2. Планування
Процес економічного обґрунтування раціональної
поведінки підприємства для досягнення власних
цілей, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.
Сутність планування в сучасних економічних умовах
полягає у тому, щоб найкращим чином обґрунтувати
номенклатуру, обсяги, терміни, ціни та інші
показники, які пов'язані із виробництвом і
реалізацією продукції (послуг), що дасть змогу
підприємству досягти визначених цілей ефективним
способом.
3. Принципи планування
цілепокладання. Вибір та обґрунтування цілей,
кінцевої мети, результатів діяльності підприємства;
системності. Планування має охоплювати всі сфери
діяльності підприємства, всі тенденції та зміни в
його системі;
безперервності. Процес планування на підприємстві
має здійснюватися постійно, взаємоузгоджено із
довго-, середньо- та короткостроковими планами; із
дотриманням послідовності етапів планування,
своєчасним коригуванням планів тощо;
4. Принципи планування
оптимальності використовуваних ресурсів. Орієнтація
підприємства на інтенсифікацію виробництва на підставі
досягнень науково-технічного прогресу, реалізації внутрішніх
резервів, на кон'юнктуру ринку;
збалансованість. Кількісна відповідність між
взаємопов'язаними показниками плану. Збалансованість плану
(в числовому виразі) означає його відповідність наявним
ресурсам;
гнучкість. Можливість коригування встановлених показників і
координації планово-економічної діяльності підприємства
відповідно до змін у ринковому середовищі.
изначених цілей ефективним способом.
5. Види планування
Перспективне планування – це довго- і середньострокове
планування. Довгостроковий план відображає в
основному стратегію розвитку підприємства, у ньому
подаються рішення, що стосуються сфер і напрямів
діяльності підприємства.
Середньострокове планування – більш деталізований
стратегічний план на перші роки діяльності
підприємства. Межа між довго- і середньостроковими
планами умовна і не може бути встановлена однозначно.
Поточне планування — це розроблення планів на всіх
рівнях управління підприємством і в усіх напрямах його
діяльності на більш короткі періоди (день, тиждень,
місяць, квартал, рік).
6. Стратегічне планування
складова стратегічного управління підприємством,
процес систематизованого визначення довгострокових
цілей і напрямів діяльності підприємства.
Етапи стратегічного планування:
1) визначення місії підприємства.
2) визначення стратегічних цілей.
3) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища
підприємства.
4) аналіз можливих варіантів стратегії підприємства.
5) вибір стратегічної альтернативи.
7. Основні напрями можливостей
розвитку підприємства
Можливості розвитку Види стратегій розвитку
Інтенсивний розвиток 1. Стратегія глибшого проникнення на ринок (інтенсифікація
маркетингових зусиль)
2. Стратегія розширення меж ринку (вихід на нові ринки з наявним
товаром)
3. Стратегія вдосконалення товару (створення нових
або вдосконалення наявних товарів для вже охопле
них ринків)
Інтеграційний розвиток 1. Стратегія вертикальної інтеграції (контроль або приєднання
підприємств - постачальників сировини, матеріалів і напівфабрикатів, а
також збутових фірм
2. Стратегія горизонтальної інтеграції (контроль або приєднання
підприємств-конкурентів)
Диверсифікація 1. Стратегія горизонтальної диверсифікації (випуск нового товару, не
пов'язаного з основним виробництвом, але зорієнтований на смаки вже
охопленої цільової аудиторії)
2. Стратегія концентричної диверсифікації (випуск нового товару для
залучення споживачів інших цільових аудиторій)
3. Стратегія конгломератної диверсифікації (орієнтація на нові галузі
промисловості та нові цільові ринки)
8. Короткострокове (оперативне)
планування
може бути розраховане на рік, півроку, місяць,
день залежно від специфіки виробництва,
планування прибутку, виробничих витрат та
інших чинників. Таке планування тісно пов'язує
плани різноманітних партнерів і постачальників,
тому ці плани можуть або погоджуватися, або
бути загальними для компанії виробника та її
партнерів.
9. Бізнес-план
Конкретний план бачення і ведення підприємцем
своєї справи. У ньому вказується, як нове
підприємство створюватиметься (якщо воно ще
не створене), яку продукцію випускатиме, з
якими витратами, ціною, рентабельністю; як
виходитиме на ринок і освоюватиме його.
10. Організаційнаструктура
управління підприємством
Під організаційною структурою управління слід розуміти
впорядковану сукупність органів (підрозділів), які дозволяють
управляти організацією та її взаємовідносинами. До складу
організаційної структури управління входять:
ланки управління на кожному його рівні;
взаємне розміщення, зв’язки і підпорядкованість цих ланок;
права, обов’язки, повноваження і відповідальність кожної
ланки в межах виконання загальних і спеціальних функцій
управління;
чисельний і професійно-кваліфікаційний склад працівників;
рівень централізації і децентралізації функцій управління.
11. Види організаційних структур
підприємства
лінійна структура управління складається із взаємно
підпорядкованих органів у вигляді ієрархічної
драбинки. Кожен управлінець підпорядковується
тільки одному менеджеру і всі зв’язки з вищими
рівнями управління відбуваються через нього;
функціональна структура управління будується на
ієрархії органів, які забезпечують виконання кожної
функції управління на усіх рівнях. Керівники
спеціалізуються на окремих управлінських
функціях, які виконуються відповідними
спеціалістами.
12. Види організаційних структур
підприємства
лінійно-штабна структури, яка передбачає створення
при лінійних керівниках штабів (служб), які
спеціалізуються на певних управлінських функціях.
Вони не володіють правами прийняття управлінських
рішень, а сприяють розробці необхідних положень в
межах конкретної функції управління, які забезпечують
підготовку якісних рішень;
лінійно-функціональна структури, яка передбачає, що
функціональні служби отримують повноваження
управління службами нижчого рівня, тобто виконують
відповідні спеціальні функції. Однак делегуються не
лінійні, а функціональні повноваження;
13. Види організаційних структур
підприємства
бюрократична структури, що передбачає чіткий поділ праці
та наявність висококваліфікованих спеціалістів, ієрархічність
рівнів управління, наявність взаємопов’язаної системи
формальних правил і стандартів, формальна безособистість,
здійснення найму на роботу з врахуванням кваліфікаційних
вимог;
Адаптивна структури управління, яка характеризується
здатністю швидко пристосовуватись до змін навколишнього
середовища, та впроваджується у таких типах: проектному,
матричному, програмно-цільовому та координаційному;
конгломеративна структури управління, що передбачає
наявність на одному підприємстві в одній службі потоварної
структури, у другій – лінійно-функціональної, у третій –
матричної і т.д.
14. Контролювання
Вид управлінської діяльності по забезпеченню
процесу, з допомогою якого керівництво організації
(підприємства) визначає, наскільки правильні його
управлінські рішення, а також напрями здійснення
необхідних коректив. Основним його завданням є
забезпечення досягнення цілей та місії організації.
Контролювання виробничо-господарської діяльності
є ефективним за умов виконання трьох видів
контролювання: попереднього, поточного та
завершального
15. Регулювання виробничо-
господарської діяльності
підприємства
Система важелів економічного регулювання
виробничо-господарської діяльності
підприємства охоплює підсистеми регулювання
на макро- та мікрорівнях, а також комплекс
методів організаційно-економічного
регулювання, який може бути застосований як на
рівні підприємства, так і на рівні державного
управління
16. Оренда та лізинг у діяльності
підприємства
Оренда (від лат. arendo – здаю в найм, наймаю).
Договірне строкове платне володіння і
користування необоротним активом (землею,
підприємством, основними засобами, іншим
майном), переданим орендодавцем орендареві
для самостійної господарської діяльності.
Власником майна, зданого в оренду, залишається
орендодавець, а продукція і доходи, отримані
орендарем за час використання цього майна, є
власністю останнього.
17. Оренда та лізинг у діяльності
підприємства
У часі оренда буває:
• довготерміновою (лізинг);
• середньотерміновою (хай-ринг);
• короткотерміновою (рейтинг).
Залежно від права власності на орендований
актив та теперішньої вартості орендних платежів
оренда буває: фінансовою; операційною.
18. Оренда та лізинг у діяльності
підприємства
Лізинг – довгострокова, цільова та платна оренда
майном, що передається лізингоодержувачу
особою – лізингодавцем, тобто власником цього
майна. Лізингодавець надає орендатору для
використання певні активи, що перебувають у
його власності. Лізингоодержувач не отримує
права власності на передані активи, проте
використовує їх і здійснює виплати лізингодавцю
відповідно до укладеного договору протягом
визначеного періоду часу.
19. Оренда та лізинг у діяльності
підприємства
За оперативного лізингу предмет лізингу
передається лізингоодержувачу на строк, менший від
строку повної його амортизації, та завжди
повертається лізингодавцю після його закінчення. Як
правило, лізингодавець відповідає за обслуговування
й утримання в нормі зданого в оренду устаткування.
Період лізингу досить короткий, коротший від
економічно обґрунтованого строку служби
устаткування, тобто лізингодавець може повторно
здати його в оренду або продати за зниженою ціною.
20. Оренда та лізинг у діяльності
підприємства
При фінансовому лізингу предмет лізингу
передається лізингоодержувачу на визначений
строк і може бути придбаний ним після
закінчення строку лізингу (в разі сплати повної
вартості лізингу). Договором фінансового
лізингу може бути передбачено право на викуп
предмета лізингу до закінчення визначеного
договором строку користування ним.