Сучасні підходи до організаційних форм корекційно розвиткової

1. Підготувала вчитель – логопед
відділу освіти, молоді та спорту
Новгород-Сіверської міської ради
Науменко Валентина Георгіївна

2. Актуальність: в умовах реалізації Базового
компоненту дошкільної освіти та інтегративних
процесів в сучасній освіті діти з порушеннями
мовлення потребують спеціально організованих
умов навчання, виховання та розробки й
удосконалення форм, методів та прийомів
корекційно-розвиткової роботи.

3. Мета
розкрити зміст корекційно-мовленнєвої роботи;
орієнтовного перспективного плану корекційно-
розвиткової роботи з дітьми старшого
дошкільного віку з порушеннями мовлення на
основі узагальненого досвіду навчити розробляти
календарне та перспективне планування, вести
ділову документацію, організовувати консультації
для педагогів та батьків.

4. Дислалія – порушення звуковимови при
нормальному слухові та збереженій іннервації
мовного апарату.

5. Як відомо, дислалія є найпоширенішою мовленнєвою вадою. Онто-генетичні
дослідження мовлення показують, що в більшості дітей у віці чотирьох-п’яти років
звукова сторона мовлення вже майже сформова-на. Проте у частини дітей
порушення звуковимови не зникають, а набу-вають характеру стійкого дефекту. Як
показують дослідження, пору-шення звукової сторони мовлення спостерігаються у
більш ніж ЗО % дітей дошкільного віку, 7-10 % молодших школярів і 1-2 %
школярів старшого віку (Є. Рау, К. Бекер). Неправильна вимова звуків р,
р’становить 26 %, звуків л, л’ — 10 %, свистячих звуків — 22 %, шипля-чих — 24
%, звука й ~ 1,5 %, задньоязикових г, к, х — 1 %, дзвінких зву-ків — 1,5 %. Слід
зауважити, що артикуляційні розлади у хлопчиків трапляються вдвічі-втричі
частіше, ніж у дівчаток. За даними світової статистики, кількість мовленнєвих
порушень за останні роки збільши-лася, у зв’язку з чим проблема профілактики
мовленнєвих дефектів дітей має глобальний характер.

6. Виділяють три групи учнів з дислалієюВиділяють три групи учнів з дислалією
До першої групи відносять тих , у когоДо першої групи відносять тих , у кого
наявні лише вади звуковимовинаявні лише вади звуковимови
(фонетичні дефекти)(фонетичні дефекти)
До другої - учнів, у яких вадиДо другої - учнів, у яких вади
звуковимови ускладнюютьсязвуковимови ускладнюються
недорозвиненням фонематичнихнедорозвиненням фонематичних
пропроццесів (фонетико-фонематичніесів (фонетико-фонематичні
дефекти)дефекти)
До третьої – учнів, в яких вадиДо третьої – учнів, в яких вади
звуковимови й звукосприйманнязвуковимови й звукосприймання
поєднується з вториннимпоєднується з вторинним
недорозвиненням лексичної інедорозвиненням лексичної і
грамотичної систем.грамотичної систем.

7. .Причини, які обумовлюють дефектиПричини, які обумовлюють дефекти
звуковимови при дислалії:звуковимови при дислалії:
Органічні дефекти периферичного мовленнєвого апарату,
його кісткової та м’язової будови (механічна дислалія);
Біологічні та соціальні причини: загальна фізичнаБіологічні та соціальні причини: загальна фізична
ослабленість дитини внаслідок соматичних захворювань;ослабленість дитини внаслідок соматичних захворювань;
затримка психічного розвитку мовлення. Вибірковезатримка психічного розвитку мовлення. Вибіркове
порушення фонематичного слуху; несприятливе сопорушення фонематичного слуху; несприятливе соцціальнеіальне
оточення. Яке перешкоджаї розвитку спілкування дитини.оточення. Яке перешкоджаї розвитку спілкування дитини.
Біологічні та соціальні причини: загальна фізичнаБіологічні та соціальні причини: загальна фізична
ослабленість дитини внаслідок соматичних захворювань;ослабленість дитини внаслідок соматичних захворювань;
затримка психічного розвитку мовлення. Вибірковезатримка психічного розвитку мовлення. Вибіркове
порушення фонематичного слуху; несприятливе сопорушення фонематичного слуху; несприятливе соцціальнеіальне
оточення. Яке перешкоджаї розвитку спілкування дитини.оточення. Яке перешкоджаї розвитку спілкування дитини.

8. За етіологією в логопедії розрізняють:За етіологією в логопедії розрізняють:
механічну (органічну)механічну (органічну)
дислаліюдислалію
механічну (органічну)механічну (органічну)
дислаліюдислалію
функціональнуфункціональну
дислаліюдислалію

9. Механічна дислаліяМеханічна дислалія
Механічною (органічною) дислалією називають
такий вид неправильної звуковимови, який
викликаний:
1) органічними дефектами периферичного мовного
апарату, його кісткової та м’язової будови. Часто
причиною механічної дислалії є укорочена під?
язична вуздечка (під?язична зв’язка). При цьому
ускладнюються рухи язика, коротка вуздечка не дає
можливості високо підняти язик. Також правильну
артикуляцію може ускладнювати дуже великий та
широкий, або дуже маленький та вузький язик.
2) дефектами будови щелеп, що призводять до
аномалії прикусу. Нормальним вважається прикус,
коли при зімкненні щелеп верхні зуби трохи
прикривають нижні.

10. Функціональна дислаліяФункціональна дислалія
Функціональною дислалією називають такий вид
неправильної звуковимови, при якому немає ніяких
дефектів артикуляційного апарату, тобто немає ніякої
органічної основи. Причини функціональної дислалії
можуть бути наступні:
1) неправильне мовленнєве виховання дитини в родині,
коли дорослі протягом довгого часу „сюсюкають” з
малюком, в результаті чого затримується розвиток
правильної звуковимови;
2) за наслідуванням, коли малюк наслідує спотвореній
звуковимові дорослих членів сім’ї, або спілкується з
малодшими дітьми, у яких ще не сформувалася
правильна звуковимова;
3) двомовність в сім’ї, коли батьки, розмовляють на
різних мовах, а дитина переносить особливості вимови
однієї мови на іншу.

11. 4) педагогічна занедбаність, коли мовлення дитини не
піддається необхідному впливу дорослих, що гальмує
нормальний мовленнєвий розвиток; тобто, коли дорослі
не звертають уваги на звуковимову дитини, не
виправляють помилки малюка, не дають йому взірець
чіткої та правильної вимови.
5) недорозвиток фонематичного слуху, коли у дитини
спостерігаються ускладнення в диференціації звуків, що
розрізняються між собою тонкими акустичними
ознаками, наприклад, дзвінких та глухих приголосних,
м’яких та твердих, свистячих та шиплячих. В результаті
таких ускладнень розвиток правильної звуковимови
надовго затримується.
6) недостатня рухливість органів артикуляційного
апарату, яка може бути викликана й невмінням дитини
утримувати язик в потрібній позиції або швидко
переходити від одного руху до іншого.

12. Аномалії прикусу мають декілька варіантів:Аномалії прикусу мають декілька варіантів:
• прогнатія – верхня щелепа сильно видається вперед, в
результаті чого нижні передні зуби зовсім не змикаються з
верхніми;
• прогенія – нижня щелепа виступає вперед , передні зуби
нижньої щелепи виступають попереду передніх зубів верхньої
щелепи;
• відкритий прикус – між зубами верхньої та нижньої щелеп при
їх зімкненні залишається проміжок. В деяких випадках цей
проміжок лише між передніми зубами (передній відкритий
прикус);
• боковий відкритий прикус – може бути лівостороннім,
правостороннім та двостороннім;
• неправильна будова зубів, зубного ряду також може призвести
до дислалії. Наприклад, при великих розщілинах між зубами язик
під час вимови деяких звуків просувається між зубами,
спотворюючи вимову.

13. Види дислаліїВиди дислалії
Відповідно до характеру дефекту вимови, що стосується
окремої групи звуків, виділяють наступні види дислалії:
Сигматизм (від назви грецької букви сигма, що позначає звук с) – вади вимови
свистячих (с, с?, з, з?, ц, ц?) та шиплячих (ш, ж, ч, щ) звуків. Один з найбільш
розповсюджених видів порушень вимови.
Ротацизм ( від назви грецької букви ро, що позначає звук р ) – вади вимови звуків р
та р?
Ламбдацизм ( від назви грецької букви ламбда, що позначає звук л) – вади вимови
звуків л, л?
Дефекти вимови піднебінних звуків:
Каппацизм – (від назв грецької букви каппа, що позначає звук к) – вади вимови
звуків к та к?;
Гаммацизм – (від назв грецької букви гамма, що позначає звук г) – вади вимови
звуків г та г?;
Хітизм – (від назв грецької букви хі, що позначає звук х) – вади вимови звуків х та х?;
Йотацизм – (від назв грецької букви йота, що позначає звук й) – вади вимови звука й.
Дефекти вимови дзвінких приголосних звуків – вади вимови, які виражаються в
заміні дзвінких приголосних звуків парними глухими звуками: б-п, д-т, в-ф, з-с, ж-ш,
г-к.

14. - з’ясування розвитку дитини на ранніх етапах онтогенезу:
детальне вивчення умов виховання, динаміки психічного й
мовленнєвого роз-витку, що проводиться за матеріалами бесід з
батьками, аналіз ме-дичних висновків лікарів після обстежень
дитини;
- дослідження немовленнєвих функцій малюка;
- дослідження усіх компонентів мовленнєвої системи;
- аналіз і оцінка отриманих даних з метою обґрунтування
логопедич-ного висновку; виявлення механізмів, які спричинюють
мовленнєві порушення;
-передбачення та прогнозування шляхів подолання дефекту.

15. Ефективність корекційного впливу під час подолання дислалії зале-
жить від уміння логопеда всебічно обстежувати мовленнєві та
немовлен-нєві функції, сенсомоторну сферу, інтелектуальний розвиток
дитини, Крім того, обов’язково потрібно враховувати індивідуальні
особливості особистості та її соціальне оточення. У кожному
конкретному випадку підхід до подолання дислалії має бути
індивідуальним; завдання підби-рають вибірково залежно від характеру
і складності мовленнєвого по-рушення, віку дитини, рівня загального
розвитку; визначення співвідне-сеності розвитку експресивного та
імпресивного мовлення, порівняння мовних засобів з їх активним
використанням під час мовленнєвого спілкування. Для успішного
подолання дислалії важливо правильно організувати та провести
логопедичне обстеження, яке дасть змогу спрогнозувати строки
подолання мовленнєвої вади та накреслити ефек-тивні шляхи
корекційної логопедичної роботи.

16. Необхідність усунення дислалії
У дошкільному віці мовлення дитини
інтенсивно розвивається. Якщо не
звернути належної уваги на мовні
проблеми дитини, то в подальшому
порушення звуковимови може
спричинити цілий ряд серйозних
ускладнень і викликати інші дефекти
усній і письмовій промови дитини, що
серйозно позначається на навчанні дітей у
школі.

17. Діагностичне обстеження мовлення при
дислалії починають із з'ясування
особливостей перебігу вагітності та пологів
у матері, перенесених захворювань у
дитини, раннього психомоторного і
мовного розвитку, біологічного стану
слуху і зору, опорно-рухового апарату (з
медичної документації). Потім логопед
переходить до дослідження будови і
рухливості органів артикуляційного .
Діагностика усного мовлення при дислалії
включає обстеження стану звуковимови і
виявлення дефектно вимовних звуків з
використанням відповідного дидактичного
матеріалу.
У логопедичному висновку
відображається форма дислалії
(механічна або функціональна), вид
дислалії (артикуляторно-
фонематическая, акустико-
фонематическая, артикуляторно-
фонетична), різновид неправильного
звуковимови (ротацизм,сигматизм і т.
д.).
При механічної дислалии дитині
може знадобитися консультація
стоматолога(хірурга, ортодонта); при
функціональної дислалии – дитячого
невролога. Для виключення
приглухуватості проводиться
консультація дитячого отоларинголога
дослідження функції слухового
аналізатора.
Диференціальну діагностику дислалії,
перш за все, слід проводити зі стертою
дизартрією.

18. Прогноз і профілактика дислаліїПрогноз і профілактика дислалії
У більшості випадків дислалія успішно піддається
корекції. Успішність і терміни подолання дислалії
визначаються складністю дефекту, віковими та
індивідуальними особливостями дитини, регулярністю
занять, участю батьків. У дошкільнят дефекти звуковимови
корригируются швидше, ніж у школярів, учнів молодших
класів – швидше, ніж в учнів середнього і старшого ланки.
Профілактика дислалії вимагає своєчасного виявлення
анатомічних порушень в будові органів мови, оточення
дитини правильними зразками для мовного наслідування,
всебічну турботу про фізичний розвиток і здоров'я дітей.

19. Консультація для батьківКонсультація для батьків

20. Робота з корекції дислалії вибудовується у відповідності з
трьома етапами роботи: підготовчим, етапом формування
первинних произносительных навичок і етапом формування
комунікативних навичок.
При механічної дислалии на підготовчому етапі необхідно
усунення анатомічних дефектів в будові артикуляційного
апарату (пластика вуздечки язика або верхньої губи, курс
ортодонтичного лікування). Етап формування первинних
произносительных навичок при дислалії включає постановку
ізольованого звуку (по наслідуванню, з механічною
допомогою, тобто з використанням логопедичних зондів або
змішаним способом. На заключному етапі корекції дислалії
формуються навички безпомилкового вживання
відпрацьованих звуків у всіх ситуаціях спілкування.
Логопедичні заняття з корекції дислалії повинні
проводитися регулярно, не рідше 3-х разів на тиждень.
Важливо, щоб вдома також виконувалися завдання логопеда і
артикуляційна гімнастика. Тривалість занять при простій
дислалії від 1 до 3-х міс.; при складній дислалії – 3-6 міс.

22. ДіагностуванняДіагностування
Розвиток
фонематичного слуху
Розвиток
фонематичного слуху
Артикуляційна
гімнастика
Артикуляційна
гімнастика
Розвиток мовного
дихання
Розвиток мовного
дихання
Розвиток дрібної
моторики
Розвиток дрібної
моторики КазкотерапіяКазкотерапія
Ігрові вправи на
закріплення та
диференціацію звуків
Ігрові вправи на
закріплення та
диференціацію звуків

42. Консультація для батьківКонсультація для батьків

43. Зміст та послідовність даної корекційної роботи забезпечує,
з одного боку, корекцію мовленнєвого дефекту, а з іншого –
підготовку до оволодіння грамотою та засвоєння грамоти в
обсязі, необхідному для подальшого успішного навчання в
школі; розширення та уточнення словника, подолання
недоліків граматичної будови мовлення, розвиток
зв’язного мовлення; попередження специфічних помилок
письма майбутніх першокласників.