Зазвичай літо – не лише пора канікул та відпочинку, але й час, коли можна надолужити згаяне або зосередитися на чомусь новому. Наприклад, взятися за книжки, які розкажуть про творчість і цікавинки з життя знаних митців. Але насамперед ви можете ознайомитися із «Мистецьким бібліо-календарем» від відділу мистецтв, який надає своїм читачам та всім шанувальникам мистецтва інформацію про митців-ювілярів липня-вересня 2021 року (ІІІ квартал). Оберіть, творчість якого митця вам до вподоби, і мерщій за потрібною літературою до бібліотеки!

1. Мистецький
бібліо-календар
липень-вересень 2021 року

2. Любі друзі!
До вашої уваги
основні ювілейні дати з мистецтва
на ІІІ квартал 2021 року.
29 вересня
– 95 років із дня відкриття (1926 рік)
Національного
Києво-Печерського
історико-культурного заповідника.
Є найбільшим музейним комплексом України, де
зосереджено 144 пам'ятки історії та культури.
На території заповідника розміщені Музей книги і друкарства України,
Національний музей українського народного декоративного мистецтва,
Музей театрального, музичного та кіномистецтва України,
Музей історичних коштовностей України.
Крім того, комплекс Києво-Печерської лаври є складовою пам’ятки
зі списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії з
прилеглими монастирськими будівлями, Києво-Печерська Лавра».

4. 11 липня виповнюється 165 років від дня народження
українського живописця-пейзажиста, графіка,
майстра інтер’єрних композицій
Петра Олексійовича Левченка (1856-1917)
Народився майбутній поет
української природи у Харкові, в
родині заможного купця, власника
канатної фабрики та крамнички.
В сім’ї було десять дітей.
Петро навчався у Харківській
гімназії під керівництвом художника
та педагога Дмитра Безперчого.
Але справжність життя хлопець
відчував, коли сідав на коня і мчав
на дідів хутір, де косив,
рубав дрова, допомагав.

5. Петро Левченко
захоплювався музикою:
готувався до вступу в
консерваторію, хотів
стати піаністом. На
жаль, зламав ліву руку,
після чого та почала
всихати, а правицею
юнак грав віртуозно.
1878 року Петро вирішив
податися до Петербурга
на навчання,
і став вільним слухачем
в Академії мистецтв.
Скромний інтелігент Левченко не міг вигідно продавати свої полотна,
робити гроші, а батько позбавив допомоги, що призвело до
матеріальної скрути. Саме тому митець шукав розради в українській
глухомані, багато подорожував. Найбільше змальовував
Слобожанщину і Київщину в різні пори року, був надзвичайно уважним
до особливостей української природи.

6. Крім пейзажів, особливим захопленням Левченка були інтер'єрні
композиції. В Україні він був одним з найвидатніших майстрів цього
жанру. Твори цього напрямку - це куточки кімнат з червоними, зеленими,
білими, рожевими лампами і кріслами, письмовими столами. Серед них -
інтер'єри із зображенням дружини художника Матильди за роботою, з
книгою, за роялем. Вони по-справжньому живописні, віртуозно написані.
Перед живописним талантом не поступалась майстерність
Левченка-рисувальника. Сам митець любив повторювати,
що «без доброго рисунка, не може бути доброї картини».

7. 18 липня українська кіно-спільнота
святкує 85-річчя від дня народження
Юрія Герасимовича Іллєнка (1936-2010)
– знаного кінорежисера, кінооператора та кінодраматурга.
У різних джерелах можна зустріти дві дати появи на світ
обдарованого митця: 9 травня 1936 року він народився у місті
Черкаси, у будинку свого діда, а 18 липня був зареєстрований у
місцевому ЗАГСі, тож в документах пишуть по-різному.

8. Юрій Герасимович закінчив операторський факультет Всесоюзного інституту
кінематографії ВДІК у Москві і розпочав творчу діяльність як кінооператор. У
1963 році був запрошений до Київської кіностудії художніх фільмів імені
О.Довженка. Тут дістав щасливу нагоду працювати оператором на зйомках
фільму “Тіні забутих предків”, режисером якого був Сергій Параджанов.
Після неочікуваного тріумфу фільму талановитий творець вирішив стати
кінорежисером і кінодраматургом. Дебютував Юрій Іллєнко у новій якості
фільмом “Криниця для спраглих” за сценарієм Івана Драча у 1965 році.

9. Серед найвідоміших фільмів Іллєнка -
«Вечір на Івана Купала», «Білий птах
з чорною ознакою» та «Легенда про
княгиню Ольгу». Митця вважають
одним із представників хвилі
«українського поетичного кіно».
Юрій Герасимович був і видатним
письменником: мемуари у трьох томах
“Доповідна апостолові Петру”, 20 сценаріїв і
лібрето балетів, за якими створено 12 фільмів і
2 балети. У Києві і Відні проходили виставки
його живописних робіт.

11. 30 липня – 510 років від дня народження
Джорджо Вазарі (1511-1574).
Італійський художник, архітектор та
історик мистецтва періоду Пізнього
Відродження народився в
невеликому, дуже древньому
містечку Тоскани - Ареццо, яке
знаходилося недалеко від Флоренції.
Народившись у сім'ї гончаря,
тямущий і здатний підліток у 12 років
став підмайстром французького
художника, який робив вітражі
церкви. Архітектурі і скульптурі
Вазарі вчився у Мікеланджело і став
біографом та другом великого
художника.

12. За задумом Вазарі, коридори були дуже довгими, а фасад був прикрашений
такими ж довгими карнизами дахів. Сама будівля комплексна і складається з
двох частин - корпусів, які з'єднані між собою великою аркадою. Особливістю
другого поверху є вікна, вставлені майже на всю висоту поверху.
За життя Вазарі будівництво велося чотирнадцять років. Після смерті
архітектора, над галереєю працював його послідовник Буонталенті.
Будівництво завершилося в 1580 році.
У Флоренції з 1560 року
почалося будівництво
будівлі, яку Козімо I
Медічі замовив Вазарі.
Палац, який об'єднував
багато служб міста з
набережною річки Арно,
знайомий сучасникам під
назвою галерея Уффіці
- один з найвідоміших
європейських музеїв.

13. Найбільшу цінність для нащадків становить
письменницько-біографічна діяльність Джорджо
Вазарі. Це величезний п’ятитомник
«Життєписи найславетніших живописців,
скульпторів та архітекторів»,
перше видання якого прийшлося на 1550 рік.
На базі новели Вазарі пише біографії діячів мистецтва, що представляють гордість
італійської нації. Він повідомляє біографію скульптора, художника або архітектора і
подає аналіз та особливості його творчості. Обов'язково вказуються всі твори
митця. Для кожної новели письменник ретельно збирав найдрібніші факти з життя
кожного. В кожній статті є портрет, іноді виконаний самим Вазарі. Розпочинається
«Життєпис…» біографією і творчістю Джотто, а закінчується — Мікеланджело.

15. 7 серпня виповнюється 120 років від дня народження
Юлії Іполитівни Солнцевої (Пересвєтової, 1901-1989)
- кіноакторки, кінорежисерки, співавторки та дружини
Олександра Довженка.
Народилася 1901 року в Москві. У
1922 році, після закінчення
Державного інституту музичної
драми, Юлія прийняла запрошення
в трупу Московського Камерного
театру. Для акторської діяльності
вона вибрала собі псевдонім
Солнцева. Ось тільки в театрі так
ніколи й не зіграла, а як акторка
дебютувала відразу в кіно – в ролі
служниці в фільмі Якова
Протазанова «Аеліта».

16. В Одесі відбулася головна подія в житті Юлії Солнцевої –
знайомство з Олександром Довженком. Сталося це в 1928 році...
Вони познайомилися на Одеській кіностудії, в той час іменувалася
кінофабрикою ВУФКУ. Вона стала другою дружиною Довженка і до кінця
життя чоловіка була його вірним компаньйоном
на знімальному майданчику і справжньою музою його творчості.

17. Після смерті чоловіка метою життя Юлії Іполитівни стала популяризація творів
Довженка. За його сценаріями Солнцевою був поставлений ряд фільмів: "Поема
про море" (1958), "Повість полум'яних літ" (1960), "Зачарована Десна" (1964); за
його військовими розповідями і нотатками - "Незабутнє" (1967).
У 1969 році побачив світ фільм "Золоті ворота", присвячений пам'яті Довженка.
В подальшому Солнцева довгий час зберігала довженківські архіви. Вона ж
стала першою жінкою, яку нагородили Призом за найкращу режисуру на
Каннському кінофестивалі – в 1961 році за фільм «Повість полум’яних літ».

18. 27 серпня – 125 років від дня народження
Фаїни Раневської (1896-1984)
- однієї з найталановитіших актрис минулого століття.
Справжнє ім'я актриси - Фанні
Гіршевна Фельдман. Друзі її
називали одночасно ласкаво і
шанобливо - Фуфа Чудова.
Фаїна Раневська в молодості
була дуже вразливою і
сором'язливою, але і в
зрілому віці, незважаючи на
гострий язик і добре почуття
гумору, погано сприймала
критику. Проте сама
жартувала над своєю
зовнішністю і шкідливими
звичками.

19. У кіно Раневська почала зніматися
в 38 років. Її першою роботою став
фільм «Пампушка», що вийшов на
екрани в 1934 році. Але славу їй
принесла комедія «Підкидьок».
Знаменита фраза із цього фільму -
«Муля, не нервуй мене» -
супроводжувала акторку все життя.
Але сама Фаїна Георгіївна
ненавиділа цю фразу.
Всього Фаїна Раневська
зіграла в двадцяти п'яти
картинах. Найвдалішою
роллю вона вважала
персонаж злої мачухи з
фільму «Попелюшка».

20. Сімейне життя акторки не
склалося, і єдиним коханням
Раневської в старості став
пес Хлопчик - саме йому
вона подарувала всю свою
турботу і любов.
Померла Фаїна Георгіївна в
московській лікарні від
інфаркту, обтяженого
пневмонією у віці 87 років.
Фаїну Георгіївну Раневську називають однією з найвидатніших
актрис XX століття і королевою епізоду. Але для багатьох вона -
автор цитат і афоризмів, які щільно увійшли в життя
і стали по-справжньому народними.

22. 27 серпня видатному українцю, актору театру та кіно
Богдану Сильвестровичу Ступці (1941-2012)
виповнилося б 80 років.
Народився майбутній актор в 1941 році
у Куликові, що біля Львова.
Після війни родина Ступки переїхала
до Львова. Доля Богдана Ступки
деякий час була пов’язана з
Львівським національним
університетом імені Івана Франка.
Саме в цьому місті актор зустрів своє
кохання на все життя - з дружиною
вони прожили 45 років, і «це були роки
щастя, і всі мої перемоги - це все
завдяки моїй Ларисі, яка була моєю
Музою, дружиною, найріднішою
людиною, хранителькою нашого
родинного вогнища», - стверджував
Ступка.

23. У 1959-1961 роках Богдан Ступка навчався у навчально-театральній студії
при Львівському драматичному театрі ім. М. Заньковецької,
і з травня 1961 р. працював на посаді артиста цього театру.
Львівському драматичному театру ім. М. Заньковецької актор присвятив
17 років, а з 1978 року перейшов до Національного академічного українського
драматичного театру ім. Івана Франка.
З 2001 року і до останніх днів він був його художнім керівником.
Глядачі із захопленням сприймали ролі Ступки, зіграні ним у популярних
виставах: «Украдене щастя», «Дядя Ваня», «Тев’є Тевель», «Король Лір»,
«Сни за Кобзарем», «Кар’єра Артура Уї», «Енеїда», «Нотатки божевільного»,
«Цар Едіп», «Лев і левиця», «Легенда про Фауста» та ін.

24. Дебютував актор у кіно у фільмі
Юрія Іллєнка «Білий птах з
чорною ознакою» (1971 р.) - роль
Ореста Дзвонаря. Серед ролей
Богдана Ступки було багато
історичних постатей: гетьмани
Іван Брюховецький («Чорна
рада»), Іван Мазепа («Молитва
за гетьмана Мазепу»), Богдан
Хмельницький («Вогнем і
мечем»), а також Чингісхан
(«Таємниця Чингісхана»),
Олександр Керенський («Червоні
дзвони»), Борис Годунов
(«Кремлівські таємниці»), Остап
Вишня («Із житія Остапа Вишні»)
та інші. Серед останніх його
кіноробіт: «Тарас Бульба», «Дім»,
«Одного разу в Ростові» та
«Безодня»...
22 липня 2012 року після важкої тривалої хвороби Богдан Сильвестрович Ступка
помер у київській лікарні, був похований на Байковому кладовищі Києва.

26. «Великий син чеського народу» - так співвітчизники з любов'ю
називають Антоніна Дворжака - чудового композитора, одного
з основоположників національної композиторської школи.
8 вересня виповнюється 170 років від дня його народження.
Народився хлопчик, якого всі ласкаво
називали Тонічек, тому що нарекли його
Антонін Леопольд, в невеликому чеському
селі, що знаходиться недалеко від
знаменитого замку Нелагозевес, у передмісті
Праги. Антонін був першою дитиною у сім'ї з
чотирнадцяти народжених і восьми дітей, що
дожили до дорослого віку. Коли хлопцю
виповнилося шість років, батьки віддали його
до школи, де він навчався не тільки читання
та письма, а й основам музичної грамоти.
Потім під керівництвом викладачів органної
школи в Празі майбутній композитор осягав
гармонію, контрапункт, навчався побудови
прелюдій і фуг. Крім цього, юнак постійно
відточував свою майстерність виконання на
скрипці, а потім освоїв і альт.

27. У 1862 році Дворжак почав працювати в оркестрі новозбудованого празького
"Тимчасового театру", музичний колектив якого
в 1866 році очолив видатний Берджих Сметана. Це була добра школа для
початківця композитора, але робота в оркестрі багато грошей не приносила,
і юнакові постійно доводилося шукати якийсь підробіток. Він давав приватні
уроки, а іноді підміняв органіста в лікарні для божевільних.
У цей період Дворжак дуже
багато писав, пробуючи
себе у багатьох жанрах.
Однак вимогливий автор,
незадоволений
написаними творами, дуже
часто їх просто знищував.

28. Після видання у 1878 році збірника «Моравські
дуети», популярність Дворжака швидко
набирала обертів. Його твори включали в
програму кожного концерту, що проходить в
Празі, а видавничі фірми пропонували за твори
композитора збільшені гонорари.
У 1892 році в житті композитора почався новий
етап, який він провів в Америці, виконуючи в
Нью-Йорку обов'язки директора Національної
консерваторії. Навесні 1895 року Дворжак
разом з сім'єю повернувся на батьківщину. З
осені він знову зайнявся викладацькою
діяльністю в Празькій консерваторії, а потім
його вмовили зайняти посаду директора
консерваторії. В кінці квітня 1904 року Антоніну
Дворжаку стало зле, а вже 1 травня
великий композитор пішов з життя.

30. 25 вересня виповнюється 115 років від дня народження
Дмитра Дмитровича Шостаковича (1906-1975)
– композитора, піаніста, педагога, громадського діяча.
Народився Дмитро Шостакович в
Санкт-Петербурзі, в музичній сім’ї -
вечорами в їхньому будинку
влаштовувалися концерти.
Першу фортепіанну п’єсу написав в
9 років. У віці 13 років вступив до
Петербурзької консерваторії по
класу фортепіано і композиції.
Юнак чудово імпровізував, складав
музичні картини прямо на ходу.

31. У 18 років Дмитро написав першу симфонію, яку в 1926 році виконали на
ленінградській великій сцені. Вже через кілька років вона звучала в залах
Німеччини і Америки. Так до Шостаковича прийшов успіх.
Для музичного життя великою подією була поява 15 струнних квартетів, фуги і 24
прелюдій для фортепіано, тріо пам’яті, фортепіанного квінтету, циклу романсів.
Дмитро Дмитрович написав музику до 33 фільмів. Проте він завжди говорив своїм
учням, що писати для кіно можна тільки під загрозою голодної смерті. Сучасна
кіноіндустрія часто використовує музику Шостаковича для створення музичного
оформлення фільмів.

32. Шостакович мав унікальний
слух: був присутнім на
оркестрових репетиціях своїх
творів і чув неточності у
виконанні навіть однієї ноти.
Композитор володів такою
унікальною працездатністю,
що міг за короткий час
повністю переписати свій твір.
Шостакович входить в число
40 найбільш виконуваних
оперних композиторів світу.
Великий піаніст часто хворів.
Але лікарі не змогли
поставити йому точний
діагноз. Тільки через роки у
Дмитра діагностували
пухлину, яку вже було
пізно лікувати.

34. 26 вересня – 230 років від дня народження
Жана Луї Андре Теодора Жеріко (1791-1824) -
французького живописця, графіка,
який народився в родині заможних буржуа в Руані.
Теодор Жеріко був
основоположником романтизму у
французькому живописі.
З дитинства Теодор надавав
перевагу кінному спорту і вже в
шістнадцять років був
першокласним вершником.
Жеріко ніс службу в роті
королівських мушкетерів, тому
писав переважно батальні сцени.
Його перша велика робота,
«Офіцер кінних імператорських
єгерів під час атаки», була
представлена в Салоні в 1812 році.

35. Прагнучи представити на полотні історію порятунку в морі людей, які зазнали
корабельної аварії, художник зробив безліч підготовчих етюдів. До створення свого
шедевра художник підійшов з усією серйозністю: зібрав свідчення, знайшов і розпитав
очевидців, прочитав книгу про подію. В цей час він часто відвідував набережні для
написання етюдів неба і моря, а також лікарняні морги, щоб краще зобразити на картині
мертві голови, і навіть створив у себе в ательє щось на зразок анатомічного театру.
Сюжет картини спирається на
реальну подію, що трапилася 2
липня 1816 року біля берегів
Сенегалу. Застрягши на мілині
Арген за 40 льє від африканського
берега, капітан фрегата «Медуза»
наказав зробити величезний пліт,
оскільки шістьох шлюпок на всіх не
вистачало. Невдовзі 150 пасажирів
та членів команди висадились на
пліт. Брак харчів призвів до
масового канібалізму. Тож тільки 15
чоловік залишилися живими й на
тринадцятий день поневірянь були
підібрані бригом «Аргус».
На початку 1816 року Жеріко відправився до Італії.
Після цієї подорожі він взявся за написання картини «Пліт Медузи».

36. У 1821 році Жеріко відправляється в Англію, де головним його заняттям було вивчення
коней. В процесі роботи художник шукав індивідуальність, притаманну кожній тварині,
вивчав її звички, практикувався в точності зображення породи. Пристрасний любитель
коней і верхової їзди, він написав твори анімалістичного жанру,
подібних яким ще не було у Франції.
Останні роки художника відзначені кількома портретами, які чітко продемонстрували його
пригнічений стан: «Божевільний, який уявив себе полководцем», «Божевільна
стара». Ці портрети вважаються вершиною французького живопису XIX століття.
Художнику було всього 33 роки, коли його фізичне здоров'я стрімко погіршилося.
Крім хвороб, стан погіршили травми, отримані під час кінних прогулянок. Хоча, за однією
з версій, причиною смерті стало чергове падіння з коня - Жеріко отримав сильний удар у
скроню. Майстер помер в Парижі 26 січня 1824 року.

38. Сподіваймося, що цей календар стане в нагоді всім
шанувальникам мистецтва. А дізнатися більше цікавої та корисної
інформації про митців-ювілярів ви зможете
у відділі мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей,
в якому знайдете чималу кількість потрібної літератури,
аудіо та відеоматеріали.