3. Перша зустріч
Вперше побачив він її, коли
обидва вони ще були дітьми.
«Юний ангел», як
висловлюється поет, постав
перед його очима, і вона, за
словами Данте, одразу стала
«володаркою його духу».
4. «Вона здалася мені, -
згадує поет, - швидше
дочкою Бога, ніж
простого смертного…
З тієї самої хвилини,
як я її побачив, любов
оволоділа моїм серцем
до такої міри, що я не
мав сили опиратися їй
і, тремтячи від
хвилювання, почув
таємний голос:
«Ось божество, яке
сильніше за тебе і
буде володіти тобою».
5. ***
В своїх очах вона несе Кохання,-
На кого гляне, ощасливить вмить;
Як десь іде, за нею всяк спішить,
Тріпоче серце від її вітання.
***
Коли ж іще й всміхається вона,
Марніє розум і мовчать уста.
Таке-бо це нове й прекрасне диво.
Божественні риси коханої
***
Їй на лице так тяжко смуток ліг,
Що кожен, хто узрів її в печалі,
Заплакати і мертвим впасти міг.
***
Почуєте не раз ви, як волаю
Я до мадонни, що спочила в світі,
Достойному її чеснот святих.
***
Коли ловлю її я погляд щирий,-
Це так чудесно, аж не йметься віри!
***
Блажен, хто вперше зрить її лице;
Тому, хто чує, як вона мовляє,
П'янлива в серці ніжність постає.
***
Її краса така в своїм світінні,
Що заздрощі цим жонам є незнані -
Краса їм поруч каже йти в одінні
Любові, вірності і обаянні.
***
Її красу чеснота захищає
Від заздрості і чаду суєти,
***
В її поставі скромно чепурній
Чесноти, повні лагідного сяння,
З її принад беруть зачарування.
***
I хвали не перестають бриніти
Їй, скромній і благозичливій; всім
Вона здається чудом неземним,
Яке прийшло в юдолі цій ясніти.