Краєзнавчий музей відкрито 25 листопада 2008 року. Зачинателем і організатором музейної справи була вчитель історії Фляк Олександра Ярославівна. Педагогічний колектив школи активно працював над створенням шкільного музею, який представляє життя і побут нашого села і став культурно-освітнім осередком школи.
Експозиція музею складається з таких розділів: «Історія села», «Видатні люди села», «Побутові речі», «Давні знаряддя праці», «Стародавні видання». Матеріали, зібрані учнями та вчителями, розповідають про історію заснування, життя та побут жителів села тощо. В музеї знаходиться нумізматична колекція, що представлена монетами і паперовими купюрами різних часів.
Окремий розділ присвячений висвітленню сторінок героїчної боротьби Української Повстанської Армії на теренах даного регіону.
В приміщенні музею проводяться семінари з історії, народознавства, краєзнавства, української літератури, вечорниці, громадські зустрічі тощо.
3. Рідний край
• Рідний край – це джерело з якого
починається шлях у велике життя, яке
виховує любов до рідних і близьких,
до народу і Батьківщини. Відомий
український педагог Ничипір Григоріїв
писав: «Людина лише тоді стає
активною, не мертвим членом нації,
коли досконало знає, хто вона й з
якого вона роду, коли дійсно знає свій
народ, знає його історичну долю.»
4. • Історію треба викладати так, щоб дитина з самого
початку і до самого кінця курсу відчувала, що вона
вчить не чиюсь історію, а про себе, про своїх
батьків, дідів, про свій рід, про те, що лишило слід у
її сучасному житті. Спершу треба дізнатися більше
про себе, про своїх батьків, про своє місто, село,
край, і лише після того, як за плечима буде
відповідний багаж, можна виходити на широку
дорогу історичного пізнання – пізнання історії
Вітчизни.
• Саме історично-краєзнавча робота покликана
виховувати і розвивати особистість. Завдяки
краєзнавству учні глибше усвідомлюють історію,
визначають своє місце в суспільстві.
• Історично-краєзнавча робота в школі проводиться
планово і протягом цілого року. Інтерес до місцевої
історії пробуджується, розвивається і виховується в
процесі навчання.
5. • Село Ваньовичі лежить на лівому березі Дністра,
знаходиться недалеко Самбора.
• Своєю історією село сягає далеко минулого.
Ішов тривожний 1245 рік. Татарські орди підійшли
до верхів’я Дністра. Галицькі князі мужньо
захищали свою землю. Одним з них був Іван, а
воєводою у нього служив його побратим Ваньо. В
одній із битв він загинув (в честь нього і було
назване село Ваньовичами), а татари були розбиті.
За наказом князя на узгір’ї в честь перемоги почали
будувати церкву святого Миколая, у будівництві
брали участь і татари. Від них і походять прізвища
обивателів Ваньович: Сарахман, Гадзаман,
Сагало, Кархут, Темник.
• У селі стояла башта князів, яку стерегли
лучники. Площі біля башти називалися ринком. Тут
було близько 40 хат, в яких жили ремісники.