1. ТемаТема 33. Основи. Основи
кримінального правакримінального права
України.України.
2. НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
1.Поняття та завдання
кримінального права України.
Кримінальний кодекс України та
його загальна характеристика.
2.Поняття злочину, ознаки
злочину, склад злочину.
Класифікація злочинів за ступенем
тяжкості.
3.Поняття та мета покарання.
Види покарань.
4. Звільнення від відбування
покарання з випробуванням.
3. МЕТА ЗАНЯТТЯ:
• довести до відома слухачів навчальну інформацію
про поняття кримінального права України як галузі
права та загальну характеристику Кримінального
кодексу України;
• роз’яснити поняття, ознаки та склад злочину,
класифікацію злочинів за ступенем тяжкості;
• виховати у слухачів свідому громадську позицію
щодо дотримання норм кримінального
законодавства.
4. 1. Поняття та завдання кримінального права України.
Кримінальний кодекс України та його загальна
характеристика.
Кримінальне право України - це
система юридичних норм, що
визначають, які суспільно-небезпечні
діяння є злочинами і які покарання
застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Джерела кримінального права
України :
- Конституція України;
- Кримінальний кодекс України;
- Рішення Конституційного Суду
України;
- Міжнародні договори.
6. Завданням кримінального права
(ст. 1 Кримінального Кодексу
України) є:
- правове забезпечення охорони прав і
свобод людини і громадянина,
власності, громадського порядку та
громадської безпеки, довкілля,
конституційного устрою України від
злочинних посягань, забезпечення
миру та безпеки людства
а також
- запобігання злочинам
7. Кримінальний кодекс України прийнятий наКримінальний кодекс України прийнятий на VIIVII сесії Верховноїсесії Верховної
Ради УкраїниРади України 05.04.2001 р.05.04.2001 р. та набув чинностіта набув чинності 01.09.2001 р.01.09.2001 р.
КК поділено на Загальну і Особливу частини. Загальна обіймає 15 розділів норми
загального характеру (норми-дефініції). Особлива частина включає 20 розділів,
містять норми-заборони, в яких передбачено які суспільно-небезпечні діяння є
злочинами та встановлює покарання, які належить застосувати до осіб, що їх
вчинили.
Містить низку норм, спрямованих на
посилення боротьби з організованою
злочинністю.
Введена системи покарань, розташованих
від менш суворих до більш суворих, що
забезпечує справедливість кари залежно від
тяжкості злочину і особи засудженого.
Істотне зниження санкцій порівняно з КК
1960р.
Відмовлено від покарання у виді смертної
кари і заміно її довічним позбавленням волі.
Відмовлено від поняття рецидивіст.
Включено самостійний розділ про
відповідальність неповнолітніх, норми
якого пом’якшують відповідальність
порівняно з дорослими злочинцями.
8. Злочином визначається передбачене
Кримінальним кодексом України суспільно-небезпечне
винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину
Злочином визначається передбачене
Кримінальним кодексом України суспільно-небезпечне
винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину
СУСПІЛЬНА
НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ
ПРОТИПРАВНІСТЬ ВИННІСТЬ КАРАНІСТЬ
2. Поняття злочину, ознаки злочину, склад злочину. Класифікація
злочинів за ступенем тяжкості.
9. Склад злочинуСклад злочину – це сукупність встановлених
кримінальним законом ознак, за наявності яких суспільно-
небезпечне діяння визнається злочином.
9
Об'єкт
Об'єктивна сторона
Суб'єкт
Суб'єктивна сторона
це ті суспільні відносини на які посягає
злочинець (блага, соціальні, матеріальні
цінності) та які охороняються кримінальним
законом від злочинних посягань
це зовнішній акт суспільно
небезпечного посягання на
об’єкт
це фізична осудна особа, яка досягла віку, з
якого може наставати кримінальна
відповідальність
це внутрішнє ставлення особи до
скоєного злочину
10. Час, місце, спосіб,
обстановка, засоби
та знаряддя
Об'єктивна сторона
Бездіяльність
Дія
Діяння
Суспільно-небезпечні
наслідки
Причинний зв'язок
основні
факультативні
12. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості:
Злочини
невеликої
тяжкості
до 2-х років позбавлення волі, або більш
м’яке покарання
до 2-х років позбавлення волі, або більш
м’яке покарання
штраф в розмірі не більше (3000) три тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
штраф в розмірі не більше (3000) три тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
Злочини середньої
тяжкості
до 5-ти років позбавлення волідо 5-ти років позбавлення волі
штраф в розмірі не більше (10000) десяти
тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
штраф в розмірі не більше (10000) десяти
тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян
13. Тяжкі злочини
до 10-ти років позбавлення волідо 10-ти років позбавлення волі
штраф в розмірі не більше (25000)
двадцяти п”яти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян
штраф в розмірі не більше (25000)
двадцяти п”яти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян
Особливо тяжкі
злочини
понад 10 років позбавлення волі або
довічне позбавлення волі
понад 10 років позбавлення волі або
довічне позбавлення волі
штраф в розмірі понад (25000) двадцяти
п”яти тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян
штраф в розмірі понад (25000) двадцяти
п”яти тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян
14. ПОКАРАННЯ – є заходом примусу, що
застосовується від імені держави за вироком суду до
особи, визнаної винною у вчинені злочину, і
полягає в передбаченому законом обмеженні прав і
свобод засудженого.
Мета
покарання
Кара
(відплата)
за скоєний злочин
Виправлення
засудженого
Попередження
вчинення нових
злочинів
іншими особами
Запобігання
вчиненню нових
злочинів
засудженим
15. 1. штраф;
2. позбавлення військового, спеціального
звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу;
3. позбавлення права обіймати певні посади
або займатися певною діяльністю;
4. громадські роботи;
5. виправні роботи;
6. службові обмеження для
військовослужбовців;
7. конфіскація майна;
8. арешт;
9. обмеження волі;
10.тримання в дисциплінарному батальйоні
військовослужбовців;
11.позбавлення волі на певний строк;
12.довічне позбавлення волі.
Види покарань:
16. Штраф (ст.53) - грошове стягнення, яке
накладається судом у випадку і межах,
встановлених кримінальним законом.
Розмір штрафу встановлюється в
залежності від тяжкості злочину з
урахуванням майнового стану винного в
межах від 30 до 50000 тисяч
неоподаткованих мінімумів доходів
громадян, якщо статтями Особливої
частини КК не передбачено вищого
розміру штрафу.
Штраф (ст.53) - грошове стягнення, яке
накладається судом у випадку і межах,
встановлених кримінальним законом.
Розмір штрафу встановлюється в
залежності від тяжкості злочину з
урахуванням майнового стану винного в
межах від 30 до 50000 тисяч
неоподаткованих мінімумів доходів
громадян, якщо статтями Особливої
частини КК не передбачено вищого
розміру штрафу.
17. Позбавлення військового,
спеціального звання, рангу,
чину або кваліфікаційного
класу (cт. 54) - засуджена за
тяжкий чи особливо тяжкий
злочин особа, яка має військове,
спеціальне звання, ранг, чин або
кваліфікаційний клас, може
бути позбавлена за вироком
суду цього звання.
Може бути призначено судом
як додаткове покарання.
Позбавлення військового,
спеціального звання, рангу,
чину або кваліфікаційного
класу (cт. 54) - засуджена за
тяжкий чи особливо тяжкий
злочин особа, яка має військове,
спеціальне звання, ранг, чин або
кваліфікаційний клас, може
бути позбавлена за вироком
суду цього звання.
Може бути призначено судом
як додаткове покарання.
18. Позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю (ст.55)
•Позбавлення права обіймати певні посади означає
необхідність звільнити засудженого з тієї посади, займати
яку йому заборонено судом, одночасно займати таку ж чи
аналогічну посаду в іншому місці.
•Позбавлення права обіймати певні посади означає
заборону займатися нею в якості професійної (наприклад,
лікарською діяльністю) або іншою, такої, що здійснюється
поза рамками професії (наприклад, водінням автомобіля ).
•Та обставина, що на момент постанови вироку,
підсудний не займав посади чи не займався діяльністю, з
якими було пов’язано вчинення злочину, не перешкоджає
застосуванню цього покарання.
Позбавлення обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю може бути призначено судом як
основне покарання на строк від (2) двох до (5) п’яти
років або як додаткове покарання на строк від (1)
одного до (3) трьох років і має за мету попередження
рецидиву з боку осіб, які вчинили злочини в сфері,
пов’язаній з їх службовим станом чи професійною
діяльністю.
19. Громадські роботи (ст.56) полягають у
виконанні засудженими особами у
вільний від основної роботи чи
навчання час безоплатних суспільно
корисних робіт, вид яких визначають
органи місцевого самоврядування на
строк від (60) шестидесяти до (240)
двохсот сорока годин і відбуваються
не більше як (4) чотири години на
день.
Громадські роботи не призначаються
особам, визнаними:
- інвалідами 1 і 2 групи;
- вагітним жінкам;
- особам пенсійного віку;
- військовослужбовцям строкової
служби.
Громадські роботи (ст.56) полягають у
виконанні засудженими особами у
вільний від основної роботи чи
навчання час безоплатних суспільно
корисних робіт, вид яких визначають
органи місцевого самоврядування на
строк від (60) шестидесяти до (240)
двохсот сорока годин і відбуваються
не більше як (4) чотири години на
день.
Громадські роботи не призначаються
особам, визнаними:
- інвалідами 1 і 2 групи;
- вагітним жінкам;
- особам пенсійного віку;
- військовослужбовцям строкової
служби.
20. Виправні роботи (ст.57) - встановлюються
на строк від 6 місяців до 2 років і
відбуваються за місцем роботи
засудженого. Із суми заробітку засудженого
проводиться відрахування в доход держави
в розмірі, встановленому вироком суду, в
межах від (10) десяти до (20) двадцяти
відсотків.
Виправні роботи не застосовуються до
таких осіб:
- що не досягли 16 річного віку,
- особи пенсійного віку;
- до непрацездатних;
- вагітних жінок та жінок, які перебувають
у відпустці по догляду за дитиною;
- до військовослужбовців, працівників
правоохоронних органів, суддів,
прокурорів, адвокатів, державних
службовців.
Виправні роботи (ст.57) - встановлюються
на строк від 6 місяців до 2 років і
відбуваються за місцем роботи
засудженого. Із суми заробітку засудженого
проводиться відрахування в доход держави
в розмірі, встановленому вироком суду, в
межах від (10) десяти до (20) двадцяти
відсотків.
Виправні роботи не застосовуються до
таких осіб:
- що не досягли 16 річного віку,
- особи пенсійного віку;
- до непрацездатних;
- вагітних жінок та жінок, які перебувають
у відпустці по догляду за дитиною;
- до військовослужбовців, працівників
правоохоронних органів, суддів,
прокурорів, адвокатів, державних
службовців.
21. Службові обмеження для військовослужбовців (ст.58) –
застосовується до військовослужбовців, крім
військовослужбовців строкової служби на строк від (6) шести
місяців до (2) двох років.
Із суми грошового забезпечення засудженого проводиться
відрахування в доход держави у розмірі від (10) десяти до (20)
двадцяти відсотків.
Під час відбування покарання засуджений не може бути
підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання
не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння
чергового військового звання.
Службові обмеження для військовослужбовців (ст.58) –
застосовується до військовослужбовців, крім
військовослужбовців строкової служби на строк від (6) шести
місяців до (2) двох років.
Із суми грошового забезпечення засудженого проводиться
відрахування в доход держави у розмірі від (10) десяти до (20)
двадцяти відсотків.
Під час відбування покарання засуджений не може бути
підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання
не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння
чергового військового звання.
22. Конфіскація майна (ст.59) –
примусове безоплатне вилучення у
власність держави всього або частини
майна, яке є особистою власністю
засудженого.
Не підлягає конфіскації майно, яке
необхідне для повсякденного життя
самому засудженому або особам, які
знаходяться на його утриманні.
При засудженні винного за
статтями Кримінального кодексу, згідно
яким призначається конфіскація майна,
суд обов’язково застосовує це
додаткове покарання.
Конфіскація майна (ст.59) –
примусове безоплатне вилучення у
власність держави всього або частини
майна, яке є особистою власністю
засудженого.
Не підлягає конфіскації майно, яке
необхідне для повсякденного життя
самому засудженому або особам, які
знаходяться на його утриманні.
При засудженні винного за
статтями Кримінального кодексу, згідно
яким призначається конфіскація майна,
суд обов’язково застосовує це
додаткове покарання.
23. Арешт (ст.60) – полягає у триманні засудженого в
умовах ізоляції від суспільства на строк від (1)
одного до (6) шести місяців
Арешт не застосовується до:
- осіб віком до 16 років;
-вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 7 років.
Військовослужбовці, засуджені до арешту,
відбувають покарання на гауптвахті.
Арешт (ст.60) – полягає у триманні засудженого в
умовах ізоляції від суспільства на строк від (1)
одного до (6) шести місяців
Арешт не застосовується до:
- осіб віком до 16 років;
-вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 7 років.
Військовослужбовці, засуджені до арешту,
відбувають покарання на гауптвахті.
24. Обмеження волі (ст.61) – тримання
особи у кримінально-виховних
установах відкритого типу без ізоляції
від суспільства в умовах здійснення за
нею нагляду з обов’язковим
залученням засудженого до праці на
строк від (1) одного до (5) п’яти
років.
Обмеження волі не застосовується
до:
- неповнолітніх;
- вагітних жінок та жінок, які мають
дітей до 14 років.
- осіб, що досягли пенсійного віку;
- інвалідів 1 та 2 групи;
- до військовослужбовців строкової
служби.
Обмеження волі (ст.61) – тримання
особи у кримінально-виховних
установах відкритого типу без ізоляції
від суспільства в умовах здійснення за
нею нагляду з обов’язковим
залученням засудженого до праці на
строк від (1) одного до (5) п’яти
років.
Обмеження волі не застосовується
до:
- неповнолітніх;
- вагітних жінок та жінок, які мають
дітей до 14 років.
- осіб, що досягли пенсійного віку;
- інвалідів 1 та 2 групи;
- до військовослужбовців строкової
служби.
25. Тримання у дисциплінарному
батальйоні військовослужбовців
(ст.62) – це примусове направлення на
встановлений у вироку суду строк в
особливу військову частину –
дисциплінарний батальйон та
застосовується на строк від (6) шести
місяців до (2) двох років.
26. Позбавлення волі на певний строк (ст.63) -
полягає в ізоляції засудженого від суспільства на
певний строк з поміщенням його в кримінально-
виконавчу установу. Позбавлення волі
встановлюється на строк від (1) одного до (15)
п'ятнадцяти років.
Позбавлення волі на певний строк (ст.63) -
полягає в ізоляції засудженого від суспільства на
певний строк з поміщенням його в кримінально-
виконавчу установу. Позбавлення волі
встановлюється на строк від (1) одного до (15)
п'ятнадцяти років.
27. Довічне позбавлення волі (ст.64).
Довічне позбавлення волі не застосовується до:
- особи, що вчинила злочин у віці до 18 років;
- осіб у віці понад 65 років;
- жінок, що були в стані вагітності під час вчинення
злочину або на момент постановлення вироку.
Довічне позбавлення волі (ст.64).
Довічне позбавлення волі не застосовується до:
- особи, що вчинила злочин у віці до 18 років;
- осіб у віці понад 65 років;
- жінок, що були в стані вагітності під час вчинення
злочину або на момент постановлення вироку.
28. 4.Звільнення від відбування покарання з випробуванням.4.Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від
відбування покарання з випробуванням:
1)періодично з’являтися для
реєстрації до уповноваженого
органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений
орган з питань пробації про зміну
місця проживання, роботи або
навчання.
29. На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд
може додатково покласти такі обов’язки:
1) попросити публічно або в іншій
формі пробачення у потерпілого;
2) не виїжджати за межі України без
погодження з уповноваженим органом з
питань пробації;
3) працевлаштуватися або за
направленням уповноваженого органу з
питань пробації звернутися до органів
державної служби зайнятості для
реєстрації як безробітного та
працевлаштуватися, якщо йому буде
запропоновано відповідну посаду (роботу);
30. 5) пройти курс лікування від розладів
психіки та поведінки внаслідок вживання
психоактивних речовин або захворювання,
що становить небезпеку для здоров’я інших
осіб;
На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд
може додатково покласти такі обов’язки:
4) виконувати заходи, передбачені
пробаційною програмою;
6) дотримуватися встановлених судом
вимог щодо вчинення певних дій,
обмеження спілкування, пересування та
проведення дозвілля.
