Зелений дивосвіт. Курс за вибором для учнів 7-8 класів

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України
Головне управління освіти і науки
Черкаської обласної державної адміністрації
Відділ освіти Золотоніської міської ради та виконавчого комітету
Золотоніська гімназія ім. С.Д. Скляренка
Золотоніської міської ради та виконавчого комітету
Куриленко Зінаїда Григорівна,
учитель-методист біології
вищої категорії
Кононець Ірина Анатоліївна,
учитель біології I категорії
Навчальний посібник
Зелений дивосвіт
Курс за вибором для учнів 7-8 класів
м. Золотоноша
2013

БББ 74.200 (4Укр – 4 Чск)
Н – 84 (Навчально-методичний посібник), 2013 – 77 c.
АВТОРИ:
Куриленко Зінаїда Григорівна – учитель-методист біології вищої
категорії
Кононець Ірина Анатоліївна – учитель біології I категорії
РЕЦЕНЗЕНТИ:
Даниленко Любов Іванівна – методист ЧОІПОПП
Новик Людмила Віталіївна – методист відділу освіти Золотоніської
міської ради та виконавчого комітету
Буряк Світлана Дмитрівна – заступник директора з науково-методичної
роботи Золотоніської гімназі ім. С.Д. Скляренка
Схвалено до використання
методичною радою методичного кабінету відділу освіти
Золотоніської міської ради Черкаської області
(протокол №3 від 19.12.2012)

Виставка ППД «Освіта Черкащини» Зелений дивосвіт 5
ЗМІСТ
МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР ........................................................................ 6
ВСТУП ...............................................................................................................10
ТЕМА 1. Рослини і людська цивілізація ....................................................13
ТЕМА 2. Релікти та ендеміки у царстві флори .........................................25
ТЕМА 3. Незвичайні «професії» рослин .....................................................29
ТЕМА 4. Отруйні рослини.............................................................................34
ТЕМА 5. Парадокси у рослинному світі .....................................................38
ТЕМА 6. Гетеротрофи серед рослин ............................................................45
ТЕМА 7. Рослини в легендах та народній творчості ...............................47
ТЕМА 8. Зелені скарби України...................................................................54
ТЕМА 9. Лікарські рослини ..........................................................................69
ДОДАТОК .........................................................................................................71
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ......................................77
Золотоніська гімназія ім. С.Д. Скляренка Куриленко З.Г., Кононець І.А.

6 Виставка ППД «Освіта Черкащини» Зелений дивосвіт
МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР
Програма «Зелений дивосвіт» пропонується для профільного навчання
учнів 7-8 класів, які мають наміри обрати в майбутньому спеціальності,
пов’язані з біологічними науками та бажають поглибити свої знання з біології
рослин.
В основі даної програми лежить концепція про безперервну біологічну
освіту. Курс «Зелений дивосвіт» поглиблює і розширює знання учнів про
різноманітність рослин, їх життєдіяльність, взаємозв’язки у природі та
практичне значення. Даний курс продовжує знайомити учнів з дивовижними
представниками рослинного світу, їхнім розповсюдженням на планеті Земля,
сприяє естетичному вихованню учнів.
Вивчаючиданийкурс, доцільно використовувати різні методи навчання:
спостереження, дослідження. Особливу увагу необхідно приділити проведенню
екскурсій в ботанічні сади, в природу.
Вивчення курсу спрямоване на розвиток активності учнів школи у русі на
захист зелених рослин, природи і раціональне використання її ресурсів.
Вивчення курсу розраховане на 35 годин.
Вступ (2 години).
Значення рослин у природі та житті людини. Санітарно-гігієнічна роль
рослин.
Екскурсія: Спостереження за осінніми явищами в житті рослин
(Київський ботанічний сад).
Тема 1. Рослини і людська цивілізація (5 годин).
Культурні рослини іноземного походження.
Олива – дерево миру. Для чого індіанці закопували рибок?

Наш другий хліб. Індіанська «червона сіль».
Квітка Сонця.
Рослини – символи України.
Тема2. Релікти та ендеміки у царстві рослин (4 години).
Гінкго – дерево з епохи динозаврів.
Ендемічні рослини в Україні. Водяний горіх плаваючий.
Півонія кримська.
Цикламен Кузнєцова.
Тема 3. Незвичайні «професії» рослин (3 години).
Рослини – індикатори. Рослини – барометри.
«Квітковий годинник».
Рослини – верхолази
.
Тема 4. Отруйні рослини (5 годин).
Рослина, що отруїла солдатів Наполеона.
Прекрасна отруйниця.
Красавка беладона.
Отруйні кімнатні рослини.
Наперстянка – корисна, але небезпечна рослина.
Тема 5. Парадокси у рослинному світі (4 години).
Повторне цвітіння рослин. Рослини – рекордсмени.
Рослини – хамелеони.
Рослини – химери.
Явище кауліфлорії і каулікарпії у світі рослин.
Тема 6. Гетеротрофи серед рослин (4 години).

Найбільш поширені види рослин – паразитів і напівпаразитів.
Особливості життєвих циклів рослин - паразитів, їх пристосування до
паразитизму.
Рослини-хижаки.
Особливості живлення комахоїдних рослин.
Тема 7. Рослини в легендах та народній творчості (3 години).
Горицвіт весняний. Синьоока проліска.
Барвінок малий. Едельвейс. Нарцис вузьколистий.
Загадки про рослини.
Тема 8. Зелені скарби України (3 години).
Лікарські рослини.
Їстівні рослини.
Перлини рідної природи.
Практикум( 4 години).
Паспортизація кімнатних рослин.
Виготовлення гербарію лікарських рослин рідного краю.
Вивчення видового складу рослин у шкільному дендропарку.
Урок-підсумок «Подорож на батьківщину культурних рослин».
Основні вимоги до знань і вмінь учнів.
Учні повинні знати:
- Основні форми взаємодії рослин між собою і з іншими організмами;
- Різноманіття рослин на планеті Земля;
- Історію походження культурних рослин;
- Значення рослин у розвитку людської цивілізації.

Учні повинні вміти:
- Застосовувати свої знання при догляді за кімнатними рослинами;
- Проводити фенологічні спостереження за рослинами;
- Пояснювати зв’язок між будовою та функціями рослинного організму.
Учні повинні володіти такими термінами:
Релікти, ендеміки, епіфіти, паразити, фітогормони, алкалоїди,
гетеротрофні рослини, інтродукція, дендрологія.

ВСТУП
Надзвичайно різноманітний рослинний світ нашої планети. Він дивує нас
багатством видів, форм, барв, незвичайними плодами, чарує своєю
неповторною красою, вабить нерозгаданими таємницями.
Рослинам належить унікальна планетарна роль. Вони перетворюють
сонячну енергію в енергію хімічних сполук (фотосинтез), що дозволяє їм
створювати органічні речовини з неорганічних. Усі живі істоти існують на
планеті завдяки тому, що зелені рослини в процесі фотосинтезу утворюють
органічні речовини, які є джерелом їхнього живлення, а також виділяють
кисень, необхідний для дихання. Більше того, рослини регулюють газовий
склад атмосфери. Живі рослини, які є основним джерелом поповнення біомаси
планети. Відмерлі рослини продовжують брати участь в обміні речовин і
енергії в біоценозах завдяки бактеріям і грибам, які мінералізують органічні
речовини.
Ґрунт формується у безпосередньому зв’язку з рослинами, від яких
залежить його родючість. Важливе значення для людини має одне з головних
джерел енергії – кам’яне вугілля і торф, про які можна сказати, що вони
являють собою акумульовану в рослинних рештках енергію Сонця.
Зелені насадження є гігантським фільтром для очищення повітря. Вони
затримують пил, кіптяву та інші шкідливі домішки. Один гектар лісу очищає за
рік 18 млн м3 повітря. Ліс у 10 разів більше освіжає і зволожує повітря, ніж
водна поверхня. В цілому очищувальна здатність поверхні Землі на 60-80%
залежить від рослин.
Важлива роль зелених рослин у поглинанні шуму. Крони дерев, кущі
пом’якшують різкий міський шум.
Рослини виділяють в атмосферу велику кількість фітонцидів – летких
речовин, які згубно діють на збудників хвороб. Виявлено, що 1га діброви
щодоби виділяє до 5 кг фітонцидів, а соснові та ялинові ліси вдвічі більше.За

декілька хвилин вони знищують масу бактерій і цим оздоровлюють повітря,
перешкоджаючи поширенню інфекційних захворювань.
Рослинний покрив відіграє величезну противоруйнівну роль у природі.
Він утримує поверхневі води і поповнює запас ґрунтових вод, регулює течію
річок, стримує згубну силу повені. Рослини допомагають у боротьбі з ерозією
ґрунтів, суховіями і чорними бурями. Навколишнє середовище значною мірою
перебуває під контролем рослинності. Рослинність впливає на клімат.
Рослини – основна визначальна ланка в складному ланцюзі живлення всіх
організмів, у тому числі й людини. Перше місце в житті людини належить
хлібним (пшениця, рис, кукурудза тощо) і різним круп’яним культурам. Ними
засівають майже 2/3 полів нашої планети. Важливе місце належить картоплі,
яку справедливо називають другим хлібом.
Широко використовуються багаті рослинними білками зернобобові
(квасоля, горох, соя тощо), цукроносії (цукрова тростина, цукрові буряки),
численні олійні (соняшник, рижій, маслина), плодові, ягідні, овочеві та інші
культурні рослини.
Сучасне суспільство важко уявити без тонізуючих рослин – кофе, чаю,
какао.
Тваринництво базується на використанні дикорослих і культурних
кормових рослин.
Людина навчилася з льону, бавовни одержувати льняні та бавовняні
тканини, за допомогою яких вона захищає себе від несприятливих погодних
умов, прикрашає себе і своє житло.
Деревна рослинність – це комора, з якої черпають сировину майже всі
галузі народного господарства. Тепер з деревини виготовляють майже 10 тис.
виробів і продуктів: папір, меблі, фарби, лак, будівельні матеріали, спирт.
З рослин виготовляється понад50% лікарських препаратів, які
використовуються при багатьох хворобах.
Дикорослі рослини є важливим генофондом для селекційної роботи,
поліпшення якостей культурних рослин.

За останні роки стала відомою ще одна функція рослин – індикаторна.
Спостерігаючи за рослинами, людина здавна засвоювала орієнтири в просторі
та часі. Деякі рослини точно показували час доби, інші виконували функцію
барометра і гігрометра.
Вони дозволяли за кілька годин, аіноді й днів, передбачати погіршення чи
покращення погоди. Збираючись копати колодязь, людина відшукувала певні
рослини, які підказували, як глибоко залягає вода, солона вона чи прісна.
Рослини-індикатори не втратили свого значення й тепер. Зв’язокміж
рослинами, ґрунтом і підґрунтовими породами настільки тісний, що за
зовнішнім виглядом або хімічним складом деяких рослин можна дізнатися, які
рудні копалини залягають у даному місці, який стан ґрунтів. Зараз рослини-
індикатори використовують у своїх дослідженнях і практичній діяльності
геологи, ґрунтознавці, лісоводи, гідрогеологи, кліматологи, археологи.
Спостерігаючи за рослинами, кліматологи помітили, що вони чутливо реагують
на зміни погоди. Відомо понад 400 рослин, за якими, наче за барометром,
можна заздалегідь визначити зміну погоди. Це кульбаба, березка польова,
чистотіл, конюшина, монстера та інші.
Неоціненне значення мають рослини в житті людини як джерело
естетичних вражень.
Постійно спілкуючись з природою, людина прагне пізнати різноманіття
форм і способів життя рослинного світу, процеси, які відбуваються в рослинних
організмах, таємниці їх високої життєздатності.
Дуже багато у флорі нашої держави різноманітних видів рослин. Є серед
них чарівні у цвітінні тюльпани і орхідеї, але є й менш помітні – справжні
«попелюшки» рослинного царства. Однак і вони при ближчому знайомстві
можуть повідати людині чимало цікавого і навіть надзвичайного. Тому немає
великих і малих, потрібних і непотрібних серед рослин нашої флори. Природа
повинна залишатися невичерпною і для наступних поколінь. Ось чому так
важливо пізнавати її краще, дбайливо берегти безцінні рослинні скарби.

ТЕМА 1.
РОСЛИНИ І ЛЮДСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ
1.Олива – дерево миру
Багатьом із вас, напевно, знайома світла, майже прозора олія, яку
називають оливковою. Одержують її з плодів маслини – вічнозеленого деревця
або куща заввишки до 10 метрів.
Маслина – одна з найдавніших культурних рослин. Про неї згадував іще
давньогрецький поет Гомер у своїй поемі «Іліада», яку було написано, як
гадають, у ІХ-Х століттях до нашої ери.
Давні греки вважали, що їм подарувала маслину Афіна – богиня мудрості
й покровителька мирної праці. Сталося це нібито так. Засперечалась Афіна з
богом морів Посейдоном за право володіння благословенного землею міста
Афіни. Змагаючись за прихильність афінянами, Посейдон подарував їм
джерело, Афіна ж – маслину. Мешканці міста визнали подарунок богині
кращим і віддали їй перевагу.

Варто сказати, що деякі вчені нині вважають: раніше, аніж у Греції,
маслину почали вирощувати на Близькому Сході, десь так на території
нинішнього Ізраїлю, Судану, Туреччини, після чого вона потрапила в Іспанію,
Францію та США.
У Давньому Римі оливкова гілка вважалася символом миру та
благополуччя. Сама ж оливкова олія тоді широко застосовувалася: її
використовували під час трапез, вона горіла в світильниках у палацах, а також у
храмах під час жертвоприношень або урочистих подій. Цією олією змащували
волосся й натирали тіло.
Маслина добре почувається в сухому й теплому кліматі субтропіків,
надаючи перевагу скелястим схилам гір. ЇЇ вирощують по всьому півдню
Європи – на берегах Середземного моря, в Криму, на Кавказі, а також у
Середній Азії та на півночі Африки. Росте маслина повільно, зате живе довго,
до тисячі років.
2. Історія введення картоплі в культуру
Спочатку дикі сорти картоплі росли
тільки в Південній Америці.Хоча рільникам
Чілі цей овоч був відомий задовго до того,
як наприкінці ХV сторіччя там з’явилися
іспанські завойовники. У 1492 році
Х.Колумб відкрив два материки, що були
згодом названі Північною і Південною
Америкою. Після плавання до Багамських
островів він привіз у Європу раніше
небачені тут рослини і золото. Але картоплі серед них іще не було. Вона
потрапила до Європи лише у 1565 року, майже через 70 років після відкриття
Америки.

Цікаво, що привезли картоплю спочатку тільки як декоративну культуру
заради гарних квітів. І лише згодом її почали вирощувати як городню культуру.
Зовнішньо ця культура дуже нагадувала їстівний гриб трюфель, тому
іспанці назвали бульби картоплі «тартуфель». До речі, французи, поляки та
словаки називають картоплю земляним яблуком. Та й у нас певний час ходила
така назва.
На територію колишньої Російської імперії, до складу якої в той час
входила й наша країна, картопля потрапила близько 300 років тому. Була вона
тоді ще зовсім не схожою на сучасну – мала високе бадилля, та дрібні, гіркуваті
на смак бульби.
Російський цар Петро І своїм наказом звелів розводити її як овочеву
культуру. І почалися так звані картопляні бунти, адже проти чужоземної
рослини виступили як селяни, так і церква, що навіть охрестили картоплю
чортовим яблуком. Спроба силоміць примусити селян вирощувати картоплю
призводила до заворушень. Чому так сталося? Річ у тім, що селяни не знали, що
саме треба споживати в цієї рослини, вони їли не бульби, а отруйні ягоди, через
те частенько й хворіли. Але згодом картопля стала одним з основних продуктів
харчування по всій території України, Росії та Білорусії. Масове її вирощування
почалося тут із середини ХІХ сторіччя. Треба сказати, що в бульбах картоплі
міститься до 20% крохмалю, є також цукор, білки та інші вітаміни. Недарма ж її
називають іноді «другим хлібом».
Цікаво, що запровадження картоплі в Європі зупинило епідемію
страшної хвороби – цинги, що там саме в той час почала поширюватись. Цингу
спричиняє нестача в організмі вітаміну С, тобто вітаміну якого багато в
картоплі.
Поширення картоплі у Франції та деяких країнах Європи у ХVІІІ столітті
пов’язане з ім’ям військового лікаря Антуана Пармантьє. Цьому лікареві, що
потрапив у німецький полон, вдалося на власному досвіді переконатися в
перевагах картоплі (німці тоді вже годували нею полонених).

Добре знаючи ставлення своїх співвітчизників до цієї рослини, Пармантьє
вдався до хитрощів. На його прохання французький король Людовік ХVІ
виділив йому ділянку землі, де і було посаджено картоплю. При цьому
оголосили, що кожного, хто насмілиться викрасти нову цінну рослину, буде
суворо покарано, ба навіть страчено. Картопляну ділянку вдень охороняла
численна озброєна варта, але вночі там нікого не було. Така посилена охорона
рослин зацікавила парижан і вони почали вночі красти бульби й садити їх на
власних городах. У такий спосіб картопля незабаром поширилася по всій
Франції, врятувавши багатьох від голодної смерті в неврожайні роки.
Вдячні французи поставили Антуану Пармантьє аж два пам’ятники:
перший можна побачити під Парижем (на місці ділянки, де він вирощував
картоплю), другий – на його батьківщині, в місті Мондідьє. На п’єдесталі
одного з них викарбовано слова короля Людовіка ХVІ: «Повірте мені, настане
час, коли Франція буде вдячна вам за те, що ви дали хліб голодуючому
людству».
3.Для чого індіанці закопували рибок?
Індіанці майя називали
кукурудзу маїсом. І росла вона, як ви
вже здогадалися, спочатку в Америці.
Так, у печері в Мексиці було знайдено
рештки початків, яким близько 5
тисяч років. У Південній Америці
кукурудза також була відома з
найдавніших часів. Після відкриття
Америки цю рослину привезли до Європи.
Цікаво, що в Західній Європі про маїс ходили легенди. Так, наприклад, за
переказами, перед тим як посадити зерно кукурудзи, індіанці кидали разом з
ним у ямку маленьку рибку.

Середньовічна інквізиція заборонила селянам садити кукурудзу в такий
спосіб – церква вважала, що індіанці закопують рибок на честь свого бога
Тлалока, тому переслідувала кожного, хто не слухався заборони й робив так.
Селян, котрі закопували разом із зерном рибок, інквізиція піддавала
тортурам. Вони через те перестали кидати в землю рибок, і кукурудза тут
майже не росла, адже йшлося не про жертву богові, а про те, що рослинам
потрібен був родючий ґрунт. І рибки були хорошим добривом для кукурудзи.
Але після того, як селяни почали підживлювати землю в інший спосіб,
кукурудза дала добрий урожай.
У північних країнах Європи через нестачу тепла ця рослина приживалася
важко, але поширилася в Туреччині, де її називали кокороз.
На нашій території кукурудза з’явилася після ХVІІІ сторіччя. Саме тоді,
коли Туреччина вела війни з Болгарією, Сербією та Росією, про кукурудзу
довідалися й у цих країнах. Із зерен її виготовляють борошно та крупу,
одержують крохмаль й кукурудзяну олію. Смачна також і консервована
кукурудза.
4. Індіанська «червона сіль»
Коли відомий мореплавець
Х.Колумб уперше потрапив до Мексики,
його подиву не було меж: ацтеки –
прадавні жителі цієї країни, які ще не
знали солі, замість неї додавали в їжу
товчений перець.
Христофор Колумб набрав цілий мішок цієї індіанської «червоної солі» й
поклав до ніг іспанського короля як дарунок із далекої країни. Так зустрілися
європейці ще з одним «заморським гостем» - червоним перцем.

В Іспанії перець почали вирощувати в ХV столітті звідти він потрапив до
сусідніх країн. Його використовували як декоративну, лікарську та пряну
рослину.
У ХVІ столітті перець уже широко культивувався в багатьох країнах
Європи. У нас він з’явився на початку ХVІІ століття і спочатку
використовувався лише як лікарська рослина. І тільки в ХІХ столітті він став
поширеним овочем та спецією. До речі, вперше він згадується в російському
«Травнику» 1616 року.
У народній медицині червоний перець одержав назву «рослини сухої та
гарячої сили». Цікаво, що вживання одного – двох плодів перцю може
задовольнити добову потребу організму людини у вітамінах С і Р, тому він
особливо корисний при нестачі вітамінів та занепаді сил.
Дикий перець і досі росте на своїй батьківщині в Центральній та
Південній Америці, а також у Франції і в США. Це багаторічні невеликі кущі з
червоними, жовтогарячими, жовтими плодами різної форми.
5. «Квітка сонця»
Мабуть, сьогодні просто
неможливо уявити собі українське
село без соняшника – однорічної,
до 3 метрів заввишки трав’янистої
рослини з довгим головним
коренем, що проникає в ґрунт на
глибину 3 метри. А от чи відомо,
що з’явилася ця «квітка сонця» в Україні лише два століття тому?
До Російської імперії її привіз цар Петро І із Голландії. Але певний час
ця рослина була лише окрасою ботанічного саду. Соняшник із великим
насінням прийшов у Росію з півдня тільки в середині ХVІІІ сторіччя. Завдяки
торгівлі з вірменами «квітка сонця» прижилася на присадибних ділянках селян.

До речі, болгари називають соняшник сонцеглядом, а росіяни –
«подсолнечником». Чому ж назви цієї рослини в різних мовах так часто
пов’язані з сонцем? Може, за золотаво-жовтий колір пелюсток, розташованих у
вигляді його променів? Цвіте соняшник у червні-липні. В його насінні
міститься прекрасний рослинний жир – олія. Вона смачна, поживна і добре
засвоюється організмом людини. З одного гектара посівів можна одержати
півтори тонни соняшникової олії.
Олію цю застосовують як безпосередньо в їжу, так і при випіканні хліба,
при виготовленні консервів, маргарину, майонезу та кондитерських виробів.
Листя, коріння і квіти використовують як основу для цілющих мазей,
пластирів і розтирань, уживають як жовчогінний засіб при захворюваннях
печінки та жовчних шляхів тощо.
6. Рослини – символи України

В Україні здавна вважають вербу і калину священними: "Без верби й калини
нема України". Звичай святити вербу був запозичений християнською релігією з
астрального культу наших предків. Верба символізує Прадерево життя, так само, як
Чумацький шлях. Недаремно верби завжди садили обабіч шляхів, за космогонічними
уявленнями народу наша Галактика є початком утворення Всесвіту - берегом
космічного океану. Обряд хльоскання вербою означає поєднання людини з Космосом,
можливість відновлення сили і здоров'я. Це був звичай близький за змістом до обряду
занурення у священні води Бугу в Україні і Гангу в Індії. Окрім верби, садили в
Україні також липу, що присвячувалася матері-Воді, дуб символізував Перуна й
Сонце, береза присвячувалася Ладі, клен - Полелю. Калина також символізувала свято
Коляди, Різдва світу. Наруга над нею вкривала людину ганьбою, так само, як убивство
лелеки. Біля хати завжди садили калину, взимку її ягоди клали між шибками. Досі
існує повір'я: якщо вирізати з калини сопілку, то в сім'ї з'явиться продовжувач роду -
син. Калиновий чай - найкращі ліки від застуди. Важлива роль належить калині в
різних обрядах, особливо на весіллі (оздоблювали весільне гільце). Про неї складено
безліч пісень, приказок: "Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте",
"Дівчина, як калина" тощо.

Шанування дерев бере свій початок з сивої давнини, коли наші предки
поклонялися деревам, як Богам. Ось як в апокрифах описувалося Дерево Життя: "А
посреди Раю Древо Животное, єже єсть божество, і приближається верх того древа до
Небес. Древо то златовидно в огненной красоті; воно покривасть вітвям весь Рай,
імієть же листя от всіх дерев і плоди тоже. Ісходить от него сладкое благоухание
(пахощі), а от корня его текуть млеком і медом 12 істочников" (О. Афанасьев).
Дерево Життя - один з найпоширеніших мотивів народного мистецтва,
особливо на вишитих рушниках. До прийняття християнства було багато священних
гаїв, куди ходили на поклоніння Богам природи; тут росли священні дерева, стояли
кумири, відбувалися народні гуляння. У Києві відомо кілька таких гаїв. На думку
Євгена Аничкова такий гай був на місці Києво- Печерської лаври. Священним гаєм
був також Шулявський гай на березі річки Либеді. який під час громадянської війни
був вирубаний. Хоча ще в минулому столітті Шулявський гай ("Кадетская роща" -
назва від кадетського корпусу, збудованого в 1857 р.) був улюбленим місцем
відпочинку киян.
В Україні подекуди й досі збереглися звичаї "залякування" неродючих дерев,
які, вірогідно, є передхристиянськими, глибоко народними. На Святий вечір або на
Новий рік господар іде в сад із сокирою і погрожус неродючому дереву, що
зрубає, якщо наступного року воно не вродить: "Як не родитимеш, то зрубаю і в
піч уметаю, а попіл на вітер порозпускаю" (записав Б. Грінченко від свого діда).
Звичай шанувати священні дерева міцно увійшов до ментальності українців.
Дерево, якому судився довгий вік. стає священним. Так на Рівненщині с дуб.
якому близько 1300 років. Це найстаріше дерево в Україні. Священними також
вважають дерева, з якими пов’язані історичні постаті та легенди. В с. Верхня
Хортиця росте дуб. під яким відпочивали Богдан Хмельницький. Тарас
Шевченко. Ілля Ренін, Микола Лисенко. Цьому дубові 800 років. У народовірї
дуб вважався деревом Перуна. нині його шанують за міцність, красу,
довговічність. "Міцний, як дуб" - кажуть про сильного чоловіка. Дубові
приносили в жертву вепра, а тепер можна почути приказку: "Дуб - дерево
хороше та плоди його свиням годяться". Свинина лишилася жертовною їжею на

Різдво, проте самій тварині дісталося негативне забарвлення, її почали вважати
нечистою, диявольською. Під впливом церковної літератури часом змінювалося
ставлення до багатьох рослин, тварин і явищ, ставало суперечливим. а іноді й
незрозумілим.
Вишня використо-
вувалася в Новорічній
обрядовості задовго до
привнесеною Петром І звичаю
ставити ялинку. її викопували
восени і ставили в діжку з
землею у хаті, де вона стояла
до Нового року. За тим, як
росла вишня, передбачали
свою долю: якщо до Нового року вона зацвітала, це був добрий знак. Вишня
присвячувалася найвищим Богам народовір'я (саме Новий рік - свято ІІрабога
Сварога). Тому логічно буде вважати назву вишня прикметником (ж. рід від
вишній). А в тому, що Бог в дохристиянській вірі вважався вишнім, не може
бути сумніву, оскільки церква запозичила термінологію, яка існувала задовго
до прийняття християнства: Бог. молитва, гріх, жертва, сповідь, храм, рай,
пекло, душа, вінчання та ін. Таким чином, назву вишня слід розуміти як
"божественне дерево". Хата у вишневому садочку - одвічне замилування
українського народу. Вона оспівана багатьма письменниками. Тому
Шевченківський "садок вишневий коло хати" став символом України, рідним,
близьким образом. Яблуня відома в Україні не менше. З незапам'ятних часів у
дикому стані вона була поширена на всій Україні. Яблуко стало символом
кохання і родючості. Про особливу плодючість яблуні знали вже трипільці,
коли зображати насіння яблуні на своєму посуді. Вже за часів Київської Русі
було відомо кілька рецептів зберігання яблук взимку, сушіння, квашення,
приготування солодощів. Про плодючість яблуні може свідчити такий факт: у
селі Андріївні на Сумщині одна 150-річна яблуня кореневими відростками і

насінням своїх плодів породила цілий яблуневий гай, площею півгектара.
Лісовими яблуками любить ласувати ведмідь, тому вірили, що найкраща
яблуня та. на яку він поставив свою позначку: улюблене дерево ведмідь дряпає
кігтями. Саме такі дерева відшукували навіть дикі кабани, стежачи за ведмедем,
і відбираючи натрушені ним плоди. Дикі яблука люди використовували як корм
для домашньої худоби. Яблуні й груші шанували ще в античні часи, записи про
це можна знайти в давніх літописах як в Греції, Римі, так і в Київській Русі. Про
лікування плодами груші було відомо ще в давньому Шумері. Українці з
сушених яблук і груш варили узвар, який був також і обрядовим напоєм,
наприклад, на Різдво. Нині українськими селекціонерами виведено чимало
сортів плодових дерев, в тому числі й груш. Найбільш незвичайною є груша-
писанка, яка росте в Макарівському районі на Київщині. її плоди мають
оригінальне забарвлення, схоже на писанку, розмальовану червоними,
зеленими й жовтими смугами.
Ясень - чоловіче дерево, адже з його деревини робили озброєння воїнів
ще за скіфської доби. Ясень вважався символом війни: якщо ворогові при-
силали гілку ясеня, це означало початок війни або попередження. Хоча вико-
ристовували дерево ясеня і в побутових цілях для виготовлення посуду, ложок,
колисок, меблів, а також в суднобудуванні. Клен найбільше використовувався
на виготовлення музичних інструментів: сопілок, гуслів, скрипок. В Карпатах
паляниці випікали на кленових листях і садовили в піч на кленовій лопаті. Явір
(різновид клена) в Україні вважається символом смутку, його садять на могилі
вбитого козака, розлучених закоханих: "Посадили над козаком явір та ялину, а
в головах у дівчини - червону калину".
Крім калини, в Україні широко використовували горобину, яка також має
червоні ягоди і довго зберігається на дереві, ваблячи до себе птахів. За
кількістю горобини могли передбачити, якою буде зима: якщо ягід було багато.
чекали холодної сніжної зими. Горобину знали ще скіфи. Вергілій писав, що
скіфи довгими зимовими вечорами пили напій з горобини. Спосіб приготування
вина з горобини і меду дожив до наших днів. Квіти горобини здавна додавали

до чаю, це надавало йому смаку мигдалю. Горобина також використовувалась в
багатьох обрядах. Як оберег її садили біля хати, на Купайла гілочки горобини
чіпляли на кожні двері, щоб уберегтися від злих духів та хвороб.
Терен відомий в Україні понад дві тисячі років. Він є одним із прароди-
чів садової сливи: вже на початку нашої ери, схрестивши терен з аличею, наші
предки вирощували сливи. Завдяки своїм колючкам терен здобув собі славу
доброго захисника садиб у давнину - до двору, обсадженого терном, не міг
пробратися ніякий дикий звір. І пізніше стали вважати, що терен захищає від
нечистої сили. Таке практичне значення цього невисокого деревця. Та є ще й
дуже цікава легенда. Одна з порід терну - диптам - отримала назву "неопали-мої
купини". В перекладі з церковнослов'янської купина означає "куш". Цей
терновий куш виділяє своєрідні ефірні пари, які можуть горіти, проте самої
рослини вогонь не торкається. Отже, ця дивовижна властивість не могла пройти
непоміченою повз увагу наших предків: вважаюся, що з неопалимої купини
виходить Бог, щоб показати людям істину. Пізніше ця легенда увійшла в
Біблію, де розповідається, що вперше Бог явився Мойсею з неопалимої купини.
В Україні з неопалимою купиною пов'язаний образ Богині-Матері, а по
прийняттю християнства - Діви Марії; образ незнищенної квітки життя має
язичницьке коріння.
Береза завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, дівочої ніжності.
Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її часто садили біля хати,
щоб милувала око і захищала садибу. Широко використовувалась кора берези -
береста - для "берестяних грамот". На ній вчилися писати учні, на ній писали
листи, різні побутові записи тимчасового значення. Отже, в часи, коли папір
був занадто дорогим і використовувався для книжок, побутувало письмо на
бересті. Для цих грамот бересту знімали так. щоб не пошкодити самого дерева.
адже місця, де був знятий тонкий шар кори, мають властивість нарощувати
нову кору.

ТЕМА 2
РЕЛІКТИ ТА ЕНДЕМІКИ У ЦАРСТВІ ФЛОРИ
1. Гінкго – дерево епохи динозаврів
Подібних рослин дуже мало,
саме тому рослина викликає великий
інтерес учених. Ще їх називають
реліктовими. До них відносять також
тис ягідний, самшит, метасеквою і
деякі інші види, але всіх їх можна
вважати «внуками» гінкго.
Диво дивне: у наші дні росте дерево, яке з’явилося на Землі ще до
епохи динозаврів. За цей час на планеті відбулися колосальні зміни: багато
разів наступали та відступали льодовики, змінювалися клімат Землі та її
ландшафт, з’являлися і зникали моря та гори, багато видів рослин і тварин, а
цей вид не тільки зберігся до наших днів, а й навіть не змінився. Ця порода
не боїться ніяких шкідників, не страждає від хвороб, успішно переносить
забруднення повітря та ґрунту вихлопними газами автомобілів і відходами
промислових підприємств.
У природніх умовах гінкго дволопатеве збереглося нині тільки на
невеликій території у Східному Китаї. У Китаї, Японії, Кореї гінкго відоме
здавна. У народів країн Східної Азії гінкго користувалося пошаною і
любов’ю. Як священну рослину його висаджували не тільки навколо храмів,
а й в крихітних дворах біля жител.

Гінкго дволопатеве було відкрите для науки в 1690 році в Японії
лікарем голландського посольства Е.Кемпфером, який описав під назвою
гінкго, що в перекладі з японської мови означає «срібний абрикос».
У 1730 році Кемпфер завіз до себе на батьківщину насіння невідомої
тоді в Європі рослини, а років через 50 воно було завезено до Америки.
В Україну гінкго дволопатеве вперше інтродуковано в 1811 році в
Краснокутський дендропарк, а в 1819 році два десятки саджанців гінкго
були привезені в Ялту у Нікітінський ботанічний сад.
Звідси рослина поширилася по багатьох ботанічних садах і парках.
Тепер їх можна побачити в парках Києва, Житомира, Львова, Ужгорода,
Донецька та багатьох інших міст.
Гінкго дволопатеве – прекрасний об’єкт декоративного садівництва,
зокрема його різноманітні декоративні форми (пірамідальна, плакуча,
золотиста, строкатолиста). Ця рослина занесена до списку МСОП як релікт
третинного періоду, що зберігся у дикому стані лише в горах Східного
Китаю.
2. Дріада восьмипелюсткова
Дуже рідкісний реліктовий
аркто-альпійський вид. Викликає
значний науковий інтерес. Це рослина
зустрічається лише в Карпатах на горах
Близнеця та Піп-Іван. Росте на
кам’янистих схилах в альпійському
поясі (на висоті 1800-1900 метрів над
рівнем моря).
Зникає дріада у зв’язку із зміною природних кліматичних умов,
дістається їй і від людей. Хоч високо росте, однак і тут дістають. Зривають
красиві квітки для букетів. Й не замислюються ні ті, хто ламає кущ, ні ті,

кому дарують квіти над тим, що знищують унікальну пам’ятку природи.
Дріаду восьмипелюсткову вирощують для «альпійських гірок" у ботанічних
садах. Чорногірська популяція дріади охороняється на території
Карпатського заповідника. Для збереження цього реліктового виду
необхідно створити заказники на горі Близнеця.
3. Водяний горіх плаваючий
Це рідкісна реліктова водна рослина. Цінний для науки вид. Чілім (так
іще називають водяний горіх) цікавив людей здавна. Річ у тім, що його плоди
дуже поживні. У них міститься близько 3% жиру, 24% білка, 55% крохмалю.
Смачні вони у будь-якому вигляді: сирі, варені, печені. Колись чилім складав
вагому долю в харчуванні населення. Возами вивозили горіхи з річок та озер.
Тепер ця корисна рослина вимирає. Доводиться тільки дивуватися, чому чилім і
досі не введених у нас в культуру, адже в багатьох країнах світу його здавна
розводять на болотах і озерах.
Зараз водяний горіх зустрічається на Україні розсіяно майже в усіх
областях. Росте він стоячи у повільно текучих водоймах.
Охороняється водяний горіх у Чорноморському заповіднику (Дунайські
плавні). Чилім – рослина, яку неважко розводити, варто тільки всерйоз цим
зайнятися під керівництвом спеціалістів.
4. Цикламен Кузнєцова
Рідкісна зникаюча рослина,
ендемічний вид. Трапляється дуже рідко в
лісостеповій частині передгір’їв Криму.
Відомий лише з околиць Білозірська,
Руського, Бурундука. Росте в світлих
лісах, на узліссях.

Цикламен Кузнєцова – також трав’янистий багаторічник, 10-15 см
заввишки. Кореневище у нього бульбо подібне. Листки з’являються восени.
Вони прикореневі, широко-яйцеподібні тримаються на довгих черешках. Квітки
одиночні, пониклі, віночки блідо- рожеві, при основі з фіолетовою плямою, з
приємним запахом. Цвіте рослина в березні.
Винищується цикламен Кузнєцова як чудова декоративна рослина.
Ранньою весною її зривають на букети. Роблять спроби вирощувати цю
рослину в культурі. Необхідно створити заказники скрізь, де він росте.
Цикламен Кузнєцова занесено до Червоної книги України.
5. Півонія кримська
Рідкісна рослина, що скорочує свій ареал.
Ендемічний вид. Трав’янистий багаторічник до
70 см заввишки. Своїми листками ця рослина
відрізняється від півонії вузьколистої. Вони у
півонії кримської 2-3-трійчасті з чималими,
майже круглими листочками. Квітки бузково-
рожеві або червоні. Цвіте рослина у травні-
червні.
Названа ця півонія кримська тому, що
зустрічається тільки в горах Криму. Любить
гірські ліси, узлісся, відкриті схили. Місцеве
населення, туристи збирають її як красиву декоративну рослину, завдаючи тим
самим величезної шкоди. Півонія кримська культивується. Охороняється вона в
Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику.
Для збереження виду потрібно заборонити збирання, посилити
роз’яснювальну роботу серед туристів та місцевого населення, створити
заказники.

ТЕМА 3.
НЕЗВИЧАЙНІ «ПРОФЕСІЇ» РОСЛИН
1. Рослини – індикатори
Люди зауважили, що для деяких видів
рослин властива підвищена чутливість до
певних факторів середовища. Такі рослини
називаються індикаторами. За допомогою
деяких видів рослин можна встановити
кислотність ґрунту. Наприклад, якщо на
вашому городі «буяє» щавель, м’ята, хвощ,
фіалка, дика редька – маєте кислий ґрунт.
Добрий індикатор для визначення
кислотності ґрунту – буряки. Там, де гичка
столових буряків має рожевий або білястий колір – ґрунт кислий. Як відомо, на
кислих ґрунтах ще ніхто не збирав рекордних урожаїв. Конюшина, пирій,
ромашка добре ростуть на слабо кислих ґрунтах. Лобода, мокриця, грицики,
ожина, шипшина, дуб тощо вказують на нейтральну реакцію ґрунту. Рослини
чутливо реагують на надмірну кількість солей у ґрунті, солестійкі рослини, що
можуть рости на дуже засолених ґрунтах, називають галофітами. До них
належать чорний саксаул, тамарикс, лох, обліпиха, шовковиця, сосна
приморська, клен татарський, софора, акація біла, берест. Індикаторами
засоленості ґрунту солями хлоридної кислоти є солонець та содник, засоленості
солями сульфатної кислоти – різні види кураю.
Індикаторними рослинами користуються також під час визначення
механічного складу ґрунтів, під час пошуку прісної води в пустелях, під час

картування деяких видів корисних копалин. На вміст у ґрунті свинцю вказують
деякі види костриці, мітлиці тонкої. Деякі види астрагалу у своєму поширенні
пов’язані виключно з селеновмісними ґрунтами.Встановлено, що астрагал
назбирує у своїй біомасі до 1250 і навіть до 5560 мг селену на 1 кг сухої ваги
рослини.
Індикатором на присутність кобальту у ґрунті свідчить карликовість
рослин та зміна рожевого кольору квітів (троянда, мак) на синій. Іноді у місцях
високих концентрацій міді у ґрунті рослинність повністю відсутня. До
індикаторних рослин належить також орхідея «зозулині черевички», яка росте
лише на ґрунтах, де є поклади кальцію. Це одна з небагатьох рослин, стійких до
високого вмісту кальцію у ґрунті.
У наш час науковці вже визначили цілу групу індикаторних рослин,
біохімічний аналіз складу золи яких відкриває ще один напрямок пошуку
рудних покладів.
Індикаторні рослини (мохи, лишайники, вищі рослини) в наш час широко
використовують для оцінки забруднення повітря. Наприклад, відсутність
певних видів лишайників на стовбурах дерев є показником надлишку
токсичного оксиду сірки в повітрі.
Рослини (ряску, ріпак, орхідей, карликові нагідки) використовують як
біоіндикатори у космічних дослідженнях для з’ясування впливу факторів
космічного простору на організми.
Рослини – барометри
У традиціях спостережливого
українського народу є безліч прикмет,
заснованих на використанні рослин у
ролі барометрів. Ось деякі з них:
 Черемха зацвітає перед
останнім приморозком.

 Як терен квітом забіліє – пора сіяти ячмінь.
 Рясно цвіте вишня – добре цвістиме жито.
 Шипшина не розкриває бутонів перед дощем.
 Тополя пізно розвивається – на дощове літо.
 Листя картоплі скручується – на дощову погоду.
 Уранці трава пахне дужче, ніж завжди – буде дощ.
 Пізнє цвітіння горобини – на пізню осінь.
 Щедро вродили горіхи на ліщині – на сувору, сніжну зиму.
 Сніг у грудні глибокий – урожай буде високий.
 Якщо нагідки о 10-й годині не розкрилися і стоять, як зів’ялі, то через
кілька годин слід чекати на дощ.
 Квітки акації перед дощем пахнуть і виділяють багато нектару, тому
над ними цілими роями кружляють бджоли.
 Якщо мокриця зранку не розкрила свій віночок, отже – вдень буде
дощ.
 Конюшина перед затяжною негодою опускає свої трійчасті листочки.
2. Квітковий годинник
Деякі рослини розкривають і закривають віночки своїх квітів, наче за
розкладом. Це залежить від того, які комахи (денні чи нічні) їх запилюють, і від
місця, де ростуть рослини.
О 6-7 годині підіймають свої золотисті кошики кульбаби, а закриваються
о 15-16-ій годині. Біле латаття розкривається о 7-й годині, а закривається о 19
годині. Шипшина розкривається о 4-5 годині ранку, закривається о 19-20-ій
годині. Нагідки розкриваються о 10 годині, а закриваються о 17-18 годині.
Знаючи, коли розкриваються і закриваються різні рослини, можна зробити
«квітковий годинник».

3. Рослини – верхолази
Серед рослин України рослини-
верхолази поширені порівняно мало.
Це різноманітні ліани і лазячі
рослини,які зустрічаються в лісах, на
луках, вздовж берегів річок.
На території нашої держави
підступні ліани та чіпкі рослини не
зустрічаються, а ті, які тут ростуть,
великої шкоди своїм підпорам не завдають. Найбільша з вітчизняних ліан –
хміль звичайний. Його часто культивують у сільському господарстві. Якщо
хміль розростається на кроні дерев, то вони гублять значну частину листя.
Якщо це плодові дерева, вони перестають цвісти і плодоносити.
У долинах річок і серед чагарників часто можна зустріти паслін солодко-
гіркий. У траві на стеблах розпускаються досить привабливі лілові квіти, які за
будовою дуже нагадують квітки картоплі. Він теж належить до ліан. Але це
кущ з багаторічними стеблами, довжина яких досягає 5 м. Дрібні червоні ягідки
пасльону досить привабливі на вигляд, але споживати їх не можна – вони
отруйні.
Разом з пасльоном солодко-гірким росте плетуха звичайна. Це
трав’яниста багаторічна рослина з дуже гарними білими, рідше блідо-рожевими
великими квітками. На Україні плетуха практичного значення не має, а от в
Китаї, де вона також росте, її корені використовують на салати.
Досить близькі до плетухи численні березки. Їх у флорі України 7 видів.
Це переважно багаторічні трав’нисті ліани з характерними списовидними
листками та гарними білими чи рожевими квітками. Однак березки є злісними
бур’янами. Вони не тільки обплітають культурні рослини, з яким ростуть разом
на городах і ланах, а й масово відновлюються після виполювання. Тому
боротись з березкою дуже важко.

Одна з найцікавіших лазячих рослин нашої флори – плющ. В Україні
зустрічається 2 види: звичайний і кримський. Перший зустрічається в західних
областях, другий – в Криму. Плющі – вічнозелені рослини з гарним трикутним
шкірястим листям. Вони належать до родини аралієвих, куди також входить і
славнозвісний женьшень.
На підпору плющ піднімається досить своєрідно: прямо вгору, щільно
притискаючись до підпори. З нижнього боку пагонів відростають численні
корінці – причепи, які вростають у поверхню будь-якої підпори досить міцно.
При цьому плющ не завдає шкоди рослині – підпорі, бо його причепки не
мають властивостей гаусторій.

ТЕМА 4.
ОТРУЙНІ РОСЛИНИ
1. Рослина, що отруїла солдатів Наполеона
Олеандр – вічнозелений кущ
із родини кутрових. Дуже
поширений в Азії, Африці, на
середземноморському узбережжі
Європи. У нашій країні цю гарну
рослину можна зустріти в Криму.
Назву рослині дав Діоскорид
– давньоримський лікар, який
описав багато лікарських рослин. Іще в ті часи було відомо, що рослина ця
отруйна для собак, віслюків, мулів та інших тварин, але особливо для овець і
кіз. Отруйними є всі її частини – листя, квіти, гілки та кора. До того ж
послабити цю отруйність не можна: не зарадять ані варіння, ані сушіння. У
Ніцці селяни використовують порошок із кори й деревини олеандра як отруту
для пацюків.
Небезпечна ця рослина й для людей. Так приємний солодкуватий запах її
може стати причиною запаморочення та сильного й тривалого головного болю.
До нас дійшли й оповіді про солдатів Наполеона, які отруїлися м’ясом,
смаженим на шампурах із гілок олеандра. Із дванадцяти восьмеро загинули,
інші ж четверо довго й тяжко хворіли.
Разом з тим олеандр використовують у медицині. Наприклад, олеандрове
вино вживають у разі зміїного укусу.

2. Прекрасна отруйниця
Квіти аконіту отруйні. У цій рослині і
стебла, й особливо коріння і насіння, містять
смертоносні речовини. Аконіт росте в горах,
на луках, біля стаєнь і кошар. Його
культивують і як декоративну рослину. Якщо
випадково пожувати корінь аконіту, губи і
язик німіють, людина відчуває запаморочення
і сильну слабкість. Можна навіть втратити зір
і слух. А з’ївши 10 г кореня, можна померти!
У середні віки вовків і лисиць знищували за
допомогою шматочків м’яса, просочених
соком аконіту. Використовували його колись і для умертвіння засуджених, а
здавен і понині застосовують для полювання на слонів і буйволів. Доісторична
людина користувалася на полюванні стрілами, отруєними аконітом. Аконітин –
отрута, що міститься в аконіті, діє на людину і тварину як сильне снодійне.
Найнебезпечніші види аконіту ростуть в Азії.
3. Бережіть очі
У 1947 році англієць Грем Янг убив
свою сестру, тещу, батька й приятеля, а
опинившись у в’язниці – й усіх своїх
співкамерників, пригощаючи їх гарячим
шоколадом із ягодами беладони!
В епоху Відродження італійці
смоктали ягоди беладони, щоб розширити зіниці і надати блиску очам. Вони не
знали, на яку небезпеку наражалися. В наші дні одна з речовин, що міститься в

беладоні (атропін), широко використовується для лікування деяких
захворювань очей і травної системи.
Ягоди беладони містять сильну отруту. Саме вони спричиняють численні
отруєння.
4. Отруйне листя
Дифенбахія широко розповсюджена
як кімнатна рослина, хоча її сік дуже
токсичний.
Варто піднести до губ листок, як
починається сильне печіння, губи і язик
набрякають, потерпілий не може говорити
протягом 8 днів. Особливо треба
остерігатися попадання соку в очі: можна осліпнути.
5. Корисна, але небезпечна
Наперстянка – дуже небезпечна красуня. Ця
гарна квітка росте в горах, її часто вирощують в
садах. Та обережно! Ні в якому разі не можна
жувати її листя, яке містить речовини, що діють на
серце. Якщо їх з’їсти багато, почнуться
запаморочення й аритмія… і можна померти!
Проте дигітамін, основна фізіологічно активна
речовина цієї рослини, широко використовується
у медицині. У малих дозах він сповільнює пульс і
змушує серце скорочуватися ритмічніше і
сильніше.

Наперстянка цвіте на другий рік. ЇЇ квітки спеціально розраховані
для візиту джмелів. На віночку квітки помітні світлі спрямовуючі смуги, за
якими комаха орієнтується й добирається до дна, де розміщені тичинки й
маточка. Після запилення в наперстянки утворюються округлі плоди, що дають
тисячі насінин. З рознесеного вітром насіння у майбутньому виростуть нові
рослини.

ТЕМА 5.
ПАРАДОКСИ У РОСЛИННОМУ СВІТІ
Повторне цвітіння рослин
Цікаве явище в житті рослин – повторне цвітіння. Причини несвоєчасного
цвітіння можуть бути різні. Рання засуха чи пізні заморозки можуть завадити
своєчасному цвітінню. Причиною повторного цвітіння можуть бути й інші
пошкодження, наприклад, незвично холодна погода влітку або навпаки, досить
тепла осінь.
Керування цвітінням і плодоношенням дуже важливе в практичній
діяльності людини. Селекціонерам уже вдалося вивести сорти так званої
ремонтантної, тобто такої, що цвіте все літо, полуниці, малини, постійно
квітучих троянд. Цілком можливо вивести такі самі сорти вишень, абрикос,
персиків, слив.
Рослини-рекордсмени
 Найбільше за розміром дерево –
евкаліпт. В Австралії росте евкаліпт
заввишки 155 м. В Україні їх вирощують на
Південному березі Криму.
 Рослини-довгожителі –
африканський баобаб, драцена і кипариси.
Вони можуть жити до 6 тис. років. Дуб
може дожити до 2 тис. років.

 Серед квіткових рослин найдовше цвітіння спостерігається у
тропічних орхідей. Так, деякі з них квітнуть упродовж 40-50 і навіть 90 діб.
 Найбільше насіння у сейшельської пальми. Вона родом із
Сейшельських островів, що в Індійському океані. Сейшельський горіх без
шкіри важить 15 кг, його діаметр – до 35 см, довжина – до 50 см.
 Справжні ліліпути серед квіткових рослин – представники родини
Ряскові. Стебельця ряски малої в діаметрі не перевищує 4 мм. Проте ряска не
найменша серед наших квіткових рослин. Менша від неї – вольфія безкоренева.
Вольфія трапляється в стоячих водоймах. Її стебло має кулясту форму. Діаметр
окремих кульок – 1-1,5 мм. Корінців вольфія не має.
 Найстарішим деревом в Україні вважається 1300 річний дуб в
урочищі Юзефин Рівненської області. У селі Велика Хортиця росте 800 річний
дуб, під яким, за легендами, стояли загони руських князів Олега та Святослава,
відпочивали Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Ілля Рєпін та Михайло
Лисенко. Обхват його стовбура понад 8 метрів.
 Найвище дерево в Україні – модрина Європейська в Рахові, яка у 140
років мала висоту 54 метри, а також кілька ялиць в урочищі Чемернер на
Буковині. Їхня висота 45 метрів.
 Найбільш високогірним деревом України вважається сосна гірська – її
виявлено на висоті 2010 метрів на горі Піп Іван у Чорногорі в Карпатах. Вона
невибаглива, може рости на кам’яних сухих скелях і розсипах із нерозвинутим
шаром ґрунту. Ця сосна має вигляд криволісся заввишки
2-4 метри або дрібних карликових екземплярів заввишки 20-30 см.
 На право бути рослиною з найбільшими квітами претендує латаття
сніжно-біле, що зустрічається в стоячих водах, ставках і затоках. Його квіти
досягають20 см в діаметрі. Водночас серед культивованих рослин
рекордсменом можна вважати півонію сорту «Blue rose», квітка якої має
близько 25 см в діаметрі.

 Чемпіоном за кількістю плодів та насіння серед рослин України є
великий амарант. На одній такій рослині, що має ще й іншу назву – щириця
звичайна, дозріває більше ніж півмільйона насінин.
 Найбагатші на вітаміни плоди має актинія.За вмістом вітаміну С її
плоди перевищують шипшину вдвічі, смородину – в 7-10 разів, лимон – у 10,
яблука – в 40, а виноград – аж у 400 разів. Батьківщина цієї ліани – Далекий
Схід, але й у наших краях вона не вимерзає, добре росте й рясно плодоносить.
 Найстійкішим щодо забруднень, пов’язаних з діяльністю людини,
серед рослин нашої країни є звичайний очерет. Він не тільки виводить шкідливі
речовини із загального кругообігу, а й нерідко сприяє їхній нейтралізації,
прискорює розпад і діє при цьому набагато ефективніше, ніж механічні
фільтри. За три години очерет може витягнути з води 35 грамів фенолу на
кожні 300 грам надземної маси, тобто понад 10% власної первинної маси.
 Рекордсмен за вмістом білків серед рослин України є люпин (61%).
Однак поряд із білками його насіння містить отруйні алкалоїди, що утруднює
використання цієї культури для харчування. Навіть виведення безалкалоїдних,
так званих солодких сортів, не зробило люпин замісником гороху або сої. Тим
часом у насінні гороху білок становить 34%.
 Найбагатша на жири рослина маслина, в м’якоті її плодів міститься до
70% золотисто-жовтої ароматичної харчової олії. Близькі до рекордсменки
соняшник (64%), льон-кучерявець (47%) та гірчиця (42%).
 Найбільша гігроскопічність у сфагнового моху. Кілька його видів
можуть поглинати води у 20-25 разів більше, аніж їхня власна повітряно-суха
маса. Ці рослини мають антисептичні властивості, завдяки чому їх
застосовували у медицині як засіб для перев’язування ран, і вони навіть мали
ряд переваг над ватою або лігніном.
 У Шацькому лісництві на Волині росте кілька дубів, які зрослися із
соснами. З’єднання листяного та хвойного дерев – велика рідкість у природі, а
тут вони спільно живуть уже чверть сторіччя.

Зелений дивосвіт. Курс за вибором для учнів 7-8 класів

Зелений дивосвіт. Курс за вибором для учнів 7-8 класів

Recommandé

Recommandé

Contenu connexe

Tendances

Tendances (14)

En vedette

En vedette (9)

Similaire à Зелений дивосвіт. Курс за вибором для учнів 7-8 класів

Similaire à Зелений дивосвіт. Курс за вибором для учнів 7-8 класів (20)

Plus de zologym

Plus de zologym (20)

Dernier

Dernier (17)

Зелений дивосвіт. Курс за вибором для учнів 7-8 класів