1. Буддизм Студентки ІІ курсу 22 групи (ІФОН) НПУ ім. М. П. Драгоманова Дущенко Наталії
2. План: Вступ Основні ідеї буддизму Священні тексти Течії та школи Дзен - буддизм Ламаїзм Життєвий шлях та культ Будди Буддизм у Європі Знайомство України з буддизмом Висновок
4. Вступ Буддизм ніколи не був єдиною церковною організацією. Єдиним спільним для всіх буддистів правилом є право оберігати три цінності: Будду, Дхарму і Самгху. Буддизм виник в Індії в сер. І тис. до н.е. Це був період кризи древньої ведичної релігії, хранителями якої були брахмани. Виникнення буддизму тісно пов'язане з розчаруванням частини давньоіндійського суспільства у ведичній релігії з її ритуалізмом та формальним благочестям, а також з її певними протиріччями та конфліктами між брахманами (жерцями) та кшатриями (уособлювали владу давньоіндійських царів).
6. Основніположення буддизму викладені в Чотирьохістинахшляхетних: 1. Життянеминуче пов'язанезістражданнями; 2. Причиною страждання є жадоба чуттєвихнасолод; 3. Щоб уникнути страждань, треба звільнитися від цієїжадоби 4. і досягтиповногозаспокоєння — Ніббани (санскрит: Нірвани).
7. Хочаіснуєбагатонапрямів і шкіл буддизму, існують його головніфілософські засади, що поділяютьвсібуддисти, Трилакшана (Три ознакиБуддійського вчення): 1. Анітья, визнаннянепостійного, мінливого характеру всесвіту. Нема нічогопостійного. 2. Анатман, відсутністьвіри в індивідуальну "душу". 3. Дукха, страждання як універсальний принцип непробудженогобуття. Буддизм вчитьробитидобрі та вмілівчинки, уникатизлихтаневмілихвчинків, а такожочищувати та розвиватирозум. Мета цих практик — покласти край стражданням та досягтивгасання (Ніббана) жадоби, злостітаомани, і тим самим досягтиПробудження (Бодхі). Хоча буддизм не заперечуеіснуваннябожественихістот (вони згадуються в буддійських текстах), він не приписуєїмповноваженьтворіння, спасіння або суду. Вважається, що вони, як і люди, мають певнийвплив на події в світі. Деякібуддійські школи звертаються до них за допомогоюритуалів.
8. Етика у буддизмі Буддійськаетикапобудована на засадах незавданняшкоди та помірності. Виховання при цьомуспрямоване на розвитокморальності (сіла), зосередженості (самадхі) та мудрості (пання). За допомогоюмедитаціїбуддистипізнаютьмеханізмироботирозуму та причинно-наслідковізв'язки між тілесними та психічнимипроцесами. В буддистськійетицііснує 10 невмілихвчинків, якіприводять до страждань, як самого буддиста так і оточуючих його осіб. Їхрозділено на три категорії: тілесні, словесні та духовніневмілівчинки. До тілеснихвідносяться: вбивство, крадіжка та помилковісексуальнівідносини (подружнязрада, педофіліятаінше). Словесніневмілідії: брехня, сіяннярозбрату (розмови, яківедуть до сварок), образливі слова та безглуздарозмова. Духовниминевмілимидіями є: користолюбство, недоброзичливеставлення до інших та невірні погляди.
9. Благородний шлях до спасіннявключає 8 кроків: 1. Правильнерозуміння сутності вчення. 2. Правильнепрагнення до спасіння. 3. Правильна думка. 4.Правильна мова, позбавленаобрази. 5.Правильна дія. 6. Правильнийспосіб життя. 7.Правильне зусилля. 8.Правильна концентрація.
11. Священнітексти Виникнення буддизму булопов'язане з появою ряду творів, що увійшлизгодом до складу канонічногозводу буддизму — Тіпітаки; це слово означає мовоюпалі «три кошики». Тіпітакубулокодифіковано в 1 ст. до н.е. ТекстиТіпітакирозділено на три частини - пітаки: Віная-пітака, Сутта-пітакайАбхідхамма-пітака. Віная-пітакаприсвяченапереважно правилам поведінкиченців і порядкам у чернечих общинах. Центральну і найбільшучастинуТіпітакискладаєСутта-пітака. Вона міститьвеличезнукількістьоповідань про окреміепізоди життя Будди і його висловів. У третьому «кошику» — Абхідхамма-пітака — містятьсяголовним чином проповіді і повчання на етичнійабстрактно-філософські теми.
13. Течії та школи Існуєкількадесятківтечій буддизму, якіможназагаломзгрупуватиу три типи:
14. Ваджраяна («Діамантоваколісниця») поділяєбагато з основнихконцепційМахаяни, але разом з тимвикористовуєвеликукількістьтехнік, призначених для вдосконаленнябуддійської практики. Одна з складовихВаджраяни — використанняпсихофізичноїенергії як засобудосягненняглибокіхстанівзосередження та усвідомлення. Ціглибокістани в свою чергувикористовуються як шлях до стану Будди. Стверджується, що за допомогоюцихтехнікможнадосягти стану Буддивсього за одне життя. В доповнення до текстівТхеравади та Махаяни, буддистиВаджраянивизнаютьвеликукількістьтекстів, в тому числібуддійськіТантри. Ваджраянусьогоднісповідують в основному в Тібеті, Непалі, Бутані, Монголії, Калмикії, північнійІндії, часткововКитаї та Японії; загалом у світіблизькомільйонів людей. НайвідомішимдуховнимлідеромВаджраяни є Далай-лама. В УкраїніВаджраяна представлена громадами Карма Каґ'ю (Й.С. Г'ялваКармапиТхаєДордже, ШамараРінпоче та Оле Нідала , ЛамиПунцога, а також Й.С. КармапиУрг'єнаТринлеДордже та Чог'ямаТрунгпи), громадами Нінгма та Дзогчен.
15. Школа Тхеравада, що означає «Вченняcтарійшин», будує вчення та практику винятково на Палійськомуканоні. Вінвважаєтьсянайстарішим з існуючихбуддійськихканонів, його текстисприймаються як автентичні в усіхгілках буддизму. Практика Тхеравадиспирається на розвиток «ґрунтовноїуваги», що призводить до розвиткувмілихякостей. Буддизм Нікая, і в тому числіТхераваду, іноді називають Хінаяною ("Ницоюколісницею"), хоча це взагалівважаєтьсяневвічливим. Тхеравадусьогоднісповідують в ШріЛанці, М'янмі, Лаосі, Тайланді, частково у В'єтнамі та Малайзії; загалом у світіблизькомільйонів людей. В Україні є окреміпослідовникиТхеравади, проводятьсясемінари з Віпассани .
16. В Махаяні («Великійколісниці») підкреслюєтьсяспівчуття до всіх та самовідданийідеалБодхісаттви.Вдоповнення до текстівшкілНікая, школи Махаянивизнаютьзагалом або частково ряд текстів, записаннихбіляпершогосторіччянашоїери. Ціпізнішітекстинаписані на санскриті, та присвяченідосягненню стану Будди через слідування шляхом Бодхісаттвипротягомнезліченнихвіків. В зв'язку з такими величезнимивідрізками часу, в деяких школах Махаяниприймаєтьсяідеядосягнення переродження в «Чистій землі», що не є саме по собіПробудженням, але як середовище максимально сприяєдосягненнюПробудження. Буддизм Махаянисповідуютьсьогодні у Китаї, Японії, Кореї та більшійчастиніВ'єтнаму; загалом у світіблизькомільйонів людей. В Україні Махаяна представлена послідовникамияпонської школи Нітірен-Сю (НіппондзанМьоходзі) Дзен.
18. Дзен-буддизм як різновид буддизму Дзен-буддизм.один із різновидів буддизму. а останні три десятиліття став предметом широкого зацікавлення у США та ЗахіднійЄвропі. Засновникомвважаєтьсяіндійський монах Бод- хідхарма, якийнібиприбув у 520 р. до Китаю і заснував там особливуезотиричну. тобто призначену лише для вузького кола, школу буддизму", що отрималаназвучань-буддизму. «Чань» (японськедзенТ" є модифікацієютерміна, що передається в японській та китайськіймовахсанскритським словом «дх'яна» — споглядання. Традиціяпов'язує його виникнення з легендою про те, як одного разу Будда замістьбагатослівноїпроповідімовчкипіднявугоруподарованійомуквіти. Всібулирозгублені, і тількистарецьМахакаш'яна із спокійноюпосмішкоюподивився на своговчителя, зрозумівшивсю красномовністьйого безмовноїнастанови. Побачившиие, Будда урочистопромовив, що вінволодієнайдорогоціннішим скарбом, духовним і трансцендентним, якийвінпередаєМахакаш’яні. Цей випадок, що розкриваєнібитоприховану суть духу Будди, увійщов, відповідно до традиції, в основу вчення дзен. Індійське за походженнямучення дзен сформувалося у КитаїуVI ст. на основі буддизму махакаш'янськоготлумачення, що включає в себе деякіідеї даосизму, та морального вчення конфуціанства. Дзен-буддизм мавзначнийвплив на ідеологію та культуру середньовічноїЯпонії. У руках правлячоїверхівкивінперетворився у простий і надійнийзасібформування у службовців і військовихосновивійськово-етичного ладу — відданості т.а дисципліни, стійкості та безстрашності перед лицемсмерті. Дзен робить акцент на приголомшуючійраптовості. Поштовх"о'мможе бути враження, переживання, потрясіння, а такожспеціальнатехнікатренування, спрямовані на те, щоб пробудити в людиніінтуїцію.
19. Що ж відкриваєтьсяпослідовнику дзен, якийдосяг мети саторі? Мовчання у літературі дзен відносно центрального елементасистемипояснюєтьсятим, що саторі не можназобразити словами, не можназрозуміти, йомунеможнанавчати, його можнатількивідчути. Тому, вчить дзен, людина, яка не пройшла через цей стан особисто, не можезрозуміти його зміст. Звідсивипливає два іншихголовнихпринципи дзен-буддизму: особиста передача істини І незалежність від писемнихзнаків і слів. ! Акцент, дзен-буддизму на поза інтелектуальніформипередачідосвідунерідкотрактується як відмова від будь-якоїсловесноїформи його виразу, будь-якоїписемноїтрадиції, будь-якої догматики. В дійсності дзен маєвеличезнуканонічнулітературу, кудивходятьнайважливішібуддійськісутри та роз'яснення до них, життєписипатріархів, їхніпроповіді та висловлювання з віронавчальних та дисциплінарно-практичнихпитань, філософськіпритчі, поетичнімініатюри, діалоги, питання-загадки. У багатьохбуддістськихкраїнахчернеча община та буддійське духовенство звуться «сангха». Правила прийому в сангхурегламентуються каноном. Той, хтовступає до сангхи, повинен змінитисвійзовнішнійвигляд: спочаткупоголитись і вдягнутиєдиний для всіхчленівобщинижовтийчернечийодяг. На загальнихзборахвінпідлягаєбинтуванню, під час якогоз'ясовувалося, чи не маєвіноднієї з «п'яти хвороб», людинавінчині (тобто, чи не злий дух, що прийнявлюдськуподобу), чи не раб, чи не винен у чомусь, чи не перебуває на царськійслужбі тощо. Прийом до сангхивідбувався за більшістюголосівприсутніх. Ченці брали на себе зобов'язанняодбуватипости, відмовлятися від мирськихрозваг, міцнихнапоїв, прикрас та парфумів, від сну на зручнійпостелі, від володіння золотом і сріблом. Теоретично єдиноювласністюбула його чаша для збиранняпідношень.
20. Монастир.був і залишається основною формою відтворення дзен-буддизму. Життя тут починаєтьсязвичайно о третійгодині ранку. Снідають, коли ще темно, обідають о 10 ранку, вечеряють о четвертійгодині, їдять лише рослиннуїжу: рис, ячмінь, бобові, овочі. Роздача і прийманняїжіздійснюються за складним ритуалом і супроводжуються великою кількістюдій, які мають символічний характер. Післясніданкувсіприступають до роботи: це — прибиранняприміщень і монастирськогодвори-ша, обробіток землі, яка належитьмонастиреві тощо. Фізичнапраця — невід'ємначастинамонастирськогопобуту, однією з вимогякого є: «День без роботи — день без їжі». У розпорядок дня включаютьсятакожспівбесіди з наставниками, якісупроводжуються ритуалом. О дев'ятійгодинівечора життя в монастирізавмирає, а найпрацьовитішіпродовжують роботу і вночі, влаштувавшись на терасі або в саду. Цей розпорядокпевногоміроюміняється в періодиінтенсивнихдуховнихсесій, якіпроводятьсящомісяцяпротягом 7 днів. В періодсесійсеансиспогляданнятривають по 17—18 годин на добу. Монахи сидять у позі лотоса, розслабившись і на-півприкрившиочі. Ьсня мета — досягтивисокогоступенязосередження, втратитивідчуттяособистого я і зануритися в абсолютний «бездум», віддатися таким чином Пустотій Абсолюту. За учнямиспостерігає монах, якийпоходжає по залу і бамбуковою палицею б'є по спинах тих, хтовтомився. Вивченнядзен-ськоїпремудрості в монастирітриваєвсередньому 10—12 років. На сучасномуетапіважливусуспільно-політичнуйкультурну роль відіграє буддизм у країнахіндокитайськогопівострова. За виняткомВ'єтнаму, у всіхіншихкраїнахІндокитаюпоширенийхинаянистський буддизм. У Бірмі, Камбоджі, Таїланді, Японії буддизм виступає як державнарелігія. В Таїланді король вважається головою буддійської церкви, всічоловікипроходятьобов'язковий стаж у монастирі. У Бірмі буддизм є пануючоюрелігією, алечастинанаселеннясповідуєіншірелігії.
21. Традиційний буддизм у Японіїналічуєпонад сто великих і малих сект, головними з яких є три: буддистський рай (дзіодо-кей), лотосова сутра верховного закону Будди (хокіокей) і відверте слово Будди (міккіокей). Утворилися так звані «найновішірелігії» (синкоскжіс), які є різноманітнимитечіями буддизму. Вони втручаються в політичне життя країни. Йдеться про Сока чаккай, або Товариство по створеннюморальнихцінностей. Увага «Соккачаккай» і «Комейто» звернена на розв'язаннясоціальних проблем, досягненнящастя на землі. Буддизм проник у Китай з Індії у II ст. Це одна з найвшіиво-вішихшкілкитайського буддизму, яка отримала в сучасномузахідномусвітізначнепоширенняпідяпонськоюназвою дзен (кит-чань). На грунті широких демократичнихрухів в країнахАзіїнамітиласятенденція до зближеннябуддійськиххрамів і окремих сект. На буддістськомуз'їзді в Коломбо (Шрі Ланка) в 1950 р. булоутвореноВсесвітнє братство буддистів. Резиденцію його виконавчогокомітетупізнішебуло перенесено в Бірму, а потімТаїланд. Комітет, незважаючи на основнуідеюбуддійського віровчення, береактивну участь у міжнароднійполітиці, відображаєнастроїнароднихмас, особливо у 'їхнійборотьбі за мир, протиреакційнихкіл. Інтерес до буддизму на Заході не новина. Одним з перших європейськихмислителів, якізвернули на ньогоувагу, бувнімецькийфілософА.Щопенгауер. ПослідовникЩопенгауера і попередниксучаснихірраціоналістівіволюнтаристів у західнійфілософії Е.Гартман у праці «Суть світовогопроцесу або філософіянесвідомого» доводить неминучістьзростання страждань у мірупрогресу. Перепущений через філософіюЩопенгауера, Гартма-на, буддійськийсвітоглядпідхопилисучасніфілософивідчаю — екзистенціалісти.
22. Дзен-буддизм омнаприкінці 50-х роківохопленіширокі кола інтелігенції, студентство, а через десятиріччя —дрібнобуржуазніверстви. Творчаінтелігенціяпов'язала із ним надії на духовнеоновлення, наотриманняповногобуття, безпосередністьсвободи. Різноманітнітечіїбитників і хіппівбачали у ньомуідейневиправдання морального нігілізму, побутовоїрозпусти, повнузневагу до соціальнихобов'язків. Добропорядніобивателірозраховували в ціймоднійновинізнайтиефективнийзасібпсихотерапії, здатнийпослабититиск «безглуздогосвіту», альтернативу кризієвропейськоїкультури. Захоплення дзен-буддизмом за часом збіглося з так званимрелігійним бумом, якиймавмісце у США та рядікраїнЗахідноїЄвропинаприкінці 50-х — на початку 60-х років. Вінвиявився в активізаціїцерковнихорганізацій, збільшенні тиражу релігійноїлітератури, в появіновихнапрямів та сект. Як свідчитьісторичнийдосвід, масоветяжіння до релігіїзавждипов'язане із загостренням у суспільствісоціальнихсуперечностей, із занепадомтрадиційнихідеалів і цінностей, загрозоютермоядерноїкатастрофи, обмеженістюдемократичних прав і свобод, зростаючоюбюрократизацією та стандартизацієюсуспільства тощо. Все це не могло не відбитися на світовідчутті широких верствкапіталістичнихкраїн. Що ж являє собою дзен-буддизм насправді? Як і будь-якарелігіявін виходить з протилежностейдвохсвітів: прихованого і явного — істинного. Дзен висуваєсвій шлях врятування. Однакпозбавлення від страждань вінпов'язує не з перетвореннямнавколишньоїдійсності, не з поліпшенням умов життя людей, а з перебудовоюїхньогосвітогляду. Змученимборотьбою за існування дзен навіює: не існуєні того, що мучить, ні того, хто мучиться, і те йінше — ілюзіясвідомості, яку слід викорінити, абипокласти край стражданням. Вінрозглядаєвсіпроблеми не в галузісоціальнихвідносин, а в суб'єктивно-психологічнійсфері. Історія доводить, що шлях до кращого життя лежить не у втечі від себе, а в активнійсоціаль-ноперетворювальнійдіяльності людей, спрямованій на створенняреальних умов для повноцінного життя кожного.
24. Ламаїзм Ламаїзм — один із різновидів буддизму, що утвердився в Тібетівнаслідокпроникненнямахаяни і тантризмуіоб'єднання їх з релігієютібетцівбон-по (різновидшаманізму). НаприкінціXV] ст. ламаїзм п0шиРився середмонголів, а з XVII ст. проникає на територіюР^сії, де знаходитьприхильниківсередбурятів, тувінців і калмиків Не відрізняючисьосновними догматами від іншихтечійбуддизмУламаїзмперщочергову роль у спасіннівідводить ламам, вважаючи, що без їх допомогивіруючий не зможе дістати переродження, потрапити до раю, досягтинірвани. Характерними рисами для ламаїзму є: пишнебогослужіння в дацанах, монастиря, безлічобрядів, магічнихзаклинань, спрямованихпротизлих ; численне духовенство, яке існує на коштинаселення (старший син у сім'ї, як правило, стає ламою). Головнимламаїзмвважаєпокірністьламі і властям (бурятські лами свого часу прогол°сили Катерину II, а за нею і всіхросійськихцарівземнимвтілєннямбогиніЦаган-Дара-ехе). Ним розроблене вчення про «Ю чорнихгріхів» і «10 білихдоброчесностей» як основ моралі. Ламаїзм механізував молитву: обертаннянаповнених текстами молитов і священною літературоюбарабаніврізноївеличинизамінюєбагаторазовупромовумолитов і заклинань.
25. Лама (готське — вищий, небесний) — буддійськийчернець в Монголії- Бурятії, Туві, Тібеті. У кадиківзвання «лама» при-своюєтьсЯ лише главі духовенства. В ламаїзмі ламу вважають представникомБудди на землі. У віровченні ламаїзму можнавиділитисімголовнихпозицій. Перша — вчення про бурханів. Цимтерміномвизначаються як боги, яківшановуютьсяламаїстами, так і їхніскульптурні та мальованізображення. Усіхшановних бурханів, якихналічуютьсятисячі, ламаїстиподіляють на кількарозрядів. До вищого належать бурхзни-будди. Будди — це боги, якіначебто по черзіз'являються У світ для проповіді шляху врятування. Усьогобудд, відповідно до вчення ламаїстів, рівнотисяча; п'ять з них вжез'являлося У світ, а 995 щеприйдуть у призначений час. Найшанованіший з усіхбудд (і взагалі з усіх бурханів) — Гаутама (його також називають просто Буддою), який, за визначеннямбуддистівусіхнапрямів, бувп'ятим буддою з числа тих, що вже приходили на землю. Вінначебтосповістив людям істинне вчення — буддизм і оголосив, що тількиприхильникицього вчення отримаютьпосмертнеблагополуччя. З рештибуддбільше за іншихвизнаються «володар раю» буддаАмітаба та прийдешній, щостийбудда Майдарі, прихідякогопов'язується із створенням на землі царства справедливості. Трохинижче за божественнимдостоїнством стоять бурхани-бодхисатви — божества, які заслужили нірвану (надприродний стан вищої насолоди), аледобровільновідмовились від неї, аби бути ближче до людей І допомагатиїм. Вважається, що місцемпроживання вони вибрали рай Амітаби. Найшановнішийбодхи-сатва — Авалокішвара. Вінвважаєтьсявтіленнямспівчуття та любові до людей. Авалокішваразображується як істота, яка має 11 голів та 22 руки.
26. Важливемісце у релігійномупантеоніламаїстівпосідаютьбур-хани-докшити. Цегрізнізахисникивіри. На зображеннях вони завждиобкутані в полум'я та дим. У них жахливіобличчя. Часто вони мають багато рук і ніг. Найбільшшанується з цьогорозряду бурханів богиня Лхамо, яка начебтоособисто вбила свогосина за зраду ламаїзму і з його шкіризробила попону для мула. До нижчогорозрядуламаїстичнібогословивіднеслибурханів-сабдиків (богів — хазяївмісцевості). Однак у буденнійсвідомостісабдикизайнялитаке ж почеснемісце, як і іншіоурхани. За уявленнямвіруючих, сабдикиживуть в обо (свяшенних купах каміння) і є повнимихазяями на певнійтериторії. Особливийрозрядстановлятьбурхани-лами. До них належать тіпроповідники ламаїзму, якібулизараховані до богів. Перше місцесеред них посідаєзасновник ламаїзму Цзонкаба. є йіншірозряди бурханів, алепереліченіп'ять — найпоширеніші. Крім бурханів визнаютьіснуваннядемонів (злихдухів), глава яких. Ерлікхан, вважаєтьсяволодарем пекла. Друга позиція — вчення про «священні» книги. У послідовниківхінаяни та махаянизбірка «священних» книг маєназвуТіпітака (на мовіпалі), або Тріпітака (на санскриті), що у перекладі означає «три корзини» (маються на увазі три частиницієїзбірки. Загалом у цьомузводіналічувалосьбільш як 100 томів. За релігійнимпереказом, Тіпітака — це викладученняГаутами устами трьох його найближчихучнів. Насправді ж це працябагатьохневідомихбуддістськихпроповідників, твори якихспочаткупередавалисяусно, а потім, приблизно у 80 р. до н.е були .викладеніписьмовобуддійськими монахами острова Цейлон. Що ж до ламаїстів, то вони визнають за «священні» двізбіркикнижок — Ганджур-(з-тібетської — переклад одкровень, складається із 108 .томів) та Данджур;(з тібетської — переклад тлумачень, складається із 225 томів). Ганджур та Данджуршанують як зібраннявисловлень та повчань, якіначебто належать самому Гаутамі і його учням. Насправдіиетексти, написанітібетськоюмовою у XIV ст., включають як переклади з Тіпітаки, так і оригінальні твори невідомих представників ламаїстського духівництва.
27. Третя позиція віровчення — про надприродну душу. Відповідно до цього вчення, душа кожної людини складається з комбінаціїнайменшихнадприроднихсмертнихчасток — дхарм. Вважають, що однійті ж дхарми, об'єднавшись у різнікомбінації, породжуютьрізні тіла: людини або тварини, чоловікаабожінки тощо. Руйнуваннякомбінаціїпризволить до смерті тіла. Протесамідхарми, за вченням ламаїзму, безсмертні і в такому розуміннібезсмертна і душа. Четверта — вчення про потойбічне життя, яке у ламаїстіврозпадається на три ступені: сансара; рай чи пекло; нірвана. Ламаїсти вірять, що душа людини багаторазовопереселяється з одного померлого тіла в іншеї'Сансарою, по-перше, називають сукупністьусіхцихпереселень, а по-друге, — найближченаступне життя душі, то переселилася. За віруваннямламаїстів, дхармиодразу ж післясмерті старого тіла збираються у новукомбінацію, що призводить до відродженнястарої душі у новому тілі (або інакше, до її переродження). Новетіломоже бути кращим або гіршим, залежно від минулого життя душРЖиття душі у попередньомупереродженні, що визначаєнаступне життя, називають кармою. Яка карма — такай сансара, кажутьламаїсти. За їхнімивіруваннями, для доброго переродження треба дотримуватися обрядів, виконувативимогирелігійноїморалі і взагалі у всьомуслухатися лам. Якщо душа поводить себе добре у багатьохпереродженнях, то за віруваннямламаїстів, вона потрапляє у рай, а якщо погано — у пекло, причомуперебування у раю або в пеклітриваєдовго, але не вічно^ У раю праведниківчекаютьцілкомконкретні насолоди, такі ж як на землі, алебезперервній у величезних масштабах. У пеклі на грішниківчекаютьтортурисередньовічного характеру: вогонь, котли, сковорідки, кілля та інтПеребування в раю чи в пеклірозглядаєтьсяламаїстами як один із етапів у низці перероджень. Післязакінченняцього стану душі повертаються у сансару. Третійступінь загробного життя — нірвана, яка призначена для особливо праведних душ. Піднірваноюрозуміютьтакевічнеіснування, яке позбавленеусякихприкмет земного життя і є найвищоюнасолодою та блаженством для людини. Досягненнянірвани означає припинення низки перероджень.
28. П'ята позиція — вчення про лам як обов'язкових посередників між віруючими та бурханами. Вважають, що рядові віруючі можуть дістати загробну віддяку лише тоді, коли за них моляться лами. Численних представників вищого ламаїстського духівництва віруючі вважають живими богами, їх називають ху-білганами, що в перекладі з монгольської означає переродженці. Ламаїсти вважають, що в тіла хубілганів вселилися душі окремих бурханів. Так, тібетського далай-ламу вшановують як переродження (втілення) бодхисатви Аваїокішвари, а панчен-ламу — будди Амітаби. Причому релігійна свідомість виходить з того, що ці бурхани якимось таємничим чином водночас перебувають і на землі (у тілі людини), і на небі (у власному тілі). Шоста позиція — вчення про священну війну, у ході якої мають бути знищені усі небуддисти. За цим вченням, цю війну поведуть воїни з легендарної країни Шамбали (тому війна називається шамбалінською) на чолі з буддою Майдарі. Перемога Майдарі означатиме встановлення царства справедливості на Землі. Сьома позиція — вчення про страждання. Ламаїзм, як і буддизм, ототожнює земне життя із стражданням. Страждання, за ламаїзмом, — це обов'язкова, непереборна і головна риса земного життя. А це означає, що з погляду ламаїзму, безглуздими є усі спроби людей викорінити або істотно зменшити страждання у земному житті. Щоб позбутися страждань, треба припинити низку перероджень, тобто потрапити у нірвану. А щоб потрапити туди, треба поводити себе праведно. У тлумаченні сутності праведного життя віровчення ламаїзму переходить у його моральне вчення, яке вимагає від віруючого терпляче переносити страждання, бути байдужим до земного життя, дотримуватися принципу непротивлення злу насильством тощо.
29. Основними центрами культовоїдіяльності у ламаїзмі є дацани (монастирі). У храмах лами щоденноздійснюютьбогослужіння перед скульптурними та мальованимизображеннямибогів. Під час відправ лами сидять на особливих лавах та зосереджено моляться, а рядові пересуваються у храмі за годинниковоюстрілкою і, проходячиповзвівтар, залишають на ньомусвоїприношення (гроші, продукти, речі тощо). Вийщовши з храму, віруючі промовляютьмолитви, кладутьземніпоклони, крутять «молитовнібарабани». Чим швидше та довше крутиться циліндр із текстами молитов, тимбільшеостанніхзараховуєтьсявіруючим. Значнемісце у культовійпрактицірядовихламаїстівпосідаєдомашнєбогослужіння. Віруючі мають удомавівтар — шафу з поличкою, де розмішуються бурхани та різнісвященніпредмети (чашечка для жертвоприношень, свічки, квіти). Домашнєбогослужіннявідправляєтьсящоденно самими віруючими і складається з молитов, поклонів і жертвувань. До головних свят ламаїзму належать цагалган (новийрік), Майдаріхурал (чекання будди Майларі) та свято обо (вшануваннябогів-сабдиків, якіживуть в обо).
31. Життєвий шлях та культ Будди Мати Будди, цариця Махамайя побачила сон: у її бік увійшогв білий слон із шістьма бивнями, і вона зрозуміла, що зачала велику людину. Незадовго до пологів цариця у супроводі своєї свити вирушила до будинку своїх батьків. В дорозі у неї почалися пологи і вона, взявшись за гілку дерева, народила сина, який вийшов через стегно. Малюк одразу став на ноги і зробив сім кроків, проголосивши себе істотою, що перевершує людей та богів. Народившись, царевич зробив сім кроків. Там, де він ступав, під його ногами з'являлись лотоси. Царевича назвали Сітхартха, що означає “той, хто досяг цілі”.
33. Ноги, подібні “черепасі”. Пальці рук з'єднані перепонками. Сім головних частин тіла випуклі. Довгі пальці рук. Широкі п'яти. Тіло масивне та пряме. Коліна непримітні. Волосся на тілі направлене в гору. Довгі та красиві руки. Шкіра золотавого кольору. Тіло, як у льва. Широкі плечі. Має 40 зубів. Повіки,як у бика.
34. Батько Сіддхартхи вирішив, щоб не наштовхувати сина на філософські роздуми про сенс життя, створити для нього райську атмосферу, сповнену насолод. Проте Будда відкрив для себе три речі: нетривалість молодості; Нетривалість здоровя; Нетривалість життя. Ці відкриття змусили царевича переосмислити своє життя. Обрізавши волосся в знак відстороненості від світу, він приєднався до монахів – мандрівників. Було йому 29 років.
35. «Пусть высохнет моя кровь, пусть сгниёт моё мясо, пусть истлеют мои кости, но я не сдвинусь с этого места пока не достигну»
36. У віці 80 років на окраїні міста Кушинагара Будда покинув цей Світ Страждань,увійшовши в Маха – Парінірвану (найвищу остаточну Нірвану.)
37. Нірвана – стан повної відстороненості особистості від зовнішнього світу, абсолютного задоволення та самодостатності, що призводить до знищення бажань, точніше притуплення пристрасного бажання.
38. Важливим в буддизмі є принцип серединного шляху, який рекомендує уникати крайностей – як тяги до чуттєвого задоволення, так і придушення цієї тяги. Для досягнення стану вивільнення в буддизмі існує ряд спеціальних методів (медитація, “буддійськайога”).
39. В ході розвитку буддизму поступово склався культ Будди, і ботхісатв, ритуал та общини монахів. Бодхісатва – наставник, що веде людей по шляху вдосконалення, і тим самим приближає їх до звільнення від земних страждань. Стан бодхісатви – сходинка на шляху вищого просвітлення та досягнення нірвани, тобто до стану Будди.
40. Культовими спорудами в буддизмі є ступи та хурули. Хурул – являє собою велике приміщення, яке складається ніби з декількох колонн. Перед хурулом віруючий обов'язково повинен прокрутити барабани з молитвами, чим більше барабанів буде крутити віруючий, тим більше молитов він прочитає для свого ж блага та для блага своїх близьких. Ступа – куполоподібна будівля, в якій зберігаються реліквії, пов'язані з поклонінням Будді.
41. Першими культовими об'єктами після парінірвани Будди стали Вісім релікварнихшарірака – ступ, що зберігають тілесні останки одного з п'яти Будд та Дві парібходжика – ступи, одну з яких було збудовано над посудиною, в яку збирались останки після кремації тіла, інша – над вугіллям від священного вогнища.
46. Питаннязнайомстваєвропейців із буддизмом значноюміроющезалишаєтьсянедостатньовивченим. Хоча у більшостівчених не викликаєсумнівів факт знайомстваєвропейців з буддизмом вжепід час Східного походу ОлександраМакедонськогонаприкінціIV ст. до н.е., протепершібільш-меншдокладнізгадки про буддизм в античнійлітературіз'являютьсятільки у перших століттяхновоїери. І цікаво, що знаходимо ми їх у християнськихавторів. Чи не першим, хтовиявивінтерес до буддизму, буввідомийхристиянський теолог і письменникII ст. КліментОлександрійський, місцемнародженняякогоприйнятовважатиАфіни. В одному зісвоїхтворів, відомомупідназвою «Стромати», віндосить ясно вказує на свою обізнаністьщодоіснування буддизму: «Середіндійців є і такі, котрівірятьнастановамБудди, якого вони за його найвищублагочестивість вшановують за бога». Ці рядки є першим згадуванням духовного іменізасновника буддизму в античнійлітературі. Вважається, що про існування буддизму КліментОлександрійськийдізнався від своговчителяПантена, який перед тимздійснивтривалумісіонерськумандрівку до Індії. Середранньохристиянськихавторів про буддизм писали також і представникизахідної церкви, а саме: давньоримський богослов Вікторин (IV ст.), видатнийпредставниклатинської патристики, автор перекладу Бібліїлатинськоюмовою (більшвідомийпідназвою «Вульгата»), святийІєроним (бл. 340—420). Пізніше, коли християнськомусвітові стане відома легенда про Варлаама та Іосафата, то Будду Гаутаму буде зараховано до лику християнськихсвятих. У більшостівипадків, за винятком тих, коли буддизм пов'язувався з маніхейськоюєрессю, античні та середньовічніхристиянськіавторизображувалибуддійське вчення цілком позитивно. Такеприхильнеставлення до Буддизму можнапояснититим, що всеєдиний Будда багато в чомунагадувавхристиянам образ Христа.
47. Надалірівеньконтактівєвропейців із буддизмом не зазнававпомітногорозвитку (окрім окремих випадків, як, скажімо, мандрівкипапськихдипломатівПланоКарпіні та Рубрука до столиціМонгольськоїІмперії в Каракорумі у XIII ст.) аж до епохи Великих географічнихвідкриттівXV—XVI ст. Але серйознезацікавлення буддизмом, насамперед як релігійно-філософськимученням, в Європіз'являєтьсятільки у XIX ст. ЗавдякинаполегливійпраціУїльямса Джонса, Чарльза Уілкінса, ЄвгенаБюрнуфабулиперекладеніанглійською та французькоюмовамипершібуддійськіканонічнітексти. Значну роль у поширеннізнань про буддизм в Європі та Сполучених Штатах відігралоТеософськетовариство, засноване у 1875 роцінашоюспіввітчизницеюОленоюБлаватською. Саме вона на сьогоднійвважаєтьсятієюпершоюєвропейкою, хто формально прийнявбуддійськувіру. Але тільки з початку XX ст. можнаказати про започаткуванняпроцесуформування в Європі буддизму як повноцінноїрелігійноїорганізації. Розпочавсявінпідвідчутнимвпливомтхеравади — течії буддизму. Відомо, що англієць Ален Бенет (духовнеім'яАнан-даМетейя) першим середєвропейців став буддистським монахом. Йогонавернення у буддизм відбулося у 1902 році у Бірмі. У 1907 роцібуловжезаснованоБуддійськетовариствоВеликоїБританії та Ірландії, яке з 1909 року почало видаватиперіодичнийчасопис «Буддійськийогляд». У Німеччині першу буддійську громаду було створено близько 1903 року. До її кола входили таківідомібуддійськідіячі, як Антон Гюсчибуддійський монах НьянапонікаТхера з 1904 року, автор драці «Серцебуддійськоїмедитації» та Ернст Гофман чибуддійський монах Лама АнагарікаҐовінда з 1929 року, автор іншоїґрунтовноїпраці — «Засади тібетського містицизму». В 1925 роціВеликобританіювідвідує голова впливовогобуддійськоготоваристваМагабодгі, шріланкійський монах АнаГарікаДгармапала.УЛондонівінзасновуєбританськевідділенняМагабодгі, де постійно перебувають кількабуддійськихмонахівзіШрі-Ланки. У 1936 роцізнову ж таки до ВеликоїБританіїприїздитьвидатнийбуддійський учитель - цього разу японськиймайстердзенаДайсецуСудзукі (його праці мають бути добре відомимиукраїнськомучитачеві). На початку XX ст. як посол далай-дами ХІІ Францію, Німеччину, Австро-Уоршину, Італіювідвідує бурят АгванДоржиєв - визначнийбуддійськийрелігійний і політичнийдіяч. Існуютьсвідоцтва про здійснення ним буддійськихбогослужінь у Парижі.
48. Але справжнійспалахінтересу до буддизму відбувся в Європі у другійполовині ХХ ст, що дало підставиказати про народження «європейського буддизму» як явища. Було пережито навітькількабуддійськихбумів, середяких «дзенівський» кінця 1960-х — 1970-х років і «ваджраянівський» 1980-х — початку 1990-х років. За неповних 50 років релігійна мапабагатьохєвропейськихкраїнзазналавідчутнихзмін. Якщо в 1979 році у ВеликійБританіїбулизафіксовані 74 діючібуддійськігромади, у 1987 році їх стало вже 191, а у 1991-му— 213. Дещоіншадинаміказростаннябуддійських громад зафіксована у Німеччині: 1975 рік—38, 1981-52, 1985 — 119 і 1991 – 201 громада. На початок 1990-х роківвідоматака статистика щодокількостібуддистів у європейськихкраїнах: близько 5 тисяч у Німеччині та Данії, від 15 тисяч до 20 тисяч в Італії, від 20 до 40 тисяч у Німеччині, близько 150 тисяч у Франції та 130 тисяч у ВеликійБританії. При цьомуприналежність громад європейськихбуддистів до того чиіншогонапрямуцього вчення дещовідрізняється. Скажімо, якщо у Німеччині до тхеравади станом на 1991 рік належало близько 14 відсотків від загальноїкількостіусіхбуддійських громад, то у ВеликійБританіїблизько 27, відповідно до магаяни — 30,3 і 21,6 відсотка, — до ваджраяни 39.8 і 20,6 відсотка. До того ж, потрібновраховувати і численніземляцтваазійськихемігрантів із традиційнобуддійськихкраїн, яких за приблизнимиоцінкамитільки у країнахЗахідноїЄвропи — близькомільйона. Досить активно у житті європейського буддизму тривають і об'єднавчіпроцеси, яківказують на подальшу його структуризацію та зміцненняпозицій у суспільстві. Наприклад у 1975 роцібулозаснованоЄвропейськийбуддійський союз, якийпровівкількавсеєвропейськихбуддійськихконгресів: два у Парижі (1979 і 1988 роки) і по одному в Турині (1984 рік) та Берліні (1992 рік). При цьомуєвропейськібуддисти, наголошуючи на притаманнихбуддизмовідуховнихцінностях і детально розробленихпсихотехніках, пов'язують їх із цінностями демократичного і відкритогосуспільства, наприклад, наголошуючи на рівномустатусові і можливостяхчоловікаіжінки у сангі.
50. ЯкщоісторіяконтактівЄвропи з буддизмом вивченанедостатньо, хочацьомупитаннюприсвячено не однесерйознедослідження, то про історіювзаєминУкраїни з буддизмом ще не написано і кількохсторінок. Хочацейнапрямнауковихпошуків не такийвже і безперспективний. ГіпотетичнопершіконтактиУкраїни з буддизмом можнавиводитище з добиеллінізму, припускаючи, що у містахПівнічногоПричорномор'я могли зупинятись або мешкатитіпредставникидавньогрецькоїдіаспори з Індії, хтоприйняв буддизм відразу або дещопізнішепісляпоходівОлександраМакедонського. ПізнішетериторіяУкраїнибулавідкрита для багатьохкочовихнародів, середякихтакож могли виявитисябуддисти (наприкладпід час завойовницькихпоходів монголо-татар ХІІІ ст). Але точно про перебуваннябуддистів в Україніісторичніджерелавказують, починаючи з середини ХVII ст. Спочатку ними булитівійськові загони калмицькоїкінноти, які брали участь у бойовихдіях на територіїУкраїни, захищаючи при цьомунасампередросійськізовнішньополітичніінтереси. З 70— 80 роківцього ж століттяпоблизуЧугуєваХарківськоїобластівиникає і перше поселення, переважнощенехрещенихкалмиків-буддистів. Таким чином, Україна стала першою з європейськихкраїн, яка познайомилася з буддизмом.
51. НаприкінціXIX — початку XX ст. середукраїнськихінтелектуалівз'являєтьсяособливийінтерес до буддизму. Тоді ж буливиданійперші книжки про буддизм українськоюмовою, середяких переклад з французькоїпраціЛюсьєнаФера «Будда і буддизм», зробленийІваном Франком) виданий у Львові 1905 року, нарисГригорія Коваленка «Велика віраАзії. Оповідання про Будду», виданий у Черкасаху 1918 році. ЩонайменшедвічівідвідувавУкраїну у перших роках XX ст. вжеранішезгадуванийбуддійськийієрархДоржиєв. Але всебічнийрозвиток буддизму розпочався в Україні з 90-х роківXX ст. Цехарактеризуєтьсянасампередпоявоюбуддійських громад і встановленнямпрямихконтактів з носіямибуддійськихтрадицій в Європі та традиційнобуддійськихкраїнахАзії, наприкладІндії, Японії, ПівденноїКореї. Якщо у 1991 роціофіційнобулозареєстрованотільки 7 буддійських громад, то у 1999 році - вже 30. Найвпливовішими є громади тібетського буддизму школи карма-каг'ю і японськогобуддійського ордену «Ніппондзан-мєходзі» школи Нітірена. КількістьгромадянУкраїни, якісповідують буддизм, за різнимиоцінками становить від тисячі до 5 тисячосіб. Зрісінтерес до буддизму і в суспільствівцілому, прикладом чого є появакурсів у деякихвищихучбових закладах. А у 1999 році у Києвібуло видано проповідьвідомоготайванськогобуддійського учителя СіньТіна у перекладі українськоюмовоюАндрія Попика, президента фонду “Далекий Схід”.
53. Висновок: Буддизм є особливою релігієюсвіту. По-перше, вінсвоїмкоріннямпроріс у багату на філософськітрадиціїіндійську культуру. По-друге, буддизм — це релігія, яка не знаєБога-творця. Тому, обґрунтовуючисвоїрелігійнідогми, адепти буддизму не апелювали до авторитету Бога-творця, а розвивалифілософсько-теоретичнетлумаченнярелігійноїідеїспасіння. По-третє, в буддизмііснуєвідповіднийкатегоріальнийапарат, якийвизначаєспецифікубуддійськогосвітогляду. Останнідесятиліття внесли в діяльністьбуддійськихорганізаційновуважливу рису: почали створюватисяміжнародніоб'єднаннябуддистів, якіставлять перед собою завданнявирішенняекологічних проблем» збереження миру. Перщою великою організацією стало Всесвітнє братство буддистів, створене 1950 р. в Коломбо. У 1969 р. буддійські кола Азії створили Азійськубуддійськуконференцію. Буддисти є активними членами міжнародного церковного руху. Підхід до проблемивійни і миру, найбільшважливих проблем новітнього часу, яскравовисвічуєспецифікубуддійськогосвітогляду, оскількиподібнааргументація про спроби досягненая миру і ліквідаціївоєнвластива не тількибуддійськимченцям, а йполітичним і суспільнимдіячам-буддистам. Філософська та світогляднасутністьбуддійськогопідходу до проблемипобудовиміцного миру рівнозначна. Цепідкресленнядомінантиморальнихцінностей над економічними, політичними, ідеологічнимипрограмами.
