Українська жизнь - то непочатий рудник

1. «Українська жизнь — то
непочатий рудник, що лежить
десь під землею, хоч за його вже
брались і такі високі таланти,
як Шевченко; то безконечний
матеріал, що тільки ще жде
робітників, цілих шкіл
робітників на літературному
полі».

2. Іван Нечуй-Левицький

3. Основні віхи життя і творчості
Дата
Події
25
Народився у с. Стеблеві Канівського повіту
листопада Київської губернії (нині Черкаська обл.) у родині
1838р
священика
1848-1859 Навчається в Богуславській бурсі, згодом в
Київській духовній семінарії, отримує звання
магістра
1865- 1873 Викладає в Полтавській семінарії російську
словесність. Пише перший твір «Дві московки».
Окремою книжкою у Львові вперше виходять
друком
«Повісті Івана Нечуя».
Працює
вчителем гімназії в Каліші і Седлеці (Польща).

4. Корсунь-Шевченківський район

5. Навчання в Київській духовній академії
Іван Нечуй-Левицький під час навчання
в Київській духовній академії (1861-1865).
Потім рік викладає в духовній семінарії в
Полтаві, там починає писати прозу

6. Життя присвятив навчанню та
літературі
З 1866-го по 1873-й Нечуй викладає
в дівочих гімназіях Царства
Польського, далі 12 років у
Кишиневі. Фото 1870-х.
1892р. Іван НечуйЛевицький уже 8 років на
пенсії, живе в Києві

7. Одне лиш знаю: біль за людей завжди
тяжко мене палив.
І.С. Нечуй-Левицький
“З простої речі виробив таку дзвінку
та співучу мову, немовби то великий
музика на чудовій скрипці грає і своєю
грою вражає думку і серце”.
Панас Мирний

8. “...творець живих типів, ...великий артист
зору, ...колосальне всеобіймаюче око... . Те
око обхапує не маси, не загальні контури, а
одиниці, зате обхапує їх із незрівнянною
бистротою і точністю, вміє підхопити
відразу їхні характерні риси і передати їх
нам із тою випуклістю і свіжістю красок, у
якій бачить їх само”.
І. Я. Франко

9. “Жодна література світу, скільки мені
відомо, не має такого правдивого,
дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і
захмареного тугою за кращим життям, твору
про трудяще селянство за умов капіталізму,
як “Кайдашева сім’я” Нечуя. Тут усе
виконує свою визначену автором роль, веде
свою мистецьку партію, як інструмент у
хорошому оркестрі чи хорі”.
М. Рильський

10. 1874 у року — роман «Хмари».
1875 року — драматичні твори «Маруся
Богуславка», «На Кожум'яках».
Пізніше «Микола Джеря» (1878 р.),
«Кайдашева сім'я» (1879 р.)
1885 року І. Нечуй-Левицький йде у
відставку й перебирається до Києва, де
присвячує себе виключно літературі.
У Києві він написав оповідання «Пропащі»
(1888 р.), казку «Скривджені» (1892 р.),
повість «Поміж порогами» (1893 р.).
На початку століття письменник звертається
до малих форм прози, пише статті, нариси.

11. ПОГЛЯДИ ПИСЬМЕННИКА
НА РОЗВИТОК
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І
ЛІТЕРАТУРИ
«Писати треба
так, як люди

12. Іван Нечуй-Левицький показував
дивовижну твердість та категоричність,
коли йшлося про українську мову
Письменник цінував Лєскова, Толстого,
Островського, особливо Щедріна, але
вважав,що російська література потрібна
для Росії, а нам потрібна своя
Живу мову він знав. Помічав русизми,
полонізми й будь-які іншомовні впливи й

13. І. Нечуй-Левицький не терпів літеру
«ї», писав не «їх», а «йих» і т. ін. У
заповітах вимагав, щоб так його
друкували «на віки вічні»
Вираз «старанно уникав» вважав
польським: «Я сказав би: падковито
одмикував — це чисто народний
київський вираз»
Казав не «негативне», а «відкидне»,

14. Особливості творчості
Увів в українську літературу нові теми й
мотиви, змалював їх яскравими
художніми засобами;
На відміну від своїх попередників, він
докладніше розробляв характери, повніше
висвітлював соціальний побут, показував
своїх героїв у гострих зіткненнях з
соціальними умовами;
Тонкий гумор.

15. До кінця життя І. Левицький жив майже у
злиднях, у маленькій квартирі на
Пушкінській вулиці.
Лише влітку виїздив до родичів у село або
в Білу Церкву.
До останніх сил працював, щоб завершити
літературні праці.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так
званому «шпиталі для одиноких людей», де
й помер без догляду 1918 року.
Поховано його на Байковому кладовищі.

16. Творчий доробок
письменника
І. Нечуй-Левицький написав більше 50
літературних творів, у яких змалював життя
майже усіх верств тогочасного українського
суспільства. Проза письменника
різноманітна тематично і жанрово.

17. Оповідання:
o “ Гориславська ніч , або Рибалка Панас Круть
“
o “ Баба Параска та баба Палажка “
o Збірка оповідань “ Старосвітські батюшки
та матушки “(1881 р.)
“
o “ Афонський пройдисвіт ” (1890 р.) та ін.
Повісті:
o “ Дві московки “(1868 р.)
“(
o “ Микола Джеря “(1878 р.)
o “ Кайдашева сім'я “(1879 р)
“
o “ Бурлачка “(1880 р.)
“

18. Романи:
o “ Хмари “(1874 р.)
“
o “ Над Чорним морем “(1893 р.)
“
o “ Князь Єремія Вишневецький “
o “ Гетьман Іван Виговський “
Драми:
o “ Маруся Богуславка “
o “ В диму та полум'ї “(1875 р.)
“
o комедія “ На кожум'яках “
та ін.

19. Статті:
o «Світогляд українського народу від давнини
до сучасності» (1868—1871 рр.)
o Сьогочасне літературне спрямування» (1878)
o «Українські гумористи й штукарі» (1890 р.)
o «Сучасна часописна мова в Україні» (1907 р.)
o «Граматика української мови»
в 2-х ч. (1914 р.) тощо.

20. "Він був українцем і українським,
виключно українським
письменником навіть тоді,
коли многі його ровесники
твердо вірили, що свобода і
соціалізм знищать швидко всі
національні різниці"
Іван Франко

21. Фото кінця 90-х років.
Письменник помер 2 квітня 1918
року в Дегтярівському притулку в
Києві
Фото 1895 року

22. Письменника поховано на Байковому
кладовищі

23. У цьому
будиночку
мешкала
родина
Левицьких.
Нині тут
меморіальний
музей
письменника.

24. Смт. Стеблів ( нині КорсуньШевченківського району) –
батьківщина Нечуя-Левицького
Літературно-меморіальний музей
І.С. Нечуя-Левицького
Музей знаходиться у відновленій пам’ятці
історії – будинку, в якому мешкала родина
І.С. Нечуя-Левицького.
Біля музею встановлений
пам’ятник письменнику
(скульптор Г. Кальченко,
архітектор А. Ігнащенко;
бронза, граніт).

25. Експозиція музею

26. Вперше монографію С.Єфремова було
видано 1925 року