1. 4.1.Установчі документи і статутний капітал як
необхідні атрибути суб’єкта підприємницької
діяльності – юридичної особи.
4.2.Процедура державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності юридичних осіб і
фізичних осіб.
4.3.Необхідність та сутність ліцензування
господарської діяльності в Україні.
4.4. Контроль за дотриманням ліцензійних умов
підприємцями.
2. До основних право установчих документів, що
підтверджують статус підприємства як
юридичної особи відносяться статут та
засновницький договір. Установчим документом
повного товариства і командитного товариства
є засновницький договір, акціонерного
товариства, товариства з обмеженою
відповідальністю товариства з додатковою
відповідальністю, приватного підприємства –
статут.
Важливо. Статут - (від лат. statuo — ухвалюю) -
положення, в якому визначаються цілі, структура,
права і обов’язки певної організації,
підприємства тощо.
3.
4.
5. Важливо.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців - засвідчення факту створення або
припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття
або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а
також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені
Законом № 755-IV, шляхом внесення відповідних записів
до Єдиного державного реєстру.
Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб –
підприємців - це автоматизована система збирання,
накопичення, захисту, обліку та надання інформації про
юридичних осіб і фізичних осіб підприємців.
6. ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про державну реєстрацію юридичних осіб,
фізичних осіб - підприємців та
громадських формувань»
(Відомості Верховної Ради України (ВВР),
2003, № 31-32, ст.263)
7. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб
та фізичних осіб-підприємців включає:
1.перевірку комплектності документів, які подаються
державному реєстратору, та повноти відомостей, що
вказані в реєстраційній картці;
2. перевірку документів, які подаються державному
реєстратору, на відсутність підстав для відмови у
проведенні державної реєстрації;
3. внесення відомостей про юридичну особу або
фізичну особу-підприємця до Єдиного державного
реєстру;
4. оформлення і видачу свідоцтва про державну
реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.
Свідоцтво про державну реєстрацію – документ
встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до
Єдиного державного реєстру запису про державну
реєстрацію юридичної або фізичної особи – підприємця.
8. Державний реєстратор – посадова особа, яка здійснює
державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб –
підприємців.
Місце знаходження юридичної особи – місцезнаходження
постійно діючого органу юридичної особи, а в разі його
відсутності – місцезнаходження іншого органу чи особи,
уповноваженої діяти від імені юридичної особи без
довіреності, за певною адресою, яка вказана засновником
(учасниками) в установчих документах і за якою
здійснюється зв'язок з юридичною особою.
Місце проживання фізичної особи – житловий будинок,
квартира, інше приміщення, придатне для проживання в
ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному
населеному пункті, в якому фізична особа проживає
постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за
певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною
особою – підприємцем.
9. Для проведення державної реєстрації юридичної
особи засновник (засновники) або уповноважена
ними особа повинні особисто подати державному
реєстратору (надіслати рекомендованим листом з
описом вкладення) такі документи:
1. заповнену реєстраційну картку на проведення
державної реєстрації юридичної особи;
2. копію рішення засновників або уповноваженого
ними органу про створення юридичної особи у
випадках, передбачених законом;
3. два примірники установчих документів;
4. документ, що засвідчує внесення реєстраційного
збору за проведення державної реєстрації
юридичної особи.
10. Єдиний державний реєстр юридичних осіб,
фізичних осіб - підприємців та громадських
формувань (далі - Єдиний державний реєстр) -
єдина державна інформаційна система, що
забезпечує збирання, накопичення, обробку,
захист, облік та надання інформації про
юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та
громадські формування, що не мають статусу
юридичної особи;
11. Фізична особа, яка має намір стати підприємцем,
повинна подати особисто (надіслати
рекомендованим листом з описом вкладення)
державному реєстратору за місцем проживання такі
документи:
1. заповнену реєстраційну картку на проведення
державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
2. копію довідки про включення заявника до
Державного реєстру фізичних осіб-платників
податків та інших обов'язкових платежів;
3. документ, що підтверджує внесення
реєстраційного збору за проведення державної
реєстрації фізичної особи-підприємця.
12. Державна реєстрація базується на таких
основних принципах:
1) обов’язковості державної реєстрації в
Єдиному державному реєстрі;
2) публічності державної реєстрації в
Єдиному державному реєстрі та документів,
що стали підставою для її проведення;
3) врегулювання відносин, пов’язаних з
державною реєстрацією, та особливостей
державної реєстрації виключно цим
Законом;
4) державної реєстрації за заявницьким
принципом;
13. 5) прийняття документів для державної
реєстрації та здійснення державної
реєстрації за принципом
екстериторіальності в межах України;
6) єдності методології державної
реєстрації;
7) об’єктивності, достовірності та повноти
відомостей у Єдиному державному реєстрі;
8) внесення відомостей до Єдиного
державного реєстру виключно на підставі
та відповідно до цього Закону;
9) відкритості та доступності відомостей
Єдиного державного реєстру.
14. Підставами для відмови у проведенні державної
реєстрації фізичної особи-підприємця є:
невідповідність відомостей, які вказані у
реєстраційній картці на проведення
державної реєстрації фізичної особи-
підприємця, відомостям, які зазначені у
документах, що подані для проведення державної
реєстрації;
наявність обмежень на зайняття підприємницькою
діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної
особи, яка має намір стати підприємцем; наявність
в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник
є підприємцем.
15. Ліцензія – документ державного зразка, який
засвідчує право ліцензіата на провадження
зазначеного в ньому виду господарської
діяльності протягом визначеного строку за умови
виконання ліцензійних вимог.
Ліцензіат - суб'єкт господарювання , який
одержав ліцензію на провадження певного виду
господарської діяльності, що підлягає
ліцензуванню.
Ліцензійні умови – установлений з урахуванням
вимог законів вичерпний перелік організаційних,
кваліфікаційних та інших спеціальних вимог,
обов'язкових для виконання при проваджені
певних видів господарської діяльності, що
підлягають ліцензуванню.
16. Ліцензування - видача, переоформлення та
анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій,
ведення ліцензійних справ та ліцензійних
реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами
ліцензійних умов, видача розпоряджень про
усунення порушень ліцензійних умов, а також
розпоряджень про усунення порушень
законодавства у сфері ліцензування.
Орган ліцензування - орган виконавчої влади,
визначений Кабінетом Міністрів України, або
спеціально уповноважений виконавчий орган рад
для ліцензування певних видів господарської
діяльності.
Плата за ліцензію - разовий платіж, що вноситься
суб'єктом господарювання за одержання ліцензії.