ІІІ Українська конференція з когнітивно-поведінкової терапії “Робота з ресурсами у КПТ” (17-19 липня 2015) Звернення щодо необхідності реформування засад регуляції надання спеціалізованих форм психотерапевтичної допомоги в Україні

1. Звернення щодо необхідності реформування засад регуляції
надання спеціалізованих форм психотерапевтичної допомоги в Україні
Україна переживає зараз нелегкий час випробувань, які у особливий спосіб загострюють наше
усвідомлення важливості психічного здоров’я нації та потребу цілісної національної програми його
охорони. Війна з її масивним психотравмуючим впливом призвела до усвідомлення, наскільки
важливим є розвиток фахових, спеціалізованих програм допомоги особам з посттравматичним
стресовим розладом. І у цьому відношенні за останній час зроблено дуже багато: проводяться
конференції, просвітницькі кампанії, навчання фахівців, видаються книги, розробляються клінічні
настанови до надання фахової допомоги. Втім, посттравматичний стресовий розлад є лише одним з
багатьох інших психічних розладів, і нам потрібна якісна програма розвитку усієї сфери охорони
психічного здоров’я, що потребує низки рішучих та добре продуманих реформ.
У цьому контексті хочемо звернути увагу громади, фахової спільноти, урядовців, що однією з ключових
форм лікування психічних розладів є психотерапія. Психотерапія, як і медикаментозна терапія, це не є
один вид допомоги, вона включає в себе багато різних методів (як-от, системна, гештальт, когнітивно-
поведінкова, EMDR, психодинамічна та ін. – загалом на сьогодні виокремлюють близько 300 методів
психотерапії). У еру доказової медицини ці методи проходять наукові клінічні дослідження і на основі
наявної чималої наукової бази ми можемо зробити висновки щодо необхідності застосування при
специфічних психічних розладах тих чи інших специфічних методів психотерапії. Для прикладу, щодо
лікування того ж ПТСР (посттравматичного стресового розладу), основними втручаннями першого
вибору міжнародні протоколи рекомендують травмо-фокусовану когнітивно-поведінкову терапію або
метод EMDR (десенсибілізації та репроцесуалізації травми рухом очей).
Відповідно в Україні постає гостра потреба у наявності фахівців, які володіють необхідною
компетентністю для надання фахової допомоги в межах тих чи інших спеціалізованих
психотерапевтичних методів лікування. У міжнародній спільноті компетентність фахівця у тому чи
іншому психотерапевтичному підході підтверджується його акредитацією у даному методі. В Україні,
на жаль, регуляція сфери психотерапевтичної допомоги разюче відрізняється від прийнятих
міжнародних стандартів, а тому нам необхідні чіткі і конкретні реформи, інакше – у схожий спосіб як і
з ринком «підроблених» медикаментів – психотерапевтична освіта і допомога в Україні будуть
профановані і дискредитовані. Самі ж відмінності між Україною та більшістю європейських країн у цій
сфері є доволі широкі і стосуються щонайменше кількох рівнів: (1) хто надає психотерапевтичну
допомогу (у західних країнах це переважно психологи із додатковою спеціалізованою освітою, в
Україні ж згідно законодавства – виключно лікарі-психотерапевти, а в реальності ж теж переважно
психологи «під прикриттям» термінів психологічне консультування і т.п.), (2) види допомоги, які
надаються фахівцями (у західних країнах – окремі фахівців володіють окремими методами на
належному рівні, в Україні лікаря-психотерапевта вчать по програмі «усього по-трохи», що в реальності
може означати відсутність компетенції надати жодний вид на належному рівні), (3) дотримання
протоколів (у західних країнах при специфічних розладах рекомендуються специфічні види
психотерапевтичної допомоги згідно протоколів, в Україні ж переважно керуються менше
протоколами, а більше теоретичними нахилами чи «симпатіями» фахівця до того чи іншого підходу),
(4) захист якості психотерапевтичної допомоги (у західних країнах регулюється строго процедурою
акредитації/реакредитації), (5) контроль за акредитацією та стандартами компетентності, у тому числі
за якістю освітніх програм (у західних країнах за це відповідають в основному фахові асоціації) та ін.
Зважаючи на те, що спеціалізовані види психотерапевтичної допомоги відіграють ключову роль у
допомозі особами з різними психічними розладами та є рекомендовані сучасними міжнародними
протоколами, надзвичайно важливим є створення в Україні умов для якісного розвитку психотерапії, а
тому ми пропонуємо наступні кроки у реформі регулювання сфери надання психотерапевтичної
допомоги – беручи за основу прийняті міжнародні стандарти у даній сфері:

2. 1. Спеціалізовані форми психотерапевтичної допомоги (для прикладу, КПТ, психодинамічна
терапія, EMDR та ін.) повинні надаватися у відповідності до міжнародних
науковообгрунтованих протоколів лікування тих чи інших психічних розладів. Відповідно
пріоритетом є розробка національних клінічних настанов щодо лікування основних психічних
розладів на основі даних сучасних досліджень та прийнятих міжнародних стандартів. Ці
настанови мають стати регулятором у виборі першочергових втручань, зокрема
психотерапевтичних.
2. Спеціалізовані форми психотерапевтичної допомоги мають надавати належним чином
підготовлені і акредитовані фахівці різних професій, що працюють у сфері охорони психічного
здоров’я і мають належну базову освіту (психолог, лікар-психіатр, лікар-психотерапевт,
соціальний працівник, медсестра психіатричного профілю та ін.) та здобули додаткову
спеціалізовану освіту та компетентність (підтверджену акредитацією) у специфічному
психотерапевтичному підході. Нам необхідно у цій сфері синхронізуватися з європейськими та
міжнародними практиками, де не існує окремої спеціальності «психотерапевт», а фахівці різної
базової підготовки у сфері психічного здоров’я за наявності додаткової спеціалізованої
психотерапевтичної освіти у тому чи іншому методі можуть надавати відповідний вид
психотерапевтичної допомоги. У цьому контексті відповідно слід переглянути і суть
спеціальності «лікар-психотерапевт» та стандарт підготовки, а також схожі суміжні
спеціальності (для прикладу, лікар-психолог). Вартою уваги може бути також і ідея
«синхронізації» спеціалізації психологів (зараз в Україні існує ряд підспеціалізацій «практичний
психолог», «медичний психолог», «лікар-психолог»), натомість у більшості західних країн існує
чітко окреслена спеціалізація «клінічний психолог», яка готує фахівців-психологів до роботи у
сфері охорони психічного здоров’я (як дорослих, так і дітей та підлітків), і як правило включає
повноцінне навчання кількох обов’язкових доказових психотерапевтичних підходів,
повноцінну інтернатуру з супервізованою клінічною практикою та ін.
3. Освіта у спеціалізованих методах психотерапії має здійснюватися виключно в межах
акредитованих освітніх програм (не залежно чи вони є державні чи приватні), що відповідають
стандартам відповідних міжнародних/національних фахових товариств у даному методі та
реалізуються акредитованими у відповідності до цих міжнародних стандартів
викладачами/супервізорами у специфічних методах психотерапії.
4. Акредитацію даних програм мають реалізовувати у відповідності до міжнародної практики
спеціалізовані фахові професійні асоціації (українські/міжнародні, якщо українські – то такі, що
є дійсними акредитованими членами відповідних міжнародних асоціацій).
5. Відповідно лише ті фахівці, які завершили навчання у такого роду освітній програмі (як правило
це тривалий процес і включає теоретичну і практичну підготовку, супервізовану клінічну
практику, оцінювання та ін. компоненти) і на основі оцінювання їх компетентності їм присвоєно
відповідну кваліфікацію та підтверджено її процедурою акредитації (у багатьох асоціаціях, що
є членами європейських асоціацій, це підтверджується «євросертифікатом» у даному методі)
можуть надавати спеціалізовані види психотерапії у відповідності до сучасних стандартів якості
того чи іншого методу. Відповідно хто б не був замовником послуги спеціалізованої
психотерапевтичної допомоги – приватна особа, державний чи приватний медичний заклад,
страхова компанія і т.д. – лише наявність акредитації (міжнародної/національної) у даному
підході може вважатися критерієм гарантії якісного надання даної послуги і бути підставою до
вибору фахівця для надання такого роду послуги.
6. Відповідні навчальні програми мають забезпечити процедуру продовження професійного
розвитку, регулярної реакредитації у відповідності до міжнародних стандартів даного
психотерапевтичного підходу.

3. Звертаємося до усієї фахової психотерапевтичної спільноти, а також до урядовців, менеджерів сфери
охорони здоров’я та психологічної допомоги з запрошенням до широкої дискусії щодо ідей
реформування регуляції сфери надання психотерапевтичної допомоги, а також психотерапевтичної
освіти та контролю її якості та відповідності сучасним міжнародним стандартам. Сподіваємося, що ці
дискусії втіляться у швидкі, добре продумані реформи та законодавчі зміни, що базуються на діючих
міжнародних стандартах та вестимуть до розвитку якісної психотерапевтичної допомоги в Україні.
Дане звернення прийняте на пленарному засіданні Третьої української науково-практичної
конференції з когнітивно-поведінкової терапії у с.м.т. Пилипець, 19 липня 2015 року
Звернення підтримано:
Українською асоціацією
когнітивно-поведінкової терапії
Карачевський А.Б.
голова Правління
Українським інститутом
когнітивно-поведінкової терапії
Романчук О.І.
голова Правління
Інститутом психічного здоров’я
Українського Католицького
Університету
Романчук О.І.
директор