразово відзна-
чали, що стриманість Тіллерсона у
публічних висловлюваннях щодо
війни на Донбасі контрастує з
практикою чиновників Державно-
го департаменту часів попередньої
адміністрації. Дехто пояснює цю
обставину доволі просто – Тіллер-
сон, який протягом багатьох років
управління нафтовою компанією-
гігантом ExxonMobil керувався
принципом «гроші люблять тишу»,
ще не вжився в роль дипломата №1,
яка передбачає досить високий рі-
вень публічності. Інші вказують на
те, що наразі очільник Держдепу
Для ефективного стримування
російської агресії на Донбасі, Украї-
на, перш за все, потребує контрба-
тарейні радари, оперативні розвід-
увальні системи з великим радіусом
дії, засоби радіоелектронної бо-
ротьби, а також новітні системи
закритого зв’язку

8. 8
значну увагу приділяє реформу-
ванню свого міністерства (у зв’язку
з запланованим скороченням бю-
джету відомства на 30%), а відтак
не поспішає виводити доручений
йому флагман зовнішньої політики
США у відкрите море.
Однак така версія виглядає як
мінімум поверхнево. Насправді ма-
лопублічний стиль комунікації гла-
ви Держдепу зі ЗМІ може бути
проявом обережності в умовах
втручання в роботу його відомства
третьої сторони через безпосеред-
ній вплив на президента. В першу
чергу, мова йде про одіозного го-
ловного стратега Білого дому та
старшого радника президента
Трампа Стівена Беннона. Саме Бен-
нон перешкодив призначенню на
посаду Заступника держсекретаря
США досвідченого дипломата Ел-
ліота Абрамса, кандидатуру якого
пропонував Тіллерсон.
В той же час, Тіллерсону при-
писують дружні стосунки з зятем
Трампа Джаредом Кушнером, що
може нейтралізувати вплив Бенно-
на. Однак, за повідомленнями чис-
ленних джерел, Трамп відводить
Кушнеру роль головного медіатора
в ключовому для США регіоні –
Близькому Сході. Відтак, цілком
ймовірно, що для повернення в епі-
центр зовнішньої політики США,
наступнику Джона Керрі доведеть-
ся зміцнювати свої позиції всере-
дині Адміністрації за рахунок збли-
ження з «фракцією яструбів», до
якої відносять міністра оборони
США Джеймса Меттіса та радника
президента США з національної
безпеки Герберта МакМастера.
Наразі рано говорити - чи зможе
цей триумвірат потіснити інші гру-
пи інтересів в Овальному кабінеті.
Однак в активі такого альянсу
може виявитись чимало козирів –
лояльність ЗМІ, підтримка Розвід-
увальної спільноти Сполучених
Штатів і Республіканської партії.
Сьогодні посиленню позицій скеп-
тиків політики зближення з Мо-
сквою сприяє жорстка критика
Трампа американсько-російського
Договору про скорочення і обме-
ження стратегічних наступальних
озброєнь від 2010 року (СНВ-II).
Але більш-менш чіткі обриси май-
бутньої конфігурації вималюються
не раніше очікуваної зустрічі пре-
зидентів Росії та США на полях са-
міту G20 в липні 2017 року.
Для України ж консолідація сил,
які скептично налаштовані до про-
явів ревізіонізму (навіть на рівні
висловлювань) у відносинах з
Кремлем, є, безумовно, позитив-
ним фактором. Втім, щоб скорис-
татися такою тенденцією Україні
необхідно налагодити постійну ко-
мунікацію з впливовими посадов-
цями Білого дому. Відтак, ЦДАКР
схвалює зустріч Міністра закор-
донних справ Павла Клімкіна з
радником президента США Мак-
Мастером (який, між іншим, ви-
вчав український досвід ведення
Сьогодні посиленню позицій скепти-
ків політики зближення з Москвою
сприяє жорстка критика Трампа
американсько-російського Договору
про скорочення і обмеження стра-
тегічних наступальних озброєнь від
2010 року (СНВ-II)

9. 9
гібридної війни за дорученням ко-
мандування Армії США), в ході
якої обговорювались питання во-
єнно-технічної співпраці.
Однак цього, вочевидь, недо-
статньо для відтворення попере-
днього механізму комунікації з Ва-
шингтоном, який приводився в дію
не в останню чергу завдяки актив-
ній позиції колишнього Віце-пре-
зидента США Джо Байдена та екс-
помічника державного секретаря у
справах Європи і Євразії Вікторії
Нуланд. Нинішній віце-президент
Майкл Пенс мав лише одну зустріч
із Петром Порошенком на полях
Мюнхенської конференції з питань
безпеки і поки що не поспішає бра-
ти на себе роль головного адвоката
України в новій Адміністрації
США. Чимало невизначеності за-
лишається і довкола ймовірного
«куратора» українського питання в
Держдепі.
Наприкінці січня посада Ну-
ланд перейшла до екс-посла США у
Вірменії Джона Хефферна, який
досі публічно не коментував росій-
ську агресію в Україні. Нині Хеф-
ферн залишається виконуючим
обов’язків помічника держсекрета-
ря у справах Європи і Євразії. Бе-
ручи до уваги те, що з часу його
призначення в пресі не з’являлись
альтернативні кандидатури на цю
позицію, можна припустити, що
Хефферн залишатиметься на тепе-
рішній посаді щонайменше впро-
довж нинішнього визначального
для України етапу формування від-
носин між Вашингтоном і Мо-
сквою.
Як би там не було, навряд чи
хтось в заокеанських дипломатич-
них колах зберігає переконання,
що українське питання – це той ге-
ополітичний кейс, завдяки якому
можна робити стрімку кар’єру. Сам
Хефферн за час свого перебування
на посаді посла США у Вірменії,
безсумнівно, мав можливість
близько ознайомитись з «модаль-
ностями» мирних перемовин із
врегулювання Карабаського кон-
флікту. Відтак, навряд чи новий по-
мічник держсекретаря у справах
Європи і Євразії робитиме поспіш-
ні кроки на мінному полі Мінсько-
го процесу.
В той же час, на фінішну пряму
вийшла епопея з призначенням
посла США в Росії. За повідомлен-
нями ЗМІ, Трамп запропонував цю
посаду колишньому губернатору
штату Юта і екс-послу в Сінгапурі
та КНР Джону Хантсману. В умо-
вах невизначеності у відносинах із
Кремлем в Білому домі, вочевидь,
вирішили зупинити вибір на комп-
ромісній фігурі Хантмана. З одного
боку, в публічній площині він від-
значився жорсткою позицією в пи-
танні компромісів з Москвою, кри-
тикуючи адміністрацію Обами за
політику «перезавантаження» сто-
сунків з РФ. З іншого боку, в пресі
одразу з’явилися повідомлення, що
сімейна компанія Хантсманів,

10. 10
Huntsman International LLC, на да-
ний час має шість бізнесів у Росії.
Більш того, продукція компанії по-
стачалась на російські підприєм-
ства, пов’язані з оборонною та
ядерною галузями. Так, зокрема, в
компанії був контракт на постачан-
ня продукції для ТОВ «Автотран-
спортное предприятие», яке є «до-
чкою» ПАТ «Сухой» , що конструює
та будує винищувачі.
За таких умов українській ди-
пломатії не просто знайти твердий
ґрунт в хитросплетіннях управлін-
ня зовнішньою політикою США.
Нажаль, навіть у цій такій ситуації
офіційний Київ продовжує насту-
пати на ті самі граблі – здійснює
поспішні оцінки зовнішньополі-
тичних орієнтирів міжнародних
партнерів та намагається підвищи-
ти внутрішньополітичну
суб’єктність за рахунок піару на
міжнародній арені. Яскравий при-
клад – широко анонсований укра-
їнським посольством в США і міні-
стром Клімкіним візит Порошенка
до Вашингтону, який мав відбутися
ще наприкінці лютого. Вже минуло
два тижні березня, однак жодної
конкретики щодо запланованої по-
їздки президента України у Ва-
шингтон досі немає. Незважаючи
на всі позитивні сигнали, навряд
чи подібні гарячкові «ініціативи»
або мантри про «останню барика-
ду Європи» справлять необхідне
враження на наших гіпотетичних
союзників в новій американській
адміністрації, особливо з огляду на
хронічну імітацію боротьби з ко-
рупцією і відсутність ефективних
реформ в економіці.
Тож за таких «вихідних даних»,
збереження нинішнього рівня тис-
ку на Росію, зокрема через механізм
санкцій, - є хорошим сигналом під-
тримки України Заходом. До речі, в
самій Росії все частіше говорять про
втрати від західних санкцій. Так,
днями директор Інституту страте-
гічного аналізу ФБК Ігор Ніколаєв
повідомив російським журналіс-
там, що за кожен рік дії санкцій ро-
сійський ВВП втрачає від 1 до 1,5%,
а сукупні втрати російського ВВП з
2014 року складають вже від 2 до 2,5
трлн рублів.
Виклики для України на
міжнародній арені:
Чорноморський аспект
Наприкінці лютого у штабі Чор-
номорського флоту РФ заявили
про плани розгорнути в окупова-
ному Криму зенітно-ракетні комп-
лекси (ЗРК) «Бук», а вже через де-
кілька днів, 3 березня, Морська
авіація Чорноморського флоту РФ
в рамках оновлення отримала еска-
дрилью винищувачів Су-30СМ, яка
дислокуватиметься на півострові.
На цьому фоні командуючий
ВМСУ, віце-адмірал Ігор Ворон-
ченко, заявив про плани військово-
го керівництва України придбати
за кордоном мінно-тральний комп-
лекс та кораблі прибережної зони.

11. 11
Враховуючи неспівмірність по-
тенціалів українських ВМС і ЧФ
РФ та всього воєнного угрупуван-
ня, яке Москва сформувала з 2014
року в Криму, будь-які зусилля Ки-
єва щодо посилення військового
потенціалу в акваторії Чорного
моря можуть принести реальні
дивіденди лише у тому випадку,
якщо стануть доповненням політи-
ки НАТО в регіоні.
В цьому контексті важливо нага-
дати, що 16 лютого, міністри оборо-
ни країн НАТО на саміті у Брюсселі
дійшли згоди стосовно нарощуван-
ня присутності ВМС країн Альянсу
в Чорному морі і створення системи
координації міжнаціональними
ВМС та постійною військово-мор-
ською групою НАТО в цьому регіо-
ні. Тоді ж генсек НАТО Йенс Стол-
тенберг відзначив, що посилення
присутності альянсу буде виражено
в «подальшій активізації тренувань,
навчань і підвищенні обізнаності
про ситуацію в регіоні».
Однак, хоч подібна риторика
керівництва Альянсу, вселяє надію
на активну присутність НАТО в
Чорноморському регіоні, вона не в
змозі розвіяти хмари, які зібралися
над геополітичною картою Європи.
Серйозною тріщиною в планах
НАТО зі стримування РФ в аквато-
рії Чорного моря може стати зрос-
тання протиріч між Туреччиною та
деякими країнами ЄС, яке прояви-
лося в першій половині березня
2017 року.
Так, уряди Німеччини, Австрії,
Нідерландів та Швейцарії влашту-
вали демарш главі МЗС Туреччини
Мевлюту Чавушоглу, який мав на-
мір під час дипломатичного турне
Європою агітувати місцевих спів-
вітчизників, які мають турецьке
громадянство, підтримати поправ-
ки до конституції Туреччини на ре-
ферендумі 16 квітня. На фоні обо-
пільних звинувачень, європейські
чиновники та політики у своїх ви-
словлюваннях, підняли питання
демократичної легітимності кон-
ституційного процесу в Туреччині
в умовах авторитарних тенденцій
управління державою. Так, зокре-
ма, в німецькій правлячій партії
ХДС днями назвали турецький
плебісцит «недемократичним і не-
легітимним», а міністр юстиції
ФРН Хейко Маас відзначив, що ре-
ферендум Ердогана веде до «демон-
тажу правової держави».
Однак найвищого градусу полі-
тико-дипломатичного протистоян-
ня у всій цій історії сягнули непо-
розуміння між Анкарою та
Амстердамом. Варто відзначити,
що у випадку Нідерландів, міжна-
родний скандал співпав у часі з
проведенням парламентських ви-
борів. Місцеві соціологи після за-
гострення голландсько-турецьких
відносин зафіксували незначну
зміну симпатій виборців на ко-
ристь праворадикальної «Партії
свободи», чия, ворожа до Брюссе-
ля, програма, безсумнівно, отрима-

12. 12
ла б схвалення російської влади.
Втім, більшість політичних огляда-
чів відводить голландським єврос-
кептикам роль опозиції в наступ-
ному скликанні парламенту.
Тим часом, географія турецько-
європейської сварки продовжує
розширюватися: прем’єр-міністр
Данії Ларс Льокке Расмуссен запро-
понував скасувати візит прем’єра
Туреччини Біналі Їлдирима до краї-
ни. Долучився до скандалу і один із
фаворитів президентських перего-
нів у Франції - Еммануель Макрон.
Він закликав країни ЄС заборонити
виступи в раїнах ЄС турецьких мі-
ністрів з метою агітації за проект
поправок до Конституції і розкри-
тикував авторитарні тенденції ту-
рецької влади. До слова, головному
конкуренту Макрона за білет у дру-
гий тур виборів, Франсуа Фійону,
нині, вочевидь, не до демократії в
Малій Азії – днями навколо канди-
дата від республіканців розгорівся
«костюмний» скандал з неприєм-
ним корупційним присмаком, який
загрожує остаточно поховати шан-
си Фійона на успіх. Пам’ятаючи про
лояльну до Кремля позицію остан-
нього, ці звинувачення навряд чи
засмутять більшість українців.
Реакція Анкари виявилась не
менш категоричною - міністр Ту-
реччини у справах ЄС Омер Челік
закликав переглянути умови мігра-
ційної угоди між Анкарою та Брюс-
селем, а президент Реджеп Таїп Ер-
доган порівняв дії Німеччини з
«практиками нацистів» і пообіцяв
«симетричні відповіді».
З іншого боку, тануть шанси на
спільну військову операцію альян-
су Туреччини і США на Сирійсько-
му театрі бойових дій. Попередні
прогнози, згідно з якими Вашинг-
тон може переглянути стратегію
адміністрації Обами і зробити Ан-
кару своїм основним союзником в
проведенні наземної операції для
витіснення ІДІЛ з останнього бас-
тіону джихадистів – Ар-Ракки, схо-
же, не справдяться. Певно, турець-
ке керівництво мало серйозний
розрахунок на співпрацю з Трам-
пом, адже, за даними американ-
ських ЗМІ, ще до виборів уклало
контракт з консалтинговою компа-
нією колишнього радника з націо-
нальної безпеки президента США
Майкла Флінна. Однак відставка
останнього і нещодавні успіхи про-
урядових сил в Сирії фактично зве-
ли нанівець ініціативи щодо спіль-
ної участі у звільненні Ар-Ракки.
Протягом перших тижнів бе-
резня війська Башара Асада вста-
новили контроль над західним
узбережжям водосховища Аль-
Ассад, що фактично унеможливи-
ло просування турецьких військ і
їхніх союзників з Вільної сирій-
ської армії в район Ар-Ракки. Ця
зміна оперативної ситуації нівелю-
вала значення наземного компо-
ненту Турецьких збройних сил для
операції зі звільнення північної
Сирії від бойовиків ІДІЛ, яку пла-

13. 13
нує Вашингтон. Більш того, за де-
якою інформацією, через посеред-
ництво Росії сирійські курди, які на
західному березі Євфрату утриму-
ють місто Манбідж – одну з ключо-
вих цілей Анкари в регіоні, дося-
гли з Дамаском домовленостей про
розміщення проурядових підрозді-
лів на шляху просування турець-
ких військ. Ця обставина не зава-
дила США (а, можливо, й
пришвидшила відповідне рішення)
розмістити кілька сотень своїх вій-
ськовослужбовців на околицях
Манбіджа. Американська підтрим-
ка сирійських курдів може стати
серйозним викликом для стосунків
Анкари і Вашингтона, дистанцію-
ватиме Туреччину від її союзників
в НАТО. Останній фактор неодмін-
но знизить рівень готовності Ту-
реччини йти на зустріч керівни-
цтву Альянсу в питанні посилення
присутності НАТО в Чорномор-
ському регіоні. Таким чином, по-
сварившись з європейцями і не
отримавши очікуваного від нової
адміністрації Трампа, Ердоган на-
передодні конституційного рефе-
рендуму, скоріш за все, посилить
проросійську риторику. Безумов-
но, ця тенденція не може не триво-
жити Україну з огляду на те, що
чергове зближення Анкари і Мо-
скви торпедує безпекові ініціативи
НАТО в регіоні.
В Болгарії наближаються до-
строкові парламентські вибори, які
відбудуться 26 березня 2017 року.
Згідно з соцопитуваннями, наразі
лідирує європоцентрична партія
колишнього прем’єр-міністра Бол-
гарії Бойко Борисова ГЕРБ («Гро-
мадяни за європейський розвиток
Болгарії»). Однак основні конку-
ренти провладної партії - опози-
ційна Соціалістична партія Болга-
рії дихає в спину ГЕРБу. Тож для
проєвропейської більшості в на-
ступному скликанні болгарського
парламенту серйозним викликом
стане суттєве падіння електораль-
ної підтримки основних союзників
ГЕРБу - «Реформістського блоку»,
який нині перебуває на межі про-
хідного бар’єру (на падінні рейтин-
гів політсили позначився вихід з
об’єднання партії «Демократи за
сильну Болгарію»). Цілком ймовір-
но що «золоту акцію» при форму-
ванні наступної більшості отримає
партія турецької національної мен-
шини «Рух за права і свободи»
(РПС), яка за прогнозами соціоло-
гів може залучитись підтримкою
приблизно 8-10% виборців. В трав-
ні 2013 році РПС сформувало коа-
ліцію з соціалістами, однак уже за
рік партія підтримала ініційовані
опозиційним на той момент ГЕР-
Бом дострокові вибори. Втім в но-
вому скликанні парламенту керів-
ництво РПС відмовилось
делегувати представників до уряду,
сформованого ГЕРБом. Тому нара-
зі складно прогазувати долю май-
бутньої більшості в парламенті
Болгарії. Втім слід мати також на

14. 14
увазі непрості стосунки нинішньо-
го керівництва РПС з офіційною
Анкарою, спричинені намагання-
ми останньої витіснити з керівни-
цтва партії її багаторічного лідера
Ахмеда Догана і самостійно визна-
чати стратегію політсили. Таким
чином, навіть якщо після парла-
ментських виборів сформується
проєвропейський уряд, правляча
партія ГЕРБ буде враховувати ан-
тиердоганівську позицію керівни-
цтва РПС, що в найближчій пер-
спективі унеможливить
формування спільних з Туреччи-
ною військових формувань. Якщо
ж новий уряд сформує коаліція на
чолі з соціалістами, то ініціативи
НАТО щодо посилення наземного
компоненту стримування Росії мо-
жуть опинитися під загрозою.
Такі тенденції розмивають пер-
спективи воєнно-технічної співп-
раці між країнами-членами НАТО
в регіоні, позбавляють керівництво
альянсу можливості робити вчасні
симетричні кроки у відповідь на
політику мілітаризації регіону, яку
проводить Москва.
В Росії ж не забувають проявля-
ти інтерес і до інших держав Бал-
канського півострова. Про це свід-
чить поїздка глави МЗС Росії
Лаврова лояльними до Москви
столицями Західних Балкан на по-
чатку березня. Вустами свого міні-
стра закордонних справ Росія зви-
нуватила ЄС і НАТО, які за словами
Лаврова, начебто підтримують
створення в регіоні «Великої Алба-
нії», у політичній кризі, що розгорі-
лась в Македонії. Також Росія на-
магається зберегти у своїй сфері
впливу Белград. Недавні угоди про
купівлю російської зброї засвідчу-
ють те, що президент Сербії Томис-
лав Ніколіч залишається на проро-
сійських і націоналістичних
позиціях. Його колега, президент
Республіки Сербської (державне
утворення в складі Боснії і Герцего-
вини) Мілорад Додік, ще в минуло-
му році оголосив, що боснійські
серби можуть провести референ-
дум про вихід зі складу Федерації
Боснії і Герцеговини. Тим більш
цинічними виглядають звинува-
чення Лаврова, що, мовляв, Захід
намагається підірвати Дейтонські
мирні угоди, які з листопада 1995
року поклали край етнічному кон-
флікту в країні. Також, в той час як
історія зі спробою Росії здійснити
державний переворот в Чорногорії
продовжує обростати новими пліт-
ками, європейські політики не спі-
шать дати чітку оцінку цій інфор-
мації та зробити відповідні
висновки щодо Росії. Тож відсут-
ність жорсткої реакції Євросоюзу
на активність Росії в регіоні викли-
кає занепокоєння.
Тривожною тенденцію для
України є і те, що протягом пер-
шої декади березня розрослась
тріщина в стосунках Брюсселя та
Варшави. Обрання чинного пре-
зидента Євроради Дональда Туска
Такі тенденції розмивають пер-
спективи воєнно-технічної співпраці
між країнами-членами НАТО в регіо-
ні, позбавляють керівництво альян-
су можливості робити вчасні симе-
тричні кроки у відповідь на політику
мілітаризації регіону, яку проводить
Москва
Зарано говорити про те, що Поль-
ща перетворюється на «троянсько-
го коня» ЄС. Однак такими діями
Варшава підриває попередній меха-
нізм адвокації України, в якому
ключову роль відігравала з часів
Майдану. В таких умовах Києву
потрібно проявляти обережність
щодо ініціатив створення міжна-
родного формату за участі України,
Польщі та Великобританії як мож-
ливої альтернативи Нормандській
четвірці

15. 15
на другу каденцію спричинило
новий виток непорозумінь між
Польщею та рештою країн ЄС.
Міжнародні оглядачі відзначають,
що позицію польського уряду не
підтримали навіть країни-учасни-
ки Вишеградської четвірки. Втім,
це не завадило главі МЗС Польщі
Вітольду Ващиковському звину-
ватити ЄС у «викручуванні рук,
тиску, шантажі та закулісних іграх
навколо інших країн». «Ми маємо
різко знизити рівень довіри до
ЄС» - закликав польський міністр
закордонних справ. Звісно, ще за-
рано говорити про те, що Польща
перетворюється на «троянського
коня» ЄС. Однак такими діями
Варшава підриває попередній ме-
ханізм адвокації України, в якому
ключову роль відігравала з часів
Майдану. В таких умовах Києву
потрібно проявляти обережність
щодо ініціатив створення міжна-
родного формату за участі Украї-
ни, Польщі та Великобританії як
можливої альтернативи Норманд-
ській четвірці. З огляду на некон-
структивну позицію правлячої
партії Польщі «Право і справед-
ливість» стосовно деяких партне-
рів ЄС, а також у сфері національ-
ної пам’яті, Києву не варто
поспішати з пропозиціями реор-
ганізації переговорного процесу,
щоб не зіпсувати відносити з Бер-
ліном та Парижем та не стати за-
ручником геополітичних авантюр
Варшави.
Виклики в площині економіки.
Енергетичний аспект
В першій половині березня клю-
чові виклики для української енер-
гетики були пов’язані з подальшим
розвитком подій навколо газопро-
воду OPAL – фактичного сухопут-
ного продовження Nord Stream. В
першу чергу судовий позов поль-
скої компанії PGNiG щодо непра-
вомірності надання Газпрому до-
ступу до додаткових потужностей
газопроводу OPAL приніс проміж-
ні наслідки. Суд Європейського
Союзу прийняв рішення про забло-
кування до середини березня 2018
року рішення ЄК з жовтня минуло-
го року. Це означає, що Газпром не
зможе до того часу використовува-
ти додаткові потужності газопро-
воду. Рішення Суду ЄС створює
Україні плацдарм до активніших
дій, в першу чергу, в інформаційній
сфері. В цьому контексті правиль-
ним рішенням Києва було наді-
слання Нафтогазом запиту на до-
лучення до судової справи.
Необхідно зауважити, що на
цьому фоні продовжується інфор-
маційне протистояння навколо
другої нитки Nord Stream. Напере-
додні візиту до Москви німецький
міністр закордонних справ Зігмар
Габріель заявив, що умовою реалі-
зації проекту Nord Stream-2 має
бути збереження транзиту газу те-
риторією України. Така позиція
Берліна лише на перший погляд є
позитивною для Києва і її слід
Побудова Nord Stream-2, а також
збереження і надалі практики
надання Газпрому ексклюзивних
умов користування газопроводами в
Німеччині (OPAL та проектований
EUGAL), дозволить російському
монополісту диктувати свої прави-
ла гри все більшій кількості спожи-
вачів у Європі

16. 16
сприймати, як спробу переконати
країни-транзитери у враховуванні
їхніх інтересів та їхнього «втихо-
мирення». Побудова Nord Stream-2,
а також збереження і надалі прак-
тики надання Газпрому ексклюзив-
них умов користування газопрово-
дами в Німеччині (OPAL та
проектований EUGAL), дозволить
російському монополісту диктува-
ти свої правила гри все більшій
кількості споживачів у Європі.
Частиною цих самих пазлів є
повідомлення про пропозицію
Газпрому щодо готовності дотри-
мання ринкових правил на ринку
ЄС, яке прозвучало в контексті
5-річного антимонопольного роз-
слідування ЄК щодо Газпрому. Це
явна спроба пошуку з боку Москви
точок дотику з країнами Централь-
ної Європи в обмін на послаблення
їхнього спротиву щодо Nord
Stream-2. Україні потрібно намага-
тися активніше презентувати свою
точку зору на інформаційних про-
сторах країн ЄС. Тим більше, що
дискусії навколо долі ОПАЛ вия-
вили серйозні розбіжності не лише
між окремими країнами ЄС, але та-
кож всередині Єврокомісії – в осно-
вному між юридичним та енерге-
тичним департаментами.
Потенційно неприємні новини
отримав ядерний сектор України. За
даними агентства Reuters, компанія
Westinghouse найняла юристів, які
спеціалізуються на проведенні про-
цедури банкротства. Нагадаємо, що
Westinghouse зі свого шведського
заводу постачає Україні ядерне па-
ливо, що дозволяє поступово ди-
версифікувати джерела постачання
сировини до українських АЕС. Та-
кож Інтерфакс-Україна повідомило,
що японська Toshiba планує продаж
своєї частки у Westinghouse, а це
78% акцій. Раніше Toshiba перенесла
оприлюднення фінансової звітності
саме через необхідність вивчення
ситуації навколо Westinghouse.
Наразі немає достовірної ін-
формації щодо мотивації обох рі-
шень, але теоретично воно може
негативно відбитися на диверсифі-
каційних планах Києва. Енергетич-
ний блок уряду повинен якомога
швидше перевірити серйозність
згаданих повідомлень та з’ясувати
чи існують підстави для занепоко-
єння. Як мінімум, це дозволить по-
передити потенційну інформацій-
ну атаку з боку Росії. Безумовно,
Москва спробує скористатися на-
годою для дискредитації диверси-
фікаційних намагань України.

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016
17
Общая обстановка
В середине февраля 2017 года,
через две недели после очередного
обострения вооруженного проти-
востояния на Донбассе, трехсто-
ронняя контактная группа по уре-
гулированию ситуации на
Донбассе (Украина - ОБСЕ - Рос-
сия) на встрече в Минске очеред-
ной раз договорилась об отводе
запрещенного Минскими догово-
ренностями вооружения, на этот
раз – до 20 февраля. Очередной
раз были достигнуты договорен-
ности о прекращении огня и нор-
мализации ситуации на Донбассе.
Это уже далеко не первые тако-
го рода договоренности. И оче-
редной раз этим договоренностям
не суждено было сбыться – каж-
дый раз они вскоре нарушались
боевиками. И снова гибли не толь-
ко вооруженные противники, но
и гражданские люди, снова разру-
шались жилые дома и объекты
инфраструктуры…
Из выступления представите-
ля Украины в Международном
суде ООН в Гааге 06.03.2017 г.:
«В Авдеевке в течение недели с 29
января по 5 февраля мониторинго-
вая миссия ОБСЕ подтвердила, по
меньшей мере, 8 смертей мирных
граждан и 30 случаев получения ими
ранений. В результате неизбира-
тельных обстрелов город подвергся
значительным разрушениям жилых
зданий и критической инфраструк-
Основные причины нарушения
сепаратистами режима прекращения
огня в зоне АТО
У дзеркалі
експертноі
думки
Леонид Поляков,
глава экспертного совета ЦДАКР,
первый заместитель министра обороны Украины (2005 - 2008 гг.)

18. 18
туры, гражданское население было
оставлено без электричества, водо-
снабжения и даже отопления во вре-
мя суровых морозов.
В течение двух месяцев с нача-
ла 2017 года количество снарядов,
которые использовались для об-
стрелов Авдеевки, оценивается на
уровне 15 тысяч единиц. Это ко-
личество соответствует 14 ваго-
нам, доверху наполненным
боеприпасами.»1
Такая обстановка на так назы-
ваемой линии разграничения сто-
рон сохраняется вот уже два года,
с начала февраля 2015 года после
достижения «Минских догово-
ренностей-2» или «Минска-2»,
когда массированные артилле-
рийские обстрелы и боевые дей-
ствия на оперативном уровне пре-
кратились, и в дальнейшем
противники вели тактическую
«позиционную» войну.
Постоянные обстрелы не дают
возможности соблюдать режим
прекращения огня – а он является
ключевым условием, позволяю-
щим начать мирный процесс. Ни
российская сторона, ни сепарати-
сты не выполняли условий, пред-
усмотренных договоренностями
«Минск-2» и, скорее всего, не со-
бираются следовать им в будущем.
Это вполне соответствует тради-
1
Речь представителя Украины в Междуна-
родном суде ООН в Гааге. Европейская прав-
да, 06 марта 2017, http://www.eurointegration.
com.ua/rus/articles/2017/03/6/7062589/
циям внешнеполитической куль-
туры России. Также «маленькие
победоносные войны» всегда рас-
сматривались российскими вла-
стями как средство отвлечения
общества от внутренних проблем.
Поэтому весьма вероятно, что с
помощью «несанкционирован-
ных» обстрелов Кремль будет
длительное время, пока хватит ре-
сурсов, поддерживать тлеющий
огонь войны на Донбассе.
Украинская сторона создала
эшелонированную оборону вдоль
линии разграничения и в течение
всего двухлетнего периода после
заключения договоренностей де-
лала всё возможное для выполне-
ния условий «Минска», прежде
всего, отвода тяжелого вооруже-
ния, прекращения огня и обмена
пленными. Эпизодически, в зави-
симости от ситуации, вынужден-
но отвечала огнем на обстрелы.
Сепаратисты при поддержке
российских военных сформиро-
вали в своем тылу два общевой-
сковых корпуса. Кроме того, РФ
продолжала снабжение сепарати-
стов оружием, топливом и бое-
припасами. При этом, и сама РФ
начала усиление своего военного
присутствия вблизи границы с
Украиной и активно его продол-
жает в текущем 2017 году: «В не-
посредственной близости к на-
шим границам развернуты
подразделения российских воору-
женных сил. В численности до 50
Сепаратисты при поддержке рос-
сийских военных сформировали в
своем тылу два общевойсковых
корпуса

19. 19
тысяч человек, около 470 танков,
более 1700 бронированных машин,
около 390 артсистем, и систем
залпового огня, около 490 боевых
самолетов, сотни вертолетов, 24
боевых корабля.»2
А на переднем крае, т.е. вдоль
линии разграничения, боевые
подразделения российско-сепара-
тистских формирований в тече-
ние двух лет постоянно вели про-
вокационные обстрелы и
осуществляли вылазки диверси-
онно-разведывательных групп.
По информации дежурных смен
украинской стороны СЦКК ежене-
дельно противник нарушает ре-
жим прекращения огня в пределах
400-450 раз, при этом с применени-
ем запрещенного минскими догово-
ренностями вооружения - 160-170
раз с расходом до 1800 артиллерий-
ских боеприпасов. И эти показате-
ли являются устойчивыми для
крупных промежутков времени,
что свидетельствует об опреде-
ленной тенденции.3
Периодически сепаратистами
делались не только угрожающие
2
Россия сконцентрировала ударные группы
на границе с Украиной – Порошенко.
Подробности-ТВ, 22 февраля 2017, http://
p o d r o b n o s t i . u a / 2 1 6 2 6 7 6 - r o s s i j a -
skontsentrirovala-udarnye-gruppy-na-granitse-
s-ukrainoj-poroshenko.html
3
Боевики еженедельно нарушают режим пре-
кращения огня… ЦЕНЗОР.NET, 29.08.16,
http://censor.net.ua/photo_news/403459/
boeviki_ejenedelno_narushayut_rejim_
prekrascheniya_ognya_400450_raz_iz_nih_s_
primeneniem_zapreschennogo
заявления, но и реальные попыт-
ки атаковать позиции украинских
войск. Известные районы таких
попыток в 2015-2016 годах – Авде-
евка, Красногоровка, Марьинка,
Старогнатовка. В начале 2017
года – опять штурм Авдеевки…
«29 января около пяти часов
утра в районе Авдеевской промзо-
ны российско-оккупационные вой-
ска начали интенсивный обстрел
из стрелкового оружия и миноме-
тов. С семи часов, с целью захвата
наших позиций противник начал
штурмовые действия. Удачным
маневром и контратакой подраз-
деления Вооруженных Сил Украи-
ны остановили противника и не
допустили захвата позиций укра-
инских войск. Силы российско-ок-
купационных войск понесли значи-
тельные потери».4
Как и прежде, для постоянных
обстрелов со стороны вообще, и
для последнего наступления в на-
правлении Авдеевки в частности,
было несколько причин: как дол-
госрочных, так и периодически
возникающих краткосрочных.
Долгосрочные причины
постоянных обстрелов
В общем тренде уже на протя-
жении длительного времени, не-
смотря на все заявления россий-
4
Боевики с утра штурмуют авдеевскую про-
мзону… ЦЕНЗОР.NET, 29.01.17, http://censor.
net.ua/news/425398/boeviki_s_utra_
shturmuyut_avdeevskuyu_promzonu_sily_ato_
ponesli_poteri_shtab

20. 20
ского руководства о том, что ДНР
и ЛНР – это территория Украины,
уступать в политическом контро-
ле над ними оно не собирается.
Российское руководство хочет,
чтобы эта территория влияла на
Украину, но Украина на нее не
влияла. Для этого, в частности,
необходимо сделать эти террито-
рии более устойчивыми при всех
их экономических, социальных и
административных проблемах,
которые сепаратисты и наемники
не хотят и не могут решать.
Поэтому они потихоньку, без
особо резких нарушений Мин-
ских договоренностей пытаются
оттеснить украинские войска от
основных административных
центров – Донецка и Луганска —
несколько дальше, на 20-30 кило-
метров. Сейчас наши войска нахо-
дятся на окраинах Донецка и
довольно близко к Луганску. Не-
довольство сепаратистов характе-
ром прохождения линии разме-
жевания на местности, близостью
украинских войск к важным насе-
ленным пунктам (Донецк), наме-
рение овладеть важными объек-
тами, регулярно толкают их на
осуществление неожиданных
атак. Кроме того, им нужно сде-
лать все возможное для захвата
Мариуполя. Это многое бы реши-
ло и с точки зрения транспорта,
безопасности этой территории, а
также с политической и пропаган-
дистской точки зрения. Это тоже
перманентный тренд, благодаря
которому постоянно удерживает-
ся напряжение. Другой перма-
нентный тренд – политическое
давление на руководство Украины
внутри страны. Желание удержи-
вать Украину в напряжении, ис-
пытывать терпение ее военных и
народа, когда постоянно поступа-
ет информация о раненных, по-
гибших. На это очевидно должен
работать постоянный, системати-
ческий характер нарушений ре-
жима прекращения огня, послед-
ствиями которых являются
убитые и раненые украинские во-
енные. Ожидается, что это оказы-
вает также информационное и
психологическое давление на
украинское общество. По замыслу
организаторов провокаций это
должно трансформироваться в
недоверие к украинской власти и
формирование общественного
мнения о необходимости пойти
на уступки сепаратистам.
Кроме того, давление через об-
стрелы оказывается на руковод-
ство Украины и на международ-
ной арене. Практически всегда,
незадолго до начала важных пере-
говоров по Донбассу сепаратисты
активизируют обстрелы, и даже
боевые действия силами мелких
подразделений. Таким образом,
оказывается давление на Украину
и ее международных партнеров,
которые стремятся ускорить за-
вершение боевых действий и пе-

21. 21
рейти к постконфликтному урегу-
лированию. При этом, некоторые
партнеры якобы должны утвер-
дится во мнении, что урегулиро-
вание должно происходить в том
числе и ценой интересов самой
Украины. Руководство РФ пыта-
ется таким образом использовать
завышенные ожидания партнеров
и принудить их принять условия
российской стороны, пойти на
уступки. Россия хочет продемон-
стрировать свое влияние на ситу-
ацию, напомнить миру о том, что
этот конфликт без согласования с
Россией завершить не удастся, и
война будет тлеть столько, сколь-
ко захочет Москва.
Важно отметить, что обстрелы
используются и как инструмент
информационного давления – в
интересах постоянной мобилиза-
ции населения РФ на поддержку
кремлёвского режима. Несмотря
на то, что их атаки были решитель-
но отбиты, сепаратисты периоди-
чески усиливали обстрелы, оче-
видно, с целью создать нужный
информационный фон для пропа-
гандистских целей. Ведь в глазах
телезрителей России и оккупиро-
ванной части Донбасса украинцы
должны выглядеть исключительно
агрессивной «хунтой».
Периодически происходят не
спонтанные, а заблаговременно
спланированные сепаратистами
провокации для создания телеви-
зионной картинки или «материа-
ла» для наблюдателей ОБСЕ. Ино-
гда это огонь в ответ на
провокации, иногда – просто
съемки на фоне канонады и вы-
стрелов. Главное – текст репорта-
жа, правильно размещенные ка-
меры и микрофоны российских
СМИ. Обычно обстрелы заказы-
ваются под сценарий. Например,
в январе 2015 года артиллерия се-
паратистов открыла огонь по про-
пускному пункту возле Волнова-
хи, с позиций в жилой зоне г.
Докучаевска. Рядом с ними тогда
заранее разместились съемочные
группы российских телеканалов,
готовые фиксировать ожидаемый
ответный огонь украинских воен-
ных.
К числу долговременных фак-
торов можно отнести и заинтере-
сованность самих сепаратистов в
поддержании напряженной ат-
мосферы. Желание сепаратистов
постоянно напоминать о себе, са-
моутвердиться – значимый для
них психологический фактор.
Значительная часть этого контин-
гента из числа местных жителей
люмпенизирована, криминализо-
вана, не привыкла (отвыкла) ра-
ботать, и обеспечивает себя в ос-
новном за счет грабежей или
мародерства. Например, за счёт
разрезания на металлолом и вы-
воза в Россию оборудования шахт
и предприятий украинского Дон-
басса. Важной целью поддержа-
ния градуса противостояния яв-
Обстрелы используются и как
инструмент информационного
давления – в интересах постоянной
мобилизации населения РФ на по-
ддержку кремлёвского режима

22. 22
ляется и ожидаемая поддержка
российской стороны. Ведь дли-
тельные периоды затишья, вызы-
вают не только «адреналиновое»
голодание, психологический дис-
комфорт, но и желание напомнить
о своей значимости российским
кураторам, а заодно местным жи-
телям и украинским военным.
В долгосрочном плане то, что
происходит сейчас на территории
Донбасса, оккупированной рос-
сийскими наемниками и регуляр-
ными войсками, можно оценивать
по-разному. Это может быть и реа-
лизацией стратегии изматывания
Украины с применением «тактики
мелких порезов» – постоянных об-
стрелов и провокаций, и подготов-
кой плацдарма для возможной ши-
рокомасштабной агрессии (а это
возможно в любой удобный мо-
мент в будущем). Сейчас еще нет
уверенности, что их спонсору,
кремлевскому режиму, нужна се-
рьёзная эскалация конфликта.
Хотя, в будущем все ещё может
сложиться по-разному… Они бу-
дут некоторое время готовить
этот удобный момент, посылая
свои диверсионно-разведыва-
тельные группы, засылая и вербуя
агентуру, коррумпируя политиче-
ский процесс в Украине с тем, что-
бы ослабить центральную власть
и повторить примерно ту схему,
которая сработала в феврале 2014,
когда новая власть не успела за-
крепиться и это было использова-
но для оккупации Крыма и раз-
вертывания сепаратистской
активности на Южном Донбассе.
Сейчас этот регион временно под
контролем сепаратистов, и, безус-
ловно, этот момент путинские во-
йска будут использовать для под-
готовки тренировочных баз, баз
для хранения боеприпасов и тех-
ники и ремонта.
Краткосрочные причины
постоянных обстрелов
Регулярно действующими теку-
щими причинами «обострений» со
стороны боевиков являются пери-
одическая необходимость прове-
рить состояние боевой подготовки
и боевой готовности сепаратистов.
После обучения в глубине оккупи-
рованных территорий, «необстре-
лянные» подразделения сепарати-
стов выдвигаются на передний
край для практического закрепле-
ния навыков выдвижения, раз-
вертывания и ведения огня, а так-
же для изучения условий
местности в зоне ответственно-
сти. Кроме того, периодически от-
рабатываются огневые задания с
целью избежать чрезмерной рас-
слабленности среди сепаратистов
вследствие затяжного затишья, а
также для поддержания постоян-
ного уровня их боевой готовно-
сти.
Обстрелы со стороны сепара-
тистов совершаются и с целью
«прощупывания обороны» укра-
Регулярно действующими текущи-
ми причинами «обострений» со
стороны боевиков являются перио-
дическая необходимость проверить
состояние боевой подготовки и
боевой готовности сепаратистов

23. 23
инских войск – для выявления си-
стемы огня, характера фортифи-
кационного оборудования
позиций украинских войск, сво-
евременного контроля измене-
ний. Обстрел производится как
для обеспечения наземных
средств разведки переднего края,
так и во взаимодействии с БПЛА
и другими разведывательными и
огневыми средствами.
Следующая распространенная
причина – пристрелка вооруже-
ния. Проводится на местности по-
стоянным контингентом передне-
го края сепаратистов перед
передней линией их опорных пун-
ктов. Может осуществляться для
проверки, «пристрелки» стрелко-
вых и легких вооружений после
ремонта, только что поставлен-
ных из России новых вооружений,
а также для подготовки системы
огня сепаратистов к действиям в
обороне во время возможного
(как они считают) наступления
украинских войск. Иногда наблю-
даются обстрелы из танков и
огонь артиллерии из глубины
обороны, которые организуются с
этой же целью.
Часто огонь открывается с целью
отвлечения внимания украинских
военных, например, от попыток ди-
версионно-разведывательных групп
незаметно пересечь линию разгра-
ничения и углубиться в тыл украин-
ских войск. Также может откры-
ваться огонь на второстепенных
участках с целью отвлечения вни-
мания от направлений сосредото-
чения основных усилий сепарати-
стов.
Распространенной практикой
является открытие огня для обе-
спечения работы снайперов.
Предпринимаются попытки спро-
воцировать огонь в ответ и тем са-
мым выявить потенциальные
цели для снайпера. Или отвлечь
огонь на тех, кто ведет обстрел,
чтобы снайпер мог действовать
незаметно.
Через некоторое время, во вре-
мена затишья, у сепаратистов на
линии разграничения возникает
накопление напряжения, в ре-
зультате возникает психологиче-
ская потребность развлечься,
снять напряжение. Отсюда – ху-
лиганские действия с применени-
ем огнестрельного оружия, когда
огонь открывается вопреки за-
претам собственного командова-
ния. Иногда огонь открывается
спонтанно, из-за паники, страха,
ошибочной оценки действий
украинских войск.
Еще одна причина – давление
Украины в плане борьбы с кор-
рупцией на линии разграничения.
Она нацелена на то, чтобы напом-
нить украинской стороне преды-
дущие обещания террористов:
если Украина будет блокировать
обмен людьми и товарами по ли-
нии размежевания, особенно по-
ставки продуктов, у террористов

24. 24
не будет иного выхода, кроме как
наступать.
Заключение
Нарушения режима прекраще-
ния огня на линии разграничения
в Донбассе со стороны сепарати-
стов имеют различные причины,
разную интенсивность, но при
этом носят постоянный характер.
Очевидно, только малая доля из
них является реально «несанкци-
онированными», спонтанными.
Подавляющая часть этих обстре-
лов происходят по команде рос-
сийских кураторов, что вписыва-
ется, прежде всего, в стратегию
изматывания Украины. Такая
стратегия имеет целью заставить
украинские власти действовать в
логике российского имперского
сценария «федерализации» Укра-
ины, отказа от сотрудничества с
США и НАТО, возвращения в
зону российского контроля.
Действительно стихийные,
спонтанные обстрелы, в подавляю-
щем большинстве случаев со сторо-
ны сепаратистов, не оказывают зна-
чительного влияния на общую
ситуацию, но вполне могут послу-
жить поводом для ее эскалации. В
любом случае, все инциденты необ-
ходимо тщательно фиксировать,
изучать, устанавливать причины и
цели. Хотя возможность широко-
масштабного наступления россиян
и сепаратистов на востоке Украины
является скорее гипотетической,
украинцы должны быть готовы к
наихудшему сценарию. Авантю-
ризм Кремля показывает, что это
может произойти в любой момент.
Пока более реалистичным ва-
риантом представляется примене-
ние российской стороной и сепа-
ратистами уже освоенной
тактики – продолжение воору-
женных провокаций, сопрово-
ждающихся диверсиями и терро-
ристическими актами внутри
Украины, глобальной информа-
ционной войной и дипломатиче-
ским давлением.
Такая стратегия имеет целью
заставить украинские власти
действовать в логике российского
имперского сценария «федерализа-
ции» Украины, отказа от сотрудни-
чества с США и НАТО, возвращения в
зону российского контроля

25. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 березня 2016
25
Після перемоги на виборах у
Польщі націонал-консерватив-
ної партії «Право і справедли-
вість» події у цій країні неодно-
разово привертали до себе увагу
міжнародної спільноти. Партія
Я. Качиньського, маючи парла-
ментську більшість, сформувала
уряд і активно взялася перекро-
ювати суспільне життя на свій
лад. Перші кроки нової влади
продемонстрували її наміри взя-
ти під повний контроль Консти-
туційний суд, органи прокурату-
ри, ЗМІ, Збройні сили та
спеціальні служби.
Намагання правлячої партії
монополізувати всю політичну
владу в Польщі викликали різке
несприйняття з боку суспільства.
По країні почали проходити масо-
ві демонстрації протесту, ініційо-
вані Комітетом із захисту демо-
кратії.
Найбільш суперечливою ре-
формою, яку піддавали критиці
не лише польські правозахисни-
ки, але й такі міжнародні органі-
зації, як «Amnesty International»,
стало значне розширення повно-
важень спецслужб. Офіційним
приводом для внесення змін до
законодавства у сфері націо-
нальної безпеки стало зростання
терористичних загроз у світі.
Урядовий законопроект під на-
звою «Про антитерористичну ді-
яльність» у народі відразу охрес-
Що криється за лаштунками реформи
спеціальних служб Республіки Польща
Володимир Паливода,
старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки НІСД
Джерело: http://pressmania.pl/polsce-potrzebne-jest-odpolitycznienie-sluzb-specjalnych/