Recommandé
Contenu connexe
En vedette
En vedette (20)
Similaire à еколо право 22
Similaire à еколо право 22 (20)
Plus de pr1nc1k
Plus de pr1nc1k (20)
Dernier
Dernier (10)
еколо право 22
- 1. 1 Дніпропетровська обласна державна адміністрація Департамент освіти і науки Вищий комунальний заклад «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» КЗ «Інноваційно-методичний центр» Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 15 ім. М.Решетняка Л.Нагорна НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО Кривий Ріг 2017
- 2. 2 УДК Нагорна Л.П. Екологічне право 10-11 клас : Навчальний посібник/ Л.П.Нагорна. – КривийРіг, 2017. – 250 с. Навчальний посібник «Екологічне право» є збіркою матеріалів, які можуть бути корисні вчителям для проведення відповідного уроку у старших класах середньої школи. У посібнику на основі досягнень еколого-правової науки, сучасного екологічного законодавства України та практики його застосування висвітлюються основніпитання навчального курсу екологічного права України розбиті по уроках відповідно чинної програми.
- 3. 3 Зміст Вступ …………………………………………………………………………...……5 10 клас Урок 1. Вступ до предмету ……………………………………………………...…7 Урок 2. Поняття екологічного права…………………………………………..…. 9 Урок 3. Методи та принципи екологічного права…………………………….… 12 Урок 4. Екологічні правовідносини………………………………………………19 Урок 5. Система та джерела екологічного права……………………………..….23 Урок 6. Конституція України – основаекологічного права…………………….26 Урок 7. Договір як джерело екологічного права……………………………...…30 Урок 8. Права й обов’язкилюдинита громадянинав галузі екології………… 36 Урок 9. Поняття та зміст права власності на природніресурси……………….40 Урок 10. Суб’єкти права власності на природніресурси……………………… 46 Урок 11. Форми власності на природніресурси………………………………..49 Урок 12. Підсумкове заняття…………………………………………………...… 54 Урок 13. Право природокористування:поняття та види………………….…… 55 Урок 14. Правове регулювання використання, відтворення й охорони земельних ресурсів……………………………………………………………...….61 Урок 15. Правовий режим використання, відтворення й охорониводних ресурсів……………………………………………………………………………...67 Урок 16. Правові засади використання й охоронинадр……………………..….71 Урок 17. Правове регулювання використання, відтворення й, захисту й охоронилісових ресурсів……………………………………………………..…74 Урок 18. Правовий режим використання, відтворення й охорони рослинногосвіту…………………………………………………………………...82 Урок 19. Правові засади використання, відтворення, охорони тваринного світу…………………………………………………………………...87 Урок 20. Правова охоронаатмосферного повітря………………………………96 Урок 21. Екскурсія до музею Арселлор Міталстілл КривийРіг………………101 Урок 22. Правовий режим використання й охорониприродно – заповідного фонду……………………………………………………………………………...101 Урок 23. Правові вимоги щодо безпеки продуктів……………………………107 Урок 24. Правове регулювання поводження з небезпечними речовинами….112 Урок 25. Правове регулювання поводження з відходами……………………..117 Урок 26. Правове забезпечення радіаційної безпеки…………………………..124 Урок 27. Правове регулювання відносин, що виникають у зв’язку з надзвичайнимиекологічними ситуаціями…………………………………….139
- 4. 4 Урок 28. Правове регулювання безпечного використання генетично змінених організмів………………………………………………………………………….154 Урок 29. Правовий захист населення від шуму………………………………...161 Урок 30 – 32. Правове забезпечення екологічної безпеки нашого краю……..167 Урок 33 – 34. Практичне заняття………………………………………………...172 11 клас Урок 1. Вступ……………………………………………………………………..173 Урок 2. Поняття екологічної безпеки……………………………………………173 Урок 3. Правові вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки при розміщенні, будівництві підприємств, споруд та інших об’єктів……………..180 Урок 4. Практичне заняття……………………………………………………….183 Урок 5 – 6. Поняття та принципи управління в галузі охоронинавколишнього природного середовища…………………………………………………………..184 Урок 7. Органи державного управління загальної компетенції……………….190 Урок 8 – 9. Поняття та зміст права власності на природніресурси …………..198 Урок 10. Громадськеуправління в галузі охоронинавколишнього природного середовища………………………………………………………………………...203 Урок 11. Функції управління в галузі охоронинавколишнього природного середовища………………………………………………………………………...208 Урок 12. Практичне заняття……………………………………………………...217 Урок 13 – 14. Загальна характеристика відповідальності за порушення екологічного законодавства………………………………………………………217 Урок 15. Екологічне правопорушення як підстава юридичної відповідальності...................................................................................... ………..224 Урок 16. Практичне заняття……………………………………………………...227 Урок 17 – 19. Спеціальний правовийрежим екологічно уражених об’єктів, забруднених територій і зоннадзвичайних екологічних ситуацій і гарантії прав потерпілих громадян…………………………………………………………….330 Урок 20. Практичне заняття……………………………………………………...233 Урок 21. Міжнародне екологічне право…………………………………………233 Урок 22 – 23. Екологічне право зарубіжних країн…………………………….237 Урок 24 – 26. Практичні заняття…………………………………………………241 Урок 27 – 28. Практичні заняття ………………………………………………..244 Урок 29 – 30. Практичні заняття ………………………………………… …….248 Урок 31 – 32. Практичні заняття ………………………………………………...252 Урок 33 – 34. Практичні заняття ……………………………………………….254 Урок 35. Підсумкове заняття. ……………………………………………………258 Варіанти контрольнихзавдань …………………………………………………..265 Питання для самоконтролю……………………………………………………..267 Тематика дослідницьких робіт ………………………………………………….270 Використана література ………………………………………………………….272
- 5. 5 В С Т У П Спецкурс “Екологічне право України” згідно з навчальним планом учні 10 - 11 класів вивчають на протязі року в обсязі 35 годин. Екологічне право України – це фундаментальна навчальна дисципліна,що є важливою складовою еколого- правової освіти, яка набуває особливого значення у період становлення, розвитку та зміцнення державності, прискорення реформування екологічних правовідносин в Україні та суттєвого оновлення правового підґрунтя регламентації екологічних відносин. Завданням навчальної дисципліни передусім є опанування унями необхідними теоретичними положеннями, засвоєння сутності: еколого- правових категорій та понять;еколого-правових інститутів тощо. Завдяки даній дисципліні учні оволодівають навичками самостійної роботи з нормативно- правовими актами, еколого-правовою літературою, матеріалами судової практики, засвоюють сутність еколого-правових категорій, зміст еколого- правових інститутів, вчаться розуміти конкретний зміст норм екологічного права, роз’яснення вищих судових інстанцій України та рішень Конституційного Суду України, тлумачити їх та правильно застосовувати при вирішенні конкретних справ. Набувають також досвіду науково-дослідної роботи у галузі екологічного права. “Екологічне право України” передбачає оволодіння колом основних питань про предмет, метод і систему екологічного права, його принципи, джерела, об’єкти та суб’єкти, правові основи екологічного управління, екологічні права та обов’язки громадян, право власності на природні ресурси, загальні положення права природокористування, правове забезпечення екологічної безпеки, економічного механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища, формування і функціонування екологічної мережі, екологічні спори, правове регулювання використання та охорони земель, вод, надр, рослинного татваринного світу, атмосферного повітря, курортних, лікувально- оздоровчихта рекреаційних територій і зон, поводження з відходами, правовий
- 6. 6 режим надзвичайних екологічних ситуацій, міжнародне екологічне право та міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля, а також засвоєння таких підгалузей права, як: водне, гірниче, флористичне, лісове, фауністичне, атмосферо-повітряне тощо. При вивченні екологічного права України використовуються такі форми навчальної роботи: лекції, консультації, індивідуальні домашні завдання, самостійна робота учнів, групова робота. У результаті вивчення нспецкурсу “Екологічне право України” учні повинні знати: систему екологічного законодавства; особливості права власності на природні ресурси; специфіку правового регулювання використання, відтворення та охорони окремих природних ресурсів і об’єктів; правовий режим територій та особливо охоронюваних природних об’єктів. Уміти: правильно тлумачити та застосовувати норми екологічного права, використовувати дані науки екологічного права для вирішення професійних завдань, здійснювати юридичний аналіз обставин для кваліфікації екологічних відносин; при виконанні завдань визначати правовий статус органів у сфері екологічного управління та правові наслідки рішень, які вони приймають; у межах економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища застосовувати економічні заходи раціонального природокористування та передбачені законодавством механізми правового регулювання використання, охорони та відтворення природних ресурсів.
- 7. 7 10 клас УРОК 1 ТЕМА: ВСТУП ДО ПРЕДМЕТУ. Кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану , а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки . Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічностітісно пов’язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування . Нове в данній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базуеться на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об’ективна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованного стану. Як свідчить досвід, проводити ефективну політику невиснажливого розвитку в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Т Тим складнішою виглядає ця проблема в Україні, відновленій державі, яка переживає успадковану глибоку системну кризу і змушена одночасно вирішувати безліч проблем: економічних, соціальних, екологічних. Попри різні проблеми, все ж таки реалізація принципів збалансованого розвитку в Україні розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності. З 1991 року економічні і екологічні реформи в нашій країні спрямовані на досягнення спочатку компромісу між виробничим і природним потенціалом, а згодом - на перехід до гармонійного їх співіснування в інтересах людей. В основу формування нової політики було покладено базовий принцип, згідно з яким екологічна
- 8. 8 безпека держави стає важливим елементом і складовою національної і глобальної безпеки. Виходячи з цого в Україні розроблені «Основні напрями державноїекологічної політики». Цей документ визначає не лише мету та пріоритетні завдання охорони довкілля, але й механізми їх реалізації, напрями гармонізації та інтеграції екологічної політики України в рамках процесу «Довкілля для Європи» та світовому екологічному процесі. Саме на підставі цього документу, що поєднує стратегічні цілі з конкретними завданнями, розробляютьсяпрограмиУрядув галузі охорони довкілля та екологічної безпеки. Після утворення цільового Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки в Україні сформовано цілісну систему регулювання і управління природокористуванням та охороною природи, екологічною безпекою, яка, за висновками міжнародних експертів, відповідає сучасним вимогам. У надзвичайно стислі терміни розроблено і оформлено правові засади для вирішення екологічних проблем, впроваджено економічний механізм природокористування, у відповідності з міжнародними вимогами створюється національна система стандартів щодо забезпечення екологічної безпеки та природокористування. Охорона природи стала одним з основних пріоритетів молодої держави, оскільки збереження біологічного та ландшафтного різноманіття є основою,яка забезпечуєможливість будь-якого природокористування та розвитку суспільства. _____________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________
- 9. 9 УРОК 2. ТЕМА: ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА. Екологічне право є юридичною формою екологічних відносин. Висловлені в науці думки щодо поняття екологічного права в загальних рисах зводяться до двох основних напрямків. Одні автори вважають, що екологічне право належить до комплексних (інтегрованих) галузей права, до складу її входить кілька самостійних галузей права, які регулюють різні види екологічних відносин. При цьому комплексність екологічного права автори такої думки трактують по- різному. Наприклад: а) кожна галузь права, що входить до складу екологічного права, регулює самостійний вид екологічних відносин, в основу яких покладені різні екологічні об’єкти. Тому й існують такі самостійні галузі права, як земельне, лісове, водне, гірниче, фауністичне, атмосфероповітряне та інші; б) екологічне право — інтегрована правова спільність (комплексна галузь права), яка об’ єднує сукупність еколого-правових норм, що регулюють екологічні відносини з метою ефективного використання, відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, реалізації захисту екологічних прав. У науці йде активний пошук оптимального розуміння сутності екологічного права, його місця в системі права. Найбільш аргументованою є думка тих авторів, які розглядають екологічне право як самостійну (некомплексну) галузь права з підгалузевою структурою.
- 10. 10 Викладене дозволяє зробити висновок, що екологічне право як галузь права являє собою систему правових норм, що регулюють екологічні відносини, які виникають між суб’єктами з приводу забезпечення екологічної безпеки, приналежності, використання, відтворення (відновлення) природних об’єктів та комплексів, охорони, а в певних випадках захисту людини, навколишнього природного середовища від шкідливого впливу з метою попередження, запобігання, усунення його негативних наслідків, й задоволення екологічних та інших інтересів відповідних суб’єктів і підтримання сталого екологічного розвитку, екологічної рівноваги в країні та окремих її регіонах. Поряд з викладеним слід пам’ ятати, що екологічне право — це відносно «молода» галузь права, яка розвивається дуже динамічно в сучасних умовах. Численність та різноманітність нормативно- правових актів, що регламентують екологічні відносини, обумовлені значною кількістю об’єктів зазначеної галузі права та їх видовою диференціацією. Багато суспільних відносин вже екологізовано, частина ще потребує подальшої екологізації, триває процес систематизації екологічного законодавства. Питаннядля самоконтролю. 1. Сформулюйте поняття екологічного права. 2. Охарактеризуйте екологічне право. 3. Назвіть методи й принципи екологічного права. Що таке екологічні правовідносини? 4. Дайте визначення об'єктів і суб'єктів екологічного права.
- 11. 11 Задача. Громадянин М. на належній йому ділянці розпочав будівництво колодязя, маючи на меті використовувати підземні води для побутових і господарських потреб за допомогою спеціального техніч- ного приладу (відцентрового насоса). У цей час його відвідав інспектор територіальної інспекції гірничого нагляду, який, перевіривши умови та характер виконуваних робіт, прийняв постанову про їх припинення та наклав на М. ад- міністративний штраф у розмірі 200 грн, зазначивши, що останній порушив вимоги чинного законодавства. М. оскаржив цю постанову до суду з вимогою усунення перешкод у користуванні природними ресурсами та стягнення збитків, заподія-них йому незаконним рішенням. Окреслити коло суспільних правовідносин. Охарактеризувати правовідносини, що склалися. ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________
- 12. 12 УРОК 3. ТЕМА: МЕТОДИ ТА ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА Екологічне право має чітко визначений предмет правового регулювання, який відрізняє його від інших галузей права. Предмет екологічного права – це врегульовані нормами права суспільні відносини щодо охорони навколишньогоприродногосередовища, збереження, відтворення та аціональноговикористання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки населення. Предмет екологічного права характеризується широким колом суспільних відносин, наявністю природних та інших об’єктів і екологічних зв’язків між ними, які входять до середовища, що оточує людину. Варто відмітити, що предмет екологічного права передбачає регулювання 3-х груп суспільних відносин, пов’язаних з об’єктами права охорони навколишнього природного середовища, якими є: 1. природа (її об’єкти, комплекси, умови); 2. природні ресурси (як ті, що залучені до народного господарства, так і ті, що не використані до цього часу); 3. людина і її екологічна безпека. Під методом правового регулювання суспільних відносин взагалі розуміють сукупність способів та прийомів, за допомогою яких право впливає на суспільні відносини через поведінку суб’єктів конкретних відносин. Це загальне визначення методу правового регулювання суспільних відносин у своїй основі стосується й методу регулювання екологічних відносин.
- 13. 13 Щодо екологічного права, то можна стверджувати, що для цієї галузі права характерним є змішаний метод правового регулювання екологічних відносин, який включає в себе адміністративно-правові і цивільно-правові способиі прийомиправового регулювання цих відносин. Для цивільно-правового методу (диспозитивний) характерні такі ознаки: · рівні правові можливості сторін у суспільних відносинах, які виключають будь-які однобічні впливи один на одного; · встановлення правовідносин за взаємною згодою сторін; · надання учасникам відносин права самим визначати порядок своєї поведінки; · розв’язання спорів компитентним органом, який перебуває поза цими відносинами. Адміністративно-правовому методу (імперативний) правового регулювання притаманні такі риси: · юридично-владна діяльність виконавчих і розпорядчих органів щодо осіб, якими вони керують; · прояв юридичної нерівності учасників відносин – підкорення одного з них іншому; · виникнення суспільних відносин незалежно від волі іншої сторони; · здійснення контрольних функцій тощо. Важливим є те, що цивільно-правовий метод використовується частіше за все при регулюванні відносин власності на природні об’єкти, договірних відносин, відносин суміжних природокористувачів, при сумісному використання природних об’єктів, при розв’язанні еколого- правових спорів з їх різновидами, при відшкодування збитків різних видів тощо. В умовах розвитку ринкових відносин цей метод правового регулювання певних видів екологічних відносин буде отримувати все
- 14. 14 більш широке застосування, звужуючи сферу використання адміністративно-правового методу. Однак при всій важливості цивільно-правового метода в регулюванні екологічних відносин неможливо обійтися без використання адміністративно-правового методу. Екологічна система розвивається за законами природи, томууправління в галузі екології повинно бути науково обгрунтованим, тобто таким, яке не припускає порушення природних законів. Не всі питання екології можуть вирішити власники природних об’єктів, природокористувачі на основі юридичної рівноваги. При виникненні, наприклад, надзвичайних екологічних ситуацій, коли йдеться про вжиття термінових заходів щодо переселення людей у безпечні регіони, ліквідації наслідків аварії, які призвели до забруднення природного середовища, здійснення необхідних охоронних екологічних заходів тощо. У такому разі слід використовувати владні приписи, обов’язкові для виконання. Нерідко власниками природних ресурсів, природокористувачами припускаються порушення екологічних нормативів, стандартів, лімітів на використання цих ресурсів, тому приписи контролюючих органів про усунення виявлених недоліків є обов’язковими для виконання особами, яким вони адресовані. У цих випадках владний метод є виправданим. Владна діяльність компитентних органів необхідна також у процесі відтворення природних об’єктів. Неможна ж, наприклад, питання відтворення лісів передавати лише на розгляд лісокористувачів. Відтворення і відновлення лісів – об’єктивна екологічна необхідність, оскільки ліси є джерелом кисню – основи формування озонового шару, ліси необхідні для задоволення багатьох потреб людей. Дану проблему потрібно вирішувати не тільки способом економічного стимулювання лісокористувачів, але й шляхом адміністративних приписив, які зобов’язують певних осіб здійснювати конкретні дії для відтворення лісів.
- 15. 15 Аналогічний підхід повинен бути і щодо інших природних об’єктів, які мають відтворюватися. Коло відносин, що регулюються переважно адміністративним методом правового регулювання екологічних відносин досить широке. Таким чином, метод правового регулювання екологічних відносин являє собою закріплення в екологічному законодавстві сукупності адміністративно-правових та цивільно-правових способів та прийомів. Принципи екологічного права – це виражені в його нормах основоположні положення, відповідно до яких здійснюється регулювання екологічних відносин. Еколого-правові принципи можуть офіційно закріплюватись у законодавстві або виводитися з його змісту. Принципи екологічного права спираються на загальноправові принципи, які враховуються при формуванні принципів галузі права. Оскільки екологічне право сформувалося як самостійна галузь права, то воно базується на своїх принципах. В науці екологічного права виділяють загальноправові та спеціальноправові принципи. Серед загальноправових розрізняють принципи: · Принцип гуманізму. Передбачає розвиток екологічного права і законодавства, який забезпечив би правові, економічні і соціальні основи збереження навколишнього природного середовища в інтересах не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь, недопустимість будь-якого виду діяльності, що призвів би до спричинення шкоди здоров’ю людей чи довкіллю. · Принцип соціальної справедливості. Закріплений в Основному законі України, який утверджує рівність всіх громадян перед законом. Стосовно екологічногоправа цей принцип проявляється у тому, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя. Кожен має право користування
- 16. 16 природними ресурсами. · Принцип законності. Передбачає обов’язок кожного дотримуватись вимог і правил екологічного законодавства. Кожен зобов’язанийнезаподіювати шкоду природі, що передбачає безумовність виконання вимог закону. · Принцип інтернаціоналізму. Закріплює міждержавне співробітництво в галузі екології, що обумовлено єдиним економічним простором для всього людства. · Принцип гласності і демократизму прийняття рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища. Цей принцип спрямований на формування у населення екологічного світогляду і передбачає право кожного громадянина на участь у обговоренні проектів законодавчіх актів та інших матеріалів з внесенням пропозицій щодо розміщення будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; на участь у розробці і проведенні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; на участь у проведенні громадської екологічної експертизи. Цей принцип передбачає право кожного на правдиву інформацію про стан навколишнього природного середовища. · Принцип поєднання заходів стимулювання належного природокористування і юридичної відповідальності за екологічні правопорушення перебачає, власне, позитивне і негативне стимулювання в сфері екологічних суспільних правовідносин. Позитивне стимулювання спонукає природокористувачів до належного виконання ними своїх обов’яків шляхом встановлення для них податкових та інших пільг за умови провадження маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих
- 17. 17 технологій, здійснення інших ефективних заходів щодо охоронидовкілля. Негативне стимулювання проявляєтьсячерез встановлення і застосування різних видів юридичної юридичної відповідальності. До спеціальнихпринципів, що передбачаються екологічним законодавством України, належать принципи, що визначені в ст. 3 ЗаконуУкраїни “Про охорону навколишнього природного середовища” від 26 травня 1991 р. З наступними змінами і доповненнями. До них належать: – пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; – гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей; – запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; – екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій; – збереження просторової та видової різноманітності і цілісності об’єктів і комплексів; – науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища; – обов’язковість екологічної експертизи;
- 18. 18 – науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище; – безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності; – стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; – вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку. Крім названих, екологічне право спирається на правові принципи, що визначають збереження індивідуальності окремих природнихоб’єктів, пріоритетність в їх икористанні. До таких можна віднести принцип пріоритету земель сільськогосподарського призначення, пріоритету використання підземних вод питної якості для задоволення питних та господарсько-побутових потреб, збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі та інше. ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________
- 19. 19 УРОК 4. ТЕМА: ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОВІДНОСИНИ. Екологічні правовідносини – це суспільні відносини, що врегульовані нормами екологічного права, які виникають, існують і припиняються відповідно до вимог і на підставах, передбачених чинним законодавством. Вони є предметом екологічного права. Існує декілька видів поділу екологічних правовідносин, з нашої точки зору, можна зупинитися на наступній класифікації екологічних правовідносин, яка відбиває характер та галузеву спрямованість правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з вилученням речовині енергії з природного середовища, з використанням корисних властивостей природних об'єктів, з перетворенням природних об'єктів та з охороною природних об'єктів і довкілля у цілому. Класифікація екологічних правовідносин
- 20. 20 Можливе існування похідних від них відносин, зокрема, еколого- процесуальних, еколого-інформаційних, відносин у сфері розгляду спорів та інших. Похідність цих відносин полягає в тому, що вони обслуговують основні екологічні відносини в процесі їх виникнення, розвитку, припинння. Тому вони мають підпорядкований характер щодо основних екологічних відносин. В умовах зміни ринкових відносин в Україні відбувається стрімкий процес зміни й екологічних відносин, особливо з приводу правового закріплення різноманітних форм власності на деякі природні об'єкти. З одного боку, це неминучий процес, який повинен сприяти більш ефективному використанню природних об'єктів, що знаходяться у власності, й розвитку ініціативи власників у забезпеченні належної охорони взятих у власність природних об'єктів та довкілля в цілому, а з іншого – власниками не завжди стають поряднілюди, які не розуміють, що природні об'єкти взаємопов'язані, і неналежний догляд за ними неминучо призведе до порушення екологічної рівноваги, тобто існує вирогідність виникнення екологічно небезпечної ситуації. Екологічні правовідносини в галузі природокористуванні мають певні особливості, серед яких можна назвати наступні: • пріоритетність екологічних відносин перед іншими відносинами; • платність за користування природними об'єктами та забруднення природного середовища; • обов'язкове додержання суб'єктами відносин екологічних нормативів і лімітів у процесі експлуатації природних об'єктів; • значно розширений судовий захист правприродокористувачівтощо. Загальні правила поведінки людей по відношенню до природи мають всі ознаки права, притаманні іншим галузям права. Вони носять вольовий характер, тобто будуються людьми за їх розсудом (що за відсутністю наукового обгрунтування приводить до їх неефективності).
- 21. 21 Екологічні правові норми – специфічні правила поведінки людей; що спрямовані на упорядкування, на рішення проблем у суспільних відносинах, які мають важливе значення; на регулювання (від латинського слова – regula – правило) відношень людей з приводу охорони та використання довкілля. Норми екологічного права поділяють на певні групи : 1. Галузеві (охорона об’єктів природи – лісів, морів, землі, водних об’єктів) 2. Комплексні (охорона та використання природно – територіальних комплексів) 3. Екологізовані (норми інших галузей права, що несуть екологічне навантаження) Екологічні відносини як частина суспільних відносин мають схожість з майновими відносинами, які регулюються цивільним правом, яка має прояв у питанням змісту власності; у суб'єктивному складі тих чи інших відносин; при здійсненні угод, об'єктами яких є майно і природні ресурси; у розширенні договірної форми в природокористуванні та інші. Одночасно, між екологічними та майновими відносинами існують значні відмінності, серед яких найголовнішою відмінною ознакою є екологічний фактор, який виявляється в різних аспектах. Існують схожість і відмінності між екологічними та адміністративними відносинами. В екологічних відносинах при правовому їх регулюванні владність проявляється лише тоді, коли це необхідно для забезпечення екологічної безпеки та екологічної рівноваги (адміністративна складова у регулюванні екологічних відносин зумовлена розумінням суспільства законів природи, якими не можна нехтувати, особливо в теперішній час, коли більшість території нашої країни є територією екологічного лиха або є небезпечною
- 22. 22 для життя людини), а в адміністративних суб'єкти підлягають владним приписам. Підставами виникнення, змінення та припинення екологічних правовідносин є правові факти або сукупності правових фактів (правові склади) – життєві обставини, з якими право зв'язує виникнення, зміну чи припинення екологічних правовідносин. Екологічні правовідносини виникають з дій та подій (наприклад, з надзвичайних екологічних ситуацій). Дії бувають правомірними і протиправними (екологічними правопорушеннями). Правомірними діями, що породжують екологічні правовідносини, є право чини, творча діяльність, прийняття актів законодавства, акти управління, рішення суду. Питаннядля самоконтролю: 1. 1. Що таке екологічні правовідносини? 2. 2.Які є види поділу екологічних правовідносин? 3. 3.Щотаке екологічні правові норми? 4. 4.Які є норми екологічного права? ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________
- 23. 23 УРОК 5 ТЕМА: СИСТЕМА ТА ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА Екологічне право займає самостійне місце в загальній системі права, бо воно спрямованена регулювання конкретного видусуспільних відносин — екологічних. Воно має свою систему. Під системою екологічного права розуміють розміщення у певній логічній послідовності його структурних підрозділів, яка обумовлена змістом екологічних відносин, що є предметом екологічного права. Система екологічного права може розглядатися в трьох аспектах: як галузь права, навчальна дисципліна, наука. Екологічне право як галузь права поділяється на Загальну й Особливу частини та складається з підгалузей права; субінститутів; складних та простих інститутів та норм права. Загальна частина екологічного права містить норми права, які регулюють питання, що є загальними для всіх видів екологічних відносин. Ці норми об’єднуються в інститути Загальної частини даної галузі права. До її складу входять інститути: а) права власності на природні об’єкти; б) управління в галузі використання, відтворення та охорони навколишнього природного середовища; в) права природокористування; г) правового забезпечення екологічної безпеки; ґ) правового забезпечення економічного механізму у сфері екології та ін. Особлива частина містить правові норми, які регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх специфіки, а саме: право користування
- 24. 24 землею, водами, надрами, рослинним світом (у тому числі лісами), тваринним світом, атмосферним повітрям, природно- заповідним фондом та іншими видами природних ресурсів; загальну характеристику формування та функціонування екомережі. У цій частині також містяться норми, які стосуються поводження з відходами; відносин, що виникають при надзвичайних екологічних ситуаціях; норми міжнародних форм співробітництва в галузі екології та інші. При характеристиці екологічного права необхідно вказати на наявність у його складі відповідних підгалузей права. Вони становлять сукупність правових норм, що регулюють однорідну групу екологічних відносин, з притаманними для них специфічними рисами, які є невід’ємною частиною загальних екологічних відносин. Оскільки основу кожної групи відносин становлять певні природні об’єкти зі своїми, властивими лише їм, істотними рисами, то це обумовлює необхідність конкретних правових форм. Такими правовими формами є земельне, водне, гірниче, фауністичне, флористичне (у тому числі лісове), атмосфероповітряне, природно-заповідне право тощо як підгалузі екологічного права. Підгалузева структура екологічного права забезпечує диференційований підхід до правового регулювання відповідних видів екологічних відносин. Екологічне право, його підгалузі об’єднують складні, прості правові інститути і субінститути. Вони можуть або входити до складу підгалузі, або ж займати самостійне місце в системі екологічного права. Так, водне право як підгалузь екологічного права містить низку складних правових інститутів: право користування водами, яке, у свою чергу, поділяється на прості правові інститути — право користування водами: для потреб рибного та мисливського господарства, сільськогосподарського призначення, для потреб промисловості тощо; правова охорона вод, яка теж включає ряд простих правових інститутів, і т. д. Правовий інститут екологічної безпеки посідає
- 25. 25 самостійне місце в системі екологічного права. За таким же принципом систематизуються й інші підгалузі екологічного права. Система екологічного права як еколого-правова наука також виходить із системи цієї галузі права. Вона являє собою систему наукових поглядів, правових ідей, концепцій, понять, а також знань закономірностей правового регулювання екологічних відносин, які створюють предмет екологічного права. Еколого-правова наука сприяє вдосконаленню системи екологічного права як навчальної дисципліни, системи екологічного законодавства тощо. Питання для самоконтролю 1. Охарактеризуйтепоняття системи екологічного права. 2. Як розвивалося вітчизняне екологічне законодавство? 3. Назвіть джерела екологічного права. 4. Окресліть основні проблеми назви галузі права. ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ ____________________________________________________________________
- 26. 26 УРОК 6. ТЕМА: КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – ОСНОВА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА Нормативно-правові акти, що є джерелами екологічного права, виконують різні функції, є взаємозалежними та перебувають у чіткій ієрархічній підпорядкованості. Вони мають різну юридичну силу, але діють за принципом "піраміди", на вершині якої - Конституція України. Виходячиіз принципу верховенстваправа, Конституція України має найвищу юридичну силу. її норми є нормами прямої дії. Всі закони й нормативно-правові акти, що регулюють у тому числі й екологічні відносини, повинні прийматися на основі Конституції України і їй відповідати. Конституція як джерело екологічного права містить найважливіші норми, які регулюють відносини у галузі взаємодії людини і навколишнього природного середовища. Ці норми повинні розглядатися: а) як конституційні засади екологічного права; б) як спеціальні приписи вищої юридичної силищодо окремих екологічних відносин і їхніх об'єктів. Як джерело права вищої юридичної сили Конституція містить комплекс норм, які виділяють конституційну функцію охорони навколишнього природного середовища як особливу; встановлюють загальноправовий принцип пріоритету охорони навколишнього природного середовища; закріплюють відповідальність нинішнього покоління перед майбутніми;
- 27. 27 передбачають екологічний суверенітет держави і обов'язки його захисту державою у внутрішніх і зовнішніх відносинах. Тим самим Основний Закон держави встановлює конституційний екологічний правопорядок. Відповідно до ст. 3 Конституції України "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Це положення є визначальним для правового регулювання більшості галузей права, у тому числі й екологічного. Таким чином, "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави" у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Зокрема, у ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи -катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є, згідно зі ст. 16 Конституції України, обов'язком держави. Багато уваги приділяється Конституцією екологічним правам та обов'язкам людини та громадянина. Так, згідно з ч. 1 ст. 50 Конституції України кожний має правона безпечне для життя й здоров'я навколишнє середовище та на відшкодування заподіяного порушенням цього права шкоди. Частина 2 ст. 50 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Разом з тим
- 28. 28 ст. 66 на кожного покладає обов'язок не заподіювати шкоду природі й відшкодовувати заподіяні збитки. В екологічному праві ця норма є правовим принципом, який визначає ухвалення галузевих норм щодо відповідальності за порушення екологічного законодавства. Стаття 92 Основного Закону передбачає, що найбільш важливі екологічні відносини, зокрема, засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, а також основи екологічної безпеки повинні визначатися виключно законами України. Зазначені конституційні нормиє вихідними положеннямидля прийняття відповідного екологічного законодавства, присвяченого регулюванню конкретних питань. Ряд норм Конституції закріплюють основи й принципи діяльності, а також компетенцію державних органів в екологічній сфері (Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та ін. (статті 85, 92, 106, 116, 138, 142 та ін.)), у тому числі й шляхом прийняття ними відповідних нормативно-правових актів, що регулюють відносини охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до ст. 85 Конституції Верховна Рада України приймає закони, у тому числі екологічної спрямованості, затверджує загальнодержавні програми з охорони довкілля, надає у встановлений законом строк згоду на обов'язковість міжнародних договорів України та їх денонсацію і т. ін. Згідно зі ст. 106 Конституції Президент України очолює Раду національної безпеки та оборони України, приймає у разі необхідності рішення провведення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України. Кабінет Міністрів України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави на основі та на виконання Конституції
- 29. 29 України видає Укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, у тому числі і з екологічних питань. Відповідно до Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах здійснюють місцеві державні адміністрації. Зокрема, вони забезпечують на відповідній території дотримання прав і свобод громадян, у тому числі й екологічних, а також виконання державних і регіональних програм охорони довкілля (п. З ст. 119). ____________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________
- 30. 30 УРОК 7. ТЕМА: ДОГОВІР ЯК ДЖЕРЕЛО ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА Джерела екологічного права - це нормативно-правовіакти, що містять еколого-правові норми, призначенідля регулювання екологічних правовідносин. В Україні основними джерелами є законодавчі і підзаконні нормативніакти. Конституція України є Основним законом і виступає началом будь- якої нормотворчості, в тому числі й еколого-правової. Саме в Конституції України закладені загальновизнані принципи, на яких базується і розвивається екологічне законодавство. Так, ст. 13 Конституції України проголошує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власностінароду відповідно до закону. Разом з тим, кожен зобов’язаний не заподіювати шкоди природі, відшкодовувати збитки (ст. 66 Конституції України). У зв’язку з численними законодавчими актами, які регулюють екологічні відносини, а також залежно від видів відносин, урегульованих нормами екологічного права, законодавчі акти можна поділити на кілька груп: 1. Законодавчі акти, що переважно регулюють природоресурсні відносини: Земельний кодекс України від 25.10.01; Кодекс України «Про надра» від 27.07.94; Лісовий кодекс України від 21.01.94; Водний кодекс
- 31. 31 України від 06.06.95; Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.01; Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16.06.92; Гірничий Закон України від 06.10.99; Закон України «Про виключну (морську) економічну зону» від 16.05.95; Закон України «Про рослинний світ» від 09.04.99; Закон України «Про бджільництво» від 22.02.00; Закон України «Про видобування і переробку уранових руд» від 19.11.97; Закон України «Про меліорацію» від 14.01.00; Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.00 року; Закон України «Про концесії» 16.07.99 та ін. 2. Законодавчі акти, що переважно регулюють природоохоронні відносини : Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 21.06.01; Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91; Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.95; Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.95; Закон України «Про відходи» від 05.03.98; Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.00 та ін. 3. Законодавчі акти, що переважно регулюють екологічні відносини, пов’язані із здійсненням природоохоронних функцій уповноважених державних органів: Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13.07.00; Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.00; Закон України «Про екологічну експертизу» від 09.02.95; Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 08.06.00; Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14.12.99; Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 14.01.98 та ін. Особливого значення набувають розроблені і схвалені уповноваженими державними органами базові документи, що являють
- 32. 32 собою концептуальні засади екологічної політики держави. Зокрема, тут треба згадати: Концепція збереження біологічного різноманіття України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.97 спрямована на збереження, поліпшення стану та відновлення природних і порушених екосистем, середовищ існування окремих видів і компонентів ландшафтів; сприяння переходу до збалансованого використання природних ресурсів; підвищення рівня інформованості населення з питань біологічного різноманіття, а також активізація участі громадяну діяльності щодо його збереження; посилення відповідальності за збереження біологічного різноманіття підприємств, організацій та установ, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів або впливає на стан довкілля. До підзаконних нормативних актів належать Укази і розпорядження Президента України. Зокрема, це — розпорядження Президента України «Про заходи щодо організації роботи по поліпшенню екологічного стану річки Дніпро та якостіпитної води» від 03.07.92; Указ Президента України від 29.05.00, яким затверджено Положення «Про Міністерство екології та природнихресурсів України»;Указ Президента України «Про оголошення територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір’я, Чаусове-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області зоною надзвичайної екологічної ситуації» від 31.08.00 та ін. Також до цієї категорії належать постанови уряду, відомчі нормативні акти міністерств і відомств, акти органів місцевого самоврядування. Постановами Кабінету Міністрів України затверджуються і вводяться в дію підзаконні акти органів виконавчої влади. Наприклад, Положення «Про державний моніторинг навколишнього природного середовища» затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.93, яке визначає порядок створення та функціонування системи спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу
- 33. 33 інформації про стан навколишнього природного середовища; постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів» від 13.07.00; постанова Кабінету Міністрів України «Про Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів» від 04.08.00; постанова Кабінету Міністрів України від 04.08.00, якою затверджено Порядок проведення моніторингу національних і міжнародних проектів у сфері ядерної та радіаційної безпеки і радіоекології та ін. Базу природоохоронних нормативно-правових актів доповнюють накази, інструкції, положення, правила, методики, які видаються на відомчому рівні галузевими міністерствами і відомствами, і затверджуються відповідними їх наказами. Так, наказом Мінекобезпеки України (в даний час Міністерство екології та природних ресурсів України) від 27.02.96 затверджено Положення Міністерства охорони навколишнього природного середовищата ядерної безпеки«Про державне управління екологічної безпеки в областях, містах Києві та Севастополі». Згідно з цим Положенням завданням вказаного державного органу є здійснення функцій управління у галузі охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної та радіаційної безпеки на території областей, міст Києва та Севастополя; наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.09.99, яким затверджено Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць; наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.12.00, яким затверджені Правила забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання; наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.03.02, яким затверджено Перелік речовин, які
- 34. 34 входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди з яких справляється збір тощо. Слід зазначити, що особливемісце серед нормативно-правових актів у галузі екології є акти місцевого рівня — рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого самоврядування, місцевих органів управління в галузі екології стосовно відповідних питань місцевого значення. Крім нормативно-правових актів національного права України, джерелами екологічного права є міжнародні договори за участю України. Наприклад, Договір між Урядом України та Урядом Республіки Польща «Про оперативне сповіщення про ядерні аварії, обмін інформацією та співробітництво у галузі ядерної безпеки і радіаційного захисту», що підписано в Києві 24.05.93 з урахуванням Конвенції про оперативне сповіщення про ядерну аварію» від 26.09.86 (Конвенція МАГАТЕ); Угода між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Міністерством охоронинавколишнього середовища, природних ресурсів і лісового господарства Республіки Польщі про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища, яка підписана у Варшаві 18.05.92; Європейська Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої приєдналась Україна у 2000 р.; Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин, до якої приєдналась Україна відповідно до Закону України від 19.03.99; Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19.09.79, до якої приєдналась Україна на підставі Закону України від 29.10.96; Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів, від 02.02.71, (із поправками згідно з Паризьким протоколом від 03.12.82 і Ріджинськими поправками від 28.05.87), до якої приєдналась Україна на підставі Закону України від 29.10.96; Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки в галузі
- 35. 35 попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру від 05.06.00 та ін. ____________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________
- 36. 36 УРОК 8 ТЕМА: ПРАВА Й ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ Екологічні права належать до соціальних прав і становлять окрему групу прав людини і громадянина. Екологічні права людини і громадянина — це встановлені та гарантовані державою можливості у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та гарантування екологічної безпеки. Вони пов'язані з охороною, використанням і відтворенням природних ресурсів, гарантуванням екологічної безпеки, запобіганням і ліквідацією негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереженням природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Конституція України закріпила низку екологічних прав людини і громадянина, зокрема, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Проте вперше в Україні екологічні права громадян були визначені у ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Кожний громадянин має право на: а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно- правовихактів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади