Український мовознавець і педагог, літературознавець (один із перших теоретиків українського віршування); визначний громадсько-політичний, культурний, економічний діяч Буковини

1. Смаль-Стоцький
Степан Йосипович
(1859–1938)
Чернівці 2019
Підготувала:
Дудчак Тетяна,
головний бібліотекар
Чернівецької обласної
бібліотеки для дітей

2. український мовознавець і педагог,
літературознавець (один із перших
теоретиків українського віршування);
визначний громадсько-політичний,
культурний, економічний діяч Буковини.

3. Народився Степан Смаль-Стоцький
8 січня 1859 року в селі Немилові
Радехівського повіту (Галичина) в селянській
родині Йосипа Смаль-Стоцького та Катерини
Карпової, мав 7 братів, сестер. Мати померла,
коли Степану було 3 роки.

4. Спочатку вчився у сільській школі, в 1869–
1874 роках у «руській» (українській)
ґімназії Львова, у німецькій гімназії, після
закінчення вступив на філологічний
факультет Чернівецького університету.

5. 1878–1884 – учився в Чернівецькому,
з 1882 – у Віденському університетах – доктор слов’янської
філології Віденського університету.
1885–1918 – професор Чернівецького університету,
викладає українську та російську мову і літературу;
друкує монографії:
«Руська правопись» (1891–1893);
«Руська граматика» (1893);
«Буковинська Русь. Культурно-історичний образок» (1897);
«Шкільна граматика» (1913);
«Характеристика наукової
діяльності І. Я. Франка» (1913);
«Ідеї Шевченкової творчості» (1914);
«Діди, батьки і внуки у Шевченка» (1918).

7. З 1921 р. – професор Українського вільного
університету в Празі. Дійсний член Наукового
товариства ім. Т. Шевченка (з 1899),
Всеукраїнської Академії наук (з 1918),
Слов’янського інституту в Празі (з 1928) та ін.

8. Був одним з ключових діячів національно-
культурного відродження Буковини.
Противник москвофільства, чимало
спричинився до перемоги народовців на
Буковині; голова студентського товариства
«Союз» у Чернівцях (1879–1882),
співзасновник товариств «Народний Дім»,
«Буковинський Боян», «Руська Школа» й
інших, активний діяч «Руської Бесіди».
Був дійсним членом Слов’янського інституту
в Празі.

9. 1892–1911 років посол від національно-
демократичної партії до Буковинського
сейму (1904–1910 заступник маршала;
довголітній член Крайового Виділу і
Крайової Шкільної Ради), 1911–1918
посол до Віденського парламенту.
Степан Смаль-Стоцький
зі своїм онуком Юрієм
Луцьким у Празі, 1937

10. Спільно з Миколою Васильком та іншими
добився цілковитої рівноправності українців в
адміністрації, політичному житті Буковини;
завдяки його заходам, працям
(він уклав першу шкільну граматику
української мови – 4 видання: 1893, 1907, 1922 і
1928) введено (1893 р.) фонетичний правопис у
середніх школах Буковини, розбудовано
українське (зокрема середнє) шкільництво.
«Руську граматику» розробляв з професором
Гартнером; вперше побудовано на
фонетичному правописі Євгена Желехівського
– відомого лексикографа з Галичини
(так звана «желехівка» – абетка з 34-х літер).

11. Степан Смаль-Стоцький
та Микола Василько –
політичні та громадські
діячі Буковини кін.ХІХ –
поч.ХХ ст. [1903 - 1904]
Барон Микола фон
Василько –
український політик,
дипломат, громадський
діяч, депутат
Буковинського сейму та
Австрійського
парламенту, посол
Української Народної
Республіки у Швейцарії

12. 1935 року очолив “Музей визвольної
боротьби України у Празі”.

13. Помер Степан Йосипович Смаль-Стоцький
17 серпня 1938 року у Празі. Похований у
Кракові на Раковицькому цвинтарі.

14. Під час Першої світової війни працював у
польовому суді, викладав українську мову та
літературу в австрійських таборах
українських військовополонених.
1917–1918 роки – голова Управи Українських
Січових Стрільців, а із грудня 1918-го – посол
ЗУНР у Празі. Перший голова Української
Могилянсько-Мазепинської АН.
Роман Смаль-Стоцький
(син Степана Смаль-Стоцького) -
український мовознавець і політичний
діяч, дипломат. Надзвичайний Посол і
Повноважний Міністр УНР в Берліні
(1921—1923)

15. Перша чернівецька адреса, де родина винаймала
апартаменти і де Роман провів свої дитячі роки, –
це теперішня вулиця Андрея Шептицького, 31
(тоді Ландгаузґассе, 2).

16. У свій перший приїзд до Чернівців
(1898)митрополит Шептицький
відвідав греко-католицький храм,
його було видно з вікон помешкання
Стоцьких. Сам професор був
головою братства Святого Апостола
Тадея при цій церкві (тоді святих
Петра та Павла; нині це –
кафедральний собор Успіння
Пресвятої Богородиці).
У його помешканні сановний гість і
зупинився на постій. Малий Роман
мав тоді лише 5 років.

17. Вісьмома роками раніше цю адресу
відвідував також Іван Франко під час
свого першого приїзду до Чернівців
(тут він завершував свою
університетську освіту – звичайно ж,
при цілковитій підтримці
професора Стоцького).

18. Саме в цьому помешканні професор разом
із австрійським мовознавцем (і сусідом)
Теодором Гартнером працював над першим (і
вже легендарним) гімназійним підручником
з української мови «Руська граматика», що до
1928 року був головним підручником
Галичини та Буковини з української мови
для середніх шкіл.

19. Коли синові Степана Йосиповича, Роману, виповнилося 7 років
(1900), родина перебралася на вулицю Новий Світ, 61 (нині
вулиця Т.Шевченка, 55).
Цю адресу на Буковині й далеко поза нею на той час знав кожен
освічений українець.

20. У Чернівцях наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття душею всього
українського інтелектуального та культурного середовища
був університетський професор Степан Смаль-Стоцький.
А саме це середовище творили такі особистості, як письменниця
Ольга Кобилянська, письменник, журналіст і педагог Осип
Маковей, науковці Зенон Кузеля, Омелян Попович, гімназійні
професори Мирон Кордуба, Володимир Кмицикевич, Юліан
Кобилянський. В оселі професора Смаль-Стоцького зупинялися на
короткий час чи відвідували її з візитою Леся Українка, Іван
Франко, Дмитро Антонович, Михайло Грушевський, Володимир
Гнатюк, Ярослав Веселовський, Кирило Трильовський, Теодот
Галіп, Микола Лисенко. До них часто приєднувалися Богдан
Лепкий і Остап Луцький.

22. У 1915-1918 роках Роман Смаль-Стоцький був
активним співробітником «Союзу Визволення
України» у таборах полонених. Разом із батьком,
Степаном Смаль-Стоцьким, а також Богданом Лепким
і Андрієм Чайківським працює в таборах для
російських полонених, де було зібрано понад 50 тисяч
українців. У таборах організували курси для
неписьменних, читальні, театральні трупи, друкарні,
видавали газету. За клопотаннями Сімовича у
кожному таборі відкрили трикласні народні школи
для малоосвічених і народні університети. Значна
увага приділялась українській мові.

23. "Хвилюючі спомини
Степана Смаль-Стоцького
про рідне село Немолів
(нині – Немилів на
Львівщині) – яскрава
пам’ятка української
мемуаристики про
безмежний і
заворожуючий космос
українського села кінця
XIX ст. У них з великою
любов’ю і теплотою
відтворено атмосферу, в
якій виростав і
формувався в дитинстві
майбутній вчений в
гармонії з рідними,
природою, вірою в Бога і
глибокими українськими
традиціями."