1. Щастя і горе Карпатської
України (історичний вечір)

2. Мета:
розкрити місце і роль
Карпатської України в
боротьбі за
незалежність;
виховувати в учнів
почуття патріотизму і
гордості за свій
народ.

3. Заспіваймо про руїну,
про Карпатську Україну,
Що так славно воювала,
За свій народ життя дала,
За свій народ за свободу,
За самостійність народу.

4. Кожен народ, якщо він народ, має свою власну
історію. Багатовікова історія українського народу
– бездонна, невичерпна криниця духу мудрості,
перемог і страждань. І тепер, коли ми вже
побудували свою власну державу, нам належить
вичерпати із цієї криниці багато солоної від сліз та
горя води.
Закарпаття – земля Української держави. Але шлях
до об‘єднання всіх українців був тривалим і
тернистим. Зупинімося на деяких сторінках історії.

5. Після розпаду Австро-Угорщини, за рішенням Сен-Жерменського
мирного договору, у вересні 1919 року Закарпаття ввійшло до
Чехословаччини.
.

6. Після Мюнхенської змови (вересень 1938 р.)
західних держав з Гітлером йому на поталу і
пограбування було віддано Чехословаччину, а
разом з нею і Закарпаття.

7. З жовтня 1938 року міністр
закордонних справ
Угорщини Каня надіслав
послу Угорщини в Празі
телеграму, в якій вимагав
передачі території,
заселеної угорцями, а також
прикордонних міст, які
будуть окуповані
угорськими військами.
Передача Ужгорода і
Мукачева Угорщині
знекровила економіку
Закарпаття, бо позбавляла її
залізничного сполучення зі
Словаччиною.

8. Після Мюнхена та першого Віденського
арбітражу склалося нове державно-правове
становище Закарпаття. Так, уже 4 жовтня 1938 р
. міністром у справах Карпатської Русі був
призначений Парканій, а 11 жовтня 1938 р.
створено «перший автономний» уряд
Закарпаття, куди ввійшли А. Бородій, С.
Бачинський, С. Фенцик, А. Волошин, Ю. Ревай, І.
П‘єщак.

9. Уряд Чехословацької
держави, намагаючись
зберегти республіку, пішов
на задоволення вимог
Закарпаття, і 22 листопада
1938 р. було легалізовано
нове державно-правове
становище Закарпаття в
складі Чехословацької
республіки, згідно з яким
«Підкарпатська Русь є
автономною частиною
Чехословацької
Республіки».

10. Після окупації частини Закарпаття Угорщиною
столицю Карпатської України було перенесено до м.
Хуст. Туди ж переїхав і новостворений уряд. Нова
влада приступила до проведення аграрної реформи,
організації українського шкільництва, суддівства,
адміністрації, а головне – створення Карпатської Січі
– зародку майбутньої армії Карпатської України.

11. 20 січня 1939 р. Закарпатський автономний уряд прийняв
постанову про розпуск усіх дотеперішніх партій та створення
єдиної організації – «Українського національного об‘єднання»
(УНО), яке очолив Ф. Ревай. Водночас було прийнято рішення про
вибори до крайового Сойму, які призначалися на 12 лютого 1939
року. До Сойму Карпатської України було обрано 32 депутати,
серед них – А. Волошин, Ю. Ревай, М. та Ю. Бращайки, С. Росоха та
ін. Через тиждень після виборів Карпатська Січ провела свій з‘їзд у
Хусті, в якому взяло участь 700 уніформованих та 600
неуніформованих січовиків.
і

12. Після того, як до Хуста дійшла звістка про
проголошення «самостійної» «Словацької держави»,
стало очевидно, що Карпатська Україна не може далі
залишатися в Чехословянському державному союзі.
Під безпосереднім впливом цих подій прем‘єр
Волошин скликав Крайовий Сойм, який 14 березня
1939 р . о 16 год. проголосив Карпатську Україну
«самостійною державою».

13. Сойм призначив новий уряд у складі:
А. Волошина – прем‘єр-міністра, який 15
березня 1939 року обраний президентом;
Ю. Ревая – міністра закордонних справ,
який з 15 березня очолив уряд;
Ю. Переузника – міністра внутрішніх справ;
М. Долиная – міністра охорони здоров‘я;
Ю. Бращайка – міністра фінансів і
транспорту;
С. Клочурака – міністра, що відав іншими
справами.

14. 15 березня 1939 року відбулося
засідання Сойму Карпатської
України. На відкриття Сойму
зійшлося всього 22 посли. Сойм
провів під голововування
Августина Штефана 6 засідань з
короткими перервами. На
другому і третьому засіданні
Сойму було ухвалено закон.

15. Августин Волошин
На четвертому засіданні Сойм призначив новий
уряд, президентом якого було обрано А.
Волошина. А. Волошин народився 17 березня
1876 року в селі Келечин Волівського округу в
сім‘ї сільського священника. Закінчив
богословські студії в Ужгороді і Будапешті.
Розпочав свою педагогічну діяльність
викладачем, ставши 1912 р. директором
учительської семінарії в Ужгороді. У 1938-1939 рр.
А. Волошин очолив державотворчі змагання в
Карпатській Україні. Після окупації Закарпаття
Угорщиною А. Волошин опинився у Празі. Був
завідуючим кафедрою педагогіки Українського
вільного університету, потім проректором, а
згодом – ректором.
15 травня 1945 року А. Волошина заарештовано у
Празі і вивезено у Лефортівську в‘язницю
Москви. Помер Волошин 19 липня 1945 року в
лікарні Бутирської тюрми.

17. 15 березня 1939 р. війська хортиської Угорщини
напали на молоду Українську державу. На її захист
мужньо стали січові стрільці.

18. 1
Січовики завзято боронили рідну землю, та після
ворожого вогню, важкої артилерії та кулеметів,
наступу танків і літаків вони змушені були
відступити до Хуста. Після тринадцятиденної війни
угорські війська окупували всі найважливіші місця
Карпатської України аж до кордонів Польщі і
Ромунії.

19. Угорські фашисти жорстоко розправилися із
січовиками. Ось як згадує В. Гренджа-Донський:
«Саме в час мордування студентів у Копані та
Королеві топили мадяри січовиків живими в Тисі.
Шістьом січовикам зв‘язали руки сильним
дротом, окремо пов‘язали мотузами ноги і ще раз
зв‘язали їх всіх до купи, неначе сніп перевеслом.
Заволочили їх над берег плеса і живими кинули
”плавати”».

20. Благослови, небес Владико,
Пожертву чесну і велику
Народних лицарів, що в бій,
Відважно йдуть за народ свій!
Благослови, Ісусе Христе,
Любов до волі, серце чисте –
Вони ж ідуть на ворогів
За милих друзів і братів.
Благослови, Пречиста Мати,
Зусилля їх тверде, завзяте,
Благослови їх рани, біль
І краплі крові серед піль.
Благослови на чесний бій
Героїв, Юрію Святий,
І перемогу їм подай
За нарід свій, за Рідний Край!

21. Румунії.

23. Ми – незалежна
держава. Тож не
забуваймо про те, що
нам у цьому
передували вони.