Ce diaporama a bien été signalé.
Nous utilisons votre profil LinkedIn et vos données d’activité pour vous proposer des publicités personnalisées et pertinentes. Vous pouvez changer vos préférences de publicités à tout moment.

Фінансовий аналіз діяльності комерційних банків

Фінансовий аналіз діяльності комерційних банків

  • Identifiez-vous pour voir les commentaires

Фінансовий аналіз діяльності комерційних банків

  1. 1. Тема 10: «Фінансовий аналіз діяльності комерційних банків»
  2. 2. План: 1. Сутність фінансового аналізу діяльності комерційних банків. 2. Аналіз фінансового стану банків. 3. Аналіз фінансових результатів діяльності банків. 4. Аналіз ефективності діяльності комерційних банків. 5. Економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків.
  3. 3. 1. Сутність фінансового аналізу діяльності комерційних банків Фінансовий аналіз як теоретичний напрямок вивчає фінансові відносини, виражені в категоріях фінансів і фінансових показників. При цьому його роль у фінансовому менеджменті банку полягає в тому, що він є самостійною функцією управління, інструментом управління і методом його оцінки. Фінансовий аналіз як вид практичної діяльності передує прийняттю управлінських рішень, а потім узагальнює й оцінює їх результати на основі підсумкової інформації.
  4. 4. Елементний склад системи фін. аналізу банку визначаютьяк сукупність організаційно структурної та методичної підсистем , що взаємопов'язані між собою.
  5. 5. Мета фінансового аналізу банку – дати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам його діяльності і фінансовому стану, виявити вузькі місця та резерви підвищення ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку, виробити стратегію подальшого розвитку, виходячи з умов, що реально складаються на фінансових ринках. Її досягнення реалізується шляхом формування ефективного аналітичного забезпечення управління видами діяльності, центрами відповідальності та продуктами.
  6. 6. Важливим для формування ефективної системи фінансового аналізу банку має визначення його суб’єктів.
  7. 7. 2. Аналіз фінансового стану банків Основним інформаційним джерелом аналізу є баланс комерційного банку. Баланс – це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому вираження на певну дату. Вертикальний аналіз балансу банку полягає у розрахунку процентного співвідношеннят балансованих статей у загальній сумі активів та пасивів. При цьому балансові статті можна об’єднати у більші групи, наприклад, у робочі активи , високоліквідні активи , залучені кошти , позичені кошти. Це дозволяє оцінити рівень ліквідності банку , визначити нішу, в якій він працює , активність банку на ринку ресурсів . Аналіз структури базується на відсоткових значеннях кожного рядку у відношенні до загального підсумку. Зміни відносної важливості статей протягом часу показують зміни питомої ваги операцій банку. Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із: • оцінки фінансової стійкості; • оцінки ділової активності; • оцінки ліквідності; • оцінки ефективності управління.
  8. 8. Оцінка фінансової стійкості здійснюється за допомогою аналізу структури та достатності капіталу банку (коеф. надійності, коеф. фін. важеля, коеф. маневрування, коеф. концентрації власного капіталу) аналізу структури залучених та запозичених коштів, динаміки складових активу та пасиву( коеф. приросту активів,позик та депозитів). Оцінка ліквідності банку здійснюється • за допомогою коефіцієнтів аналізу (коеф. загальної ліквідності, коеф. довгострокової ліквідності, коеф. ліквідності ЦП, коеф. співвідношення позик , депозитів). • за допомогою аналізу грошових потоків вхідних та вихідних. Також застосовуються методи оцінки величини чистого вибуття зобов'язань та методи оцінки зміни характеристики платоспроможності. Аналіз ділової активності банку дозволяє оцінити ефективність використання власних ресурсів. Вона проявляється у динамічності розвитку банку та швидкості обороту його ресурсів. Основними показниками які характеризують ділову активність банку є коефіцієнт рівня дохідних активів, коеф. кредитної активності, коеф. інвестиційної активності та інше.
  9. 9. 3. Аналіз фінансових результатів діяльності банків Метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності КБ. При аналізі застосовуються квартальні або річні дані про фінансові результати, розраховуються середні показники ключових категорій балансу за період, який аналізується, та визначаються: - стан надходжень - через прибуток на середні активи та на капітал; - коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу); - продуктивність роботи персоналу та окупність витрат на його утримання; - середні відсоткові ставки, отримані та сплачені; - вартість посередництва.
  10. 10. Важливим розділом аналізу фінансових результатів діяльності банку є аналіз структури, який базується на відсоткових значеннях кожного рядка звіту щодо загального підсумку. Зміни частки окремих статей звіту вказують на зміни питомої ваги прибутків або збитків від окремих операцій банку (наприклад, підвищена залежність від доходу від комісії може свідчити про проблеми банку щодо основних надходжень від відсоткової різниці або про те, що керівництво, можливо, намагається збільшити доходи через надання нетрадиційних послуг). Коефіцієнтний аналіз, який передбачає аналіз структури за рахунок віднесення доходів та видатків до відповідних статей балансу проводиться у статиці та динаміці. Кількість коефіцієнтів, які можуть бути використані при аналізі фінансового стану, обмежена лише кількістю статей балансу та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої цілі щодо висвітлення специфічних аспектів фінансового стану банку, що й обумовлює кількість коефіцієнтів для його аналізу.
  11. 11. 4. Аналіз ефективності діяльності комерційних банків Коефіцієнти ефективності діяльності КБ 1. Прибутковість по активах (або дохід на активи) є відношенням прибутку після оподаткування до середніх загальних активів за період отримання прибутку. 2. Прибутковість по капіталу (або дохід на капітал) є відношенням прибутку після оподаткування до середнього значення капіталу за період отримання прибутку. 3. Чистий спред є різницею двох відношень: відсотків, отриманих до позиків, і відсотків, сплачених до відсоткових депозитів; особливістю цього коефіцієнта є те, що він враховує тільки активи та пасиви, до яких застосовуються відсоткові ставки. Саме таким чином виключається вплив безвідсоткових депозитів до запитання, капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані відсотки і, звідси, на прибутки банку. Це ізолює вплив відсоткової ставки на прибуток банку і цим самим дає більш глибоке розуміння джерел прибутку банку та наслідків уразливості надходжень.
  12. 12. 4. Чиста відсоткова маржа є відношенням відсоткових доходів за вирахуванням відсоткових витрат до середніх загальних активів за період їхнього отримання. Цей коефіцієнт визначає здатність банку отримувати прибуток у вигляді його доходу від відсоткової різниці. 5. Прибутковість іншої операційної діяльності по активах вимірюється відношенням іншого операційного доходу до середнього значення активів за період аналізу. Цей коефіцієнт показує залежність банку від безвідсоткових доходів. Збільшення цього коефіцієнта може свідчити про рівень диверсифікації в платні, фінансові послуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від відсотків. 6. Прибутковість операційної діяльності по активах вимірюється відношенням чистого відсоткового та іншого операційного доходів до середнього значення активів за період аналізу. Цей коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта доходу на активи на обсяг безвідсоткових операційних витрат, сплачених податків та непередбаченого доходу чи збитку.
  13. 13. 7. Чиста операційна (або посередницька) маржа є різницею двох відношень: доходів на дохідні активи і комісії по них до всіх фінансових активів та відсоткових витрат до усіх активів, які фінансуються. Посередницька маржа може бути також визначена як різниця між вартістю залучення коштів та доходом за дохідними активами, плюс дохід від відповідних комісійних та зборів. Різниця між ними визначає кількість коштів, що виділені банківською системою на посередництво між тими, хто надає кошти, і тими, хто їх використовує. Загальний обсяг коштів, які йдуть на посередництво у вигляді відсотка до загальних середніхактивів, є також показником виміру ефективності діяльності банку. Його можна безпосередньо порівнювати з аналогічними показниками інших банків на одному і тому ж ринку. Одночасно різниці у відповідних загальних обсягах витрат дають змогу порівнювати структуру видатків.
  14. 14. 5. Економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків Економічні нормативи діяльності банків – показники, встановлені Національним банком України з метою регулювання банківської діяльності на основі безвиїзного нагляду для здійснення моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому. Національний банк України встановлює наступні економічні нормативи, що є обов’язковими до виконання всіма банками: 1. Нормативи капіталу: мінімального розміру регулятивного капіталу – Н1 ; адекватності регулятивного капіталу – Н2; співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів – H3. 2. Нормативи ліквідності: миттєва ліквідність – Н4 ; поточна лік- відність – Н5 ; короткострокова ліквідність – Н6 . 3. Нормативи кредитного ризику: максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента – Н7 ; великих кредитних ризиків – Н8; максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру – Н9 ; максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам – Н10. 4. Нормативи інвестування: інвестування в цінні папери окремо за кожною установою – Н11 ; загальної суми інвестування – Н12 .
  15. 15. НОРМАТИВИ КАПІТАЛУ - норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2), норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ). Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1). Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 10 млн євро. Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається щороку окремим рішенням Правління Національного банку та встановлюється на відповідний період (рік) у розмірі, еквівалентному розміру нормативного значення, встановленого в євро. До розрахунку нормативного значення мінімального розміру регулятивного капіталу, що встановлюється в гривнях, береться біль ший за величиною курс євро, а саме: курс євро, встановлений Національним банком на початок періоду, що регулюється (на 1 січня кожного року); або курс євро, розрахований як середньоарифметична величина курсу євро за IV квартал звітного року. У разі зниження курсу євро на кінець періоду (року), що регулюється, нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу, що встановлюється Національним банком у гривнях, не підлягає зменшенню на наступний період.
  16. 16. Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її беруть на себе кредитори та вкладники банку. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів та вкладників банку. Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 10 %. Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити: протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 15 %; протягом наступних 12 місяців — не менше 12 %; надалі — не менше 10 %.
  17. 17. Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ) відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій. Норматив Н3 установлює мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів. До сукупних активів банку під час розрахунку нормативу НЗ включаються: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком; кошти в інших банках; кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання, фізичним особам; дебіторська заборгованість за операціями з банками та клієнтами; цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення; запаси матеріальних цінностей; інші активи банку; суми до з'ясування та транзитні рахунки; інвестиції в асоційовані та дочірні компанії; основні засоби. Під час розрахунку нормативу Н3 до сукупних активів не включається сума сформованих резервів за всіма активними операціями банку. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 9%.
  18. 18. НОРМАТИВИ ЛІКВІДНОСТІ – економічні нормативи, які встановлює Національний банк України з метою контролю за станом ліквідності банків: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов’язань банку. Він характеризує мінімальний обсяг високоліквідних активів, необхідний для забезпечення виконання поточних зобов’язань протягом одного операційного дня. Нормативне значення коефіцієнта Н4 повинно бути не менше 20%. Норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня. Цей норматив характеризує мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов’язань протягом одного календарного місяця. Нормативне значення коефіцієнта Н5 повинно бути не менше 40%. Норматив короткострокової ліквідності (Н6) визначається як співвідношення ліквідних активів до зобов’язань з кінцевим строком погашення до одного року. Він визначає мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов’язань протягом одного року. Нормативне значення коефіцієнта Н6 повинно бути не менше 60%.
  19. 19. НОРМАТИВИ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ – економічні нормативи, встановлені Національним банком України з метою зменшення банківських ризиків, та недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку. До них належать нормативи Н7, Н8, Н9, Н10. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань. Розмір кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента , до регулятивного капіталу банку. Значення нормативу Н7 складає не більше 25%. Норматив великих кредитних ризиків (Н8) встановлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів. Кредитний ризик, який прийняв банк на одного контрагента або групу пов’язаних контрагентів, вважають великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента (групи пов’язаних контрагентів) і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, становить 10% і більше регулятивного капіталу банку.
  20. 20. Н8 визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів, з врахуванням всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цих контрагентів, до регулятивного капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н8 не повинно перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) встановлюється з метою обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого або непрямого впливу на діяльність банку. Норматив Н9 розраховують як співвідношення суми всіх зобов’язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку. Нормативне значення коефіцієнта Н9 не повинно перевищувати 5%. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) встановлюється з метою обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Норматив Н10 розраховується як співвідношення сукупної заборгованості зобов’язань усіх інсайдерів перед банком і 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку. Нормативне значення коефіцієнта Н10 не повинно перевищувати 30%.
  21. 21. НОРМАТИВИ ІНВЕСТУВАННЯ – економічні нормативи, що встановлюються Національним банком України з метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, у т. ч. за прямими інвестиціями. До таких нормативів належать Н11 та Н12. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється з метою обмеження ризику, пов’язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи. Норматив інвестування Н11 визначається як співвідношення розміру коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до статутного капіталу банку. Нормативне значення показника Н11 не повинно перевищувати 15%. Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється з метою обмеження ризику, пов’язаного зі здійсненням банком інвестиційної діяльності. Норматив Н12 визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до статутного капіталу банку. Нормативне значення показника Н12 не повинно перевищувати 60%.
  22. 22. Дякую за увагу!

×