Гістологія органів ендокринної системи
•
22 j'aime•33,985 vues
Презентація лекції "Гістологія органів ендокринної системи" (Автор - доц. Ходоровська А.А., Буковинський державний медичний університет, 2012)
Recommandé
Contenu connexe
Tendances
Tendances (20)
En vedette
En vedette (9)
Similaire à Гістологія органів ендокринної системи
Similaire à Гістологія органів ендокринної системи (20)
Dernier
Dernier (14)
Гістологія органів ендокринної системи
- 1. ЕНДОКРИННА СИСТЕМА Лектор – доцент Ходоровська Алла Анатоліївна
- 2. Ендокринна система Це сукупність структур: органів, окремих клітин, які секретують в кров та лімфу – гормони. Гормони - це високоактивні регуляторні фактори, які мають стимулюючий або пригнічуючий вплив на основні функції організму: обмін речовин, соматичний ріст, репродуктивні функції. Найбільш важливе значення у цій регуляції належить гіпоталамусу та гіпофізу, що поєднанні за походженням та гістофізіологічною цілісністю в єдиний гіпоталамо-гіпофізарний комплекс, що виконує інтеграцію та координацію функцій всього організму та забезпечує сталість
- 3. В ендокринній системі виділяють таки групи залоз ендокринної системи: І. Центральна група ендокринних залоз: •Гіпоталамус (нейросекреторні ядра) •Гіпофіз (аденогіпофіз та нейрогіпофіз) •Епіфіз ІІ. Периферійна група ендокринних залоз: •Щитоподібна залоза •Прищитоподібна залоза •Наднирникові залози (кіркова та мозкова речовина) ІІІ. Органи, які об’єднують ендокринні та не ендокринні функції: •Гонади (сім’яники та яєчники) •Плацента •Підшлункова залоза ІV. Поодинокі гормонпродукуючі клітини: •Нейроендокринні клітини групи не ендокринних органів – АPUD – серії •Поодинокі ендокринні клітини, які продукують стероїдні та інші гормони
- 4. Ендокринні залози гіпоталамус гіпофіз епіфіз щитоподібна залоза прищитоподібні залози надниркові залози яєчники підшлункова залоза cім’яники
- 5. Таламус правий Таламус лівий Мозочок Гіпоталамус Гіпоталамус - це вищий центр нейроендокринної системи, який координує всі вісцеральні функції та об’єднує ендокринні механізми регуляції з нервовими. Анатомічно виділяють передній, середній та задній гіпоталамус, які побудовані з нервової тканини.
- 6. Гіпоталамус Клітини гіпоталамуса є великі та мали розташовуються групами і утворюють ядра, їх називають нейросекреторними клітинами, оскільки мають здатність синтезувати в кров гормони. Нейросекреторні клітини Нейросекреторні клітини Нейросекреторні клітини
- 7. Нейросекреторні клітини є кровоносний капіляр мультиполярними, в они мають довгі відростки, які можуть виходити за межі гіпоталамуса; в їх базофільній нейросекреторні Ефекторна цитоплазмі клітини клітина міститься велике ядро в якому переважає еухроматин, що свідчить про високу функціональну активність клітин; добре розвинута грЕПС та комплекс гормони
- 8. У передньому Супраоптичні ядра гіпоталамусі Локалізуються парні ядра супраоптичне паравентрикулярне які побудовані з великих нейросекреторних клітин. Аксони цих клітин Паравен- залишають гіпоталамус і трикулярні через гіпофізарну ніжку ядра проникають у задню частку гіпофіза, де закінчуються характерними розширеннями на задня частка кровоносних капілярах - гіпофіза тільцями Херінга.
- 9. Гіпоталамус Супраоптичне ядро Паравентрикулярне ядро Аксони цих клітин залишають гіпоталамус і через гіпофізарну ніжку проникають у задню частку гіпофіза, де закінчуються характерними тільця Херінга розширеннями на кровоносних капілярах - тільцями Херінга.
- 10. Нейросекреторні клітини супраоптичного ядра продукують гормон Паравен- вазопресин трикулярні ядра (антидіуретичний гормон – АДГ), який Супраоптичні ядра викликає: посилення тонусу гладеньких м’язових клітин судинної стінки; зменшує сечовиділення завдяки посиленню реабсорбції води в нирках. клітини
- 11. Нейросекреторні клітини паравентрикулярного ядра продукують гормон окситоцин, який Паравен- трикулярні викликає: ядра координовані скорочення м’язової оболонки матки під Супраоптичні час пологів; ядра скорочення міоепітеліальних клітин кінцевих секреторних відділів молочної залози, що призводить до виведення ними молока; впливає на скорочення міоїдних клітин стінки звивистих канальців. клітини
- 12. У середньому гіпоталамусі локалізуються: аркуатне, дорсомедіальне, вентромедіальне, супрахіазматичне ядра, які побудовані з дрібних нейросекреторних клітин. Ці клітини продукують дві групи біологічно активих речовин (рилізинг-фактори або нейротрасмітери): адено- гіпофіз ліберини та статини, за допомогою яких гіпоталамус контролює гормонутво- рювальну діяльність аденогіпофіза.
- 13. Ліберини Статини стимулюють є антагоністами секрецію гормонів ліберинів, тому, вон клітинами и пригнічують передньої частки функцію клітин гіпофіза. передньої частки гіпофіза.
- 14. Рилізинг-фактори доносяться до гіпофіза системою його ворітної вени. Первинна капілярна сітка розташована на гіпофізарній ніжці. Вторинна капілярна сітка оточює аденогіпофіз.
- 15. У задньому гіпоталамусі є мамілярні премамілярні ядра утворені звичайними нейроцитами, які генерують нервові імпульси та здійснюють регуляторний вплив на периферійні залози без участі гіпофіза.
- 16. Вплив гіпоталамуса на ендокринні органи Здійснюється двома шляхами: трансаденогіпофізарний шлях – гіпоталамічні ліберини активують клітини передньої частки гіпофіза до продукції відповідних гормонів, які впливатимуть на органи-мішені. Залози, які регулюються трансгіпофізарним шляхом називають гіпофіззалежними. До цієї групи залоз відносяться: •щитоподібна залоза (окрім С-клітин) •сім’яники, яєчники •кіркова речовина надниркових
- 17. Вплив Залози, які гіпоталамуса регулюються на ендокринні трансгіпофізарни органи через м шляхом гіпофіз є трансагіпофізарним називають шляхом гіпофіззалежними ФСГ, ЛГ Яєчник вазопресин Сім’яник Нирка окситоцин СТГ пролактин пролактин АКТГ ТТГ Матка Молочна залоза Кістки та м’язи Наднирник Щитоподібна залоза
- 18. Парагіпофізарний шлях – гіпоталамус надсилає свої еферентні нервові імпульси до периферійних ендокринних залоз безпосередньо по симпатичних та парасимпатичних нервах без участі гіпофіза. Залози, які регулюються парагіпофізарним шляхом називають гіпофізнезалежними. До цієї групи залоз відносяться: прищитоподібні залози мозкова речовина надниркових залоз підшлункова залоза С-клітини щитоподібної залози
- 19. Гіпофіз Це центральний ендокринний орган, який регулює функції всіх периферійних гіпофіз- залежних залоз. туберальна Зовні вкритий сполучнотканин- ною капсулою і складається з аденогіпофіза нейрогі- (передня, проміжна та пофіз туберальна частки) аденогіпофіз нейрогіпофіза (задня частка) передня проміжна
- 20. Гіпофіз людини (забарвлення:гематоксилін-еозин) ) туберальна нейрогіпофіз аденогіпофіз
- 21. Передня частка аденогіпофіза Утворена епітеліальними базофільні тяжами (трабекулами) залозистих клітин – аденоцитів, які розташовуються навколо синусоїдних гемокапілярів. Кожна трабекула утворена двома різновидами ендокриноцитів, які на хромофобні основі особливостей забарвлення їх цитоплазми, поділяються хромофільні 40%(ацидфільні та базофільні) на: ацидфільні хромофобні 60%
- 22. Передня частка аденогіпофіза Хромофільні аденоцити — великі за розмірами клітинами, які розташовуються по периферії трабекул, їх цитоплазма інтенсивно забарвлюється гістологічними барвниками. Серед них розрізняють два типи клітин: Ацидофільні 30-35% Базофільні 4-10%
- 23. Ацидофільні аденоцити В цитоплазмі містять великі соматотропоцити щільні гранули, які забарвлюються кислими барвниками. Ядра розташовуються по центру клітини, в їх цитоплазмі добре розвинута ЕПС. Залежно від гормонів, які вони виробляють, їх мамотропоцити поділяють на два типи: соматотропоцити (соматотропні клітини) мамотропоцити (мамотропні клітини).
- 24. Соматотропоцити Це клітини неправильної округлої форми, в ацидофільній цитоплазмі яких є велика кількість дрібних (300-400 нм) секреторних гранул. Клітини виробляють соматотропін (соматотропний гормон – СТГ), який регулює процеси росту як всього організму, так і окремих його органів.
- 25. Схема регуляції процесів росту як всього організму, так і окремих його органів
- 26. Якщо відбувається гіперфункція соматотропоцитів до статевого дозрівання це призводить до гігантизму, що проявляється пропорційним ростом тканин та органів. Якщо гіпофункція до карликовості, що проявляється пропорційним зниженням росту людини. Якщо гіперфункція після статевого дозрівання це викликає непропорційне розростання окремих тканин та органів, зокрема кінцівок, кісток особливо лицьового черепа, язика – акромегалія.
- 27. Мамотропоцити Це – клітини неправильної округлої форми, в ацидофільній цитоплазмі містять найбільші (500–600 нм) серед всіх аденоцитів секреторні гранули. Вони продукують лактотропін (лактотропний гормон – ЛТГ), який стимулює діяльність молочних залоз, активує вироблення молока, посилює функцію жовтого тіла в яєчнику. Впливає на статевий розвиток.
- 28. Базофільні аденоцити В цитоплазмі містять гранули, які забарвлюються основними барвниками. Відносна кількість цих клітин у нормі складає від 4 до 10 % загальної кількості аденоцитів передньої частки. Серед них розрізняють: тиротропоцити (тиротропні клітини) гонадотропоцити (гонадотропні клітини) Є ще аденоцити, які займають проміжне місце між базофільними та ацидофільними кортикотропоцити (кортикотропні клітини)
- 29. Тиротропоцити Це – клітини неправильної полігональної форми, базофільна цитоплазма яких густо заповнена дуже мілкими (80 – 150 нм) гранулами. Клітини виробляють тиротропін (тиротропний гормон – ТТГ), який стимулює секрецію гормонів щитоподібної залози.
- 30. Гонадотропоцити Це – клітини округлої або овальної форми з ексцентрично розташованим ядром, поруч з яким є світла пляма – макула (місце локалізації комплексу Гольджі). Базофільна цитоплазма клітин містить невеликі (200 – 300 нм) секреторні гранули, ЕПС та велику кількість дрібних мітохондрій. Серед гонадотропоцитів розрізняють: фолітропоцити лютропоцити
- 31. Фолітропоцити Лютропоцити продукують фолітропін виробляють лютропін (фолікулостимулю- (лютеїнізуючий ючий гормон – гормон – ЛГ), який ФСГ), який активує стимулює овуляцію, утворення дозрівання фолікулів жовтого тіла в яєчника і стимулює яєчнику, стимулює сперматогенез у секрецію жіночих та сім’яниках. чоловічих статевих гормонів.
- 32. Кортикотропоцити Це – клітини неправильної форми, цитоплазма яких по периферії містить дрібні (200 – 250 нм) гранули у вигляді пухирців зі щільною серцевиною, оточеною світлим обідком. Ці клітини продукують кортикотропін (адренокортикотропний гормон – АКТГ), який стимулює активність клітин пучкової зони кіркової речовини надниркових залоз.
- 33. Хромофобні аденоцити Це – невеликі за базофільні розмірами клітини, які займають середину трабекул, їх цитоплазма слабко забарвлюється і є прозорою, в ній відсутні гранули. Це мало диференційовані хромофобні клітини, які служать джерелом регенерації для аденоцитів, складають біля 60% клітин передньої ацидфільні частки гіпофіза.
- 34. Проміжна частка гіпофіза утворена епітелієм, що складається з двох різновидів клітин: меланотропоцитів та ліпотропоцитів, які формують стінку фолікулів проміжної частки гіпофіза. Порожнина фолікулів заповнена колоїдом з білковим секретом. Меланотропоцити Ліпотропоцити секретують секретують ліпотропін меланотропін (ліпотропний (меланотропний гормон), який стимулює гормон), який впливає обмін ліпідів в на пігментний обмін. організмі. Туберальна частка гіпофіза утворена тяжами кубічних або низькопризматичних епітеліоцитів з помірно базофільною цитоплазмою, функція яких не визначена.
- 35. Проміжна частка гіпофіза (забарвлення:гематоксилін-еозин) фолікул Проміжна частка
- 36. Задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз) складається з гліальних клітин – пітуїцитів та Супраоптичне ядро Паравентрикулярне ядро аксонів нейросекреторних клітин гіпоталамуса, які закінчуються розширеннями на гемокапілярах - тільця Херінга утворюючи аксовазальні синапси. Де накопичуються гормони тільця окситоцин та вазопресин Херінга
- 37. Гіпоталамо-гіпофізарна регуляція ендокринних залоз організму Гіпоталамус аденогіпофіз нейрогіпофіз Надниркова залоза Нирка АКТГ вазопресин СТГ окситоцин пролактин МТГ ФСГ, ЛГ Молочна залоза Кістки та м’язи ТТГ Яєчник Меланоцити шкіри Сім’яник Щитоподібна залоза
- 38. Шишкоподібна залоза (епіфіз) Є нейроендокринним органом, який забезпечує регуляцію: фотоперіодичності (зміна дні і ночі); ритмічності періодичних функцій; циклічності (оваріально- менструальний цикл); А також роботи органів і систем організму. регулює діяльність статевої системи; відіграє важливу роль у регуляції процесів росту та розмноження. biorhythms
- 39. Епіфіз Зовні шишкоподібна залоза вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої всередину нейрогліоцити органа відходять трабекули, що поділяють паренхіму органа на часточки. Паренхіма епіфіза утворена клітинами двох видів: пінеалоцитами нейрогліоцитами пінеалоцити
- 40. Пінеалоцити Представляють собою залозисті клітини досить великих розмірів, багатокутної форми з розгалуженими відростками, які залягають в центрі часточок. Залежно від функціонального стану цих клітин розрізняють головні пінеалоцити, для яких характерна світла цитоплазма збіднена на секреторні включення та темні пінеалоцити, у цитоплазмі яких нагромаджуються ацидофільні або базофільні гранули. Пінеалоцити продукують біологічно активні аміни: мелатонін і серотонін.
- 41. Пінеалоцити Пінеалоцити продукують біологічно активні аміни: мелатонін і серотонін. А також синтезують білкові гормони: Антигонадотропін (пригнічує синтез лютропіна) Гормон, який рівень калію Аргінін-вазотоцин Тироліберин Люліберин Тиротропін
- 42. Пінеалоцити Мелатонін контролює пігментний обмін, статеві функції, добові та сезонні ритми, процеси поділу та диференціації клітин, проявляє антипухлинну активність. Синтез і секреція цього гормону піддається вираженим добовим коливанням: вночі рівень гормону в крові в 10 разів вищий, ніж удень. Серотонін є метаболічним попередником мелатоніну. Його виділення відбувається інтенсивно у денні години та сповільнюється, коли світла бракує. Недостатність серотоніну в тканині мозку є причиною виникнення депресії, а підвищення його концентрації зумовлює емоційний підйом.
- 43. Нейрогліоцити Знаходяться по периферії часточок. Цитоплазма цих клітин збіднена на нейрогліоцити органели, їх відростки проникають до міжчасточкових перегородок, утворює крайову облямівку часточки. Гліальні клітини є видозміненими астроцитами і виконують пінеалоцити опорну функцію.
- 44. Щитоподібна залоза Це - периферійний гіпофіззалежний орган окрім С-клітин ендокринної системи, який регулює основний обмін і забезпечує кальцієвий гомеостаз крові. Зовні щитоподібна залоза покрита сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять перегородки, що ділять її на часточки. Строму часточок складає пухка волокниста сполучна тканина, в якій міститься густа сітка гемокапілярів синусоїдного типу.
- 45. Паренхіму часточок складають ендокринні клітини 2 типів: фолікулярні (тироцити) парафолікулярні (С-клітини або кальцитоніноцити) Фолікулярні утворюють фолікули – структурно-функціональні одиниці щитоподібної залози. Фолікул представляє собою утвір округлої форми, стінка якого утворена одним шаром кубічної форми клітин – тироцитів, що лежать на базальній мембрані, порожнина фолікула заповнена колоїдом. Колоїд – гомогенна оксифільна маса, яка складається з білка колоїд тироглобуліну. Густина колоїду залежить від функціонального стану щитоподібної залози: посилення Фолікул функціональної активності супроводжується його зрідженням, а
- 46. Тироцити – це фолікулярні ендокриноцити, форма яких змінюється також залежно від функціонального стану щитоподібної залози в нормі ці клітини кубічної форми ядра за формою сферичні та помірна кількість мікроворсинок при гіперфункції – клітини видовжується і стають циліндричними ядра форми еліпсоїду, який розташований перпендикулярно базальній мембрані та багато мікроворсинок. при гіпофункції – клітини зплощуються ядра мають вигляд сплощеного еліпсоїда, який лежить паралельно базальній мембрані та відсутні мікроворсинки.
- 47. Апікальна поверхня клітин вкрита короткими мікроворсинками, кількість і висота яких залежить від функціональної активності залози. При гіпофункції кількість мікроворсинок та їх висота зменшуються, при гіперфункції – збільшується. гіпофункція гіперфункція Гіпофункція щитоподібної залози у дитячому віці призводить до розвитку - кретинізму (фізичної та розумової відсталості). У дорослих при гіпофункції щитоподібної залози виникає – мікседема та в результаті гіперфункції щитоподібної залози розвивається – базедова хвороба.
- 48. Функція тироцитів полягає у синтезі, накопиченні та виділенні тиреоїдних гормонів – трийодтироніну (Т3) та тетрайодтироніну (Т4, тироксин). Ці гормони беруть участь у регуляції метаболічних реакцій, прискорюють обмінні процеси, впливають на ріст, диференціацію тканин та розвиток нервової системи. Т3 Т4 тироцит фолікул
- 49. Парафолікулярні (С-клітини, кальцитоніноцити) Вони можуть лежати поодиноко чи між базальною мембраною та базальним полюсом тироцитів це парафолікулярне розташування або між тироцитами - інтрафолікулярне розташування. Але між фолікулами у вигляді компактних скупчень ―міжфолікулярних колоїд острівців‖ розташовуються інтерфолікулярні клітини, які є мало диференційованими і служать джерелом фолікулярні утворення нових фолікулів щитоподібної залози. Парафолікулярні
- 50. Кальцитоніноцити (С-клітини) Це клітини неправильної кальцитоніноцити округлої чи полігональної форми, цитоплазма яких містить добре розвинуті грЕПС та комплекс Гольджі, велику кількість секреторних гранул. С-клітини продукують гормони кальцитонін – знижує рівень кальцію в крові та соматостатин, який пригнічує білковий синтез і є антагоністом тироцити кровеносний капіляр
- 51. Щитоподібна залоза (С-клітини) Забарвлення: імпрегнація сріблом На гістопрепаратах, які колоїд забарвлені гематоксиліном- еозином, кальцитоніноцити (С-клітини) важко відрізнити від тироцитів для їх ідентифікації С-клітини використовується імпрегнація сріблом.
- 52. Прищитоподібні залози У людини є чотири прищитоподібні залози, які розташовані на задній поверхні щитоподібної залози під спільною сполучнотканинною капсулою. Паренхіма залози представлена різної форми епітеліальними тяжами (трабекулами) та скупченнями клітин – паратироцитів, між якими розташовані гемокапіляри.
- 53. Прищитоподібна та щитоподібна залози (забарвлення: гематоксилін-еозин)
- 54. Паратироцити це залозисті клітини, які залежно від функціонального стану залози поділяються на: головні (базофільні) ацидофільні Головні (базофільні) паратироцити утворюють основну частину паренхіми залози. Це дрібні клітини полігональної форми з базофільною цитоплазмою, по периферії якої розсіяні скупчення вільних рибосом, добре розвинута грЕПС, комплекс Гольджі. Серед головних паратироцитів розрізняють світлі та темні клітини, які віддзеркалюють стани функціональної активності прищитоподібних залоз. Темні клітини – активно функціонуючі клітини, цитоплазма яких містить добре розвинутий синтетичний апарат; Світлі клітини – неактивні клітини, в їх цитоплазмі багато лізосом та гранул глікогену. Співвідношення неактивних і активних складає 3-5:1.
- 55. Головні клітини Виробляють паратирин (паратгормон), який впливає на кісткову тканину, збільшує відносну кількість остеокластів і підвищує їх активність. Внаслідок цього посилюється виведення кальцію з кісток у кров, де рівень його вмісту підвищується. Паратирин є антагоністом кальцитоніну, якій забезпечує зниження кальцію в крові. кальцитонін паратирин Зменшення реабсорбції в крові
- 56. Ацидофільні паратироцити Рівномірно розподілені в паренхімі залози і розташовуються серед базофільні головних (базофільних) клітин. У цитоплазмі цих клітин містяться великі мітохондрії, слабко розвинутий комплекс Гольджі, помірно розвинута ацидофільні ЕПС, секреторні гранули відсутні. З віком кількість цих клітин збільшується.
- 57. Надниркова залоза Це – парний ендокринний орган, який розташовується над верхнім полюсом нирок. Зовні залоза вкрита сполучнотканиною капсулою, в якій містяться жирові клітини та кровоносні судини.
- 58. Надниркова залоза складається з двох частин: кіркової речовини мозкової речовини Вони відрізняються за будовою, походженням і функцією. Кіркова речовина капсула клубочкова зона мозкова речовина пучкова кіркова зона речовина сітчаста зона мозкова мозкова речовина речовина
- 59. Кіркова речовина включає три зони: клубочкову пучкову сітчасту Кожна зона утворена тяжами епітеліальних клітин – кіркових ендокриноцитів з їх характерним розташуванням, проміжки між якими заповнені прошарками сполучної тканини. Кіркова речовина капсула клубочкова зона мозкова речовина пучкова кіркова зона речовина сітчаста зона мозкова мозкова речовина речовина
- 60. Клубочкова зона прилягає до капсули залози і утворена невеликими клітинами призматичної форми, які формують округлі скупчення у вигляді клубочків в оточенні гемокапілярів. У цитоплазмі епітеліоцитів помірно розвинуті комплекс Гольджі та аЕПС. Зустрічаються мітохондрії двох видів: видовжені з пластинчастими кристами та округлі з тубулярними кристами. Цитоплазма містить мало ліпідних включень. капсула клубочкова зона мозкова речовина кіркова речовина кіркова пучкова речовина зона сітчаста зона мозкова мозкова мозковаа речовина речовина
- 61. Ендокриноцити клубочкової зони кори надниркових залоз секретують мінералокортикоїди, основним з яких є гормон альдостерон, який посилює реабсорбцію натрію в дистальних канальцях нефрона, збільшує об’єм крові та підвищує артеріальний тиск. Альдостерон також має властивість посилювати запальні процеси. капсула клубочкова зона мозкова речовина кіркова речовина кіркова пучкова речовина зона сітчаста зона мозкова мозкова мозковаа речовина речовина
- 62. Пучкова зона Є найбільшою та розташовується у середній частині кори надниркових залоз. Вона утворена великими клітинами кубічної чи циліндричної форми, які формують радіально орієнтовані тяжі (пучки), що йдуть паралельними рядами перпендикулярно до поверхні кори. В оксифільній цитоплазмі ендокриноцитів пучкової зони міститься добре розвинута аЕПС, мітохондрії з тубулярними кристами та велика кількість ліпідних включень.
- 63. Ендокриноцити пучкової зони кори надниркової залози секретують глюкокортикоїдні гормони: кортизон, гідрокортизон, кортикостерон, які регулюють обмін вуглеводів, білків та ліпідів, стимулюють енергетичний обмін, забезпечують резистентність до стресу, а також пригнічують запальні та алергічні реакції в організмі. капсула клубочкова зона мозкова речовина кіркова речовина кіркова пучкова речовина зона сітчаста зона мозкова мозкова мозковаа речовина речовина
- 64. Сітчаста зона Прилягає до мозкової речовини надниркових залоз, складається з невпорядковано розташованих епітеліальних тяжів, що утворюють сітку. Ендокриноцити в більшості кубічної форми та невеликих розмірів. У їх цитоплазмі добре розвинута аЕПС та комплекс Гольджі, мітохондрії з тубулярними кристами, вміст ліпідних включень зменшується.
- 65. Ендокриноцити сітчастої зони кори надниркових залоз виробляють статеві стероїди, в першу чергу андрогени, а також у невеликій кількості естроген та прогестерон. Фізіологічна дія андрогенстероїдного гормону аналогічна дії тестостерону сім’яника. капсула клубочкова зона мозкова речовина кіркова речовина кіркова пучкова речовина зона сітчаста зона мозкова мозкова мозковаа речовина речовина
- 66. У жінок якіх переважає синтез андрогенстероїдного гормону призводять до розвитку вторинних статевих ознак чоловічої статі, зокрема появи бороди та вусів. Якщо у чоловіків переважає синтез естрогену та прогестерону це призводять до розвитку вторинних статевих ознак жіночої статі.
- 67. Між трьома зонами кіркової речовини трапляються скупчення малодиференційованих клітин, які є джерелом фізіологічної регенерації відповідної частини надниркової залози. І прошарок - локалізований між капсулою та клубочковою зоною. ІІ прошарок (суданофобна зона) – знаходиться між клубочковою та пучковою зонами. У цитоплазмі клітин цієї зони майже відсутні ліпідні включення, що не дає епітеліоцитам зафарбовуватись суданом. На межі сітчастої зони та мозкової речовини надниркових залоз виявляється Х-зона, яка представляє собою залишки клітин ембріональної кори надниркових залоз. капсула клубочкова зона мозкова речовина кіркова речовина кіркова пучкова речовина зона сітчаста зона мозкова мозкова мозковаа речовина речовина
- 68. Мозкова речовина Надниркових залоз відмежована від кіркової речовини тоненьким прошарком сполучної тканини. Паренхіму залози складають хромафіноцити – великі клітини округлої або полігональної форми, цитоплазма яких містить велике ексцентрично розташоване ядро, дрібні видовжені мітохондрії, численні вільні рибосоми та цистерни ЕПС. Хромафінні клітини розташовані у вигляді тяжів, які контактують з широкою сіткою гемокапілярів.
- 69. Мозкова речовина За характером синтезованих речовин розрізняють : епінефроцити норепінефроцити Епінефроцити (світлі ендокриноцити) мають світлу, заповнену секреторними гранулами цитоплазму та синтезують адреналін. Норепінефроцити (темні ендокриноцити) містять темну вакуолізовану цитоплазму, яка після обробки розчином калію біхромату набуває бурого кольору та синтезують норадреналін. Адреналін та норадреналін – катехоламіни та нейромедіатори, які змінюють діяльність серцево-судинної та нервової систем, процеси вуглеводневого обміну.
- 70. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !