Підготувала бібліотекар Кагарлицького НВК - Гончаренко Л. П.

2. 1959 р.н.
виповнюється
від дня народження
українського прозаїка

3. Життєпис
Народився в родині вчителів. Батько Іван
Юрійович закінчив із відзнакою
філософський факультет Київського
університету, але мусив учителювати в школі-
інтернаті й ПТУ, оскільки відбув шість
років ГУЛАГу за націоналізм. Мати
викладала географію.
Друкуватися почав з шостого класу в дитячих
виданнях. Був переможцем конкурсів юних
літераторів.
1977 року вступив на факультет
журналістики Львівського університету. Під
час навчання був членом редколегії
університетської багатотиражної газети «За
радянську науку», згодом — редактором
газети «Джерела». Професійну журналістську
роботу розпочав 1982 року в газеті «Молодь
Закарпаття».
1990 року заснував у Мукачеві газету «Новини
Мукачева». У цей час також працював власним
кореспондентом газет «Карпатський край»,
«Срібна земля», «Фест». Друкувався у
всесоюзних та республіканських часописах
«Комсомольская правда», «Известия»,
«Україна», «Людина і світ», «Ранок»,
«Радянська жінка», «Літературна Україна»,
«Молодь України».
1998 року заснував у Мукачеві видавництво
«Карпатська вежа», в якому як головний
редактор і директор підготував і видав
упродовж п'яти років понад 100 видань.
Одружений, має дітей, внуків.
Вирощує фруктовий сад із близько 200
дерев, різні сорти винограду. Спорудив два
будинки: один для сім'ї, а другий — для
творчості.
«… Щоб час від часу усамітнюватися,
писати там і бути ближчим до природи…
А ще для того, щоб можна було приймати
там своїх дітей і онуків. У мене немала
родина!».

4. Творчість
Автор книг:
• «Гірчичне зерно» (1989),
• «Оскал собаки» (1991),
• «Мукачево і мукачівці» (1994),
• «Мункачі з Мукачева» (1995),
• «Роса на фігових листках» (1995),
• «Він і вона» (1996),
• «Дами і Адами» (2002),
• «Гра в ляльки. Жіночі історії» (2003),
• «Куфрик з фіглями» (2003),
• «Карпатський словоблуд» (2004),
• «Енциклопедія Мукачева в іменах» (2006)
• «Руки і душа та інші невигадані жіночі історії»
(2011),
• «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного
Андрія Ворона — як жити довго в щасті і радості»
(2010, книжка ввійшла до шістки найпопулярніших
видань за рейтингом «Книжка року-2010»),
• «Вічник. Сповідь на перевалі духу» (2012, Книга
висунута НСПУ (2011 р.) на здобуття Національної
премії Т. Г. Шевченка),
• «Бранець Чорного лісу» (2012),
• «Криничар» (2012),
• «Горянин. Води Господніх русел» (2013),
• «В'язень замку Паланок» (2013),
• «Світован. Штудії під небесним шатром» (2014),
• «Світло семи днів» (2018).

5. Звання, премії
Національна премія України імені
Тараса Шевченка
2014 року
— за романи
1998 — звання «Журналіст року
Закарпаття».
2004 — лауреат Міжнародної
літературної премії
«Карпатська корона».
2012 — відзнака «Золотий
письменник України».
2016 — лауреат премії «Українська
книжка року» у номінації
«За видатні досягнення у галузі
художньої літератури» -
— за видання
український письменник

6. Що ж до враження від творчості бразильця
Дочинець сказав: «Я не знайшов там риси, які
мушу знайти у кожній книзі… Це ж такий собі
легкостравний літературний коктейльчик із
різних вчень, релігій та духовних систем. І все
це упаковано в якусь таку пригодницьку
історійку для дуже посереднього читача».
Про свою творчість Дочинець каже таке:
«Кожного разу, починаючи книгу, до кінця
я навіть не знаю, чим вона закінчиться.
Чесне слово! Я живу серед своїх героїв, вони
ведуть мене за собою та щоразу чогось
вчать. Тобто кожен роман — це конспект
певного духовного піднесення».
Часто порівнюваний із бразильським
письменником Пауло Коельйо. Сам Дочинець
запевнив, що змирився із цим порівнянням.
«Хоча, на мій погляд, порівняння — це завжди
смішно. Тим більше, у світі творення, де
кожна людина настільки індивідуальна!».