досвід

1. Формування пізнавальних інтересів
творчого розвитку та критичного і
креативного мислення на уроках фізики
Вступ
На зламі століть перед школою постає першочергове завдання: навчити
особистість жити – сформувати світогляд, виробити свою позицію у житті,
ставлення себе до інших, діяти відповідно до поставленого перед собою
завдання. Сьогодні освіта має вирішувати дві головні функції, готувати кадри
для суспільства і людину до життя у ньому. На сучасному етапі перетворень у
державі вчитель має реалізувати переважно демократичний стиль навчання
учнів, який ґрунтується на довірі та повазі, взаємодії, співпраці, умовах
партнерства, взаємному розумінні та конструктивному розв’язуванні
навчальних задач. Як зазначено в Конституції розвитку загальної середньої
освіти: «Освіта XXI століття – це освіта для людини. ЇЇ стрижень – розвивальна,
культурологічна домінантна, виховання відповідальної особистості, яка здатна
до самоосвіти, саморозвитку, вміє використовувати набуті, знання і вміння для
творчого розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну
інформацію, прагне змінити на краще своє життя, життя своєї країни».
У Державному стандарті базової і повної середньої освіти особливо увага
приділяється практичній і творчій складовим навчальної діяльності.
У державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає
роль уміння отримувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати
та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної й творчої діяльності. Зміст
фізичної компоненти створює передумову для забезпечення усвідомлення
учнями наукових фактів, ознайомлення з історією розвитку фізичної науки,
формування в учнів знання основних фізичних понять і законів, що дозволяють
пояснити природні явища й процеси, розвиток експериментальних умінь і
дослідницьких навичок, умінь застосовувати набуті знання для розв’язування
фізичних задач і пояснення фізичних явищ та процесів, формування наукового
3

2. світогляду й стилю мислення учнів, уявлення про фізичну картину світу,
розкриття ролі знання з фізики в житті людини та суспільного розвитку.
Національна доктрина розвитку освіти говорить, що «... мета державної
політики щодо розвитку освіти полягає в створенні умов для розвитку
особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України.
Основною метою навчання фізики є створення умов для самовизначення і
самореалізації особливості по відношенню до фізики як фундаментальної
природничої науки, що є основою науково-технічного прогресу та одним із
важливих компонентів загальнолюдської культури. Це забезпечує широку
можливості здійснення вчителям національно патріотичного виховання шляхом
ознайомлення учнів з історією розвитку та досягнення фізики і техніки в
Україні. Розвиток науки і техніки довів учителям і учням нові форми
комунікації, нові типи вирішення абстрактних і конкретних завдань, нові
технології навчання.
Модернізація освіти на сучасному етапі висуває серйозні проблеми
розвитку й удосконалення освіти від якості, глибини та обсягу знань, яким
оволодіває підростаюче покоління, значною мірою залежить прогрес нашого
суспільства.
У школі в учнів формуються основні інтелектуальні уміння,
розвиваються пізнавальні здібності, зміцнюються їх уміння й навички
самостійно засвоювати та осмислювати навчальний матеріал.
4

3. РОЗДІЛ I. ДОСВІД РОБОТИ
1. Формування пізнавальних інтересів і розвиток творчих здібностей учнів
у процесі навчання фізики
1) Формування пізнавальних інтересів
Для розвитку пізнавального інтересу учнів необхідно формувати бажання
самостійно оволодівати знаннями, розвивати стійкий інтерес до навчання. У
навчальному процесі багато рушійних сил ... Серед них найдієвіше – надія на
успіх. Навчальна діяльність має бути цікавою, приносити учням задоволення та
радість, підвищувати їх тонус, сприяти росту їх пізнавальних здібностей.
У всіх сферах діяльності людини необхідні не тільки глибокі знання, але
й уміння творчо використовувати їх у різних ситуаціях.
Кваліфікований учитель протягом життя змушений кілька разів
опанувати нову технологію. Це ж стосується інших спеціальностей. Ось чому
виникають якісно нові вимоги до фахівця – здатність швидко засвоювати
технічні новинки і нові технології. Тому важливо не тільки озброювати учнів
певною системою знань, але й навчити їх мислити та самостійно здобувати
знання. Це повною мірою стосується предмета фізики. Власне зміст програми з
фізики створює умови для розвитку творчого мислення.
Для творчої людини характерні високий рівень логічного мислення,
широта й гнучкість знань, розвинута фантазія, критичне і креативне мислення,
швидкість актуалізації потрібних знань, здатність до вираження інтуїтивних
суджень, розв’язування задач в умовах неповної детермінації. Критеріями
творчих здібностей людини швидкість і гнучкість думки, оригінальність,
допитливість, точність, сміливість.
Специфічним видом творчості є творчість у навчанні. Вивчаючи
навчальний предмет на основі отриманого матеріалу, аналізуючи його й
синтезуючи його в інших нестандартних формах, дитина отримує новий
результат, який доти лишався для неї невидимим. Це відбувається в активній
розумовій діяльності під час штучного чи природно створеної ситуації
5

4. напруження думок і почуттів. Таку ситуацію можна створити за допомогою
творчих завдань, принцип виконання яких не вказаний і, здебільшого, не
відомий учням достеменно. Вони можуть сформулювати його самостійно,
аналізуючи завдання на основі попереднього досвіду. При цьому в процесі
пізнання бере участь інтелектуальне мислення, в основі якого лежить
перебудова інформації, відхилення від зразків, що дозволяє створювати нові
ідеї знаходити нові підходи до розв’язування проблем чи переходити на новий
рівень її розуміння, нехтуючи тимчасово логічними протиріччями.
У практику викладання фізики я намагаюся впроваджувати новітні
освітні елементи, нетрадиційні прийоми й методи навчання, використовую нові
форми знань для активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Одним із засобів внести проблемність у процес пізнання, поставити учнів
у ситуацію активної мисленої пошукової діяльності є пошуково-дослідницькі
завдання випереджувального характеру. Йдеться мова про стислі за обсягом
конкретні домашні повідомлення, доповіді, презентації, демонстрації, досліди,
виконані учнями заздалегідь.
Так пошуково-дослідницька робота дасть змогу підвищити пізнавальну
активність учнів, їхній інтерес до процесу навчання, самостійність. Під час
виконання індивідуальних пошукових завдань учні вчаться виділяти головне,
важливе. Одним словом пошукова робота, як вид діяльності, розвиває у дітей
пізнавальний інтерес до фізики. Самостійне усвідомлення сприйняття
дійсності, критично-оцінювальне ставлення до неї формує міцні, глибокі
знання, науковий світогляд, що дуже важливо, забезпечує високий рівень
навченості учнів. Оскільки завдання можуть мати різний рівень складності, той
практикувати їх доцільно диференційовано, враховуючи ступінь розумових
зусиль. За таких завдання будуть неоднакові за складністю та обсягом, тому
надамо необхідну методику допомоги учням, пояснюю мету.
В основі впровадження пошуково-дослідницьких завдань
випереджувального характеру лежать пошукові й дослідницькі методи,
використання яких є необхідною умовою активізації пізнавальної діяльності
6

5. учнів та успішного їх навчання. На уроках фізики я працюю над проблемою:
«Формування пізнавальних інтересів, творчого розвитку та критичного і
креативного мислення на уроках фізики». Яким чином намагаюся розв’язати
проблему? Про це детально далі. Пізнавальна активність учнів важливий засіб
поліпшення навчання, бо вона стимулює розвиток творчої самостійності учнів,
а мене, як учителя спонукає до самоосвіти, бо є своєрідним показником моєї
педагогічної майстерності уміння організовувати пізнавальну активність.
Проблема пізнавальної діяльності – одна з кардинальних питань не тільки
дидактики, а й усього процесу виховання, тому що в ній міститься джерела
багатьох проблем: навчання учнів мисленню, розвитку пізнавальних інтересів,
формування самостійності, визначення розумових здібностей, прищеплення
умінь вчитися, а також надбання таких якостей, як спостережливість,
цілеспрямованість, відповідальність.
Яку мету я ставлю перед собою при роботі над проблемою. Головна мета
– поліпшення якості навчання.
Щоб активізувати пізнавальну діяльність в учнів, використовую різні
цікаві, якісні, розрахункові задачі, заохочую учнів до написання повідомлень,
доповідей, творів, казок, презентацій.
Наприклад вивчаючи явища фотоефекту в 11 класі я починаю з розповіді
про автомати, які контролюють вхід у метрополітен або використовуються з
метою дотримання безпеки під час роботи на великих пресах. Акцентую увагу
на тому, що це явище відіграє значну роль у телебаченні, на ньому засновано
відтворення звуку з кінострічки, робота сонячних батарей тощо. Учні також
готують невеликі доповіді про практичне застосування вивченого матеріалу.
Системно працюю над розвитком логічного мислення учнів, навчаю їх
аналізувати, систематизувати, класифікувати явища та порівнювати їх. Для
розвитку уміння синтезувати називаю явища (наприклад, живлення рослин та
горіння керосинової лампи), пропоную учням виявити, що їх об'єднує.
Ще одна форма роботи – це робота з таблицями. Так, у збірниках задач з
фізики розміщені таблиці фізичних величин. У побудові таких таблиць
7

6. дотримуюся певних принципів. Навчаю учнів користуватися таблицями,
аналізувати їх, а також пропоную самостійно складати деякі таблиці та схеми
(Додаток 1).
Суттєве значення в розвитку мислення має розгляд прикладів з історії
фізики, в яких показано, як дослідники порівнювали явища, розчленовуючи їх
на частини, а потім робили узагальнення. У розвитку мислення учнів велику
роль відіграє уміння робити висновки за аналогією. Встановлення аналогії між
різними фізичними явищами дозволяє учням на основі раніше здобутих знань з
меншими труднощами оволодіти новими поняттями.
Для формування мислення особливе значення має історичний підхід під
час вивчення фізики. Знайомлю учнів з історією розвитку фізики, розповідаю
про вчених. Використовую на уроках науково-популярні фільми про видатних
фактів, їх відкриття та дослідження.
Неабияку роль відіграє й використання задач практичної спрямованості.
Так, під час вивчення залежності опору провідника від температури можна
розглядати з розрахунку опору нитки лампи нестандартні уроки-ігри,
експериментальні завдання, домашні лабораторні роботи.
Широко використовую між предметні зв'язки. Уроки фізики пов'язую з
математикою, інформатикою, хімією, біологією, історією.
Розумова активність формується під час здобуття інформації та залежить
від ступеня зацікавленості. Незалежно яким методами буде проводитися
навчання, початковим завданням вчителя має бути збудження в учнів
дослідницького характеру. Важливу роль в цьому відіграють лабораторні та
практичні роботи.
Лабораторні та практичні роботи проводжу різного типу: демонстраційні,
короткочасні фронтальні, пошуково-конструкторські, пошуково-
дослідницьким, частину роботи даю учням для виконання в домашніх умовах.
Наприклад лабораторну роботу «Складання найпростішого оптичного
приладу» учні 7 класу виконують вдома, а потім у класі демонструють свої
8

7. моделі, порівнюють їх, обмінюються цікавою інформацією щодо
конструювання приладів. Деякі учні пропонують свої розробки.
Після виконання у 7 класі роботи «Утворення кольорової гами світла
шляхом накладання променів різного кольору» пропоную учням лише
конкурси; скласти своє «правило» для кращого запам'ятовування кольорів та
оригінального відтворення його на малюнку. Кращі роботи вивішую на стенді.
Під час проведення у 8 класі лабораторної роботи «Дослідження явища
дифузії в рідинах і газах» організовую роботу учнів у формі змагання між
групами.
Під час вивчення фізики постійно приділяю увагу зв’язку вивченого
матеріалу із заняттям. Часто розпочинаю пояснення нової теми з розповіді про
значення в техніці, науці, того явища, закони якого вивчатиму в тому випадку,
коли явище знайоме учням з повсякденного життя.
Професор С. Рубінштейн доходить такого висновку: «Система, в
основу якої було покладено пасивне сприйняття готових результатів,
копіювання заданих зразків, бездіяльна й механічна рецентивність, має бути
замінена системою, основа і мета якої – розвиток творчої самодіяльності».
Головна функція вчителя полягає саме в тому, щоб формувати знання
самостійно, скерувати їхню діяльність у потрібному напрямку на основі
відповідних планів, завдань, переконувати школярів у тому, що
найміцнішими знаннями є ті, які здобуті самостійно.
У процесі самостійної роботи розвивається увага, мислення і пам’ять,
виробляється уміння аналізувати, встановлювати причинно-наслідкові
зв’язки, систематизувати й узагальнювати, виділяти основне з прочитаного,
складати опорний конспект, робити висновки.
Для успішної організації самостійної пізнавальної діяльності учнів
потрібно враховувати ряд аспектів: рівень складності та обсяг матеріалу,
який вивчається, вікові та індивідуальні можливості школярів, наявність
навчального обладнанні дидактичних матеріалів тощо.
9

8. Слід використовувати різні види самостійних робіт (опрацювання
матеріалу підручника; розв’язування задач – якісних і розрахункових, за
зразком і творчого характеру; виконання лабораторних робіт; дослідницька і
конструкторська робота, систематизація матеріалу, робота з ілюстративним
матеріалом, робота з фізичним словником, використання таблиць, тощо) на
будь-яких етапах уроку, в позаурочний час.
2) Розвиток творчих здібностей учнів під час вивчення фізики
Ідея розвивального навчання знайшла відображення ще в працях багатьох
видатних педагогів минулих століть. У сучасному світі пошуки розв’язання
проблеми розвивального навчання продовжуються.
Важливими умовами розвитку творчих здібностей дітей вважаються:
1. ранній початок;
2. умови, що випереджають розвиток;
3. максимальне напруження сил;
4. свобода у виборі знань;
5. не виконувати за дитину того, що вона може зробити сама.
Розвивати творче мислення, тобто ті розумові здібності, що необхідні для
успішного навчання в школі, означає:
1. розвивати пам’ять;
2. образне мислення;
3. логічне мислення (уміння порівнювати, доводити, аналізувати,
узагальнювати);
4. творчі здібності, фантазію, уяву;
5. конструктивне мислення.
Творча особистість – це індивід, який володіє високим рівнем знань, має
потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є
життєвою потребою, а творчий стиль поведінки – найбільш характерний.
Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою
вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-
психологічні здібності людей, що відповідають вимогам творчої діяльності і є
10

9. умовою її успішного виховання. «Творчі здібності або «креативність» –
здібність дивуватись і пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних
ситуаціях, спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого
усвідомлення свого досвіду» – Е. Фром. Творчі здібності пов’язані зі
створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів
діяльності.
Ряд учених – психологів вважають, що у момент зачаття в нас уже
закладені всі механізми, завдяки яким ми житимемо. І механізм творчості
закладений теж. Він працює у тих людей, у яких він встиг сформуватися: може
знаходитись у «сплячому режимі» аж до старості, а потім прокидатися; може
почати діяти 13-річному віці; переходити у пасивний стан через втому і
перевтому.
Як виявити творчі здібності школярів?
Оскільки творчі здібності розвиваються в процесі діяльності то необхідно
розробляти й удосконалювати різні види творчих завдань. Тому при організації
уроку фізики на стані мотивації навчальної діяльності учнів можна
застосовувати різні засоби активізації пізнавальної діяльності, серед яких:
уривки з оповідань, казки, вірші, загадки. Як приклад при вивченні геми «Тиск»
пригадуємо з учнями казку Г. Андерсена «Принцеса на горошині», а потім
ставимо запитання: «Не зрозуміло, чи дійсно справжні принцеси такі чутливі?».
Щоб відповісти на це запитання, ми і будемо вивчати тему «Тиск твердих тіл».
При вивчені теми «Сили Архімеда» можна зачитати учням уривок зі спогадів
Марка Твена про відпочинок на Мертвому морі, а потім поставити запитання до
учнів: чому це так відбувається? Відповідь на це запитання ви зможете дати
після того як вивчите тему «Сила Архімеда». Можна запропонувати учням
самостійно сформулювати тему сьогоднішнього уроку після того, як вони
прослухають і відгадають загадку (Додаток 2).
Як зазначив Л. Виготський, у творчості стираються межі між
реалістичним мисленням та творчою уявою, тому на урок підбираю завдання на
11

10. розвиток уяви учнів. Наприклад: «Уявіть на хвилинку що сталося б у світі якби
зникла сила тертя, тяжіння, властивість тіл, яку ми називаємо енергією?...»
За схемою минуле – сучасне – майбутнє описати використання фізичного
пристрою та інше.
При розв’язувані якісних задач пропоную учням завдання типу:
1. Обґрунтувати з фізичної точки зору зміст народних прислів’їв,
приказок, скоромовок, як приклад приказки до теми «Тиск твердих тіл»: комар
тоненький носик має, але боляче кусає (площа дотику носика комара дуже
мала, тому тиск великий); голими руками їжака не візьмеш (площа дотику руки
до голок їжака дуже мала, тому тиск великий і можна наколотися);
2. Відгадати загадки і пояснити, яке значення вони мають до розділу
«Теплові явища»: в ночі спить на землі, а вранці тікає (роса – процес
випаровування); що то за гість, що сам себе їсть (свічка – процес плавлення);
надворі горою, а в хаті водою (сніг – кристалізація води при зниженні
температури до 0 о
С, плавлення снігу при підвищенні температури) та інші;
3. Самостійно підібрати до теми «Тиск», «Сила тертя»,
«Архімедова сила ...» прислів’я, приказки, скоромовки, загадки.
При розв’язуванні розрахункових задач пропоную такі варіанти:
1. Задачі з надлишковими даними або з неповними;
2. За даною умовою задачі сформулювати, що треба знайти;
3. До малюнка, схеми, уривка з казки, придумати умову задачі;
4. Задачі, які можна розв’язати декількома способами. (Який із них ви
вважаєте більш раціональним? Чому?)
Особливу увагу приділяю розвитку творчих здібностей учнів при
складанні домашнього завдання. Оскільки фізика – наука експериментальна, ю
обов’язково задаю учням домашні експериментальні дослідження, наприклад:
визначить середню швидкість, з якою ви йдете зі школи до дому, й оцініть
точність одержаного результату; вивчить залежність зміни температури рідини
від часу при її охолодженні; дослідити, крізь які речовини магніт притягує
невеличкі залізні предмети, а крізь які – ні ...
12

11. Також пропоную учням домашні експериментальні задачі, наприклад,
запропонувати спосіб та за його допомогою визначити висоту стовпа або
дерева, використовуючи тільки лінійку, довжиною 20-30 см.; перелічити які
вимірювальні предмети є вдома в учнів, замалювати їх, визначити ціну поділки
їхніх шкал, відповісти на запитання; з якою точністю можна проводити
вимірювання фізичних величин кожним із цих приладів? Учні проводять
домашні досліди, як приклад розрізають шматок мила, його зріз змочують
водою, струшують та сильно притискають до дна маленької фарфорової
тарілки. Після цього відповідають на запитання: чи можна, гримаючи мило,
підняти тарілку? Чому? Ще пропоную учням зібрати й описати колекцію,
наприклад тіл різної теплопровідності, тіл різної густини, тощо.
Заохочую учнів до написання віршів з використання фізичних явищі
понять, ілюстрованих оповідань; до розробки міні підручників за напрямками:
а) кросворди з фізики;
б) це цікаво;
в) фізичні поняття і закони.
Ще К. Ушинський казав: «Гра не є пустою забавкою, це зміст життя
дитини, її творча діяльність, потрібна для її розвитку. У грі дитина живе, і слід
цього життя глибше залишається в ній, ніж слід дійсного життя». Тому
проводжу уроки у формі подорожі, учнівських конференцій, інтелектуальних
ігор, між предметних зв’язків та інші».
Під час проведення тижня фізики організовую виставку під назвою
«Зроби сам» на якій представлю саморобні прилади і фізичне обладнання,
виготовлене учнями. Наприклад: учні 7-х класів виготовили терези,
динамометри, важелі, сполучені посудини, модель фонтана; учні 8-х класів –
моделі вантажопідйомника і вентилятора. Це дає змогу всім учням
ознайомлюватися з творчими досягненнями однокласників, переймати деякі
ідеї й підходи.
Можливість розвитку творчих здібностей учнів не вичерпуються
наведеними прийомами. Тому і надалі ця проблема залишається актуальною.
13

12. 2. Організація та проведення різних видів самостійної роботи на уроці
та в позаурочний час
За сучасних умов уже неможливо сподіватися на знання, що базується на
певній сумі фактів. Важливо прищеплювати вміння самостійно навчатися,
поповнювати свої знання, орієнтуватися в широкому й стрімкому потоці
інформації про розвиток науки й техніки.
Необхідно формувати в учнів уміння самостійно працювати з книгою,
розвивати бажання розширювати й збагачувати свій світогляд.
Звертаючись до наукової літератури учнів вельми часто проявляють
невміння знаходити в книгах найбільш істотне, зіставляти, класифікувати й
систематизувати матеріал. Роль підручника зростає, бо саме ним вони
найчастіше користуються при вивченні нового. Тільки він у поєднанні з
різноманітними методами і прийомами навчання допоможе систематизувати
отримані знання. Але підручник не в змозі забезпечити гарні знання
автоматично, тому що учень, просто кажучи, не має навичок самостійної
роботи з ним; не вміє швидко знайти потрібну інформацію про певну величину
або поняття, не бачить різниці між рисунком і графіком, звертає увагу на
виділені рядки в тексті підручника та намагається бездумно «зазубрювати» їх.
Такий спосіб використання підручника не дає ґрунтовних і повних знань
із будь-якого питання, а сприяє тому, що вивчений матеріал швидко
забувається, тож виникає проблема пошуку вивченого як нового. Слід
наголосити, що конспектування відіграє важливу роль у розвитку самостійної
пізнавальної творчості учня, бо вчить його мислити, перевірити свої знання,
формує прагнення осмислювати факти, явища та закономірності, отже
інформація краще відкладається в пам’яті.
Плануючи роботу учнів із підручником, важливо враховувати таке:
1. Самостійна робота з книгою передбачає загальні цілі навчання,
виховання й розвитку: усвідомлення теоретичного матеріалу, розвиток
пізнавальної діяльності, формування практичних умінь і навичок;
14

13. 2. Для розвитку зацікавленості роботою з підручником необхідно
застосовувати різноманітні методичні прийоми, здійснювати індивідуальний
підхід.
3. Як відомо, підручник складається з тексту, таблиць, ілюстративного
матеріалу, питань і завдань, інструкцій до лабораторних робіт, відомостей
довідкового характеру. Усі ці компоненти учні можуть використати на будь-
якому етапі навчання (вивчення нового, повторення, закріплення, тощо), що
дозволяє учителеві надзвичайно урізноманітнити прийоми і методи роботи з
класом, індивідуалізувати процес навчання, розвивати логічне мислення,
корисні практичні навички школярів.
Як же доцільно це зробити?
1) Складання плану розповіді
На перших етапах вивчення курсу фізики в 7 класі план викладу слід
створювати безпосередньо на уроці разом з учнями й записувати його в
зошитах. Це необхідне для вироблення й закріплення відповідних навичок:
а) уважного читання тексту; б) обмірковування його змісту, поділу
самостійні частини; в) формування висновків із прочитаного.
На наступному уроці опитування учнів доцільно проводити за пунктами
плану. Для вирішення цієї проблеми пропоную учням попрактикуватися вдома:
користуючись підручником, дати коротку, але ґрунтовну усну відповідь на
кожне питання плану. Поступово складність завдання зі створення плану
переноситься на домашню роботу учнів. Спочатку підготовлені ними вдома
плани зачитуються на уроці, обговорюються й із них обираються кращі. Надалі,
коли в школярів виробляються навички такої роботи, можна перевіряти плани
лише під час перевірки зошитів.
Викликаючи учнів в ході опитування, пропоную розповісти матеріал
заданого додому параграфа за пунктами записаного в зошиті плану,
враховуючи при оцінюванні й якість цього плану. Усе це привчає школярів до
уважного читання тексту підручника, знаходження логічних зв’язків між
15

14. окремими абзацами книги, не дозволяє несвідомо використовувати текст, до
чого вельми схильні учні 7-го класу.
2) Розв’язування якісних завдань
У практиці викладання фізики на уроках і під час домашньої роботи
розв’язування якісних завдань (задачі, запитання) посідає значне місце,
оскільки розвиває самостійність мислення учнів. Для підвищення ефективності
розв’язування якісних задач можна використовувати такий прийом: після
прочитання й аналізу умови задачі учень самостійно готує відповідь і записує в
зошит не тільки її, а й той матеріал із параграфа підручника, який підтверджує
правильність (додаток додається).
3) Робота з ілюстративним матеріалом
Ця робота різноманітна, можна проводитися як безпосередньо на уроці,
так і під час виконання домашніх завдань, як у ході пояснення нового
матеріалу, так і в процесі контролю якості його засвоєння. Методика роботи з
ілюстративним матеріалом у багатьох викладках включає два етапи.
На першому створюється уявлення про зображення на ілюстраціях,
здійснюється запам’ятовування, на другому діяльність учнів спрямована на
засвоєння зв’язків між поняттями, використання знань у подібній і новій
ситуаціях.
4) Робота зі словником
Робота ця цікава і корисна, оскільки дозволяє попередити помилки у
поясненні термінів, виявити прогалини в знаннях учнів.
На уроках фізики розпочинаю роботу зі словником буквально з першого
уроку в 7-му класі. Учні заводять спеціальний зошит – «Фізичний словничок».
У процесі пояснення матеріалу я записую на дошці, а учні у «словнику» назви
фізичних термінів, уведених на уроці, прізвища учених, назви фізичних
приладів, тощо.
16

15. Під час виконання домашніх завдань учням пропонується систематично
виписувати в словник усі незрозумілі слова, які зустрічаються в тексті.
Робота зі словником сприяє виробленню в школярів навичок правильного
орфографічного написання фізичних термінів й уважного читання тексту.
5) Використання таблиць
У процесі роботи з таблицями важливо систематично фіксувати увагу
учнів на одиницях, в яких наведені табличні дані.
Це можна зробити, якомога частіше задаючи питання: «Що це означає?»
Так у ході розгляду таблиці «Теплота згоряння палива» учні називають
числові значення для вказаних у цій таблиці видів палива.
Ще одна цікава форма роботи з таблицями підручника: пропоную
порівняти характеристики речовин, що перебувають у різних агрегатних станах
і пояснити відмінності між ними на основі молекулярних уявлень.
3. Групова форма самостійної роботи учнів
У своїй практиці я застосовую колективні, групові й індивідуальні форми
роботи, дотримуючись таких принципів:
• облік можливостей, бажань та інтересів кожного учня;
• спонукання школярів сприймати навколишній світ як джерело
інформації;
• актуалізація здобутих раніше знань у процесі самостійного пошуку;
• спільне обговорення результатів пошуку, проведення дискусій;
• поступове ускладнення пошукової діяльності;
• заохочення вільного викладу матеріалу, варіативних формулювань;
• допомога школярам самоосвіті.
Психологічну підготовку учнів до самостійної роботи починаю з перших
уроків, передусім під час перевірки знань з цією метою спеціально створюю
«ситуацію успіху» пропонуючи так звані «здвоєні питання», одне з яких
17

16. простіше й під виводить учня до відповіді на друге, складніше. Наприклад: «У
чому полягає фізичний зміст конвекції?» Чому рідини й гази зазвичай
нагрівають ізнизу?»
Групи учнів за інтересами формують з початку навчального року; з часом
їхні склад дещо змінюється, оскільки в деяких учнів можуть виникнути інші
захоплення. Кожній групі даю пошукові завдання, у процесі виконання яких
учні, по суті, готуються до уроку з тієї чи іншої теми. На таких уроках
пояснення нового матеріалу проводиться методом бесіди, у ході якої школярі й
роблять повідомлення. Від кожної групи виступає один учень, інші
доповнюють його розповідь. Корисний і такий вид групової роботи, коли учні
входять у різні групи за інтересами, об’єднуються в так звані комбіновані групи
для підготовки матеріалу до уроку, який вони вивчають самостійно.
Зрозуміло, зміст теми цього уроку має бути нескладним і таким, що в
основному базується на наявних у школярів знаннях.
У процесі підготовки аналогічного уроку з іншої теми створюється нова
комбінована група. Бажано, щоб протягом навчального року кожен школяр
побував у складі такої групи й брав участь в її роботі.
Такий вид групової діяльності виховує почуття обов’язку й
відповідальності, формує дружні взаємини між учнями. Різновидом цієї роботи
можна вважати підготовку й проведення уроку за матеріалом, вивченим учнями
самостійно удома (Додаток 3).
Внаслідок такої діяльності виробляється уміння формувати завдання,
планувати хід його виконання, проводиться аналіз з результатів розвивається
спостережливість, тощо.
Ще стародавні мислителі обґрунтували важливість добровільного,
активного і самостійного оволодіння знаннями. Самостійність мислення
спонукає до самоаналізу самоосвіти, самопізнання, саморозвитку, що
приводить у кінцевому результаті до розвитку особистості, здатність приймати
рішення. Сьогодні основною проблемою навчально-виховного процесу є
підготовка випускників, здатних до творчого самостійного розв’язання
18

17. нестандартних завдань, ситуацій, зумовлених динамічністю завдань розвитку
нинішнього суспільства. Тому самостійно пізнавальна діяльність людини, учня
зокрема, набуває все більшого значення, бо без неї неможливо досягти, як
особистої мети, так і суспільно-обумовленої.
4. Ситуація успіху на уроці
Формування умінь і навичок у старшокласників є об’єктивно
необхідною умовою їхнього подальшого успішного входження у самостійне
життя і діяльність.
Я звернула увагу на те, що однією з педагогічних умов успішного
формування навичок є емоційна забарвленість навчального процесу.
Створення ситуації успіху, коли учень переживає радість від досягнутого
результату в ході самостійного пошуку. Емоційне ставлення до знань і
способів діяльності сприяє швидкості і міцності їхнього засвоєння. Для
полегшення й стимулювання процесу навчання я намагаюся створити в класі -
позитивне та інтелектуальне оточення. Після засвоєння учнями
сформульованої проблеми в класі повинна бути невимушена вільна
атмосфера, використовуватися стимулюючі методи заохочення (настанова,
порада, похвала). Учень повинен відчувати емоційний настрій класу і
приймати його, бути для учнів джерелом різноманітного досвіду, до якого
можна звернутися за порадою.
Мотивом пізнавальної діяльності є інтерес. Інтерес – це бажання
ближче ознайомитися з предметом, глибше проникнути в нього. Він
проявляється в увазі і охоплює всі процеси – сприйняття, пам'яті, мислення,
активізує діяльність особистості. Інтерес є передумовою навчання і його
результатом ефективного навчання і метою педагогічної роботи. При
відсутності емоційної привабливості уроку буде усвідомлення тільки
обов’язків, але не буде інтересу.
Інтерес до знань зростає залежно від виявлення ними зусиль і успіхів у
цій діяльності.
19

18. Розвиваючи пізнавальну активність, ми сприяємо розвитку
самостійності, прагнемо визначити проблему і знайти шлях їх розв'язання,
вмінню застосовувати старі знання у нових умовах.
5. Прийоми та методи активізації пізнавальної діяльності
В усі часи урок був основною формою навчання учнів. В основному є
п’ять традиційних його видів:
1. Урок засвоєння знань.
2. Закріплення знань, умінь, навичок.
3. Формування умінь та навичок.
4. Урок систематизації і узагальнення знань.
За останній час погляди на урок і вимоги до нього дещо змінилися. У
старших класах великою популярністю користується лекційно-практична
форма навчання. Я вважаю, що у 9 – 11 класах багато тем доцільно давати
блочним блоком. Блок складається з таких уроків:
1) лекція, на якій йде подача нового матеріалу;
2) урок розв’язання опорних вправ;
3) розв’язання творчих нестандартних завдань;
4) семінар або конференція, на яких учні виступають з доповідями,
рефератами, розв’язують вправи підвищеного рівня.
Наступний урок передбачає різноманітні форми самостійної роботи
(групової, індивідуальної і т.д.). До блоку входять контрольні й залікові уроки.
Уроки-лекції, семінари, практикуми краще проводити спареними.
А який же урок я мала сьогодні?
В практику своєї роботи я ввела нестандартні уроки: уроки бенефіси,
уроки-презентації, урок-конференція, рольові ігри, лекції, семінари,
практикуми, тощо. Такі уроки виправдовують себе. На них я є не лише
об'єктом, який навчає, а й співробітником дітей, співучасником пошуку, гри,
творчої роботи. Такі уроки зацікавлюють учнів, захоплюють незвичністю,
сприяють більш напруженому темпу та закріплення матеріалу.
20

19. Але яким не був сучасний урок, потрібно, щоб виконувалися основні
вимоги: творче виконання програмно-методичних завдань уроку, грамотне
визначення типу уроку, його змісту в темі, бачення особливостей кожного
уроку, врахування розумових здібностей різних груп учнів, індивідуальна
диференційована робота.
Вся система уроків повинна бути особистісно-орієнтованою, сприяти
науково-пізнавальній діяльності учнів, підвищенню якості знань.
Зразок нестандартного уроку, який передбачає розвиток і саморозвиток
учнів, готує їх до практичної діяльності (Додаток 4).
Необхідно поступово вести учнів від простого зацікавлення до активної
творчої пізнавальної діяльності. ЇЇ можна здійснити в процесі індивідуального
підходу до кожного учня та синтезі традиційних і нетрадиційних
організаційних форм, методів в навчанні й контролю. На уроках фізики не
можуть бути ситуації, в яких учень повинен захищати свою думку, наводити на
її захист аргументи, докази, користуватися здобутими знаннями, ставити
запитання товаришам, з’ясовувати незрозуміле, поглиблювати процес пізнання,
рецензувати відповіді однокласників, творчі роботи, вносити корективи.
Принцип активності – основний процес навчання.
Активізація пізнавальної діяльності учнів здійснюється не тільки
внаслідок упровадження нових форм і методів активного навчання, таких як
педагогічні і ситуаційні ігри, групова та індивідуальна робота вчителя з учнями,
а й шляхом удосконалення традиційних форм і методів.
6. Активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою
ситуативних завдань
Одним із способів підвищення ефективності занять з фізики є
використання ситуативних завдань, що сприяють розвиткові самостійності й
активності учнів у здобуванні знань.
Результативність навчання підвищується за умови застосування завдань,
що зацікавлюють учнів, показують практичне значення вивченого матеріалу.
21

20. Творчий підхід у навчанні передбачає розвиток пізнавальних
можливостей учнів, формування їхньої активності, використання ситуативних
завдань спрямоване не тільки на одержування учнями певної суми знань, а й на
їхній загальний розумовий розвиток створення й розв'язання таких завдань на
уроці сприяє кращому запам'ятовуванню вивченого, активізує пізнавальну
діяльність учня, виробляє навички самоосвіти.
Ці завдання розвивають в учнів уміння співвідносити зміст і форму своїх
висловлювань, дисциплінують мислення, формують уміння вибирати головне.
Ситуативні завдання покликанні активізувати процес пізнання через
моделювання ситуації. Пізнавальна діяльність потребує створення умов, за яких
реалізується пізнавальна самостійність та активність учнів. Інтелектуальна,
вольова й емоційна сторони пізнавального інтересу становлять єдине ціле.
Активна вольова діяльність можлива тоді, коли процес навчання викликає в
учня позитивне ставлення до засвоєного матеріалу, спонукає його до
різноманітної пізнавальної діяльності, вольового напруження. З огляду на це я
застосовую ті форми і види діяльності, які підвищують продуктивність праці, а
отже ефективність навчання.
Основні види ситуативних завдань такі:
1. Дати відповідь на питання до програмового матеріалу.
2. Вибрати із запропонованих варіантів правильний розв’язок.
3. Самостійно сформулювати проблему (питання) на основі вивченого
матеріалу.
7. Розвиток критичного мислення
На перший план виходить завдання розвитку критичності мислення.
Зараз необхідно не тільки оволодіти інформацією, а й критично її оцінити,
осмислити, застосувати. Відштовхуючись від нової інформації, учні повинні
вміти розглядати нові ідеї вдумливо, критично, з різних точок зору, робити
висновки щодо точності й цінності інформації.
Навчати дітей так, щоб у них розвивалося критичне мислення, важче, ніж
просто повідомляти їм окремі факти і закономірності. Наприклад, для розвитку
22

21. вміння обґрунтовувати свої висновки й рішення я маю зацікавити учнів
незвичайними завданнями та матеріалами.
Протягом останніх 10 років в американських школах намагаються вчити
дітей вчитися та критично мислити; індивідуалізувати навчання, враховуючи
рівень дитини і властивий їй стиль навчання; створюючи умови для
самостійного, само регульованого – у плані рівня та темпів – навчання. За
гарної організації навчання в таких групах дітей переймаються духом
співробітництва, а не суперництва у роботі.
Ґрунтуючись на всьому сказаному вище, можу сміливо сказати, що
проблема розвитку критичного мислення дуже актуальна сьогодні, а також буде
актуальною й «завтра», оскільки технології не стоять на місці і кожен новий
день несе нам незліченну кількість нової інформації.
1) Необхідність розвитку критичного мислення
Обсяг знань, який людина може засвоїти в період шкільної освіти,
природно обмежений як абсолютно, так і в ще більшому ступені.
На першому плані виходять завдання інтелектуального розвитку, і перш
за все таких його компонентів, як інтелектуальна сприйнятливість, тобто
здатність до засвоєння інформації, та інтелектуальна рухливість, гнучкість
мислення, що є в сучасному суспільстві істотною умовою безболісної адаптації
людини до мінливих життєвих обставин.
Оскільки суспільство все більше стає на шлях переходу до ринкової
економіки й демократичного суспільства, перед педагогами постає запитання і
«Як найкраще підготувати учнів до демократичного й економічного
продуктивного життя?»
Для учнів же центральним завданням є навчитися ефективно знаходити
знання та критично мислити. Вони повинні вміти сприймати нову інформацію ,
ретельно й критично її досліджувати, а також уміти врівноважувати у свої
свідомості різні точки зору, уміти піддавати ідею м’якому скепсису, перевіряти
окремі ідеї та можливість їх використання.
23

22. Окрім того, науковці вважають, що понад 25 % таких видів діяльності, які
будуть затребувані в XXI ст. сьогодні ще не існують, а ті які зараз є, суттєво
зміняться. Тому людям потрібні абсолютно нові знання та навички.
Першопричиною цих проблем став інформаційний, технологічні вибухи у сфері
інформаційного забезпечення, які спровокували екстраординарне виробництво
інформації.
Усе сказане приводить до думки, що за період навчання в школі вже
неможливо буде передати дітям ту кількість знань, яка знадобиться їм протягом
усього життя. Конкретна інформація, яку ми можемо дати нашим дітям,
становить лише невелику частину будь-якої області знань. Давно помічено, що
в процесі навчання, як правило школярі лише «вбирають» нову інформацію,
тоді як форми їхньої активності відзначаються монотонністю, а джерела
навчання не дуже різноманітні. І якщо дитина залишається пасивною на уроці
день у день, щотижня, то розвиток її пізнавальних здібностей обмежується
лише простим відтворенням змісту предмета. Як правило, і вчитель частіше
ставить стереотипні запитання, спрямовані на відтворення матеріалу уроку. На
те, щоб учні могли висловлювати свою думку, не залишається часу.
У результаті велика частина школярів часто не розуміє, того, що чує, про
що читає та навіть того, що їм кажуть. Від учнів очікують лише вміння
«перетворювати», запам’ятовувати інформацію; вони зараз не розвивають
активне, зацікавлене, критичне ставлення до реальності, - тому мотивація до
навчання відсутня. Тому треба зміцнювати формат роботи радикальним чином
– переглянути спосіб ведення уроків. Так чи інакше, але спілкування на
традиційному уроці мало сприяє пробудженню мотивації учнів. Безумовно, цей
процес повинен бути комплексним, тобто поширюватися на всі навчальні
предмети, включаючи фізику, яка робить значний внесок у розумовий розвиток
людини.
У процесі навчання в арсеналі прийомів і методів людського мислення
природним чином традиційно включаються індукція і дедукція, узагальнення і
24

23. конкретизація, аналіз і синтез, класифікація й систематизація, абстрагування,
аналогія.
Об’єкти фізичних умовиводів і правила їх конструювання розкривають
механізм логічних побудов, виробляють уміння формулювати, обґрунтовувати
й доводити судження, тим самим розвивати мислення. Фізика володіє
величезними можливостями для розумового розвитку учнів завдяки всій своїй
системі, винятковій якості й точності понять, висновків і формулювань.
Фізика – це велика країна, кордони якої відкриті для будь-якого, хто по-
справжньому полюбляє думати. Вона відображає в людській свідомості
захопливу гармонію природи. Варто відзначити, що не можна оволодіти
фізичною наукою шляхом лише заучування, зубріння. Вона вимагає
зосередження, стриманості й терпіння. Необхідно повірити в те, що виховання
розуму, культури мислення учнів, незважаючи на складність цього, здавалося б
непрямого шляху, забезпечує більш високі результати в навчанні фізики.
Фізика здавна перебуває в тісному взаємозв’язку з математикою, тому під
час розв’язання фізичних задач необхідно володіти математичним стилем
мислення.
Під математичним стилем мислення розуміють цілий комплекс умінь:
класифікувати об’єкти, відкривати закономірності, встановлювати зв’язки між
різнорідними на перший погляд явищами, ухвалювати рішення. Такий стиль
мислення приділяє увагу й поведінці людини, дозволяючи їй розпочинати
вирішувати проблеми, не чекаючи сторонньої допомоги, аргументувати свою
думку, критично оцінювати себе й інших.
Навчання фізики сприяє становленню та розвитку моральних рис
особистості – наполегливості й цілеспрямованості, пізнавальної активності й
самостійності, критичного мислення.
Одне з відповідальних завдань навчання фізики полягає в тому, що б
розвивати критичне мислення школярів, яке тісно пов’язане з математичним;
удосконалювати вміння мислити, робити висновки, тобто формувати розумову
культуру, що характеризується певним рівнем розвитку мислення, оволодінням
25

24. узагальненими прийомами міркувань, прагненням здобувати знання й умінням
застосовувати їх у незнайомих ситуаціях. Щоб кожен учень зрозумів, що
математичний стиль мислення не є привілеєм тільки академічної еліти.
Фізика, поряд з іншими шкільними предметами, розв’язує завдання
всебічного гармонійного розвитку й формування особистості. Здобуті за
навчання фізики знання, вміння й навички, досягнутий розумовий розвиток
повинні допомогти випускникам школи в їхній адаптації до швидко мінливих
умов життя. Усе це обумовлює необхідність вирішення завдання розвитку
критичного мислення на сучасному етапі.
Що ж таке критичне мислення?
Критичне мислення – це використання когнітивних технік або стратегій,
які збільшують імовірність отримання бажаного кінцевого результату. Це
визначення характеризує мислення як щось, що відзначається контролем,
обґрунтованістю й цілеспрямованістю, – такий тип мислення, до якого
вдаються під час вирішення завдань формулювання висновків, імовірнісної
оцінки та прийняття рішень.
Слово «критичний» припускає оцінний компонент. Але оцінка може й
повинна бути конструктивним вираженням, позитивного, негативного
ставлення.
Коли ми мислимо критично, то оцінюємо результати своїх розумових
процесів – наскільки правильно ухвалене рішення або наскільки вдало ми
впоралися з поставленим завданням.
Критичне мислення також містить оцінку самого розумового процесу –
ходу міркувань, які привели до наших висновків, або тих чинників, які ми
врахували під час ухвалення рішення.
Критичне мислення іноді також називають направленим, оскільки воно
націлене на отримання бажаного результату. Це ретельно обдумано, зважене
рішення щодо якогось судження: чи повинні ми прийняти, відкинути або
викласти його, і ступінь упевненості, з якого ми це робимо.
26

25. Надзвичайно важливо те, що критичне мислення означає негативність
суджень і критику, як може здатися на перший погляд, а розумовий розгляд
різноманітності підходів і філософії для того, щоб виносити обґрунтовані
судження й рішення «критичне» в цьому контексті означає «аналітичне». Це
здатність аналізувати інформацію з позиції логіки й особистісно-
психологічного підходу з тим, щоб застосовувати отримані результати як до
стандартних, так і нестандартних ситуацій, питань і проблем.
Критичне мислення – це здатність ставити нові, повні сенсу запитання,
виробити різноманітні висновки, підкріплювані аргументами, приймати
незалежні продумані рішення.
Дітям необхідно розвивати шість видів розумової діяльності, потрібних
для того, щоб навчитися критично мислити:
1. Завдання: відновлення в пам’яті фактів, уявлень, понять.
2. Відтворення: проходження зразку чи алгоритму.
3. Обґрунтування: підвищення окремого випадку під загальний принцип
чи поняття.
4. Реорганізація: перетворення вихідних умов задачі на нову проблемну
ситуацію, яка дозволить знайти оригінальний розвиток.
5. Співвіднесення: пов’язування знову набутих знань із засвоєним раніше
або особистим досвідом.
6. Рефлексія: дослідження самої думки й причин її появи.
Існує безліч прийомів і способів для формування критичного мислення,
усі вони залежать від фантазії і творчого підходу педагога. Формувати
критичне мислення можна як цілеспрямовано так і протягом кожного уроку.
Прикладом у цьому випадку може слугувати те, що я цілеспрямовано
роблю помилки в записах на дошці, про що учні заздалегідь поінформовані.
Зокрема, стосовно фізики способами формування критичного мислення можуть
бути фізичні задачі-помилки, фізичні твори, що містять помилки, різні слайди-
шоу й демонстрації. Наявні способи настільки ж багатогранні, наскільки
багатогранна наука фізика.
27

26. Важливо:
 Надавати дітям час і можливість для набуття досвіду критичного
мислення.
 Давати учням можливість розмірковувати.
 Приймати різні думки та ідеї.
 Сприяти активності учнів у навчальному процесі.
 Переконати учнів у тому, що вони не ризикують бути висміяними.
 Важливо виражати віру в те, що кожен учень здатен на критичні
судження.
 Необхідно цінувати прояви критичного мислення.
При цьому учні мають:
 розвивати в собі впевненість і розуміння цінності своїх думок та ідей;
 брати активну участь у навчальному процесі;
 з повагою вислуховувати різні думки;
 бути готовим як формулювати свої судження, так і втримуватися від
них.
2) Технологія розвитку критичного мислення
Етапи уроку
1. Виклик
Індивідуально (парно); групова робота; мозкова атака; прогнозування
змісту; проблемні запитання.
2. Осмислення
Учень навчається відстежувати своє розуміння й не ігнорувати пробіли, а
записувати у вигляді запитань те, що не зрозуміло, для з’ясування в
майбутньому.
3. Рефлексія
Учні міркують над тим, що вони дізналися на уроці, закріплюючи нові
знання, активно перебудовують свої уявлення для того, щоб включати в них
нові поняття. Остання стадія рефлексії має на увазі саме творче застосування
28

27. отриманих знань, навичок, умінь. Таким чином реалізуються ще один критерій
ефективності інноваційного процесу: ми формуємо особистість, здатну до
безперервного навчання, самоосвіти.
Технологія дає учневі:
– підвищення ефективності сприйняття інформації;
– підвищення інтересу як до досліджуваного матеріалу, так і до самого
процесу навчання;
– уміння критично мислити;
– уміння відповідально ставитися до власної освіти;
– уміння працювати разом з іншими;
– бажання та вміння стати людиною, яка навчається протягом усього
життя.
Технологія дає вчителю:
– уміння створювати в класі атмосферу відкритості й відповідальної
співпраці;
– можливість використовувати модель навчання й систему ефективних
методик, які сприяють розвитку критичного мислення і самостійності в процесі
навчання;
– можливість стати практиком, який уміє грамотно аналізувати свою
діяльність;
– змогу стати джерелом цінної професійної інформації для інших
учителів.
Пам’ятка на кожен урок:
1. Нічого не повідомляти в готовому вигляді, нове учень відкриває під
час систематичного виконання вправ.
2. Почитати завдання в загальному формулюванні, це допоможе:
а) побачити на що здатний учень у цій діяльності;
б) створити ситуацію допомоги слабшим учням за рахунок сильних;
в) сформулювати завдання більш конкретно.
3. Витримати паузу після постановки завдання.
29

28. 4. Не поспішати з оцінкою відповіді, щоб не переривати учня.
5. Не залишати без обговорення жодної відповіді, навіть неправильної.
6. Привчати дітей до обговорення своєї відповіді без нагадування.
7. Привчати учнів слухати відповіді одне одного.
8. Привчати дітей самостійно сприймати завдання на слух, без
додаткового пояснення, на які моменти потрібно звернути увагу.
9. Практикувати правильне виразне читання на будь-якому уроці.
10. Продумувати варіанти відповіді учнів.
3) Прийоми технології розвитку критичного мислення,
використовувані на уроках фізики
1) Прийоми стадії виклику
1. Правильні й неправильні твердження
(«Чи вірите ви»?) Ключові слова.
2. Виділення смислових одиниць тексту і графічне оформлення в певному
порядку.
3. Інсерт (під час читання тексту необхідно робити на полях позначки), а
після прочитання заповнити таблицю, де позначки стануть заголовком граф
таблиці. У таблицю коротко вносять відомості з тексту.
4. Ефективна лекція (матеріал лекції ділиться на смислові одиниці,
передача кожної з них будується в технологічному циклі «виклик – осмислення
– рефлексія».
5. «Товсті» й «тонкі» запитання
Таблиця «товстих» і «тонких» запитань може бути використана під час
будь-якої з трьох фаз уроку: на стадії виклику це запитання до вивчення теми,
на стадії осмислення – спосіб активної фікції запитань у ході читання,
слухання, за міркування-демонстрація розуміння пройденого.
6. Таблиця
Існує кілька табличних форм – це зведена таблиця, таблиця синтез,
таблиця «Що? Де? Чому?».
30

29. 7. Читання із зупинками
Робота з текстами параграфів, особливості художніх текстів і можливості
роботи з ними.
8. Робота в групах
Учень засвоює швидко та якісно лише те, що одразу ж застосовує на
практиці або передає іншим. Метою прийому «Зигзаг» є вивчення та
систематизація великого за обсягом матеріалу, для текстів меншого обсягу
застосовую прийом «Зигзаг-2»; проводжу гру «Як ви думаємо? з картками для
групи з 4 – 6 осіб.
9. Дискусії
Ця технологія, яка виробляє в учнів досвід спільної діяльності. Якщо
дискусія «Спільний пошук» зачіпає один з аспектів тексту, то «Перехресна
дискусія» дозволяє побачити текст у цілому, його ідею, проблеми.
2) Прийоми проведення рефлексії
1. Усна форма
«Дворядний круглий стіл» має своєю метою обмін думками щодо
найбільш актуальної проблеми для учасників.
2. Стратегія «Fishbone»
Модель постановки й розв’язання проблеми, дозволяє описати й
спробувати вирішити ціле коло проблем (поле проблем).
3. Стратегія «РАФТ»
Соціоігрове завдання: Р(оль) А(удиторія) Ф(орма) Т(ема).
8. Розвиток креативності учнів
1) Креативні здібності
Під креативними здібностями будемо розуміти комплексні можливості
учня у виконанні дій та діяльності, що направлена на утворення нових освітніх
продуктів (за означенням А.В. Хуторського) [18, 13].
31

30. Проблема визначення компонентів, що утворюють креативні здібності
учнів, зараз недорозроблена, але для визначення рівня креативності Дж Гілфорд
виокремив такі інтелектуальні особливості:
– гнучкість думки – здатність перемикатися з однієї думки на другу;
– швидкість думки – кількість ідей, що виникає за одиницю часу;
– оригінальність – здатність генерувати ідеї, що відрізняються від
загальноприйнятих;
– допитливість – чутливість до проблем довкілля;
– фантастичність – здатність генерувати ідею, відірвану від реальності;
– ірреальність – логічна незалежність реакції.
– здатність до розробки гіпотези;
– здатність до аналізу й синтезу;
– здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі;
Е.П. Торенс вирізнив чотири основні параметри, що характеризують
креативність: легкість (швидкість виконання завдань), гнучкість (число
перемикань з одного об’єкта на інший), оригінальність (мінімальна частота
відповідності поданого об’єкта однорідній групі), точність у виконанні завдань.
Важливе й питання творчого мислення людини. Для виявлення
механізмів творчої діяльності потрібно розкрити сутність та природу творчого
мислення. Існує кілька підходів до визначення творчого мислення. Мені в
педагогічній діяльності імпонує таке визначення: «Творче мислення – це такий
процес під час якого створюють об’єктивно нове, проявляючи свою
індивідуальність».
«Креативність» означає творчі здібності людини, які можуть проявитися
в мислення, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, це здатність
породжувати велику кількість різноманітних ідей у нерегламентованих умовах
діяльності. У вузькому значенні креативність – це дивергентне мислення, тобто
різноспрямованість, варіативність пошуку розв’язку ситуації.
32

31. У широкому сенсі креативність – це творчі та інтелектуальні здібності,
здатність привносити щось нове, породжувати нові ідеї або проблеми,
формулювати гіпотези, здатність відмовлятися від стереотипних розв’язків.
Творче мислення виникає в процесі виконання й пов’язане зі створенням
продукту, який і є творчим результатом. Виділяючи ознаки творчого акту, усі
дослідники підкреслюють його не контрольованість розумом, інтуїтивність,
змінність стану свідомості, спонтанність. Таким чином, головна особливість
творчого мислення пов’язана зі специфікою перебігу процесу в психіці як
системі, що породжує активність індивіда. Якщо ж оцінювати продукт як
творчий, то соціальні критерії, які його описують, - це новизна, оригінальність,
осмисленість, значущість.
І.Я. Лернер вважав, що основу творчого мислення становлять такі риси:
– самостійне перенесення знань та вмінь у нову ситуацію;
– уміння бачити нові проблеми в стандартних ситуаціях;
– бачення нової функції знайомого об’єкта;
– швидке охоплення частин або елементів об’єкта;
– уміння шукати й віднаходити альтернативне розуміння;
– уміння комбінувати;
– уміння створювати оригінальний спосіб розв’язування за інших відомих.
2) Діагностика креативності
Незважаючи на різні трактування в науковій літературі компонентів
креативних здібностей, багато науковці відзначають, що для розвитку творчого
мислення необхідний розвиток уміння розв’язувати творчі задачі,
застосовування евристичних методів організації творчої діяльності учнів.
Розвиток креативних здібностей відбувається в процесі різноманітної творчої
діяльності, у якій учні взаємодіють з навколишньою діяльністю та іншими
людьми.
У більшості досліджень за оцінкою креативності користуються двома
критеріями: кількість сформульованих ідей та ступінь їхньої унікальності. Але
зрозуміло також, що ці критерії досить слабко показують реальні творчі
33