2. Інфекційні хвороби –
це розлади здоров’я людей.
Спричиняються
• Живими
збудниками
(вірусами,
бактеріями,
найпростішими,
грибками,
гельмінтами,
кліщами)
• Продуктами
життєдіяльності
збудників
(токсинами)
• Патогенними
білками (пріонами)
Передаються від заражених людей здоровим і супроводжуються
масовим поширенням.
3. ВІРУСИ
Носії доклітинної форми життя,
розмножуються лише тоді, коли
проникають у клітини чужого
організму й живуть за їхній рахунок
Викликають захворювання:
грип
паротит
герпес
віспу
сказ
кір
СНІД
6. БАКТЕРІЇ
Це клітинні доядерні організми різної форми.
В організмі людини їх налічується приблизно
100000 млрд.
Розрізняють
безпечні (корисні для травлення)
небезпечні – хвороботворні
(виділяють токсини)
Викликають захворювання:
ангіну , туберкульоз, холеру, чуму,
кашлюк, ботулізм, сальмонельоз,
черевний тиф, пневмонію
7. НАЙПРОСТІШІ
Це мікроскопічні одноклітинні
тварини, які можуть викликати
небезпечні хвороби людини:
амебіаз (дизентерійна амеба),
балантідіоз (інфузорія балантідія),
малярію (малярійний плазмодій).
Щороку від 1,5-3 млн. людей
вмирає від малярії, це в 15 разів
більше ніж від СНІДу.
8. ГРИБКИ
Спори епідермофітії
Деякі види грибів (грибки) можуть
рости на тілі людини й викликати
інфекційні захворювання.
Епідермофітія – захворювання,
яке викликається грибком, що
росте між пальцями ніг, місце
зараження басейн, сауна, лазня.
Для лікування необхідно тримати
уражені місця в сухості й
використовувати протигрибкові
засоби.
9. ГЕЛЬМІНТИ
Гельмінтози – це захворювання, які
викликаються паразитичними червами
та їх личинками.
Гельмінти здійснюють патогенний
вплив на організм людини, який
виявляється в алергічній, токсичній,
механічній дії й поглинанні харчових
речовин.
13. СТАДІЇ РОЗВИТКУ ІНФЕКЦІЙНОГО
ЗАХВОРЮВАННЯ
Інкубацій-
ний період
• час з
моменту
зараженн
я до
початку
клінічних
прояв
хвороби
Продромаль-
ний період
• прояв перших
клінічних
симптомів:
слабкості,
швидкої
втомлюваності,
відсутності
апетиту та
інших
Період гострих
проявів
захворювання
• підвищення
температури,
висипання,
ураження
Період
одужання
• зникнення
типових
симптомів
14. МАСШТАБИ ПОШИРЕННЯ
ІНФЕКЦІЙНИХ
ЗАХВОРОВАНЬ
ЕПІДЕМІЯ – масове поширення якої-
небудь інфекційної хвороби.
ПАНДЕМІЯ – найвищій ступінь розвитку
епідемії, що поширилася на більшість
населення однієї чи кількох країн.
15. НАСЛІДКИ ПОШИРЕННЯ
ЕПІДЕМІЙ
БУБОННА
ЧУМА
1347-1350 рр.
Європа, загинуло
25 млн. людей.
1896-1907 рр.
Індія, вмерло
3 млн. людей.
1899 р. Загинуло
10 млн. людей.
ГРИП
1918-1919 рр.
від “іспанки” померло
50 млн. людей або
2,7 % населення Землі.
1957 р. “азіатський”
грип 2 млн. людей.
2003 р.
“пташиний” грип
(А/H5N1)
262 людини.
2009 р.
“свинячий” грип
(А/H1N1)
4999 людей.
ХОЛЕРА
1817-1926 рр.
померло
2 млн. людей.
2010 р.
на Гаїті
померло
1523 чоловіки.
16. В Україні в 1993 році
зареєстрована епідемія
туберкульозу.
Згідно даним Інституту
економіки Національної
Академії Наук, зараз кількість
хворих на туберкульоз складає
1,4 % населення України.
17. ТУБЕРКУЛЬОЗ – НЕБЕЗПЕЧНЕ
ЗАХВОРОВАННЯ
Збудник – мікобактерія туберкульозу (паличка Коха).
Симптоми туберкульозу:
• Кашель більше двох тижнів;
• Домішки крові в мокротинні;
• Підвищена температура тіла;
• Біль в грудний клітині;
• Зниження апетиту й ваги;
• Загальна слабкість;
• Втомлюваність;
• Підвищена пітливість, особливо вночі.
20. Захворюваність в місті Бердянську на активний
туберкульоз серед різних вікових груп
(на 100 тис. населення)
0
10
20
30
40
50
60
70
80
90
Дорослі
Підлітки
Діти
21. •Вакцінація
•Уникнення
шкідливих звичок
•Загартовування
•Збалансоване
харчування
•Санітарно –
просвітня робота
•Введення в меню
вітамінів
•Здоровий спосіб
життя
•Дотримання
санітарно-
гігієничних умов
•Дотримання
режиму дня
•Загальне
мед.обслуговування
•Обстеження
населення
•Диспансерне
обстеження
•Підвищення
імунітету
•Озеленення міст
•Хіміопрофілактика
•Відокремлення
хворих та здорових
ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
22. ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ
ЗАХВОРЮВАНЬ
• Виявлення та ізоляція хворих;
• Знищення джерела інфекції;
• Профілактичне обстеження населення;
• Щеплення;
• Дотримання правил особистої гігієни;
• Санітарно-просвітницька робота;
• Відмова від шкідливих звичок, загартовування;
• Раціональне харчування;
• Вживання вітамінів, мінералів;
• Покращення житлово-побутових умов.