1. до 95-річчя від дня народження Грицька Бойка —
дитячого письменника, поета-гумориста
Майстер говорити
віршами
2. Що не віддав, – те загубив я,
А що віддав, – навік моє.
Грицько Бойко
3. Григорій Пилипович Бойко
(1923 – 1978)
Один із найулюбленіших дитячих поетів.
Дядько Вереда – так любили називати
його дітлахи після виходу з друку
однойменної невеличкої поеми про
вередливого хлопчика. Секрет його успіху
криється в рідкісному дарі підмічати й
поетично осмислювати кумедні ситуації,
що трапляються з дітьми. У віршах, казках,
смішинках, лічилках, загадках, скоромов-
ках-спотиканках, веселинках (два останні
терміни вигадані автором) звучить щирий
доброзичливий гумор. Як педагог Грицько
Бойко вважав, що найкраще виховує
гумор, спонукає виправити недоліки.
4. Перша збірка віршів вийшла у далекому 1950 році. За життя письменника
загальний наклад його книжок становив майже двадцять мільйонів
примірників. Грицько Бойко також відомий як перекладач та поет-пісняр.
Він написав понад 400 пісень, переважно для дітей. Творчість Грицька
Бойка відома і за межами України.
Більше дізнайтеся про життєвий та творчий шлях письменника тут:
http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=1699
Бойко Вадим Григорович (1951-2005)
український поет, драматург, прозаїк, перекладач
На фото
Григорій
Пилипович
із сином Вадимом
5. Запрошуюємо вас, маленькі читачі, у таємничий світ книжок, де на вас
чекають такі знайомі герої: Андрійко-неумійко, два Миколи, Гаврило з
чорнилом, Ух і Ох, ґава-роззява, качечка-прачечка, муха-набридуха та інші.
Усім читачам, і дорослим, і малим, гарантуємо сонячний настрій і позитивні
емоції від чарівника сміху – Грицька Бойка
6. 20 березня 1969 року Грицько Бойко завітав на
зустріч із читачами нашої бібліотеки.
На згадку автор подарував свою книгу
«Шпаргалка-виручалка» з автографом
Бойко Г. Шпаргалка-виручалка. —
Київ : Веселка, 1968. — 64 с. : іл.
8. Билиці від дяді Гриця до діда Гриця
Бойко Г. Билиці від дяді Гриця / худож.
Н. Лопухова. — Київ : Дитвидав, 1958.
— 39 с. : іл.
Грак
Захотілося граку
З чорного стать білим.
Тричі мився з милом.
А коли пилюку змив,
То ще більше почорнів.
— Кепське мило! —
карка грак. —
Та чи так?
9. Бойко Г. Билиці від діда Гриця / худож.
В. Ширяєв. — Київ : Веселка, 2004. —
119 с. : іл.
Якби
От якби ми під вербою
Не зустрілися з тобою,
І якби не роздяглись.
І якби ми не купались,
І якби углибині
Не було пенька на дні,
І якби про те ми знали,
І якби ми не пірнали,
І якби не всі якби –
Не набили б ми лоби!
10. Оля і квасоля
Посадила якось Оля
Пригорщу квасолі.
А врожай зібрала –
Дві пригорщі стало.
І дивується вона:
– Де ж взялася ще одна?
Веселинки
12. Зуби
У сестрички Люби
Випадають зуби.
І говорить Люба:
– Я тепер бежжуба!
Повезло
От мені
Повезло! –
Їхав я
Мотоло…
Томоло…
М-о-т-о-р-о-л-е-р-о-м
В село!
13. Василинка
й Маша
Ой, весела Василинка,
Василинка-Весилинка.
А Маша, мов кваша:
Кисне й кисне Маша!
Бойко Г. Веселинки, вірші, скоромовки. —
Київ : Веселка, 1965. — 207 с. : іл.
14. Бойко Г. Диво, диво, дивина. — Київ :
Веселка, 1979. — 24 с. : іл.
Бойко Г. Диво, диво, дивина. — Київ :
Веселка, 1970. — 32 с. : іл.
15. Бойко Г. Диво, диво, дивина! — Київ :
Розумна дитина, 2015. — 25 с. : іл.
– Диво, диво, дивина!
Хвіст попереду в слона!
– Ти до жартів маєш хист:
То ж бо хобот, а не хвіст!
16. Вийшов синочок
Сам в дитсадочок.
Вчить його мама:
– Йди собі прямо!
Йди, та дивися –
Не загубися!..
– Добре, мамусю,
Не загублюся!
Я ж вам не голка,
Я ж вам Миколка!
Не загублюся!
17. У Милочки-Крутилочки
Є дзиґа заводна:
Як заведеш –
Покрутиться
І спиниться вона.
А Милочка-Крутилочка,
Мов дзиґа, так і так –
Все крутиться
Та крутиться,
Не спиниться ніяк!
Милочка-
Крутилочка
19. Дуже я потрібна всім
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу
(Книга)
Бойко Г. Веселі загадки. — Донецьк :
Сталкер, 2011. — 11 с. : іл.
20.
21. Казки
Слово честі – мудре слово.
Слово дав – обов’язково
скрізь дотримуй ти його!
Де бажання і старання –
Там з’являється Терпець.
З ним – уміння і везіння,
Бо Терпець – всьому вінець
Бойко Г. Слово честі / мал.
В. Крюкова. — Київ : Веселка,
1979. — 13 с. : іл.
Бойко Г. Як Андрійко став умійко /
худож. Ю. Козюренко. — Київ :
Веселка, 1973. — 23 с. : іл.
22. В і р ш і
Погляньте, малята, на цей сірничок:
Червона голівка, жовтенький бочок,
На вигляд – звичайний: тонкий і малий.
Буває він добрий, буває і злий.
Він може зігріти, зварити обід.
Він плавить метал і розтоплює лід.
А може і ліс велетенський спалити,
Майно і будинок, і все спопелити.
Малята, ви будьте з вогнем обережні
І вивчіть всі правила протипожежні!
Бойко Г. Сірничок / худож. К. Лавро. —
Київ : Веселка, 1979. — 13 с. : іл.
23. Запитала в татуся
Донька-щебетуха:
– Чи слон хоботом скубе
Слоненя за вуха?
– А навіщо це слону?
Так робить негарно.
– Жаль: такі великі вуха
Пропадають марно!
Бойко Г. Про великі вуха / худож. Ю. Северин. —
Київ : Веселка, 1969. — 88 с. : іл.
24. — Де ти завозилася?
Де ти забруднилася?
— Я в калюжі з сонечком
Гралася в долонечки!
Бойко Г. Бруднуля / худож.
В. Мануйлович. — Київ :
Веселка, 1989. — 24 с. : іл.