2. ПЛАН
Центральні банки в зарубіжних
країнах
НБУ та грошово-кредитна
політика
Система електронних платежів
НБУ
1
2
3
3. 1. Центральні банки в
зарубіжних країнах
Історичні шляхи виникнення
центральних банків:
1) Еволюційні – становлення центрального
банку відбулося протягом тривалого часу
шляхом поступового закріплення за ним
монопольної банкнотної емісії.
2) Директивні – створення центрального
банку відбулося за рішенням держави на
основі спеціального закону.
4. Види форм власності центральних
банків:
1) Державні – 100% капіталу належить
державі (Великобританія, Німеччина,
Україна, тощо.)
2) Акціонерні – капітал центрального банку
може належати комерційному банку (США,
Італія, тощо.)
3) Змішані – держава володіє лише
частиною капталу центрального банку (
Японія – 55%, Швейцарія – 60%, тощо.)
5. Моделі взаємовідносин між центральним
банком та гілками уряду:
1) Центральний банк виступає агентом
уряду Міністерства фінансів і провідником
грошово-кредитної політики.
2) Центральний банк є незалежним від
уряду, що забезпечує самостійність
грошово-кредитній політиці без впливу
урядових органів.
6. Функції центрального банку:
Емісійний центр держави
Орган державного регулювання і нагляду
Орган валютного регулювання
Правовий статут центрального банку
розвинутих країн закріплений Законом
«Про центральні банки», Законом «Про
банківську і кредитну діяльність», а
також валютним законодавством.
7. Найбільш низьким ступенем незалежності від
втручання державних органів у грошово-кредитну політику
мають Франція, Італія. В цих країнах центральні банки
виступають в ролі консультантів та керуються рішенням
уряду.
Найбільш високому рівню незалежності притаманні
центральні банки Австрії та Данії. Законодавство не
містить формального права держави на втручання в
грошово-кредитну політику центрального банку, однак
зобов'язуються координувати стратегію з політикою уряду.
Центральні банки Німеччини та Швейцарії є найбільш
незалежними. Законодавством відсутнє право держави
на втручання в грошово-кредитну політику центрального
банку.
8. 2. НБУ та грошово-
кредитна політика
НБУ є центральним банком України, особливим
центральним органом державного управління,
юридичний статус, завдання, функції, повноваження і
принципи якого визначаються, Конституцією України,
Законом України « Про Національний банк України» та
іншими нормативно-правовими актами.
СТ.6 ЗУ « Про Національний банк України» визначає
основною функцією НБУ забезпечення стабільності
грошової одиниці України.
9. СТ.7 визначає інші функції НБУ:
• відповідно до розроблення засад грошово-кредитної
політики Радою НБУ, визначає і проводить грошово-
кредитну політику;
• монопольно здійснює емісію національної валюти України
та організовує грошовий обіг;
• виступає кредитором для банків і організовує систему
рефінансування;
• встановлює для КБ правила ведення банківських
операцій, бухгалтерського обліку та звітності, захисту
інформації, коштів та майна;
• організовує створення та методологічно забезпечує
систему грошово-кредитної та банківської статистичної
інформації та статистичного платіжного балансу;
10. • регулює діяльність платіжної системи України, визначає
порядок і форми платежів, у т.ч. між банками;
• визначає напрями розвитку сучасних електронних
банківських технологій, створює та забезпечує
безперервне, надійне та ефективне функціонування
платіжної та облікової системи, системи автоматизованої
банківської діяльності та засобів захисту банківської
інформації;
• здійснює банківське регулювання та нагляд;
• здійснює погодження статутів банків та змін до них,
ліцензування банківської діяльності та операцій;
• веде офіційний реєстр емітентів платіжних карток
внутрішньодержавної платіжної системи.
11. СТ. 42 визначає види операцій НБУ:
1) Надає кредити банкам для підтримки ліквідності;
2) Купує та продає цінні папери, валютні цінності;
3) Зберігає банківські метали, купує та продає їх.
Рада НБУ відповідно до статті 100 Конституції
України розробляє основні засади грошово-кредитної
політики та здійснює контроль за її проведенням.
СТ. 24 ЗУ «Про Національний банк України» визначає
показники діяльності НБУ у середньостроковій перспективі
для досягнення цілей НБУ. Рада НБУ розробляє основні
засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій
наданих правлінням НБУ.
12. Грошово-кредитна політика – це комплекс дій у сфері
грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення
стабільної грошової одиниці через використання засобів та
методів визначених ЗУ « Про Національний банк України».
СТ. 25 визначає засоби та методи грошово-кредитної
політики:
• визначення та регулювання норми облікових резервів
для банків;
• визначення облікової ставки НБУ;
• рефінансування банків – надання кредитів шляхом
тендерів;
• управляння золотовалютними резервами;
• операції з цінними паперами;
• регулювання імпорту та експорту капіталу.
13. Цілі грошово-кредитної політики:
1) Стратегічні – ключові цілі
загальнодержавної економічної політики
(цінова стабільність, валютний курс,
забезпечення високого рівня зайнятості,
тощо).
2) Проміжні – слугують для досягнення
стратегічних цілей.
3) Тактичні
14. 3. Система електронних
платежів НБУ
Внутрішньодержавна платіжна система – це
система в якій платіжна організація є резидентом
та, яка здійснює діяльність і забезпечує
проведення переказу коштів в межах України.
НБУ є платіжною організацією та розрахунковим
банком для двох створених ним платіжних систем
– системи електронних платежів та
національної системи масових електронних
платежів.
15. Система електронних платежів НБУ (СЕП) – це
державна система міжбанківських розрахунків, що
забезпечує здійснення переказів коштів через
кореспондентські та інші рахунки учасників СЕП, що
відкриті в НБУ.
Ця система забезпечує здійснення 95% міжбанківських
переказів в національній валюті в межах України тоді як
через кореспондентські рахунки виконуються 5% таких
переказів.
Основним нормативно-правовим актом НБУ, що визначає
загальні вимоги до функціонування в Україні СЕП та
порядку виконання міжбанківських переказів через
кореспондентські рахунки банків резидентів, філій у
національній валюті є Інструкція про міжбанківський
переказ коштів в Україні в національній валюті.
16. • У СЕП міжбанківські перекази виконуються у
файловому режимі та режимі реального часу.
• У файловому режимі обмін міжбанківськими
електронними розрахунковими документами
здійснюється шляхом приймання-передачі документів
сформованих у файли. (операція триває 15-20 хвилин)
• У режимі реального часу кошти зараховуються на
рахунок отримувача негайно, у момент надходження
платежу від відправника до СЕП.
• Учасник СЕП в режимі реального часу може одержати
відповідну інформацію про стан власного рахунку,
рахунку філій, власні міжбанківські перекази, тощо.
