1. Тема 11
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА
ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

2. Зовнішньоекономічна діяльність
підприємства
інтегрує підходи та методологію різних економічних
дисциплін, адже її предмет є дуже широким.
Фундаментальною основою підрозділу
зовнішньоекономічної діяльності підприємства є
міжнародна економіка – частина теорії ринкової
економіки, що вивчає закономірності взаємодії
господарських суб'єктів різної державної належності
в галузі міжнародного обміну товарами, руху
чинників виробництва, фінансування та формування
міжнародної економічної політики.

3. Елементи ЗЕД
зовнішня торгівля;
зовнішні валютно-фінансові відносини;
спільне підприємництво та іноземне
інвестування;
зовнішнє передавання технологій.
.

4. Зовнішня торгівля
Сукупність товарно-грошових відносин
підприємств однієї країни з підприємствами
інших держав.
Зовнішня торгівля є складним економічним
явищем, тому що, зокрема, утворюється двома
протилежними товаропотоками – експортом та
імпортом, а також їх різновидами –
реекспортними та реімпортними операціями.

5. Зовнішні фінансово-валютні
операції
Зовнішні валютно-фінансові відносини сьогодні
діють абсолютно у всіх сферах економічного
міжнародного життя. Йдеться не лише про
зовнішньоторговельні операції, а й про інвестиційні
договори, передавання технологій, страхування та
багато інших угод. Таке операційне обслуговування
зумовлюється ситуацією, що складається у
міжнародній валютній системі. Зовнішня валютно-
фінансова діяльність не обмежується валютними та
фінансовими операціями. її зміст наповнюється
також таким поняттям, як зовнішньоекономічні
розрахунки.

6. Спільне підприємництво та
іноземне інвестування
Спільне підприємництво. Діяльність, яка
ґрунтується на співробітництві з іноземними
підприємствами, організаціями або
підприємцями, на спільному розподілі прибутку
й ризиків від її здійснення.
Види спільного підприємництва:ліцензування;
підрядне виробництво; управління за
контрактом; створення підприємств з
іноземними інвестиціями

7. Зовнішнє передавання
технологій
«Зовнішнє передавання технологій», складає
одну з найпрогресивніших форм ЗЕД.
Передавання технологій відбувається за певними
законами та правилами, до особливостей яких
належать поступове зближення технологічного
рівня всіх конкуруючих підприємств, досягнення
світового рівня якості, створення нових ринків
збуту тощо.

8. Тема 12
УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ НА
ПІДПРИЄМСТВІ

9. Поняття ризиків
Ризик – це ймовірність зазнати втрат очікуваної
економічної (фінансової) користі або прямих
збитків через появу непевної (випадкової) події,
що стосується майнового інтересу членів
суспільства.
Показник ризику за своїм змістом – це не лише
ймовірність появи непевної (випадкової) події, а
й імовірність настання негативного результату.

10. Види ризиків
За своїм походженням ризики поділяються
насамперед на природні та антропогенні.
З огляду обєктів ризики поділяються на майнові та
особисті.
За критерієм розміру розрізняють катастрофічні,
великі, середні, малі та незначні ризики.
Враховуючи можливі наслідки випадкових подій,
ризики можна поділити на чисті та спекулятивні

11. Ризик-менеджмент
Згідно із завданнями ризик-менеджменту відповідну
діяльність можна тлумачити як процес вибору
оптимальної, з економічного погляду, структури
інструментів виливу на ризики та їх наслідки.
Ризик-менеджмент як система охоплює три
послідовні етапи, а саме:
аналіз ризику;
контроль за ризиком;
фінансування ризику.

12. Фінансова діяльність
підприємства
діяльність, яка зумовлює зміну величини і складу
власного та позикового капіталу підприємства;
цілеспрямована система здійснення підприємством
заходів для залучення в необхідних обсягах капіталу
із зовнішніх джерел та вчасного і повного виконання
зобов’язань щодо їх обслуговування та повернення;
діяльність, що зумовлена необхідністю здійснення
фінансових відносин.

13. Контроль над ризиками
• уникненням ризику;
• зменшенням (мінімізацією) ризику;
• обмеженням (локалізацією) ризику;
• розсіюванням (поділом) ризику.

14. Страхування як форма трансферу
ризиків
Страхування. Двосторонні економічні відносини,
які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи
грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у
разі настання події, обумовленої договором або
законом, суму виплати з боку страховика, який
утримує певний обсяг відповідальності і для її
забезпечення поповнює та ефективно розміщує
резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на
зменшення ризику, а при потребі перестраховує
частину своєї відповідальності.

15. Функції страхування
• ризикована, що полягає у переданні за певну
плату страховикові матеріальної відповідальності
за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік
яких передбачено чинним законодавством або
договором.
• створення і використання страхових резервів
(фондів).
• заощадження коштів.
• превентивна.

16. Принципи страхування
конкурентність, тобто гарантування державою усім
страхувальникам і страховикам вільного вибору
видів страхування та рівних можливостей у
здійсненні діяльності; водночас створюються
сприятливі умови для розвитку страхування.
Застосовується повною мірою для добровільного
страхування;
страховий ризик – ймовірна подія або сукупність
по­дій, на випадок яких здійснюється страхування;

17. Принципи страхування
страховий інтерес, який випливає з права власності або
володіння тим чи іншим об'єктом. Кожний індивідуальний або
асоційова­ний власник будинку, автомашини, а тим більш
складного вироб­ничо-технічного комплексу, зацікавлений у
тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через
стихійне лихо, нещасний випадок, пограбування тощо. У свою
чергу організації, які беруть на себе ризики, як і будь-яка інша
комерційна структура, мають інтерес отримати прибу­ток.
Ідеться про загальну масу прибутку, тобто з урахуванням і
наслідків інвестиційної діяльності;
максимальна сумлінність передбачає, що надійне страхування
можливе лише за умов високого довір'я між сторонами;

18. Принципи страхування
страхові відшкодування не повинні приносити страхувальникові
прибутку;
франшиза – визначена договором страхування части­на збитків, яка
в разі страхового випадку не підлягає від­шкодуванню страховиком;
суброгація враховує, що відшкодування страховиком
страхувальникові (застрахованому) завданих збитків не означає
уникнення відповідальності справжніх їх винуватців;
контрибуція – це право страховика звернутися до інших
страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність
перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з
пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків;
співстрахування і перестрахування враховує, що страховик може
брати на своє утримання обмежені за розміром ризики;
диверсифікація.