Віртуальна виставка присвячена до всеукраїнського Дня вишиванки.

2. Вишивала матінка
Сину оберіг.
Перший подих затінку
На сорочку ліг.
Ниточка до ниточки,
Хрестиком стібок.
Гілочка до гілочки,
Вишила дубок.
Вишивала матінка
Донечці квітки.
Квітне перша маківка,
Квітнуть нагідки.
Ниточка до ниточки,
Хрестиком стібок.
Квіточка до квіточки,
Вишила вінок.
Наталя Карпенко
ВИШИВАЛА МАТІНКА

3. З прадавніх часів вишиванка була для
українців не просто одягом. У ній були
зашифровані сакральні символи, які зберігають
історію народу, його ідентичність.
Сьогодні вишивка – ніби стародавній
літопис, через який можна доторкнутися до
історії та культури кожного куточка України.
Історія виникнення вишивки пов’язана з
Трипільською культурою, яку відносять до епохи
пізнього неоліту.
Але до нашого часу полотна із льону й
коноплі, звісно, не збереглися. Лише фрагменти
трипільської кераміки — свідки історії
українського вишитого одягу.
Історія української
вишиванки і сучасність

4. ТОП-15 фактів про українську вишиванку
 Українська вишиванка має дуже давнє походження. Численні дослідження свідчать,
що вбрання із вишивкою створювали ще до VI ст.
 Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, а, згідно з повір’ями, були
таким собі оберегом для їхніх власників від зла. Тому сорочки оздоблювали
візерунками на рукавах, комірах і подолі, щоб візерунок торкався тіла.
 Вишивати національний одяг раніше бралися лише жінки, адже саме вони дарували
виробу потужну позитивну енергетику. Зараз вишивають не тільки жінки, а й
чоловіки.
 У кожному регіоні України є своя техніка вишивання, орнамент і традиційні кольори
вишиванки. Іноді навіть окремі села можуть похвалитися своїми особливими
вишиванками.
 В Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших –
хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.

5.  Для прикраси побуту використовували вишиті рушники, подушки, доріжки.
Цікава статистика : у бідної нареченої у скрині для приданого було 30-40
вишиванок, із середнім достатком – 50-70, заможні дівчата збирали 100 і більше
предметів одягу.
В українських родинах дівчину з раннього дитинства навчали вишиванню, щоб
зібрати придане для її майбутньої сім’ї: одяг для себе, дітей, чоловіка.
Вишивали те чого бажали собі – символи щастя, достатку, багатого роду, родючої
землі.
 Щоб сорочка стала оберегом, жінки дотримувалися посту і молилися.
Вираз « Своя сорочка ближче до тіла» сягає корінням до вишиванки.
На весілля у деяких регіонах чоловіки надягали дві сорочки – на тіло ту, що
вишита матір’ю, як родова, а зверху ту, яку вишила наречена.

6.  Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років – усе
залежить від складності технік.
 Першим модником, який поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став
Іван Франко. Він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому
вигляді письменника можна побачити на 20-гривневій купюрі.
 Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була
зафіксована у День Незалежності в 2011 році у місті Рівному. На центральному
Майдані міста тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у
Книзі рекордів України.
 Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. Натомість
вишиванки чорного кольору у давнину було прийнято одягати лише чоловікам.
 Українське національне вбрання все більше надихає дизайнерів. На модних
подіумах тема вишивки подається у найрізноманітніших варіантах.

7. Види орнаментів
Вишивання є
національним мистецтвом та
ремеслом українців,
звичайно, у залежності від
регіону існують певні
розбіжності у використанні
елементів орнаментів,
естетичності їх
розташування, гами кольорів,
а також у використанні
певних технік.

8. Вишиванка мала свої особливості залежно від регіону

9. Наш народ ставився до вишиванок як до святині. Вони передавалися з покоління в
покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки
часто зустрічається в народних піснях. За традицією, дівчина, готуючи придане, мала
власноруч вишити своєму нареченому сорочку.

10. Слава нашого національного мистецтва
виходить далеко за межі України та інших
слов’янських країн. Справжня колоритна
барвиста українська сорочка, зроблена з льону й
вишита вручну, оздоблена національними
орнаментами та виконана різноманітними
техніками вишивання, втілює всю родючість
української землі та щедрість і гостинність
українського народу.
Вишивання сорочок з давніх давен органічно
увійшло в життя народу, воно втілює в собі всі
його естетичні принципи, ідеали добра та краси,
прагнення до довершеного і витонченого.

11. Вишиванка — це символ здоров'я та краси, щасливої долі й родової пам'яті,
порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й
оберіг. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання:
парубкові-нареченому, чоловікові чи хлопцеві; дівчині чи заміжній жінці.

12. Мальви усміхнулися
З рушничка мені,
В сонечко вдягнулися
Вже на полотні.
Квіточка до квіточки –
Сила вікова,
То і мама й діточки,
То любов жива.
Дрібно помережаний
З льону рушничок,
Він із долі межами –
В полі колосок.
Він – стежина росяна,
Там, де маків цвіт,
Де ногами босими
Ходим стільки літ.
Стежечка барвистая –
Мамин оберіг.
До хатини рідної
Рушничок проліг.
Галина Онацька
РУШНИЧОК

13. Символіка вишивки на весільних рушниках
Весільний рушник – це оберіг, що має
своєрідну магічну дію: він покликаний оберігати
новостворену родину від впливу зовнішніх
негативних факторів та захищати її майбутніх
дітей.
На весільних рушниках вишивають пари
голубів як символ любові і злагоди, півнів як
початок нового дня, нового життя, лебедів на
знак вірності один одному.

14. На рушниках можна зустріти наступні орнаменти, сакральні
знаки:
Етнічний оберіг у вигляді Горнятка та Берегині. Квітучі гілочки з пташечками,
жіноча фігура чи яскрава квітка несуть у собі багато значень. Це і матінка природа, і
жінка в якості матері, яка продовжує рід, дарує нове життя. У Горнятку схована система
Всесвіту, безперервний життєвий цикл.
Калина – національне українське дерево. Воно означає вірність, надію, а ще є
символом жіночої краси, сили. Гілочку дерева дівчина дарувала обраному, даючи згоду
вийти заміж, а ще саме калина насиченого червоного кольору стала ознакою
безсмертного українського роду.

15. Виноград - його містить майже кожна заготовка на рушник бісером, адже цей
плід символізує працьовитість, добробут та достаток молодої родини.
Дуб – священне дерево для нашого народу, він став оберегом для всіх
чоловіків, є символом життєдайної сили усього роду.
Маківки - зберігають та продовжують рід. Ця неймовірно тендітна квіточка –
символ перемоги українців, вона завжди нагадує про полеглих в боях воїнів,
оберігаючи незалежність держави. А ще маківки здатні захищати людину від зла,
недобрих поглядів.
Докладніше: https://life.pravda.com.ua/travel/2009/07/14/23084/

16. Історія Дня вишиванки
День вишиванки – відносно нове народне свято, покликане
сприянню єдності і культурного відродження всього
багатонаціонального українського народу.
Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли
одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію
підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в
подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього
приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі
підтримати Україну.

17. День вишиванки — це не лише привід
показати красу свого вишитого строю, але й
можливість на повні легені сказати: “Я
українець/українка — це моя історія та
культура, і я нею пишаюсь”.
Стати учасником Дня вишиванки
надзвичайно просто: варто лише вдягнути
вишиту річ чи вбрання з національними
принтами, і ти - частина історії своєї країни,
частина її культури та самобутності.

18. Вишиванку я виймаю зі старої скрині
Тай дивлюся – в ній відбита доля
України:
Вимочена в зимних водах, витрясена
вітром,
Випрядена, висукана на промінні
світла;
Перекраяна віками, часом перешита,
Увібрала в себе взори давні й розмаїті...
Полотно сиробіленьке вишите хрестами,
То сорочка так сплакнула чорними
нитками.
І листочки потемнілі як сліди
лишились...
А на весни повернуло – пагінці ожили;
Заврунились між колюччям пуп’янки на
пруттях –
Дивні ружі зайнялися на жіночих грудях...
Рукави, мов ясні крила, взялись квітоньками.
Наче пісня чорнобрива, що живе між нами, –
Сокровенна вишиванка з дорогого краю.
Отакі мережу думи, як її вбираю...
…Ці реліквії правдавні – в долях наших з
кров’ю.
В них-бо серце України – зіткане любов’ю.
Надія Козак
ДАВНЯ ВИШИВАНКА

19. Ніколаєва Тамара Олександрівна
Історія українського костюма /
Т. О. Ніколаєва. - Київ : Либідь,
1996. – 173 с.
Кара-Васильєва Тетяна
Історія української вишивки /
Т. Кара-Васильєва. - Київ :
Мистецтво, 2008. - 464 с.
Українська вишивка : альбом / авт.-упоряд.
Т. Кара-Васильєва. - Київ : Мистецтво, 1993.
- 264 с. : іл.

20. Варивончик Анастасія Віталіївна.
Традиційна народна вишивка як складова
українського одягу (ХХ ст.) : навч. посіб. /
А. В. Варивончик ; Київ. ун-т ім. Б.
Грінченка, Ін-т мистецтв. - Київ, 2013. –
108 с.
Камінська Надія Михайлівна.
Костюм в Україні від Київської Русі до
XXI століття / Н. М. Камінська, С. І.
Нікуленко. - Харків : Золоті сторінки, 2004.
– 207 с : a-іл.
Николаева Тамара Александровна.
Украинская народная одежда :
Среднее Поднепровье /
Т. А. Николаева. - Киев : Наук.
думка, 1987. – 246 с.

21. Матейко Катерина Іванівна.
Український народний одяг / К. І. Матейко ;
Киъв : Наук. думка, 1977. – 223 с : a-іл.
«Цінуйте українське!
Шануйте рідне!
Українці, єднаймося!».

23. Віртуальну виставку підготувала
провідний бібліотекар Наукової бібліотеки Київського
Національного університету культури і мистецтв
Шапчиць Ольга Іванівна