Презентація розповідає про життя і творчість Моріса Метерлінка

1. Тема уроку № 34: «Бельгія. Моріс
Метерлінк як теоретик і практик
«нової драми»
«Звичайно, нам не вистачає не самого
щастя, але вміння бути щасливим»
Моріс Метерлінк

2. Мета - формувати компетентності:
предметні:
 знання про життя та творчість М. Метерлінка;
 розуміння особливостей його драматургії й упливу його
творчості на розвиток світової літератури;
 культуру усного мовлення;
 уміння працювати в групах, парах;
 любов до художнього слова;
 естетичний смак;
ключові:
 уміння вчитися;
 пізнавальну активність;
інформаційні:
 уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її;
загальнокультурні:
 прагнення літературної освіченості;
 розширювати світогляд.

3. Бельгійський поет, драматург,
глибокий філософ та естет,
найбільший теоретик і практик
символістської драми, творець
«театру смерті», «бельгійський
Шекспір», - і все це про одну
людину – Моріса Метерлінка.

4. Творчість бельгійського драматурга-символіста Моріса Метерлінка, лауреата
Нобелівської премії 1911 року, ввібрала в себе всі типові ознаки символізму*.
Містичність поглядів Метерлінка-письменника, його глибока релігійність,
які були наслідком виховання, стали частиною його творів.
Символізм – творчий метод і напрям у
літературі, представники якого були
переконані, що навколишній світ створений
вищими силами і керується ними, що
існують глибини душі та руху, які ще
належить пізнати та відкрити.
Пізнання вищого, пізнання духу,
спілкування з ним може здійснюватися за
допомогою мистецтва, а завдання митця, на
думку символістів, полягає у тому, щоб
шукати шляхи до пізнання справжнього
світу. Найкращим засобом для осмислення
інших світів у літературі, найдосконалішим
виразом вічного є символ.

5. Моріс Полідор Марі Бернар Метерлінк,
фламандець за походженням, народився 29
серпня 1862 р. у Генті (Бельгія) стародавньому
місті Східної Фландрії, у сім'ї нотаріуса.
У вересні 1874 року Моріса відправили в
єзуїтський коледж Сент-Барб, де читати і
вивчати дозволялося тільки п’єси на релігійні
теми. Саме ця обставина надалі відвернула
Метерлінка від католицької церкви та
організованої релігії. Одним із його
компаньйонів на той час був письменник
Чарльз ван Лерберг, вірші та п’єси якого мали
вплив на Метерлінка на початку його
символістського періоду. Навчання залишило
помітний слід у світогляді Метерлінка у вигляді
«фламандського містицизму».

6. Метерлінк писав вірші та короткі
романи ще під час навчання, але його
батько хотів, щоб він став юристом. З
1885 р. вивчав право в антському
університеті у Парижі, однак заняття
юриспруденцією не приносили
задоволення, тому адвокатом
працював недовго, бо відчував потребу
творити. У цей же час Моріс багато
читав. Товаришував із Шарлем
Лербергом і Грегуаром Леруа,
видатними письменниками Бельгії.

7. В 1883 р. у журналі «Молода Бельгія»
були опубліковані перші вірші молодого
поета, що свідчили про сильний вплив
на нього французького символізму. У
1889 р. вийшли друком ліричний
збірник «Теплиці» і п'єса «Принцеса
Мален», що стали відправною точкою
для формування символістської
естетики й поетики Метерлінка. А п'єса
засвідчила нове піднесення жанру
драми. Одразу відчувалось, що її автор
має нові ідеї, оригінальні погляди на
світ, на призначення людини.

8. Перші драматичні твори Метерлінка
написані на підставі літературних
джерел. З них автор запозичував героїв
та сюжети, але поводився з ними дуже
вільно: вводив нових персонажів,
створював нові сюжетні лінії.
Так, сюжет драми «Принцеса Мален»
запозичено з казки братів Грімм
«Дівчина Мален». Метерлінк увів у неї
нових персонажів, змінив розв'язку,
спрямувавши своїх героїв до трагічного
кінця, наповнив драму новим змістом.

9. У 1895 р. Моріс зустрів Жоржетту Леблан, актрису
і співачку, яка стала його супутницею на 23 роки.
Вона була його дружиною, секретарем і
імпресаріо, оберігала його спокій. Також
Жоржетта виконувала головні ролі, в основному
владних жінок, в п’єсах драматурга.
Під час Першої світової війни його відносини з
Леблан зіпсувалися, і після війни вони
розлучилися. У 1919 р. він одружується на Рене
Даон, актрисі, що грала в п’єсі «Синій птах». Рене
була молодша за нього на 30 років!

10. Під час Першої світової війни Моріс Метерлінк
спробував записатися в бельгійську громадянську
гвардію, але його не прийняли через вік.
Патріотична діяльність драматурга складалася,
таким чином, в читанні пропагандистських лекцій
в Європі і в США. В останні роки життя він писав
більше статей, ніж п’єс; з 1927 по 1942 р. вийшло 12
томів його творів. B 1939 році, коли нацистська
Німеччина загрожувала Європі, Моріс переїхав до
Португалії, а незабаром виїхав в США, де він
прожив всю війну і повернувся в Ніццу в свій
особняк в 1947 р.

11. Одноактні «маленькі драми» «Непрошена»
(1890), «Сліпі» (1890), «Сім принцес» (1891),
«Пелеас і Мелісанда» (1892), «Там
усередині» (1894), «Смерть Тентажіля»
(1894) склали перший символістський
період творчості Метерлінка (1889 - 1896).
У них головним героєм виступає Невідоме,
котре завдяки таланту драматурга
зробилося ніби відчутним, стало реально
присутнім на сцені.

12. Воно всюди й часто забуває форми смерті,
однак не зводиться лише до неї. Перед особою
всесильного Невідомого люди – це тільки слабкі
й жалюгідні істоти, «тендітні й випадкові
мерехтіння, без видимої мети віддані у владу
подиху байдужної ночі». Людина ж, будучи
вмістищем Невідомого, повинна жити «без
справи, без думки, без світла». А головне – без
слова, тому що неможливо виразити словами
невимовне, «таємницю»: «Щире життя
створюється в мовчанні». Таким чином, «театр
мовчання» Метерлінка став своєрідною
художньою ілюстрацією його філософії.
Філософську основу художніх поглядів бельгійського драматурга склав ідеалізм, причому
в його містичному варіанті. Метерлінк на місце католицького Бога поставив якесь
безлике і фатальне Невідоме, що керує світом і вороже людині.

13. Усі ранні твори Метерлінка сповнені глибокого песимізму, дія часто
розгортається в лісі, герої завжди приречені бути іграшкою в руках
потойбічних сил, а будь-який спротив цим силам є марним.

14. Справжнє життя відбувається поза діями і
вчинками; його не описати словами, якими
люди спілкуються між собою. Головне у
житті – не мова слів, а внутрішня мова,
внутрішні передчуття і голоси. Саме до них
слід прислухатися у мовчанні. Метерлінк
вважав, що «лише у мовчанні створюється
справжнє життя», тому «якщо нам справді
належить щось сказати, ми найкраще
скажемо мовчанням», бо повного
взаєморозуміння можна досягти лише в
цілковитій тиші.
Втілюючи принцип мовчання у своїй
драматургії, Метерлінк перетворив діалог на
«бесіду душ», у якій співрозмовники
відповідали на невимовлені репліки. Він став
батьком символістської драми, драми фатуму.

15. Творчість Моріса Метерлінка – це
втілення в життя власних концепцій, які
він обгрунтовує у своїх роботах про театр.
Цю теорію, яка визначає сутність та
художню своєрідність драм Метерлінка,
називають теорією «театру мовчання», або
«театру смерті». Джерелом її було глибоке
переконання драматурга в тому, що за
реальним світом криється невидимий і
невідомий світ, який і є світом істинним,
справжнім. Світ реальний і людина
залежать від потойбічних сил, є їхнім
творінням і водночас вічною і безсилою
жертвою.

16. У символістській драмі Метерлінка чітко
вирізняються два плани життя: перший -
реальний, який розгортається перед
глядачами, безпосередньо на сцені, і
другий - справжній, який глядачі повинні
осмислити і зрозуміти самостійно.
Оскільки долю людини визначають
таємничі сили, фатум, то драма
Метерлінка є драмою фатуму. Реальність,
яка залежить від справжнього світу, тобто
потойбічного, не має в цій драмі значення:
вона не має ознак.

17. Творчість драматурга другого періоду –
після 1900-х років – багато в чому
відрізняється від попереднього. Його
герої стають активними, творчими,
здатними боротися за своє щастя і
щастя інших.
В драмах Метерлінка залишається
головне – віра у «вторинність» людини,
та докорінно змінюються погляди на її
призначення у цьому світі.
Людина – не іграшка в руках долі, вона
сама творить собі життя і має те, на що
заслуговує. Драматург порушує
проблему сенсу життя, шукає шляхи до
пізнання щастя в ньому.

18. Наступний етап творчості Метерлінка
відкриває п'єса «Монна Ванна» (1902), у якій
провідною стає тема самовідданої боротьби
людини зі злими силами долі, які вона
перемагає. У цій п'єсі знаходить
відображення філософська концепція,
сформульована Метерлінком у книзі
«Таємний храм» (1902) – прагнення подолати
містику й песимізм, оспівати життєву
активність, жадобу пізнання. Страх перед
таємничим, перед сліпою долею, яка
найчастіше набуває форми смерті, здається
йому тепер безплідним. Необхідно йти за
тією істиною, яка «дозволяє зробити якомога
більше добра і дає якомога більше надії». У
центрі уваги драматурга, вважає тепер
Метерлінк, повинна бути не проблема
ставлення людини до вічності, долі, смерті, а
проблема ставлення людини до інших людей,
до суспільства.

19. В творчому плані Метерлінк стає у драматургії прогресивним романтиком,
хоч образи-символи й надалі посідають чільне місце в його п'єсах. Його
драми перестають бути «театром смерті» і стають «театром любові», бо його
персонажі сповнені любові, живуть для любові, діють в ім'я любові.

21. 1908 року з’явилася п’єса-казка Метерлінка «Синій птах»,
яка стала найвідомішим його твором.
Драматургічна творчість митця була відзначена 1911 р.
Нобелівською премією з літератури «на знак вдячності за
його багатогранну літературну діяльність і особливо за
його драматичні твори, що відрізняються багатством уяви
та поетичною фантазією, що виявляє, іноді під виглядом
казки, глибоке натхнення, та які водночас таємничим
чином звертаються до почуттів читачів і стимулюють їх
уяву». Але через хворобу письменник не зміг особисто
отримати нагороду і її вручили бельгійському послу в
Швеції. Метерлінка захоплено називали найбільшим
драматургом сучасності, стверджували, що він
перевершив самого Шекспіра, сперечалися, чи він
сумний песиміст, чи сонячний, лагідний оптиміст,
щасливчик у житті й мистецтві.
Крім Нобелівської премії, Метерлінк був нагороджений
бельгійським Великим хрестом ордена Леопольда (1920) і
португальським орденом Меча святого Якова (1939). У
1932 році король Бельгії подарував драматургу титул
графа.

22. Метерлінк був обраний
президентом всесвітньої асоціації
письменників PEN International
(1947-1949). 1948 року Французька
академія нагородила його медаллю
за французьку мову.
Помер Моріс Метерлінк у Ніцці 6
травня 1949 року від серцевого
нападу. Оскільки письменник був
переконаним атеїстом, він був
похований не за церковним
обрядом. Пам’ятник-бюст Морісу Метерлінку

23. З ім'ям письменника пов'язане народження «нового
театру», де головну увагу зосереджено, на складному та
прихованому душевному житті. Зовнішня дія замінена
внутрішньою. Відкриття драматурга виявилися
важливими для наступних поколінь.
М. Метерлінк створив новий тип драми. Його п'єси
показували трагедію життя, відображати складне
духовне буття. А у центрі уваги не дії та вчинки героїв,
а душевні переживання людини, морально-
філософські проблеми епохи. У «старій драмі»
конфлікти були зовнішніми – відкрите зіткнення
персонажів між собою. У «новій драмі Метерлінка
конфлікти були внутрішніми – зіткнення персонажів із
трагедією буття, зіткнення різних ідей, духовні
протиріччя героїв. Психологічні колізії, зіткнення ідей
стали рушійними силами сюжету.
«Новий театр» Метерлінка

24. Герой Метерлінка – особистість,
«духовний симптом» епохи. Глядач
упізнав себе, залучився до «внутрішньої
дії», переживав і мислив разом з героєм.
Автор відтворив загальну атмосферу
часу, духовні пошуки епохи, прагнув до
морального пробудження особистості і
суспільства. Герої його драм не
поділялися на головних і другорядних.
Усі персонажі важливі, вони позбавлені
однозначних характеристик. Ці риси
відрізняли «нову драму» Метерлінка від
«старої драми».
«Новий театр» Метерлінка

25. Новаторство Моріса Метерлінка

26.  звернення до гострих соціальних проблем;
 зображення трагедії особистості в соціумі;
 діалог переважає над дією;
 увага до душевного стану героя,
психологізм – заглиблення у внутрішній світ
персонажів;
 вагома роль підтексту – прихованого
внутрішнього змісту висловлювання, який
набуває глибинного або символічного змісту;
 відкритий фінал, тобто розв’язання
конфлікту відбувається поза межами тексту,
подальша доля героїв залишається невідомою.
Ознаки «нової драми»

29. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
Підручник: с. 185-186.
Переглянути презентацію.
Виконати невеличкий онлайн тест.