123

1. В якості матеріальних носіїв інформації
спочатку використовувалися природні
матеріали, котрі були під рукою:
камінь, шкіра, кості, кераміка, глина, дере
вина, бамбук, пальма, береста.
Наприкінці 19-го сторіччя в
Наскельні печері були знайдені
малюнки, зроблені настінними розписами
людьми племені Сан в кам’яного віку. Розписи на
Драконових стінах та стелі печери
горах, розташованих на налічують п’ятнадцять
сході Південної Африки. тисяч років і зображують
Люди племені Сан жили в тварин, що жили в
районі Дракенсберг льодовиковий період:
тисячі років, поки не коней, бізонів та самок
були знищені в ході оленів.
зіткнень з зулусами і

2. Вважається, що першими документами
призначеними для зберігання та передачі
інформації були шумерські глиняні таблички-
бирки V-IV ст. до н.е. з назвами об'єктів та
позначенням їх кількості, виконуючи облікові
функції при зберіганні та транспортуванні
товарів. Ці документи одночасно фіксували
перші письмові знаки шумерів. Табличка з
Загалом, природні матеріали не набули амарнського
широкого вжитку як матеріальний носій Давня архіву —
інформації через непрактичність у шумерська дипломатичний
використанні (об'єм, вага, складність в глиняна документ, лист
обробці матеріалу, тиражуванні) табличка — від князя
торгівельна Мегіддо Бірідії
угода, приб
лизно 2600
років до
нашої ери.

3. рус (грец. πάπυρος) — товстий папероподібний
матеріал, що виготовлявся в стародавньому Єгипті з стебел
рослини циперус папірус (Cyperus papyrus) сімейства
осокових, яка росла на берегах Нілу. В подальшому
використовувалася як основа для письмен. Папірус в
перекладі з єгипетської - «дар річки».
У Єгипті були бібліотеки, що містили до тридцяти тисяч
сувоїв; особливо багата бібліотека була в Олександрії[1].
Папірус настільки був поширений, що єгипетські купці Cyperus papyrus
загортали в нього покупцям товар. Найдавнішому свитку
папірусу налічувалося понад п'ять з половиною тисяч років.
Хімічно, папірус складається з: 57%
целюлози, 27% ​лігніну, 9% мінеральних речовин, а 7% води.
Розділ єгипетської Книги
Мертвих, написаний на папірусі

4. мент (також Пергамен; нім. Pergament, від
грец. Πέργαμον — Пергам, місто в Малій Азії, де в ІІ
столітті до н.е. широко застосовувався пергамент)
— матеріал для письма з недубленої шкіри тварин
(до винаходу паперу). Також древній рукопис на
такому матеріалі.
Німецький
Назва походить від назви міста Пергам, де вперше виробник
почали виготовляти пергамент як матеріал для пергаменту, 15
письма зі шкіри тварин. 68
сувій пергаменту

5. р — волокнистий матеріал, що представляє
собою тонкий шар переплетених і зчеплених між
собою волокон, що пройшли спеціальну механічну і
хімічну обробку. Використовується для
друку, пакування та в різних технічних цілях.
Китайці спочатку писали на вузьких бамбукових
планках, випалюючи на них знаки, що було вкрай
незручно; потім стали писати на лакованому
шовку, що було дуже дорого.
Китайські літописи повідомляють, що папір був
винайдений у 105 році н. е. Цай Лунем. У
китайському літописі говориться: "Всякий високо Виготовлення
цінує діяльність Цай-Луна: він винайшов папір, і паперу за Цай
слава його живе дотепер ..." Лунем
"Він прийшов з Китаю дуже повільним шляхом, із середньою
швидкістю, можливо, сто кілометрів на сто років. У 650 році його бачили
в Самарканді,в 800 році - в Багдаді, в 1100 році він дійшов до
Каїра, потім він проходить по березі Африки, перепливає через
Середземне море і довго не переходить Лангедока "(французького

6. нна тівка
(грамплатівка) — аналоговий
звуковий носій. Являє собою диск
з синтетичних матеріалів, на
поверхні якого по спіралі
розташовані канавки (доріжки) із
записом звуку, відтворюваного за
допомогою призначених для цієї
мети пристроїв —
грамофонів, електропрогравачів,
тощо. Процес виробництва
грамплатівок включає створення
оригінальних записів на магнітній
стрічці, перенесення їх за
допомогою рекордера на лакові
диски, з яких гальванічним
способом виготовляються
металеві оригінали матриць для
пресування грамплатівок з
пластичних мас.

7. Кіноплівка — це світлочутлива плівка
для кінознімання та друкування
кінофільмів. Різновид фотоплівки.
Виготовляється у вигляді стрічки з
перфорацією по краях. Випускається
шириною 8, 16, 35 і 70 мм. Кіноплівка
може бути кольоровою і чорно-
білою, негативною і позитивною. На
кіноплівках шириною 35 і 70 мм
перфорація зроблена з обох сторін, на
кіноплівці шириною 8 мм - з одного, а на
кіноплівках шириною 16 мм - як з
одного, так і з двох сторін.
Схема кадру звукової 35-
міліметрової кіноплівки.
Стандарти S8,N8і2x8.
Порівняння 35 мм та 70
мм кіноплівок

8. вка — це прозора стрічка, вкрита чутливою до світла речовиною
(емульсією). Основа емульсії — желатин, речовина, що збільшує об'єм в
воді, але не розчиняється.
Непроявлена фотоплівка
Кольорові шари плівки: 1)Пластикова підкладка.
2) Емульсія з покриттям антивідблиску 3)
Емульсія чутливий до червоного світла 4)
Емульсія чутливий до зеленого світла 5) жовтий
фільтр 6) Емульсія чутливі до синього світла 7)
УФ-фільтр 8) захисний шар 9) видиме світло

9. - та (аудіокасета, або просто
та, англ. Compact Cassette, від от фр.
cassette — ящик) — носій інформації. що
являє собою плоску закриту коробку, у якій
розміщена магнітна стрічка для запису
звуку.
Вперше була представлена в 1963 році
компанією Philips. Через свою відносну Компакт-касета
дешевину довгий час (з початку 1980-х по
1990-ті роки) була найпопулярнішим
аудіоносієм, але згодом (приблизно, з
початку 1990-х років) була витиснута
компакт-диском.
Запис здійснюється на магнітну стрічку, що
поділена на дві (моно) або чотири (стерео) Порівняння розмірів
звукові доріжки (у касети 2 сторони — з звичайної та
кожної доступна одна або дві доріжки). мікрокасети

10. Дискета (floppy disk) — портативний носій
інформації, який використовується для
багаторазового запису та зберігання даних, що
представляє собою поміщений в захисний
пластиковий корпус (диск діаметром 3½" має більш
жорсткий футляр, ніж диск діаметром 5¼") гнучкий
магнітний диск, покритий феромагнітним шаром.
Пристрій дискети 3 ½ «: 1 — заглушка»
захист від запису "; 2 — основа диска з
отворами для приводить механізму; 3 —
захисна шторка відкритої області корпусу;
8-дюймовий, 51⁄ -дюймовий
4 — пластиковий корпус дискети ; 5 —
4
(повна висота), та 31⁄ -
2
протипиловий серветка; 6 — магнітний
дюймовий пристрої
диск; 7 — область запису.
зчитування дискет

11. Відеокасета складається з
магнітно стрічки розташованої у
корпусі з полістиролу, є носієм
інформації і застосовується для
запису і відтворення відео та звуку
за допомогою відеомагнітофону чи
відеокамери. Касета — це лінійний VHS (англ. Video Home System) —
метод зберігання інформації, і в найпоширеніший формат запису
наші часи майже всі відеозаписи є відеокасет. Розроблений японською
цифровими. Очікується, що компанією JVC (Victor Company of
відеокасета поступово буде Japan, Ltd.), Представлений в 1976 році.
втрачати своє значення. У цьому ж році в Європі і Азії з'явилися
перші касети, а в наступному році — в
США.
З розробки VHS почалася ера
домашнього відео. На 2002 рік, за
оцінками JVC, в світі було продано
понад 900 млн відеопристроїв цього
формату і ще більше відеокасет.

12. - ск (розм. кружальце, розм. диск, англ. compact disc) або КД, Сіді
(англ. CD) — переносний оптичний диск для збереження інформації у
цифровому вигляді, діаметром 12 см (стандарт) або 6-8 см (міні-
CD), використовується для запису значних обсягів інформації — аудіо-
, відеопродукції, даних тощо. У стосунку до музики принципово відрізняється
від довгограючої грамофонної платівки. Виготовляють з поліакрилату з
прозорим пластиковим покриттям. Металевий диска знаходиться під ним. З
диска з мікроскопічних канавок зчитується лазерним променем те, що несе
цифровий код, яким закодовані звуки. Під час програвання лазерний промінь
зчитує код і створює сигнал, що практично не відрізняється від звучання
оригіналу.
Перший прообраз сучасного компакт-
диска був розроблений у середині 60-х
років ХХ аспірантом Київського інституту
кібернетики Петровим В. В. (рос.
Петров Вячеслав Васильевич) й
виготовлений на скляній підложці.

13. й диск (англ. Hard Disk Drive, англ.
HDD), також жорсткий диск, у комп'ютерному
сленгу — «вінчестер», — постійний
запам'ятовувальний пристрій ЕОМ.
Постійний, означає, що на відміну від оперативної
пам'яті, продовжує зберігати дані після вимикання
струму.
Перші тверді диски з'явилися на початку 70-х
років. Вони мали ємкість не більше десятка
кілобайтів. У 1973 році фірма IBM випустила
жорсткий диск моделі 3340, що вперше об'єднав в
одному нероз'ємному корпусі пластини диска й
голівки, що зчитують. При його розробці інженери
використали коротку внутрішню назву «30-
30», що означало два модулі (у максимальному
компонуванні) по 30 Мб кожний. Кеннет
Хотон, керівник проекту, через співзвучність назви
з позначенням популярної мисливської рушниці
«Winchester 30-30» запропонував назвати цей
диск «вінчестером»

14. Твердотілий накопичувач (SSD) -
комп’ютерний запоминаючий пристрійна
основі мікросхем пам’яті
Порівняння розібраного
HDD(справа) і розібраного SSD
(зліва)