За тисячі років мистецтво набувало незліченних форм і перевтілень. З часом нові відкриття і віяння видозмінювали ці форми, техніки, призначення, способи сприйняття різних видів мистецтв. Пропонуючи вашій увазі віртуальну виставку¬-мандрівку відділ мистецтв має на меті показати інтеграцію мистецтва від першоджерел, до сьогодення, продемонструвати як ідеї попередніх епох переосмислювалися сучасними митцями.

1. Крізь епохи, стилі
та ідеї

2. Слово і поняття «мистецтво» не має точних відповідників в окремих
культурах і періодах.
На кожному витворі мистецтва лежить відбиток часу. Воно завжди є
дитям своєї епохи, продуктом її глибинного розвитку та певної
духовної атмосфери. Твори мистецтва долають тяжіння свого часу,
стаючи надбанням наступних поколінь. Уособлюючи їх безкінечне
сходження, схвачуючи загальнолюдське, фіксуючи вічне, вони ніби
піднімаються над своєю епохою, над тими соціальними умовами та
потребами, й включаються в загальнолюдський фонд художньої
культури.

3. Уманцев, Ф. С. Мистецтво давньої України : іст. нарис /
Ф. С. Уманцев. – Київ : Либідь, 2002. – 328 с. : іл.
У книзі розглядаються закономірності
розвитку українського мистецтва в
період від XIII – середини XVIII ст.
Характеризуються такі його види, як
архітектура, скульптура, настінний
розпис, іконопис, живопис, графіка,
народна картина тощо. Висвітлюються
процеси формування національних
традицій і становлення стилю
українського (козацького) бароко.

4. Випалена глина
Базову техніку зміцнення глиняних
предметів у вогні практикують,
щонайменше 30 тисяч років. Імовірно,
спершу процес випалювання мав ритуальну
мету і його застосовували тільки до глиняних
фігурок. Минуло близько 14 тисяч років,
перш, ніж хтось здогадався випалювати
глину з більш практичною метою –
виготовлення посуду, предметів інтер’єру
тощо.

5. Решета, І. Гончарство : підручник життя / І. Решета. –
Житомир : Полісся, 2013. – 152с. : кол. іл.
Книга є повноцінним самовчителем
на шляху опанування мистецтва
гончарства, що супроводжувало людину
у віках.
Вперше, українською мовою, в
доступній та цікавій формі
запропоновано поринути у розгадування
великих гончарних таємниць.
У виданні розповідається історія
розвитку гончарства, таємниці пошуку
гончарної глини, даються поради та
інструкції з виготовлення виробів,
описані основні технології обробки і
декору.

6. Статуя
Статуї – це вертикальні фігурні
скульптури, які зазвичай зображують одну
постать, іноді – групу. З давніх часів і
донині бронзові й кам’яні статуї,
виставлені на публічний огляд, виконують
різноманітні суспільні й політичні
функції.

7. Художній розпис стін
Традиції прикрашати своє житло
стінописами доходять до нас ще з
часів палеоліту (35-10 років до н. е.).
Численні наскельні малюнки, скульптури,
фрески, настінний живопис, мозаїка
збереглися до наших днів і були джерелами
натхнення художників протягом багатьох
наступних століть. У наш час, із зміною
побуту, зазнало змін і мистецтво розпису.
Сучасний стріт-арт це – графіті, настінні
написи, мурали.

8. Тіло як мистецтво
Таврування і татуювання практикували
на рабах і в’язнях ще в Давньому Єгипті.
Але багато інших культур теж
розглядають людське тіло, як поверхню,
яку можна позначити й оздоблювати за
допомогою форм і технік, що творять
цілком самостійне мистецтво.

9. Раш, Д. Э. История культуры татуировок, пирсинга,
скарификации, клеймения и вживления имплантатов / Д. Э.
Раш. – Санкт-Петербург : Весь, 2011. – 192 с. : ил.
Автор цікаво розповідає про те, що
татуювання, боді-арт, імплантанти і
пірсинг використовувалися, як обряди
посвячення, методи соціального контролю
і позначення групової приналежності.
Зображення на тілі сьогодні – з одного
боку, спосіб показати прихильність до
будь-якої соціальної групи, з іншого –
потужний засіб самовираження, духовного
очищення, послання наповнені духовним і
моральним значенням.
Часто люди ставляться до модифікацій
тіла негативно. Одні вважають це дикістю,
«варварськими» звичаями. Інші –
тюремною культурою або агресією, просто
дурістю і необдуманістю. Є й ті, хто
дотримується релігійних переконань про
гріховності подібних ритуалів (знущанням
над чистотою даного Богом тіла).

10. Точне лиття
Виготовлення знарядь праці і зброї
шляхом відливання розплавленої бронзи у
форми зі звичайного піску або глини було
революційним винаходом у доісторичну
добу. Згодом вдосконалення цієї техніки,
відомої як точне лиття, дозволило відливати
великі статуї з тонкою деталізацією і в
напрочуд живих позах.

11. Лившиц, В. Б. Ковка и литье. Изготовление ювелирных
и декоративных изделий методами ковки и литья / В. Б.
Лившиц. – Москва : Астрель, 2011. – 429 с. : цв. ил.
У книзі викладено історію
виникнення і розвитку технологій
виготовлення художніх виробів з
металів і сплавів.
Наведено основні відомості про
чорні і кольорові метали, сплави,
інструменти та інше необхідне
обладнання. Описані технологічні
цикли виготовлення художніх виробів.
Узагальнено вітчизняний і зарубіжний
досвід.
Книга корисна тим, хто бажає
навчитись самостійно виготовляти
ексклюзивні вироби з металу.

12. Архітектурна
скульптура
Архітектурна скульптура – тобто
скульптура, інтегрована в споруду –
стирає розмежування між твердою,
нерухомою масою будівлі та тим, що
відбувається всередині й навколо неї.
Байдуже, оповідають вони якісь
історії чи втілюють символи – такі
скульптури є тими прикметними
ознаками, за якими люди
запам’ятовують і з якими
співвідносять саму архітектуру.

13. Довженко, Н. Доба бронзи / Н. Довженко. – Київ : Родовід,
2009. – 176 с. – (Давня скульптура і пластика України)
«Доба бронзи» – перша книга 5-ти томної
серії «Давня скульптура і пластика України»,
що представляє статуарні пам’ятки доби
бронзи, які є носіями ряду археологічних
культур.
Ці культури відомі нам, в основному, за
старожитностями підкурганних поховань та
кам’яними скульптурами деяких поселень.
За останнє століття вивчення цього
феномену не стільки прояснило його,
скільки окреслило та виявило значущість і
масштабність міграційних та соціально-
політичних процесів доби бронзи, які мали
наслідком формування та появу
«ранньобронзових Гер» Степової України.

14. Вітражі
Роботи з кольорового скла
(вітражне скло) працюють на
ефектах світла, що сягає крізь
нього, а не відбивається від
поверхні. У контексті
архітектурних форм вітраж реагує
на зміну освітлення ззовні.
Зображення сяє, і внутрішні
приміщення наповнюються
кольорами.

15. Якушева, М. Искусство витража : принципы построения
композиции на примере готического витража XI – XV вв. / М.
Якушева. – Москва : Издательство В. Шевчук, 2011. – 220 с. :
цв.ил.
Без огляду на локалізацію та час
створення, вітражі справляють величезне
враження. Вітражі підкреслюють красу як
сакральних споруд, так і світських будівель.
Часом ми не відчуваємо їхній вплив на місце,
у якому перебуваємо. Це і є найдивовижніша
риса вітражів.
В книзі аналізуються сюжети,
орнаментика, кольорова палітра та створення
композицій вітражів.

16. Ікона
Термін «ікона» походить від грецького
слова eikon, тобто образ, і позначає
зображення святих осіб у
православному християнстві. Ікони не
лише втілюють об’єкти поклоніння а й
передають загальну віру в те, що
духовна істина може набувати фізичної
подоби, у такий спосіб формуючи
навколо витвору мистецтва ауру
святості.

17. Степовик, Д. В. Історія української ікони Х – ХХ століть :
альбом / Д. В. Степовик. – 2-ге вид. – Київ : Либідь, 2008. –
440 с. : кол. іл.
У книзі розкриваються особливості
розвитку української ікони від хрещення
Київської Русі до кінця ХХ ст. Дається
періодизація історії іконописання,
характеризуються стилі й специфічні риси
української ікони, які відрізняють її від
творів інших ікономалярських
національних шкіл, аналізуються осередки
та школи іконописання.
Значна увага приділяється продовженню
національних традицій іконопису у
діаспорі.

18. Мозаїка
Мозаїка складається з тисяч
дрібних уламків скла, кераміки чи
каменю, відомих як «тесери».
Головна вимога до них –
виконувати декоративну функцію і
лишатися незмінними протягом
століть. .

19. Мозаїки та фрески Софії Київської / упоряд. Н. Нікітенко. –
Київ : Мистецтво, 2008. – 79 с. : іл.
Книга розповідає про визначний
феномен світової культури – безцінні
мозаїки та фрески Собору. Дається
цілісний сакральний і художній образ
пам’ятки, її історія. Читач дізнається,
що Софійський собор, побудований
княжим подружжям хрестителів Русі
Володимиром Великим і Анною
Порфірородною та завершений
Ярославом Мудрим у 1011–1018 рр.
Мозаїки та фрески розповідають про
укладення династичного союзу Русі і
Візантії наприкінці X ст., який поклав
початок Хрещення Київської
держави.

20. Олійні фарби
Живопис маслом – одна з
найбільш таємничих і магічних
технік, яка заворожує з першого
погляду.
Починаючи з XV століття, коли
вперше були винайдені олійні
фарби, стала видозмінюватися і
техніка самого живопису.
Олійний живопис – один з
найпростіших для розуміння і
відтворення.

21. Паррамон, Х. Как писать маслом : история живописи маслом,
материалы и приспособления, первые упражнения, теория цвета и
гармония красок, практическая работа / Х. Паррамон. – Санкт-Петербург
: Аврора, 1995. – 112 с. : цв. ил.
З початку XV століття і до
сьогодення художники бачать в маслі
найкращий спосіб для створення
живописних творів.
З часом, змінюючи стилістичні
прийоми і постійно прагнучи до
досконалості, вони напрацювали
величезний досвід і таким чином
сприяли розвитку техніки олійного
живопису.
Характерні для цього розвитку
твори, являють собою не тільки зразки
віртуозної техніки, а й демонструють
нові можливості використання
матеріалів.
В цій еволюції і полягає суть історії
живопису маслом.

22. Портрет
Корені портрета сягають глибокої
давнини. Художня довершеність
ранніх пам’яток монументального
живопису Київської Русі свідчить, що
за часів формування української
народності, як окремий жанр
розвивався і портрет. Зростала
майстерність портретистів, їхнє
вміння трактувати образ особистості,
разом з точними рисами зовнішності
передавати характер, звички,
професіональну й станову належність
людини.

23. Український портрет XVI – XVIII століть : Нац. худож. музей
України / авт.-уклад.: Г. Бєлікова. – Київ. – Артанія Нова, 2006. – 351 с.
: іл., портр.
В каталозі-альбомі досліджено еволюцію
портретного жанру в українському мистецтві
ХVI –XVIII століть. До кожного портрету
дається інформація (автор, назва, дата
створення, матеріал і техніка, форма і
розмір, назва вміщеного на портреті гербу,
підписи і написи на лицьовому і зворотному
боці, його історія, дані про реставрацію,
експонування на виставках, літературу,
біографічні довідки тощо).

24. Натюрморт
Натюрморт – зображення
неживих предметів в
образотворчому мистецтві, на
відміну від портретної, жанрової,
історичної та пейзажної тематики.
Вихідну точку раннього
натюрморту можна знайти в XV
столітті, коли він розглядався як
частина історичної або жанрової
композиції.

25. Натюрморт у творчості митців Вінниччини = Still Life in
Art of Vinnytsia Region / Вінниц. обл. орг. Нац. спілки
художників України ; уклад. Л. Н. Гринюк. – Вінниця :
Едельвейс і К, 2013. – 172 с. : кол. іл.
В образотворчому мистецтві натюрморт
як жанр з’являється в пізніші часи історії
мистецтва і його розвиток припадає на
XVII ст. (Нідерланди). До цієї пори він
існував як частина або деталь історичної
чи жанрової картини. На перших етапах
розвитку натюрморт вважався
непрестижним, другорядним жанром.
В українському мистецтві натюрморт
набуває великої популярності. Разом з тим,
у творчості багатьох художників, він
займає значне місце в їх мистецькому
доробку. Натюрморт класифікується як :
“Квітковий натюрморт” (квіти і фрукти),
“Вчений натюрморт” (філософська тема),
“Обманка” (натуралістичне зображення
предметів побуту).
Альбом демонструє кращі досягнення
майстрів Вінниччини.

26. Чекаємо на зустріч з Вами у
відділі мистецтв
за адресою:
Віртуальну виставку підготувала
бібліотекар I категорії
Наталя Стойко
вул. Соборна, 70, III поверх
Телефон: (0432) 59-20-55