Моє село- моя колиска

1. Виконавець – члени історико-краєзнавчого гуртка (10-11 класи)
Педагогічний керівник – Івануса Дарія Володимирівна,
вчитель історії Гійченської ЗОШ І-ІІІ ст., тел. 097 4783557
Гійченська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Жовківської райдержадміністрації Львівської області
Назва конкурсу - «Край, в якому я живу: екскурсія для друзів»
Напрям екскурсії – історичний
Назва екскурсії - «Моє село – моя колиска»

2. Увесь комплекс пам’яток можна поділити на 5 розділів:
1) давній одяг с. Гійче;
2) археологічні знахідки села;
3) історія села;
4) ремесла у нашому селі;
5) відділ нумізматики.
Екскурсія триває 50 хвилин і проводиться суто у приміщенні школи і
розрахована на слухачів різних вікових категорій.
Режим роботи музею – понеділок - п’ятниця (9.00 -16.00 год.)
До Історико–краєзнавчого музею с. Гійче курсує 8 маршрутів з обласного
центру (м. Львів, АС-2 (7.45, 9.00, 11.00, 14.00, 15.05, 16.00, 18.00, 19.00 год.)
через районний центр (м. Жовква). У приміщенні школи, де знаходиться
музей, працює заклад харчування.
Історико-краєзнавчий музей розташований у
школі села Гійче Жовківського району
Львівської області. Музей належить і
підпорядковується школі. Був відкритий
15 грудня 1990 року завдяки старанням
вчителів, учнів школи та жителів села.

3. Наше село має давнє історичне минуле. Про це
свідчать археологічні знахідки знайдені на
території села Гійче та його околицях. Вони
вказують на те, що сліди життя первісної
людини на території села можна віднести до
ІІІ-ІІ тис. до н. е.
Фрагмент скульптури коня часів скіфських поховань
Фото: Танчин Н.М.

4. Наконечник списа часів монголо-татарської навали
Серед збереженого комплексу
експонатів ви можете побачити
кам’яні сокири, кам’яні зернотерки,
кам’яні ножі, скребки, ножові
пластинки, різці, наконечник списа
часів монголо-татарської навали. В
музеї зберігаються скребки різних
розмірів і різних форм. Виготовляти ці
знаряддя було дуже важко, шляхом
двоокого відтиску кремнієвої
заготовки. Для обробки кременю
використовували різні види
природнього матеріалу (кістки,
дерево, пісок, кремінь).
Фото: Танчин Н.М.

5. Загострювали ножі чи скребки мокрим піском, а отвори робили за
допомогою кісток тварин, які були міцнішими за дерево. Тут
переважають крем’яні знаряддя головним чином ріжучі вістря.
Різці виготовляли сколюванням, після чого на пластині з’являлись
міцні та гострі виступи. Це були своєрідні пилки для різання дерев
і кістки. Скребки були інструментом для очищення шкіри та
поверхні дерев’яних та кістяних виробів.
Фото: Танчин Н.М.

6. Побувавши у нашому
музеї, можна
доторкнутися до
минулого села,
зрозуміти як жили і
працювали наші предки
в минулі століття.
Фото: Танчин Н.М.

7. Чимало про
життя і
діяльність
жителів нашого
села нам можуть
розповісти
деревяні
знаряддя праці:
це і маснички,
зернотерки,
веретена,
нецьки,
круцадла.
Фото: Танчин Н.М.

8. У нашому музеї є ткацький верстат ХІХ століття, виготовлений у
30-х роках, який дозволяє вам зрозуміти і побачити технології
виготовлення тканини для одягу, рушників, килимів.
Поглянувши на
розміри самого
верстата одразу
можемо зрозуміти,
що це заняття для
жінок було доволі
важким і
потребувало
великих зусиль.
Фото: Танчин Н.М.

9. Жінки і дівчата у нашому селі були справжніми рукодільницями і
вишивальницями. Як і сьогодні в селі любили і шанували вишивку
- вишивали сорочки, рушники, салфетки, скатертини. У музеї є
багато вишивки.
Фото: Танчин Н.М.

10. Дуже цінними є
довоєнний
рушник вишитий
рушник із
зображенням
тризуба і
золотого лева та
рушник із
написом
«Героям слава»
вишитий чорно-
червоними
нитками у роки
Другої світової
війни.
Фото: Танчин Н.М.

11. Такі експонати як залізні серпи, веретена
свідчать про те, що жителі села займалися
і розвивали різні ремесла. Крім занять
землеробством і тваринництвом, чоловіки
були хорошими теслями, гончарями,
ковалями. Фото: Танчин Н.М.

12. Окрасою музею є і картини, які подарував місцевий художник, колишній вчитель
малювання в школі Васильків Володимир Данилович – талановита і добра людина.
Місцевий художник дуже полюбляв змальовувати краєвиди свого рідного села. У музеї
ви можете побачити картину костелу, стодоли, гончарних виробів.

13. Наступний стенд багатий на фотографічний та картографічний
матеріал. Тут ви можете побачити фотографію першої школи у
селі Гійче, маєток Антонія Яблоновського, який був власником
нашого села з половини ХVІІІ століття і до травня 1870 року. Є
фотографії і наступного власника - Здіслава Обертинського. Є
фотографії костелу-усипальниці Обертинських, побудованого у
1899 року. В роки Другої світової війни костел був пошкоджений і
лише у 2015 році греко-католицькою громадою села Гійче костел
був відбудований.
Фото: Танчин Н.М.

14. На стендах
розміщено
багато
фотографій,
присвячених
розвитку
духовності
села Гійче.
Фото: Танчин Н.М.

15. Одним з найцінніших експонатів в нашому музеї є власний
архів місцевого краєзнавця Івануси Івана Івановича (1894-
1978 рр.), який плідно працюючи протягом усього свого
життя збирав матеріали, досліджував і писав історію свого
рідного села Гійче.

16. Цікавим у нашому музеї є відділ
нумізматики. Тут ви можете
побачити грошові знаки, які були в
обігу у нашому селі у різні часи. Це
і марки, крони, облігації,
карбованці, купони тощо.
Фото: Танчин Н.М.

17. Список використаних джерел:
1. Власний архів Івануси Івана Івановича (до 1914 р.)
2. Музеї загальноосвітніх навчальних закладів Львівщини. – Львів:
СПОЛОМ, 2005. – 64 с.
3. Громадські музеї Львівщини: Довідник: У 2 томах / Автори-
упорядники: Люся Перейма, Яніна Огоновська, Мирослава Зобків,
Галина Івановська. – Львів:Проман, 2007. – Т.2. – 243 с.
4. Мезенцева Г. Музеєзнавство (На матеріалах музеїв Української
РСР): Курс лекцій. – К.: Вища шк., 1980. – 120 с.
Фото: Танчин Н.М.

18. Дякуємо за
увагу!
Історико-краєзнавчий музей у Гійченській ЗОШ І-ІІІ ст.