Recommandé
Recommandé
Contenu connexe
Tendances
Tendances (20)
Similaire à Мистецький бібліо-календар на І квартал 2022 року
Similaire à Мистецький бібліо-календар на І квартал 2022 року (20)
Мистецький бібліо-календар на І квартал 2022 року
- 2. Відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей продовжує знайомити своїх читачів з мистецькими ювілеями. Пропонуємо до вашої уваги ювілейні дати на І квартал 2022 року.
- 3. Цього року виповнюється 230 років від дня народження Джоаккіно Антоніо Россіні (1792-1868) - італійського композитора, автора декількох десятків опер.
- 4. Джоакіно Россіні народився 29 лютого 1792 року в італійському містечку Пезаро. Саме це мальовниче містечко на березі Адріатичного моря стало притулком для мандрівних музикантів, якими були батьки майбутнього композитора. З дитинства Джоакіно навчався співу, грі на клавесині й скрипці, а також теорії музики і композиції. Маючи гарний голос, співав у церковних хорах. У 8 років пише перші свої композиції для хору і квартету, а в 14 - першу оперу. У 18 років Россіні пише оперу "Шлюбний вексель". Його дебют мав величезний успіх і ознаменував появу нового імені на сцені італійського оперного театру. Справжнім тріумфом стала постановка опери "Севільський цирульник", що відбулася в 1816 році в Римі. Композитор витратив 3 тижні, щоб створити оперу, яка прославила його в століттях і дарувала титул "італійського Моцарта". Сам композитор згодом заявляв, що для написання партитури йому знадобилося 13 днів.
- 5. Найзагадковішим у біографії Россіні є той факт, що практично всі свої опери композитор написав упродовж 20 років, тоді як останні 40 років свого життя він майже не писав музики, за виключенням кількох духовних творів, романсів та фортепіанних п'єс. Помер Россіні 13 листопада 1868 року в містечку Пассі біля Парижа. У 1887 року прах композитора перевезли до Флоренції. Композитор зумів вдихнути нове життя в традиційні для Італії види опери — комічну (буфа) і «серйозну» (серіа). Особливо яскраво талант Россіні розкрився в області опери-буфа.
- 6. Художника Гюстава Доре, який надавав перевагу стилю романізму, називають видатним живописцем, який створив не одну сотню гравюр та малюнків для релігійних книг. Можливо, він є найвідомішим ілюстратором за всю історію друкування книг. Не кожен знає, що художньої освіти Доре не мав, проте це не завадило талановитому граверу залишити слід в історії живопису XIX століття. Французький ілюстратор, гравер, художник і скульптор Поль Гюстав Доре (1832-1883) народився 6 січня в Страсбурзі в сім’ї будівельника мостів.
- 7. З самого раннього дитинства Доре вражав усіх своєю майстерністю малюнка, наприклад в десятирічному віці виконав ілюстрації до «Божественної комедії» Данте.
- 8. Через деякий час в 1841 році сім'я художника перебирається в Бург-ан-Бресс. В 1847 році разом з матір'ю переїжджає в Париж, де Гюстава відправляють в ліцей Шарлеман. В кінці цього ж року виходить альбом літографій «Подвиги Геркулеса», у якому вказується, що автор цих літографій — п'ятнадцятирічний художник, що виконав їх без допомоги вчителя та класичної освіти. Гюстав Доре зміг досягти великої популярності за життя: він став автором більш ніж 400 картин та сотні акварельних пейзажів. Але його воістину безцінна спадщина – це гравюри та ілюстрації. Адже він проілюстрував книги Рабле, Бальзака, Теннісона, Мільтона, Данте, Сервантеса, лорда Байрона та Едгара По.
- 9. 23 січня, 190 років тому, в Парижі у досить респектабельній сім'ї народився Едуард Мане (1832-1883) – французький художник- імпресіоніст. Батьки вбачали у синові майбутнього юриста, та їх планам збутися не судилося. Едуард проявив жвавий інтерес до мистецтва і створив протягом життя 430 олійних картин, 89 пастелей і більше 400 робіт на папері.
- 10. Майбутній художник почав малювати ще в коледжі. Ранні роботи «Сніданок на траві» та «Олімпія» створені у 1863 році знаменують початок модерного мистецтва у Європі. Мане було 30 років, але його картини не купували, і він вимушено жив на гроші своїх батьків. Складні стосунки з батьком, який не схвалював ані художній фах сина, ані його позашлюбний і довготривалий зв'язок з Леоною Ленгофф, дуже пригнічували митця. Лише смерть батька дозволила Едуару успадкувати гроші забезпеченої родини і одружитися з коханою жінкою. Аби якось популяризувати свої картини, він звернувся до створення офортів.
- 11. Едуард Мане вважається батьком імпресіонізму, проте сам ображався, коли його зараховували до цього напряму. Художник, хоч і був одружений на Сюзанні Леєнхоф, без сорому симпатизував молодим дівчатам і мав інтрижки на стороні. Останніми роками його мучила атаксія. Повне визнання як художник Едуард Мане отримав лише після смерті. Мане не визнавав академічні стандарти в живописі і працював за принципом «малюй те, що бачиш», через що посварився зі своїм учителем і зазнав суворої критики з боку журі французького Салону.
- 12. Більшість картин художника публіка не сприймала, а до «Олімпії» довелося навіть приставити двох охоронців та повісити полотно під стелю, щоб розлючений натовп не розірвав картину на шматки. Перлинами живопису вважають і натюрморти Едуара Мане. Він добре відчував фактуру і красу простих речей, овочів, фруктів, особливо квітів.
- 13. 27 січня виповнюється 80 років від дня народження Олексія Васильовича Какала (1942-2018) – українського художника-пейзажиста і портретиста. Родом Олексій Васильович з с. Держанівка Носівського району Чернігівської області. Його дитинство припало на тяжкі воєнні та повоєнні роки і життя зовсім не балувало те покоління дітей війни. Першими його художніми спробами були малюнки сажею, а мольбертом служила піч. Хлопчик старанно повторював мамині замальовки для вишивання, за що йому іноді пререпадало.
- 14. Не одразу Олексій визначився зі своїм життєвим покликанням: після навчання в школі та залізничному училищі, служби в армії, він став студентом Київського художнього інституту. Після здобуття фахової освіти разом з дружиною переїхав до Чернігова, де працював у художньо- виробничих майстернях. Згодом вступив до Національної спілки художників України, був обраний членом правління Чернігівської організації, а пізніше – багато років очолював її. Його творчість нерозривно пов'язана з історією, природою, культурою та людьми Чернігівщини – про це свідчить цикл картин «Чернігів і чернігівці».
- 15. Одна з найкращих робіт художника – «Спадщина», написана ще в 1987 році, була представлена на художній виставці Першого Всесвітнього форуму українців і викликала загальне захоплення. Перегукується із «Спадщиною» і картина «Материнська пісня». Сільські жінки задумливо і лірично співають за столом в літньому саду про те, що тривожить їхню душу, навіює щем і смуток.
- 16. Олексій Какало один з небагатьох сучасних художників, який працював над багатофігурними жанровими картинами, але є у доробку художника також портрети, пейзажі, натюрморти у реалістичній манері. Особливу перевагу у пейзажі автор віддавав весні - з її мінливою погодою, прозорим повітрям та поривчастими вітрами.
- 17. 24 лютого 2022 року виповнюється 105 років з дня народження української художниці- живописця з феноменальним талантом Тетяни Нилівни Яблонської (1917-2005) - авторки сотні робіт різних жанрів та стилів: від імпресіоністичних пейзажів до психологічних портретів.
- 18. Тетяна Нилівна Яблонська народилася в Смоленську, в родині викладачів гімназії: мати викладала французьку мову, батько був художником, графіком і викладачем словесності. У 1928 р. батьки вирішили рятуватися від більшовицької влади і таємно виїхати до Польщі. Спроби втечі – через Одесу, а згодом через Кам’янець-Подільський – не вдалися. На якийсь час родина оселилася в Луганську. У 1933 році Тетяна Яблонська вступила до Київського художнього технікуму. Незабаром технікум ліквідували, а навчання Тетяна Нилівна продовжила на факультеті живопису Київського державного художнього інституту. Перша виставка Яблонської проходила на початку 1941 року.
- 19. Тривалий час картину "Хліб" (1949 рік) художниця вважала своїм головним твором, адже їй вдалося передати на полотні щастя великого врожаю після тяжких голодних років. 1971 році з’являється відома робота мисткині "Життя продовжується", яка спершу називалася «І спогади, і мрії»… Останній малюнок мисткиня створила вранці 17 червня 2005 року. Ввечері її не стало.
- 20. 14 березня – 150 років від дня народження Олекси Харлампійовича Новаківського (1872-1935) – українського художника, однієї з найяскравіших постатей в історії української культури ХХ століття. Народився художник на східному Поділлі в селі Слободо-Ободівка (нині - село Ободівка Вінницької області) в багатодітній сім’ї. Перші уроки малярства отримав в Одесі в художника-декоратора П. Климента.
- 21. 1900 року Новаківський із золотою медаллю закінчив Краківську академію мистецтв і переїхав до села Могили поблизу Кракова, де продовжив малювати пейзажі та познайомився із майбутньою дружиною - селянською дівчиною Марією Пальмовською, яка стала його музою, попри те, що була на 16 років молодшою. Перші роки проживання біля Кракова не були дуже вдалими для митця. Художник жив у злиднях, бо ніхто не купував його картин. У селі Могила митець прожив 10 років. За цей час він випрацював свій малярський стиль. На багатьох полотнах фігурує дружина Новаківського - Анна-Марія.
- 22. Новаківський довгий час залишався маловідомим для широкого кола людей. Лише в 1911 році, коли в краківській “Палаті мистецтв” відкрилася перша персональна виставка митця, про нього почала писати львівська преса. Тут Новаківський експонував понад 100 творів. Масштабну виставку відвідав також Митрополит Андрей Шептицький, який захопився малярськими творами Новаківського та запросив його до Львова. На запрошення Шептицького, художник переїхав до Львова 1913 року. Останнім відомим та знаковим твором зі спадщини Олекси Новаківського вважають “Матір Милосердя” (“Святоюрську Мадонну”). Графічний ескіз до запрестольного образу Богородиці мав розмір 330х197 см та повинен був прикрасити святилище собору св. Юра. Втім, цю роботу Олексі Новаківському так і не судилося завершити через раптову смерть.
- 23. Микола Корнилович Пимоненко (1862-1912), відомий український майстер побутового живопису, який у своїх картинах увічнив живу, соковиту, яскраву і ніжну Україну. Народився і прожив все життя в Києві, був шанованим і неймовірно обдарованим художником. 21 березня святкується 160-річчя від дня народження великого митця, що прославив красу української землі на весь світ.
- 24. Микола Пимоненко з’явився на світ у непростій родині: його батько мав невеличку іконописну майстерню. З дитинства він залучав сина до малювання та навіть брав з собою у відрядження. Можливо саме численні поїздки з батьком по українських селах і справили на Пимоненка таке сильне враження, що в майбутньому художник неодноразово повертатиметься до етнічних мотивів. Зрештою Миколу Пимоненка навіть почали називати «співцем українського села».
- 25. Пимоненко навчався в Петербурзькій Академії мистецтв поряд із такими майстрами, як Володимир Сєров, Мхайло Врубель, Сергій Васильківський, Михайло Ткаченко, Михайло Беркос. Та через скруту, а також через хворобу, яка загострилася від сирого петербурзького клімату, Микола змушений був лишити Академію і повернутися до Києва, де почав вести викладацьку діяльність у Київській рисувальній школі. На початку ХХ століття Пимоненко брав активну участь у міжнародних виставках. Його картини експонувалися у Парижі, Берліні, Мюнхені та Лондоні і мали неабиякий попит - колекціонери охоче скуповували до своїх зібрань праці українського художника.
- 27. Франц Йозеф Гайдн (1732-1809) - австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет – народився 290 років тому в нижньоавстрійському селі Рорау, неподалік від кордону з Угорщиною в Австрійській імперії у багатодітній сім'ї каретного майстра Маттіаса Гайдна.
- 28. Прийнято вважати, що день народження Йозефа Гайдна 31 березня. Але, в його свідоцтві була вказана інша дата - 1 квітня. Якщо вірити щоденникам композитора, то таку незначну зміну було зроблено для того, щоб не відзначати свій день народження в "день дурня". Дружина композитора без поваги ставилася до його музикування. Достовірно відомо, що вона використовувала його записи для розпалювання каміна, а музичними книгами користувалася як підставкою під страви. Гайдн хотів розлучитись, але за законами тієї епохи це було неможливо. Великий композитор не залишив по собі нащадків, тож його рід перервався. Співочий голос молодого Гайдна був настільки вражаючим, що його попросили приєднатися до школи церковно-хорового співу Собору Св. Стефана у Відні, коли хлопчикові було всього 5 років.
- 29. Одним із найвидатніших фактів біографії Йозефа Гайдна можна назвати те, що створені ним мелодії лягли в основу державних гімнів одразу двох країн, Австро- Угорщини та Німеччини. Протягом життя Гайдн написав 104 симфонії, 24 опери, 83 струнні квартети, 52 фортепіанні сонати, 14 мес, 137 тріо та величезну кількість інших творів, менш масштабних. Один із кратерів на планеті Меркурій носить ім'я Йозефа Гайдна. Відомо, що у Гайдна з Моцартом була дуже міцна дружба. Моцарт дуже поважав і шанував свого друга. І якщо Гайдн критикував роботи Амадея або ж давав якісь поради, Моцарт завжди прислухався - думка Йозефа для молодого композитора завжди була на першому місці. Незважаючи на своєрідні темпераменти і різницю у віці, у друзів не було сварок і розбіжностей.
- 30. Детальніше ознайомитися із життєвими перипетіями та творчістю улюбленого митця – композитора, художника, скульптора чи співака – ви можете з літератури, яка є в достатній кількості у фонді відділу мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей. Чекаємо на вас!!!