методична робота

1. Методична
робота
Шляхи розвиткутворчихздібностейобдарованостіучнів початковихкласів
Шляхи розвиткутворчихздібностейі обдарованиостіучнів початкових
класів
В умовах демократизації та національного відродження система освіти
повинна забезпечити якісно новийрівень загальноосвітньої,наукової
підготовки, всебічний розвитоккожноїлюдини як особистості. Починати
необхідно вже з початкової школи. На першому плані розвивальнафункція,
культ активності, самостійності, нестандартної думки. Все це разом
забезпечує розвитокінтелекту кожної дитини.
Більшість учнів вступає до школи з приблизно однаковим рівнем
пізнавального розвитку, який вважається нормою, 20% учнів - не досягають
його, а 15% перевищують. І, як свідчить практика, за даними світової
статистики, лише 5 % дітей від загальної їхкількості в кожній віковій
категорії є обдарованими.
Розвитокпізнавальної активності має на мети:
- підвищити рівень розвитку дітей і розширитиїхній світогляд для того, щоб
вчити спостерігати, думати, аналізувати;
- викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;
- знайти шлях до серця кожного учня;
- створитиумови для розвиткуздібностейзакладених у дитині природою.
На жаль, сьогоднііснує дефіцит знань що до особливостейповедінки і
мислення обдарованихдітей, їхнього особистогорозвитку.
Яких же дітей потрібно називати обдарованимиі що таке обдарованість?
Нині існує понад сто визначень обдарованості, але немає жодного, яке
цілком влаштувало б хоч якусь частину психологів і педагогів. Прямо
визначити здібностінеможливо.
Здібності - це можливостілюдини до виконання діяльності. Як би ми не

2. визначали здібності, в центрі уваги завждибуде саме діяльність.
Обдарованим є той, хто має великі здібності; дар (талант) - це видатні
природніздібності, хист обдарування.
Існують різні типи обдарованості:дефіцитна і лідерська або соціальна
обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти
інших людей, управляти ними, вести за собою.
На жаль, в багатьох школярів з вираженими лідерськими здібностями
інтерес до шкільного навчання недостатній. Багато учнів із цими здібностями
не мають достатньої шкільної мотивації і , маючи сильний характер і
незалежність, відверто нічого не роблять в школі. Неможливість завоювати
статус лідера в школі, вони стають й лідерами на вулиці. І тут потрібна
тривала і складна робота, щоб повернути таких учнів до школи. Ще одинтип
обдарованості- художня, музика, танці, живопис, скульптура, сцена, є
спортивнаобдарованість.
Інтелектуальна обдарованість:вміння думати, аналізувати, зіставляти
факти.
Творчаобдарованість (креативна) - це те, що виявляється в
нестандартномубаченні світу. Кожна обдарованадитина - індивідуальність і
потребує особливого підходу.
Критерії для виявлення ознак обдарованостіу дітей молодшого шкільного
віку:
- прекраснапам’ять;
- яскравауява;
- розвинутапам'ять і логічне мислення;
- тонка моторнакоординація;
- успіх у багатьохпочинаннях;
- наполегливість у своїхдіях, нерідко наближена до самовпевненості;
- нечіткість у розмежуванніреальності і фантазії;
- егоцентризм;
- прагнення до товариствастарших дітей та дорослих;
- гострареакція на несправедливість;
- не стриманість почуттів та емоцій;
Обдарованідіти нові поняття засвоюють швидше, ніж ровесники.
Творчізавдання для обдарованихдітей
Математична кмітливість Математичні лічилки (1-2 класи)
1 .Півень злетів на тин,
А там півник ще один,
Скільки півників усіх?
Полічить швиденько їх.

3. 2.В клас зайшов Мишко,
А за ним Петько,
А за ним Марина,
А за нею Ярина,
А за нею Гнат,
Скільки усіх хлоп’ят ?
3.На травиці біля хати Метушаться цуценята,
Двоє білих, наче с ніг,
Троєчорних. Скільки всіх?
4.Пять яблунь у саду ростуть, Чотири з них уже цвітуть.
А скільки ще не розцвіли,
Ну, як би ви відповіли?
5.Руку вгорупіднесіть І почнемо всіх лічить,
Скільки пальців на руці,
Хором скажемо усі.
6.Каже мати - квочка:
«В мене два синочка
І чотиридочки».
Скільки ж діточок в квочки?
7.Шість малят - дошкільнят Стали струнко в одинряд. Підійшов до них
Панас. Скільки стало нас?
8.Сім цукерок Толя мав:
Дві цукерки мамі дав,
Дві - малій сестричціОлі.
А зосталось скільки в Толі?
9.Сидів хлопчик біля річки, Він спіймав аж три плотвички, Котенятко одну
вкрало. Скільки рибокв нього стало?
Ю.По дорозіїжак біг,
Ніс сім яблук на пиріг.
Одне .впало, покотилось Скшшойшяблук залишилось?
Висновки
Обдарованість дитини проявляєтьсяй розвиваєтьсянасамперед у творчій
діяльності й зумовлюється мотивацією навчальної діяльності,
характерологічними та індивідуальними особливостямипрояву.
Спрямованість на творчість, особливостіхарактерологічних якостей
обдарованих, їхнітворчівміння проявляються передовсім у їхньому
навчанні. Індивідуальні особливостіпсихічних процесів прояву
обдарованостіпотребують від психологів та педагогів грунтовного вивчення,
бо гальмування розвиткупсихічних процесів обдарованихдітей рано чи

4. пізно призводить до спадууспішності їхнього навчання і розвитку.
Обдарованідіти -майбутній цвіт нації, її інтелектуальна еліта, гордість і
честь України, її світовий авторитет. Недарма видатні діячі нашої держави
надавали виняткового значення формуванню розумовогопотенціалу
українськогогромадянства, вважаючи, що тільки еліта може просувати
суспільство та державу до висотдосконалості. І наше завдання полягає в
тому, щоб дбайливо роститинові таланти, починаючиз їх найменших літ.
Успішне вирішення завдань навчання і виховання обдарованихдітей,
розвитокїхньої обдарованостібезпосередньопов’язаніз питанням
удосконалення підготовки психологів і педагогів, які мають володіти певним
обсягом знань про природу дитячоїобдарованості, психолого-педагогічні
особливостіпроявуобдарованості, вміти спілкуватися з обдарованими
дітьми, організовуватинавчально-пізнавальну діяльність з урахуванням
рівнів і сфер проявуобдарованостікожної дитини, бачити в кожній творчу
індивідуальність, упроваджувати у своїйпрофесійній діяльностіелементи
нових технологій тощо.
Принципи диференціації навчання на різних етапах
уроку
Диференціація навчання на всіх етапах уроку
Головнийпринцип учительських дій „Не нашкодь дитині!”. Особливо
виразно де має виявлятись у здійсненні індивідуального підходу до всіх дітей
незалежно від щібностей. У шкільній практиці індивідуальний підхід
найчастіше знаходить вияв у врахуванні типових особливостейучнів. Тому
індивідуалізація в умовах класно- /рочноїсистемипереважно здійснюється
через групові диференційовані завдання з включенням на окремих етапах
індивідуальних.
Диференціація навчання передбачає об’єднання у групи для окремого
іавчання з їхніми індивідуальними особливостями. Думку про необхідність
диференційованого підходу до навчальної діяльностішколярів не раз
висловлював у ;воїх працях В.О. Сухомлинський:„До кожного учням треба
підійти, побачити його груднощі, кожномунеобхідно дати тільки для нього
призначене завдання”. Диференціація передбачає таку організацію роботина
уроці, коли одномуучневі або Т>упі учитель пропонує в певній системі
посильнізавдання різної складностій цим :амим створює сприятливіумови
для розвиткуй навчання кожного.
Узагальнення педагогічних досліджень і передового досвідудає
можливість ' зизначитисукупність вимог до організації диференційованого
навчання, а саме:
❖вчитель враховує загальну готовність дітей до навчальної діяльностіта

5. готовність до засвоєння конкретного матеріалу;
❖уміє передбачититруднощі, які можуть виникнути в дітей під час його
засвоєння;
❖в системі уроків використовує диференційовані завдання індивідуального
характеру;
♦> робить перспективнийаналіз: для чого плануються завдання, чому їх
треба використатисаме на даному етапі уроку, як продовжитицю роботу
на наступних уроках.
Диференційовані завдання доцільні на різних етапах уроку, насамперед
під час підготовки учнів до засвоєння складного новогоматеріалу.
Актуалізація опорнихзнань учнів буде тодівдалою, коли точно окреслено ті
питання, які треба відновити в пам’яті дітей, проведено короткочасну
перевірочну роботуі за її результатами гііквідовано прогалиниза допомогою
диференційованих завдань. Зрозуміло, що такий спосіб доцільний, коли
формуємо вміння і навички. На етапі засвоєння новихзнань
диференційованим може бути процес первинного сприймання і первинного
закріплення.
Цікавим є спосіб диференціювання навчальної роботи, якийзапроваджує
заслужений вчитель УкраїниБалахівської середньої школи С.П.Логачевська.
Ключовіелементи її підходу:
❖прийом багаторазового пояснення нового матеріалу,
❖вибір учнями завдань для самостійної роботина основісамооцінки своїх
можливостей,
❖завершення уроку виконанням спільної частини(роботи).
Учительку найбільш турбує, як запобігти труднощам, не допустити
відставання слабких дітей і водночас нестримувати темпу зростання сильних
учнів. Її діяльність до уроку і під час навчання підпорядкованаметі: кожен
учень повинен
дістати таке навантаження, яке відповідає його можливостям, аобов’язок
учителя - створюватиумови для активізації зонинайближчого розвиткувсіх
дітей. Отже, в її роботіє постійне орієнтування на близькі й віддалені
результати навчання.
У процесізастосування диференційованих завдань я здійснюю для різних
груп дітей перехід від колективних форм роботидо частково самостійних і
повністю самостійних у межах уроку і системі уроків. Тому, незалежно від
своїхздібностей, учні беруть участь у виконанні дедалі складніших задач
(завдань).
Постійно залучаючи дітей до виконання завдань за вибором, я створюю
об’єктивніможливостідля стимулювання позитивних мотивів навчання. І

6. поступово навіть слабкий учень відчуває своє зростання, бо я завжди
помічаю успіхи кожного і підтримує їх, використовуючивсілякі допоміжні
засоби. Особливоуспішно діють в умовах класу різноманітні зоровіопори -
зразкидля міркувань і побудови зв’язнихвисловлювань на етапі закріплення.
Не забуваю я і про кмітливих, швидко мислячихдітей. Вони часто
виступають моїми„співавторами” на уроці, можуть продовжитипояснення
на уроці, самостійно ознайомитися з новим матеріалом, попрацюватибіля
дошки з іншим учнем у ролівчительки.
У багатьох початковихкласах введена система навчання математики
нерідко призводить до поверховогоі формального вивчення матеріалу, що не
забезпечує міцного та свідомого засвоєнняосновногозмісту навчальної
програми. Дуже часто можна спостерігати перевагу фронтальних видів робіт,
невміння діагностувати можливостіучнів і вчасно вноситивідповідні зміни у
складність, темп, способироботина уроці. Це затримує розвиток
пізнавальних інтересів школярів з високим рівнем інтелектуальних
можливостейта перешкоджає оволодінню необхідним мінімумом
програмовогоматеріалу групі учнів з низькими математичними здібностями.
Тому саме на уроках математики треба надати перевагу диференційованим
завданням.
Невід’ємною частиноювнутрішньокласної диференціації є створення
тимчасовихумовних навчальних груп, у кожномуз яких включаються учні
приблизно з однаковим рівнем підготовкидо вивчення матеріалу, рівнем
розумового розвиткута індивідуальних особливостей.
У кожномукласі, як правило, можна виділити три навчальні групи:
❖основна- найбільша за кількістю дітей;
❖„сильні” учні;
❖„слабкі” учні.
До основноїгрупивіднесемо учнів, які рівномірно засвоюють з
невеликою допомогоювчителя програмовийматеріал, володіють навичками
самостійної роботи, способивиконання типових задач засвоюють після
розгляду2-3 зразків, безпомилково виконують завдання обов’язковогорівня
навчання після кількох тренувальних вправ.
До групи „сильних” учнів віднесемо дітей, які досягають певного
розуміння навчального матеріалу вже в процесійого первинного
сприймання, схеми розв’язування типовихзадач фактично засвоюють під час
пояснення, для безпомилкового виконання обов’язковогорівня їм достатньо
однієї - двохвправ. Вони спроможнівиконувати завдання підвищеної
складностіза мінімальної допомогивчителя або зовсім без неї.
До третьої групи(„слабкі” діти) відносимо учнів, які у процесізасвоєння

7. матеріалу зустрічаються з певними труднощами, у багатьох випадках
потребують
додатковихпояснень, головним чином тому, що недостатньо володіють
навичками самостійної роботи. Школярам необхідна постійна увага вчителя
та його контроль. Такі учні вміють розв’язуватинескладні типові задачі після
тривалого тренування. До цієї групи ми також віднесли невстигаючих учнів,
які мають суттєві прогалинив знаннях, з великими труднощамизасвоюють
розв’язування навіть простих типових задач.
Як уже зазначалося, диференціація навчальної роботипередбачає добрі
знання вчителем своїхучнів: рівень підготовкиі розвиткукожного з них, їх
індивідуальні особливості. Але слід зазначити, що одині той же учень з
різних навчальних предметів може бути в різних групах. Наприклад, на уроці
математики учень може бути в першій групі, бо у нього природні
математичні здібності, а на уроці рідної мови - у другій або навіть у третій,
бо у нього погано розвиненийфонематичнийслух чи орфографічна
грамотність.
Окреслюючишляхи і прийомидиференціації навчальної діяльності
школярів, дотримуюсь певних умов, які сприятимуть ефективному
застосуваннюдиференційованих завдань. За визначенням О. Савченко, до
таких умов належать:
❖систематичне застосування диференційованих завдань на уроках. Але не
можна перетворювативсі завдання у стандарт. Для цього неодмінно треба
враховувати мету уроку, готовність учнів до роботи;
❖проведення перспективного аналізу, для чого плануються завдання, чомуїх
необхідно використовуватисаме на даному етапі уроку, як продовжити
цю роботуна наступних уроках;
❖використання диференційованих завдань - індивідуальних і групових;
❖вміння передбачати труднощі, що виникають під час розв’язування
завдання;
❖організація обов’язковоїперевіркивиконаних завдань;
♦> складання таких диференційованих завдань, які б давали можливість
створитиоднаковіумови для всіх учнів, тобто, щоб і слабкий зміг перейти
до складнішого завдання.
Відомо, що основнепризначення диференційованих завдань - забезпечити
для кожного учня оптимальну пізнавальну діяльність у процесінавчальної
роботина всіх етапах уроку. Так, під час підготовки школярів до засвоєння
нового матеріалу, диференційовані завдання спрямованіна ліквідацію
прогалин у вивченні опорнихзнань або розширення чи поглиблення їх.
На етапі засвоєння нових знань диференційованим може бути процес

8. первинного сприймання і первинного закріплення. Ефективним тут є прийом
багаторазового поясненнянового матеріалу. Після пояснення йде вибір
учнями завдань для самостійної роботиза варіантами на основісамооцінки
своїхможливостей. Цей спосіб диференціювання навчальної роботи
запроваджуєвчителька Балахівської початкової школи С. Логачевська.
Але найширші можливостідає диференціація навчальних завдань на етапі
закріплення набутих знань. Для цього відводиться чимало часу, причому,
більшість його припадає на розв’язування задач. На цьому етапі здійснюється
узагальнення способурозв’язування задач певного виду, встановлюються
зв’язкиміж їх видами. Отже, добір задач для закріплення визначається не
тільки попередньоюроботою, ай вимогою систематизувати знання. Такі
задачі повинні містити й деякі труднощі, які
мають долати школярі у процесіїх виконання. Для закріплення набутих
знань також мають запроваджуватися різноманітні види творчихзавдань над
задачами.
Керівництво й допомогаучням під час роботинад задачами мають
здійснюватися шляхом прямихвказівок учителя чи через диференційовані
завдання, які подаються у картках для індивідуальної роботиабо на основі
записів на дошці.
У межах уроку і їх системи вчитель має так застосовувати
диференційовані завдання, щоб здійснювався перехід колективних форм
роботидо частково самостійних і повністю самостійних. Незалежно від
здібностей, школярі беруть участь у виконанні завдань дедалі зростаючої
складності. Так поступово навіть слабкий учень зможе відчути піднесення
рівня своїхзнань.
Отже, кожен учитель має передбачититаке навантаження для учнів, щоб
запобігти відставанню слабких дітей і водночас не стримувати темпу
зростання здібностейсильних. Я намагаюсь будувати процес навчання так,
щоб усі без винятку учні оволоділи обов’язковимрівнем знань, умінь і
навичок, які визначені шкільною програмою.
Способидиференціації можуть бути різні і може проводитися на будь-
якому етапі уроку. Вже при поясненні нової теми важливо забезпечити
індивідуальний темп просування дитини вперед. Таку можливість дає
організація багаторазового пояснення( таблиця № 1).
І етап
Пояснення вчителя

9. II етап
А
Виконай за
зразком
Б
Роботапід керівництвом вчителя:
а) пояснення;
б) виконання вправи за зразком з
коментуванням.
В
III етап
Виконай
самостійно
Виконай за зразком
Роботапід керівни
вчителя:
а) пояснення;
б)вправи за зразко
ІУ етап
Творче
завдання
Виконай самостійно
Виконай за зразко
Самостійне викона
роботи
У етап Спільне завдання (при необхідності вчитель надає допомогуокремим учн
Розглянемо декілька прикладів
Тема. Додавання виду 34 +2,34 +20.
Віднімання виду 34-2,34- 20.
Завдання для всіх:
❖розглянутизразок;
❖пояснитипорядокрозв’язування прикладів.
Як правило пояснюють сильніші учні. Створюється алгоритм, користуючись
ним колективно розв’язують прикладиз поясненням.
65+ 30 65-30
65+3 65-3
II етап
Учні, які зуміли скористатись зразком, виконують розв’язування
прикладів самостійно:
95-70 14 + 80 99-4 69-50
94+5 25 + 4 29 + 40 19-5
Всі інші розв’язують прикладиз коментуванням за допомогою вчителя:
23 + 2 23 + 20 34 + 40
23-2 23-20 34 + 4
При перевірці слабші учні слухають пояснення товаришів.
III етап

10. Відкриваю завдання на дошці для варіанту А і Б. Обмежую час - 3 хвилини.
24 + 30 31 +20 24 + 3 31 +2
Всі інші виконують приклади з підручника з коментуванням.
При перевірці слухають всі.
IV етап
А - скласти подібні приклади Б - самостійна робота( за підручником)
В - користуючись зразком ( за підручником)
Самостійне розв’язування прикладів.
Використовуючизміст таблиці № 1, можна провестианалогічну роботуі при
розв’язуваннізадач. Вивчаючидосвід Логачевської С.П., ЛисенковоїС.М. та
з
особистогодосвіду, на уроках математики при розв’язаннізадач
використовуюопорнісхеми ( майже по кожному виду). Дуже кориснісхеми,
які складаються учнямисамостійно. Будова схеми задачі - це „бачення”
задачі, розвитоктворчоїуяви. Принцип складання схем на уроках вводився
диференційованим шляхом. Спостерігаючиза вибором дії розв’язування
задачі учнями, я зробилависновки, що схеми допомагають „ побачити”
задачу, тобто події, які там розгортаються і зробитиправильнийвибір дії.
Мене, як вчителя, турбує, як не допустити відставання слабких дітей і
водночас не стримуватитемпу зростання сильнихучнів:
❖кожній дитині дати міцні знання.
❖у кожній дитині бачити неповторнуособистість, індивідуальність.
❖кожну хвилину перебування дитини в класі перетворити для неї на радість.
Підсумовуючи викладене, підкреслимо, що з якого б джерела не
пропонував учитель диференційовані завдання, обов’язково слід зважати на
ступінь оволодіння учнем попереднім знанням. Не можна слабших і середніх
учнів орієнтувати тільки на виконання спрощених завдань, а сильних - на
прискореневивчення матеріалу. Диференційовані завдання мають різнитися
насамперед ступенем самостійностіприйомів розумової діяльності
необхідних для їх виконання. В одномувипадку завдання можуть містити
вказівки про прийомуроботи, їхпослідовність, і іншому - розрахованіна
певну самостійність школярів.
Якість виконання диференційованих завдань треба перевіряти так, щоб
перевірка збагачувала знаннямивсіх дітей. Водночас важливо звернути увагу
не тільки на кінцевий результат, а й на спосіб діяльності, яким цей результат
був досягнутий. Требавиявити, як дитина вміє аналізувати завдання,
міркувати, узагальнювати, застосовуватиправила.
Особливостірозвитку логічного мислення молодших школярів у навчально-
виховному

11. процесі
2012р.
Державним стандартом початкової загальноїосвітипередбачається одназ
найголовніших задач школи - підготовка всестороннє розвиненої,активної
особистості, здібної до самостійних досліджень і відкриттів. Це означає,
перш за все, навчити всіх, без виключення, добречитати, писати, сформувати
уміння самостійно працювати з підручником, довідковою літературою.
Практика показує, що навчити всіх без виключення на високомурівні
неможливо, на те є вагомі аргументи: діти відрізняються своєю здібністю до
раціонального мислення, увагою, властивістю пам'яті. Дитина, у якої
нестійка увага, не розвиненапам'ять, не зможевиконати, навіть, деякі з
традиційних завдань. Про це не прийнято говорити, але це так. І які б нові
педагогічні технології не застосовувалися, такі діти відрізняються низькою
успішністю.
Тому сьогодніна занятті ми розглянемо тему «Розвитоклогічного
мислення на уроках математики», детальніше зупинимось на різних видах
роботинад задачами, що розв’язуютьсяусно.
Уміння характеризуються здатністю виконувати певні дії в різних умовах.
Особливістюлогічних умінь є те, що учень повинен не тільки аналізувати,
синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, але і мислити,
робитивисновки, встановлювати причинно-наслідковізв'язкиміж фактами,
процесами, явищами, погоджуючиїхіз законами логіки. Тому процес
формування логічних умінь передбачає виконання певних послідовних
етапів. Це зв'язано якз рівнем загальної підготовкидітей, складністю
учбового матеріалу, так і з особливостямимислення дітей відповідної вікової
групи.
Відомо, що діти від природидопитливіі повні бажання вчитися. Але для
того, щоб кожна дитина могла розвинутисвої творчіздібності, необхідне
розумнекерівництво вчителя. Нерідко ми спостерігаємо, як наші учні,
успішно навчаючись в початковій школі, починають «падати», відставати в
середній і старшій школі. Чому це відбувається? Це - недостатній розвиток
уміння працювати самостійно, уміння вирішувати задачітворчо, знаходити
раціональні шляхи рішення.
З метою розвиткулогічного мислення кожного учня вчителю необхідно на
кожний урок підбирати пізнавальні завдання. Це дасть можливість
сформуватиі розвинутивсю різноманітність інтелектуальної і творчої
діяльності учнів і забезпечитиперехід від репродуктивних, формально-
логічних дій до творчих.
-Якими ж прийомамиповинні володіти учні? Безумовно, треба

12. використовуватирізні інтерактивні технології навчання, але всі новації
повинні працювати на кінцевий результат. Після кожного уроку вчитель
повинен поставити собіпитання.
- Колеги, які питання Ви ставете перед собою?У практиці навчання
молодших школярів небезпечним є захоплення виконанням дій по готовому
зразку. Тут дитині не треба думати, аналізувати, зіставляти: подивився,
зрозумів - виконуй! В цьомувипадку ні про яку творчість і роздум не
йдеться. Це механічне запам'ятовування. Буває учням пропонуються
завдання тільки тренувального характеру. Дається певна кількість
однотипнихзавдань, учень виконує їх, але при цьому у дітей затримується
розвитокпізнавальної активності, мислення. При розв’язуваннізадач діти
повинні вчитися думати, міркувати, шукати раціональний шлях розв’язання,
різні способирозв’язання. На першому ступені знайомстваіз задачами
(простихзадач) обов'язковотребаскладати
зворотнізадачі, щоб діти змоглипобачити закономірність між компонентами
задачі. Задачі - багатющий матеріал, який сприяє розвиткулогічного
мислення і дослідницьких навиків і, я упевнена, ніщо не розвиває логічне
мислення так, як текстові задачі в початковій школі. Хоча існує два види
традиційного розборузадач, я віддаю перевагу аналізу задач, "докопуватися"
до суті, "засипати" дітей питаннями: "Чому? Навіщо?" Постановка
додатковихпитань пізнавального характеру не тільки допомагає дітям в
розв’язанні, але і підсилює практичний зміст задач, сприяє виробленню
уміння застосовуватиодержанізнання в житті, на практиці. Крім того, така
роботапідвищує ефективність самого процесунавчання розв’язання задач.
Необхідно надавати увагу і розвиткунестандартного мислення, давати
можливість одну і ту ж задачу розв’язатирізними способамиіоцінити,
вибрати найраціональніший. Така плідна роботастворює максимальніумови
для самореалізації, сприяєрозвиткутворчостіучнів, дає відмінну
математичну освіту.
Звичайно, вчитель повинен на кожний урокприготувати своїм
вихованцям що-небудь неординарне, цікаве, "примусити" дітей
розмірковувати, і якщо не вдалося знайти правильне рішення в класі, дати
можливість подумати удома..
- Якими ж методами можна вчити школярів розв'язуватиматематичні
задачі? Задачі нового типу природно починатирозв'язуватиз найпростіших,
доступних усім учням. Якщо майже на кожному уроці усно розв'язувати5-6
таких задач, можна досягтигарнихрезультатів. Поступово складність
пропонованихзадач має підвищуватися, але таким чином, щоб труднощі, які
виникають у процесі їх розв'язання, моглидолатий слабкі учні.

13. Роль простихзадач у навчанні математики надзвичайно велика. Вони є
основним засобом у формуванні поняття про арифметичні дії та величини. У
процесірозв'язання простихзадач учні опановують основніприйомироботи
над задачею. Високий рівень умінь розв'язуватипростізадачі — необхідна
умова успішного розвитку вмінь розв'язуватизадачіскладені. Навіть для
найсильніших учнів усне розв'язання задач корисне:воно сприяє розвитку
швидкостіта гнучкостімислення, удосконалює вміння обчислюватита
встановлювати функціональні залежності.
- Які на Вашу думку вправи та задачі для усного розв'язання перед
вивченням складного матеріалу можна запропонуватиучням?
Рольовагра
Задача чи ні?
1. До Нового року діти робилиз паперових квітів гірлянду. їм потрібно було
склеїти 56 квіток. Вони вже склеїли 35.
2. До годівниці насипали просо. Спочаткуприлетіло 13 горобців, а потім — 9
синиць. Скільки просавони з'їли?
Задачі з недостатніми чи надлишковими даними
1. Бабуся пришила 6 ґудзиків, а потім — решту. Скільки всього ґудзиків
пришила бабуся? Ваші пропозиції?
2. Біля годівниці сиділо 11 синиць. Прилетіло ще 9 синиць і 5 горобців.
Скільки синиць біля годівниці?
Які запитання Ви запропонували?
Задачі з непрямоюзалежністю величин У підручниках математики для
початковихкласів провідне місце посідають задачі з прямою залежністю
величин. Розв'язуючиїх, учні звикають до прямого логічного зв'язку,
зокрема, керуючись такими правилами: якщо «на стільки більше» — треба
додати; якщо «на стільки менше» — відняти; якщо «у стільки разів більше»
— помножити; «у стільки разів менше» — поділити.
Нерідко під час навчання дітей розв'язуватизадачіз непрямою залежністю
виникають труднощі, бо в них вже виробивсяпевний стереотип.
Подолати його допомагає усне виконання поданих вправ і розв'язування
нескладних задач на порівняння.
Вправа «Логічнікінцівки».
• Якщо стіл виший від стільця, то стілець... (нижчий від стола).
• Якщо 10 більше ніж 9, то 9... (менше ніж 10).
• Якщо сестрастарша за брата, то брат... (молод-ший від сестри).
• Якщо річка глибша від струмка, то струмок... (мілкіший за річку).
■ Якщо Галинка із квартиривийшла раніше, ніж її братик, то братик
вийшов...

14. (пізніше).
■ Якщо влітку день довший, то ніч... (коротша).
• Якщо права рука праворуч, то ліва... (ліворуч).
Вправа «Доповниречення».
■ Якщо одна величина більша від другої на кілька одиниць, то... (друга
величина
менша від першої на стільки ж одиниць).
■ Якщо одна величина менша від другої на кілька одиниць, то... (друга
величина
більша від першої на стільки ж одиниць).
■ Якщо одна величина більша від другої у кілька разів, то... (друга менша від
першої
у стільки ж разів).
■ Якщо одна величина менша від другої у кілька разів, то... (друга більша у
стільки ж
разів).
■ Назвіть, будь ласка, один з ефективних засобів навчання дітей розуміти і
розв'язуватизадачі?
У своїхрекомендаціях щодо початкового навчання школярів
К.Д.Ушинськийписав: «...нехай вони вимірюють клас, двері, вікна, нехай
перелічують сторінки своїхпідручників і зошитів і про все це складають свої
задачі, які поступово ускладнюватимуться, але ніколи не втрачатимуть свого
практичного наочного характеру».
■ Як Ви вчите дітей складати й усно розв'язуватизадачі?
Як приклад розглянемо опорнісхеми, що допоможуть складати й
розв'язуватипростізадачі.
1. Задачана знаходження суми двох величин.
2
2. Задачана знаходження другої величини, що залежить від першої.
3. Задачана порівняння величин.
4. Задачана знаходження невідомого компонента.
Звертаю увагу на останню схему. - Що тут незвичайного?(Потрібно
скласти задачу на дві дії.) - Як називаються такі задачі? (Складені.) - Які
схеми простих задач вам можуть допомогтирозв'язатитаку задачу? (Схеми
1, 2). Я пропонуювсім присутнім проілюструвати на конкретних прикладах,
як можна організовувати й проводитироботунад усними задачами.
1. У лісі зібрали 3 л суниці, стільки ж чорниці, а малини менше, ніж чорниці
й суниці разом. Скільки літрів полуниці зібрали?
2. Від дроту довжиною15 дм відрізали спочатку 2 дм, потім ще 4 дм.

15. 3. Скільки всього дітей займається в студії?
4. На аеродромібуло 75 літаків. Скільки літаків залишилося?
- Що на Вашу думку формують у дітей ці вправи? А тепер я пропонуюВам
проаналізувати роль малюнка у розв'язаннізадач. Щоб краще зрозуміти зміст
задачі, треба зобразитиумовуу вигляді малюнка. Це допоможенаочно
побачитивідомі й шукані величини, встановитивзаємозв'язокміж ними.
Задача. Кінцеві зупинки автобусного маршруту — А і Б. Якщо їхати від А
до Б, то зупинка М — шоста, а якщо їхати від Б до А, то зупинка М —
одинадцята. Скільки всього зупинокна автобусному маршруті?
* Які помилки найчастіше роблять учні?
■ Як уникнути цієї помилки?
■ Викликають труднощі також задачі, у яких відома величина
порівнюється з
шуканою. За відсутності малюнка учні часто помиляються у знаходженні
шуканої величини.
. Адже для формування вміння розв'язуватизадачіважливий кожен етап
роботи. Головнеж методичне правило — не поспішати переходити до нового
завдання, поки не вичерпані всі або майже всі дидактичні можливості,
закладені в попередньому. Про це вчителю слід пам'ятати протягом усього
початкового курсуматематики. І заохочуватипрагнення дитини до занять,
прагнути, щоб вона відчула позитивніемоції від результатів своєї праці. А
коли в маленького школяра математичні успіхи викличуть почуття гордостій
задоволення, з'явиться впевненість у собі — це вже велика перемога.
В.О. Сухомлинськийрозробив власну системунавчання вмінню мислити.
Розвитоклогічного мислення як засіб розвивального навчання буде сприяти
підвищенню знань учнів початковихкласів, якщо враховувати пізнавальний
інтерес, індивідуально психологічніможливостідітей та стимулювати їх
самостійну активність.
Молодші школярі в результаті навчання в школі, коли необхідно
регулярно виконувати завдання в обов'язковомупорядку, вчаться управляти
своїм мисленням, думати тоді, коли треба.
Багато в чомуформування такого безпідставного, керованого мислення
сприяєзавдання вчителя на уроці, які спонукають дітей до роздумів.
При спілкуванні в початкових класах у дітей формується усвідомлене
критичне мислення. Це відбувається завдякитому, що в класі обговорюються
шляхи вирішення завдань, розглядаються різніваріанти рішення, вчитель
постійно просить школярів обгрунтовувати, розповідати,доводити
правильність своєї думки. Молодший школяр регулярно стає в систему, коли
йому треба міркувати, порівнювати різні судження, виконувати умовиводи.

16. У процесірозв'язання навчальнихзавдань у дітей формуються такі операції
логічного мислення як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та
класифікація.
Нагадаємо, що аналіз як розумоведію припускає розкладання цілого на
частини, виділення шляхом порівняння загального і приватного, розрізнення
істотного і не суттєвого в предметах і явищах.
. Невміння виділяти загальне і суттєве може серйозно ускладнити процес
навчання. У цьомувипадку типового матеріалу: підведення математичної
задачі під уже відомий клас, виділення коріння в споріднених словах,
короткий(виділення тільки головного)переказ тексту,розподіл його на
частини, вибір назви для уривка і т.п. Уміння виділяти істотне сприяє
формуванню іншого вміння - відволікатися від несуттєвих деталей. Ця дія
дається молодшим школярам з не меншою працею, ніж виділення істотного.
У процесінавчання завдання набувають більш складний характер: в
результаті виділення відмінних та спільних ознак вже декількох предметів,
діти намагаються розбитиїх на групи. Тут необхідна така операція мислення,
як класифікація. У початковій школі необхідність класифікувати
використовується на більшості уроків, як при введенні нового поняття, так і
на етапі закріплення.
У процесікласифікації діти здійснюють аналіз запропонованої ситуації,
виділяють в ній найбільш істотні компоненти, використовуючиоперації
аналізу та синтезу, і проводять узагальнення по кожній групі предметів, що
входять до класу. У результаті цього відбувається класифікація предметів
щодо істотноі ознаки.
Як видно з вище викладених фактів всі операції логічного мислення тісно
взаємозалежні і їхнє повноцінне формування можливо тільки в комплексі..
Прийоми логічного аналізу, синтезу порівняння, узагальнення та
класифікації необхідні учням ,без оволодіння ними не відбувається
повноцінного засвоєння навчального матеріалу.
Методика «Четвертий зайвий».
Для визначення рівня розвиткулогічного мислення учнів початкової
школи використовувалася методика«Четвертий зайвий».
Дитині зачитуються чотирислова, три з яких пов'язаніміж собоюза
змістом, а одне слово не підходить до інших. Дитині пропонується знайти
«Зайве» слово і пояснити, чомувоно «зайве».:
- стіл, ліжко, підлога, шафа;
- молоко, вершки, сало, сметана;
- черевики, чоботи, шнурки, валянки;
- молоток, сокира, пила, цвях;

17. - трамвай, автобус, трактор, тролейбус;
- береза, сосна, дерево, дуб;
- літак, віз, людина, корабель;
- Василь, Федір, Семен, Іванов;
- сантиметр, метр, кілограм, кілометр;
- токар, учитель, лікар, книга;
- дідусь, вчитель, тато, мама.
Інструкція: «Прочитайці слова (або« Подивися на ці картинки »). Одне з
них тут зайве, воно не пов'язанез іншими словами. Подумай, що це за слово і
назви його. Поясничому? »
Хід проведення. У першому завданні потрібно домогтися від дитини
правильної відповіді. Воно не оцінюється. У процесітестування дитині
послідовно пропонуються всідванадцять карток. Допомогадорослого
полягає тільки в додатковихпитаннях типу: «Чи добрети подумав?», «Ти
впевнений, що вибрав правильне слово?», Але не в прямих підказках. Якщо
дитина після такого питання виправляє свою помилку, відповідь вважається
правильною.
Аналіз результатів.
За кожну правильну відповідь нараховується 1 бал, за неправильну - Обалів.
10-8 балів - високийрівень розвиткулогічного мислення;
7-5 балів - середній рівень розвиткулогічного мислення;
4 і менше балів — логічне мислення розвиненеслабко.
ВисновокЗ курсудидактики відомо, що діяльність може бути
репродуктивноюта продуктивноїю Репродуктивнадіяльність зводиться до
відтворення отриманоіінформації. Лише продуктивнадіяльність пов'язаназ
активною роботоюмислення і знаходить своє вираження в таких розумових
операціях, як аналіз і синтез, порівняння, класифікація та узагальнення. Ці
розумовіоперації в психолого - педагогічній літературі прийнято називати
логічними прийомами розумовихдій.
Включення цих операцій у процес засвоєння математичного змісту
забезпечує реалізацію продуктивної діяльності, яка дає позитивнийвплив на
розвитоквсіх психічних функцій.
Якщо говоритипро справжній стан сучасної початковоїшколи в нашій
країні, то основнемісце все ще продовжує займати репродуктивнадіяльність.
На уроках математика - діти майже увесь час вирішують навчально-
тренувальні типові завдання. їх призначення полягає в тому, щоб пошукова
діяльність дітей з кожним наступним завданням одного і того ж типу
поступово згорталася і, зрештою, зовсім зникла.
З одного боку - засилля діяльностіпо засвоєнню знань і умінь, яке

18. існувало, гальмує розвитокінтелекту дітей, в першу чергу, логічного
мислення. У зв'язкуз такою системою викладання діти звикають вирішувати
завдання, які завждимають готовірішення, причому, як правило,тільки одне
рішення. Тому діти губляться в ситуаціях, коли завдання не має рішення або,
навпаки, має декілька рішень. Крім того, діти звикають вирішувати задачі на
основівже вивченого правила, тому вони не взмозідіяти самостійно
Процес розвитку уваги, пам’яті, мислення, мовлення і уяви дітей дуже
тривалий, складний, бо вимагає від них величезних, вольових зусиль
протягом усіх років навчання у початковій школі.Плідними виявляються у
роботітакі прийоми, як ігрова постановка завдань. Ці види роботи
відповідають закономірностям розумовогорозвиткумолодшихшколярів,
вносять у процес пізнання емоційно-образнийструмінь, забезпечуючи
успішне долання шляху від явищ до сутності.У навчально-виховномупроцесі
з молодшимишколярами повинна обов’язковобутипредставлена гра. Це -
ефективний засіб, що стимулює дітей стати кращими. Вона формує первинне
усвідомлення того, що гарно, а що погано, володіє прекрасною
діагностичноюфункцією - показує дитині, що та вміє, що знає, чого боїться,
що їй подобається.Головнамета введення ігор у навчальний процес -
викликати інтерес до навчання, збагатити пізнавальний досвіт дітей,
розвиватиувагу, пам’ять, мислення, мовлення і уяву.
Мислення є найважливішою функцією мозкулюдини. Будь - який вид
діяльності не може обійтися без нього. Воно лежить в основіуспішного
засвоєння нових знань, умінь та навичок. Саме тому так важливо сформувати
у молодших школярів основи образногота логічного мислення.
Образнемислення - основнийвид мислення дітей. І, як свідчать
дослідження, вже в цьому віці з допомогою спеціального тренування діти
можуть оволодітибагатьма можливостями, пов’язанимиз цим видом
мислення. Наприклад, вони можуть навчитися подумки перетворювати
образиреальних предметів, будувати наочнімоделі (на зразоксхем), які
відображують суттєві властивостіоб’єктів або явищ, планувати свої дії
подумки.
Щоб дитина навчилася всього цього, тренування образногомислення на
цьому віковому етапі слід спрямовуватина розвитоктаких здібностей:
Уміння здійснювати оперування образом подумки. Це означає -
здійснювати з ним різні мисленнєві перетворення (дії), наприклад такі як:
поворот, перегрупування початковихелементів, розчленування та
з’єднування їх в цілість та інші.
1. Уміння орієнтуватися в просторіза допомогою простоїплан-схеми, а
також розвитокуміння самостійно її створювати. Формування таких уявлень

19. передбачає перш за все розвитоквміння будувати елементарні схематизовані
образипросторуі застосовуватиїх в реальній ситуації.
2. Уміння "читати" і створюватипростісхематичні зображення
різноманітних об'єктів. Саме тому дії образногомислення часто
характеризують, як дії для побудови і застосування схематизованих образів,
які відображають зв'язкиі відношення реальних об'єктів.
3. Уміння планувати свої дії подумки. На певному етапі розвитку
образногомислення у дитини виникає ще одна важлива здатність - здатність
планувати свої дії подумки. Завдякицій здатностіу неї з'являється
можливість попередньо уявити те, що вона отримає внаслідок своїхзусиль.
Адже, оперуючипредметами подумки, уявляючи різні варіанти їх
можливих перетворень, можна швидше прийти до правильного рішення, ніж
виконуючи реальні дії.
Логічне мислення формується на основінаочно-образного іє вищою
стадією розвиткумислення взагалі. Процес досягнення цієї стадії доволі
тривалий і складний. Пояснюється це тим, що повноцінний розвиток
логічного мислення вимагає не лише високої розумової активності, але й
передбачає наявність у людини певної суми знань про спільні і суттєві ознаки
предметів та явищ навколишнього світу.
ВИСНОВКИ
Дитинство є дуже важливим періодом у розвиткулюдини. У дитячому
мозку відбуваються швидкозмінні процеси. Гра - це добровільна, своєрідна
діяльність дитини. У грі вона росте, розвивається. Граохоплює все: рух,
мислення, нові інформації, новий досвід, комунікацію, працю, розвагу,
послух правилам, є середовищем для розвитку
фізичного, розумового, суспільного, розвиткухарактеру дитини. Треба
визнати той факт, що усуспільнення дитини відбувається у великій мірі
завдякиіграм за правилами. Дотримання правил у грі, їх належне розуміння,
приходить повільно, має особливезначення у процесіморального розвитку
дитини, її закономірного, заснованогона вимогах справедливостімислення,
дружнього ставлення до інших. Гра є не лише своєрідною діяльністю але
також значимим процесом внутрішнього перевтілення (Г. Гетцер).
Чимало ігор створилидіти. Наші ігри мають рисинашої культури. Отож,
ігри мають особливезначення не для однієї дитини чи організованої групи,
але й для всього суспільства. Батьки й педагогиповинні постійно пам'ятати
слова В. Сухомлинського:“Дитина має справжнє емоційне і іитулектуальне
життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, казки, музики, фантазії і
творчості. Без цього вона не краща за зів'ялу квітку”.
Ігровимизаняттямиможна вивчитивсе. Але найважливіше те, що в

20. ігровій ситуації формується характер.