Відкрита лекція на тему: "Сидерати - як спосіб виживання"
презентація-1.2.pptx
1. Кафедра військової підготовки офіцерів запасу
Організація управлінської діяльності
ТЕМА №1: “ Основи управлінської діяльності
командира підрозділу ”
ЗАНЯТТЯ №2: „ Командир – єдиноначальник та
лідер військового колективу ”
Групове заняття
2. ЛІТЕРАТУРА
- Наказ Генерального штабу ЗС України від 27.04.2018 року № 173
“Настанова з морально-психологічного забезпечення підготовки та
застосування ЗС України.”
- Доктрина розвитку військового лідерства у ЗС України.
( затв. НГШ 27.10.2020 р.)
- Г.Бондарев , В.Рєзніков. Основи психології та педагогіки: – Х.: ХІТВ, 2002.
- Військове навчання та виховання : навч. посіб. / О.Стаховський,
Г.Бондарев, О.Крутиков. – Х. : ФВП НТУ “ХПІ”, 2015.
- Психологія управління. Я.Подоляк – Х. 2004.
- В.Ягупов Військова та соціальна психологія: Навчальний посібник. -
Київ: РВЦ «Київський університет», 1999.
Навчальні питання
1. Характер та стилі управлінської діяльності командира
підрозділу. Авторитет офіцера: його сутність та різновиди.
2. Особисті якості військового керівника – лідера , їх
характеристика та вплив на якість управління і морально-
психологічний стан підрозділу.
3. 1
СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА ( від грец. Stylos - палочка для писання на дошці) –
це манера й засіб поведінки командира в процесі підготовки
й реалізації управлінських рішень.
СТИЛЬ І МЕТОД УПРАВЛІННЯ ІСНУЮТЬ У ПЕВНІЙ ЄДНОСТІ
Стиль ― це форма реалізації методів
управління, прийнята цим командиром
відповідно до його особистих характеристик.
Командир із властивим тільки йому стилем
керівництва у своїй діяльності може
використовувати різноманітні методи
управління.
Стиль керівництва ― явище суворо індивідуальне, тому що він визначається специфічними
характеристиками конкретної особистості та відображає особливості роботи з підлеглими й
технологію прийняття рішення саме цією особистістю.
Характер та стилі управлінської діяльності
командира підрозділу.
Авторитет офіцера: його сутність та різновиди.
4. СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА
Зупинимося тільки на трьох основних з п'яти стилях керівництва:
авторитарному (диктаторському), демократичному та
ліберальному ( потуральному), (непослідовний та
ситуативний). Уперше обґрунтував ці три основні стилі
керівництва в 1939 році американський вчений німецького
походження Курт Левін (1890-1947).
Із сучасних стилів керівництва найбільше застосування в
практиці управління одержав стиль „ управлінська решітка
― ГРІД”, розроблений у 1964 році американськими вченими
Робертом Блейком і Джейн Мутоном.
5. Управлінська ришітка ГРІД
В управленческой решетке ГРИД наглядно представлены
различные способы реализации руководителем своих
полномочий. Действия руководителя осуществляются в двух
основных измерениях :
забота о производстве (ось X) — стремление к получению
положительных производственных результатов;
забота о людях (ось Y) — стремление к достижению конечных
результатов на основе уважения работников, симпатии друг к
другу, взаимного понимания и поддержки. Руководитель создает
благоприятные условия труда, ходатайствует о повышении
зарплаты, премировании и т.п.
Взаимосвязь двух измерений для определения типов управления
схематически может быть представлена в виде таблицы с
девятибалльной оценкой. В таблице ГРИД один балл — низкая, а
девять баллов — высокая степень измерения. Другие показатели
обозначают промежуточные степени того или иного измерения.
6.
7. Конкретный тип руководства базируется на конкретной системе
допущений в отношении способов использования власти и полномочий в
интересах объединения людей в пределах трудового коллектива. Из всей
совокупности типов руководства можно выбрать пять таких, которые
характеризуются индивидуальными свойствами поведения
руководителей:
9.1 — максимальная забота об эффективности производства (девять
баллов) сочетается с минимальной заботой о подчиненных (один балл).
Руководитель типа 9.1 отдает приоритет максимизации производственных
результатов, диктуя подчиненным, что и как они должны делать;
1.9 — минимальная забота о производстве (один балл) сочетается с
максимальной заботой о людях (девять баллов). Основное внимание
уделяется сохранению дружеских отношений между работниками, пусть
даже и за счет производственных показателей;
1.1 — минимальная забота и о производстве, и о нуждах работников.
Руководитель данного типа принимает лишь минимальные усилия,
требующиеся для того, чтобы сохранить свое место в организации;
5.5 — это теория руководителя с философией «золотой середины». В ее
основе лежит система допущений, обеспечивающих мирное
сосуществование руководителя и подчиненных;
9.9 — высокий уровень заботы и о людях, и о производстве. В действиях
руководителя типа 9.9 преобладают демократические приемы и способы
решения производственных и личных задач.
9. АВТОРИТАРНИЙ (ДИКТАТОРСЬКИЙ) СТИЛЬ
КЕРІВНИЦТВА
Типовим для авторитарного (диктаторського) стилю
керівництва є ВИКОРИСТАННЯ ГОЛОГО АДМІНІСТРУВАННЯ
ПОСТІЙНО, НАВІТЬ ТОДІ, КОЛИ ЦЕ ШКОДИТЬ СПРАВІ.
1. Командир безпосередньо втручається в більшість питань,
самостійно їх вирішує.
2. Особистість і погляди підлеглих залишаються без уваги, а
іноді й придушуються.
3. Усі підлеглі (або деяка частина) потай бувають незгодні або
байдужі до рішень командира, оскільки останні були
прийняті без їхньої участі.
4. Сам військовий менеджер ― автократ, як правило,
лаконічний у спілкуванні з підлеглими.
5. Він не терпить заперечень, зауважень, вираження власної
думки підлеглих.
10. К
Це створює напружену обстановку тому, що підлеглі, в
цьому випадку, бажали б уникати тісного контакту з
таким начальником.
Місце військового менеджера - автократа під час
проведення наради
11. Іноді автократичний стиль керівництва набуває ФОРМИ
ЖОРСТКОЇ ДИКТАТУРИ. При цьому військовий менеджер
виявляє себе як самостійний правитель із необмеженою
владою.
ВАЖЛИВО УСВІДОМИТИ!!!
Жорстка диктатура - це одна із крайностей.
Але, в екстремальних умовах командир-автократ, володіючи
достатньою владою, має без коливань застосовувати її, щоб
досягти наміченої мети.
Командир
неминуче стає
автократом
у двох випадках:
коли він за своїми особистими якостями та
рівнем кваліфікації стоїть нижче людей,
якими має управляти;
якщо його підлеглі мають занадто низьку
спільну й фахову культуру та в колективі
відсутній професіоналізм і
цілеспрямованість.
12. Типовим є низький ступінь виявлення влади
й особистого впливу на підпорядкованих.
- командир практично не втручається в діяльність колективу
- підлеглим надана повна самостійність,
- можливість індивідуальної та колективної творчості.
- підлеглі є рівними партнерами в процесі підготування рішень
- спостерігається високий рівень довіри командира своїм
підлеглим, але і відсутність у них належної поваги до командира.
- командир не демонструє своєї влади під час підготовки рішень.
- командир приймає рішення, запропоноване групою підлеглих,
навіть якщо воно не збігається з його власним.
У РЯДІ ВИПАДКІВ ЦЕ Є РЕЗУЛЬТАТОМ
НЕПРОФЕСІОНАЛІЗМУ КОМАНДИРА
ЛІБЕРАЛЬНИЙ (ПОТУРАЛЬНИЙ) СТИЛЬ
КЕРІВНИЦТВА
13. Цей стиль займає проміжне місце між автократичним і ліберальним
типами, із яких перший відрізняється недостатньою, а другий ―
надмірною самостійністю підлеглих.
15. ВАЖЛИВО ЗРОЗУМІТИ !!!
Демократичний стиль передбачає дорадчий характер прийняття
рішень, робить відкритою можливість для висування нових
альтернатив, які командир враховує
Але остаточне рішення приймає військовий менеджер, причому
одноосібно й цілком бере на себе відповідальність за це рішення,
навіть якщо воно базується на порадах підлеглих, які виявилися
невдалими
16. Стиль
керівництва
Характеристики
Результат
роботи
організації
Мотивація
Вимог-
ливість
Участь у прийнятті
рішень (управлінні)
підлеглих
Авторитарний
Важливий
тільки
результат
Заснована на
беззаперечному
підпорядкуванні
Жорстка
Не
залучаються
Ліберальний
Результати не
важливі
Відсутні Низька
Створюється думка,
що підпорядковані
беруть участь в
управлінні
Демократичний
Важливі
результативні
способи
досягнення
Заснована на
використанні
матеріальних і
соціально-
психологічних
потреб
У сполу-ченні
з довірою
Активно
залучаються до
прийняття
рішень і керування
Порівняння трьох основних стилів
керівництва
19. АВТОРИТЕТ ( від. лат. autoritas- влада, вплив) - заслужена довіра, якою
користується командир (начальник) у підлеглих, вищого керівництва та
колег по роботі.
Це визнання особистості, оцінювання колективом відповідності
суб’єктивних якостей військового менеджера об’єктивним вимогам.
ДУЖЕ ВАЖЛИВО УСВІДОМИТИ!!!
Піклування про авторитет командира ― не
тільки його особиста справа, але й
ВИЩОГО КЕРІВНИЦТВА ТА КЕРІВНИКА ОДНОГО РІВНЯ, І
ОСОБЛИВО ПІДЛЕГЛИХ, ЯКІ ПОКЛИКАНІ ЙОГО
ЗМІЦНЮВАТИ, ОБЕРІГАТИ
ТА ПІДВИЩУВАТИ.
Авторитет офіцера: його сутність та різновиди
23. Негативні наслідки: ослаблення волі, дезорганізація, позбавлення підлеглих
перспектив росту тощо. Занижені завдання псують навіть гарного підлеглого,
тобто командир робить підлеглому „ ведмежу ” послугу. „ Завжди бути
добрим ” ― девіз цього командира.
Командиру здається, що чим він „ далі ” від підлеглих, тримається з ними
тільки офіційно, рідше з ними бачиться ― тим сильніше його вплив.
АВТОРИТЕТ ДОБРОТИ
Означає схильність командира вдаватися до дріб’язкової опіки та жорсткого
визначення всіх стадій виконання завдання підлеглими, тим самим сковуючи
їхню творчість та ініціативу.
АВТОРИТЕТ ПЕДАНТИЗМУ
СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ПОМИЛКОВОГО АВТОРИТЕТУ ОФІЦЕРА
АВТОРИТЕТ ВІДСТАНІ
24. АВТОРИТЕТ ПІДКУПУ
Командир дотримується правила: „Я тобі обіцяю щось, якщо зробиш це”. Авторитет
підкупу ставить усе з ніг на голову: винагорода надається залежно від особистих
бажань командира.
АВТОРИТЕТ РЕЗОНЕРСТВА
Коли командир набридає підлеглим нескінченими, нудними й беззмістовними
повчаннями.
Будується на зарозумілості. Командир пишається й намагається всюди підкреслювати
свої колишні або уявні сьогоденні заслуги. Йому здається, що ці „ заслуги ”
забезпечують йому високий авторитет.
АВТОРИТЕТ ЧВАНСТВА
АВТОРИТЕТ ПРИДУШЕННЯ
Найжахливіший і дикий. Командир погрожує, сіє страх серед підлеглих. Він
помилково думає, що такі прийоми зміцнять його авторитет. Врешті-решт це
позбавляє людей упевненості, ініціативи, породжує перестраховку та навіть
нечесність.
25. 2
Особисті якості військового керівника – лідера , їх
характеристика та вплив на якість управління і
морально-психологічний стан підрозділі
Лідерство – це здатність впливати як на окрему особистість, так і на
групу, спрямовуючи їх зусилля на досягнення поставленої мети.
Загальне лідерство в групі складається з трьох компонентів -
емоційного, ділового й інтелектуального.
Емоційний лідер (“ душа групи ˮ) – це військовослужбовець, до якого
кожен член військового колективу може звернутися за співчуттям.
З діловим лідером ( “ руки групи ˮ) ефективно працюється, він може
організувати справу, налагодити потрібні ділові взаємозв’язки,
забезпечити успіх справи.
До інтелектуального лідера (“ мозку групи ˮ) усі звертаються з питан-
нями, тому що він ерудит, все знає, може пояснити або допомогти знайти
потрібну інформацію.
Чи підходить офіцер для ролі лідера, залежить, у першу чергу, від
визнання за ним іншими підлеглими якостей переваги, які вселяють їм
віру в нього і спонукають визнати його вплив на себе.
26. вживати прості, достовірні, точні і переконливі поняття;
враховувати темперамент підлеглих і роз'яснювати окремі
положення за допомогою яскравих прикладів і аргументів;
врахувати мотиви і ціннісні орієнтири воїнів, вживати термінологію,
яка зрозуміла їм;
широко застосовувати наочні засоби, які завжди підвищують увагу і
активність співрозмовника;
володіти точним цифровим матеріалом, вміло застосовувати
порівняння, контраргументи, гумористичні приклади.
Вольовий вплив полягає у використанні різноманітних засобів і
прийомів, які змушують підлеглого виконувати вимоги.
Яким чином можна досягти більш високого
результату впливу на особистість?
27. Якими ж рисами має володіти військовий керівник,
щоб якісно та ефективно виконувати функції
лідера?
а) особистісні риси характеру:
- розвинутий інтелект. Розумний керівник здатний на ухвалення розумних
рішень; ініціативність та винахідливість, ці риси дають командирові моральне
право на лідерство. Вони також дозволяють йому досягти переваги в умовах
сучасного бою; самостійність, яка сприяє прийняттю нетрадиційних рішень,
що дуже важливо для військового керівника;
- впевненість у собі, здорова амбітність. Ці риси підштовхують військового
керівника на прийняття непростих, іноді навіть ризикованих рішень у
складних ситуаціях, спрямовують на підняття планки професійних вимог;
- організаційні здібності, без наявності яких керування військовим колективом
є неможливим.
Такі суто професійні якості військового, як дисциплінованість, пунктуальність,
підтягнутість доповнюють риси керівника.
б) комунікативні риси.
28. Основними напрямами роботи щодо формування
якостей лідера у командирів (начальників) слід
визначити:
- підвищення у офіцерського та сержантського складу рівня знань з
педагогіки, психології та інших гуманітарних наук, поширення їх світогляду;
- удосконалення стилю керівництва (управління) підпорядкованими органами
управління, військовими частинами та підрозділами, впровадження у їх
практику сучасних технологій управління персоналом;
- формування та розвиток лідерських якостей у командирів (начальників) усіх
рівнів, викорінення з їх практичної діяльності типових недоліків, притаманних
для керівника;
- популяризація передового досвіду управлінської діяльності кращих
керівників, стимулювання їх до подальшого удосконалення якостей
командира-лідера.
29. З метою забезпечення формування та розвитку
лідерських якостей у офіцерів і сержантів
підпорядкованих структурних підрозділів доцільно
організувати проведення наступних заходів:
- відновлення практики призначення наставників з числа найбільш досвідчених
офіцерів та сержантів;
- вивчення офіцерами та сержантами сучасних досягнень педагогіки і психології,
навчання їх основам управлінської діяльності, застосуванню новітніх технологій
управління під час проведення зборових заходів;
- підвищення рівня методичної майстерності, практичних психолого-
педагогічних навичок офіцерів та сержантів під час занять з професійної
(командирської) підготовки;
- проведення тренінгів, практичних занять, комплексних рольових вправ щодо
формування психологічної згуртованості військових колективів в умовах
виконання завдань за призначенням;
- організація та проведення конкурсів на кращого начальника органу управління,
керівника структурного підрозділу, командира роти, взводу, інших фахівців за
спеціальністю з метою стимулювання офіцерів до поліпшення результатів
службової діяльності;
- вивчення, узагальнення та поширення у ході підбиття підсумків службової
діяльності, під час проведення зборів, а також висвітлення у засобах масової
інформації передового досвіду керівництва підпорядкованими структурними
підрозділами кращих командирів, які мають розвинуті якості лідера.
30. Висновок
Керівник і лідер — це не одне й те ж. Авторитет автоматично не
здобувається з призначенням на посаду. Лідером автоматично ніхто
ще у світі не ставав. Наявність влади не робить будь-якого керівника
лідером, вона дає йому можливість ним стати. Незважаючи на
військове звання та службове становище, неможливо бути лідером,
якщо немає послідовників. Не підлеглих, а послідовників!
Справжній лідер не тільки знає, куди він іде, але й може надихнути
інших йти разом з ним.
Кращий приклад лідерства — це лідерство на прикладі.
