Робота конкурсу «Від Магдебурга до твого міста: очима тих, хто не байдужий» Назва: Усе велике починається з малого. (Кременець і Магдебурзьке право) Автор: Штука Світлана

2. Історичний нарис
 За деякими джерелами,
Кременецька фортеця була
збудована ще за
дохристиянських часів у VIII—IX
століттях і існує гіпотеза, що
після утворення в IX столітті
Київської держави, Кременець
ввійшов до її складу. Крім того,
перші згадки про Кременець є у
польських енциклопедичних
словниках під 1064 роком. У
2007 році в центрі старовинного
міста археологи розкопали
залишки давньої будівлі,
датованої Х століттям. З
Кременецькою фортецею
пов'язана одна легенда про
дівчину Ірву, згідно з якою
авари штурмували місцеву
фортецю, яку обороняли дуліби.
 Перша писемна згадка — 1227,
коли тогочасний володар замку
Мстислав Удатний вщент розбив
під містом угорські війська
короля Андрія ІІ.

3.  У 13 ст. Кременець не раз витримував напади чужоземних загарбників.
Якраз у 1226 р. під стінами замку руські воїни розгромили об'єднані
сили угорських та польських військ. Взимку 1240 р. марно намагався
здобути фортецю Батий. У 1255 р. під Кременцем воїни князя Данила
Галицького завдали поразки ординцям воєводи Куремси.

4. Початок у Кременці магдебурзького права пов'язаний із
великим князем литовським Свидригайлом, який 9 травня
1438 р. видав відповідний локаційний привілей.

5. 1438 р. м. Кременець одержує
Магдебурзьке право
Міська владна
структура
РАДА – вищий орган місцевого
самоврядування. Кременецька рада
складалася із 4 осіб, які
переобиралися в кінці року. Кожен ЛАВА – колегія, що
із четвірки радців мав протягом вирішувала кримінальні
трьох місяців займати крісло справи
бурмистра. Війт – очільник міської
влади, якого призначав
король, очолював лаву.
Присяжники (лавники) – допомагали Лентвійт - заступник
війтові формулювати вироки, допитувати війта, допомагав
присяжних. У Кременці їх було 2. здійснювати судочинство.
Гайні суди – це засідання в яких
брали участь війт, лентвійт і
присяжними. Розглядали
цивільні, кримінальні і справи
що, стосувалися іноземців.

6. Наприкінці 15 ст. внаслідок нападів татар місто знелюдніло, у 2-й
третині 16 ст., під час перебування в руках віленського біскупа
Януша (1529-1535) та королеви Бони (1536—1556) відродилося й
перетворилося на один із провідних економічних центрів регіону.
Король польський і великий князь литовський Сигізмунд I Старий
передає 4 квітня 1536 року Кременецький замок із селами своїй
дружині Боні Сфорца, яка володіє замком у 1536—1556 роках, і на
честь якої, за однією з версій, названа замкова гора. Бона суттєво
укріпила замок, який на той час мав три вежі і досить високі стіни з
гарматами. В середині замку було розташовано казарми для
гарнізону, різні господарські споруди, порохівниці тощо.

7. Володарка замку Боною Сфорца
д’Арагони, яку місцева традиція пов’язує
із надзвичайною жорстокістю. За однією
із легенд королева прагнула вічної
молодості – тому й купалась у людській
крові. В одній із башт Кремнецького
замку замість перекриття була решітка з
гострими голками. Бона стояла під цим
“ситом”, а зверху на голки кидали
дівчину, обов’язково цнотливу.
Правителька приймала “душ”… Так вона
знищила понад 300 дівчат.
Говорили, що вона влаштувала для себе
своєрідний гарем із красенів-охоронців,
і саме за це її старший син Сигізмунд II
Август випровадив матір /після
підписання дарчих паперів/ на
батьківщину до родового князівства Барі
в Італію. В дійсності королева була
жінкою самовладною і їй приписують
провідну роль в отруєнні дружини свого
Сигізмунд із своїми дружинами. сина Сигізмунда.

8.  Протягом 16— першої
половини 17 ст.
Кременець вважається
визначним центром
ремесла і торгівлі на
Волині. На початку 17
ст. у місті жило понад
6,5 тис. чоловік. Двічі на
рік у ньому
влаштовувались великі
на той час міжнародні
торги.

9.  На початку визвольної війни українського народу
1648 — 1654 рр. у фортеці переховувалася шляхта з
Волині, Поділля й Галичини. Наприкінці вересня 1648
р. фортецю оточило семитисячне військо Максима
Кривоноса. Згодом до нього приєдналося три тисячі
місцевих ополченців на чолі Колодкою, який, за
переказами, був родом з села Підлісці, що поблизу
Кременця. Шість тижнів тривала облога замку. При
допомозі місцевого населення, яке вказало на слабке
місце оборони, замок був здобутий і зруйнований.
Після цього він більше не відбудовувався.

10. За 3-м поділом Речі Посполитої (1795) Кременець відійшов до
Російської імперії. Спочатку місто включили в Подільську, а
1796 — Волинську губернії. 1805 тут відкрилася Вища Волинська
гімназія, 1819 реорганізована у Волинський ліцей (діяв до 1833).
Місто стало авторитетним центром освіти й науки й отримало
образну назву «Волинські Афіни». 1830-ті внаслідок
запровадження у державних установах російської мови, заміни
Литовського Статуту російським законодавством, закриття
ліцею та францисканського й базиліанського монастирів
Кременець остаточно втратив риси повітового центру Речі
Посполитої і перетворився на провінційне місто Російської
імперії. Ліцей мав велику бібліотеку (понад 50000 томів), у тому
числі 1500 інкунабул (першодруків, надрукованих до 1500 р.). На
базі бібліотеки ліцею у 1834 р. був створений Київський
університет.

11. Юліуш Словацький жив у Кременці у 1810—
1811 рр. В 1969 році на подвір'ї встановлено
мармурове погруддя поета (скульптор В. З.
Бородай). У 2002 році закінчено реставрацію
будівлі і з 2004 року тут діє літературно-
меморіальний музей Юліуша Словацького.

12. Якщо ти будеш у моїй країні,
Де котить Іква води свої сині,
Де гори пнуться у блакить високу,
Де дзвонить місто над сріблом
потоку,
Де квітчані конваліями луки
Біжать по схилах по міському
бруку, —
Якщо там будеш, душе моя мила,
Хоч з променя повернена до тіла,
—
Мою журбу ти спом'янеш в тім
краї.
Вона, мов ангел, золотий, ширяє.
А часом лине, як орел крилатий,
І знов сіда на скелях спочивати.
Легке повітря мов цілющу воду,
Там лив з грудей я рідному
народу...

13. Сьогодні Кременець це розвинутий районний центр, який має власні
органи місцевого управління.
Щороку місто відвідує сотні туристів із Європи, зокрема поляки, росіяни.
Вони відчувають спорідненість із «Волинськими Афінами». Адже тісно
переплетена історія та культура дає відгомін і до сьогодні.

14. Підготувала: Штука С. В.