Курсова робота

1. 2
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ
ПРОЦЕСІВ 5
1.1 Інтеграційні об’єднання:поняття та причинистворення 5
1.2 Етапи розвиткуінтеграційних об’єднань 9
1.3 Передумови створення МЕРКОСУР 13
РОЗДІЛ 2.ТЕНДЕНЦІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО
СПІВРОБІТНИЦТВА В МЕРКОСУР 16
2.1. Динаміка торгівельного співробітництва країн-членів МЕРКОСУР 16
2.2. Інвестиційна співпраця країн-членів МЕРКОСУР 19
2.3 Економічні зв’язкиМЕРКОСУР з традиційними партнерами:
міжамериканський і європейськийвекториспівпраці. 22
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО
СПІВРОБІТНИЦТВА КРАЇН-ЧЛЕНІВ МЕРКОСУР
3.1. Основні проблеми у реалізації економічного співробітництва країн-
членів МЕРКОСУР 26
3.2. Шляхи покращення економічного співробітництва країн-членів
МЕРКОСУР 27
ВИСНОВКИ 31
АНОТАЦІЯ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34
ДОДАТКИ36

2. 3
Вступ
В сучасному світі провідна роль у зовнішній політиці та
економічній діяльності належить не окремим країнам, а міждержавним
об’єднанням, які стають свого роду виразниками намагань окремої групи
держав. Саме інтеграційні організації виступають рушійними силами
історичного процесу. Новітня історія постає перед дослідниками сучасності
як процес інтеграції на кожному з континентів та співробітництва
міждержавних організацій.
Методологічні аспекти сучасного світового господарства, місце у
ньому країн з перехідною економікою, концептуальне забезпечення їх
включення у світогосподарськізв’язки залишаються найменш розробленими
в економічній теорії. Відсутність наукової, зваженої концепції входження
перехідних економік у світове господарство з урахуванням сучасних
суперечливих тенденцій його розвитку істотно впливає на ефективність
зовнішньоекономічних зв’язків, породжує нестабільність і невизначеність їх
розвитку.
Однією з провідних тенденцій сучасного світового розвитку є
економічна регіоналізація. Усе більше економічних угруповань виникає на
світовій арені, утворюючи регіональні економічні простори. АСЕАН, ЄС,
МЕРКОСУР, НАФТА й інші об’єднання мають різний ступінь зрілості, тому
дослідження особливостей їх розвитку створює можливості для вивчення
перспектив формування регіональних валютних союзів. Наслідуючи приклад
європейських країн, про наміри запровадження власної єдиної валюти
заявили практично всі регіони світу – країни Америки, Саудівської Аравії,
Східної Азії та навіть Африки.
Тісні політичні, економічні і соціально-культурні зв'язки свідчать про
те, що жодна національна економіка не може розвиватися ефективно без
активної участі у світогосподарських процесах. Але інтенсифікація процесу
глобалізації має суперечливий характер. На фоні підвищення ефективності

3. 4
функціонування міжнародної економіки, відбувається загострення
міжнародної боротьби за сфери впливу у виробничому, ресурсному,
фінансовому, інформаційному та інших секторах життєдіяльності людини.
При цьому, політична або економічна нестабільність в одній країні негативно
впливає на стан інших економік інтегрованих у світове господарство. Тому
одночасно з процесами глобалізації у світі існують регіональні інтеграційні
об’єднання країн, які спрямовані на формування системи протидії
негативним проявам глобалізації.
Мета й завдання дослідження. Метою курсової роботи є виявлення
сучасних тенденцій МЕРКОСУР. Завдання дослідження:
- визначити що таке інтеграційні об’єднання: поняття та причини
створення;
- встановити етапи розвитку інтеграційних об’єднань;
- проаналізувати динаміку торгівельного співробітництва країн-
членів МЕРКОСУР;
- дослідити інвестиційну співпрацю країн-членів МЕРКОСУР;
- встановити економічні зв'язки МЕРКОСУР з традиційними
партнерами: міжамериканський і європейський вектори співпраці;
- визначити проблеми та перспективи розвитку країн МЕРКОСУР.
Об'єктом дослідження є економічне співробітництво країн
МЕРКОСУР.
Предметом дослідження є сучасний стан та перспективи економічного
співробітництва країн-членів МЕРКОСУР.
Методи дослідження. Методологічною основою курсової роботи є
науковий, емпіричний (спостереження, опис), теоретичний (аналіз) методи .
Структура курсової роботи обумовлена метою та завданнями
дослідження. Робота складається із вступу, основної частини (трьох розділів
та підрозділів), загальних висновків, списку використаних джерел та
додатків.

4. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИДОСЛІДЖЕННЯ
ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
1.1 Інтеграційні об’єднання:поняття та причинистворення
Інтеграція в перекладі з латинської означає взаємне переплетіння,
об’єднання окремих частин в єдине ціле. Міжнародна економічна інтеграція
– це етап у процесі розвитку міжнародного поділу праці, для якого
характерним є утворення однорідного, внутрішньо єдиного господарського
організму, що охоплює декілька країн, виникнення цілісності відокремленого
комплексу держав.
В основі інтеграції лежать об’єктивні потреби розвитку продуктивних
сил. У загальному вигляді об’єктивну причину міжнародної економічної
інтеграції можна визначити як необхідність подолання суперечності між
очевиднимиреальними вигодамидля підприємств від участі в міжнародному
поділі праці та негативними факторами міжнародної економічної взаємодії –
територіальною віддаленістю, меншою мобільністю факторів виробництва і
ресурсів, митних та валютних обмежень тощо.
Інтеграційні процеси за своєю природою – явище складне та
суперечливе. Їх розгортання та розвиток може бути зумовлене :
а) економічними;
б) політичними чинниками.
Економічні чинники міжнародної економічної інтеграції виступають
першопричиною інтеграції, як правило, коли мова йде про інтеграційні
процеси серед високорозвинених країн.
Внаслідок розвитку міжнародних ринків товарів та послуг, капіталів та
трудових ресурсів господарські системи таких країн перетворюються на
єдине ціле. У результаті внутрішні державні заходи щодо економічного

5. 6
регулювання здійснюють активний вплив на економіку і господарську
політику інших країн, особливо тих, з якими їх пов’язують тісні економічні
зв’язки (підтримка рівня позичкового проценту, державні субсидії окремим
галузям економіки, рівні податків, внутрішні ціни, заробітна плата, технічні
стандарти).
У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають
і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна
тлумачити як відсутність будь-якої формидискримінації іноземних партнерів
і кожній із національних економік. У такому плані міжнародна економічна
інтеграція розглядається як найвищий рівень розвитку МЕВ. Як процес
інтеграція проявляється в стиранні відмінностей між економічними
суб'єктами – представниками різних держав. На макрорівні вирізняють
горизонтальну і вертикальну інтеграцію.
Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють
подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну
систему розподілу й отримання при цьому додаткового прибутку, і
супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що
виробляються в країні базування.
Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують
у різних виробничихциклах. Розрізняють три форми вертикальної інтеграції:
1) інтеграція «вниз» (наприклад, приєднання заводу-виробника
сировини чи напівфабрикатів до компанії, яка веде головне виробництво);
2) виробнича інтеграція «вгору» (наприклад, придбання
сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції);
3) невиробнича інтеграція «вгору», що включає сферу розподілу.
Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві або більше
країн об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору.

6. 7
Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш,
хоча можуть також переслідувати політичні та інші цілі. На макрорівні
розглядають такі основні форми міжнародної регіональної економічної
інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона (асоціація) вільної торгівлі;
митний союз, спільний ринок, економічний та політичний союзи.
За змістом інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення і
зрощування відтворювальних процесів країн регіону. З 1947 р. у світі було
створено більш 60 інтеграційних угруповань, що визначалося цілим рядом
передумов.
Передумови інтеграції:
- близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості
країн, що інтегруються. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна
інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами,
що розвиваються;
- географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості
випадків загального кордонуй історично сформованих економічних зв'язків;
- спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами
в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного
співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір
конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;
- демонстраційний ефект. У країнах, що створюють інтеграційні
об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів
економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що
робить певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект
виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше
стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;
- «ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону

7. 8
стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за
його межами, зазнають деяких труднощів, пов'язаних з переорієнтацією
економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це
нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишилися за
межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне
об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато
латиноамериканських країн поспішили укласти з нею угоди про торгівлю.
Спираючись на зазначені передумови, країни утворюють інтеграційні
об'єднання, що, незважаючи на їх численність у сучасній світовій економіці і
на різні рівні розвитку, переслідують приблизно однакові цілі. Основними
цілями інтеграції можуть бути наступні:
1. Використання переваг економічних масштабів, що забезпечує
розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат, часток
прямих іноземних інвестицій. Цілі збільшення національних масштабів
особливо чітко виражені в інтеграційних угрупованях Центральної Америки
й Африки.
2. Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Така
мета особливо характерна для країн ПСА і Близького Сходу. Тут важливе
зміцнення взаєморозуміння і співробітництва в політичній, військовій,
соціальній та інших неекономічних областях.
3. Рішення завдань торговельної політики. Регіональна інтеграція
розглядається як спосіб зміцнити переговорні позиції країн, що беруть
участь, у рамках багатосторонніх переговорів у СОТ. Крім того, регіональні
об'єднання дозволяють створювати більш стабільну основу для взаємної
торгівлі, про що вже говорилося раніше.
4. Сприяння структурній перебудові економіки. Залучення країн, що
створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи,
до регіональних торговельних угод країн з більш високим рівнем ринкового

8. 9
розвиткурозглядаєтьсяяк найважливіший канал передачі ринкового досвіду.
Більш розвинутікраїни, залучаючи своїхсусідів до процесів інтеграції, також
зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і в створенні там
повноцінних містких ринків.
5. Підтримка молодих галузей національної промисловості, тому що
для них виникає більш широкий регіональний ринок. Ця мета була
провідною для інтеграційних об'єднань країн Латинської Америки й Африки
до півдня від Сахари.
Об'єктивнийзміст інтеграції складає переплетення, взаємопроникнення
і зрощування відтворювальних процесів, що забезпечує більш ефективну
взаємодію між країнами. Таким чином, економічна інтеграція має ряд
сприятливих умов для взаємодіючих сторін:
1. Інтеграційне співробітництво дає товаровиробникам більш широкий
доступ до різного роду ресурсів: фінансових, трудових, матеріальних, до
новітніх технологій; а також дозволяє робити продукцію в розрахунку на
більш місткий ринок.
2. Економічне зближення країн у регіональних рамках створює
привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції,
захищаючи їх деякою мірою від конкуренції з боку фірм третіх країн.
3. Інтеграційна взаємодія дозволяє вирішувати найбільш гострі
проблеми соціального характеру.
Таким чином, у результаті інтеграції окремігрупи країн створюють між
собою більш сприятливі умови для торгівлі і для міжрегіонального
пересування факторів виробництва, ніж для всіх інших країн. Подібні
регіональні утворення оцінюються позитивним фактором світової економіки,
але за умови, що група країн, що інтегруються, лібералізуючи взаємні
економічні зв'язки, не встановлює менш сприятливих, ніж до початку
інтеграції, умов для торгівлі з третіми державами.

9. 10
Отже, інтеграційні об’єднання – це економічний простір, що має
спеціальний правовий режим. Основними причинами створення
інтеграційних об’єднань є: створення сприятливого зовнішньоекономічного
середовища та зони вільної торгівлі, що передбачає скасування митних
тарифів у взаємній торгівлі товарами.
1.2 .Етапи розвиткуінтеграційних об’єднань.
Для створення економічного інтеграційного угруповання двох чи
кількох країн необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-
культурні та інфраструктурні умови. З політико-правової точки зору
принципове значення мають сумісність політичних устроїв та основного
законодавства країн, що інтегруються. Ключовими щодо економічних умов
інтеграції є такі критерії: рівень розвитку країн, їх ресурсні та технологічні
потенціали; ступінь зрілості ринкових відносин, зокрема національних
ринків товарів, послуг, капіталу та праці; масштаби та перспективи розвитку
економічних взаємозв'язків країн і т. ін.; важлива також інфраструктурна та
соціально-культурна сумісність. При цьому процеси формування
економічних інтеграційних угруповань країн мають яскраво виражену
регіональну специфіку.
Найбільший розвиток інтеграційні об'єднання різного типу одержали в
другій половині XX ст. Історично інтеграція еволюціонує через кілька
основних ступенів кожен з яких свідчить про рівень її зрілості. У цілому
можна виділити шість етапів, для яких характерні свої особливості.
На першому рівні, коли країни ще тільки роблять перші кроки до
взаємного зближення, між ними виникають преференційні торговельніугоди.
Вони можуть підписуватися або на двосторонній основі між двома
державами, або між вже існуючим інтеграційним угрупованням і окремою
країноюабо групоюкраїн. Відповідно до цих угод країни надають одна одній
більш сприятливий режим, ніж третім країнам.
На другому рівні інтеграції країни переходять до створення зони

10. 11
вільної торгівлі, що передбачає вже повне скасування митних тарифів у
взаємній торгівлі товарами і послугами при збереженні національних митних
тарифів у відносинах із третіми країнами. У більшості випадків умови зони
вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім продукції сільського
господарства. Зона вільної торгівлі може координуватися невеликим
міждержавним секретаріатом, розташованим на території однієї з держав-
членів, але найчастіше обходиться і без нього, погоджуючи основні
параметри свого розвитку на періодичних нарадах керівників відповідних
відомств.
Третій рівень інтеграції пов'язаний зі створенням митного союзу –
погодженим скасуванням національних митних тарифів і введенням
загального митного тарифу та єдиної системи нетарифного регулювання
торгівлі відносно третіх держав. Митний союз передбачає безмитну
внутрішньо-інтеграційну торгівлю товарами та послугами і повну свободу
їхнього переміщення усередині регіону. Звичайно митний союз вимагає
створення вже більш розвинутої системи міждержавних органів, що
координують проведення погодженої зовнішньоторговельної політики.
Найчастіше вони приймають форму періодичних нарад міністрів, що
керують відповідними відомствами і у своїй роботі спираються на постійно
діючий міждержавний секретаріат.
Коли інтеграційний процес досягає четвертого рівня – спільного ринку,
– країни, що інтегруються, домовляються про свободу руху не тільки товарів
і послуг, але і факторів виробництва – капіталів, робочої сили і технологій.
Координація здійснюється на періодичних нарадах (звичайно 1 – 2 рази на
рік) глав держав і урядів країн-учасниць, на значно частіших зустрічах
міністрів, що спираються на постійно діючий міждержавний секретаріат
(наприклад, у ЄС – Європейська рада глав держав і урядів, Рада міністрів ЄС
і Секретаріат ЄС).
На п'ятому рівні відбувається інтеграція, що припускає проведення

11. 12
єдиної економічної політики в інтеграційному об’єднанні.
На шостому рівні проходить інтеграція валютної, бюджетної, грошової
політики, уведення єдиної валюти, встановлення органів наднаціонального
регулювання усередині інтеграційного угруповання.
На сьомому рівні на основі економічних створюються і політичні
союзи, в яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція.
Уряди узгоджено відмовляються від частини своїх функцій на користь
наддержавних органів, що наділяються правом приймати рішення з питань,
що стосуються організації, без узгодження з урядами країн-членів
(наприклад, у ЄС – Комісія ЄС).
Основніетапи інтеграційного процесу вказано в табл. 1.1.ійний обя
торгТаблиця 1.1
Етапи інтеграційного процесу
Форми міжнародної
економічної
інтеграції
Ключові характеристики
Зниження
внутрішні
х тарифів
Усуненн
я
внутріш
ніх
тарифів
Спільний
зовнішній
тариф
Вільний
рух
капіталів та
робочої
сили
Гармонізаці
я
економічно
ї політики
Політична
інтеграція
I. Зона
преференційної
торгівлі
II. Зона (асоціація)
вільної торгівлі
III. Митний союз
IV. Спільний ринок
V. Економічний союз
VI. Валютний союз
VII . Політичний союз
Отже, основними етапами інтеграційного процесу є: 1) зона
референтної торгівлі; 2) зона вільної торгівлі; 3) митний союз; 4) спільний

12. 13
ринок; 5) економічний союз; 6) валютний союз 7) політичний союз.
1.3 Передумови створення МЕРКОСУР
Латинська Америка — загальна назва держав, що виникли в першій
половині XIX ст. на місці колишніх іспансько-португальських колоній в
Центральній та Південній Америці.
Серйозні зрушення в економічному розвитку більшості країн
латиноамериканського регіону почались майже одразу після Другої світової
війни. Соціальний стан в регіоні — бідність, хронічне безробіття та аграрне
перенаселення — потребували прискорення соціально-економічного
розвитку на базі індустріалізації. В той же час забезпечення такого росту
заважав надто низький рівень внутрішніх нагромаджень. Це пояснювалось
недостатністю не тільки іноземних інвестицій, але й експортних доходів
через різкі коливання світової кон'юнктури та тенденції до погіршення умов
збуту традиційних товарів Латинської Америки в 50-ті роки.
Акцент в економічній політиці був зроблений на імпорт заміщуючи
індустріалізацію на базі багатих сировинних ресурсів і за допомогою
протекціонізму внутрішнього ринку з одночасним підвищенням експорту
товарів і послуг.
В зв'язку із слабкістю національного підприємництва вирішальну роль
в запровадженні цієї стратегії в життя відігравали держави, які до 90-х роки.
були основним підприємцем та регулятором всього господарського життя в
Латинській Америці. За рахунок інфляційного фінансування був створений
великий державний сектор, передусім промисловості (енергетика,
металургія, хімія, машинобудування), виробничий потенціал якого склав
основу латиноамериканської промисловості. Завдяки цьому суттєво зросла
вага внутрішніх факторів розвитку, хоча залежність від зовнішніх джерел
фінансування досі залишається високою.

13. 14
МЕРКОСУР (Mercado Comu'n del Cono Sur - MERCOSUR) --
субрегіональний торгово-економічний союз, до якого входять Аргентина,
Бразилія, Парагвай і Уругвай. Асоційовані члени - Болівія і Чилі.
Назва перекладається з іспанського як «Об’єднаний Ринок Південного
конуса»
Стратегічна мета МЕРКОСУР - створення об'єднання, здатного
гарантувати економічний зростання його учасників на основі інтенсивної
взаємної торгівлі й ефективного використання інвестицій, а також
підвищення міжнародної конкурентноздатності економік субрегіону.
Історія створення. Спроби розвивати в Південній Америці регіональну
економічну інтеграцію, за зразком західноєвропейського ЄС, мають довге,
але не дуже вдалу історію. Ще в 1960-х в Південній Америці вперше
заговорили про створення зони вільної торгівлі, а потім і
Центральноамериканського спільного ринку. В 1960 була створена
Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, LAFTA (з 1980 -
Латиноамериканська асоціація інтеграції, LАIА), до якої увійшли 10 країн
(Аргентина, Бразилія, Мексика, Уругвай, Парагвай, Перу Чилі, Колумбія,
Еквадор, Венесуела і Болівія). Однак політичні та економічні кризи кінця
1960-х не дозволили здійснити ці грандіозні плани. Через сильні
відмінностей між латиноамериканськими державами подальші спроби
розвитку регіональної економічної інтеграції були спрямовані на об'єднання
лише деяких країн, економічно найбільш близьких один до одного. Так, у
1969 всередині LAFTA утворилася нечисленна Андская група (Болівія,
Колумбія, Еквадор і Чилі; пізніше в цю групу увійшла Венесуела, але вийшла
Чилі). Але й «велика» LAFTA, і «мала» Андська група не змогли добитися
особливих успіхів у розвитку взаємної торгівлі.
Нова хвиля уваги до інтеграційних угодами піднялася в 1980-і, коли
розчарування латінамеріканскіх країн у допомоги США після Фолклендській
війни Аргентини з Великобританією стимулювало їх інтерес до зближення на
южноамеріанской регіональної основі. У 1986 Аргентина і Бразилія - два

14. 15
найбільші економічні держави Латинської Америки - висунули спільний
проект розвитку економічного співробітництва та подальшої інтеграції,
проголосившийого відкритим для приєднання інших країн. Буферні держави
між Бразилією і Аргентиною - Уругвай і Парагвай - незабаром відгукнулися
на цю ініціативу. У березні 1991 був підписаний чотиристоронній договір в
м. Асунсьоні (Парагвай) про створення митного союзу і спільного ринку
МЕРКОСУР. Існуюча в літературі плутанина в датування створення цього
економічного союзу пов'язана з тим, що реально торговельний блок
оформився лише до 1995. До того йшла непростапідготовча робота. У 1994 у
розвиток Асунсьонського договору було укладено додаткову угоду, яка
підтвердила створення зони вільної торгівлі і проголосив задачу подальшого
перетворення її у митний союз. У 1995 цей договір набув чинності - на
зовнішніх кордонах блоку стали діяти загальні митні тарифи на імпорт
товарів з третіх країн, охопили приблизно 85% всіх видів що возить товарів
до країн МЕРКОСУР.
Престиж організації став рости, і в 1996 в його ряди в якості
асоційованого члена була прийнята Болівія, а в 2000 - Чилі. У липні 2004
повинні початися офіційні переговори про вступ в якості повноправного
п'ятого члена блоку - Мексики. Венесуела і Колумбія також вивчають
перспективу вступу до цього блоку.
МЕРКОСУР залишається найбільшим ринком інтегрованим Латинської
Америки, де зосереджено 45% населення або більше 200 мільйонів чоловік,
50% сукупного ВВП (понад 1 трлн. дол), 40% прямих зарубіжних інвестицій,
більше 60% сукупного обсягу товарообігу і 33% обсягу зовнішньої торгівлі
південноамериканського континенту.
Отже, основними передумовами створення МЕРКОСУР були: зміни
світового порядку, захист свого господарства від конкуренції високо
розвинутих індустріальних країн.

15. 16
РОЗДІЛ 2. Тенденції реалізації економічного співробітництва в
МЕРКОСУР
2.1. Динаміка торгівельного співробітництва країн-членів МЕРКОСУР.
Південний Спільний Ринок МЕРКОСУР створений у 1995 році на
підставі Асунсьйонського договору, підписаного у 1991 році Аргентиною,
Бразилією, Парагваєм та Уругваєм з метою створення зонивільної торгівлі та
митного союзу. Асоційованими членами МЕРКОСУР є Чилі та Болівія.
Населення країн-членів МЕРКОСУР (близько 200 млн. осіб) становить 44 %
населення Південної Америки, територія країн-членів — 59 % території
континенту, валовий національний продукт — 51 % загального ВВП в регіоні
(табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Загальні показники країн-членів МЕРКОСУР (2010 рік)
Аргентина Бразилія Парагвай Уругвай Венесуела
Населення 40 091 359 186 405 000 6 831 306 3 323 906 29 105 632
ВВП 710,690 млрд. 1 937 млрд. 28,342 млрд. 33,98 млрд. 81 млрд.
Зростання ВВП +0,9% 2,3 % 1,25 % -0,7%
Експорт 56 060 млн. 139 млрд. 2,7 млрд. 3.9 млрд. 25 млрд.
Імпорт 35 214 млн. 91,3 млрд. 1,4 млрд. 4.5 млрд. 19,3 млрд.
Зовнішній борг 120 млрд.
(37% ВВП)
176,5 млрд. 1,9 млрд. дол. - -
Хоча МЕРКОСУР є найновішим субрегіональним інтеграційним
утворенням, він, здається, є найбільш динамічним. Створення МЕРКОСУР
відбувалося в умовах зміни світового порядку. Тому для членів МЕРКОСУР
провідними принципами стали укріплення демократії, реформи держави,
лібералізація економіки і торгівлі. Отже, країнам потрібно було не лише
дійти згоди щодо питань міжнародної торгівлі, але і створити власну зону
інтеграції.

16. 17
Так, за період 2007—2011 роки. зростання товарообігу між країнами-
членами МЕРКОСУР щорічно становило в середньому більше 30 %, тоді як
торгівля країн-членів з іншим світом у ці роки зростала на 7,5 % на рік.
Зовнішня торгівля учасниць МЕРКОСУР на 20 % сконцентрована всередині
блоку, в той час як до створення МЕРКОСУР у 2010 р. цей показник
дорівнював 9 %.
Торгівля між Бразилією й Аргентиною зросла у 4 рази і становила
більше 15 млрд. дол. Як прогнозують спеціалісти, торгівля між цими
країнами в найближчі п'ять років має, як мінімум, подвоїтися.
Однак справжня співпраця розпочалась лише після повалення
військових диктатур в Аргентині (1983) та Бразилії (1985). У 1985 році
президент Аргентини Альфонсін і Президент Бразилії Сарней підписали
Декларацію, в якій йшлося про прискорення двосторонньої співпраці. Для
цього була створена спільна комісія на найвищому рівні. Незабаром після
цього, у липні 1986 року, ті ж президенти підписали Аргентинсько-
бразильськийакт про інтеграцію, який започатковував Програмуекономічної
інтеграції та кооперації між Аргентиною та Бразилією (відому ще як ЕІСР чи
ІСРАВ). Протягом першого етапу в межах цієї Програми було підписано 12
протоколів про співпрацю в різних галузях економіки. У Програмі
акцентувалось на секторі засобів виробництва (Протокол 1). Також були
підписані важливі угоди з торгівлі пшеницею (Протокол 2, який покращив
позиції Аргентини на бразильському ринку сільськогосподарських товарів),
щодо металургії (Протокол 3), з торгівлі продуктами харчування (Протокол
23) і, перш за все, в автомобілебудівному секторі (Протокол 21, спрямований
на підтримку взаємної торгівлі). Завдяки підписанню Протоколу 13 ІСРАВ
покращила співпрацю в галузі ядерної енергетики. Як зазначалося вище,
розвиток саме цієї галузі мав визначальний вплив на ситуацію в регіоні.
Загалом, було підписано 24 Протоколи.
18 грудня 2007 року МЕРКОСУР підписав торгову угоду про вільну

17. 18
торгівлю з Ізраїлем.
20 грудня 2011 року під час зустрічі в Монтевідео, міністри
закордоннихсправ чотирьох країн учасниць, з міністром закордонних справ
Палестини Риядом аль Малики, підписали угоду про вільну торгівлю з
Палестиною.
В серпні 2010 року на 39-ій зустрічі на вищому рівні МЕРСОКУР був
затверджений загальний митний кодекс, котрий повинен завершити
формування Митного союзу в рамках МЕРКОСУР.
Майбутнє торгівлі в МЕРКОСУР залежатиме від збільшення торгівлі
промисловими товарами. Це дозволить групі слабших країн (Уругваю та
Парагваю) впевненіше виходити на ринки. Адже між Аргентиною та
Бразилією торгівля промисловими, особливо товарами харчової, хімічної та
машинобудівної промисловості, розвивається найдинамічніше. Саме тому на
ці галузі промисловості припадає від 60 % до 70 % іноземних інвестицій.
Крім того, особливістю МЕРКОСУР є те, що основними торговельними
партнерами Уругваю та Парагваю є інші члени організації.
З часу заснування організації обсяг торгівлі між країнами-членами
збільшився втричі, що підтвердило ефективність створення зони вільної
торгівлі і, відповідно, доцільність залучення НОВИХ партнерів на своєму
континенті. Тому в перспективі на основі розширення МЕРКОСУР
планується створення Латиноамериканської зони вільної торгівлі (ЛАФТА),
до якої приєднаються інші латиноамериканські країни.
Отже, динаміка торговельних відносин свідчить про значне зростання
товарообороту як між країнами членами МЕРКОСУР, так і з світовими
партнерами.
2.2. Інвестиційна співпраця країн-членів МЕРКОСУР
У другій половині90-х років ЄС перетворився на основногоіноземного

18. 19
інвестора в країнах МЕРКОСУР. Характерною особливістю європейських
інвестицій є висока частка капіталовкладень, які використовуються для
закупівлі пакетів акцій об'єктів приватизації. Європейські інвестори у
прагненні захопити ринки держав-членів МЕРКОСУР схильні наражатись на
великий ризик. Наприклад, вони збільшили капіталовкладення в період, коли
країни Південного конусу переживали несприятливі наслідки міжнародної
фінансової кризи, а північноамериканські інвестори виявляли обережність. У
цей період зросла частка ЄС і в торговельному обігу країн МЕРКОСУР, що
сприяло стабілізації ситуації в регіоні.
Якщо раніше члени МЕРКОСУР вважали за краще шукати партнерів за
межами Південної Америки, то зараз картина змінилася. Раніше до
найбільших торгових партнерів південноамериканських країн входили, як
правило, заморські партнери. Тепер же, за декілька років діяльності
МЕРКОСУР, до кола найважливіших торгових партнерів увійшли країни-
члени союзу. Співробітництво учасників спільного ринку не обмежилося
тільки торгівлею. Різко зросла їх взаємна інвестиційна діяльність. У країни
МЕРКОСУР потоком пішли прямі іноземні інвестиції. До найвагоміших
можна віднести інвестиції в автомобілебудування. Із значними інвестиціями
в цю галузь прийшли такі компанії, як Renault, Daimler-Benz, Volkswagen,
Hyundai, Toyota, Chrysler, Honda, KIA, FIAT та ін. Ці фірми оголосили про
свої плани до 2015 р. вкласти близько 12 млрд. дол. у будівництво
автомобільних заводів у Бразилії й Аргентині для виробництва 2,5 млн.
автомобілів на рік.
В 90-ті pp. різко збільшились надходження прямих іноземних
інвестицій в Латинську Америку. Так, із середньорічної в 1986—1991 рр.
величини в 9,5 млрд. дол. він зріс до 56 млрд. дол. в 1997 p., перш за все за
рахунок Аргентини (6,3 млрд. дол.), Бразилії (16,3), Венесуели (4,9), Колумбії
(2,4), Чилі (5,4) і Мексики (12,1 млрд. дол.). В результаті обсяг накопичених
на континенті прямих іноземних інвестицій зріс з 48 млрд. дол. в 1980 p. і 124

19. 20
млрд. дол. в 2000 p. до 375 млрд. дол. в 2007 р., причому 1/3 з них припадає
на Бразилію (126 млрд. дол.) і 1/4 — на Мексику (87 млрд. дол.). В результаті
прямі іноземні інвестиції забезпечують близько 15 % всіх капіталовкладень в
основний капітал на континенті .
Аргентина до цього часу залишалась дуже привабливою країною для
вкладення інвестицій (Додаток А). В 2004-2010 рр. перше місце за
інвестиціями в економіку країнизаймали США, відсотокяких складав 34,5%.
Друге місце належить Іспанії з об’ємом інвестицій в 28,5%. Третє та четверте
місце займає Франція та Італія, за ними йдуть Чилі, Великобританія та
Німеччина.
Діяльність іноземного капіталу в Аргентині в більшій мірі пов’язана з
розширенням, злиттям та купівлею діючих підприємств. Значні інвестиції
здійснює Чилі в нафтову, газову та гірничу сфери.
Інвестиційні аналітики, які дають свої рекомендації для фондів, банків,
девелоперських компаній, одностайні: зараз саме час вкладати гроші в
бразильську нерухомість. Вона доступна за цінами і є відмінним вкладенням,
забезпечує солідний приріст капіталу і хороший рентний дохід. Головне, тут
є великий вибір. Можна вкладати кошти в промислову або комерційну
нерухомість. Згідно з даними промислового моніторингу, інвестиції в
бразильськумашинобудівну галузь з боку відомих світових виробників цього
року складуть 5 млрд. доларів. У цьому році також очікується зростання
доходів та виробництвапродовольчих і промислових товарів. З урахуванням
цих сприятливих чинників, які вказують на зростання бразильської
економіки, зростання середнього класу і зміцнення бразильської валюти .
Динаміку зростання прямих інвестицій Бразилії , як внутрішніх, так і
закордоном за останні 5 років наведено в таблиці 2.2.
Як видно з таблиці 2.2, показники фондових прямих інвестицій
(внутрішніх) у 2011 роцізрослина 177,7 млрд. дол.., порівняно з 2007 роком.

20. 21
А фондові прямі інвестиції за кордоном в 2011 році зменшились на 15 млрд.
дол. Порівняно з 2010 роком.
Таблиця 2.2
Інвестиції Бразилії 2007-2011 роки, млрд. дол.
2007 2008 2009 2010 2011
Фондові прямі іноземні інвестиції
(внутрішні)
249 294 318,5 368,4 426,4
Фондові прямі інвестиції (за
кордоном)
107 127,5 124,3 128,9 113,9
Парагвай не проводить поділу внутрішніх та іноземних інвестицій.
Інша перевага розміщення іноземних інвестицій полягає в надто низькій
вартості землі. Стимулювання експорту проводиться за рахунок різних
податкових пільг та відрахувань для підприємств, що працюють на експорт.
Пільги пов’язані зі звільненням від ПДС та митних зборів. Податкові ставки
найменші серед країн-членів МЕРКОСУР -9,9%, порівняно з 20,4% в
Аргентині, 21,4% в Бразилії, 17% в Уругваї, 18,6 в Чилі, 14,5 в Болівії.
Приплив прямих іноземних інвестицій в Чилі продовжується, за 2006
він зріс на 46%. Найбільша частина цих нових капіталовкладень (51%)
припадала на сферу обслуговування, на частку гірничодобувної
промисловості 19%, що обробної — 18%. Частка американських
капіталовкладень 40% від їхнього загального обсягу. В свою чергу Уряд
сприяв приватизації і передачі в концесію автострад і платних автомобільних
доріг, морськихпортів і аеропортів, водогосподарчихоб'єктів і пасажирських
залізничних перевезень.
Венесуела отримує інвестиції з боку приватних компаній США в
розробку частини багатого нафтою басейну річки Оріноко (повідомляє
агентство Associated Press).. Головною метою є будівництво сучасних
підприємств з переробки важких сортів нафти спільно венесуельської

21. 22
державної нафтової компанією Petroleos de Venezuela SA.
Отже, раніше країни-члени МЕРКОСУР шукали партнерів за межами
Південної Америки, переважно заморські країни. Тепер же, за роки
діяльності МЕРКОСУР, до кола найважливіших торгових партнерів увійшли
також країни-члени союзу.
2.3 Економічні зв’язки МЕРКОСУР з традиційними партнерами:
міжамериканський і європейський вектори співпраці.
За останні роки МЕРКОСУР став активною силою в регіоні,
альтернативою США і НАФТА. У зв'язку з цим між США і Бразилією,
лідерами економічних блоків, що виникли на Півночі і Півдні, сформувалися
значні відмінності у поглядах на те, в якій послідовності і в які терміни
можна і треба втілювати в життя ідею створення панамериканської зони
вільної торгівлі. Багато хто з латиноамериканських лідерів, включно з
Аргентиною і Бразилією, критикували дату створення цієї зони — 2005 рік.
Вони посилалися на те, що країни-члени Азіатсько-тихоокеанського
економічного співробітництва встановили для скасування всіх регіональних
бар'єрів віддалений термін — 2020 рік.
У березні 2000 року у виступі на щорічних зборах членів
Міжамериканського банку розвитку міністр фінансів США Л. Саммерс,
підтвердивши зобов'язання США щодо створення Зони вільної торгівлі в
західній півкулі, водночас визнав, що переговори про ФТАА відбуваються
складно, "машина поки що не запущена, однак поступово всі частини
конструкції встановлюються на місця".
Не враховуючи протиріччя з Бразилією стосовно проблем створення
ПАЗВТ, США, як і раніше, залишаються найбільшим торгово-економічним
партнером і провідним інвестором у країнах-членах МЕРКОСУР. Проте у
бразильського керівництва є вагомі підстави для стурбованості практикою
економічних зв'язків з США, в тому числі тарифною політикою світового

22. 23
лідера. Наприклад, для Бразилії, незважаючи на її членство у ВТО,
Вашингтон встановив вибіркові бар'єри, в тому числі у формі квот і
антидемпінгового мита, що не дозволяють багатьом видам експортної
продукції цієї країни брати участь на конкурентній основі на ринку США.
На початку квітня 2000 року в столиці Коста-Ріки завершилася зустріч
керівників центральноамериканських держав і Бразилії. У підписаній після
закінчення форуму Декларації Сан-Хосе його учасники виступили із
засудженням протекціоністської політики в торгівлі, що проводиться
промислово розвиненими державами стосовно держав третього світу. Вони
висловили невдоволення практикою сертифікації, що проводиться
Сполученими Штатами Америки в односторонньомупорядку, не враховуючи
становища в інших країнах щодо захисту прав людини.
Довгий час країни-сучасні члени МЕРКОСУР були колоніями
іспанської та португальської імперій, економіка яких розвивалась за рахунок
сільськогосподарського виробництва та видобутку корисних копалин.
Продукція сільського господарства складає основну частку в експорті
Аргентини, Уругваю, Бразилії, Парагваю (в середньому 37%).
Найбільшими статтями експорту, спільними для практично всіх країн-
учасниць МЕРКОСУР, є: м’ясо та м’ясопродукти, молокопродукти, шерсть,
шкіра та вироби з них. Аргентина, Бразилія та Уругвай є крупними
постачальникамириби та інших морепродуктів. Крім того, Аргентина займає
лідируючі позиції в світі за експортом пшениці, сої та кукурудзи, експортує
також соєву олію. Бразилія виступає найкрупнішим світовим
постачальником кави. Бразилія та Парагвай експортують деревину тропічних
порід і охоплюють майже третину цього сегмента ринку.
До 20% експортних операцій припадає на гірничу сировину та
напівфабрикати. Венесуела є найкрупнішим експортером нафти в Латинській
Америці. Певну кількість нафти експортують також Аргентина і Бразилія.

23. 24
Новою складовою експорту країн МЕРКОСУР все більше виступає
продукція машинобудування (17%), зокрема автомобілі (Аргентина),
виробниче обладнання (Бразилія, Аргентина), сільськогосподарська техніка
(Аргентина, Бразилія, Уругвай). До 12% припадає на експорт продукції
чорної та кольорової металургії та хімічної промисловості (Бразилія,
Аргентина).
Основними партнерами по експорту виступають країни МЕРКОСУР,
інші країни Латинської Америки, США, країни ЄС, Китай, Росія. Причому у
випадку Бразилії та Аргентини лише 20-25% експорту надходить до інших
країн-членів МЕРКОСУР, то у випадку Парагваю і Уругваю - 30-40%. На
Китай і США припадає по 10% експорту, на ЄС - до 30% (переважно
Німеччина, Франція, Голландія, Іспанія), на Росію - 4%. Загальний річний
обсяг експорту - 428,04 млрд. дол. США.
Просування продукції сільського господарства МЕРКОСУР на ринок
ЄС є однією з найактуальніших проблем розвитку відносин між зазначеними
інтеграційними блоками. Її вирішення відкладається внаслідок вищої
конкурентоспроможностіпівденноамериканських продуктів (м'яса, зернових,
молочних продуктів, фруктів і овочів) порівняно з їх аналогами в деяких
країнах ЄС, передусім у Франції та Ірландії. Для підтримки своїх виробників
європейськікраїнисубсидують ціни, причомусубсидії часом досягають 49 %
витрат виробництва. Країни МЕРКОСУР вимагають ліквідації субсидій,
цьому сприяють і переговори зі зниження тарифних бар'єрів у межах ВТО.
На значення цієї проблеми для МЕРКОСУР вказує той факт, що частка
сільськогосподарських продуктів в експорті країн цього регіону в ЄС
становить близько 48 %. Однак, згідно з оцінками експертів, тільки 13 % з
усього експорту МЕРКОСУР в ЄС припадає на так звані чутливі статті і
лише 3 % — на продукти, імпорт яких може мати негативні наслідки для
Європи стосовно втрати ринкових квот.
Імпорт до країн МЕРКОСУР представлений наступними групами

24. 25
товарів: продукція машинобудування (прилади, обладнання, електронно-
обчислювальна техніка, транспортні засоби, трактори та комбайни),
енергоносії, хімікати, пластмаси, папір, окремі групи споживчих товарів. Від
30 до 50% імпортних операцій проходить всередині МЕРКОСУР. Іншими
імпортними партнерами є США (15%), країни ЄС (30%, особливо
Німеччина), Китай (10%), Японія (5%). Загальний річний обсяг імпорту -
304,96 млрд. дол. США .
Отже, основними партнерами по експорту виступають країни-члени
МЕРКОСУР, інші країни Латинської Америки, США, країни ЄС, Китай,
Росія. Складовоюекспортукраїн МЕРКОСУР є продукція машинобудування,
зокрема автомобілі, виробниче обладнання, сільськогосподарська техніка.
Імпорт представлений наступними групами товарів: продукція
машинобудування, енергоносії, хімікати, пластмаси, папір, окремі групи
споживчих товарів. Основними партнерами виступають США, Японія,
Китай, країни ЄС.
РОЗДІЛ 3. Перспективні напрямки реалізації економічного
співробітництва країн-членів МЕРКОСУР
3.1. Основні проблеми у реалізації економічного співробітництва країн-
членів МЕРКОСУР
Незважаючи на гарні результати (за мірками інтеграційних угруповань
країн), МЕРКОСУР страждає від тих же проблем, які гальмують розвиток
практично всіх інтеграційних об'єднань "третього світу". Головні з них - це
різнорідність країн-учасниць і відносно низький рівень їх економічного
розвитку.
В рамках МЕРКОСУР великі і відносно сильні «нові індустріальні
країни» (Бразилія і Аргентина) намагаються інтегруватися з набагато
слабшими Парагваєм і Уругваєм. Створення єдиних умов промислової
конкуренції веде до того, що спочатку менш індустріалізовані Парагвай і

25. 26
Уругвай ризикують опинитися в ролі підлеглих у більш сильних сусідів.
Тому для них стійко зберігаються деякі винятки з правил лібералізації
торгівлі. Але все одно в малих країнах Південного конуса зберігається
відчуття, що їх тримають «на положенні бідного родича» - в них охоче
збувають ті товари, які важко експортувати в більш розвинені країни, але
іноземні інвестиції йдуть до них досить скупо.
Як і в ЄврАзЕС, в МЕРКОСУР є абсолютний лідер - Бразилія, яка
перевершує всі інші країни-учасниці разом узяті. Це лідерство не вселяє
іншим учасникам інтеграційного блоку таких побоювань, яклідерство Росії в
ЄврАзЕС, але все ж вносить деяку напруженість.
Дослідження економістів показують, що у взаємній торгівлі країн
МЕРКОСУР переважають товари, мало конкурентоспроможні на світовому
ринку. В результаті взаємна торгівля стає важливою підмогою для
виробників, але не несе особливих вигод споживачам, які віддають перевагу
імпортні товари з більш розвинених країн. Досвід інших інтеграційних
угрупувань подібного роду (в тому числі РЕВ і ЄврАзЕС) показує, що
взаємна торгівля «другосортними» товарами не має довгострокових
перспектив. Щоправда, частка високотехнологічних товарів у внутрішньо
товарообігу країн Південного конуса має стійку тенденцію до зростання:
якщо в 1970 продукція машинобудування складала лише 3,4%, то в 1985 -
12,6%, в 1996 - 16,4% (для порівняння: у країнах Андської групи вона за цей
же період зросла всього лише з 0,4 до 3,1%).
Важко сказати, наскільки життєздатним виявиться МЕРКОСУР надалі -
чекає його благополучна доля, як НАФТА, або ж він виявиться об'єднанням-
«пустоцвітом», як більшість інтеграційних блоків «третього світу»
(Східноафриканське співтовариство, Економічне співтовариство держав
Західної Африки та ін.) . Двосторонні економічні зв'язки «нових
індустріальних країн», Бразилії та Аргентини, досить міцні, але їх інтеграція
з більш слабкими країнами менш стійка.

26. 27
3.2. Шляхи покращення економічного співробітництва країн-членів
МЕРКОСУР
«Ринок Південного конуса» виявився найбільш ефективно
розвиваються інтеграційним блоком Латинської Америки. Створення
МЕРКОСУР призвело до збільшення взаємної торгівлі між його учасниками:
за 1991-1997 вона зросла приблизно в 6 разів, хоча товарообіг країн
Південного конуса з розвиненими країнами майже не змінюється. У зоні
вільної торгівлі чотирьох країн ліквідовані мита та інші обмеження на 90%
товарів, узгоджені спільні тарифи для торгівлі з третіми країнами на 85%
імпортованих товарів. Йде обговорення умов створення в середньостроковій
перспективі єдиної колективної валюти (за зразком західноєвропейського
євро).
Економісти відзначають, що створення блоку не раз допомагало
стабілізувати економіки входять до нього країн. У 1990-і стримування
інфляції здійснювалось збільшенням імпорту, регулювання тарифної
політики сприяло «гальмуванню» темпів економічного спаду, наприклад в
Аргентині та Бразилії. Зазначалося, що в період економічного застою в
Бразилії в 1991-1993 місцева промисловість змогла вижити в значній мірі
завдяки доступу на ринок Аргентини, економіка якої в той час була на
підйомі. А в 1994-1995, в умовах економічного спаду в Аргентині, рятівним
колом для неї став доступ на динамічно розвивався ринок Бразилії. Досвід
МЕРКОСУР показав, що для успішного розвитку інтеграційного
угруповання необхідне членство щонайменше двох сильних в економічному
відношенні країн, здатних у кризовій ситуації підставити плече більш
слабким партнерам.
За час існування МЕРКОСУР відбулося розширення торговельно-
економічного співробітництва з іншими регіональними торговими
угрупованнями Латинської Америки. Стали проявляти інтерес до співпраці

27. 28
15 англомовних країнКарибськогорегіону, об'єднаних з 1973 в Карибському
співтоваристві (CARICOM). Мексика і Чилі, в силу свого геополітичного
положення, прагнуть до того, щоб зайняти місце сполучної ланки між
НАФТА та МЕРКОСУР. У Центральній Америці створена в 1991
Центральноамериканська інтеграційна система, SICA (6 країн - Гватемала,
Гондурас, Коста-Ріка, Нікарагуа, Панама, Сальвадор), в 1998 уклала угоду
про злиття своєї зони вільної торгівлі з аналогічною зоною МЕРКОСУР.
Помітно зросла взаємна інвестиційна активність, а також інвестиційна
привабливість регіону для іноземних компаній. У грудні 1995 між
МЕРКОСУР і ЄС було укладено «Рамкову міжрегіональну угоду», що ставив
собі за мету створення зони вільної торгівлі між блоками до 2001. Одним з
головнихініціаторів договоруз боку ЄС була Іспанія, яка зберігає традиційні
зв'язки зі своїми колишніми колоніями. У ході тривалих переговорів про
лібералізацію взаємної торгівлі стало очевидно, що створення такої зони, яка
охопила б 10% населення земної кулі, вимагає більшого узгодження та
підготовки, а тому відсувається на більш дальній термін - 2005 або навіть
2010.
З боку Росії на початку 2000-х не раз звучали заклики до розвитку
співпраці з МЕРКОСУР - на частку цього об'єднання припадає більше
половиниторговогооборотуРосії з усією Латинською Америкою, загальний
обсяг, якого складаєблизько 6 млрд. Дол. Прямий діалог з цим інтеграційним
об'єднанням Росія веде з 2000. У цьому вона істотно відстає, наприклад, від
Європейського Союзу, який, починаючи з 1991, провів з ним десять раундів
переговорів про асоціацію. Для країн регіону поглиблення співпраці з ЄС і
Росією - це певна противага природному домінуванню США.
Успішне економічне і політичне зближення між
латиноамериканськими країнами спонукало Вашингтон до спроб поставити
під контроль інтеграційні тенденції в західній півкулі. Адміністрація

28. 29
Клінтона організувала в 1994 в Майамі зустріч 34 глав держав і урядів обох
американських континентів, на якій обговорювалися питання прискорення
економічного розвитку латиноамериканських країн. Був висунутий і
схвалений проект «Зони вільної торгівлі обох Америк» (Free Trade Area of
Americas, FTAA). Підписання угоди було відкладено на 2005.
Проте вже в ході обговорення чітко виявилася конкуренція двох
проектів - бразильського та американського. Бразильський припускав
роздільне розвиток інтеграції в МЕРКОСУР і НАФТА з поступовим
економічним «підтягуванням» Латинської Америки і паралельним
зближенням митної і тарифної політики між блоками на основі концепції
«відкритого регіоналізму». Американський варіант пропонував створювати
Панамериканських зону вільної торгівлі на основі (і на умовах членів-
засновників) НАФТА, тобто фактично за рахунок розчинення регіональних
інтеграційних угрупувань Латинської Америки.
Враховуючи, що НАФТА перевищує МЕРКОСУР за територією і
населенням удвічі, по ВВП в 7 разів, а по товарообігу в 28 разів,
латиноамериканські учасники саміту проголосували за проект Бразилії.
Багато дослідників відзначають, що латиноамериканці бачать в
МЕРКОСУР важливий буфер проникненню США в Латинську Америку у
формі або FТАА, або двосторонніх договорів. Очевидно, що економічна
криза в Аргентині 2002 тимчасово послабив потенціал МЕРКОСУР і його
претензії на лідерство в Південній Америці. Багато критиків навіть вбачали у
відмові адміністрації Буша допомогти аргентинській економіці свідоме
бажання Вашингтона послабити цей економічний блок.
Разом з тим, призначені на липень 2004 переговори про вступ Мексики
в МЕРКОСУР говорять про зміцнення цього економічного союзу. У липні ж
після восьми років важких переговорів очікується що Колумбія, Еквадор і

29. 30
Венесуела (країни Андської групи) створять зону вільної торгівлі з країнами
Спільного ринку Південного конуса. У найближче десятиліття
передбачається виробити в цій зоні поетапне скасування митних зборів на
80% товарів.
Висновок
На сьогодні МЕРКОСУР залишається одним з найбільших
інтегрованих ринків Латинської Америки, який об’єднує країни з майже 250
мільйонним населенням, з сукупним ВВП більше ніж 1,2 трильйони доларів
США. На долюцього об’єднання припадає значна частина прямих іноземних
інвестицій, 34% зовнішньої торгівлі та 53% ВВП країн СЛАК.
Не дивлячись на масу позитивних здобутків, МЕРКОСУР страждає від тих
самих проблем, які гальмують розвиток майже усіх інтеграційних об’єднань
«третього світу».

30. 31
Головні з них – неоднорідність країн-учасників та відносно низький
рівень їхнього економічного розвитку. В межах МЕРКОСУР крупні та
відносно стабільні нові індустріальні країни Бразилія та Аргентина
намагаються інтегруватися з більш слабкими Парагваєм, Уругваєм та
Венесуелою. Хоча, участь цих країн в об’єднанні приносить свою користь
(країни отримують відносно дешеві товари широкого вжитку), створення
єдиних умов промислової конкуренції призводить до того, що більш слабкі
учасники торгового блоку ризикують опинитися в ролі підпорядкованих
більш розвиненим сусідам. Тому для них постійно зберігаються деякі
винятки з правил лібералізації торгівлі.
Блок був створений у 1991 році, з метою усунення внутрішніх тарифів,
встановлення загального зовнішнього тарифу, координації комерційної
політики та зваженого управління ресурсами об’єднання. Неофіційною
метою, на мою думку, було стимулювання індустріалізації і зменшення
залежності від іноземних виробників. Проте, двадцять років потому,
МЕРКОСУР, здається, далі від створення спільного ринку, ніж будь-коли.
У той час як загальний обсяг торгівлі МЕРКОСУР зріс за останнє
десятиліття. Дані СОТ показують, що обсяг внутрішньорегіональної торгівлі
у відсотках від загального обсягу в 2011 році знизилася, порівняно з 2000
роком. Замість того, щоб керуватися інтеграційною метою, зростання обсягів
торгівлі МЕРКОСУР забезпечується стрімким збільшенням товарообігу з
Азією, що стимулюється аргентинським та бразильським урядами. У цьому
світлі, все більшою стає можливість непідписання угоди про вільну торгівлю
МЕРКОСУР та ЄС, оскільки Китай, з огляду на укладені між країнами
домовленості, зайняв місце Європи у торгівлі з Південноамериканським
торговим блоком.
Оцінюючи з суто економічної точки зору, недавнє розширення
МЕРКОСУР, на мою думку, є кроком назад. Прийняття Болівії не додасть
об’єднанню відчутних економічних можливостей, і, з додаванням кожного
нового члена, досягнення консенсусу стане ще більш важким. Повноправне

31. 32
членство Венесуели збільшує розмір блоку, але також підвищує його
залежність від експорту природних ресурсів.
Схоже, що ні нові учасники торгового об’єднання, ні два
важковаговики-засновники вже не є прихильниками початкової місії
створення МЕРКОСУР. Можливо, зміст існування блоку полягає в
поступовомуперетворенніекономічного об’єднання на політичне? Якщо так,
то якими будуть подальші дії МЕРКОСУР щодо УНАСУР? Наявність
відвертого антиамериканського тону ускладнюватиме можливість
майбутнього створення більш глобального спільного ринку в Америці. На
мою думку, найбільш раціональним було б рішення переглянути тарифні
обмеження Бразилії та Аргентини, зважити за і проти розвитку торгових
відносин блоку виключно з Азією і все ж згодом довести до кінця створення
вільної торговельної зони УНАСУР.
АНОТАЦІЯ
Цукрій Х.І. Економічне співробітництво МЕРКОСУР.– Курсоваробота.
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима
Гетьмана», Київ, 2015.
В курсовій роботі розглянуто економічне співробітництво країн-членів
МЕРКОСУР. Це спільний ринок країн Південної Америки, що поєднує
більше 250 млн. осіб та більше 75% сукупного ВВП континенту, 40% прямих

32. 33
закордонних інвестицій, більше 70% сукупного товарообігу та 33% об’єму
зовнішньої торгівлі південноамериканського континенту. МЕРКОСУР є
субрегіональним торгівельно-економічним союзом, що поєднує такі країни
як Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай.
Ключові слова: інтеграційні об’єднання, інтеграція,
зовнішньоекономічне середовище, торгівельна політика, внутрішній тариф,
зовнішній тариф, зона вільної торгівлі, експорт, імпорт
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г.,
Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006.
2. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред.
Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006.
3. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. Навч. посіб. — 2-ге
вид., випр. і допов. — К.: МАУП, 2006. — 248 с:
4. Киреев А.П. Международная зкономика: Учеб. пособие для вузов: В 1

33. 34
ч. - М.: Междунар. отношения, 2000.
5. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Кутайні З. та інші. Міжнародні
організації: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В.,
Кутайні З. - К.: Центр учбової літератури. - 2007. - 440с.
6. Міжнародна економіка: Навчальний посібник Під заг. редакцією О. Г.
Гупала,2007
7. Філіпенко А.С., Будкін В.С., Розач О. І. Світова економіка: Підручник. -
К.: Либідь, 2007. - 640 с.
8. Аргентина. Приватизация, инвестиции. [Електронний ресурс] – режим
доступу: http://www.polpred.com/?cnt=12&art=325
9. Аргентина. Країни світу. [Електронний ресурс] – режим доступу:
http://svit.ukrinform.ua/Argentina/argentina.php?menu=economy
10. Інвестиції в Бразилію. [Електронний ресурс] – режим доступу:
http://halupa.org.ua/article.php/20110509192412568
11. Міжнародна економіка (Лазебник). [Електронний ресурс] – режим
доступу: http://books.br.com.ua/25143
12. Міжнародна економіка. Навчальний посібник. Київ. Кондор. 2008
[Електронний ресурс] – режим доступу:
http://ukrlibrary.com.ua/books/11/3/3/302.html
13. Міжнародна економіка (конспект лекцій КНЕУ). [Електронний ресурс]
– режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/614/42/
14. Міжнародна економіка. [Електронний ресурс] – режим доступу:.
http://www.info-library.com.ua/books-text-7218.html
15. Міжнародні організації - Кучик О.С. Українські підручники онлайн.
[Електронний ресурс] – режим доступу:

34. 35
http://pidruchniki.ws/13331222/ekonomika/spivrobitnitstvo_derzhav_pivdennoyi_
pivnichnoyi_ameriki
16. Міжнародна економічна інтеграція. Підручники он-лайн. [Електронний
ресурс] – режим доступу: http://www.bookz.com.ua/3/10.htm
17. Мировая экономика: Учебник для ВУЗов. Булатов А.С. Москва.:
Юристь, 2000. с.734 [Електронний ресурс] – режим доступу:
http://www.masters.donntu.edu.ua/2004/fem/goncharik/library/knigabulatov.html
18. Меркосур . Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. [Електронний
ресурс] – режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
19. Співробітництво держав Південної і Північної Америки, Південний
спільний ринок (МЕРКОСУР), Історія створення МЕРКОСУР, Міжнародні
організації Бібліотека українських підручників. [Електронний ресурс] –
режим доступу:
http://libfree.com/190080676_ekonomikaspivrobitnitstvo_derzhav_pivdennoyi_pi
vnichnoyi_ameriki.html
20. Офіційний сайт МЕРКОСУР. http://www.mercosur.int/
21. Офіційний сайт Аргентини . http://www.argentina.ar/
22. Argentina.
http://www.scavage.com/trade?menu=ar.import/definitive&query=period:2010&in
quiry=product.
23. Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2010
24. Mendoza M. Which MERCOSUR Anyway? — Trends in Latin American
and Carribean Integration.

35. 36
ДОДАТОКА

36. 37
Рис.1. Динаміка ВВП Аргентини у 1980-2011 рр.