Медицина

1. Тема заняття: Функції органа зору. Рефракція і акомодація.
Методи обстеження офтальмологічних пацієнтів.
1. Що таке гострота зору? Опишіть методику її визначення.
Гострота зору – здатність очей бачити дві максимально зближені точки
окремо. Це відбувається в тому випадку, коли зображення потрапляє на 2
колбочки, розділені однією незбудже- ною колбочкою. Така можливість є за
умови, якщо точки знаходяться під кутом в 1' (кут альфа).
Для визначення гостроти зору на практиці оперують не так поняттям
minimum separabile, як здатністю органа зору розрізняти дрібні деталі предмета
(minimum visibile). Саме на цих двох принципах у 1862 p. голландець Г.
Снеллен розробив і запропонував таблицю для визначення гостроти зору.
Усі літери в ній видно на певній відстані під кутом у 5', а їхні деталі — 1´.
Гостроту зору (visus) визначають за формулою: Visus = d/D, де d — відстань від
таблиці, з якої пацієнт читає певний ряд, а D — відстань, з якої в нормі пацієнт
повинен бачити цей ряд.
Сучасні таблиці для визначення гостроти зору складені за десятинною
системою (пропозиція Монук'є). Найдрібніші літери в них видно під кутом у 5'
на відстані 5 м. Якщо обстежуваний прочитує 10 рядок з цієї відстані, гострота
його зору становить 1,0. Із кожним вищим рядком вона зменшується на 0,1,
дорівнюючи відповідно 0,9; 0,8 і т.д.
Є таблиці, складені за принципом геометричної прогресії (таблиця В.Є.
Шевальова мал.12). У наш час таблиці містять знаки, що їх легко розпізнати й
назвати як дорослим, так і дітям. Це, наприклад, знак у вигляді літери "ш",
обернений по-різному, а також кільця Ландольта з розривами з будь-якого боку

2. 2. Коротко опишіть основні методи офтальмологічного обстеження
пацієнта.
- Скарги та анамнез. Під час першої зустрічі з хворим слід звернути увагу
на його поведінку: ходу, положення голови, напрям погляду, орієнтацію в
приміщенні. Деякі виражені зміни органа зору помітні на відстані: відсутність
очного яблука, косоокість, травматичні крововиливи в повіки, на обличчі,
заворот і виворіт повік.
- Дослідження переднього відділу ока. Зовнішній огляд хворого
проводять при денному або штучному освітленні, Слід звернути увагу на
симетрію обличчя, розміщення очей в орбітах. Порівнюють ширину очної
щілини, стан повік, рухливість очних яблук в орбіті, колір очей і оболонок ока,
видимих у межах очної щілини. У разі необхідності застосовують пальпацію.
Звертають увагу на стан шкіри повік, будову вільного їх краю, ріст вій,
положення слізних точок. Останні повинні прилягати до очного яблука. Під час
дослідження переднього відділу ока звертають увагу на колір слизових
оболонок і склери. Для огляду слизової оболонки верхньої і нижньої повіки їх
вивертають.
- Методика вивертання нижньої повіки: хворому пропонують дивитися
вгору, лікар одночасно великим пальцем відтягує повіку донизу, упираючись
пальцем в край орбіти. Для того щоб вивернути верхню повіку, хворий повинен
дивитися вниз, не заплющуючи очей. Захопивши вказівним і великим пальцями
правої руки край верхньої повіки, треба відтягнути її від очного яблука, а потім
вказівним пальцем лівої руки або скляною паличкою підтиснути верхній край
хряща вниз і в той же час відтягнути правою рукою вії вгору. Після того як
вивернеться повіка, треба забрати палець лівої руки або паличку, а вивернуту
повіку притиснути до очного яблука.
- Для огляду верхньої перехідної складки найкраще користуватися
повікопіднімачем Демарра. Захопивши однією рукою війковий край повіки,
другою рукою ставлять край повікопіднімача на опуклість хряща (поблизу його
верхнього краю) і поворотом догори вивертають повіку на повіко-піднімачі.

3. - Тест із закриттям одного ока — діагностика гетерофорії (від грец. getero
- інший, phoros — потяг), що ґрунтується на виключенні бінокулярного зору.
- Інструментальні дослідження переднього відділу ока. Для детального
огляду і точного визначення локалізації змін у товщі рогівки застосовують
бокове, або фокальне, освітлення. Необхідно мати настільну лампу та лупу в 13
чи 20дпт. Дослідження проводять у темній кімнаті.
3. Назвіть функції, склад сльози та вкажіть шлях її протікання.
Сльоза – прозора рідина слабо лужної реакції, до складу якої входять 98-
99% води, солі, білки, ліпіди, мукополісахариди та інші органічні компоненти.
Функції сльози:
1) захисна – видалення пилових частинок, попередження ушкоджень
дрібними сторонніми тілами, бактерицидна дія (лізоцим сльози)
2) оптична – згладжує мікроскопічні нерівності поверхні рогівки,
забезпечує її вологість, гладкість та дзеркальність, заломлює світлові промені.
3) трофічна – участь у диханні та живленні рогівки
Сльозовідвідні шляхи складаються зі слізних точок, слізних канальців,
слізного мішка та носослізної протоки.
Слізні точки (по одній на кожному столітті) поміщаються на вершинах
піднесень - слізних сосочків, біля медіального кута очної щілини заднього
ребра інтермаргінального простору. Вони звернені до очного яблука і щільно
примикають до нього області слізного озера. Слізні крапки переходять у
вертикальну частину слізних канальців, які змінюють надалі хід на
горизонтальний. Горизонтальна частина канальців йде позаду внутрішньої
спайки повік і впадає в слізний мішок на його латеральному боці.

4. Слізний мішок – циліндрична порожнина 10 Х 3 мм, закрита зверху.
Поміщається в слізній ямці (кістковому заглибленні на стику лобового
відростка верхньої щелепи зі слізною кісткою), яка донизу переходить у
кістковий нососльозний канал. Слізний мішок замурований у трикутному
просторі, утвореному фасціями (3 стінки фасціального ложа – передня, задня,
внутрішня). Слізний мішок переходить у нососльозний канал, що відкривається
під нижньою носовою раковиною.
Довжина нососльозного каналу в середньому 17 мм, ширина 2 мм.
Слизова оболонка каналу (як і мішка) вистелена циліндричним епітелієм з
келихоподібними клітинами, що продукують слиз, підслизова багата
аденоїдною тканиною, зовнішні шари складаються з щільної волокнистої
тканини.
По ходу слізних канальців, слізного мішка та носослізних каналів є
вигини, звуження та клапанні складки. Вони постійні у гирлах канальців, у
місці переходу мішка в носослезный канал, біля виходу носослезного каналу.
Механізм сльозовідведення та функція сльози.
У нормальному стані для змочування очного яблука потрібна незначна
кількість сльози (0,4-1,0 мл на добу), що виробляється додатковими залозами
(див. питання 3). Сльоза, що надходить із слізних залоз завдяки миготливим
рухам повік і силам капілярного натягу, рівномірно розподіляється по поверхні
очного яблука, а потім скочується зверху вниз у капілярну щілину між заднім
ребром століття і очним яблуком – слізний струмок, який впадає в поглиблення
кон'юктив очної щілини – слізне озеро. Звідси вона відводиться в порожнину
носа через сльозові шляхи.

5. Основні фактори механізму сльозовідведення:
а) активна присмоктувальна здатність канальців, у стінках яких закладені
м'язові волокна
б) сифонна дія сльозовідвідної системи
в) тиск на сльозу стислих повік при замкнутій кон'юктивальній
порожнині
г) миготливі рухи повік
д) капілярні сили
е) присмоктувальну дію носового дихання (за рахунок створення
негативного тиску в порожнині носа при диханні)
ж) зміна просвіту мішка при скороченні орбікулярного м'яза та ін.
Тема заняття: Проблеми пацієнтів з запальними захворюваннями
переднього відділу ока( кон’юнктиви, рогівки, склери).
1. Які характерні клінічні ознаки кон’юнктивітів вірусного,
бактерійного та алергічного походження?
Основні об'єктивні симптоми: кон’юнктивальна ін.’єкція, дрібні фолікули
кон'юнктиви повік, водянисті слизові виділення, почервонілі набряклі повіки,
збільшені передвушні лімфатичні вузли, точкові підкон'юнктивальні
крововиливи, рідше мембрани/псевдомембрани. Субепітеліальні інфільтрати
можуть розвинутися через кілька тижнів після початку кон'юнктивіту. –
Вірусний кон’юктивіт
Основний об'єктивний симптом – це гнійні виділення, які склеюють
повіки після сну , утруднюючи відкриття очей. Інші симптоми -
кон'юнктивальні сосочки, хемоз, як звичайно, без збільшення передвушних

6. лімфатичних вузлів, за винятком гіпергострих випадків. - Бактеріальний
кон'юнктивіт
Типовими є свербіння, водянисті виділення, алергія в анамнезі. Основні
об'єктивні симптоми: хемоз, червоні набряклі повіки, кон'юнктивальні сосочки,
передвушні лімфатичні вузли не збільшені. - Алергічний кон'юнктивіт
2. Опишіть основні симптоми захворювань рогівки.
Сигналами організму, які свідчать про запалення рогової оболонки
ока є:
 біль в очах різного ступеня поміркованості;
 зниження гостроти зору;
 помутніння рогівки;
 світлобоязнь;
 відчуття «піску в очах», дискомфорт;
 блефароспазм.
3. Які загальні принципи в лікування склеритів?
При лікуванні місцево застосовують кортикостероїди (краплі
дексаметазон, максідекс, октан-дексаметазон або мазь гідрокортизон),
Нестероїдні протизапальні засоби у вигляді крапель (наклоф, індоколір),
циклоспорин (циклоліп). Нестероїдні протизапальні засоби (індометацин,
диклофенак) приймають також всередину. При некротизуючому склериті, який
виник як очний прояв системних захворювань, необхідна імуносупресивна
терапія (кортикостероїди, циклоспорин, циклофосфамід).

7. Тема заняття: Оцінка стану пацієнта та медсестринська допомога
при травмах органа зору. Роль медсестри в наданні невідкладної допомоги
офтальмологічним пацієнтам.
1. Які види травм органа зору виділяють у залежності від травмуючого
чинника?
За характером травми:
- механічні: 1) контузії;
2) поранення: а) непроникаючі;
б) проникаючі;
в) наскрізні.
- термічні;
- хімічні;
- променевою енергією;
- вібраційні;
- токсичні.
2. Перелічіть основні симптоми та ознаки характерні для травм ока та
його додаткового апарату.
Симптоми: біль в оці, набряк та крововилив під шкіру та кон'юнктиву,
наявність сторонніх тіл, сльозотеча, боязнь світла, помутніння рогівки,
ослаблення або втрата зору. При хімічних опіках утворюється струп, який
відпадає, залишаючи більмо або рубець.

8. 3. Які загальні принципи надання невідкладної допомоги при хімічних
опіках очного яблука?
При огляді хворих з опіком очей, незалежно від того, було подано їм
першу допомогу чи ні, необхідно пильно оглянути кон'юнктивальний мішок,
щоб встановити, чи немає ще в оці залишків речовини, яка викликала опік.
При наявності цих залишків необхідно тут же видалити їх промиванням
кон'юнктивального мішка. Якщо в оці лишилось негашене вапно, треба
видалити його ватним тампончиком і промити кон'юнктивальний мішок
вазеліновим маслом; при опіку хімічним олівцем — 1%-ним розчином
танінової кислоти, при потраплянні кристалів перманганату калію –
аскорбіновою кислотою; якщо в оці лишились тверді кусочки речовини, їх
можна видалити пінцетом.
Необхідно звернути увагу на те, що при попаданні в око розчину кислоти
чи лугу необхідно як можна швидше промити око великою кількістю води. При
цьому потрібно як слід вивернути повіки, щоб вода попала на всю їх
внутрішню поверхню, включаючи склепіння повік. Можна скористатися в цих
випадках повікопіднімачем Демарра і зробити подвійне вивертання верхньої
повіки.
Отже, перша допомога при опіках полягає в першу чергу в масивному
промиванні очей водою. Застосування нейтралізаторів можливе тоді, коли
точно відома речовина, яка викликала опік. Розкриту очну щілину рясно
промивають водою під тиском з гумової груші або з крана. У кон'юнктивальний
мішок необхідно закапати антибіотик широкого спектру дії і закласти
антибактеріальну мазь за повіки (тетрациклінову, флоксал) або закапати
хімічно інертну оливкову або вазелінову олію