презентація тема 9

1. 1. Генезис оподаткування малих
підприємств.
2. Основні положення Податкового кодексу
України про спеціальні режими
оподаткування суб’єктів підприємницької
діяльності і податкові канікули.
3. Єдиний податок та сфера його поширення.
4. Методичні основи оцінки доцільності
використання єдиного податку у економічній
діяльності малих підприємств.

2.  Генезис оподаткування малих підприємств
характеризується, насамперед, етапами
розвитку податкової системи України,
однак серед фахівців відсутня єдність
поглядів щодо їх визначення.
 Так, Ю. Іванов [47] виділяє три етапи
розвитку податкової системи.
 Перший етап припадає на період з 1991
по 1997 роки. Характерними
властивостями цього етапу автор вважає
становлення податкової системи,
узгодження податків і зборів між собою та
створення законодавчого поля
оподаткування.

3. Другому етапу (1997 – 2001 роки) притаманні
перегляд принципів оподаткування,
розмежування функцій законодавчої та
виконавчої влади щодо врегулювання
податкової системи, спроба гармонізації
українського та європейського законодавства
щодо ПДВ та податку на прибуток. На цьому
етапі також відбувалося закладення основ
альтернативних систем оподаткування.
Формальним початком третього етапу, на
думку Ю. Іванова, є прийняття у 2001році
Закону № 2181-III «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими
фондами», який визначає взаємовідносини
платників податків з контролюючими органами
з приводу сплати податків і зборів.

4.  Реальним початком третього етапу, з
погляду є введення в дію Податкового
кодексу.
 Теліцина О. [29] досліджує розвиток
оподаткування в Україні через аналіз
оподаткування тих держав, у складі яких чи
під владою яких перебували території
теперішньої України. На думку автора,
розвиток історії оподаткування України
пройшов VII етапів – від Давньоруської
держави до сучасного періоду.

5. Початком другого етапу оподаткування
малих підприємств є введення в дію з
01.01.1999 року Указу Президента України
№ 727/98 «Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів
малого підприємництва», яким
впроваджено альтернативне оподаткування
малих підприємств. На цьому етапі
розвиток малого підприємництва став
невід’ємною складовою соціально-
економічного розвитку країни.

6. 2.Основні положення Податкового кодексу
України про спеціальні податкові режими
для суб’єктів підприємницької діяльності і
податкові канікули
Регулююча функція оподаткування
реалізується за допомогою спеціальних
інструментів, вбудованих у систему
оподаткування. З погляду характеру їх дії,
інструменти податкового регулювання
можуть класифікуватись на системні,
комплексні та локальні.

7.  Спеціальні податкові режими у викладі
Латипової Д. В.,- це вид пільг, що включає
режими, які встановлюються для окремих груп
платників податків, передбачають особливий
пільговий режим оподаткування і включають у
себе:
 Спрощену систему оподаткування суб’єктів
малого підприємництва.
 Систему оподаткування у закритих
адміністративно – територіальних утвореннях.
 Систему оподаткування при виконанні
договорів концесії і угод про розподіл
продукції.
 Систему оподаткування для
сільгоспвиробників.
 Систему оподаткування у вигляді єдиного
податку для окремих видів діяльності.

8.  Спеціальний податковий режим  система
заходів, що визначає особливий порядок
оподаткування окремих категорій
господарюючих суб’єктів.
 Спеціальний податковий режим може
передбачати особливий порядок визначення
елементів податку та збору, звільнення від
сплати окремих податків та зборів.
 До спеціальних податкових режимів в Україні
відносяться фіксований сільськогосподарський
податок, збір у вигляді цільової надбавки до
діючого тарифу на електричну і теплову
енергію, крім електроенергії, виробленої
кваліфікованими і когенераційними
установками; збір у вигляді цільової надбавки
до діючого тарифу на природний газ для
споживачів усіх форм власності.

9.  На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня
2016 року застосовується ставка 0 відсотків
для платників податку на прибуток, у яких
розмір доходів кожного звітного
податкового періоду наростаючим
підсумком з початку року не перевищує
трьох мільйонів гривень та нарахованої за
кожний місяць звітного періоду заробітної
плати (доходу) працівників, які
перебувають з платником податку у
трудових відносинах, є не меншим, ніж дві
мінімальні заробітні плати, розмір якої
встановлено законом, та які відповідають
одному із таких критеріїв:
 а) утворені в установленому законом
порядку після 1 квітня 2011 року;

10.  б) діючі, у яких протягом трьох послідовних
попередніх років (або протягом усіх
попередніх періодів, якщо з моменту їх
утворення пройшло менше трьох років),
щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі,
що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у
яких середньооблікова кількість працівників
протягом цього періоду не перевищувала 20
осіб;
 в) які були зареєстровані платниками єдиного
податку в установленому законодавством
порядку в період до набрання чинності цим
Кодексом та у яких за останній календарний
рік обсяг виручки від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) становив до одного
мільйона гривень та середньооблікова
кількість працівників становила до 50 осіб.

11. 3.Єдиний податок та сфера його поширення
 Згідно Указу Президента України «Про
спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва від
28.06.1999 р. № 746/99 «Про внесення змін до
Указу Президента України від 03.07.98 р. №
727» перейти на спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності можуть:
 юридичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності будь - якої організаційно-правової
форми та форми власності, у яких обсяг
виручки від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) за календарний рік не
перевищує 1 мли. грн, а середньо облікова
чисельність працюючих не перевищує 50
чоловік за календарний рік.

12.  А також фізичні особи, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи, якщо:
 - у трудових відносинах з ними включаючи
членів їх сімей, протягом року перебуває не
більше 10 осіб; обсяг виручки від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не
перевищує 500 тис. грн.

13.  Суб'єкт підприємницької діяльності -
юридична особа, який перейшов на
спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності, самостійно обирає одну з
наступних ставок єдиного податку:
 - 6 % суми виручки від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) без урахування
акцизного збору у разі сплати податку на
додану вартість згідно із Законом України
"Про податок на додану вартість";
 - 10 % суми виручки від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг), за
винятком акцизного збору, у разі
включення податку на додану вартість до
складу єдиного податку.

14. Важливо. Суб'єкт підприємницької діяльності
- фізична особа, яка сплачує єдиний
податок, звільняється вад обов'язку
нарахування, відрахування та
перерахування до державних цільових
фондів зборів, пов'язаних з виплатою
заробітної плати працівникам, які
перебувають з ним у трудових відносинах,
включаючи членів його сім'ї.

15. 4.Методичні основи оцінки доцільності
використання єдиного податку у економічній
діяльності малих підприємств
Ю. Івановим [47] запропоновано метод оцінки
доцільності застосування ставок єдиного податку, в
якому рівновигідність обрання зазначених ставок
виражається таким рівнянням:
 6% х Р + (ПЗ – ПК) = 10% х Р + Ед
(9.1);
 де, 6% та 10% – відповідні ставки єдиного
податку, грн.;
 ПЗ – податкові зобов’язання з ПДВ, грн.;
 ПК –податковий кредит з ПДВ, грн.;
 Ед – додатковий ефект (або додаткові втрати,
які враховуються зі знаком «-») при переході з
6-відсоткової на 10-відсоткову ставку єдиного
податку, грн.

16.  Додатковий ефект від зміни ставки єдиного
податку 6% на 10% пов’язаний з такими
обставинами:
 1) зменшенням витрат часу (а відповідно,
витрат на оплату праці) робітників, що зайняті
веденням податкового обліку з ПДВ,
підготовкою та поданням в органи податкової
служби декларацій;
 прямим (хоча й незначним) ефектом від витрат
на придбання бланків податкових накладних
та інших форм документації з податку на
додану вартість;
 непрямим ефектом за рахунок потенційного
зменшення штрафних санкцій (в частці ПДВ) та
скорочення втрат часу на перевірки
контролюючими органами, хоча кількісна
оцінка такого непрямого ефекту уявляється
дуже проблематичною.

17.  З урахуванням цього, формула (9.1)
модифікується таким чином:
 (ПЗ – ПК) - Ед = 4% х Р
(9.2)
 «Ціна» збільшення ставки єдиного податку
відповідає у загальному випадку сумі ПДВ, що
підлягає перерахуванню до бюджету і якщо
дотримується нерівність:
 (ПЗ – ПК) - Ед <4% х Р ,
(9.3)
 то переходити з 6-відсоткової на
10-відсоткову ставку економічно недоцільно,
оскільки приріст ставки єдиного податку не
буде компенсуватися зниженням платежів з
ПДВ до держбюджету [28, с. 314].

18. Дякую за увагу!