До 165-ї річниці від дня народження Андрія Чайковського. Видання з фонду рідкісних та цінних видань НБУ для дітей

1. «Співець національної
свідомості українців»
(до 165-ї річниці від дня народження Андрія Чайковського)
(видання з фонду рідкісних та цінних видань НБУ для дітей)
Любіть Україну! Любіть своє рідне!
А. Чайковський

2. Андрій Якович Чайковський. Доктор права
і знаний у Галичині адвокат; один із активістів
Національно-демократичної
партії; організатор УСС (Українські січові
стрільці — українське національне військове
формування у складі австро-угорської армії) і
повітовий комісар ЗУНР (Західноукраїнської
народної республіки) у Самборі.
Шляхтич гербу Сас (шляхетський герб, до якого
належала більша частина руської (української)
шляхти в Галичині). Голова Товариства
письменників і журналістів (1924, Львів).
А головне — автор численних творів з історії
козаччини, якими уславив своє ім’я в
усій Україні.

3. Андрій Чайковський належить до когорти тих письменників, творчість
яких тривалий час замовчувалася. Трапилося так, що після об'єднання
західноукраїнських земель із Радянською Україною один із
найпопулярніших письменників, історичними творами якого
зачитувалася вся українська громадськість, був надовго забутий. Його
твори майже не видавалися, їх не вивчали в школі. Митець писав
переважно на історичну тематику. Найвідоміші його твори: повісті
«Олюнька», «Богданко», «За сестрою» та роман «Сагайдачний».
Захоплення козаччиною і любов до України,
змусили мене заповнити прірву в нашій
літературі історичними оповіданнями.
А. Чайковський

4. «Отсі рядки назвав я чорними. Зачав я їх писати зараз по розвалі нашої
молоденької держави...у стані найстрашнішої депресії… Я так щиро вірив в успіх
нашої святої справи, я ніколи стільки не працював, як у тім періоді наших
визвольних змагань. А цю мою працю зрозуміє лише той, хто працював серед
таких самих обставин, як я: під гуком гармат і тарахкотінням скорострілів…я
працював у тій твердій непохитній вірі, що наша свята справа не може пропасти,
та що ми по сотках літ неволі заживемо у своїй батьківщині своїм вольним
життям. Та наразі усе порскнуло, мов мильний пузир на воді. Нас перешахрували,
продали, зробили з нас подарунок тим, що більше обіцяли дати…. Пишу ті рядки
наче кров'ю мойого серця, роздираю рану, котра буцімто вже загоїлася,
викликаю давні болі, котрі знову треба переболіти…не прогніваюся, коли мене
хто тямучий справить. Та вже не багато таких осталося між живими, котрі враз зі
мною тоді працювали, багато з них уже під муравою. Мені насувається ще одно
питання: чи такі спомини кому потрібні і чи буде з них який пожиток для
грядущого покоління? Мені здається, що це треба конче зробити і саме в інтересі
грядущого покоління. На мою думку, ніякий українець не повинен забирати з
собою у могилу того, що знає, що він пережив, а що може мати загальний
інтерес... Такі спомини… складатимуть хроніку-літопис минулого, і це буде
важливим джерелом для будучого історика…» .*
Чайковський Андрій
(«Чорні рядки. Мої спомини»
за час від 1 листопада 1918 р. до 13 травня 1919 р.)
* З сайту: Бібліотека української літератури : [веб-сайт]. – Режим доступу:
https://ukrclassic.com.ua/katalog/ch/chajkovskij-andrij/3095-andrij-chajkovskij-chorni-ryadki

5. Народився Андрій Чайковський 5 травня 1857 року в містечку Самбір (на
той час — Королівство Галичини та Володимирії, Австрійської імперії). В
родині дрібного урядовця. Дуже рано залишився сиротою. Дитинство
проходило в селі Гординя на Самбірщині. Виховувала його бабуся, яка
навчила Андрійка читати і писати. Читати навчився спершу польською –
українських букварів не було.
Він жадібно вбирав у себе казки, легенди, оповіді про минулі часи.
Дитинство
Самбір

6. До початкової школи Андрій не ходив, навчався вдома і у дяка села Гордині. У
церковній школі вивчав три мови. Іспити за початкову школу здавав приватно.
У 1869-1877 роках навчався в Самбірській гімназії. Там і прочитав першу
українську книгу — це був «Кобзар» Тараса Шевченка.
Освіта та захоплення
У гімназійні роки був членом підпільного товариства «Студентська громада».

7. Далі здобував освіту на
філософському факультеті
Львівського університету.
Через нестатки змушений був
залишити навчання та податися
в добровольці 30-го полку
австро-угорської армії (офіцер,
1882 р.). Повернувшись із
війська, Андрій перейшов на
правничий факультет цього
університету.
У 1884 році склав іспит і як
суддя працював у Самборі (1884-
1886 рр.).
За часів навчання на юриспруденції Чайковський очолював
студентське товариство «Дружній лихвар». У цих засіданнях
брав участь й І. Франко. У 1881 році став співзасновником
«Кружка правників», працювати за невелику зарплату в
товаристві «Просвіта».
Львівський університет

8. Згодом почав працювати
адвокатом зі спеціалізацією на
карних справах у різних містах
Східної Галичини. Попри усталену
практику часто вів справи у судах
українською, а не польською
мовою. До нього горнулося все
селянство. Називали «хлопським
адвокатом».
Адвокадські будні
З 1886 до 1914 року працював адвокатом у Бережанах на
Тернопільщині. У 1890 році після чотирьох років
діловодства Андрій Чайковський відкрив власну
адвокатську канцелярію в Бережанах.
Упродовж усього життя, де б не опинявся Чайковський, він
був у вирі громадського та політичного життя громади.
Бережани

9. У 1914 році А.Чайковський
повертається до Самбора. Там був
заарештований як українофіл та
засланий до львівської в’язниці
«Бригідки» на два тижні. І за
відсутністю компромату його
випустили.
Після цього Андрій Якович зайнявся
адвокатською практикою в містах
Самбір (1914-1919), Коломия (травень
1919-1935), Рогатин (нині Івано-
Франківської області) та Сколе (нині
Львівської області).
Співпрацював з Іваном Франко (вперше зустрівся 1875 року),
який влітку 1894 на запрошення Чайковського приїжджав до
Бережан. Товаришував із А. Крушельницьким, Р. Купчинським,
Богданом та Левком Лепкими, М. Яцківим.
У 1918 році А.Чайковського обирають повітовим комісаром
Самбірського повіту.
Самбір

10. Громадсько-культурна
діяльність
А. Чайковський все своє свідоме життя займався громадсько-культурною й
політичною діяльністю.
Ще під час навчання – голова таємного гуртка «Студентська Громада» (1877),
студентської організації «Дружний лихвар» (1870-і), співзасновник «Кружка
правників», активіст «Просвіти» (1878-1882).
При співучасті Андрія Чайковського та відомого українського композитора і
диригента Остапа Нижанківського в Бережанах було відкрито хорове
товариство «Бережанський Боян» (1892), яке стало центром культурно-
освітнього життя.
Засновник першого в Галичині «Товариства українських журналістів і
письменників» та гуртожитку для учнів із малозабезпечених сімей «Руської
бурси». Був співзасновником ощадно-позичкового товариства «Надія» (1896).
Співзасновник товариства «Січ» (повітовий кошовий, 1910).
У Коломиї діяльний у товариствах «Просвіта», «Рідна школа», «Відродження»,
співорганізатор товариства «Каменярі» та ін.
Член Спілки українських адвокатів, голова цієї організації в Коломийській
окрузі (1920-і). У 1926-1927 роках очолював осередок «Рідної школи».
Кандидат на виборах до Галицького сейму та Державної Ради, повітовий
комісар Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) у Самборі.

11. Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди
100-річчя виходу у світ «Енеїди» Котляревського (1898).

12. 21 вересня 1884 року Андрій Якович
одружився з Гладилович Наталією Юліанівною.
Подружжя Чайковських прожило разом
півстоліття та виховало шестеро дітей.
У великій пошані в родині Чайковських була
музика. Батьки грали на гітарі та з малих років
залучали до музики дітей. Двоє старших синів
разом із батьком співали під акомпанемент
гітари популярні українські пісні «Ой пущу я
кониченька в саду», «Закувала та сива зозуля»,
«Ой наступила та чорна хмара» та інші.
Приватне життя
Був співорганізатором (а пізніше й головою) музично-хорового товариства
«Бережанський Боян».
Андрій та Наталя
Чайковські з дітьми

13. Після переїзду до Коломиї
родина Чайковських стала
дуже популярною в тутешній
спільноті. Дружина
письменника пані Наталя
очолювала «Союз українок»,
одна з доньок — Марія —
редагувала видання «Жіноча
доля», «Світ молоді», «Жіноча
воля». Сам Андрій Якович
керував осередком
товариства «Рідна школа».
І натхненно творив.
У грудні 1928 року у Львові й Коломиї урочисто відзначали 40-ліття
літературної та громадської діяльності Андрія Чайковського.
Через кілька років у письменника виявили тяжку хворобу. Перед Великоднем
1935-го висповідався й гірко пожартував: «Тепер вже маю паспорт на
другий світ».
2 червня 1935 року Андрій Якович Чайковський залишив світ земний… «душа
його покинула знеможене тіло».
Коломия

14. Початок літературної творчості
Творча та громадсько-
культурна діяльність
Перші літературні кроки Андрій Якович зробив у 1888 році
(йому був 31 рік) – в газеті «Діло» опублікували його статтю
«Причини зубожілості наших селян в судівництві» та про
біблійні й старогрецькі судові процеси.
Але А. Чайковський почав писати ще в гімназії під
впливом прочитаних книжок, писав драми й оповідання,
та через якийсь час із них «сміявся», а далі й зовсім
покинув літературне писання через власні вимоги
(критичне ставлення до свого таланту письменника та
брак життєвого досвіду).

15. Саме у Бережанах Андрій Чайковський розпочав
свою письменницьку діяльність. На початку 90-
х років XIX ст. він почав писати свої спогади про
перебування в Боснії під час військової служби
й поступово втягнувся в літературну
діяльність. До письменницької діяльності
прийшов через публіцистику й мемуаристику.
Його мемуари мали позитивну оцінку Івана
Франка, Осипа Маковея. Великий Каменяр
заохочував молодого автора до писання. Перші
публіцистичні твори Андрія Чайковського, як
відомо, друкувалися а газеті «Діло».
Пізніше він звернувся до теми спогадів і
художньої прози. Виходили друком нариси,
оповідання, гуморески, повісті.
На той час йому було майже сорок років.

16. У творах Чайковський показував галицьку дійсність, створив картини побуту
різних верств населення краю. Письменник глибоко знав сучасне йому
селянське життя, на цю тему написав низку творів, що з'являлися окремими
виданнями — «Вуйко», «Образ гонору» (1895), «Бразілійський гаразд»
(1896), «Не піддайся біді»(1908), «Не було виходу» (1927).
Життя галицької інтелігенції постає з багато в чому автобіографічної повісті
«Своїми силами».
Тільки з життя «ходачкової шляхти» він створив дві великі трилогії:
«Олюнька» (1895), «В чужім гнізді» (1896), «Малолітній» (1919), «Своїми
силами» (1902), «З ласки родини» (1910), «Панич» (1921)) та ін.
Шляхта ходачкова зазвичай не мала ні землі, ні
підданих селян, і на прожиття заробляла
службою у війську або при королівському чи
магнатському дворі.

17. Один за одним виходили в світ твори, написані на
матеріалі історії козаччини: «Козацька помста»
(1910), «Віддячився» (1913), «За сестрою» (1914),
«На уходах» (1921), «З татарської неволі»(1921),
«Олексій Корнієнко», ч. І-ІІІ (1926 -1929),
«Украдений син» (1930), «Сонце заходить»
(1930), «Богданко» (1934), «Полковник Михайло
Кричевський» (1935) та багато інших.
Не тільки твори селянської тематики, повісті про
інтелігенцію і з життя «ходачкової шляхти», а й
численні твори на історичну тематику були
підготовчою роботою до написання історичного
роману «Сагайдачний» — захоплюючої історії
життя одного з найвидатніших гетьманів Війська
Запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного.
Михайло Кричевський

18. Наприкінці 30-х років А. Чайковський дописує другу і
третю частини роману «Сагайдачний» — «До слави»
(перша частина «Побратими» (1918). Головною темою в
них виступає вірність Вітчизні, рідній землі, своєму
народу. Через долі героїв автор показує тяжке
становище простого люду під чоботом польської
шляхти, жах татарських набігів та муки в татарській
неволі, мужність та відвагу запорізьких козаків,
прагнення до волі.
Ці твори засвідчують і те, що з появою Запорозької Січі
Україна перестала бути беззахисною.
Володіючи багатющим історичним матеріалом,
письменник зумів досить правдиво відобразити
події XVII ст. в Україні, змалювати національно-
визвольну боротьбу українського народу,
відтворити складний процес становлення
Української держави.
Петро
Конашевич-Сагайдачний

19. Інтелігенції Східної України Андрій Якович був
відомий у середині 90-х років XIX ст. з галицьких
періодичних видань, що все-таки доходили до Києва,
Чернігова, Одеси, продираючись крізь рогатки
царської цензури. В журналі «Літературно-науковий
вісник» було надруковано розлогу «літературно-
критичну студію» Осипа Маковея «Андрій
Чайковський». Тритомна антологія «Вік» (1902)
представила українським читачам Наддніпрянщини
Андрія Чайковського біобібліографічними
відомостями про нього і уривком із повісті
«Олюнька». Відтоді він стає справді всеукраїнським
письменником, знаним в Австро-Угорщині й Росії.
Трапилося так, що після об'єднання західноукраїнських земель із Радянською
Україною про одного із найпопулярніших письменників, історичними
творами якого зачитувалась уся українська громадськість, надовго забули.

20. Письменник, чиєю творчістю захоплювалися не
лише в Галичині, а й в усій Україні, в 20-ті роки
XX ст. був «викреслений» із літератури. Адже у
своїх творах він оспівував боротьбу за волю України
і виступав проти поневолення.
Лише 1958 року у львівському видавництві
«Каменяр» вийшла друком збірка творів
А. Чайковського «За сестрою», а 1966-го — ще одна
повість «Олюнька».
У 1991 році читачі радо зустріли найвідоміший твір
Андрія Чайковського — роман «Сагайдачний».
Головним героєм виступає легендарний гетьман
реєстрового козацтва Петро Конашевич-
Сагайдачний, лідер національно-визвольного руху
XVII ст.

21. Творча спадщина
Чайковський А. З татарської неволі : іст.
оповідання для дітей ; Утеча трьох братів з Азова :
нар. дума / А. Чайковський. — Чернівці : Весна,
[1927?] (Чернівці : Печатня Ф. Ганіцький). — 64 с. —
На тит.: Андрій Чайковський. — На обкл.: Андрій
Чайківський. — Режим доступу:
https://chl.kiev.ua/ELIBRARY/Book/View/303#page/1
/mode/2up. — Назва з екрана. — Електрон. версія
друк. вид. — Дата звернення: 22.07.22.
Книги

22. Чайковський А. Сагайдачний : історична повість :
у 3 ч. Ч. 1 : Побратими / А. Чайковський. — Львів :
Укр. кн., 1918 (Друк. наук. т-ва ім. Т. Шевченка). —
231 с. : 1 арк. портр. — На тит. і обкл.: Побратими. —
Режим доступу:
https://chl.kiev.ua/ELIBRARY/Book/View/304#page/1
/mode/2up. — Назва з екрана. — Електрон. версія
друк. вид. — Дата звернення: 22.07.22.

23. Укладач Н. Турчин
Редактор О. Кадькаленко
Дизайн, верстка Н. Ярчак
Національна бібліотека України для дітей
https://chl.kiev.ua
Київ, вул. Януша Корчака, 60