Поліомієліт презентація

1. СИНДРОМ ГОСТРОГО
В’ЯЛОГО ПАРАЛІЧА
Доц.каф.дитячих інфекцій НМУ
Палатна Л.О.

2. Синдром гострого
в’ялого параліча
гОстрий в’ялий
параліч
Поліовірус
Поперековий
мієліт
-
Синдром Гієна-Баре
Другий ентеровірус
Травматичний
неврит

3. Що означає гострий?- швидкий розвиток
протягом 1-3 діб
Що означає вялий?
• Порушення активних рухів (об`єм, сила,
швидкість)
• Зниження м`язевого тонусу
• Зниження рефлексів
в одній чи декількох кінцівках

4. Полінейропатія (ПНП) — це множинне
ураження різних за своїм призначенням
периферійних нервів і корінців із вираженим -
больовим синдромом
-вегетативними
-руховими порушеннями в кінцівках і зонах
іннервації черепних нервів.
У дітей переважно спостерігаються інфекційні
полінейропатії, що відрізняються тяжкістю
перебігу, частотою інвалідизації (від 3 до 10 %) і
летальності (від 2 до 8 %). Вони можуть бути
ускладненнями загальних інфекційних
захворювань або виникають як первинне
ураження нервової системи.

5. Термінологічні розбіжності, що склалися
історично, призвели до того, що останнім часом
існує не менше 7 різних назв цієї хвороби:
«синдром Ландрі»
«синдром Гієна-Барре» (СГБ)
«синдром Ландрі-Гійена-Барре»
«гострий полірадикулоневрит»
«гостра постінфекційна полінейропатія»,
«гостра запальна демієлінізуюча полінейропатія».
Тепер ці хвороби за МКХ10 позначаються як
синдром Гієна-Барре (G.61.0.)

6. В основі полінейропатій лежать аутоімунні
механізми.
Роль пускового фактора належить вірусам і
бактеріям:
— бактеріальні полінейропатії спостерігаються при
захворюваннях:
дифтерія, ботулізм, правець, кишкові інфекції,
спірохетози;
— вірусні полінейропатії:
вірусні інфекції викликані вірусами грипу,
аденовірусами, ВІЛ, ентеровірусні інфекції, герпесвірусні
інфекції.

7. Процес
локалізується
в передніх корінцях і
проксимальних
відділах
спинномозкових
нервів, сплетіннях,
вегетативних гангліях
і нервах кінцівок.

8. Патогенез
1.Бактеріальні токсини, особливо
нейротоксини (ботулізм, правець),
блокують нервовом’язову передачу,
синапси вегетативних гангліїв
2.Збудник потрапляє до ЦНС
3.Виникнення захворювання.

9. При вірусних інфекціях розвиток ПНП
пов’язаний з імунопатологічними процесами в
нервовій тканині:
1.виникають явища набряку нейронів,
2.судинні порушення,
3.зміни клітинного та гуморального імунітету,
4.з’являються циркулюючі антигангліозидні
антитіла, що накопичуються впродовж
мієлінових оболонок периферичних нервів,
5.сегментарна демієлінізація та аксональні
ушкодження.

10. Клініка
Початок захворювання поступовий або
гострий у вигляді:
різноманітних проявів больового синдрому
в кінцівках,
 болючість вздовж нервових стовбурів,
 симптоми натягу й порушення чутливості
у вигляді парестезій, гіпостезій,
гіперестезій за типом «рукавичок» і
«шкарпеток»

11.  Характерні наростаючі мляві парези
кінцівок, переважно дистальні,
парези й паралічі зазвичай симетричні,
сухожильні рефлекси знижені або відсутні,
м’язова гіпотонія та атрофія, що наростає,
часто приєднуються двосторонні парези
мускулатури обличчя,
бульбарні порушення,
парези окорухових нервів,
виражені вегетативні порушення.

12. ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ СГБ
o прогресуюча м’язова слабкість більше ніж в
одній кінцівці;
o сухожильна гіпо- чи арефлексія;
o симетричність ураження;
o порушення чутливості;
o відновлення функції м’язів у більшості хворих
починається через 2–4 тижні після припинення
прогресування симптоматики;
o вегетативні порушення;
o відсутність підвищення температури на початку
захворювання. N. B! Гарячка не виключає СГБ,
потрібно виключити наявність іншого
інфекційного захворювання.

13. Ентеровірусні інфекції
це група гострих інфекційних хвороб,
які викликаються кишковими вірусами
(ентеровірусами),і характеризуються
лихоманкою та поліморфізмом
клінічних симптомів, зумовлених
ураженням ЦНС, серцево-судинної
системи, ШКТ, м’язевої системи, легень,
печінки, нирок та інш. органів.

14. FAMILY: PICORNAVIRIDAE
ENTEROVIRUSES
Over 72+
RHINOVIRUS
Type 1-100+
POLIO virus type 1,2,3
COXSACKIE A virus type 1-22,24
COXSACKIE B virus type 1-6
E.C.H.O virus type 1-7,11-27,29-34
Numbered ENTEROVIRUSES type 68-71,73
Since 1967-all new ones are numbered
Cardiovirus
Aphthousviru
etc
E.C.H.O = enteric cytopathic human orphan

15. Виділяють типові форми ентеровірусної
інфекції:
• герпетична ангіна
• епідемічна міалгія
• серозний менінгіт
• ентеровірусна екзантема та атипові форми:”
• мала” хвороба(триденна лихоманка Коксаки та ЕСНО –
лихоманка)
• -епідемічний геморагічний кон’юнктивіт
• паралітична (поліомієлітоподібна) спинальна форма
• гострий ентеровірусний катар верхніх дихальних шляхів
• ентеровірусний міокардит та перикардит
,ентеровірусний енцефаліт
• ентеровірусна діарея (гастроентерична форма)
нефрит,
панкреатит,
інапарантна форма.
У новонароджених типовою є тяжка форма
(енцефаломіокардит), в перші місяці життя
розвивається ентеровірусна діарея, діти віком 1-3
роки страждають на паралітичні поліомієлітоподібні
форми, дошкільнята та школярі — на менінгіт

16. • .Паралітична (поліомієлітоподібна) форма.
Паралітична форма спричиняється вірусами Коксакі А
4, 9, 10, а також сероварами ЕСНО.
• Найчастіше хворіють діти віком 4—8 років.
• Перебіг захворювання легкий.
• Температура тіла нормальна,
• загальний стан не змінюється, вогнищева
симптоматика з боку ЦНС проявляється у вигляді
млявих монопарезів кінцівок (порушується хода,
слабкість у ногах та руках), слабкість м’язів сідниці,
стегна, литкових та іноді мімічних м’язів.
• М’язовий тонус знижений, сухожилкові рефлекси
знижені, особливо на боці ураження.
• Спинномозкова рідина без змін. Трапляються
ураження лише лицевого нерва за периферичним
типом. Порушення швидко відновлюються,
залишкових явищ не буває.

17. Поліомієліт

18. Відомий лікар Гіппократ
описав поліомієліт,
як хворобу, при якій
сохнуть ноги,
зменшується об'єм
м'язів і наступає
параліч кінцівок.

19. У Копенгагені (Данія) в музеї «Нова гліпнотека Карлсберга»
демонструється кам’яна фреска, яку було знайдено
в столиці Древнього Єгипту - Мемфісі
На фресці зображений жрець,
який має наслідки перенесеного
поліомієліту. За припущеннями
істориків, зображення хворого
єгиптянина, датоване 1403–
1365 рр. до н. е.

21. • П О Л І О М І Є Л І Т-
• Polyos –сірий
• Myelon – спинний мозок-тобто ураження
• cірої речовини спинного мозку
• Дитячий спинальний параліч
• Хвороба Гейне -Медіна

22. Поліомієліт (від дав.-гр. πολιός — сірий, дав.-гр. µυελός — мозок і
лат. itis — запалення; застаріле — дитячий спинномозковий
параліч) - гостре вірусне захворювання, яке зумовлене
поліовірусом та характеризується переважним
ураженням ЦНС з виникненням парезів і паралічів.

23. Молекулярно-генетическая эволюция
полиомиелита
PV1
PV2
PV3
Индия, Пакистан, Афганистан,
Египет, Судан, Эфиопия, Нигерия
последний раз выявлялся в
1999 г в Индии
Нигерия, Нигер, Пакистан,
Индия, Судан
ПОЛИОВИРУСЫ
(PV)
Вакцинный вирус 1
Вакцинный вирус 2
Вакцинный вирус 3
Вакцинно-родственный полиовирус 1
(Карибский бассейн, Филиппины)
Вакцинно-родственный полиовирус 2
(Египет, Мадагаскар)
Три типа «диких» полиовирусов

24. 24
Поліомієліт:
1.Викликаний диким штамом вірусу.
2.Викликаний вакцин-спорідненим
вірусом (цВСПВ).
3.Викликаний вакцинним вірусом
(ВАП).

25. - лихоманка на початку захворювання;
- швидке прогресування паралічів
впродовж 24-48 годин;
- асиметрична локалізація паралічів з
більш вираженим ураженням
проксимальних м’язів;
- збереження чутливості, виражений
больовий синдром м’язів;
- резидуальні паралічі через 60 днів після
початку захворювання.
Клінічні критерії діагностики
спинальної форми поліомієліту (ВООЗ)
Epid. Rev., 2000, V.22, N 2, pp. 298-316

26. Клінічні критерії діагностики
вакцинасоційованого поліомієліту
(ВООЗ)
• початок захворювання не раніше 4-6 дня і не
пізніше 30-го дня після вакцинації чи не пізніше 60-
го дня у контактних осіб;
• виникнення ГВП без порушення чутливості з
стійкими (більше 60-ти днів) залишковими
явищами;
• відсутність тривалого поглиблення паралічів
(більше 2-4 днів);
• виділення поліовірусу вакцинного штаму чи 4-х
разове наростання до нього антитіл в динаміці.
Epid. Rev., 2000, V.22, N 2, pp. 298-316

27. поліомієліт
• Внаслідок тривалої вакцинації ОПВ з’явились
ревертанти - поліовіруси, генетично отримані
від штамів Себіна, але які набули властивості
диких штамів (нейровірулентність) – вакцин-
споріднені поліовируси
• Штами еволюціонують протягом 6 міс-2 років
(>1% нуклеотидних замін на дільниці
генома,який кодує білок VP1)
• Є джерелом спалахів (1999-2007рр.)

28. Поліовіруси вакцинного походження
(ПВВП) (вакциноспоріднені поліовіруси,
деривати)
• Перші повідомлення в іноземній літературі про роль ПВВП в
епідемічному процесі поліомієліту, були пов’язані з Єгиптом.
Протягом 1983–1993 рр. в цій країні було зареєстровано 30 випадків
поліомієліту, викликаного поліовірусом типу 2.
• За результатами секвенування ділянки геному VP1 (903 нуклеотиди)
всі ізоляти споріднені з вакцинним штамом типу 2 (ідентичність 93 -
97 %).
• Віруси циркулювали близько 10 років у Єгипті за умов незалежних
шляхів передачі.
• Повне секвенування геному як ранніх (1988р.), так і виділених пізніше
(1993 р.) ПВВП, підтвердило їх рекомбінацію з неполіомієлітними
ентеровірусами.

29. Клінічні критерії поліомієліту,
що викликаний вакцин-
спорідненим поліовірусом
(цВСПВ).
?

30. 30
До сьогодні чіткого визначення
поліомієліту, що викликаний
вакцин-спорідненим вірусом
(цВСПВ), ВООЗ не надано !

31. • Вакцин-споріднений поліовірус (ВСПВ):
штами вірусів, що входять до складу ОПВ і які
мають зміни в геномі в межах > 1% (або при
наявності >10 перестановок нуклеотидів (NT)
по відношенню до серотипів 1 та 3) або
мають зміни в геномі в межах > 0,6% (при
наявності >= 6 перестановок NT по
відношенню до серотипу 2) в порівнянні з
існуючим штамом в складі ОПВ на ділянці
VP1 всього геному.
31
Courtesy: Outbreak SOP briefing, 16th-17th April 2015; Hammamet, Tunisia

32. Поліовіруси, які походять зі штамів, що входять до складу
оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ)
Поліовіруси вакцинного походження
(ПВВП) або вакциноспоріднені
поліовіруси (ВСПВ) (відміна від штаму
Себіна для типів 1 і 3 становить 1 - 15%, для типу
2 – 0,6 – 15% за нуклеотидними послідовностями
регіону генома, що кодує головний вірусний
зовнішній протеїн VP1)
Поліовіруси, подібні до
вірусів з ОПВ
(відрізняються від штамів
Себіна типів 1 та 3 не більше
1% , від типу 2 – менше 0,6% за
нуклеотидними послідовностями
регіону генома, що кодує
головний вірусний зовнішній
протеїн VP1)
цПВВП
(набули своїх
генетичних змін за
рахунок тривалої
циркуляції та
пасажів через
організм людини)
іПВВП
(генетична зміна
відбулася в процесі
персистенції в
організмі людини з
порушеннями
імунного стану, від
якої їх було
ізольовано)
аПВВП
(клінічні изоляти
від осіб без
відомої імунної
недостатності
або виділені з
об’єктів довкілля,
коли джерело їх
формування не є
ідентифікованим)

33. Поліомієліт в Україні –
проблема чи ні?
• Згідно з опитуванням,
лише 18% українських
мам вважають
поліомієліт дуже
небезпечним
захворюванням, і тільки
27% – знають про те, що
він викликає параліч

34. Полиомиелит

35. Історична довідка
• Поліомієліт в Україні в 40-х роках XX ст.–
до 1-3 тис. випадків захворювання на рік
• В Україні з 1954-1958рр. захворіло близько
15 000 дітей.
• Летальність в цей період склала 10%!!!
• З 60-тих років - поодинокі спорадичні випадки
поліомієліту.
• Останній випадок виділення “дикого” поліовірусу в
Україні зареєстрований у 1993 р.

36. Як почалась вакцинація проти
поліомієліту в Україні?
• У 1959 р. в Україні розпочалась
масова вакцинація проти
поліомієліту живою вакциною
(ОПВ), що застосовувалась
перорально у вигляді драже.
• З 60-х років вакцинація проти
поліомієліту стала плановою, що
було зафіксовано у календарі
щеплень.

37. Які кроки робились?
• В 1996 році проведені дні
імунізації проти
поліомієліту – масова
імунізація дітей від 3-х
міс. до 3-х років.
• 1998 р. – два тури
“підчищаючої” імунізації
у 8-ми регіонах країни.

38. Які кроки робились?
• З 2000 р. перше та друге
щеплення проти
поліомієліту почали
проводити інактивованою
вакциною (ІПВ) для дітей із
груп ризику.
• Починаючи з 2006 р.,
ці 2 щеплення було
введено як обов’язкові для
всіх дітей

39. Поліовакцини, зареєстровані в
Україні
• Живі (ОПВ):
- Поліомієлітна пероральна вакцина
1, 2, 3 типів, Росія; - ОПВЕРО,
Франція
• Інактивовані (ІПВ):
- Моновакцини (Імовакс поліо,
Бельгія)
- У складі комбінованих:
ПЕНТАКСИМ,Франція;
ІНФАНРИКС ІПВ, ІНФАНРИКС ГЕКСА,
Бельгія)

40. Схема застосування в Україні
• В Україні діє комбінована схема,
яка передбачає введення дітям
• у 2 міс – ІПВ
• у 4 міс – ІПВ
• у 6 міс, 18 місяців, 6 років, 14 років -
ОПВ

41. Україна вільна від поліомієліту!
• 21 червня 2002 р.
Україна в складі
Європейського
регіону ВООЗ була
сертифікована як
територія, вільна від
циркуляції «дикого»
поліовірусу.

42. Рівні охоплення щепленнями проти
поліомієліту дітей
З 2008 року по 2014 рік -
рівень охоплення дітей
щепленнями проти
поліомієліту в Україні
коливався від
37 до 51% .
За І півріччя 2015 року -
14,1%
• До 2009 р. рівень
охоплення
щепленнями проти
поліомієліту дітей
становив 95%.

43. Моніторинг ситуації в Україні
• У 2013 р. в Україні працювала місія
експертів Всесвітньої організації охорони
здоров'я (ВООЗ) з вивчення організації
епіднагляду за поліомієлітом в Україні та
системою експрес-оцінки за гострими
в'ялими паралічами (ГВП).
• За результатами роботи місії, Україну було
віднесено до країн з високим ризиком
виникнення паралітичних форм
поліомієліту.

44. Засідання Європейської регіональної комісії з
сертифікації ліквідації поліомієліту у червні 2015 р.
• «Європейська регіональна комісія з сертифікації
ліквідації поліомієліту висловлює глибоке
занепокоєння через те, що низьке охоплення
вакцинацією проти поліомієліту в останні три
роки в Україні разом з поточною кризою у цій
країні становлять серйозну загрозу щодо
поліомієліту, на яку нагально мають
відреагувати усі зацікавлені сторони.
• Голова Європейської регіональної комісії з
сертифікації ліквідації поліомієліту професор Девід
Селісбурі привітав плани, розроблені органами
державної влади України у сфері охорони здоров'я
щодо відновлення програми планової імунізації, але
наголосив: «ці плани повинні бути нагально
реалізовані та підтримані додатковими заходами в
Україні, аби відвернути масштабний спалах епідемії
поліомієліту.»
Джерело: http://www.euro.who.int/en/health-topics/disease-prevention/vaccines-and-
immunization/news/news/2015/06/european-region-retains-polio-free-status,-but-threat-of-
importation-remains-high

45. Жодного розслаблення допоки
не будуть досягнуті цілі
• Загрози для України:
–Випадки ввезення в країну дикого
поліо вірусу,
–Передача вакцинного вірусу до
групи населення без імунітету,
мутація та виникнення cVDPV,
–Спалахи дикого поліо вірусу або
cVDPV

46. Позиція ВООЗ щодо вакцинації проти
поліомієліту (січень 2014)
• В країнах, які застосовують ОПВ для масової імунізації,
можливе виникнення ВАПП з частотою 2-4
випадки/мільйон новонароджених в рік
• 2 тип вірусу поліомієліту викликає до 40% випадків
ВАПП
• Передбачається вилучення 2 типу вірусу поліомієліту з
складу ОПВ та перехід з тривалентної ОПВ на бівалентну
ОПВ - з квітня 2016 року
• Включення хоча би однієї дози ІПВ до програми
імунізації країн забезпечить дітям захист проти 2 типу
вірусу поліомієліту, який буде входити до складу тільки
інактивованої вакцини

47. 50
Ціль 2 у рамках Плану –
три чіткі фази останнього етапу
ВНЕСЕННЯ
• щонайменше 1 дози
інактивованої поліо вакцини
до програм планової
імунізацї
Перехід
• Від три- до
бівалентної живої
поліо вакцини
Виведення з
використання
• Бівалентної поліо
вакцини та рутинного
застосування живої поліо
вакцини
До кінця
2015 р.
2016 р.
2019-2020 рр.
Поточне ПОСИЛЕННЯ послуг з планової імунізації

48. 51
• Усі 156 країн та територій, що використовують живу
поліовакцину, повинні перейти від три- до бівлаентної
вакцини у рамках планової імунізації та додаткових заходів з
неї
– Виробники не постачатимуть для використання тривалентну живу поліо
вакцину після переходу
• ЧОМУ квітень 2016 р.?
– Аби це співпало із «низьким» сезоном передачі поліо вірусу в ендемічних
країнах щодо поліомієліту або із нещодавніми випадками хвороби
• НАВІЩО переходити за 2 тижні по всьому світу?
– Аби забезпечити, щоб жодна країна не стикалася з ризиком ввезення
cVDPV типу 2 з іншої країни, що продовжує використовувати тривалентну
живу поліо вакцину
– Регіони, що продовжуватимуть використовувати тривалентну живу поліо
вакцину після переходу, можуть генерувати cVDPV типу 2, який може
перекинутися на інші місцевості
• ЧИ МОЖУТЬ країни зробити перехід попереду всього світу -
до квітня 2016 року?
– Ні, не рекомендується, щоб будь-яка країна переходила на бівалентну
живу поліо вакцину до квітня 2016 року
Перехід відбудеться одночасно в усіх країнах, що
використовують живу поліо вакцину, протягом 2
тижнів у квітні 2016 р.

49. • Не рекомендовано у Календарях імунізації застосування
тільки ОПВ, необхідне введення хоча би 1 дози ІПВ
• Країни, ендемічні з поліомієліту, починають вакцинацію
з ОПВ на перший день життя дитини, з наступним
введенням 3 доз, де одна з доз повинна бути ІПВ.
• Можлива змішана схема вакцинації із застосуванням
ОПВ та ІПВ, де ІПВ застосовують для перших доз, якщо
вакцинація розпочата з 3 місяців життя, для
попередження розвитку ВАПП.
• Країни з стабільно високим рівнем охоплення
щепленнями, не ендемічні по поліомієліту, можуть
застосовувати тільки ІПВ
• ІПВ та ОПВ можуть застосовуватися одночасно: ІПВ+ОПВ
Позиція ВООЗ щодо вакцинації проти
поліомієліту (січень 2014)

50. Існуюча загроза поліомієліту
• За інформацією ВООЗ епідемічна ситуація щодо поліомієліту в
світі є неблагополучною. В 2014 році у світі мали місце 359
випадків поліомієліту, в т. ч. 340 - у ендемічних з цього
захворювання країнах: Пакистан, Афганістан, Нігерія та ще 19 у
неендемічних країнах: Сирія, Ірак, Камерун, Сомалі,
Екваторіальна Гвінея.
• С початку цього року станом на 08.04.2015 р. у світі мали місце
22 випадки поліомієліту – всі у ендемічних з цього
захворювання країнах: 21 у Пакистані та 1 у Афганістані. У
порівнянні з аналогічним періодом минулого року ця кількість
зменшилась майже вдвічі.
Резервуар «дикого» вірусу поліомієліту досі існує,
концентруючись в 4 країнах - Афганістані, Індії, Нігерії та
Пакистані. Саме звідси і відбувається поширення
небезпечного захворювання.

51. 1- Успіх Індії та її
сертифікація у
якості країни
вільної від
поліомієліту

52. 2 -Залишаються лише три ендемічні країни:
Афганістан, Пакистан, Нігерія

53. Таксономічне положення поліовірусу
та організація геному
Ікосаедральна модель
поліовірусу (вірусна частка
160S)
Геном складається із однієї
нефрагментованої молекули РНК і містить
близько 7500 нуклеотидів
родина Picornaviridae
рід Enterovirus
вид ентеровіруси людини групи С
Поліовірус типів 1(Брунгільда), 2(Лансінг)
та 3(Леон).
Побудований із
субодиниць білка. Квазі-
еквівалентна
упаковка досягається за
рахунок 3 різних
поліпептидів, по 60 копій
кожного із білків VP1, VP2
та VP3.

54. Епідеміологія
• Джерело інфекції :
хвора на поліомієліт людина, або носій; в
тому числі дитина, вакцинована живою
оральною вакциною протягом 60 днів
після вакцинації.
• Шляхи передачі:
фекально-оральний,
контактно-побутовий,
водний,
повітряно-крапельний.
• Фактори передачі:
харчові продукти,
предмети догляду,
мухи.
• Сезоність: захворюваність
поліомієлітом переважає у літньо-
осінні місяці.
• Вік:
частіше хворіють діти від 6
місяців до 5 років.
• Імунітет:
• перенесене захворювання
залишає після себе стійкий,
типоспецифічний імунітет.

55. Патогенез
У нервовій системі вірус при взаємодії з клітинами
поширюється вздовж нервових стовбурів і в процесі
внутрішньоклітинного розмноження руйнує рухові
ядра передніх рогів спинного мозку (де
спостерігається часткова або повна загибель
нервових клітин на всіх рівнях спинного мозку і
особливо в області шийно-поперекового
потовщення), стовбура і навіть великих півкуль.
Переважно уражаються роги сірої речовини
спинного мозку, а також ядра довгастого мозку і
варолієвого мосту. Мозаїчність і нерівномірність
ураженьу спинному мозку визначає різну
локалізацію і ступінь вираженості млявих паралічів
або парезів м'язів кінцівок, тулуба, шиї, міжреберної
мускулатури.

56. Клінічна класифікація
Непаралітична форма
1.Інапарантна
2.Абортивна
3.Менінгеальна
Паралітична форма
1.Спінальна
2.Бульбарна
3.Понтинна
4.Змішана
Потрібно вказати чи
спричинена вона:
а)диким природним
вірусом
б)диким завезеним
вірусом
в)вакциноасоційований
випадок
За ступенем тяжкості:
1.Легкий
2.Середньої тяжкості
3.Тяжкий перебіг
Критерії важкості :
- Вираженість синдрому
інтоксикації
- Вираженість рухових
порушень

57. Клінічна картина
• Інкубаційний період триває від 2 до 35 днів (частіше 5-12)
• .
• Продромальний період непостійний і проявляється невеликим
підвищенням температури тіла до субфебрильних цифр,
незначними катаральними явищами з боку ВДШ (першіння або
легка біль у горлі, помірна гіперемія зіва).
• Через 1-3 дні ці явища або проходять, або на їх тлі швидко
розвиваються симптоми періоду розпалу, що безпосередньо
пов'язані з його формою.
•
• Відновний період починається на 2-3й тиждень від початку
захворювання.Відновлення може бути частковим або зовсім
відсутнім.
• Стадія залишкових явищ настає через 1,5-2 роки і
характеризуться розвитком м’язових атрофій,кісткових
контрактур і деформацій.

58. Непаралітичний поліомієліт
Інапарантна форма
• Інапарантна форма являє собою
вірусоносійство з локалізацією
збудника в межах глоткового
кільця і кишечника, не виходить
за межі цих органів без будь-
яких клінічних проявів
захворювання. Діагностується
тільки на підставі результатів
лабораторного обстеження.
• Ця форма має важливе
епідеміологічне значення,
оскільки такі хворі є основним
джерелом інфекції. В результаті
перенесеного інаппарантного
поліомієліту у них виробляється
стійкий імунітет.
Абортивна форма
• Абортивну форма («мала хвороба»)
перебігає як гостра короткочасна
інфекція, її тривалість становить 7-10
днів.
• Початок хвороби зазвичай раптовий з
підвищенням температури тіла та
ознаками помірно вираженої інтоксикації.
Характерний грипоподібний
симптомокомплекс.
• У частини пацієнтів розвиваються
симптоми катарального запалення ВДШ,
що супроводжуються болем в горлі,
гіперемією слизової оболонки ротоглотки.
Можливі також ознаки дисфункції
кишечника, нудота, блювання.
• Неврологічна симптоматика відсутня.
Відзначаються блідість, адинамія,
гіпергідроз.
• Дана форма протікає сприятливо, настає
повне й швидке одужання. Але потрібно
відзначити, що хворі з абортивної
формою є джерелом інфекції для
оточуючих, оскільки виділяють вірус
поліомієліту.

59. Менінгеальна форма
• Менінгеальна форма розвивається гостро з одно - або двохвилевим
перебігом.
• У першому разі захворювання супроводжується підвищенням
температури тіла, і вже в 1-2-й день хвороби з'являються головний біль,
блювота, помірно виражені менінгеальні знаки (ригідність потиличних
м'язів, симптоми Керніга, Брудзинського). При цьому у деяких хворих
можуть виникати спонтанні болі в спині і кінцівках, гіперестезія шкіри,
позитивні симптоми натягу корінців (Neri, Laseque, Wasserman), болі по
ходу нервових стовбурів, тобто ознаки менингорадикулярного синдрому.
Хворі мляві, адінамічние, в положенні сидячи в ліжку з витягнутими
ногами змушені спиратися на руки (симптом «триніжка»). Часто виникає
горизонтальний ністагм.
• При двохвильовому перебігу після нормалізації температури тіла і
зникнення загальноінфекційних проявів через 1-5 днів знову
підвищується температура тіла, розвиваються помірні менінгеальні
симптоми, що, по суті, є вже передпаралітичною стадією хвороби.
• При спинномозковій пункції спиномозкова рідина зазвичай прозора,
безбарвна, тиск може бути підвищеним, виявляють помірний
лімфоцитарний цитоз (30-40х109/л, іноді з переважанням нейтрофілів,
але потім переважно лімфоцитарний). Вміст білка і глюкози - в межах
фізіологічної норми або трохи підвищений (ознаки серозного менінгіту).
• У периферичній крові зміни мінімальні, інколи відмічають помірний
лейкоцитоз.
• Перебіг менінгеальної форми сприятливий. У більшості хворих
видужання настає на 4-му тижні захворювання.
• Дана форма протікає сприятливо. Але потрібно відзначити, що хворі з
абортивної формою є джерелом інфекції для оточуючих, оскільки
виділяють вірус поліомієліту.
Техніка визначення
симптомів менінгіту
(зверху вниз):
симптом Керніга:
верхній симптом
Брудзинського;
нижній симптом
Брудзинського.

60. Спінальна форма
• Спінальна форма розвивається при ураженні мотонейронів
передніх рогів спинного мозку. Вона може являти собою другу фазу
двохвильового захворювання; перша фаза відповідає абортивному
або предпаралітичному поліомієліту. На тлі покращеня самопочуття
і ознак одужання у хворого на 1-6-й день раптово і бурхливо
(протягом декількох годин) формуються паралічі («ранкові»),
переважно в проксимальних відділах кінцівок, частіше ніг, внаслідок
пошкодження вірусом поперекових сегментів спинного мозку. Так
само раптово з'являється сильний головний біль і посилюються
колишні симптоми загального характеру, виражені болі в м'язах.
• Мляві паралічі з низьким м'язовим тонусом, гіпо - і арефлексія
мають асиметричний, мозаїчний характер розподілу, при цьому
атрофія одних груп м'язів і «спазм» м'язів-антагоністів призводять
до утворення функціональних, а пізніше і органічних контрактур.
Найбільш важкі прояви характерні для спинальних форм з
ураженням дихальних м'язів, що супроводжується розвитком
дихальної недостатності, приєднанням вторинної інфекції. Тяжкість
ураження варіює від великих паралічів до ледь помітних змін
рефлекторно-рухової сфери.
• Параліч ніг може супроводжуватися дисфункціями кишечника і
сечового міхура.
• Тривалість цієї форми коливається від декількох днів до 2 тижнів.
• Відновлення порушених функцій починається на 2-3-му тижні і
відбувається в зворотному порядку. Відновлювальний період
зазвичай триває 1-3 роки.

61. Паралітичний поліомієліт
Бульбарна форма
• Бульбарна форма може являти собою самостійний клінічний
синдром без явного залучення спинного мозку.
• Вона характеризується важким перебігом з порушенням життєво
важливих функцій організму. На тлі гостро наростаючої
загальної інтоксикації (високої лихоманки, головного болю,
блювоти) з'являються неврологічні симптоми: ністагм
горизонтальний. Ураження ядер IX і X пар ЧМН супроводжується
порушенням ковтання (фарингеальний параліч) та фонації
(ларингеальный параліч). Хворі скаржаться на порушення
ковтання, попирхування, потрапляння рідкої їжі в ніс. Мова стає
невиразною; голос - гугнявим, глухим, хрипким; виникають
інспіраторна задишка, ціаноз. Зменшується рухливість м'якого
піднебіння, згасають глотковий і кашльовий рефлекси. Всі ці
ознаки можуть спостерігатися ізольовано або в комплексі.
Частою ознакою бульбарного поліомієліту є гіпертензія,
зберігається протягом тижня або довше.
• Різко погіршується стан хворих при ураженні дихального і
судинорухового центрів, нерідко розвиваються марення або
кома. Розвивається аритмічне дихання, артеріальний тиск різко
знижується, кінцівки стають холодними, посилюється
потовиділення. Хворі тривожні, метушаться, потім впадають в
сопор і кому.
• Бульбарна форма часто призводить до летального результату.
У випадках стабілізації стану хворих відновлення відбувається
повільно.

62. Понтинна форма
• Понтинна форма
характеризується ізольованим
ураженням ядра лицьового нерва
(VII пари).
• Виникає повна або часткова
втрата мімічних рухів на одній
половині обличчя (асиметрія) при
відсутності сльозотечі, розлади
смаку, порушення больової
чутливості. Очна щілина не
змикається (лагофтальм), носо-
губна складка згладжена, кут рота
опущений. Часто не відбувається
підвищення температури тіла,
розвитку інтоксикаційного
синдрому.
• Перебіг сприятливий,але можливе
стійке збереження парезу
лицевого нерва.
1 - асиметрія обличчя; 2,3 -
згладженість носогубної складки і
посилення асиметрії при надуванні щік
і вискалювані зубів; 4 - логофтальм і
симптом Белла; 5 - асиметрія лобових
складок при піднятті брів.

63. Змішана форма
• Змішана форма (бульбо-
спінальна, понто-спінальна)
протікає важко.
• Найтяжче перебігають
бульбо-спінальні форми,що
характеризуються ураженням
стовбура мозку в поєднанні з
парезами й паралічами
скелетних м’язів.
• Понто-спінальне поєднання в
період епідемії є результатом
генералізації початкової
понтинной форми. Воно
характеризується тяжким
перебігом при поєднаному
ураженні дихального,
судинно-рухового центрів і
паралічу дихальних м'язів.

64. Діагностика:
Підозру щодо
поліомієліту можуть
викликати :
• • епіданамнез;
• • легкий фарингіт в анамнезі;
• • помірна лихоманка без
нежитю, кашлю;
• • розлад випорожнень;
• • головний біль;
• • блювання;
• • загальне нездужання, не
відповідне даними
об'єктивного обстеження;
• • менінгеальні симптоми;
• • болючість потилиці і спини;
• • запрокидування голови при
піднятті плечей;
• • симптом «триніжка» при
сидінні;
• • ригідність м»язів потилиці
• • болючість при натисненні на
м'язи (особливо тулуба,
стегон),;
• • збереження рефлексів.

65. Діагностика:ознаки, які підтверджують
поліомієліт
• • гостре розвиток млявих парезів/паралічів
в перші 2-3 дні, часто асиметричні;
• • відсутність сухожильних рефлексів в
ураженій зоні;
• • відсутність розладів чутливості, крім
нестійкої гіперестезії і порушень функції
тазових органів;
• • зміни в спиномозковій рідині;
• • типово повільне нерівномірне
відновлення функції уражених м'язів, але
не раніше ніж через 2-3 тижні від моменту
появи гострого млявого паралічу;
• • виділення поліовіруса з калу, слини,
носоглоткового слизу, крові протягом
першого тижня захворювання (на
культурах тканин) і наростання
діагностичного титру антитіл протягом
хвороби
• За допомогою молекулярно-біологічних
методів виділений вірус диференціюють
від вакцинних штамів. Для підтвердження
діагнозу використовують РЗК і реакцію
преципітації (нейтралізації) зі специфічним
антигеном у парних сироватках, взятих з
інтервалом в 3-4 тижні.

66. Діагностика
1. Для ідентифікації вірусу потрібно досліджувати випорожнення і
слиз із носової частини горла.У ротовій частині горла він
виявляється протягом 5 днів від початку хвороби,з
випорожненнями виділяється непостійно,тому потрібно брати 2
проби з інтервалом 24-48 год.
Для визначення штаму виділеного вірусу (вакцинний або дикий)
застосовують ПЛР або типування за допомогою
типоспецифічних нейтралізувальних сироваток.
2. При спинномозковій пункції спиномозкова рідина зазвичай
прозора, безбарвна, тиск може бути підвищеним, виявляють
помірний лімфоцитарний цитоз (30-40х109/л, іноді з
переважанням нейтрофілів, але потім переважно
лімфоцитарний). Вміст білка і глюкози - в межах фізіологічної
норми або трохи підвищений (ознаки серозного менінгіту).
3. Для підтвердження діагнозу можна використати серологічні
методи дослідження (РЗК).Діагностичне значення має
наростання титру АТ у рази і більше у парних сироватках,взятих
з інтервалом 10-14 днів.
4. Електроміографія – не дозволяє виявити збудника, але за
допомогою даного метода можна встановити, які з м’язів
іннервуються недостатньо внаслідок ураження рухових
нейронів.

67. Згідно з наказом МОЗ України
від 11.08.2014 р № 551
1 доза: 2 місяці - ІПВ!
2 доза: 4 місяці - ІПВ!
3 доза: 6 місяців - ОПВ
4 доза: 18 місяців - ОПВ
5 доза: 6 років - ОПВ
6 доза: 14 років- ОПВ
У якому б віці дитині не починалася
вакцинація, перші дві дози повинні бути
ІПВ!
Первинний вакцинальний комплекс - 4
дози вакцини проти поліомієліту

68. ІПВ
 Інактивована
поліовакцина (вакцина
Солка) була створена в
1955 г лікарем Jonas Salk
 Наявні в даний час ІПВ складаються з
інактивованих (убитих) штамів диких
вірусів поліомієліту всіх трьох типів:
•Інактивований поліовірус типу 1 (Mahoney) 40
одиниць D антигену
•Інактивований поліовірус типу 2 (MEF-1) 8
одиниць D антигену
•Інактивований поліовірус типу 3 (Saukett) 32
одиниці D антигену

69. ФОРМИ ВИПУСКУ ІПВ
В даний час ліцензовані ІПВ вакцини, призначені для
внутрішньом'язового введення, що вимагає стерильного
ін'єкційного обладнання та наявності навченого персоналу.
ІПВ випускається у вигляді:
• моновакцини (наприклад - IMOVAX POLIO)- шприц-доза та
багатодозні флакони
• комбінованих препаратів з іншими антигенами (дифтерії,
правця, з безклітинним кашлюковим компонентом,
гепатиту В і Hib) у формі чотирьохвалентних,
п'ятивалентних або шестивалентних вакцин (INFANRIX IPV,
INFANRIX HEXA, PENTAXYM)

70. ПЕРЕВАГИ ІПВ
 ІПВ є однією з найбільш безпечних вакцин, що застосовуються
для планової імунізації, незалежно від того, використовується
вона у вигляді моно- чи комбінованої вакцини.
 Мінімальні НППІ – у вигляді : ерітеми (0,5-1%), ущільнення (3-
11%) і болючості (14-29%).
 Щеплення дітей із сімей, де є особи, що страждають на
імунодефіцити.
ПРОТИПОКАЗИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ВАКЦИНИ ІПВ:
• Гіперчутливість до одного або декількох компонентів
вакцини або реакція на попереднє введення
препарату.
• Гострі інфекційні захворювання - щеплення
відкладають до повного одужання.

71. ОПВ – вакцина Себіна
У 1955 р. у США Себіним було отримано
штами атенуйованих поліовірусів трьох
типів
У 1956 р. у СРСР під керівництвом М.П. Чумакова
та А.А. Смородинцева почали вивчати штами
Себіна — поліовірус типу 1 (LSc 2 ab), типу 2 (P712
ch 2ab), типу 3 (Leon 12a1b). Під керівництвом М.П.
Чумакова було розроблено технологію
крупносерійного виробництва живої поліомієлітної
вакцини й організація її поставок у 60 країн Європи,
Азії, Африки та Південної Америки
Уже в 1959 р. y СРСР
ОПВ було щеплено 15,2
млн. дітей
У 1960 р. лише в Україні
щепили понад 13 млн.
дітей. У 1961 р. Епідемія
була ліквідована на всій
території Радянського
Союзу.

72. Основні характеристики ОПВ
• викликає формування місцевого імунітету
кишечника,
• може перервати передачу дикого поліовірусу
в навколишньому середовищі,
• при вакцинації створюється «колективний»,
каскадний імунітет, тобто вірус з вакцини в
організмі прищепленої дитини
розмножується, виділяється в зовнішнє
середовище і попадає до інших дітей,
викликаючи їх «вакцинацію» та
«ревакцинацію»,
• створює тривалий імунітет до поліовірусів
типів 1,2,3 у 90-95% щеплених

73. ПЕРЕВАГИ ОПВ
• простота застосування
• більша придатність для
масових кампаній з вакцинації
• колективний імунітет
• переважне індукування
місцевого кишкового імунітету
• активізація імунітету за
рахунок бустерного її введення
• опосередкована імунізація
інших осіб за рахунок
поширення вакцинних штамів
вірусів
• зниження ризику виділення
дикого вірусу поліомієліту
• менша вартість виробництва
НЕДОЛІКИ ОПВ
• можливість розвитку
ВАПП, гострих млявих
паралічів
• можливість зригування
після введення ОПВ
• виділення від щеплених
ОПВ живих поліовірусів
в довкілля перешкоджає
остаточній ліквідації
поліомієліту
• небезпека для людей з
імунодефіцитами

74. ПОРІВНЯННЯ ОПВ та ІПВ
ОПВ
• Дешева
• Легко вводиться (через рот)
• Хороший місцевий імунітет в
порожнині рота і в кишечнику
• Забезпечує передачу
контактним особам і вторинну
вакцинацію
• У дуже рідкісних випадках
викликає параліч (ВАПП)
• Зручна для проведення
масових кампаній вакцинації
ІПВ
• Дорожча, ніж ОПВ
• Вводиться у вигляді ін'єкції
• Гуморальний імунітет
• Не викликає передачу вірусу
контактним особам і, таким
чином, не забезпечує вторинну
вакцинацію
• Немає ризику ВАПП
• Обмежене використання для
масових кампаній( ін‘єкції,
страх, запаморочення,
зокрема у підлітків)

75. Nota bene!
Застосування обох вакцин ОПВ та
ІПВ
забезпечує найкращий захист
від поліомієліту!

76. Проблемні питання
Пов’язані з поліовірусом:
здатність до тривалого збереження
життєздатності поза організмом
хазяїна
вакцинним поліовірусом:
• здатність до реверсії в бік набуття
нейровірулентних властивостей;
• здатність до вертикальної передачі
з несприятливими наслідків;
• здатність утворювати
рекомбінантні варіанти з
підвищенням нейровірулентних
властивостей:
- між вакцинними вірусами різних
типів;
- з “дикими” поліовірусами;
- з іншими ентеровірусами;
• включення до епідпроцесу
Пов’язані з макроорганізмом:
• тривала персистенція вірусу в організмі
імунокомпрометованих осіб (10 років і
>);
• “скрита” циркуляція в популяції на тлі
високого рівня специфічного
популяційного імунітету;
• поліморфізм клінічних проявів інфекції;
• неможливість досягти специфічної
імунної відповіді у 100% вакцинованих
Пов’язані з контейнментом (безпечним
збереженням поліовірусу) :
• Використання при виготовленні ІПВ
вірулентних штамів поліовірусу;
• Зберігання «диких» поліовірусів у
колекціях деяких лабораторій
пов’язані з БІОБЕЗПЕКОЮ:
Синтез інфекційної поліовірусної РНК у лабораторних умовах без застосування
генетичного матеріалу природного вірусу! Її введення трансгенним мишам
призвело до репродукції вірусу, розвитку в’ялих паралічів та загибелі тварин.
Виникає ризик використання штучного вірусу як біологічної зброї або
потрапляння до людської популяції внаслідок порушення контейнмету. Це
унеможливлює відмову від вакцинації навіть при припиненні циркуляції

77. Епіднагляд за ГВП
• При відсутності передачі дикого штаму поліовірусу
(цВСПВ) за рекомендаціями ВООЗ в Україні
повинно реєструватися на сьогодні 2 випадки ГВП
на 100 тис. дітей віком молодше 15 років.
• Враховуючи епідеміологічну ситуацію з
поліомієліту, що склалася в Україні у 2015 р.,
ВООЗ рекомендує збільшити показник виявлення
ГВП у дітей віком молодше 15 років до 3 випадків
на 100 тис. дітей впродовж всього спалаху, а потім
ще не менше 12 місяців після реєстрації
останнього випадку.

78. Епіднагляд включає 5 кроків
(ВООЗ)
• Виявлення та регістрація дітей з гострим
в`ялим паралічем (ГВП).
• Транспортування зразків стільця для аналізу.
• Ізоляція і ідентифікація поліовірусу в
лабораторії.
• Створення карти вірусу з метою визначення
походження вірусного штаму.
• Контроль за станом навколишнього
середовища.
• Визначення популяційного імунітету.

79. • Крім реєстрації випадків ГВП для
контролю за процесом ліквідації
поліомієліту необхідно щоб не менше
80% хворих на ГВП були обстежені на
поліомієліт в перші 48 годин від появи
паралічу.
• Щоб серед них не менше ніж у 80%
хворих в перші 14 діб від появи
паралічу 2 рази були взяті проби
фекалій на поліомієліт.

80. Визначення ВАПП
За рекомендацією ВООЗ з січня 1997 р. в Європі
введено нове стандартне визначення випадку
поліоміеліту, згідно з яким тільки випадок ГВП, при
якому виділено поліовірус, класифікується як
поліоміеліт.
В умовах масової вакцинації проти поліоміеліту не виключена
можливість виникнення ГВП у дітей, які отримали живу поліоміелітну
вакцину чи у осіб, які були в контакті з вакцинованими. Ці випадки слід
розцінювати як вакцинасоцийований поліоміеліт. Він може виникнути у
1-му випиадку на 700 тис. доз вакцини після першого введення вакцини
і в 1-му випадку на 6-7 млн. доз вакцини після 2-3-ї дози вакцини.
Згідно критеріїв Комітету експертів ВООЗ діагноз
вакцинасоцийованого поліоміеліту можливий:
•початок захворювання не раніше 4-6 дня і не пізніше 30-го дня після
вакцинації чи не пізніше 60-го дня у контактних осіб;
•виникнення ГВП без порушення чутливості з стійкими (більше 60-ти
днів) залишковими явищами;
•відсутність тривалого поглиблення паралічів (більше 2-4 днів);
•виділення поліовірусу вакцинного штаму чи 4-х кратне наростання до
нього антитіл в динаміці.

81. Критерії “гарячого випадку” ГВП
(наказ №383від 04.06.2014)
1. Клінічно підозрілий на поліомієліт незалежно від віку
2. ГВП у дітей до 15 р. при наявності будь-яких з наступних ознак:
• без повного курсу вакцинації(менше 3 доз)
• Належання до групи ризику: біженці, переселенці, прибувші
із зон військових дій;
• Відвідування країни ендемічної по поліомієліту ( на даний
момент Нігерія,Афганістан, Пакистан )
Категорія:підозрілий на поліомієліт ГВП
• Підозрілий на поліомієліт- вважають гострий, тобто з
швидким розвитком (протягом 1-3 днів) в'ялий параліч
(ГВП), у тому числі синдром Гійєна - Барре, у дитини віком
до 15 років або схоже з поліомієлітом паралітичне
захворювання у людини будь-якого віку.

82. 1 крок-виявлення та регістрація
дітей з ГВП.
Що означає гострий?- швидкий розвиток
протягом 1-3 діб
Що означає вялий?
• Порушення активних рухів (об`єм, сила,
швидкість)
• Зниження м`язевого тонусу
• Зниження рефлексів
в одній чи декількох кінцівках

83. Етапне формулювання діагнозу
згідно МКХ-10
1-й етап-амбулаторний
Діагноз при направленні в інфекційне
відділення:
Гострий в`ялий параліч
категорія:підозрілий на поліомієліт ГВП

84. 2-й етап формулювання діагнозу
Стаціонарний
Пацієнт оглянутий неврологом,
інфекціоністом, епідеміологом
Якщо при епідеміологічному розслідуванні
одразу виявлено очевидну причину паралічу
(наприклад травма), діагноз "підозрілий
випадок" відміняють.
Якщо не вдається одразу встановити вирогідну
причину паралічу, такий випадок переходить з
категорії "підозрілого" до категорії "ймовірний
випадок" і епідеміологічне розслідування
продовжується.

85. Ймовірний випадок(згідно наказу №196)
-це тимчасовий діагноз, який протягом 12
тижнів від початку паралічу повинен
бути змінений комісією для заключної
оцінки випадків ГВП на "підтверджений
поліомієліт", "поліомієлітоподібне
захворювання" або відмінений.

86. 3-й етап(стаціонарний)-остаточний діагноз
1. Підтверджений поліомієліт-ГВП при якому виділено поліовірус.
2. Поліомієлітоподібне захворювання-вірусологічне обстеження
проведено не повністю, але присутні:
- залишковий в'ялий параліч зберігається більше 60 днів,
- втрачено спостереження за хворим,
- коли комісія для заключної оцінки випадків ГВП вирішує, що випадок
слід зафіксувати як поліомієлітоподібне захворювання.
Всі випадки поліомієлітоподібних захворювань слід розглядати як недоліки
у системі епіднагляду.
3. "Поліосумісний випадок" (сумісний з поліомієлітом) - це випадок,
при якому за клінічними даними неможливо виключити діагноз
поліомієліту, є одна проба стільця або відбір матеріалу проведено в
пізні строки, тобто по клініці можна говорити про випадок "сумісний з
поліомієлітом".
4. Поліомієліт виключений- повне відновлення функції вражених
кінцівок протягом 60 діб від початку паралічу і відсутність поліовірусу
в зразках стільця

87. Прикінцева класифікація випадків
ГВП (ВООЗ):
П. 25. 0 – не ГВП, 1- підтверджений
поліомієліт, 2- поліомієліт виключений, 3-
сумісний з поліомієлітом, 4- сумісний з
поліомієлітом, можливо
вакцинасоційований, 5- підтверджений
вакцинасоційований, 6- класифікація
відкладена до отримання додаткових
клінічних даний, 7- завозний вірус
поліомієліту,, 8- завозний випадок,
сумісний з поліо.
викликаний вакцин-спорідненим
поліовірусом ?
Заключення комісії з діагностики
в’ялих паралічів

88. Прикінцева класифікація випадків
ГВП (ВООЗ):
П 26. 0- не ГВП, 1- поліомієлітоподібне
захворювання, 2- полірадикунейропатія, 3-
поперечний мієліт, 4- травматична нейропатія, 5-
пухлина спинного мозку, 6- периферична
нейропатія в наслідок інфекції (дифтерія,
бореліоз тощо) або інтоксикації, 7- інші
неспецифічні неврологічні захворювання, 8-
системні захворювання або порушення
метаболізму, захворювання м’язів та кісток, 9 –
паралічи нез’ясованої етіології.
Заключення комісії з діагностики
в’ялих паралічів

89. Класифіковані ГВП комісією з
прикінцевої діагностики ГВП у 2014 р
• 1 - вакцинасоційований поліомієліт
• 109- полірадикулонейропатій (Синдром
Гієна-Барре)
• 2- поперечний мієліт
• 6 – порушення метаболізму,
захворювання м’язів та кісток
• 12- неспецифічні неврологічні
захворювання
• 1 – пухлина спинного мозку

90. Проблеми епіднагляду за ГВП
• За 2014 рік закладами охорони здоров’я активно виявлено 135
випадків гострих в’ялих паралічів (ГВП), із них 2 вип. – не ГВП,
показник захворюваності на 100 тис. дітей у віці 15 років становить
2,0.
• Недостатнє виявлення ГВП у Волинській, Донецькій, Івано-
Франківській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Полтавській,
Хмельницькій областях, жодного випадку не виявлено у
Чернівецькій області. Показник захворюваності ГВП дітей у віці до 15
років є індикатором «чутливості» системи епідеміологічного нагляду.
Зниження рівня цього показника нижче 2 на 100 000 свідчить про
відсутність системи епіднагляду та високу ймовірність пропущених
випадків ГВП.
• Через недостатній рівень охоплення щепленнями дітей, щороку
зростає кількість ГВП, віднесених до «гарячих», що значно збільшує
навантаження на вірусологічні лабораторії з діагностики
поліомієліту. У числі виявлених ГВП зареєстровано 22 «гарячих
випадки» серед дітей, що не мають щеплень відповідно до
календаря: у Закарпатській – 5, Донецькій – 3, Вінницькій,
Дніпропетровській, Київській, Миколаївській, Рівненській – по 2,
Запорізькій, Одеській та Херсонській - по 1.

91. На даний час в країні реєструється
щорічно не більше 1–2 випадків ВАПП
• Кожен такий випадок потребує ретельного епідрозслідування
• ПРИКЛАД:
• ( Львів 2013 рік дитина 9 місяців (не щеплена) госпіталізована у
Львівську обласну інфекційну клінічну лікарню зі скаргами на
в’ялість м’язів нижніх кінцівок (не могла стояти). При
вірусологічному дослідженні калу в 2-х порціях на культурі
клітин виділено поліовірус 2 типу – вакцинальний. Після курсу
лікування – повне відновлення функцій м’язів. При зборі
епіданамнезу – контакт з дітьми віком 6 років після щеплення
ОПВ.

92. Проблеми епіднагляду за ГВП
(продовження)
За останні роки у більшості регіонів значно
погіршилась виконавська дисципліна щодо активного
виявлення та обліку ГВП.
У 2013, 2014 та 2015 роках не в повному обсязі
(щотижнево) поступають інформації з Волинської,
Вінницької, Київської обл, Кіровоградської,
Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської,
Хмельницької,Чернігівської областей. Втрачено
розуміння програми епідеміологічного нагляду за
ГВП.
Основною проблемою є відсутність підготовлених
спеціалістів, які б відповідали за ведення програми
моніторингу ГВП.

93. У матеріалах 7-го засідання Незалежного ради з
моніторингу Україна є єдиною країною
Європейського регіону, яка має статус високого
ризику разом з країнами Африканського Рогу,
Кенією, Лівією, Сомалі, Угандою, Єменом.
Рекомендовано в найкоротший термін виправити
ситуацію щодо рівня охоплення 3 щепленнями і
провести "підчищаючу" імунізацію тих дітей, хто
не отримав за віком вакцинальний комплекс.
Незважаючи на те, що «дикий» поліовірус на території
нашої держави не циркулює вже близько 20 років, Україна
у зв’язку з теперішніми проблемами почала становити
загрозу для статусу Європейського регіону як
території, вільної від поліомієліту.

94. Випадки ВАПП
 Протягом 1999-2012 років в Україні
зареєстровано 28 випадків ВАПП.
 З введенням в Україні з середини 1998
р. епіднагляду за поліомієлітом, згідно
рекомендацій ВООЗ, вже у 1999 р. було
зареєстровано 8 випадків ВАПП.
• Особливу групу ризику становили діти,
які отримали 1–2-ге щеплення ОПВ.

95. Результати вірусологічних досліджень
від пацієнтів з ГКІ у 2014 році
• Обстежено - 1 199 хворих із гострими кишковими
інфекціями,
• Ізольовано:
• - ентеровіруси - 63 штами (5,3 %),
• - у т.ч. – поліовіруси типу 2 і типу 3 – по 1 штаму
(0,17%),
• - віруси групи Коксакі В – 15 штамів (1,25 %),
• - нетиповані ентеровіруси (НТЕВ) – 30 штамів
(2,5 %),
• - інші віруси - 16 штамів (1,33 %).

96. Результати вірусологічних
досліджень
від пацієнтів з ГВП у 2014 році
• На ентеровіруси - обстежено 7 676 осіб,
• Досліджено матеріал (фекалії) - від 4 629 хворих,
• Ізольовано:
• - ентеровіруси - 195 штамів (4,2%),
• - з них ПОЛІОВІРУСИ - 18 штамів (0,34%),
• - віруси групи ЕСНО - 16 штамів (0,35 %) ,
• - неполіомієлітних ентеровірусів – 77 штамів (1,7 %),
• - віруси групи Коксакі – 39 штамів (0,84 %),
• - інших вірусів - 45 штамів (0,97 %).

97. Что следует сделать,
чтобы гарантировать полную
регистрацию всех случаев ОВП?
Все случаи острых вялых
параличей должны быть
зарегистрированы ‘независимо
от диагноза’
в течение 6 месяцев
после начала паралича

98. Медицинские учреждения должны
регистрировать все случаи, где
имеются …
• Признаки вялого паралича в
настоящее время
• Вялый паралич в анамнезе данного
заболевания (до 6 месяцев)
• Неопределенные, неясные или
сомнительные признаки.

99. ОВП или другое заболевание?
• Если есть сомнения, все равно
регистрируйте как случай ОВП
• Соберите пробы стула
• Отправьте пробы стула в
лабораторию

100. Горячий случай
• «Горячий случай» ОВП – случай ОВП соответствующий
одному или несколькими условиям:
– менее 3-ех прививок против полиомиелита;
– клиницист подозревает полиомиелит;
– недавняя поездка в эндемичные страны;
– группа населения высокого риска
• Присваивается приоритетный код расследования от 1 до 4 по
каждому из критериев указанных выше.
• Случаи ОВП с приоритетным кодом расследования от 1 до 4
рассматриваются ‘Горячим’ случаем ОВП.
• Существует система ускоренного расследования для того
чтобы обеспечить:
– Детальное расследование случая
– Быструю транспортировку и лабораторное тестирование
образцов от «горячих случаев» ОВП

101. Регистрация случая
• Откуда ? - «дозорные точки», клиники,
частные врачи, информаторы
• Кто сообщает ? - ответственный сотрудник /
информатор
• Когда ? - немедленно
• Кому сообщать ? - эпидемиолог / главный специалист
района
• Каким способом ? - самый оперативный способ связи -
телефон, факс, спец. курьер
• Какая информация ? - ФИО, адрес, дата начала паралича

102. Адекватные пробы стула
• 2 пробы стула
• Взяты с интервалом не менее 24 часов
• Обе пробы взяты в течение 14 дней после начала
заболевания
• Обе пробы в достаточном количестве
• Поступление проб в лабораторию, аккредитованную ВОЗ,
в хорошем состоянии
– С использованием «холодовой цепи»
– Без высыхания, без протечек
– С приложенной соответствующей документацией
(НЛИ) Пробы стула должны быть взяты
в течение 14 дней после начала заболевания,
однако если эти сроки пропущены, можно взять пробы стула в течение двух
месяцев после начала паралича

103.  Перчатки
 Пластиковые контейнеры для проб с
завинчивающимися крышками,
стеклянную посуду использовать
нельзя!!!
 Несмываемые маркеры
 Дезинфектант для рук мыло, вода
 Пакеты с застежкой
 Ручки
 Скотч (липкая лента)
 Замороженные холодовые элементы
 Термоконтейнер
Что необходимо для сбора проб:

104. 1. Соберите свежие фекалии с детских трусов или
памперсов или с постельного белья
2. С помощью маленького шпателя, прикрепленного к
крышке контейнера, возьмите пробу стула в объеме,
равном ногтю большого пальца взрослого человека
(примерно 8-10 грамм)
3. Плотно закройте контейнер крышкой
4. После того, как Вы закончили взятие пробы стула,
снимите перчатки и вымойте руки водой с мылом или
протрите дезинфектантом
Инструкция по сбору проб –
последовательные этапы :

105. Обстеження пацієнта з ГВП (наказ МОЗ України
від 14.07.1998р № 196)-2-й крок епіднагляду
• Здійснюють забір 2 проби фекалій (у дітей до 15
років) із інтервалом 24-48 години (не пізніше 14
днів з часу виникнення парезу), з доставкою в
умовах “холодового ланцюга” (+2-+8°С) до
лабораторії обласного рівня, де проводиться
обробка проб, та відправлення їх до лабораторії
національного рівня, далі – до референс-
лабораторій
• Доставка проб до лабораторії – протягом 72
годин
• Фекалії дорослих досліджують вірусологічно на
обласному рівні

106. Обстеження пацієнта з ГВП (наказ
МОЗ України від 14.07.1998р № 196)
• Сироватки крові відбирають (у дітей до 15 років
та дорослих) з інтервалом у 2-3 тижні та
досліджують на обласному рівні на наростання
титру антитіл до поліовірусів (захисний рівень
антитіл - 1:8- 1:16)
• Через 60 днів від виникнення парезів
проводиться повторний огляд пацієнта для
визначення залишкових явищ парезів і уточнення
діагнозу
• Ізоляція – 21 день при легких формах, та 40 днів
при середньо-важких формах

107. Проблеми епіднагляду за ГВП
• Недостатнє виявлення ГВП
• Через недостатній рівень охоплення щепленнями
дітей, щороку зростає кількість випадків ГВП,
віднесених до «гарячих»
• У 2014 році – з числа виявлених ГВП
зареєстровано 22 «гарячих випадки» серед дітей,
що не мають щеплень відповідно до календаря: у
Закарпатській – 5, Донецькій – 3, Вінницькій,
Дніпропетровській, Київській, Миколаївській,
Рівненській – по 2, Запорізькій, Одеській та
Херсонській - по 1.

108. Аналіз спалаху
циркулюючогого вакцино-
спорідненого поліовірусу
(цВСПВ) в Україні
станом на 15.09.2015р.
ГІЛП – глобальна iніціатива
ліквідації поліомієліту

109. Що ми знаємо про область
• Всього населення – 1,250,000
• Дітей віком до 5 років – 100,000
• Адміністративно ділиться на 13 районів та
2 муніципалітети
• Межує з Львівською та Івано-Франківською
областями зі сходу і північного сходу.
• Має чотири міжнародних кордони: з Румунією,
Угорщиною, Словакією і Польщею.
• Багатоетнічна область. Більшість населення -
українці, є великі групи нацменшин і
мобільного населення, включаючи близько 14.
000 осіб ромського населення
• За останні роки збільшується кількість людей,
які мобільні, багато подорожують, в тому числі в
сусідні країни, на работу і з питань бізнесу.
• Один з випадків цВСПВ в сім‘ї, де батько –
сезонний робітник в Росії.
Польщ
а
Словакі
я
Угорщин
а
Румунія

110. Що ми знаємо про випадки поліомієліту
на даний момент
• 28 серпня з Регіональної референс лабораторії
отримано повідомлення про 2 випадки сильно
зміненого ВСПВ типу 1.
• Два випадки зареєстровані в Закарпатській області,
яка знаходится на крайньому заході України.
• Випадки з двох різних населених пунктів, приблизно
45 кілометрів один від одног: с. Ділове, Рахівський
район, та м.Тячеві, Тячівського району.
• UKR-2115007: Дата народження: 16/02/2011
• Дата маніфестації: 30/06/2015, імунний статус - :
невакцинований, зразки стільця : два відповідних
зразки; місце паралічу : кінцівки, виздоровлення,
через 60 днів після маніфестації паралічу
дослідження на поліовіруси негативні
UKR-2115008: Дата народження : 16/09/2014.
Дата маніфестації : 07/07/2015, імунний статус - :
невакцинований зразки стільця : два відповідних
зразки; місце паралічу: кінцівки, виздоровлює.

111. Нагляд за ГВП, Закарпаття,
оцінка в червні 2015
-ГВП 2015, кластер Корольово
-ГВП 2015, інше
-ГВП 2014, ізольовано ВСПВ
-ГВП 2014, інше
Події, обумовлені
поліовірусами
- село Суботіно
Іршавського району,
Р2 ВСПВ, 16 мутацій
- село Іванівці
Мукачівського району.
Р1 типу Себін,
P2 ВСПВ, 7 мутацій
- Королево,
Виноградівський район
ГВП кластер
(P1 Себін, P2 Себін,
негативний)
2015 – 12 випадків ГВП
2 - цВСПВ P1 (спалах поліомієліту),
4 - віруси типу Себін(1 P1, 3 P2), 6 негативних

112. Спалах поліомієліту в Україні
• В червні 2015 року на Закарпатті в одному районі була виявлена
хвора дитина віком 4-х років та у липні в іншому районі хвора
дитина 10 місяців з ознаками гострого в’ялого параліча, у яких
відібрані випорожнення і направлені в лабораторїю м.Києва, де
виявили вакцинний штам поліомієліту 1 типу (cVPV1) .
• Після цього відібрані проби для підтвердження були направлені в
регіональну референс лабораторію ВООЗ, де в першій половині
серпня підтвердили наявність поліовірусу 1 типу з ознаками
мутацій.
• Для остаточного підтвердження наявності мутованого поліовірусу
відібрані проби були направлені в лабораторію CDC (США), яка
підтвердила попередньо отримані результати.
• Наприкінці серпня, 29 числа, ВООЗ було поінформовано МОЗ
України щодо наявності в Україні спалаху поліомієліту відповідно
до міжнародних визначень.