3. .
Клавдія Яківна Латишева народилася 14
березня 1897 року в Києві, де й протікало все її
подальше життя, навчання й робота: середню
освіту здобула в Другій жіночій гімназії (1916),
закінчила жіночі вищі педагогічні курси (фізико-
математичний відділ, 1921), стала першою в
Україні жінкою, яка захистилась на ступінь
кандидата фізмат наук («Наближене
розв’язування за допомогою способу моментів
лінійних, диференціальних рівнянь, що мають
особливості в коефіцієнтах», 1936), а 1952 року
— доктором
4. Науковий доробок Латишевої —
понад чотири десятки праць, серед
яких і метод Фробеніуса-Латишевої
для розв'язування систем
диференціальних рівнянь з
частинними похідними, і спільна з
Михайлом Кравчуком доповідь
(1936, Інститут математики) для
союзної АН, і список літератури до
його монографії «Застосування
способу моментів до розв'язування
лінійних диференціальних та
інтегральних рівнянь» (1932—1935),
удостоєний письмової подяки
автора.
5. Мислити неправильно краще, ніж не думати зовсім
Піфагор
За сумлінну багаторічну
роботу Клавдія Латишева
нагороджена найвищим
тоді орденом Леніна
(1954), а також медаллю
«За доблесний труд у
Великій Вітчизняній війні
1941-1945 рр.»
Померла Клавдія
Латишева 11 травня 1956
року.
6. Олена Дубинчук.
Олена Степанівна Дубинчук
народилася 21 травня 1919 року
на Вінниччині — у старовинному
Ямполі, «місті, що розкинулось у
ямі» на Дністрі по сусідству з
Молдовою.
7. У класі Олену постійно призначали
бригадиром — такий у ті роки
сповідувався метод, а школу вона
закінчила відмінницею і 1936 року
залишила Поділля та вступила в Києві на
мехмат університету, диплом якого
довелось одержувати під акомпанемент
німецьких бомб у червні 1941. У воєнні та
відбудовчі роки вона вчителює в сільських
школах поблизу Ростова-на-Дону й
Саратова (сьогодні в Росії) та на
Київщині.
8. Олена Дубинчук
«Як джерельна вода спраглому
були її терплячо мудрі
коментарі, і лагідна усмішка, і
доброта в очах, і теплота
розуміння» (Оксана
Москаленко, 1999), що «знімало
напруження, повертало усі
фарби життя» (І. Новик
(Білорусь), 1999). «Вона завжди
комусь допомагала, хоч сама
жила дуже скромно» (Людмила
Хлебникова (Київ), 1999), але
«мала й домашній ботанічний
сад» — неповторну колекцію
фіалок, кохаючись в природі,
систематично вела фенологічні
нотатки, лікувалась
фітотерапією...
9. Ольга Олійник
Олійник Ольга Арсенівна —
радянський математик, дійсний член
РАН, завідувач кафедри МДУ,
професор. Вікіпедія
10. Д о р о б о к
Напрямок її наукової діяльності
визначився під впливом академіка Івана
Петровського — диференціальні рівняння
в застосуванні до нестаціонарної
фільтрації рідин і газів у пористих
середовищах.
Наукова діяльність — диференціальні
рівняння. Більш 359 статей і публікацій у її
доробку. Підготувала 58 кaндидaтів
фізико-математичних наук та 14 докторів
фізико-математичних наук.
11. Основні результати досліджень Ольги Олейник -
отримані відповіді на ряд питань, поставлених в 16-й
Проблемі Гільберта про взаємне розташування і числі
пов'язаних компонент дійсних алгебраїчних кривих і
поверхонь, побудована теорія розривних рішень
задачі Коші для квазілінійних рівнянь першого порядку,
вивчені нелінійні рівняння теорії фільтрації,
побудована математична теорія рівнянь
прикордонного шару Людвіґа Прандтля, досліджений
клас рівнянь другого порядку з ненегативної
характеристичної формою, вивчені математичні задачі
теорії пружності, досліджені якісні властивості їх
рішень, вирішено багато завдання математичної
фізики, пов'язані з теорією усереднення, вивчені якісні
властивості рішень нелінійних рівнянь .
З лекціями та доповідями Ольга Олійник виступала в
Італії, Франції, США, Німеччині, Японії, Швеції,
Великобританії.
13. Галина Павлівна Матвієвська народилася 13
липня 1930 року в
м. Дніпропетровську, дитинство провела в Харкові,
а школу закінчила в 1948 році із золотою медаллю
, у 1954 році закінчила Ленінградський (тепер
Санкт-Петербург) університет — кафедра алгебри
й теорії чисел, на ступінь кандидата фізико-
математичних наук у 1958 році захистилась,
вивчаючи неопубліковані архівні рукописи
Леонарда Ейлера з теорії чисел. У 1959 році вона
переїжджає до Узбекистану, батьківщину чоловіка,
і займається історією східної математики,
опанувавши з цією метою арабську мову; захищає
в Ташкенті докторську дисертацію «Вчення про
число в середні віки» ; стає членом-
кореспондентом АН, заслуженим діячем науки,
лауреатом державної премії ім. Беруні...
14. Галина Миколаївна Сита народилася 29
січня 1940 року в м. Хар¬кові. Батько її —
вчений-хімік, лауреат Ленінської премії
(1962), мав винаходи з проблем
використання вибухів у народному
господарстві. А вона, закінчивши (1962)
механіко-математичний факультет
Київського університету, успішно
займалася в Інституті математики Академії
наук України граничними теоремами теорії
випадкових процесів та асимптотичними
оцінками мір у функціональних просторах:
стала кандидатом фізико-математичних
наук (1965), опублікувала 25 праць (про
граничний розподіл функціоналів від
послідовності сум незалежних випадкових
величин.
Галина Миколаївна Сита
15. Український математик
Та покликала її й цілком захопила священна
справа повернення Україні призабутих нею
імен власних математиків світового рівня.
Спочатку було це впорядкування могил
Георгія Вороного (с. Журавка на
Чернігівщині, 1982, гранітний обеліск) й
Михайла Остроградського (с. Хорішки на
Полтавщині, гранітний знак з його
барельєфом, 1985, скульптор В. Білоус,
архітектори В. Квас і Є. Ширай), а далі
увіковічення їхньої, світлої пам'яті (ще
Михайла Кравчука, Миколи Чайковського й
Віктора Буняковського): започаткування
музеїв, спорудження пам'ятників, створення
фільмів, випуск грошових і поштових знаків,
організація міжнародних наукових
конференцій, видання книжок, де вона — не
тільки співредактор, а й автор архівних
досліджень:
16. 1723 – 1788 рр.
І хоч з переліченого не все, як сама
скромно зауважує, зроблено нею
особисто, але її одержимість тут
незаперечна. Так, у 2001 році Кабінет
Міністрів України саме Галину Ситу
затвердив секретарем Організаційного
комітету по відзначенню 200-ліття
Михайла Остроградського, а її перу
належать понад півсотні праць з
історії математики. Тож Ситу читають і
слухають, їй вірять і її продовжують,
навіть тоді, коли вона про те й не
здогадується...
17. Математик, педагог,
учасниця українського руху опору.
Ніна Опанасівна Вірченко народилися
5.05.1930р. у с. Завадівка Корсунь-
Шевченківського р-ну Черкаської обл. Батько –
колишній офіцер армії УНР – навчав дочку бути
сміливою, в усьому бути першою. Мати –
фельдшер-акушерка – знали напам΄ять чи не
всього «Кобзаря».
У січні 1937 р. сім΄я з Шевченкового краю
перебралася на Житомирщину, у містечко
Червоне, де жила до червня 1945. Ніні щастило на
талановитих, національно свідомих учителів. Під
час німецької окупації вчителька починала уроки з
молитви та гімну України. Уже в підліткового віці
Ніна мала гасло життя «Моя любов – Україна і
Математика». Придумала собі псевдонім УЖМА:
Українка – Жінка – Математик – Астроном».
.
18. Математик, педагог,
учасниця українського руху опору.
Ніна Опанасівна Вірченко народилися
5.05.1930р. у с. Завадівка Корсунь-
Шевченківського р-ну Черкаської обл. Батько –
колишній офіцер армії УНР – навчав дочку бути
сміливою, в усьому бути першою. Мати –
фельдшер-акушерка – знали напам΄ять чи не
всього «Кобзаря».
У січні 1937 р. сім΄я з Шевченкового краю
перебралася на Житомирщину, у містечко
Червоне, де жила до червня 1945. Ніні щастило на
талановитих, національно свідомих учителів. Під
час німецької окупації вчителька починала уроки з
молитви та гімну України. Уже в підліткового віці
Ніна мала гасло життя «Моя любов – Україна і
Математика». Придумала собі псевдонім УЖМА:
Українка – Жінка – Математик – Астроном». 5.05. 1930 р.
19. У 1946 р.стала студенткою мехмат факультету Київського університету.
Ніна жила в кімнаті гуртожитку на 19 дівчат, де «порядкували» щури та
блощиці.
Та на це не зважала: «Із перших студентських літ найбільше пам΄ятаю:
радість, невимовну, неймовірну насолоду від занять Математикою і
нестерпне почуття голоду! Це ж був голодний в Україні 1947-й рік! На лекціях
формули змішувалися перед очима зі шматочками хліба».
Відвідувала гурток ракетотехніки та аеродинаміки (одна серед 29
хлопців), здійснила 10 стрибків з парашутом, розробляла власні проекти
вдосконалення польотів.
А тим часом вела відверті розмови з колегами на теми історії України,
про боротьбу УПА за незалежність. Писала і розповсюджувала рукописні
листівки. А найближча подруга Діна Решетько півтора року писала на неї
доноси в НКВС.
20. 28.06.1948 Заарештована, звинувачена у «політичній змові, заколоті, який
таємно готувався». На допитах трималася гідно.
11.12.1948 Засуджена ОСО («Особым совещанием») на 10 р. ув΄язнення за
ст.ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР (антирадянська агітація, організація, дослівно у
вироку: «за участь в «українсько-націоналістичній банді»).
Покарання відбувала у спецтаборах «Озерлагу» (Тайшет, Східний Сибір). Її
номер – Р-840. Працювала на лісоповалі, у кам΄яному кар΄єрі, на
будівництві Братської ГЕС. Деякий час каралася разом з Іриною СЕНИК, з
ігуменею Йосифою (Олена Вітер), Оксаною МЕШКО (1950), з математиками
Уляною Кравченко і Тізуко Накаяма, японкою. Проводила усні уроки з
математики для в΄язенок, пишучи паличкою на піску чи на снігу. Склала 10
заповідей для української жінки-політв΄язня. Хворіла на туберкульоз, у неї
ослаб зір.
30.01.1954 Звільнена як така, що була засуджена малолітньою.
21. Щорічно, починаючи з 1992 р., Віра Опанасівна
організовує міжнародні математичні конференції
пам΄яті М. Кравчука, зібрала і видала його вцілілі
праці, домоглася відкриття пам’ятника (2003) та
найменування вулиці в Києві, упорядкувала та
видала три його книги (2000 – 2004), разом з
режисером Олександром Рябокрисом створила
документальний фільм «Голгофа академіка
Кравчука» (2004). Про неї ж саму О.Рябокрис 2006 р.
зняв фільм«УЖМА».
Ще 1965 р. Ніна натрапила в науковій
літературі на ім΄я видатного математика
Михайла Кравчука, Сергія Корольова та
Архипа Люльки. З΄ясувала, що М.
Кравчук у 1938 р. був репресований і
загинув на Колимі 1942 р.
22. Ця непересічна жінкає членом
десятка зарубіжних математичних
товариств, володаркою
престижних нагород – відзнака
Ярослава Мудрого (1999, 2005),
медалі «Будівничий України»
(2001), Андрія Первозванного
(2005), знаки «Петро Могила»
(2007), «Викладач-дослідник»
(2008), Leading Scientist of the
World-2010 (Cambridge), медаль
Святого Володимира (2010).
Від 1990 р. Н.О.Вірченко – професор
Національного технічного університету
«Київський політехнічний інститут». Її
зацікавлення – теорія диференціальних
та інтегральних рівнянь, спеціальних
функцій та інтегральних перетворень,
застосування їх до задач прикладної
математики й механіки. В її доробку –
понад 350 наукових і науково-
методичних праць. Серед них 22 книги,
деякі з них виходили й іноземними
мовами .
23. Н.О.Вірченко – доктор фізико-
математичних наук, професор кафедри
вищої математики Національного
технічного університету «КПІ»,
академік-секретар відділення
математики АН Вищої школи України,
віце-президент АН ВШ (1998), член
НТШ, лауреат І премії НТУУ «КПІ»
(1998), заслужений викладач НТУУ
«КПІ» (1999), заслужений працівник
освіти України (2006), голова Науково-
методичної ради Всеукраїнського
товариства політв΄язнів і репресованих
(1995-2005). Реабілітована 1991 року. .
А закінчити дозволю собі деякими
побажаннями-думками для
студентів, викладачів:
Нічого не бійтесь, аби не
розминутися з честю!
Шануйте ідеали національної
історії, культури своєї
батьківщини;
Дбайте повсякчас про велич
студентських душ;
Шукайте в творчості джерело
духовного існування;
Беріть приклад із орла та
мурашки;
Думайте про тих, кому ще
гірше;
Якомога повніше реалізуйте свій
інтелектуальний потенціал;
Живіть і працюйте так, ніби
доганяєте кур'єрський поїзд;
А мова ваша хай буде вільною,
образною, барвистою, яскравою,
соковитою, запашною!
