1. Порушення функції опорно-
рухового апарату у дітей

2. АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ
ХРЕБТА
Хребет є головною опорною
структурою тіла людини. Без хребта
людина не змогла б ходити чи стояти.
Крім того важливою функцією хребта є
захист спинного мозку.
Більша частота захворювань хребта у
людини обумовлена головним чином її
прямоходінням.

3. Хребет складається з 24 маленьких кісток,
які називаються хребцями. Хребці
розташовані один над одним, утворюючи
хребетний стовп. Між двома сусідніми
хребцями знаходиться міжхребцевий диск,
який являє собою круглу плоску
сполучнотканинну прокладку, що має складну
морфологічну будову. Основною функцією
дисків є амортизація статичних та динамічних
навантажень, які неминуче виникають під час
фізичної активності. Диски служать також для
з'єднання тіл хребців між собою.

4. Крім того, хребці з'єднуються один з
одним за допомогою зв'язок –
анатомічних утворів, що з'єднують
кістки одну з одною, та сухожиль
(з'єднують м'язи з кістками).
А також - фасеткові суглоби, завдяки
яким можливі рухи між хребцями.

5. Кожен хребець має отвір у
центральній частині (хребетний отвір).
Ці отвори в хребетному стовпі
розташовані таким чином, щоб
утворювати канал для спинного мозку.

6. У хребті виділяють чотири відділи:
шийний, грудний, поперековий та
крижовий. Шийний відділ хребта
складається з 7 хребців, грудний - з 12
хребців, а поперековий відділ - з 5
хребців. У своїй нижній частині
поперековий відділ з'єднаний із крижем.
Криж є відділом хребта, який
складається з 5 зрослих між собою
хребців та з'єднує хребет з тазовими
костями.

7. У нормі, якщо дивитися збоку, хребет
має S-подібну форму. Така форма
забезпечує хребту додаткову
амортизаційну можливість. При цьому
шийний та поперековий відділи хребта
звернені опуклою стороною вперед, а
грудний відділ - назад.

8. Хребці - це кістки, які формують
хребетний стовп. Передня частина – тіло
хребця – має циліндричну форму. Тіло
хребця несе основне опорне
навантаження, тому що вага людини
більшою мірою розподіляється на
передню частину хребта. Позаду від тіла
хребця у вигляді півкола розташовується
дужка хребця з декількома відростками.
Тіло та дужка хребця формують
хребцевий отвір. У хребетному стовпі
відповідно хребцеві отвори складають
хребетний канал.

9. Хребетний
канал утворений не
тільки тілами та
дужками хребців, а
ще зв'язками.
Найбільш
важливими
зв'язками є задня
поздовжня та жовта
зв'язки.

10. Задня поздовжня зв'язка у вигляді
тяжа з'єднує всі тіла хребців позаду, а
жовта зв'язка з'єднує сусідні дуги
хребців. Вона має жовтий пігмент, від
чого і одержала свою назву.

11. Від дужки хребця відходять сім
відростків: непарний остистий відросток
та парні поперечні, верхні та нижні
суглобні відростки. Остисті та поперечні
відростки є місцем прикріплення зв'язок
та м'язів, суглобні відростки беруть
участь у формуванні фасеткових
суглобів.

12. За будовою хребці відносяться до
губчатих кісток і складаються зі
щільного зовнішнього кортикального
шару та внутрішнього губчатого шару.
Губчатий шар нагадує кісткову губку,
тому що складається з окремих
кісткових балок, між якими розташовані
гнізда, заповнені червоним кістковим
мозком.

13. Міжхребцевий диск являє собою
плоский утвір круглої форми,
розташований між двома сусідніми
хребцями. Міжхребцевий диск має
складну будову. У центрі знаходиться
пульпозне ядро, яке має пружні
властивості та служить амортизатором
вертикального навантаження. Навколо
ядра розташоване багатошарове
фіброзне кільце, яке утримує ядро в
центрі та перешкоджає зрушуванню
хребців вбік відносно один одного.

14. У дорослої людини міжхребцевий диск не
має судин, і постачання поживних речовин та
кисню до хряща відбувається шляхом дифузії
з судин тіл сусідніх хребців.
В дитячому віці міжхребцевий диск багатий
на кровоносні судини, тому живлення його
набагато інтенсивніше.

15. Фіброзне кільце має безліч шарів,
утворених безліччю дуже щільних
волокон, що перехрещуються в трьох
площинах.

16. Фасеткові суглоби
Фасетки відходять від хребетної
пластинки та беруть участь у
формуванні фасеткових суглобів. Два
сусідні хребці з'єднані між собою двома
фасетковими суглобами,
розташованими симетрично щодо
середньої лінії тіла. Дуговідростчаті
відростки сусідніх хребців спрямовані
один до одного, а закінчення їх вкриті
суглобним хрящем.

17. Суглобовий хрящ має дуже гладку та
сковзку поверхню, завдяки чому значно
знижується тертя між кістками, які
утворюють суглоб. Кінці суглобних
відростків укладені в сполучнотканинний
герметичний утвір, який називається
суглобною капсулою.

18. Клітки внутрішньої оболонки суглобної
сумки продукують синовіальну рідину, яка
необхідна для змащення та живлення
суглобного хряща. Завдяки наявності
фасеткових суглобів, між хребцями
можливі різноманітні рухи, а хребет є
гнучкою рухливою структурою.

19. Міжхребцеві отвори розташовані в
бічних відділах хребетного стовпа і
утворені ніжками, тілами та суглобними
відростками двох сусідніх хребців.
Через міжхребцеві отвори із хребетного
каналу виходять нервові корінці та вени,
а артерії входять у хребетний канал для
кровопостачання нервових структур.
Між кожною парою хребців
розташовано два міжхребцевих отвори
- по одному з кожного боку.

20. Спинний мозок є відділом центральної
нервової системи та являє собою тяж,
що складається з мільйонів нервових
волокон і нервових клітин.

21. Спинний мозок оточено
трьома оболонками (м'якою,
павутинною і твердою), він
лежить в хребетному каналі.
Тверда мозкова оболонка
формує герметичний
сполучнотканинний мішок, у
якому розташовані спинний
мозок і кілька сантиметрів
нервових корінців. У
сполучнотканинному мішку
спинний мозок обмиває
спинномозкова рідина
(ліквор).

22. Спинний мозок є продовженням головного
мозку і закінчується на рівні проміжку між
першим і другим поперековими хребцями. Від
спинного мозку відходять нервові корінці, які
нижче рівня його закінчення формують так
званий кінський хвіст. Корінці кінського хвоста
беруть участь в іннервації нижньої половини
тіла, у тому числі тазових органів. Нервові
корінці на невеликій відстані проходять у
хребетному каналі, а потім виходять із
хребетного каналу через форамінальні
отвори.

23. У людини, так само як і в інших
хребетних, зберігається сегментарна
іннервація тіла. Це означає, що кожен
сегмент спинного мозку іннервує певну
область організму. Наприклад, сегменти
шийного відділу спинного мозку
іннервують шию та руки, грудного
відділу - груди і живіт, поперекового та
крижового - ноги, промежину та органи
малого тазу.

24. По периферійних нервах імпульси
надходять від спинного мозку до всіх
органів нашого тіла для регуляції їх
функції. Інформація від органів і тканин
потрапляє у центральну нервову
систему чутливими нервовими
волокнами. Більшість нервів людського
організму мають у своєму складі
чутливі, рухові та вегетативні волокна.

25. Біля хребетного стовпа розташовані
м'язи, які підтримують хребет та
забезпечують такі рухи як нахили та
повороти корпуса тіла.

26. Руховий сегмент
Хребцево-руховий сегмент
представляє собою функціональну
одиницю хребетного стовпа.

27. Хребетний сегмент складається із
двох сусідніх хребців, з'єднаних між
собою міжхребетним диском, зв'язками
та м'язами. Завдяки фасетковим
суглобам, у хребетному сегменті існує
можливість рухів між хребцями. Через
міжхребцеві отвори, розташовані в
бічних відділах хребетного сегмента,
проходять кровоносні судини та нервові
корінці.

28. Руховий сегмент є ланкою складного
кінематичного ланцюга. Нормальна
функція хребта можлива тільки при
правильній роботі багатьох хребетних
сегментів.

29. Шийний відділ хребта
Шийний відділ хребта є самим
верхнім його відділом. Він складається з
7 хребців. Шийний відділ має
фізіологічний вигин (фізіологічний
лордоз), направлений опуклою
стороною вперед. Шийний відділ є
найбільш мобільним відділом хребта.
Така рухливість дає людині можливість
виконувати різноманітні рухи шиєю, а
також повороти і нахили голови.

30. У поперечних відростках шийних
хребців є отвори, в яких проходять
хребетні артерії. Ці кровоносні судини
беруть участь у кровопостачанні
стовбура мозку, мозочка, а також
потиличних часток великих півкуль
головного мозку.

31. Два верхні шийні хребці мають
анатомічну будову відмінну від будови
всіх інших хребців. Завдяки наявності
цих хребців, людина може робити
різноманітні повороти та нахили голови.

32. Перший шийний хребець, атлант, не
має тіла хребця, а складається з
передньої та задньої дужок. Дужки
з'єднані між собою бічними кістковими
стовщеннями (латеральними масами).

33. Другий шийний хребець,
аксис, має в передній частині
кістковий виріст, який
називається зубоподібним
відростком та фіксується за
допомогою зв'язок у
хребцевому отворі атланта,
утворюючи вісь обертання
першого шийного хребця.
Така анатомічна будова дозволяє
людині робити високоампдітудні
обертові рухи голови.

34. Шийний відділ - це найбільш
вразлива частина хребта відносно
травматичних ушкоджень. Даний ризик
обумовлений слабким м'язовим
корсетом в області шиї, а також
невеликими розмірами і низкою
механічною міцністю хребців шийного
відділу.

35. Грудний відділ хребта
Грудний відділ хребта складається з
12 хребців. У нормі він має опуклість
звернену назад (фізіологічний кіфоз).
Грудний відділ хребта бере участь у
формуванні задньої стінки грудної
клітки. До тіл і поперечних відростків
грудних хребців за допомогою суглобів
прикріплюються ребра.

36. Міжхребцеві диски в грудному відділі
мають дуже невелику висоту, що значно
зменшує рухливість цього відділу. Крім
того, рухливість грудного відділу
обмежують довгі остисті відростки
хребців, розташовані у вигляді
черепиці, а також грудна клітка.
Хребетний канал у грудному
відділі дуже вузький.

37. Поперековий відділ
хребта
Поперековий відділ хребта
складається з 5 найбільших
хребців. У деяких людей у
поперековому відділі налічується 6
хребців (люмбалізація), в більшості
випадків така аномалія розвитку не
має клінічного значення. У нормі
поперековий відділ має легкий
плавний вигин вперед (фізіологічний
лордоз).

38. Поперековий відділ хребта з'єднує
малорухомий грудний відділ і
нерухливий криж. Структури
поперекового відділу переносять
значний тиск із боку верхньої половини
тіла.
Крім того, при підйомі важких
предметів тиск, що впливає на
структури поперекового відділу хребта,
може зростати в багато разів.

39. Варіанти порушень
постави
Порушення постави розділяються на
2 групи:
- зміна фізіологічних вигинів у сагітальній
(передньо-задній) площині;
- скривлення хребта у фронтальній
площині (сколіози).

40. Зміна
фізіологічних
вигинів

41. Розрізняють наступні варіанти порушення постави в
сагітальній площині, при яких відбувається зміна
правильного співвідношення фізіологічних вигинів
хребта:
а) "сутулуватість" -
збільшення грудного кіфозу у
верхніх відділах при
згладжуванні поперекового
лордозу;

42. б) "кругла спина" -
збільшення грудного кіфозу
на всьому протязі грудного
відділу хребта;

43. в) "увігнута спина" -
посилення лордозу в
поперековій області;

44. г) " кругла-увігнута спина" -
збільшення грудного кіфозу і
збільшення поперекового
лордозу;

45. д) "плоска спина" -
згладжування всіх
фізіологічних вигинів;

46. е) "плоско-увігнута спина" -
зменшення грудного кіфозу
при нормальному або трохи
збільшеному поперековому
лордозі.

47. Щоб визначити, чи є сформоване
скривлення хребта стійким, дитину
необхідно попросити випрямитися.

48. Звичайно розрізняють 3 ступені
скривлень хребта у сагітальній
площині.
Деформація 1 ступеня - скривлення
хребта вирівнюється до нормального
положення при випрямленні;

49. Деформація 2 ступеня - частково
вирівнюється при випрямленні дитини
або при висі на гімнастичній стінці;

50. Деформація 3 ступеня - скривлення
не міняється при висі або випрямленні
дитини.

51. Фізіологічний кіфоз у грудному
та крижовому відділі завжди присутній
в здоровому хребті, але часом виникає кіфоз
патологічний. Як правило, відбувається це
в результаті травми, захворювання хребта, або
порушення постави. При цьому постава
у дитини з патологічним кіфозом досить
характерна - округлена спина, плечі опущені
вперед, грудна клітка не розправляється навіть
на вдиху, тобто - сутулість або, у найважчих
випадках, горбатість.

52. Патологічний лордоз - деформація
хребта, при якій виникає збільшений
вигин вперед. Причина лордозу -
неправильна постава. Згодом
він призводить до болів у хребті, збоїв
в роботі серця, легенів та шлунково-
кишкового тракту. Дитину
з патологічним лордозом також легко
впізнати за поставою - голова висунута
вперед, живіт випирає під плоскою
грудною кліткою.

53. Скривлення
хребта у
фронтальній
площині

54. Для дефектів постави у
фронтальній площині
характерне порушення симетрії
між правою та лівою сторонами
тулуба; хребет являє собою
дугу, повернену вершиною
вправо або вліво; визначається
асиметрія трикутників талії,
пояса верхніх кінцівок (плечі,
лопатки), голова нахилена вбік.

55. Неправильна поза дітей під час
навчальних занять веде до
нерівномірного розподілу навантаження
на хребет і на м'язи спини, що стомлює
та послабляє їх. Слабість м'язів спини,
неправильна постава є передумовою
сколіозу. Далі виникають зміни зв'язок
хребта і навіть форми самих хребців,
утворюється стійке бічне скривлення
хребта.
Сколіоз може також бути наслідком
перенесеного в дитинстві важкого рахіту.

56. Скривлення при найбільш частих
формах набутого сколіозу починається з
того, що при стомленні м'язів спини
хребет злегка відхиляється вбік. Після
відпочинку скривлення зникає. Це перша
стадія.

57. У другій стадії скривлення робиться
постійним, змінюється форма грудної
клітки, плеча; лопатка на опуклій
стороні грудного сколіозу
розташовуються вище, ніж на ввігнутій.
Рухливість хребта різко зменшується.
Будь-яке фізичне навантаження
втомлює. З'являються часті скарги на
м'язові та міжреберні болі.

58. Особливо важкі сколіози приводять,
крім того, до зміни положення
внутрішніх органів, що утрудняє їхню
функцію.

59. Профілактика порушень
постави
а) сон на твердій постелі в положенні
лежачи на животі або спині;
б) правильна і точна корекція взуття:
усунення функціонального вкорочення
кінцівки, що виникло за рахунок
порушень постави; компенсація
дефектів стоп (плоскостопість,
клишоногість);
в) організація і строге дотримання
правильного режиму дня (час сну,
бадьорості, харчування і т.д.);

60. г) постійна рухова активність, що
включає прогулянки, заняття
фізичними вправами, спортом,
туризмом;
д) відмова від таких шкідливих звичок,
як стояння на одній нозі, неправильне
положення тіла під час сидіння (за
партою, робочим столом, в кріслі і
т.д.);
е) контроль над правильним,
рівномірним навантаженням на хребет
при носінні рюкзаків, сумок,
портфелів та ін.;
ж) плавання.

61. Тренування м'язів спини та
живота для правильної
постави
Для вироблення правильної постави
та профілактики її порушень необхідно
систематично, не менш 3-х разів на
тиждень тренувати м'яза спини і живота.
Вправи можна включати в комплекс
ранкової гігієнічної гімнастики,
оздоровчої гімнастики, в урок
фізкультури в школі, у спортивне
тренування.

62. Завдання цих вправ полягає в тому,
щоб збільшити силу та статичну
витривалість м'язів спини та живота –
тоді вони зможуть протягом довгого
часу втримувати хребет в прямому
положенні з піднятою головою.

63. Силова витривалість м'язів-
розгиначів спини оцінюється часом
утримання в висячому положенні
половини тулуба і голови в позі
"ластівка" або "рибка" на животі. Для
дітей 7-11 років нормальний час
утримання тулуба становить 1,5 - 2 хв.,
підлітками 2 - 2,5 хв., дорослими - 3 хв.

64. Силова витривалість м'язів черевного
пресу оцінюється кількістю переходів з
положення лежачи на спині в положення
сидячи (темп виконання 15 -16 разів за
хв.). При нормальному розвитку
черевного преса діти 7 -11 років
виконують цю вправу 15 -20 разів, а у
віці 12 -16 років - 25 -30 раз.

65. Вправи для розвитку статичної
витривалості м'язів виконуються в
статичному режимі, тобто м'яз
необхідно напружити і утримувати в
цьому стані 5 - 7сек., потім зробити
паузу для відпочинку протягом 8 -
10сек. і повторити вправу 3 - 5 разів.
Після чого виконується інша вправа для
цієї ж або іншої групи м'язів.

66. Дякую за увагу!