1. «Чим він був для України, для розвою іі
громадського та духовного життя – це
відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи
хоч би лише читав його твори…»
І.Франко
2. Іван Карпович Тобілевич
(псевдонім Карпенко-Карий) займає
найвизначніше місце в українській класичній
драматургії в історії театру 2-ї половини
ХІХст. та поч. 900-х років ХХст.
Тобілевич виступав як активний громадський і
культурний діяч, талановитий актор, борець за
реалізм, народність, демократичну ідейність
української літератури й театрального
мистецтва.
Театральні зацікавлення Тобілевича
сформувались іще в Бобринці, де в
драматичному гуртку він грав різні ролі у
п'єсах Котляревського, Квітки-Основ'яненка,
Гоголя, Островського.
У Єлисаветграді, як згадував
П.Саксаганський, будинок родини Тобілевичів
на Знаменській вулиці був центром
української культури: тут збиралася молодь на
музично-драматичні вечори.
3. Як ніхто з українських драматургів другої
половини ХІХст., Карпенко-Карий розгорнув
широку картину життя українського народу,
показавши класову диференціацію в його
середовищі, опоетизувавши красу духовного
світу простих людей і сатирично висміявши
звиродніння панівних верхів.
Він створив новий тип соціальної комедії.
Розвивав гоголівську традицію принципово
«безгеройної» комедії. Сміливо
експерементував і в галузі композиції драми.
Театр, створений Тобілевичем, спирався на
традиції, що йшли від І.Котляревського,
Г.Квітки-Основ'яненка і Т.Шевченка, сягнув
вершин критичного реалізму, цілком
відповідаючи духові часу, естетичним потребам
тогочасного глядача. І в нашому бурхливому
ХХІ столітті драми Карпенка-Карого не
втратили для сучасності своєї цікавості, сенсу й
актуальності.
6. 1. Карпенко-Карий І. (Тобілевич І.К.) Твори: В 3-х т./І.Карпенко-
Карий. – К.: Дніпро, 1985. – Т.1. – Драматичні твори .-439с.
2. Карпенко-Карий І.К. Вибрані твори: Мартин Боруля. Сто
тисяч. Хазяїн. Суєта./ І.Карпенко-Карий. – Мистецтво, 1989.-
256с.
3. Карий.- К.: Наук.думка, 1989.-608с.
4. Тобілевич І.К. (Карпенко-Карий). Вибрані
твори./І.К.Тобілевич.- К.: Держлітвидав, 1947. – 354с.
5. Тобилевич И. (Карпенко-Карий) Драмы и комедии. Т.2/
И.Тобилевич.- Одесса, 1897.- 450с.
6. Тобилевич И. (Карпенко-Карий) Пьесы/ И.Тобилевич. – М.:
Гослитиздат, 1958. – 533с.
7. Тобілевич І.(Карпенко-Карий) Суєта. Комедія в 4-х діях./
І.Тобілевич. – К.: Мистецтво, 1947. – 130с.
8. Тобілевич І. (Карпенко-Карий) Чумаки.Комедія на 4 дії/
І.Тобілевич. – К.: Мистецтво, 1950. – 78с.
7. 1881р. – оповідання «Новобранець»
1883р. – «Бурлака» (первісна назва – «Чабан»)
1883р. – «Підпанки»
1884р. – «Хто винен» ( інша назва «Безталанна»)
1885р. – «Наймичка»
1885р. – «Розумний і дурень»
1886р. – «Бондарівна», «Мартин Боруля»
1889р. – «Сто тисяч»
1892р. – «Батькова казка»
1893р. – «Паливода ХVІІІст.»
1895р. – «Лиха іскра поле спалить і сама щезне»
1897р. – «Чумаки», «Понад Дніпром», «Мазепа»
1899р. – «Сава Чалий»
1900р. – «Хазяїн»
1902р. – «Гандзя»
1903р. – «Суєта»
1904р. – «Житейське море»
«У пристані» (або «Старе гніздо» не
встиг написати)
Твори.
8. Іван Карпенко-Карий –
життя на сцені.
«Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене.»
Іван Карпенко-Карий
9. Як актор Іван Тобілевич – один з найвидатніших
майстрів українського театру корифеїв з широким
діапазоном творчості:
• комедійні ролі – возний Макогоненко («Наталка
Полтавка» І.Котляревського),
• Прокіп Шкурат («Сватання на Гончарівці Г.Квітки-
Основ’яненка”),
• сторож («По ревізії» М.Кропивницького),
• Боруля, Калитка, Пузир, Терешко Сурма («Мартин
Боруля», «Сто тисяч» «Хазяїн» , «Суєта»
І.Карпенка-Карого);
• героїко-романтичні – Назар («Назар Стодоля»
Т.Шевченка).
10.
11.
12. Карпенко-Карий це актор,
який невтомно працював над
своїми ролями,
відшліфовуючи кожен епізод
до найменших деталей.
Його творчість позначена
філософським розумінням і
узагальненням суспільного
життя, граничною простотою,
правдивістю почуттів,
психологічною заглибленістю,
безпосередністю, щирістю і
теплотою.
13. Вперше на сцені…
1887 рік – комедія «Мартин Боруля» вперше поставлена в
Новочеркаську трупою Садовського.
1900 рік – «Сава Чалий» був уперше показаний в Києві за
участю автора (в ролі Потоцького)
1901 рік – «Хазяїн» вперше виконали в Києві. В ролі
Пузиря виступав сам автор.
1904 рік – в Києві «Суєта» вперше була поставлена трупою
корифеїв і мала великий успіх.
16. 1. Дем’янівська Л.С. Іван Карпенко-Карий (І.К.Тобілевич). Життя і
творчість: Навч. посібник/ Людмила Семенівна Дем’янівська. – К.:
Либідь, 1995. – 144с.
2. Історія української літератури ХІХ ст.: У 2 кн. Кн. 2: Підручник / за ред.
акад. М.Г.Жулинського. – К.: Либідь, 2006.- 712с.
3. Історія української літератури: У 2 т. Т.1: Монографія/ [Бондар М.П.,
Гончар О.І., Грицюга М.С. та ін..]; відп.ред. М.Т. Яценко. – К.: Наукова
думка, 1987. – 629с.
4. Історія української літератури 70-90х років ХІХст. : У 2т. Т 1: Підручник
для студентів філол. спец. вищ. навч. закладів / [Гаєвська Н.М., Гнідан
О.Д., Гуляк А.Б. та ін..]; за ред. О.Д.Гнідан. – К.: Логос, 1999. – 613с.
5. Історія української літератури ХІХст (70-90-ті роки): У 2 кн. Кн.1:
Підручник/ [Гнідан О.Д., Дем’янівська Л.С., Кіраль С.С. та ін.]; за ред.
О.Д.Гнідан. – К.: Вища школа, 2003.- 575с.
6. Історія української літератури ХІХ ст.: У 3 кн. Кн.3: Навч. посібник /
[Бондар М.П., Гундорова Т.І., Левчик Н.В.]; за ред. М.Т.Яценка. – К.:
Либідь, 1997. -432с.
7. Історія української літератури другої половини ХІХст.: Підручник
/[Поважна В.М., ГрицайМ.С., Сидоренко Г.К. та ін.]. – К.: Вища шк.,
1986. – 430с.
17. 8. Кононенко П.П. Українська література: підручник/ П.П.Кононенко,
М.І.Дубина, І.О.Ладоня.- К.: Вища шк.., 1993. – 488с.
9. Тобілевич С.В. Життя Івана Тобілевича (Карпенка-Карого)
/С.В.Тобілевич. – К. : Мистецтво, 1945. – 281с.
10. Українська література: підруч. для 10 кл. з/о навч. закл. (рівень
стандарту, академічний рівень) / [Семенюк Г.Ф., Ткачук М.П. та ін.];
за заг. ред. Г.Ф.Семенюка.- К.: Освіта, 2010.- 352с.
11. Халімончук А.М. Нарис української літератури ХІХст.
/А.М.Халімончук. –Видавництво львівського університету, 1958. –
148с.
12. Ніколюк Л. Іван Карпенко-Карий – драматург, актор, творець
українського театру./ Л.Ніколюк // Українська мова й література в
сучасній школі. – 2013. - №5.- с.29-36.
13. Ступак Т.А. Психологічне вмотивування вчинків героїв п'єси
«Хазяїн» І.Карпенка-Карого 10 клас/ Ступак Т.А., Алісімчик Т.О. //
Вивчаємо українську мову та літературу. – 2013.- №1 – с. 20-23.
14. Лапузіна О.В. І.Карпенко-Карий. Трагікомедія «Мартин Боруля». 10
клас/О.В.Лапузіна // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2012.
- №2. – с.14-16.
18. 1. Макуха Л. Трагікомедія І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля»/Л.Макуха
// Вивчаємо українську мову та літературу.» - 2011. - №14 –с. 8-12.
2. Голик О. «Один із батьків новочасного українського театру» Іван
Карпенко-Карий і розвиток театрального мистецтва в Україні/О.Голик //
Українська мова й література – 2011. - №10. – с. 22-29.
3. Олалько Т. Жанрово-стильові особливості комедії І.Тобілевича
(Карпенка-Карого) «Чумаки»./Т.Олалько // Українська мова і література в
школі. – 2010. - №7. –с.39-42.
4. Веретельник Л.І. Крах мрії про дворянство (Два уроки компаративного
аналізу творів І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля» і Ж.Б.Мольєра
«Міщанин –шляхтич»)/Л.Веретельник //Вивчаємо українську мову та
літературу. – 2010.- №31. – с.15-20.
5. Павлів І. Історична трагедія І.Карпенка-Карого «Сава Чалий»(Спарений
урок у 10 класі)/ І.Павлів //Дивослово. – 2010. -№11. – с.21-30.
6. Горошко Н.П. Історична драма І.Карпенка-Карого «Сава Чалий». Урок
літератури в 10 класі./ Н.П.Горошко// Вивчаємо українську мову та
літературу. – 2009.-№9.- с.19.
7. Новиков А. Карпенко-Карий у контексті літературно-мистецького життя
другої половини ХІХ – поч.ХХст. / А.Новиков // Українська література в
з/о школі.- 2009. - №7. –с.17-23.
21. Пам’ять про геніального корифея увіковічнено у багатьох
містах України. На батьківщині Тобілевича споруджено
пам'ятник і відкрито літературно-мистецький заповідник
хутір » Надія», а Київський національний інститут
театрального мистецтва з гордістю носить ім’я Івана
Карпенка-Карого.
Хутір «Надія», музей-заповідник І.К.Тобілевича – філія
кіровоградського обласного краєзнавчого музею
розташований біля села Миколаївка. Цей музей був
створений на території садиби, яка належала видатному
драматургу Карпенко-Карому.
На хуторі «Надія» ним було написано 11 п'єс із 18, які
ввійшли в золотий фонд національної класичної драматургії.
Це « Сто тисяч», «Хазяїн». Також тут були написані
історичні драми «Сава Чалий», «Гандзя» та ін.
В пам’яті народній…
23. Інтернет ресурси:
1. «Надо всем» - Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я – Іван Карпович
Тобілевич)
http://nadovsem.in.ua/xronologchn-tablicz/karpenko-karij-van/
2. Укр. Ліб. – Іван Карпенко-Карий. Біографія.
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=145
3. school.xvatit.com - І.Карпенко-Карий. Короткі відомості про життя і
творчість видатного українського драматурга ХІХ ст.
http://school.xvatit.com/index.php?title=І.КарпенкоКарий._Короткі_відомо
сті_про_життя_і_творчість_видатного_українського_драматурга_ХІХ_ст
4. Обласна наукова бібліотека ім. Д.І. Чижевського - Іван Карпенко-
Карий (І.К. Тобілевич) у фотографіях.
http://library.kr.ua/kray/kariy/kariy.html